| dbo:abstract
|
- ناسك رودريغيس أو رودريغيس سوليتير (باللاتينية: Pezophaps solitaria) هو طائر منقرض غير قادر على الطيران كان يتوطن الواقعة شرق جزيرة مدغشقر في المحيط الهندي، جينياً كان يعتبر من فصيلة الحماميات وأقرب طائر له هو طائر الدودو المنقرض أيضاً الذي كان يتواجد في جزيرة موريشيوس، يشكل الاثنان الفرع الحيوي المسمى الرافينيات. ويعتبر حمام نيكوبار الطائر الحي الأقرب لهما.تنمو طيور ناسك رودريغيس لتصبح بحجم الإوز العراقي، كما تتميز بمثنوية الشكل الجنسية، إذ أن الذكور أكبر حجما من الإناث ويبلغ طولها حوالي 90 سنتمترا ويصل وزنها إلى حوالي 28 كيلوغراما، بينما يبلغ طول الإناث حوالي 70 سنتمترا ووزنها حوالي 17 كيلوغرام. كان ريشها بني ورمادي، وكان لون الأنثى أكثر شحابة من لون الذكر. كما كان لهذه الطيور لون أسود على شكل حزام أعلى منقارها المعقوف قليلا، أما عنقها وقدميها فكانتا طويلتين. وكانوا يعيشون بشكل كبير في حدود مناطقهم الخاصة، وتبيض بيضة واحدة يحتضنها الذكر والأنثى كلاهما، وقد كانت تتغذى على الفواكه والبذور. لوحظت هذه الطيور لأول مرة في القرن السابع عشر، ووصفها المستكشف الفرنسي فرنسوا ليغو بشكل مفصل، وألذي كان حينها قائد لمجموعة من الهوغونوتيين الفرنسيين اللاجئين الذين آلت بهم السبل في جزيرة رودريغيس بين 1691 و1693 أثناء توجههم إلى جزيرة لا ريونيون. تم صيد هذه الطيور من قبل الحيوانات المجتاحة والبشر حتى انقرضت في أواخر القرن الثامن عشر. لم تساعد رسومات ليغو وكتاباته هو وبعض معاصريه على معرفة الطائر، إلى أن تم اكتشاف بعض العظام له في كهف في سنة 1789، ومن ثم اكتشفت آلاف العظام له بعد ذلك. (ar)
- Dronte samotářský (Pezophaps solitaria, syn. Didus solitarius a Pezophaps solitarius) nebo dodo samotář je vyhynulým ptákem z podčeledi drontovití (Raphinae) a monotypického rodu Pezophaps. Dronte samotářský obýval suché lesy a křovinaté porosty na ostrově Rodrigues (Mauricius) v Indickém oceánu (byl to zdejší endemit). Druh popsal Johann Friedrich Gmelin jako Didus solitarius, toto starší pojmenování je v současnosti hodnoceno jako vědecké synonymum. Dronte samotářský byl nejbližší příbuzný dronta mauricijského (blbouna nejapného). Podle analýzy DNA se od sebe linie obou druhů rozdělily před 25,6 miliony lety. Oba druhy se vyvíjely pravděpodobně nezávisle na sobě. Dronte samotářský byl vysoký podobně jako dronte mauricijský, měřil asi 1 m (samec cca 90 cm, samice cca 70 cm), ale vzhledem se od dronta mauricijského odlišoval méně vyvinutým zobákem a celkově více vypadal jako holub. Přesná podoba tohoto ptáka není jistá. Ptáka podrobně popsali Julien Tafforet nebo François Leguat, jedni z prvních osadníků na ostrově. Podle těchto zpráv pták vážil 40–50 liber, měl převážně světlešedé zbarvení a krátký ostrý zobák. Velmi rychle běhal, ale byl nelétavý. Pomocí třeskání křídly vytvářeli ptáci velmi hlasité zvuky, kterými si pravděpodobně vymezovali území. Křídla také sloužila jako zbraň. Během rozmnožování si dronte samotářský stavěl hnízdo z palmových listů, do kterého samice snesla jen jedno vejce. Živil se rostlinnou stravou, například plody palem nebo a v žaludku byly objeveny gastrolity. Mezinárodní svaz ochrany přírody (IUCN) hodnotí druh jako vyhynulý. Na rozdíl od dronta mauricijského měl dronte samotářský chutné maso (chutnalo i Tafforetovi) a hlavně kvůli lovu nakonec na ostrově zanikl. Přežil ale celkem dlouho, roku 1733 se ještě vyskytoval hojně, vyhynul později, asi po roce 1750. Zachovala se celá řada kosterních pozůstatků včetně celých koster. (cs)
