| dbo:abstract
|
- Puruša súkta je devadesátá strofa desáté mandaly Rgvédu, která oslavuje božstvo Purušu. Celá strofa se skládá z 15 veršů v metru anuštubh (4 osmislabičné verše) a poslední verš má metrum trištubh (4 jedenáctislabičné verše). Je to súkta plná filosofických úvah o stvoření. Ve své archaické a mytologické podobě je protikladem nejznámějším strofám „O stvoření světa“ v Rgvédu 10.129 (Násadíja súkta). (cs)
- El Púrusha-sukta es el himno 10.90 del Rig-veda (el texto más antiguo de la India, de mediados del II milenio a. C.), y está dedicado al Púrusha (el ‘Varón’ [Dios]).
* púruṣasūkta, en el sistema AITS (alfabeto internacional para la transliteración del sánscrito).
* पुरुषसूक्त, en escritura devanagari del sánscrito.
* Pronunciación: [púrusha sukta].
* Etimología: La versión más conocida y tradicional del Sukta tiene 16 versos: 15 en el metro , y la final en el metro . El Púrusha sukta es el único himno rigvédico dedicado al Púrusha, y por lo tanto —a pesar de que aparece en un capítulo más moderno del Rig-veda—, es la mención más antigua del Púrusha. Se desconocen las razones por las que los hinduistas posteriormente generaron un sincretismo con otras deidades emergentes de su religión; lo cual llevaría a qué los vishnuístas consideraran que estaría dedicado a una representación del dios Vishnú. Otra versión del Sukta consta en cambio de 24 versos: los primeros 18 mantras se llaman «Purva-naraiana», y los 6 finales «Uttara-naraiana».Existe una versión más desconocida del Sukta, llamada Vaishnava anuvaka —ya que fue adoptada desde el Vishnú sukta (una composición del Rig-veda-sanjitá) — que tiene 6 versos adicionales añadidos al final.Los versos del Uttara-naraiana y del Vaishnava-anuvaka no poseen ninguna relación con los 16 versos del «Púrusha sukta» del Rig veda samhita.Se desconocen las razones por las que la tradición literaria los unió. Como un himno de la creación, el Sukta es monoteísta y contiene algunas especulaciones filosóficas.En su arcaico trasfondo mitológico, el Sukta está en notable contraste con el famoso relato de la creación del Rig-veda 10.129-130.De hecho, el concepto de Púrusha es anterior a la aparición del dios de los vishnuístas, Vishnú, o el de los shivaístas, Shivá. El Púrusha fue conceptualizado como la existencia (conciencia) primordial, más allá de todos los dioses, e incluso del creador; siendo más similar y "equivalente" a los conceptos de Paramatma y del Absoluto Brahman. Sin embargo, los vishnuístas posteriormente, debido a sus cualidades divinas, interpretaron que este Púrusha del Rig-veda era una forma de representación del dios Vishnú, al encontrar paralelos entre el (‘forma universal’, Dios como el universo) y el dios Vishnú.El Púrusha sukta se encuentra repetido en los cuatro Vedas, por lo que los Pancha ratras y los Puranas lo mencionan como el himno védico más importante junto con el Gáiatri-mantra, y se cantaba regularmente en el culto hinduista y en los rituales védicos.En general, se recita el Púrusha sukta y se invoca al Púrusha durante las ceremonias de instalación de ídolos del dios Vishnú y Krishná. (es)
