| dbo:abstract
|
- الاستتباع المنطقي أو التضمين أو الاقتضاء أو الاستلزام هو أحد المفاهيم الأساسية في المنطق، وهو يعبر عن العلاقة بين افتراضات تكون صحيحة عندما تلي كل خطوة التالية بتسلسل منطقي. إن مدى صحّة أي حجة منطقية يكون إذا أمكن وجود تالٍ من المقدمات، وإذا كانت نتائج الحجة هي نتائج فرضيتها. إن التحليل الفلسفي للتوالي المنطقية يتضمن السؤال: ما هو مقدار صواب استنتاج تال من فرضيته؟ وماذا يعني أن يكون الاستنباط تالياً للفرضيات؟. يمكن القول أن حجج المنطق الفلسفي تعطي أهمية بالغة لطبيعة التضمين أو الاقتضاء وكذلك للحقيقة المنطقية. (ar)
- La conseqüència, fonamental a la lògica, és la relació que hi ha entre un conjunt de proposicions (premisses) i una altra proposició darrera (conclusió) quan aquesta "se segueix" de les primeres . És, per tant, la relació que es dona entre premisses i conclusió en un argument lògicament correcte, i també és la relació que s'obté en un procés d'inferència deductiva o de demostració entre la proposició inferida o demostrada i les que s'han usat com a hipòtesi. (ca)
- Die Bezeichnung Implikation (von lateinisch implicare ‚verwickeln‘; Verb: implizieren; Adjektiv: implizit) wird in der Logik nicht einheitlich für einen bestimmten logischen Zusammenhang verwendet; insbesondere werden unterschieden:
* eine materiale Implikation als eine von mehreren möglichen logischen Verknüpfungen (Junktoren) zwischen zwei Aussagenvariablen: (siehe auch Artikel „Junktor“). Diese materiale Implikation, auch Subjunktion oder Konditional genannt, kann wahrheitsfunktional definiert werden (siehe ). Sie findet sich bereits bei Philon von Megara (3. Jh. v. Chr.) und wird umgangssprachlich meist umschrieben mit: „Wenn a, dann b.“
* eine formale Implikation als eine Form logischen Zusammenhangs, welche eher einer intuitiven Anschauung entsprechen soll, die sich aus Gewohnheiten der Umgangssprache ergeben kann. Es entstanden im Laufe der Zeit verschiedene Interpretationen, um das Phänomen möglichst eindeutig zu formalisieren. Dabei wird die obige Formel differenzierter betrachtet, zum Beispiel als , gelesen: „Für jedes Individuum x gilt: Wenn x die Eigenschaft A besitzt, dann besitzt es auch die Eigenschaft B.“ Die Analyse einer Aussage mit Zerlegung in den Prädikator und sein Argument, insbesondere für die formale Implikation, findet sich ähnlich schon bei Platon und Aristoteles. Als Varianten einer deduktionmäßigen formalen Implikation können auch die bzw. Subjunktion innerhalb der dialogischen Logik sowie die von Ackermann und ebenso die angesehen werden. Von Bruno von Freytag-Löringhoff und Albert Menne wurde die Implikation als hypothetisches Urteil formalisiert. Diese spezifischeren Deutungen können auch als objektsprachliche Implikationen bezeichnet werden. Davon zu unterscheiden sind dann jeweils die metasprachlichen Implikationen; sie erlauben es, über die logische Struktur dieser Sprachen zu sprechen. Dementsprechend kann ihnen eine noch engere Verbindung zum Ableitbarkeitsbegriff und dem Begriff der Schlussfolgerung zugesprochen werden. (de)
- Ως λογική συνέπεια ορίζεται η σχέση που ισχύει μεταξύ ενός συνόλου προτάσεων ή και μίας πρότασης, ώστε η τελευταία να προκύπτει από το πρώτο. Η λογική συνέπεια είναι ίσως η πλέον θεμελιώδης έννοια στην Λογική. Για παράδειγμα, η πρόταση «Ο Κέρμιτ είναι πράσινος» αποτελεί λογική συνέπεια του συνδυασμού «όλοι οι βάτραχοι είναι πράσινοι» και «ο Κέρμιτ είναι βάτραχος». Η της ως άνω συνέπειας εξαρτάται άμεσα από το εάν τα αιτήματα που προηγούνται είναι πλήρη και αληθή. Η συνέπεια θα ήταν ΜΗ αληθής, εάν όλοι η βάτραχοι ήταν ΜΗ πράσινοι. Οι συμπερασμοί του αποτελούν καίρια διάσταση της επιστημολογίας, ειδικότερα σε ό,τι αφορά την κοινοποίηση σχετικά με την αιτιότητα των . Λογικές συνέπειες οι οποίες είναι τυπικά προδιαγεγραμμένες ονομάζονται ή . Οι λογικές συνέπειες μπορούν επίσης να εκφραστούν ως συναρτήσεις συνόλων προτάσεων προς σύνολα προτάσεων ή ως σχέσεις μεταξύ δύο συνόλων προτάσεων. (el)