- El solitari de l'illa de Rodrigues (Pezophaps solitaria, antigament Didus solitarius) és una espècie extinta d'au columbiforme de la família Raphidae endèmica de l'illa de Rodrigues (Maurici). Era un parent proper del dodo i, com ell, havia perdut la capacitat de vol. (ca)
- Der Rodrigues-Solitär (Pezophaps solitaria) ist eine ausgestorbene Art der Taubenvögel (Columbiformes). Der etwa 90 cm große Vogel war ein Bodenbewohner und lediglich auf der Insel Rodrigues verbreitet. Im Zuge der Besiedlung der Insel starb der Solitär in der Mitte des 18. Jahrhunderts aus, weil die eingeschleppten Schweine und Katzen sowie die Bejagung durch den Menschen die Bestände des flugunfähigen Vogels immer stärker dezimierten. Der Rodrigues-Solitär war vermutlich nahe mit dem ebenfalls ausgestorbenen Dodo (Raphus cucullatus) von Mauritius verwandt, mit dem er in die Unterfamilie gestellt wird. (de)
- La Rodrigesa ermitkolombo (Pezophaps solitaria) estis nefluganta membro de la ordo de Kolomboformaj kaj endemismo de la insulo Rodriges, Maŭricio, ekstermita ĉirkaŭ 1730. Ĝi estis proksima parenco de la Dido. (eo)
- El solitario de Rodrigues (Pezophaps solitaria) es una especie extinta de ave columbiforme de la subfamilia Raphinae endémica de la isla Rodrigues. Era un pariente cercano del dodo, y como este, había perdido la capacidad de vuelo. (es)
- Pezophaps solitaria generoko animalia zen, jada iraungia. Hegaztien barruko Columbidae familian sailkatzen zen. (eu)
- The Rodrigues solitaire (Pezophaps solitaria) is an extinct flightless bird that was endemic to the island of Rodrigues, east of Madagascar in the Indian Ocean. Genetically within the family of pigeons and doves, it was most closely related to the also extinct dodo of the nearby island Mauritius, the two forming the subfamily Raphinae. The Nicobar pigeon is their closest living genetic relative. Rodrigues solitaires grew to the size of swans, and demonstrated pronounced sexual dimorphism. Males were much larger than females and measured up to 90 centimetres (35 inches) in length and 28 kilograms (62 pounds) in weight, contrasting with 70 centimetres (28 in) and 17 kilograms (37 lb) for females. Its plumage was grey and brown; the female was paler than the male. It had a black band at the base of its slightly hooked beak, and its neck and legs were long. Both sexes were highly territorial, with large bony knobs on their wings that were used in combat. The Rodrigues solitaire laid a single egg that was incubated in turn by both sexes. Gizzard stones helped digest its food, which included fruit and seeds. First mentioned during the 17th century, the Rodrigues solitaire was described in detail by François Leguat, the leader of a group of French Huguenot refugees who were marooned on Rodrigues in 1691–1693. It was hunted by humans and introduced animals, and was extinct by the late 18th century. Apart from Leguat's account and drawing, and a few other contemporary descriptions, nothing was known about the bird until a few subfossil bones were found in a cave in 1786. Thousands of bones have subsequently been excavated. It is the only extinct bird with a former constellation named after it, Turdus Solitarius. (en)
