| dbo:abstract
|
- القانون الموضوعي هو مجموعة القوانين التي تحكم كيفية تصرف أعضاء المجتمع. يتناقض مع القانون الإجرائي، وهو مجموعة الإجراءات الخاصة بوضع القانون الموضوعي وإدارته وإنفاذه. يحدد القانون الموضوعي الحقوق والمسؤوليات في القانون المدني والجرائم والعقوبات في القانون الجنائي. قد يتم تدوينها في نظام أساسيأو موجودة من خلال حكم قضائي في القانون العام. قال هنري سومنر ماين عن القانون المبكر، «لقد كان صعود قانون الإجراءات في بدايات محاكم العدل أمرًا عظيمًا للغاية، وهذا القانون الموضوعي في البداية يبدو أنه يتم إفراؤه تدريجيًا في فترات الإجراءات؛ والمحامي الأول لا يرى القانون إلا من خلال مظروف أشكاله الفنية». (ar)
- Hmotné právo je souhrn právních norem, které stanoví svým adresátům subjektivní práva a povinnosti. Postup, jak se těchto práv domoci, nebo jak vymoci tyto povinnosti reguluje procesní právo. Hmotným právem se myslí soubor právních norem (obsažených např. v zákoně nebo vyhlášce), které ve spojení s právní skutečností (např. smlouvou) zakládají subjektu subjektivní právo (např. právo na minimální mzdu, právo pronajímatele na nájemné v určité výši). Pokud je dané subjektivní právo založené hmotným právem porušeno, slouží oprávněnému subjektu právo procesní, aby své subjektivní právo cestou práva (tzn. u soudu, později ve formě exekuce) vynutil, tedy zajistil jeho procesní ochranu. Příkladem hmotněprávního zákoníku je občanský zákoník, příkladem hmotného práva subjektivního je právo nebýt rušen při výkonu svého vlastnického práva. (Ovšem zároveň s odpovídající hmotněprávní povinností tohoto vlastníka při výkonu svého vlastnického práva nerušit ostatní.) (cs)
- Als materielles Recht (auch sachliches Recht, substanzielles Recht) bezeichnet man in der Rechtswissenschaft die Gesamtheit der Rechtsnormen, die Inhalt, Entstehung, Veränderung, Übertragung und das Erlöschen von Rechten regeln. Das Gegenstück zum materiellen Recht ist das formelle Recht. (de)
- En la teoría del derecho, la denominación derecho material hace referencia a las fuerzas sociales con potestad para crear la norma jurídica en una sociedad determinada, sea cual fuere su organización política. El derecho formal, sin embargo, coincidirá con la manera o forma en que esa norma jurídica se manifieste. (es)
- Le droit substantiel (appelé parfois improprement « droit substantif »), droit de fond ou droit matériel est l'ensemble des règles juridiques qui définissent les droits et obligations dans un système juridique donné. Il s'oppose au droit procédural (ou droit formel) qui précise la manière dont les personnes peuvent faire valoir leurs droits. Autrement dit, le droit matériel est le « contenu » du droit, tandis que le droit de procédure détermine l'exercice du droit.