- En logiko, la logika konsekvenco estas la rilato inter la premisoj kaj la konkludo de argumento dedukte valida. La rilato de logika konsekvenco estas ŝlosila koncepto de la logiko. Du trajtoj ĝenerale akceptitaj de la rilato kun la logika konsekvenco estas ke tiu estas «necesa» kaj «formala». En PIV konsekvenco estas "Tio, kio logike sekvas el starigita principo" kaj "Logika aŭ racia interligiteco inter faktoj aŭ ideoj". (eo)
- En lógica, la consecuencia lógica es la relación entre las premisas y la conclusión de un argumento deductivamente válido. La relación de consecuencia lógica es un concepto central a la lógica. Dos características generalmente aceptadas de la relación de consecuencia lógica son que es «necesaria» y además «formal». (es)
- Logical consequence (also entailment) is a fundamental concept in logic, which describes the relationship between statements that hold true when one statement logically follows from one or more statements. A valid logical argument is one in which the conclusion is entailed by the premises, because the conclusion is the consequence of the premises. The philosophical analysis of logical consequence involves the questions: In what sense does a conclusion follow from its premises? and What does it mean for a conclusion to be a consequence of premises? All of philosophical logic is meant to provide accounts of the nature of logical consequence and the nature of logical truth. Logical consequence is necessary and formal, by way of examples that explain with formal proof and models of interpretation. A sentence is said to be a logical consequence of a set of sentences, for a given language, if and only if, using only logic (i.e., without regard to any personal interpretations of the sentences) the sentence must be true if every sentence in the set is true. Logicians make precise accounts of logical consequence regarding a given language , either by constructing a deductive system for or by formal intended semantics for language . The Polish logician Alfred Tarski identified three features of an adequate characterization of entailment: (1) The logical consequence relation relies on the logical form of the sentences: (2) The relation is a priori, i.e., it can be determined with or without regard to empirical evidence (sense experience); and (3) The logical consequence relation has a modal component. (en)
- La déduction logique est un type de relation que l'on rencontre en logique mathématique. Elle relie des propositions dites prémisses à une proposition dite conclusion et préserve la vérité. Prémisses et conclusion qui sont ainsi reliées par une règle de déduction, assurent que si la règle est valide et si les prémisses sont vraies, la conclusion est elle aussi vraie. On dit alors que la conclusion est une conséquence des prémisses, ou parfois que la conclusion vient des prémisses. L'analyse philosophique pose des questions comme « Dans quel sens une conclusion vient-elle des prémisses? » ou « Que signifie pour une conclusion d'être une conséquence de certaines prémisses ? ». La logique philosophique peut donc être définie comme la compréhension et l’analyse de la nature des conséquences logiques et de la vérité logique. Une déduction logique est définie de manière à être à la fois nécessaire et formelle et est explicitée dans des domaines comme la théorie des modèles, qui permet de trouver des univers mathématiques dans lesquels la relation est utile et fournit un sens aux formules, et la théorie de la démonstration, qui fournit un cadre théorique pour sa définition de manière syntaxique. Une formule est une conséquence d'un ensemble d'autres formules, dans un langage, si et seulement si, en utilisant la logique elle-même (c'est-à-dire sans chercher à donner un sens aux formules) la formule doit être vraie si toutes les formules de l’ensemble des prémisses sont elles aussi vraies. Les logiciens définissent précisément la déduction logique pour un langage formel en construisant un système déductif pour ce langage, ou alors en formalisant une interprétation des formules de ce langage qui leur donne une sémantique formelle. Alfred Tarski a déterminé trois conditions ou caractéristiques importantes que la relation de conséquence logique doit remplir : 1.