- Pezophaps solitaria Cet article est une ébauche concernant les oiseaux. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations du projet ornithologie. Pezophaps solitaria Illustration issue de l'ouvrage de 1891,The voyage of François Leguat of Bresse,to Rodriguez, Mauritius, Java,and the Cape of Good Hope Genre PezophapsStrickland, 1848 Espèce Pezophaps solitaria(Gmelin, 1789) Statut de conservation UICN EX : Éteint Le Dronte de Rodrigues (Pezophaps solitaria), ou solitaire de Rodrigues, est une espèce aujourd'hui disparue d'oiseaux de la famille des Columbidae, qui vivait autrefois sur l'île Rodrigues. Ses ailes atrophiées ne lui permettaient pas de voler. Il nichait au sol et ne pondait qu'un seul œuf par nichée. C'était une espèce assez proche du dodo et du Nicobar à camail. (fr)
- ロドリゲスドードー (Pezophaps solitaria) は、西インド洋のロドリゲス島に生息していた鳥で、ハト目ドードー科の一種である。別名は、ソリテアー（ひとりもの）。 形態などの差異から、モーリシャスドードーとは別属に分類されている。体長1mほど、体重は最も肥満する時期で20kg以上、体色は主に褐色で白いものもある。飛べない鳥であり、歩く速度は、「開けた場所なら簡単に捕まえられるが森の中ではなかなか捕まえられない」程度。卵は、地上に葉を積み上げた巣に1個だけ産む。敵がおらず生息地が限られている環境で種を維持するには、2個以上卵を産むのは不適当だったからであろうが、この習性が人間がロドリゲス島に来た後になって個体数の回復を難しくした可能性が高い。 1689年に初めて発見したフランソワ・ルガの手記によると、多数が生息していたにもかかわらず複数で行動しているところはみかけなかったとのことで、別名のソリテアー（ひとりもの）と学名の種小名solitaria はそこから名付けられた。1761年を最後に目撃者がおらず、絶滅したとされる。標本は残っておらず、ヨーロッパに持ち込まれたこともない。人間による捕獲とネズミなどの移入動物による（特に卵や雛の）捕食が絶滅の原因とされている。 フランスの天文学者シャルル・ルモニエは、1761年にアレクサンドル・パングレが金星の日面通過の観測のためにロドリゲス島へ遠征したことを記念し、ロドリゲスドードーをモチーフとしたsolitaire という星座を設けた。ただし、星図には誤って別種のイソヒヨドリ (羅: Monticola solitarius philippensis) の姿が描かれてしまった。この星座は現在使われていない。 (ja)
- Il solitario di Rodriguez (Pezophaps solitaria) era un uccello inadatto al volo appartenente ai columbiformi endemico dell'isola di Rodrigues, nelle Isole Mascarene.Appartiene alla stessa sottofamiglia del dodo (Raphinae). (it)
- Dront samotny (Pezophaps solitaria) – gatunek dużego, nielotnego ptaka z rodziny gołębiowatych (Columbidae). Był endemitem wyspy Rodrigues, wymarł około 1790 roku. Najbliższym krewnym zarówno dronta dodo jak i dronta samotnego jest nikobarczyk zwyczajny (Caloenas nicobarica). (pl)
- De rodriguessolitaire (Pezophaps solitaria) is een uitgestorven loopvogel die uitsluitend voorkwam op het eiland Rodrigues. Samen met de dodo - waaraan de soort nauw verwant was - behoorde hij tot de Raphinae, een vogelonderfamilie uit de orde Columbiformes (duiven en dodo's). De rodriguessolitaire is vermoedelijk ongeveer halverwege de achttiende eeuw uitgestorven. (nl)
- Rodriguessolitär, tidigare solitärfågel, (Pezophaps solitaria), är en utdöd drontfågel som levde fram till och med 1760-talet. Liksom dronten anses den numera ingå i familjen duvor och är närmast släkt med till exempel kronduvor och tandduva. Rodriguessolitären upptäcktes 1691 på ön Rodrigues som ligger i Indiska oceanen i ögruppen Maskarenerna och beskrevs 1708. Som alla arter i familjen drontfåglar så var denna art oförmögen att flyga och hade mycket små vingar. Den ska ha mätt cirka 80 cm och vägt ungefär 20 kg. Den ska ha haft längre ben och smalare näbb än dronten. Idag känner vi till den mest genom de ben av solitärfågel som främst har hittats i grottor på Rodriges. Rodriguessolitären hade en ovanligt stor knotig benklump på ett av vingbenen. När den levde måste denna knopp ha varit täckt med ett tjockt lager skinn och den kan ha använts som ett vapen för att hävda revir. Kanadagåsen har en liknande konstruktion. Den mesta informationen om solitärfågelns utseende och beteende kommer annars från François Leguet, som var ledare för en grupp franska hugenotter på ön