- Purusha suktam (Sanskrit पुरुषसूक्तम्) is hymn 10.90 of the Rigveda, dedicated to the Purusha, the "Cosmic Being". It is also found in the Shukla Yajurveda Samhita 31.1-16 and Atharva Veda Samhita 19.6. Slightly different versions of the Sukta appear in different Vedas. One version of the suktam has 16 verses, 15 in the anuṣṭubh meter, and the final one in the triṣṭubh meter. Another version of the Sukta consists of 24 verses with the first 18 mantras designated as the Purva-narayana and the later portion termed as the Uttara-narayana probably in honour of Rishi Narayana. Some scholars state that certain verses of Purusha Sukta are later interpolations to the Rigveda. One of the reasons given is that it is the only hymn in all the Vedas that mentions the four varnas by name - although the word "varṇa" itself is not mentioned in the hymn. (en)
- Пуруша-сукта (санскр. पुरुषसूक्त, IAST: puruṣa sūkta — Гимн [космическому] человеку) — гимн «Ригведы» (10.90). Является одним из позднейших ведийских и нетипичных для ведической культуры космогонических гимнов — в нём описывается творение вселенной из частей тела космического гиганта Пуруши (puruṣa — «человек»), которого боги принесли в жертву, расчленив его, и из этих частей произошла Вселенная. Такое представление о сотворении мира путём жертвоприношения (и, как следствие, восприятие жертвоприношения как инструмента поддержки творения вне зависимости от объекта жертвы) является одной из древнейших идей в индуизме. Причём жертвователь, жертва и её получатель являются одним и тем же объектом — похожая ситуация в дальнейшем не раз встречается в философии Древней Индии. Подобные представления о сотворении нигде более не встречаются, и пантеон в 10 мандале существенно отличается от типичного ведического пантеона с доминированием Индры. Также Пуруша-сукта является одним из первых мест в древнеиндийской литературе, в котором говорится о взаимообразном происхождении мужского и женского начал — Пуруши и Вирадж. Пуруша-сукта состоит из 16-ти стихов. Автор, по анукрамани, — Нараяна; размер — «ануштубх» (кроме стиха 16, написанного размером триштубх). Но, по мнению исследователей, это относительно поздний гимн в составе «Ригведы» (как и сама 10-я мандала «Ригведы»), на что указывает и упоминание о варнах, и более характерная для упанишад тема соответствия между ритуалом и мирозданием. Из-за огромной популярности в современном индуизме размер гимна был увеличен за счет дополнения к тексту фрагментов из других ведийских сукт: сейчас его размер в некоторых редакциях составляет 18 стихов (так называемая Пурва-нараяна-сукта) и даже 24 стиха (Уттара-нараяна-сукта). Гимн входит в состав цикла Панча-сукт (его рецитируют в ведийских направлениях вайшнавизма, смартизма, шиваизма во время различных ритуалов). В своём примечании к переводу Пуруша-сукты Т. Я. Елизаренкова так описала её состав:
* Стихи 1-4 — автор описывает огромные размеры Пуруши, превосходящего землю.
* Стих 5 — заявляет о происхождении друг от друга мужского начала — Пуруши и женского — Вирадж (один из первых примеров взаимообратного происхождения в индийской философии).
* Стихи 6-7 — описывается жертвоприношение, при котором жертвой был Пуруша, а жертвователями — боги (отзвук человеческого жертвоприношения в Древней Индии).
* Стихи 8-10 и 13-14 — описано последовательное возникновение живого и неживого мира и социальных установлений из частей тела Пуруши: животных (8 и 10), элементов ритуала (9), варн (12 — это первое упоминание о них в древнеиндийской литературе), небесных светил (13) и пространств (14).
* Стихи 11-12 — это серия вопросов (стих 11) и ответов (стих 12) по типу брахмодья.