* la relation doit dépendre de la (en) (d'après la formule de Bertrand Russell), c'est-à-dire qu'elle ne doit pas dépendre du sens des termes mais doit rester valide si on remplace les mots par des variables ou par d'autres mots ; 2.
* elle doit être a priori et a posteriori, c'est-à-dire qu'il est possible de déterminer sa validité sans recourir à des preuves empiriques ou faire intervenir ses sens ; 3.
* elle doit avoir une composante modale. (fr)
- Konsekuensi logis, sering dianggap suatu konsep paling dasar dalam logika, adalah hubungan antara suatu kalimat (atau proposisi) dan kalimat lain (proposisi) sewaktu kalimat yang terakhir "mengikuti" kalimat sebelumnya. Suatu hubungan konsekuensi logis yang terspesifikasi dengan formal dapat dikarakterisasikan dengan teori model atau (atau keduanya). Konsekuensi logis dapat pula diekspresikan sebagai suatu fungsi dari himpunan kalimat terhadap himpunan kalimat lain (formulasi Tarski), atau sebagai hubungan antara dua himpunan kalimat. (in)
- 論理的帰結（ろんりてききけつ、伴意、英: logical consequence, entailment）は、論理学における最も基本的な概念であり、複数の文（または命題）の集合と1つの文（命題）の間が「～だから、当然～」という繋がり方をする関係を指す。例えば、「カーミットは緑色だ」という文は、「全てのカエルは緑色だ」と「カーミットはカエルだ」の論理的帰結である。 このような論理的帰結の確かさは、前提が真かどうか、および完全かどうかに依存する。この前提は全てのカエルが緑色でない場合は真ではないことになる。演繹による推論や論理的帰結は認識論の重要な面であり、因果に関する一般的仮説を伝達する意味を持つ。 形式的な論理的帰結関係はモデル理論的なものと証明論的なもの（あるいは両方）がある。 論理的帰結は、文の集合から文の集合への関数としても表現できる（タルスキ風の定式化）し、2つの文の集合の間の関係としても表現できる（multiple-conclusion logic）。 (ja)
- 논리적 귀결(論理的歸結, 영어: logical consequence, entailment)은 논리학에서 가장 기본적인 개념이자, 복수의 글 (또는 명제)의 집합과 하나의 글(명제)의 사이가 「~니까, 당연히~」라고 이어지는 관계를 가리킨다. 이를테면, 「커밋은 녹색이다」라는 글은, 「모든 개구리는 녹색이다」와 「커밋은 개구리다」의 논리적 귀결인 것이다. 이러한 논리적 귀결의 뚜렷함은 전제가 참(眞)인지 아닌지, 또는 완전한지 아닌지에 의존한다. 이 전제는 모든 개구리가 녹색이지 않을 경우에는 참이 아닌 것이 된다. 연역에 따른 추론이나 논리적 귀결은 인식론의 중요한 면이며, 인과에 관한 일반적 가설을 전달하는 의미를 가진다. 형식적인 논리적 귀결 관계는 모형이론적인 것과 증명이론적인 것(혹은 양쪽)이 있다. 논리적 귀결은 글의 집합에서 글의 집합으로의 함수로서도 표현할 수 있고(타르스키풍의 정식화), 두 글의 집합 사이의 관계로서도 표현할 수 있다(multiple-conclusion logic). (ko)
- Een logisch gevolg of logische consequentie is zowel in de logica als in de wiskunde de tweeplaatsige relatie tussen een verzameling zinnen en/of proposities, waarbij de laatste zin/propositie een logische implicatie is van de voorafgaande. Logische gevolgen zijn het resultaat van deductie en vormen een fundamenteel concept binnen de logica. Logische gevolgen worden samen met gevolgtrekkingen in de epistemologie gebruikt om tot hypotheses omtrent de causaliteit van risicofactoren te komen. Een formeel beschreven logisch gevolg kan binnen de modeltheorie of de bewijstheorie of beide worden gekarakteriseerd. Een logisch gevolg kan ook worden beschreven als een wiskundige functie, waarbij de ene reeks zinnen de invoer en de andere reeks de uitvoer is. (nl)
- Implikacja logiczna (wynikanie) – relacja (lub w innym ujęciu symbol relacyjny) pomiędzy teoriami (zbiorami zdań logicznych) i jest spełniona, gdy każdy model teorii jest także modelem teorii Często jest mylona z implikacją materialną, będącą szczególnym przypadkiem zdania. Bez odwoływania się do teorii modeli można stwierdzić, że implikacja logiczna jest prawdziwa wtedy i tylko wtedy, gdy nie jest możliwe, że zdanie jest fałszywe i jednocześnie wszystkie zdania są prawdziwe. Implikacja logiczna jest oznaczana: Zawsze prawdziwe prawa logiczne (wynikające z pustego zbioru twierdzeń) oznaczane są: Jeśli chcemy jakieś prawo logiczne uznać za regułę wnioskowania, czyli dołączać nowe zdania w oparciu o już istniejące, możemy zastosować zapis: oznaczający, że w przypadku, gdy do danej niesprzecznej teorii należą zdania można do niej dołączyć także zdanie bez spowodowania sprzeczności. (pl)