mellan 1691 and 1693. Bland annat beskrev han att ett häckande par inte tillät några andra solitärfåglar att komma nära boet. När så skedde jagade den häckande hanfågeln bort hanfåglar och den häckande honfågeln jagade bort honfåglar. Om en häckande hanfågel stötte på en hona vid boet kallade han genast på sin partner som fick jaga bort honan. Leguet ansåg också att köttet från solitärfågel var en delikatess och då speciellt ungfåglar som fångades på sommaren. Rodriguessolitären var fortfarande på 1730-talet ganska vanlig. Fågeln slaktades dock i stor mängd och även katter, som tagits med till ön, gick hårt åt populationen. När den franske ingenjören och upptäcktsresanden Joseph-François Charpentier de Cossigny försökte få tag på en solitärfågel 1755 misslyckades han. Samma sak hände när ett franskt forskningsfartyg besökte ön 1761 trots att befolkningen påstod att fågeln fortfarande fanns kvar på ön. (sv)
- Родригесский дронт или дронт-отшельник, или пустынник (лат. Pezophaps solitaria) — вымершая нелетающая птица семейства голубиных, эндемик острова Родригес, находящегося к востоку от Мадагаскара в Индийском океане. Генетически, помимо голубей и горлиц, его ближайшим родственником также был вымерший маврикийский дронт (оба вида образовали подсемейство дронтовых). Никобарский голубь — самый близкий ныне живущий родственник родригесского и маврикийского дронтов. Размером с лебедя, родригесский дронт имел ярко выраженный половой диморфизм. Самцы были гораздо крупнее самок и достигали до 90 см (35 дюймов) в длину и 28 кг (62 фунта) в весе. Самки же достигали до 70 см (28 дюймов) в длину и 17 килограммов (37 фунтов) в весе. Оперение самцов было серым и коричневым, у самок — бледным. Оба пола имели чёрную полоску у основания слегка крючковатого клюва, а также длинные шею и ноги. И самки, и самцы были территориальными птицами с большими костяными наростами на крыльях, которые использовались в драке. Родригесский дронт откладывал единственное яйцо, которое по очереди высиживали оба родителя. Желудочные камни помогали птицам переварить еду, которая включала в себя фрукты и семена. Впервые упоминается в XVII веке, когда родригесский дронт был подробно описан Франсуа Лега (лидером группы французских беженцев-гугенотов, живших на острове Родригес в 1691—1693 годах). На дронта охотились люди и интродуцированные животные, в результате деятельности которых он вымер примерно в середине 1700-х годов. В 1726 году путешественник-натуралист Жюльен Тафоре (фр. Julien Tafforet) характеризовал родригесских дронтов как довольно обычный для местной фауны вид, но уже в 1755 году Жан-Франсуа Шарпентье де Коссиньи (фр. Jean-François Charpentier de Cossigny), военный инженер и член-корреспондент Французской академии наук, прожив на Родригесе в общей сложности 18 месяцев, не смог встретить ни одного дронта (несмотря на сведения, что эти птицы якобы ещё существуют в труднодоступных уголках острова); не удалось отыскать дронтов-отшельников и побывавшему на Родригесе в 1761 году участнику экспедиции по наблюдению прохождения Венеры по диску Солнца, французскому астроному и географу Александру Пенгре. Постоянное население появилось на острове в 1735 году, свиньи на остров были завезены лишь в 1790 году, хотя крысы появились там раньше, вероятно в конце XVII века, с первыми путешественниками. Предположительно, наибольшую