| dbo:abstract
|
- Die Slawobulgarische Geschichte ist ein frühes handgeschriebenes Werk aus dem Jahr 1762, das die Geschichte Bulgariens beschreibt. Sie gilt, neben der rund hundert Jahre zuvor von Petar Bogdan verfasste Geschichte Bulgariens, als Beginn der bulgarischen Geschichtsschreibung im Kontext der Aufklärung. (de)
- Istoriya Slavyanobolgarskaya (cirílico: История славяноболгарская, en búlgaro: История славянобългарска, y traducido como Historia de los eslavo-búlgaros) es un libro del académico y clérigo búlgaro San Paisio de Hilandar. Escrito en 1762, se considera la mayor obra de Paisio y una de las piezas más influyentes del renacimiento búlgaro, así como la primera obra de la historiografía búlgara. A pesar de que vivía en el monasterio serbio de Hilandar, en el Monte Athos (actualmente una provincia autónoma en Grecia), Paisio viajaba extensamente por todo el país y el extranjero y recogía una gran cantidad de referencias para componer y escribir su versión concisa pero históricamente influyente de la historia de Bulgaria. En ese momento la afluencia de monjes serbios disminuyó a expensas de los búlgaros, particularmente en Macedonia. Desde el siglo XVII hasta el siglo XIX, Hilandar fue predominantemente poblada por búlgaros. La importancia de este manuscrito es que fue capaz de restaurar el orgullo nacional de un país, que después de 366 años de dominio otomano carecía de tal pasión. Istoriya Slavyanobolgarskaya desempeñaría un papel importante en lo que sería el Despertar nacional de Bulgaria. La primera copia manual del libro fue hecho por en 1765. Estructuralmente, Istoriya Slavyanobolgarskaya consiste en dos presentaciones, varios capítulos que tratan sobre diversos acontecimientos históricos, un capítulo sobre los «maestros eslavos», los discípulos de Cirilo y Metodio, un capítulo sobre los santos búlgaros, y un epílogo. Aunque algunos extractos aparecen en el Tsarstvenik de Petar Beron (1844), la historia de Paisio no se publicó en forma de libro hasta la década de 1920, en la edición de Nikola Filipov. Hubo una adaptación al búlgaro moderno en 1938. Las ediciones críticas fueron preparadas en la década de 1960, y una traducción al ruso. Una traducción al alemán apareció en 1984, y una versión en inglés del manuscrito de Zograf en 2001. (es)
- Istoriya Slavyanobolgarskaya (Original Cyrillic: Истори́ѧ славѣноболгарскаѧ corrected from Їстори́ѧ славѣноболгарскаѧ; Bulgarian: История славянобългарска, romanized: Istoriya slavyanobalgarska, lit. 'Slav-Bulgarian History') is a book by Bulgarian scholar and clergyman Saint Paisius of Hilendar. Written in 1762, it is considered Saint Paisius of Hilendar's greatest work and one of the most influential pieces of the Bulgarian revival, as well as the first work of Bulgarian historiography. Although he was based in the Serbian monastery Hilandar, which was inhabited then mostly by Bulgarian monks, Paisius travelled extensively throughout the country and abroad and collected a vast amount of references to compile and write his concise but historically influential version of Bulgarian history. At that time the influx of Serbian monks decreased at the expense of Bulgarians, particularly from Macedonia. From the 17th to the 19th century, Hilandar was predominantly Bulgarian-populated. (en)
- Histoire slavo-bulgare (en bulgare : История славянобългарска) est un livre du savant et ecclésiastique bulgare Païssii de Hilendar. Écrit en 1762, il est considéré comme la plus grande œuvre de Païssii de Hilendar et l'une des pièces les plus influentes de la renaissance bulgare, ainsi que la première œuvre de l'. Le manuscrit de l'histoire a été découvert et publié de manière phototypique par l'académicien Jordan Ivanov en 1914, qui, après la Première Guerre mondiale, était professeur à l'Institut national des langues et civilisations orientales et fondateur de Études cyrillo-méthodiennes en France. (fr)