- En konsekvens är en slutsats, dragen med stöd av en eller flera premisser. I ett formellt system sägs ett påstående vara en satslogisk konsekvens av ett antal premisser, om och endast om det tautologt impliceras av dessa. I ett formellt system är ett uttryck A, en syntaktisk konsekvens av en mängd premisser om och endast om det finns en härledning av A från premissmängden. I ett formellt språk P är ett uttryck B, en semantisk konsekvens av ett antal formler Γ, om och endast om det inte finns någon tolkning av P, sådan att varje formel i Γ är sann och B falsk. En tolkning av ett formellt språk är en tilldelning av betydelser till dess symboler och formler. (sv)
- Умовивід (міркування) — форма мислення в результаті якого з 1 або кількох суджень виводиться нове судження — висновок. Термін «умовивід» вживається у подвійному значенні. Під «умовиводом» розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження як наслідок розумової операції. Умовивід за своєю структурою складніша, ніж поняття і судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи. Будь-який умовивід складається із засновків та висновку. Засновки — це судження, із яких виводиться нове знання. Висновок — судження, виведене із засновків. Умовивід — це логічний засіб здобування нового знання. У процесі умовиводу здійснюється перехід від відомого до невідомого. Об'єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов'язаних між собою випадкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об'єктивної дійсності взаємопов'язані, підпорядковані певним законом, то існує не тільки можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання інших. Умовиводом є не будь-яке сполучення, я тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв'язок, котрий відображає взаємозв'язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов'язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов'язаними і тому вивести із них якесь нове значення, тобто побудувати умовивід, не можна. У будь-якому умовиводі слід розрізняти три види знань:
* Вихідне знання, те, з якого виводять нове знання — воно міститься в засновках умовиводу.
* Висновкове знання — міститься у висновку.
* Обґрунтовуюче знання — знання, котре пояснює правомірність висновку із засновків. Обґрунтовуюче знання міститься в аксіомах і правилах умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є правомірним і необхідним. Дедуктивним (від латинського слова deductio — виведення) називається умовивід, у якому висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому. У дедуктивному умовиводі думка рахується від загального до окремого, одиничного, тому дедукцію звичайно визначають як умовивід від загального до часткового. Щоб дійти дедуктивного висновку, необхідно мати подвійне знання, засновки: 1.
* засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться частковий випадок; 2.