роль в исчезновении этого вида сыграли охотники за черепахами, регулярно посещавшие этот небольшой остров c 1735 года для пополнения запасов провианта на кораблях, попутно они охотились и на дронтов, являвшихся лёгкой добычей. Кроме записей и рисунков Лега, а также некоторых описаний современников, никакой детальной информации о птице не сохранилось. Однако в 1789 году в пещере были найдены несколько костей из субфоссильных останков. Впоследствии было раскопано более тысячи костей, из которых составлено несколько скелетов. Родригесский дронт является единственной вымершей птицей, в честь которой астрономы назвали созвездие. Оно получило название Turdus Solitarius, а позднее — Одинокий Дрозд. (ru)
- Solitário-de-rodrigues (nome científico: Pezophaps solitaria) é uma espécie extinta de ave da família dos pombos que era endêmica de Rodrigues, uma ilha no Oceano Índico a leste de Madagascar. Era o "primo" mais próximo do famoso dodô, com quem compartilha semelhanças físicas e a trágica extinção após contato com humanos. Descoberto em 1601 por navegadores holandeses, o solitário foi totalmente exterminado em menos de dois séculos, por volta da década de 1760. Incapaz de voar, era caçado para servir de alimento para marinheiros e colonos, e depois sofreu com o desmatamento e introdução de gatos e porcos, que atacavam seus ovos e filhotes. A principal fonte de informações sobre a ave em vida é o livro de memórias de François Leguat, líder de um grupo de religiosos franceses abandonados em Rodrigues em 1691. Ele também é autor do único desenho do solitário feito por alguém que o observou vivo. Os solitários-de-rodrigues cresciam até o tamanho de um cisne e apresentavam acentuado dimorfismo sexual. Os machos eram muito maiores que as fêmeas: mediam até 90 cm de comprimento e 28 kg de peso, contrastando com os 70 cm e 17 kg de suas parceiras. Sua plumagem era cinza e marrom; a fêmea era mais pálida. Possuíam uma faixa preta na base do bico levemente adunco, e o pescoço e as pernas eram longos. Possuíam grandes protuberâncias ósseas nas asas, usadas em combate. Os relatos sobre o solitário parecem indicar que era uma ave bastante territorial, e presume-se que as disputas com invasores eram feitas golpeando-se mutuamente com as asas. Colocava um único ovo que era incubado pelo casal. Tinham uma pedra na moela, "do tamanho de um ovo de galinha", que ajudava a digerir seus alimentos, que incluíam frutas e sementes. Além do desenho e das descrições detalhadas de Leguat e dos relatos de Julien Tafforet, um marinheiro abandonado em Rodrigues em 1726, muito do conhecimento atual sobre a ave, e a própria confirmação de sua existência, foi conseguido graças aos achados subfósseis. Descobertos a partir de 1786, milhares de ossos foram recuperados, permitindo a montagem de esqueletos completos a partir do que sobrou de vários espécimes. Ficou clara a semelhança das características ósseas com as aves da família dos pombos e o parentesco próximo com o dodô. A análise do material também mostrou indícios da veracidade dos relatos dos colonos, como as fraturas encontradas em ossos de asas; uma evidência de que elas eram usadas em combate. Mais recentemente, a análise do DNA confirmou a classificação taxonômica no grupo dos pombos, e mostrou que a espécie viva mais próxima do solitário-de-rodrigues e do dodô é o pombo-de-nicobar. (pt)