* Portail du droit (fr)
- Substantive law is the set of laws that governs how members of a society are to behave. It is contrasted with procedural law, which is the set of procedures for making, administering, and enforcing substantive law. Substantive law defines rights and responsibilities in civil law, and crimes and punishments in criminal law. It may be codified in statutes or exist through precedent in common law. Henry Sumner Maine said of early law, "So great is the ascendency of the Law of Actions in the infancy of Courts of Justice, that substantive law has at first the look of being gradually secreted in the interstices of procedure; and the early lawyer can only see the law through the envelope of its technical forms." (en)
- 실체법(實體法)은 사법을 구분하는 분류의 하나이며 절차법과 대비되는 개념이다. 권리나 의무의 실질적인 사항을 규정하는 것이 실체법이다. 민법과 상법은 대표적인 실체법이다. (ko)
- Prawo materialne – normy prawne bezpośrednio regulujące stosunki między podmiotami prawa, określając przesłanki (fakty) powodujące ich powstanie, zmianę lub wygaśnięcie. Do prawa materialnego zalicza się również normy prawne regulujące określone obowiązki, zakazy lub nakazy i przewidujące określone sankcje za ich nieprzestrzeganie. Prawo materialne jest ściśle związane z prawem procesowym, bez którego istnienia to pierwsze nie mogłoby być egzekwowane. Przykładowo, kodeks cywilny zawiera w większości normy prawa materialnego, a kodeks postępowania cywilnego – w większości normy prawa procesowego. (pl)
- Direito material ou direito substantivo é o conjunto de normas que regulam os fatos jurídicos que se relacionam a bens e utilidades da vida, contrapondo-se, neste sentido, ao direito processual ou formal. Refere-se o termo à essência ou matéria do direito objetivo, ou seja, as regras abstratas criadoras das relações concretas de direito. A distinção apareceu em meados do século XVIII, com o aparecimento de teorias que davam autonomia ao processo judicial, superando a fase imanentista que via o processo como mero procedimento e entendia a ação como o próprio direito substantivo em movimento. (pt)
- Материальное пра́во — совокупность норм системы права, непосредственно регулирующих общественные отношения и совокупность отраслей права, в которых основной упор делается на установление прав и обязанностей субъектов. Термин материальное право используется в юриспруденции в качестве понятия, обозначающего такие правовые нормы, с помощью которых государство осуществляет воздействие на общественные отношения путём прямого, непосредственного правового регулирования. Нормы материального права закрепляют , юридическое положение имущества и лиц, устанавливают правовой статус, основания и пределы юридической ответственности и т. д. Материальное право неразрывно связано с процессуальным правом. Их можно рассматривать как юридические категории, выражающие единство двух сторон правового регулирования: непосредственной юридической регламентации общественных отношений и процессуальных форм этих отношений. (ru)
- Матеріа́льне право — сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на встановлення прав і обов'язків суб'єктів. Термін «матеріальне право» використовується в юриспруденції як поняття, що позначає такі правові норми, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання. Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичне становище майна та осіб, встановлюють правовий статус, підстави і межі юридичної відповідальності і т. д. Матеріальне право нерозривно пов'язане з процесуальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин. Деякі галузі матеріального права 1.
* конституційне право 2.
* муніципальне право 3.
* адміністративне право 4.
* фінансове право 5.
* господарське право 6.
* цивільне право 7.
* житлове право 8.
* митне право 9.
* 10.
* сімейне право 11.
* екологічне право 12.
* трудове право 13.
* кримінальне право (uk)
- Med materiell rätt avses i Sverige de delar av rättsordningen, framförallt inom civilrätt och straffrätt, som reglerar det rättsliga innehållet i ett rättsförhållande. Den materiella rätten skiljer sig därmed från de mer formella regler som reglerar rättssystemets funktionssätt och som istället ingår i processrätten. (sv)
- 實體法（英語：substantive law）在法學的分類中是指關乎权利與義務關係主體的法律類型，相對的概念為程序法。常見的實體法包括民法、刑法等。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- القانون الموضوعي هو مجموعة القوانين التي تحكم كيفية تصرف أعضاء المجتمع. يتناقض مع القانون الإجرائي، وهو مجموعة الإجراءات الخاصة بوضع القانون الموضوعي وإدارته وإنفاذه. يحدد القانون الموضوعي الحقوق والمسؤوليات في القانون المدني والجرائم والعقوبات في القانون الجنائي. قد يتم تدوينها في نظام أساسيأو موجودة من خلال حكم قضائي في القانون العام. قال هنري سومنر ماين عن القانون المبكر، «لقد كان صعود قانون الإجراءات في بدايات محاكم العدل أمرًا عظيمًا للغاية، وهذا القانون الموضوعي في البداية يبدو أنه يتم إفراؤه تدريجيًا في فترات الإجراءات؛ والمحامي الأول لا يرى القانون إلا من خلال مظروف أشكاله الفنية». (ar)
- Als materielles Recht (auch sachliches Recht, substanzielles Recht) bezeichnet man in der Rechtswissenschaft die Gesamtheit der Rechtsnormen, die Inhalt, Entstehung, Veränderung, Übertragung und das Erlöschen von Rechten regeln. Das Gegenstück zum materiellen Recht ist das formelle Recht. (de)
- En la teoría del derecho, la denominación derecho material hace referencia a las fuerzas sociales con potestad para crear la norma jurídica en una sociedad determinada, sea cual fuere su organización política. El derecho formal, sin embargo, coincidirá con la manera o forma en que esa norma jurídica se manifieste. (es)
- Le droit substantiel (appelé parfois improprement « droit substantif »), droit de fond ou droit matériel est l'ensemble des règles juridiques qui définissent les droits et obligations dans un système juridique donné. Il s'oppose au droit procédural (ou droit formel) qui précise la manière dont les personnes peuvent faire valoir leurs droits. Autrement dit, le droit matériel est le « contenu » du droit, tandis que le droit de procédure détermine l'exercice du droit.