* засновок, у якому ідеться про той окремий предмет або частковий випадок, який підводиться під загальне положення. Загальні положення звичайно є готовими, заздалегідь відомими. До них належать закони науки, аксіоми, наукові положення принципи й інші судження, в яких міститься знання загального. У юридичній практиці як знання загального виступають норми права(статті кодексів та інших законодавчих актів), положення правових наук, керівні вказівки органів суду, прокуратури та ін. Дедукція дає висновки достовірні. У цьому одна з її переваг над іншими видами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного умовиводу істинні і правильно пов'язані, то висновок буде неодмінно істинним. Проте, якщо один із засновків дедуктивного умовиводу буде не достовірним, а вірогідним, то й висновок у такому випадку буде вірогідним і не може бути достовірним. Дедуктивні умовиводи з вірогідними засновками широко використовуються у судовій практиці під час побудови судових версій, висловлюванні різноманітних пропозицій. Висновок дедуктивного умовиводу має примусовий характер. Це означає, що коли якесь загальне положення визнане істинним і якщо відомо, що частковий випадок підлягає під це загальне положення, то не можна не визнавати наявність загального у цьому частковому випадку. Розрізняють такі типи дедуктивних умовиводів: категоричний силогізм, умовні силогізми і розподільні силогізми. Термін «силогізм» походить від грецького слова sullogismos — здобуття висновку чи виведення наслідку. Категоричним силогізмом називається такий дедуктивний умовивід, у якому обидва засновки є категоричними судженнями. Розподільно-категоричним силогізмом називається такий умовивід, у котрому більший засновок є судженням розподільним, а менший — категоричним. Умовно-розподільним силогізмом або лемантичним силогізмом називається силогізм, у котрому більший засновок є судженням умовним, а менший розподільним . Індукцією називається умовивід, у якому на основі знання частини предметів класу робиться висновок про всі предмети класу, про клас в цілому. Індукція — це умовивід від часткового до загального. Термін «індукція» походить від латинського слова inductio, що означає «наведення». Повною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх предметів цього класу. Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу. Безпосередній умовивід — умовивід, до складу якого входить лише один засновок (і, звичайно ж, — висновок). До безпосередніх часто відносять і деякі інші різновиди умовиводів, зокрема контрапозицію просту (її формулаА-В-ґ-В-Аті умовиводи, в основі яких лежить характер відношень між судженнями за «логічним квадратом» тощо. Безпосередні умовиводи мають певне пізнавальне значення, а їх осмислення підвищує логічну культуру людини. Назвемо кілька аргументів для підтвердження цієї тези (і водночас спрямованих проти тих, хто скептично ставиться до цієї гранично простої, але «філігранної» форми міркування). Повною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх предметів цього класу. Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу. Індукція через простий перелік — це такий умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на тій підставі, щоб серед спостережуваних фактів не траплялося жодного, який би суперечив узагальненню. За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяють на: достовірні (необхідні) і ймовірні (правдоподібні). Висновки перших є необхідно істинними (за умови істинності засновків і правильності зв'язку між ними), а висновки других — імовірно істинними, навіть за умови істинності засновків. Залежно від кількості засновків, що входять до складу умовиводів, останні поділяють на безпосередні (до складу яких входить лише один засновок) та опосередковані (які містять у собі два і більше засновків). Безпосередні умовиводи (йдеться про різні види перебудови судження) дають можливість:
* одержати нову інформацію (вивідне знання) на основі мінімальної кількості вихідних знань — одного простого судження;
* виявити ті знання, які містяться в судженні неявно;
* уточнити співвідношення обсягів суб'єкта і предиката;
* чітко усвідомити, яка інформація є в судженні, а якої немає;
* тонко схопити майже невловимі нюанси думок. (uk)
- Consequência lógica é um conceito fundamental na lógica. Trata-se de uma relação entre um conjunto de sentenças (ou proposições) e uma sentença (proposição), na qual o primeiro acarreta o segundo. Por exemplo, diz-se que "Caco é verde" é uma consequência lógica de "todos os sapos são verdes" e "Caco é um sapo", porque seria "auto-contraditório" afirmar estas últimas sentenças e negar a primeira. A consequência lógica é a relação entre as premissas e a conclusão de um argumento válido. Estas definições tendem a ser circulares; fornecer uma explicação razoável para consequência lógica e para o acarretamento constitui um tópico importante da Filosofia da lógica. A verdade da consequência acima depende tanto da verdade dos antecedentes como da relação de consequência lógica entre os antecedentes e o consequente. A consequência poderá não ser verdadeira, se nem todos os sapos forem verdes. Consequências lógicas ou inferências por raciocínio dedutivo são um aspecto importante da epistemologia que comunica ao público em geral hipóteses a cerca da causalidade de fatores de risco. Uma relação de consequência lógica especificada formalmente pode ser caracterizada através da teoria dos modelos ou da teoria da demonstração (ou ambos). A consequência lógica também pode ser expressa como uma função de conjuntos de sentenças para conjuntos de sentenças (a formulação preferida de Tarski), ou como uma relação entre dois conjuntos de sentenças (lógica de conclusão múltipla). (pt)
- 蕴涵（英語：Entailment）在命题逻辑和谓词逻辑中用来描述在两个句子或句子的集合之间的联系，一般使用⇒符号表示。 (zh)
- Умозаключение — одна из форм мышления, с помощью которого из одного или нескольких суждений строится новое суждение. С точки зрения логики высказываний, умозаключение — это шаг логического вывода, непосредственное выведение высказывания-заключения из одного или более высказываний («посылок»), простейшее рассуждение. В логике умозаключение записывается в виде горизонтальной черты, над которой стоят посылки, а под чертой записывается заключение. Например, Умозаключения (отдельные шаги вывода) разделяют: 1.