- 羅德里格斯渡渡鳥（学名：Pezophaps solitaria）是鸽形目鸠鸽科的一種已滅絕鳥類，也是罗岛渡渡鸟属的唯一物种，為印度洋馬達加斯加東邊毛里求斯羅德里格斯岛上的特有種，与同样生存在毛里求斯另一种鸟类 渡渡鳥（Raphus culullatus）是近亲，現存親緣關係最近的近親則為綠簑鳩。 羅德里格斯渡渡鳥體型可比擬天鵝，也有明顯的兩性異形。雄鳥體長可達 90厘米（35英寸），體重可達 28公斤（62英磅）；而雌鳥體長則僅達 70厘米（28英寸），體重則只有 17公斤（37英磅）。羽毛為棕色或灰色，雌鳥毛色較雄鳥淺。雌鳥一次產下一顆卵，由雌鳥和雄鳥共同孵育。以水果和種子為食。 (zh)
- Дронт-самітник, дронт родригеський (Pezophaps solitaria) — вимерлий нелітаючий птах родини голубових, ендемік острова Родригес, що знаходиться на схід від Мадагаскару в Індійському океані. Генетично, крім голубів і горлиць, його найближчим родичем також був вимерлий маврикійський дронт (обидва види утворили підродину дронтових). Голуб нікобарський — найближчий на сьогодні існуючий родич родригеського і маврикійського дронтів. Розміром з лебедя, Pezophaps solitaria мав яскраво виражений статевий диморфізм. Самці були набагато більші за самок і досягали до 90 см (35 дюймів) завдовжки, важили 28 кг (62 фунти). Самки ж досягали до 70 см (28 дюймів) завдовжки, важили 17 кілограмів (37 фунтів). Оперення самців було сірим і коричневим, у самок — блідим. Обидві статі мали чорну смужку біля основи злегка гачкуватого дзьоба, а також довгі шию і ноги. Як самки, так і самці були територіальними птахами з великими кістлявими наростами на крилах, які використовувалися в бою. Pezophaps solitaria відкладав єдине яйце, яке по черзі висиджували обоє батьків. Шлункові камені допомагали птахам перетравити їжу, яка включала в себе фрукти та насіння. Вперше згадується в XVII-му столітті, коли Pezophaps solitaria був докладно описаний натуралістом (лідером групи французьких біженців-гугенотів, які були вислані на острів Родригес в 1691—1693). На Pezophaps solitaria полювали люди та , в результаті діяльності яких він вимер наприкінці 1700-х років. Крім записів і малюнків Лега, а також деяких описів сучасників, інформації про птаха не збереглося. Проте в 1789 році в печері були знайдені кілька кісток з субфоссильних решток. Згодом було розкопано понад тисячі кісток. Pezophaps solitaria є єдиним вимерлим птахом, на честь якої астрономи назвали сузір'я. Воно отримало назву , а пізніше — . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El solitari de l'illa de Rodrigues (Pezophaps solitaria, antigament Didus solitarius) és una espècie extinta d'au columbiforme de la família Raphidae endèmica de l'illa de Rodrigues (Maurici). Era un parent proper del dodo i, com ell, havia perdut la capacitat de vol. (ca)
- La Rodrigesa ermitkolombo (Pezophaps solitaria) estis nefluganta membro de la ordo de Kolomboformaj kaj endemismo de la insulo Rodriges, Maŭricio, ekstermita ĉirkaŭ 1730. Ĝi estis proksima parenco de la Dido. (eo)
- El solitario de Rodrigues (Pezophaps solitaria) es una especie extinta de ave columbiforme de la subfamilia Raphinae endémica de la isla Rodrigues. Era un pariente cercano del dodo, y como este, había perdido la capacidad de vuelo. (es)
- Pezophaps solitaria generoko animalia zen, jada iraungia. Hegaztien barruko Columbidae familian sailkatzen zen. (eu)
- Il solitario di Rodriguez (Pezophaps solitaria) era un uccello inadatto al volo appartenente ai columbiformi endemico dell'isola di Rodrigues, nelle Isole Mascarene.Appartiene alla stessa sottofamiglia del dodo (Raphinae). (it)