* Стихи 15 и 16 — тема жертвоприношения, причем Пуруша является одновременно его деятелем и объектом (ситуация, не раз встречающаяся в дальнейшем в древнеиндийской философии). (ru)
- Пурушасуктам (санскр.पुरुषसूक्तम्, Puruṣasūktam IAST - Гімн [космічній] людині) - гімн «Ріґведи» (10.90). Є одним з найважливіших ведийських космогонічних гімнів - в ньому описується творіння всесвіту з частин тіла космічного гіганта Пуруші (puruṣa - «людина»), якого боги принесли в жертву, розчленувавши його, і з цих частин було створено Всесвіт. Таке уявлення про створення світу шляхом жертвопринесення (і, як наслідок, сприйняття жертвопринесення як інструменту підтримки творіння незалежно від об'єкта жертви) є однією з найдавніших ідей у індуїзмі. Причому жертводавець, жертва і її одержувач є одним і тим же об'єктом - схожа ситуація надалі не раз зустрічається у філософії Стародавньої Індії. Також Пуруша-сукта є одним з перших місць у давньоіндійській літературі, в якому йдеться про взаємообразне походження чоловічого і жіночого начал - Пуруші та Вірадж . तस्माद् यज्ञात् सर्वहुतः ऋचः सामानि जज्ञिरे ।छन्दांसि जज्ञिरे तस्माद् यजुस्तस्मादजायत ॥ Tasmād yajñāt sarvahutaḥ r̥caḥ sāmāni jajñirē.Chandānsi jajñirē tasmād yajustasmādajāyata. (uk)
- 《原人歌》（梵語：puruṣasūkta，Purusha Sukta），在《梨俱吠陀》10.90的一首聖詩，獻給原人（Purusha），宇宙的開端。 原人歌有不同的版本流傳，其中之一，有16首詩，另一個版本有24首詩。學者認為，原人歌的內容是由歷代增補而成，非同一時間的作品，編成時代晚於《梨俱吠陀》。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Puruša súkta je devadesátá strofa desáté mandaly Rgvédu, která oslavuje božstvo Purušu. Celá strofa se skládá z 15 veršů v metru anuštubh (4 osmislabičné verše) a poslední verš má metrum trištubh (4 jedenáctislabičné verše). Je to súkta plná filosofických úvah o stvoření. Ve své archaické a mytologické podobě je protikladem nejznámějším strofám „O stvoření světa“ v Rgvédu 10.129 (Násadíja súkta). (cs)
- 《原人歌》（梵語：puruṣasūkta，Purusha Sukta），在《梨俱吠陀》10.90的一首聖詩，獻給原人（Purusha），宇宙的開端。 原人歌有不同的版本流傳，其中之一，有16首詩，另一個版本有24首詩。學者認為，原人歌的內容是由歷代增補而成，非同一時間的作品，編成時代晚於《梨俱吠陀》。 (zh)
- El Púrusha-sukta es el himno 10.90 del Rig-veda (el texto más antiguo de la India, de mediados del II milenio a. C.), y está dedicado al Púrusha (el ‘Varón’ [Dios]).
* púruṣasūkta, en el sistema AITS (alfabeto internacional para la transliteración del sánscrito).
* पुरुषसूक्त, en escritura devanagari del sánscrito.
* Pronunciación: [púrusha sukta].
* Etimología: La versión más conocida y tradicional del Sukta tiene 16 versos: 15 en el metro , y la final en el metro . (es)
- Purusha suktam (Sanskrit पुरुषसूक्तम्) is hymn 10.90 of the Rigveda, dedicated to the Purusha, the "Cosmic Being". It is also found in the Shukla Yajurveda Samhita 31.1-16 and Atharva Veda Samhita 19.6. (en)
- Пуруша-сукта (санскр. पुरुषसूक्त, IAST: puruṣa sūkta — Гимн [космическому] человеку) — гимн «Ригведы» (10.90). Является одним из позднейших ведийских и нетипичных для ведической культуры космогонических гимнов — в нём описывается творение вселенной из частей тела космического гиганта Пуруши (puruṣa — «человек»), которого боги принесли в жертву, расчленив его, и из этих частей произошла Вселенная. Такое представление о сотворении мира путём жертвоприношения (и, как следствие, восприятие жертвоприношения как инструмента поддержки творения вне зависимости от объекта жертвы) является одной из древнейших идей в индуизме. Причём жертвователь, жертва и её получатель являются одним и тем же объектом — похожая ситуация в дальнейшем не раз встречается в философии Древней Индии. Подобные представлени (ru)
- Пурушасуктам (санскр.पुरुषसूक्तम्, Puruṣasūktam IAST - Гімн [космічній] людині) - гімн «Ріґведи» (10.90). Є одним з найважливіших ведийських космогонічних гімнів - в ньому описується творіння всесвіту з частин тіла космічного гіганта Пуруші (puruṣa - «людина»), якого боги принесли в жертву, розчленувавши його, і з цих частин було створено Всесвіт. Таке уявлення про створення світу шляхом жертвопринесення (і, як наслідок, сприйняття жертвопринесення як інструменту підтримки творіння незалежно від об'єкта жертви) є однією з найдавніших ідей у індуїзмі. Причому жертводавець, жертва і її одержувач є одним і тим же об'єктом - схожа ситуація надалі не раз зустрічається у філософії Стародавньої Індії. (uk)
|