* По числу посылок: 2. 1.
* непосредственные; 3. 2.
* опосредованные. 4.
* Опосредованные в свою очередь делятся по признаку направления логического следования: 5. 1.
* дедуктивные (от общего к частному); 6. 2.
* индуктивные (от частного к общему); 7. 3.
* трансдуктивные (от одной степени общности к такой же степени общности). 8.
* По достоверности вывода: 9. 1.
* демонстративные (достоверные), где истинность посылок напрямую связана с истинностью заключения (информация в заключении является частью информации в посылках). Такие умозаключения обычно встречаются в точных науках, особенно в математике, чаще в форме дедуктивных умозаключений (где правильность гарантируется самой формой логического следования), но также и в виде математической индукции, полной индукции, , где на истинность влияют, кроме формы, и значения входящих в рассуждение терминов; 10. 2.
* недемонстративные, где в процессе рассуждения добавляется информация, и потому истинность вывода не гарантирована даже в случае истинности посылок. К числу таких правдоподобных рассуждений относятся , , , выводы статистики. Правдоподобные умозаключения используются при выдвижении гипотез и постулировании законоподобных утверждений в . (ru)
|
| rdfs:comment
|
- الاستتباع المنطقي أو التضمين أو الاقتضاء أو الاستلزام هو أحد المفاهيم الأساسية في المنطق، وهو يعبر عن العلاقة بين افتراضات تكون صحيحة عندما تلي كل خطوة التالية بتسلسل منطقي. إن مدى صحّة أي حجة منطقية يكون إذا أمكن وجود تالٍ من المقدمات، وإذا كانت نتائج الحجة هي نتائج فرضيتها. إن التحليل الفلسفي للتوالي المنطقية يتضمن السؤال: ما هو مقدار صواب استنتاج تال من فرضيته؟ وماذا يعني أن يكون الاستنباط تالياً للفرضيات؟. يمكن القول أن حجج المنطق الفلسفي تعطي أهمية بالغة لطبيعة التضمين أو الاقتضاء وكذلك للحقيقة المنطقية. (ar)
- La conseqüència, fonamental a la lògica, és la relació que hi ha entre un conjunt de proposicions (premisses) i una altra proposició darrera (conclusió) quan aquesta "se segueix" de les primeres . És, per tant, la relació que es dona entre premisses i conclusió en un argument lògicament correcte, i també és la relació que s'obté en un procés d'inferència deductiva o de demostració entre la proposició inferida o demostrada i les que s'han usat com a hipòtesi. (ca)
- En logiko, la logika konsekvenco estas la rilato inter la premisoj kaj la konkludo de argumento dedukte valida. La rilato de logika konsekvenco estas ŝlosila koncepto de la logiko. Du trajtoj ĝenerale akceptitaj de la rilato kun la logika konsekvenco estas ke tiu estas «necesa» kaj «formala». En PIV konsekvenco estas "Tio, kio logike sekvas el starigita principo" kaj "Logika aŭ racia interligiteco inter faktoj aŭ ideoj". (eo)
- En lógica, la consecuencia lógica es la relación entre las premisas y la conclusión de un argumento deductivamente válido. La relación de consecuencia lógica es un concepto central a la lógica. Dos características generalmente aceptadas de la relación de consecuencia lógica son que es «necesaria» y además «formal». (es)
- Konsekuensi logis, sering dianggap suatu konsep paling dasar dalam logika, adalah hubungan antara suatu kalimat (atau proposisi) dan kalimat lain (proposisi) sewaktu kalimat yang terakhir "mengikuti" kalimat sebelumnya. Suatu hubungan konsekuensi logis yang terspesifikasi dengan formal dapat dikarakterisasikan dengan teori model atau (atau keduanya). Konsekuensi logis dapat pula diekspresikan sebagai suatu fungsi dari himpunan kalimat terhadap himpunan kalimat lain (formulasi Tarski), atau sebagai hubungan antara dua himpunan kalimat. (in)