- Dront samotny (Pezophaps solitaria) – gatunek dużego, nielotnego ptaka z rodziny gołębiowatych (Columbidae). Był endemitem wyspy Rodrigues, wymarł około 1790 roku. Najbliższym krewnym zarówno dronta dodo jak i dronta samotnego jest nikobarczyk zwyczajny (Caloenas nicobarica). (pl)
- De rodriguessolitaire (Pezophaps solitaria) is een uitgestorven loopvogel die uitsluitend voorkwam op het eiland Rodrigues. Samen met de dodo - waaraan de soort nauw verwant was - behoorde hij tot de Raphinae, een vogelonderfamilie uit de orde Columbiformes (duiven en dodo's). De rodriguessolitaire is vermoedelijk ongeveer halverwege de achttiende eeuw uitgestorven. (nl)
- 羅德里格斯渡渡鳥（学名：Pezophaps solitaria）是鸽形目鸠鸽科的一種已滅絕鳥類，也是罗岛渡渡鸟属的唯一物种，為印度洋馬達加斯加東邊毛里求斯羅德里格斯岛上的特有種，与同样生存在毛里求斯另一种鸟类 渡渡鳥（Raphus culullatus）是近亲，現存親緣關係最近的近親則為綠簑鳩。 羅德里格斯渡渡鳥體型可比擬天鵝，也有明顯的兩性異形。雄鳥體長可達 90厘米（35英寸），體重可達 28公斤（62英磅）；而雌鳥體長則僅達 70厘米（28英寸），體重則只有 17公斤（37英磅）。羽毛為棕色或灰色，雌鳥毛色較雄鳥淺。雌鳥一次產下一顆卵，由雌鳥和雄鳥共同孵育。以水果和種子為食。 (zh)
- ناسك رودريغيس أو رودريغيس سوليتير (باللاتينية: Pezophaps solitaria) هو طائر منقرض غير قادر على الطيران كان يتوطن الواقعة شرق جزيرة مدغشقر في المحيط الهندي، جينياً كان يعتبر من فصيلة الحماميات وأقرب طائر له هو طائر الدودو المنقرض أيضاً الذي كان يتواجد في جزيرة موريشيوس، يشكل الاثنان الفرع الحيوي المسمى الرافينيات. ويعتبر حمام نيكوبار الطائر الحي الأقرب لهما.تنمو طيور ناسك رودريغيس لتصبح بحجم الإوز العراقي، كما تتميز بمثنوية الشكل الجنسية، إذ أن الذكور أكبر حجما من الإناث ويبلغ طولها حوالي 90 سنتمترا ويصل وزنها إلى حوالي 28 كيلوغراما، بينما يبلغ طول الإناث حوالي 70 سنتمترا ووزنها حوالي 17 كيلوغرام. كان ريشها بني ورمادي، وكان لون الأنثى أكثر شحابة من لون الذكر. كما كان لهذه الطيور لون أسود على شكل حزام أعلى منقارها المعقوف قليلا، أما عنقها وقدميها فكانتا طويلتين. وكانوا يعيشون بشكل كبير في ح (ar)
- Dronte samotářský (Pezophaps solitaria, syn. Didus solitarius a Pezophaps solitarius) nebo dodo samotář je vyhynulým ptákem z podčeledi drontovití (Raphinae) a monotypického rodu Pezophaps. Dronte samotářský obýval suché lesy a křovinaté porosty na ostrově Rodrigues (Mauricius) v Indickém oceánu (byl to zdejší endemit). Druh popsal Johann Friedrich Gmelin jako Didus solitarius, toto starší pojmenování je v současnosti hodnoceno jako vědecké synonymum. Dronte samotářský byl nejbližší příbuzný dronta mauricijského (blbouna nejapného). Podle analýzy DNA se od sebe linie obou druhů rozdělily před 25,6 miliony lety. Oba druhy se vyvíjely pravděpodobně nezávisle na sobě. (cs)
- Der Rodrigues-Solitär (Pezophaps solitaria) ist eine ausgestorbene Art der Taubenvögel (Columbiformes). Der etwa 90 cm große Vogel war ein Bodenbewohner und lediglich auf der Insel Rodrigues verbreitet. Im Zuge der Besiedlung der Insel starb der Solitär in der Mitte des 18. Jahrhunderts aus, weil die eingeschleppten Schweine und Katzen sowie die Bejagung durch den Menschen die Bestände des flugunfähigen Vogels immer stärker dezimierten. (de)
- The Rodrigues solitaire (Pezophaps solitaria) is an extinct flightless bird that was endemic to the island of Rodrigues, east of Madagascar in the Indian Ocean. Genetically within the family of pigeons and doves, it was most closely related to the also extinct dodo of the nearby island Mauritius, the two forming the subfamily Raphinae. The Nicobar pigeon is their closest living genetic relative. (en)