- La Istorija slavjanobolgarskaja (nella dicitura originale in alfabeto cirillico: История славяноболгарская; in bulgaro moderno: История славянобългарска, Istorija slavjanobălgarska, e tradotto come Storia slavobulgara, titolo originale completo: Историѧ славѣноболгарскаѧ ѡ народе и ѿ цареи и ѡ стыхъ болгарскихъ и ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѧ, tradotto: Storia slavobulgara della nazione e dei re e dei santi bulgari e di tutti gli avvenimenti e fatti bulgari) è un libro dello studioso presbitero bulgaro Paisij di Hilendar. Scritto nel 1762, viene considerato la maggiore opera di Paisij ed una delle opere più influenti del risveglio nazionale bulgaro, così come la prima opera bulgara di storiografia. Il motivo che spinse Paisij a scrivere questo libro era quello di assicurarsi che una "nazione con un glorioso passato abbia il diritto ad uno splendido futuro". Anche se risiedeva nel monastero serbo di Hilandar nella zona sacra del Monte Athos (al giorno d'oggi territorio autonomo della Grecia), Paisij viaggiò a lungo attraverso il suo paese ed all'estero e raccolse una grande quantità di fonti per compilare e scrivere la sua versione concisa ma storicamente influente della storia bulgara. In quel periodo l'afflusso di monaci serbi era diminuito a favore di quelli bulgari, in particolare provenienti dalla regione della Macedonia. Dal XVII al XIX secolo il monastero di Hilandar era abitato in prevalenza da bulgari. L'importanza di questo manoscritto fu la capacità di risvegliare l'orgoglio nazionale di un paese, che dopo 366 anni di dominio ottomano, mancava di questo sentimento. Ne conseguì quindi il risveglio nazionale, nel quale la Istorija Slavjanobolgarskaja ebbe un ruolo significativo. La prima copia manoscritta del libro venne eseguita da nel 1765. Nella sua struttura la Istorija Slavjanobolgarskaja consiste di due introduzioni, una serie di capitoli in cui vengono discussi svariati eventi storici, un capitolo riguardanti i "maestri slavi", i discepoli di Cirillo e Metodio, un capitolo sui santi bulgari ed un epilogo. Nonostante alcuni estratti siano apparsi nello Carstvenik di Hristaki Pavlovič, la Istorija di Paisij non venne pubblicata sotto forma di libro stampato fino agli anni 20 del XX secolo, in una edizione di Nikola Filipov. Ne fu stampato un adattamento in bulgaro moderno nel 1938. Negli anni 60 furono preparate delle edizioni con analisi e critica ed una traduzione in russo. Nel 2001 furono eseguite una traduzione in tedesco ed una in inglese. La versione che si trova al monastero di Zografou della Istorija Slavjanobolgarskaja è rappresentata sul retro della banconata da 2 leva bulgari, emessa nel 1999 enel 2005. (it)
- Słowianobułgarska historia (bułg. współczesny История славянобългарска) to pierwsze dzieło bułgarskiej historiografii, napisane przez Paisjusza Chilendarskiego w klasztorze Zografu przed rokiem 1762. Jako pierwszy przepisał ją w 1765 Sofroniusz Wraczanski. (pl)
- A Istoriya Slavyanobolgarskaya marca o despertar nacional da Bulgária no contexto da Iluminismo. Sua criação em 1762 é geralmente aceita como o início do processo histórico, cujas marcas são notadas desde o início do século XVIII. Com esta própria historiografia, o espírito búlgaro no Império Otomano é despertado por causa da gloriosa história da Bulgária. Compilado em manuscrito por Paísio de Hilendar e copiado de mão em mão até a década de 1840, quando foi retrabalhado e reimpresso (1844). Hoje, cerca de 70 exemplares estão preservados, que ficam armazenados em museus e bibliotecas. (pt)
- «Славяно-болгарская история» (болг. «История славянобългарска», оригиналное название: Iсторїѩ славєноболгарскаѩ ѡ народе и ѿ цареи и ѡ стыхъ болгарскихъ и ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѩ) — произведение болгарской историографии публицистического характера, сочинённое болгарским афонским иеромонахом Паисем Хилендарским в 1762 году. Призывает к пробуждению национального самосознания болгарского народа, к борьбе за культурно-национальное возрождение, за достижение церковной самостоятельности и за освобождение от османского ига. Второе по времени значительное болгарское историографическое произведение Нового времени — после De antiquitate Paterni soli, et de rebus Bulgaricis ad suos Compatriotas архиепископа Петра Богдана Бакшева (1667). (ru)
- «Слов'яно-болгарська історія» (болг. «История славянобългарска», оригінальна назва: Історїѩ славєноболгарскаѩ ѡ народі і ѿ цареї і ѡ зтыхъ болгарскихъ і ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѩ) — історична книга публіцистичного характеру, написана болгарським ієромонахом Паісієм Хилендарським у 1762 році. В ній він закликав до пробудження національної самосвідомості, до боротьби за культурно-національне відродження, за досягнення церковної самостійності і за звільнення від османського ярма. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Slawobulgarische Geschichte ist ein frühes handgeschriebenes Werk aus dem Jahr 1762, das die Geschichte Bulgariens beschreibt. Sie gilt, neben der rund hundert Jahre zuvor von Petar Bogdan verfasste Geschichte Bulgariens, als Beginn der bulgarischen Geschichtsschreibung im Kontext der Aufklärung. (de)