- 論理的帰結（ろんりてききけつ、伴意、英: logical consequence, entailment）は、論理学における最も基本的な概念であり、複数の文（または命題）の集合と1つの文（命題）の間が「～だから、当然～」という繋がり方をする関係を指す。例えば、「カーミットは緑色だ」という文は、「全てのカエルは緑色だ」と「カーミットはカエルだ」の論理的帰結である。 このような論理的帰結の確かさは、前提が真かどうか、および完全かどうかに依存する。この前提は全てのカエルが緑色でない場合は真ではないことになる。演繹による推論や論理的帰結は認識論の重要な面であり、因果に関する一般的仮説を伝達する意味を持つ。 形式的な論理的帰結関係はモデル理論的なものと証明論的なもの（あるいは両方）がある。 論理的帰結は、文の集合から文の集合への関数としても表現できる（タルスキ風の定式化）し、2つの文の集合の間の関係としても表現できる（multiple-conclusion logic）。 (ja)
- 논리적 귀결(論理的歸結, 영어: logical consequence, entailment)은 논리학에서 가장 기본적인 개념이자, 복수의 글 (또는 명제)의 집합과 하나의 글(명제)의 사이가 「~니까, 당연히~」라고 이어지는 관계를 가리킨다. 이를테면, 「커밋은 녹색이다」라는 글은, 「모든 개구리는 녹색이다」와 「커밋은 개구리다」의 논리적 귀결인 것이다. 이러한 논리적 귀결의 뚜렷함은 전제가 참(眞)인지 아닌지, 또는 완전한지 아닌지에 의존한다. 이 전제는 모든 개구리가 녹색이지 않을 경우에는 참이 아닌 것이 된다. 연역에 따른 추론이나 논리적 귀결은 인식론의 중요한 면이며, 인과에 관한 일반적 가설을 전달하는 의미를 가진다. 형식적인 논리적 귀결 관계는 모형이론적인 것과 증명이론적인 것(혹은 양쪽)이 있다. 논리적 귀결은 글의 집합에서 글의 집합으로의 함수로서도 표현할 수 있고(타르스키풍의 정식화), 두 글의 집합 사이의 관계로서도 표현할 수 있다(multiple-conclusion logic). (ko)
- 蕴涵（英語：Entailment）在命题逻辑和谓词逻辑中用来描述在两个句子或句子的集合之间的联系，一般使用⇒符号表示。 (zh)
- Ως λογική συνέπεια ορίζεται η σχέση που ισχύει μεταξύ ενός συνόλου προτάσεων ή και μίας πρότασης, ώστε η τελευταία να προκύπτει από το πρώτο. Η λογική συνέπεια είναι ίσως η πλέον θεμελιώδης έννοια στην Λογική. Για παράδειγμα, η πρόταση «Ο Κέρμιτ είναι πράσινος» αποτελεί λογική συνέπεια του συνδυασμού «όλοι οι βάτραχοι είναι πράσινοι» και «ο Κέρμιτ είναι βάτραχος». Λογικές συνέπειες οι οποίες είναι τυπικά προδιαγεγραμμένες ονομάζονται ή . Οι λογικές συνέπειες μπορούν επίσης να εκφραστούν ως συναρτήσεις συνόλων προτάσεων προς σύνολα προτάσεων ή ως σχέσεις μεταξύ δύο συνόλων προτάσεων. (el)
- Die Bezeichnung Implikation (von lateinisch implicare ‚verwickeln‘; Verb: implizieren; Adjektiv: implizit) wird in der Logik nicht einheitlich für einen bestimmten logischen Zusammenhang verwendet; insbesondere werden unterschieden: Als Varianten einer deduktionmäßigen formalen Implikation können auch die bzw. Subjunktion innerhalb der dialogischen Logik sowie die von Ackermann und ebenso die angesehen werden. Von Bruno von Freytag-Löringhoff und Albert Menne wurde die Implikation als hypothetisches Urteil formalisiert. (de)
- Logical consequence (also entailment) is a fundamental concept in logic, which describes the relationship between statements that hold true when one statement logically follows from one or more statements. A valid logical argument is one in which the conclusion is entailed by the premises, because the conclusion is the consequence of the premises. The philosophical analysis of logical consequence involves the questions: In what sense does a conclusion follow from its premises? and What does it mean for a conclusion to be a consequence of premises? All of philosophical logic is meant to provide accounts of the nature of logical consequence and the nature of logical truth. (en)
- La déduction logique est un type de relation que l'on rencontre en logique mathématique. Elle relie des propositions dites prémisses à une proposition dite conclusion et préserve la vérité. Prémisses et conclusion qui sont ainsi reliées par une règle de déduction, assurent que si la règle est valide et si les prémisses sont vraies, la conclusion est elle aussi vraie. On dit alors que la conclusion est une conséquence des prémisses, ou parfois que la conclusion vient des prémisses. L'analyse philosophique pose des questions comme « Dans quel sens une conclusion vient-elle des prémisses? » ou « Que signifie pour une conclusion d'être une conséquence de certaines prémisses ? ». La logique philosophique peut donc être définie comme la compréhension et l’analyse de la nature des conséquences lo (fr)