* Portail du droit (fr)
- 실체법(實體法)은 사법을 구분하는 분류의 하나이며 절차법과 대비되는 개념이다. 권리나 의무의 실질적인 사항을 규정하는 것이 실체법이다. 민법과 상법은 대표적인 실체법이다. (ko)
- Direito material ou direito substantivo é o conjunto de normas que regulam os fatos jurídicos que se relacionam a bens e utilidades da vida, contrapondo-se, neste sentido, ao direito processual ou formal. Refere-se o termo à essência ou matéria do direito objetivo, ou seja, as regras abstratas criadoras das relações concretas de direito. A distinção apareceu em meados do século XVIII, com o aparecimento de teorias que davam autonomia ao processo judicial, superando a fase imanentista que via o processo como mero procedimento e entendia a ação como o próprio direito substantivo em movimento. (pt)
- Med materiell rätt avses i Sverige de delar av rättsordningen, framförallt inom civilrätt och straffrätt, som reglerar det rättsliga innehållet i ett rättsförhållande. Den materiella rätten skiljer sig därmed från de mer formella regler som reglerar rättssystemets funktionssätt och som istället ingår i processrätten. (sv)
- 實體法（英語：substantive law）在法學的分類中是指關乎权利與義務關係主體的法律類型，相對的概念為程序法。常見的實體法包括民法、刑法等。 (zh)
- Hmotné právo je souhrn právních norem, které stanoví svým adresátům subjektivní práva a povinnosti. Postup, jak se těchto práv domoci, nebo jak vymoci tyto povinnosti reguluje procesní právo. Hmotným právem se myslí soubor právních norem (obsažených např. v zákoně nebo vyhlášce), které ve spojení s právní skutečností (např. smlouvou) zakládají subjektu subjektivní právo (např. právo na minimální mzdu, právo pronajímatele na nájemné v určité výši). Pokud je dané subjektivní právo založené hmotným právem porušeno, slouží oprávněnému subjektu právo procesní, aby své subjektivní právo cestou práva (tzn. u soudu, později ve formě exekuce) vynutil, tedy zajistil jeho procesní ochranu. (cs)
- Substantive law is the set of laws that governs how members of a society are to behave. It is contrasted with procedural law, which is the set of procedures for making, administering, and enforcing substantive law. Substantive law defines rights and responsibilities in civil law, and crimes and punishments in criminal law. It may be codified in statutes or exist through precedent in common law. (en)
- Prawo materialne – normy prawne bezpośrednio regulujące stosunki między podmiotami prawa, określając przesłanki (fakty) powodujące ich powstanie, zmianę lub wygaśnięcie. Do prawa materialnego zalicza się również normy prawne regulujące określone obowiązki, zakazy lub nakazy i przewidujące określone sankcje za ich nieprzestrzeganie. (pl)
- Материальное пра́во — совокупность норм системы права, непосредственно регулирующих общественные отношения и совокупность отраслей права, в которых основной упор делается на установление прав и обязанностей субъектов. Термин материальное право используется в юриспруденции в качестве понятия, обозначающего такие правовые нормы, с помощью которых государство осуществляет воздействие на общественные отношения путём прямого, непосредственного правового регулирования. (ru)
- Матеріа́льне право — сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на встановлення прав і обов'язків суб'єктів. Термін «матеріальне право» використовується в юриспруденції як поняття, що позначає такі правові норми, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання. Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичне становище майна та осіб, встановлюють правовий статус, підстави і межі юридичної відповідальності і т. д. (uk)
|