- Pezophaps solitaria Cet article est une ébauche concernant les oiseaux. Vous pouvez partager vos connaissances en l’améliorant (comment ?) selon les recommandations du projet ornithologie. Pezophaps solitaria Illustration issue de l'ouvrage de 1891,The voyage of François Leguat of Bresse,to Rodriguez, Mauritius, Java,and the Cape of Good Hope Genre PezophapsStrickland, 1848 Espèce Pezophaps solitaria(Gmelin, 1789) Statut de conservation UICN EX : Éteint (fr)
- ロドリゲスドードー (Pezophaps solitaria) は、西インド洋のロドリゲス島に生息していた鳥で、ハト目ドードー科の一種である。別名は、ソリテアー（ひとりもの）。 形態などの差異から、モーリシャスドードーとは別属に分類されている。体長1mほど、体重は最も肥満する時期で20kg以上、体色は主に褐色で白いものもある。飛べない鳥であり、歩く速度は、「開けた場所なら簡単に捕まえられるが森の中ではなかなか捕まえられない」程度。卵は、地上に葉を積み上げた巣に1個だけ産む。敵がおらず生息地が限られている環境で種を維持するには、2個以上卵を産むのは不適当だったからであろうが、この習性が人間がロドリゲス島に来た後になって個体数の回復を難しくした可能性が高い。 1689年に初めて発見したフランソワ・ルガの手記によると、多数が生息していたにもかかわらず複数で行動しているところはみかけなかったとのことで、別名のソリテアー（ひとりもの）と学名の種小名solitaria はそこから名付けられた。1761年を最後に目撃者がおらず、絶滅したとされる。標本は残っておらず、ヨーロッパに持ち込まれたこともない。人間による捕獲とネズミなどの移入動物による（特に卵や雛の）捕食が絶滅の原因とされている。 (ja)
- Solitário-de-rodrigues (nome científico: Pezophaps solitaria) é uma espécie extinta de ave da família dos pombos que era endêmica de Rodrigues, uma ilha no Oceano Índico a leste de Madagascar. Era o "primo" mais próximo do famoso dodô, com quem compartilha semelhanças físicas e a trágica extinção após contato com humanos. Descoberto em 1601 por navegadores holandeses, o solitário foi totalmente exterminado em menos de dois séculos, por volta da década de 1760. Incapaz de voar, era caçado para servir de alimento para marinheiros e colonos, e depois sofreu com o desmatamento e introdução de gatos e porcos, que atacavam seus ovos e filhotes. A principal fonte de informações sobre a ave em vida é o livro de memórias de François Leguat, líder de um grupo de religiosos franceses abandonados em R (pt)
- Rodriguessolitär, tidigare solitärfågel, (Pezophaps solitaria), är en utdöd drontfågel som levde fram till och med 1760-talet. Liksom dronten anses den numera ingå i familjen duvor och är närmast släkt med till exempel kronduvor och tandduva. Rodriguessolitären upptäcktes 1691 på ön Rodrigues som ligger i Indiska oceanen i ögruppen Maskarenerna och beskrevs 1708. Som alla arter i familjen drontfåglar så var denna art oförmögen att flyga och hade mycket små vingar. Den ska ha mätt cirka 80 cm och vägt ungefär 20 kg. Den ska ha haft längre ben och smalare näbb än dronten. (sv)
- Родригесский дронт или дронт-отшельник, или пустынник (лат. Pezophaps solitaria) — вымершая нелетающая птица семейства голубиных, эндемик острова Родригес, находящегося к востоку от Мадагаскара в Индийском океане. Генетически, помимо голубей и горлиц, его ближайшим родственником также был вымерший маврикийский дронт (оба вида образовали подсемейство дронтовых). Никобарский голубь — самый близкий ныне живущий родственник родригесского и маврикийского дронтов. (ru)
- Дронт-самітник, дронт родригеський (Pezophaps solitaria) — вимерлий нелітаючий птах родини голубових, ендемік острова Родригес, що знаходиться на схід від Мадагаскару в Індійському океані. Генетично, крім голубів і горлиць, його найближчим родичем також був вимерлий маврикійський дронт (обидва види утворили підродину дронтових). Голуб нікобарський — найближчий на сьогодні існуючий родич родригеського і маврикійського дронтів. Pezophaps solitaria є єдиним вимерлим птахом, на честь якої астрономи назвали сузір'я. Воно отримало назву , а пізніше — . (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