- Implikacja logiczna (wynikanie) – relacja (lub w innym ujęciu symbol relacyjny) pomiędzy teoriami (zbiorami zdań logicznych) i jest spełniona, gdy każdy model teorii jest także modelem teorii Często jest mylona z implikacją materialną, będącą szczególnym przypadkiem zdania. Bez odwoływania się do teorii modeli można stwierdzić, że implikacja logiczna jest prawdziwa wtedy i tylko wtedy, gdy nie jest możliwe, że zdanie jest fałszywe i jednocześnie wszystkie zdania są prawdziwe. Implikacja logiczna jest oznaczana: (pl)
- Een logisch gevolg of logische consequentie is zowel in de logica als in de wiskunde de tweeplaatsige relatie tussen een verzameling zinnen en/of proposities, waarbij de laatste zin/propositie een logische implicatie is van de voorafgaande. Logische gevolgen zijn het resultaat van deductie en vormen een fundamenteel concept binnen de logica. Logische gevolgen worden samen met gevolgtrekkingen in de epistemologie gebruikt om tot hypotheses omtrent de causaliteit van risicofactoren te komen. (nl)
- Consequência lógica é um conceito fundamental na lógica. Trata-se de uma relação entre um conjunto de sentenças (ou proposições) e uma sentença (proposição), na qual o primeiro acarreta o segundo. Por exemplo, diz-se que "Caco é verde" é uma consequência lógica de "todos os sapos são verdes" e "Caco é um sapo", porque seria "auto-contraditório" afirmar estas últimas sentenças e negar a primeira. A consequência lógica é a relação entre as premissas e a conclusão de um argumento válido. Estas definições tendem a ser circulares; fornecer uma explicação razoável para consequência lógica e para o acarretamento constitui um tópico importante da Filosofia da lógica. (pt)
- En konsekvens är en slutsats, dragen med stöd av en eller flera premisser. I ett formellt system sägs ett påstående vara en satslogisk konsekvens av ett antal premisser, om och endast om det tautologt impliceras av dessa. I ett formellt system är ett uttryck A, en syntaktisk konsekvens av en mängd premisser om och endast om det finns en härledning av A från premissmängden. (sv)
- Умовивід (міркування) — форма мислення в результаті якого з 1 або кількох суджень виводиться нове судження — висновок. Термін «умовивід» вживається у подвійному значенні. Під «умовиводом» розуміють і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження як наслідок розумової операції. Умовивід за своєю структурою складніша, ніж поняття і судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи. Будь-який умовивід складається із засновків та висновку. Засновки — це судження, із яких виводиться нове знання. (uk)
- Умозаключение — одна из форм мышления, с помощью которого из одного или нескольких суждений строится новое суждение. С точки зрения логики высказываний, умозаключение — это шаг логического вывода, непосредственное выведение высказывания-заключения из одного или более высказываний («посылок»), простейшее рассуждение. В логике умозаключение записывается в виде горизонтальной черты, над которой стоят посылки, а под чертой записывается заключение. Например, Умозаключения (отдельные шаги вывода) разделяют: (ru)
|