- Słowianobułgarska historia (bułg. współczesny История славянобългарска) to pierwsze dzieło bułgarskiej historiografii, napisane przez Paisjusza Chilendarskiego w klasztorze Zografu przed rokiem 1762. Jako pierwszy przepisał ją w 1765 Sofroniusz Wraczanski. (pl)
- A Istoriya Slavyanobolgarskaya marca o despertar nacional da Bulgária no contexto da Iluminismo. Sua criação em 1762 é geralmente aceita como o início do processo histórico, cujas marcas são notadas desde o início do século XVIII. Com esta própria historiografia, o espírito búlgaro no Império Otomano é despertado por causa da gloriosa história da Bulgária. Compilado em manuscrito por Paísio de Hilendar e copiado de mão em mão até a década de 1840, quando foi retrabalhado e reimpresso (1844). Hoje, cerca de 70 exemplares estão preservados, que ficam armazenados em museus e bibliotecas. (pt)
- «Славяно-болгарская история» (болг. «История славянобългарска», оригиналное название: Iсторїѩ славєноболгарскаѩ ѡ народе и ѿ цареи и ѡ стыхъ болгарскихъ и ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѩ) — произведение болгарской историографии публицистического характера, сочинённое болгарским афонским иеромонахом Паисем Хилендарским в 1762 году. Призывает к пробуждению национального самосознания болгарского народа, к борьбе за культурно-национальное возрождение, за достижение церковной самостоятельности и за освобождение от османского ига. Второе по времени значительное болгарское историографическое произведение Нового времени — после De antiquitate Paterni soli, et de rebus Bulgaricis ad suos Compatriotas архиепископа Петра Богдана Бакшева (1667). (ru)
- «Слов'яно-болгарська історія» (болг. «История славянобългарска», оригінальна назва: Історїѩ славєноболгарскаѩ ѡ народі і ѿ цареї і ѡ зтыхъ болгарскихъ і ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѩ) — історична книга публіцистичного характеру, написана болгарським ієромонахом Паісієм Хилендарським у 1762 році. В ній він закликав до пробудження національної самосвідомості, до боротьби за культурно-національне відродження, за досягнення церковної самостійності і за звільнення від османського ярма. (uk)
- Istoriya Slavyanobolgarskaya (Original Cyrillic: Истори́ѧ славѣноболгарскаѧ corrected from Їстори́ѧ славѣноболгарскаѧ; Bulgarian: История славянобългарска, romanized: Istoriya slavyanobalgarska, lit. 'Slav-Bulgarian History') is a book by Bulgarian scholar and clergyman Saint Paisius of Hilendar. Written in 1762, it is considered Saint Paisius of Hilendar's greatest work and one of the most influential pieces of the Bulgarian revival, as well as the first work of Bulgarian historiography. (en)
- Istoriya Slavyanobolgarskaya (cirílico: История славяноболгарская, en búlgaro: История славянобългарска, y traducido como Historia de los eslavo-búlgaros) es un libro del académico y clérigo búlgaro San Paisio de Hilandar. Escrito en 1762, se considera la mayor obra de Paisio y una de las piezas más influyentes del renacimiento búlgaro, así como la primera obra de la historiografía búlgara. (es)
- Histoire slavo-bulgare (en bulgare : История славянобългарска) est un livre du savant et ecclésiastique bulgare Païssii de Hilendar. Écrit en 1762, il est considéré comme la plus grande œuvre de Païssii de Hilendar et l'une des pièces les plus influentes de la renaissance bulgare, ainsi que la première œuvre de l'. (fr)
- La Istorija slavjanobolgarskaja (nella dicitura originale in alfabeto cirillico: История славяноболгарская; in bulgaro moderno: История славянобългарска, Istorija slavjanobălgarska, e tradotto come Storia slavobulgara, titolo originale completo: Историѧ славѣноболгарскаѧ ѡ народе и ѿ цареи и ѡ стыхъ болгарскихъ и ѡ въсехъ деѧнїа ї битиа болгарскаѧ, tradotto: Storia slavobulgara della nazione e dei re e dei santi bulgari e di tutti gli avvenimenti e fatti bulgari) è un libro dello studioso presbitero bulgaro Paisij di Hilendar. Scritto nel 1762, viene considerato la maggiore opera di Paisij ed una delle opere più influenti del risveglio nazionale bulgaro, così come la prima opera bulgara di storiografia. Il motivo che spinse Paisij a scrivere questo libro era quello di assicurarsi che una (it)
|
