| dbo:abstract
|
- Léno (latina používá dva výrazy: feudum nebo beneficium, německy: Lehn, Lehen, francouzsky: fief) byla ve středověku označována podmíněná držba půdy, nebo úřadů, na základě lenní smlouvy, která mohla být jak ústní, tak písemná. Lenní systém byl v západní Evropě obvyklý způsob státní správy a páteř feudálního společenského zřízení. (cs)
- الإقطاعة (باللاتينية: feudum) كانت العنصر الرئيسي للنظام الإقطاعي، ويتألف من الممتلكات الموروثة أو الحقوق الممنوحة من قبل رب رئيسي overlord إلى مقطع (أو على وجه التحديد feoffee)، والذي (أي المقطع) يحصل عليه في حفلة مراسم تؤدى فيها اليمين الدستورية للمالك. وكانت الإقطاعيات في كثير من الأحيان أراضي أو ممتلكات حقيقية مدرة للدخل. (ar)
- Un feu (nom d'origen germànic: fehu, que significa ‘possessió, propietat’) era un conveni pactat entre el senyor feudal i el seu feudatari o vassall que consistia en el fet que el feudatari jurava fidelitat i compliment d'obligacions militars, econòmiques i o judicials, a canvi que se li lliurés una possessió. Aquests pactes, realitzats del segle x al xviii, anaven acompanyats d'un homenatge que donava solemnitat i eficàcia a l'acte a través de manifestar-ho externament i ostensible. D'aquí se'n deriven els actes d'homenatge actuals com un acte de respecte, de veneració, envers una persona. L'objectiu del feu consistia generalment en l'usdefruit d'un territori, o un camp per treballar i conrear. (ca)
- Το φέουδο, που ετυμολογικά προέρχεται από το παλαιοφραγκικό "fehu" (= βοοειδή), εκ του λατινικού "feudum", με τη σημασία κινητών αγαθών, ήταν τρόπος κατοχής και ιδιοκτησίας γης (γαιοκτησίας) που αναπτύχθηκε ως κυρίαρχος θεσμός του λεγόμενου φεουδαλισμού, που αποτελούσε με τη σειρά του πολιτικό και κοινωνικό σύστημα ιδιοκτησία γης κατά τον Μεσαίωνα. Αναλυτικότερα, το φέουδο είναι θεσμός που προέρχεται από τον συνδυασμό τριών στοιχείων:
* Το beneficium, δηλαδή η παραχώρηση του δικαιώματος να καρπώνεται κάποιος μια έκταση γης για περιορισμένο χρονικό διάστημα με αντάλλαγμα την υπόσχεση προσφοράς συνήθως στρατιωτικών υπηρεσιών.
* Η υποτέλεια (Vassalagium), δηλαδή η υποχρέωση εκείνου που δέχτηκε την έκταση γης να ορκιστεί στον χορηγό πίστη (sacramentum fidelitatis) και να του προσφέρει τις υπηρεσίες που ζητούνται.
* Η ατέλεια (inmunitas), δηλαδή η απαλλαγή εκείνου που δέχεται τη δωρεά της γης από την υποχρέωση να υπαγάγει στη δικαιοδοσία του χορηγού τις περιοχές που έχουν παραχωρηθεί, όπου πια μόνο αυτός έχει την αποκλειστική κυριαρχία. Το φέουδο έφερε επίσης τον χαρακτήρα της "εισφοράς", ή του "οικονομικού ανταλλάγματος", ή του κληρονομικού "τίτλου" επί αμοιβής, που δινόταν συνηθέστερα μετά από ιδιαίτερη πανηγυρική τελετή "φόρου τιμής" και "όρκου υποτέλειας" στον ηγεμόνα. Τα φέουδα που διατηρήθηκαν μέχρι τον 13ο αιώνα, ήταν μεγάλες εκτάσεις που περιελάμβαναν καλλιεργήσιμα εδάφη, χωριά ακόμα και πόλεις με δικαίωμα της εκμετάλλευσης αυτών και απόδοσης προσόδων. Οι δε κάτοχοι των φέουδων ήταν ιππότες και ευγενείς που ασκώντας εξουσία επ΄ αυτών κλήθηκαν, πολύ αργότερα, από νομομαθείς του 17ου αιώνα, φεουδάρχες, την δε άσκηση εξουσίας τους φεουδαρχία. (el)
- Das Lehnswesen (auch Feudal- oder Benefizialwesen von lateinisch Feudum, Feodum oder Beneficium) war eine im mittelalterlichen Europa herausgebildete Gesellschafts-, Wirtschafts-, Rechts- und/oder Besitzordnung. Sie beruhte auf dem Recht, das ein Lehnsherr anderen, Vasallen oder Lehnsmännern an einer ihm gehörenden Sache, dem Lehen oder Lehnsgut, überließ. Als Gegenleistung musste der Lehnsmann dem Lehnsherrn militärische Gefolgschaft und politische Treue versprechen. Dazu schworen sie einander, nichts zum Schaden und alles zum Nutzen des anderen zu tun. Als Abbild der Rechtsbeziehungen gibt es die sogenannten Lehenspyramide. An der Spitze steht der Kaiser oder König, der Teile des Reichsguts als Kronlehen an seine Vasallen vergibt, mit denen diese wiederum ihre Unter- oder Aftervasallen belehnen. Die Basis bilden die unfreien Bauern. Das Lehen kann aus einem Territorium, einem Grundstück oder einem Komplex von Grundstücken bestehen, auf denen der Lehnsmann die Landes- oder die Grundherrschaft ausübt. Die regionale Rechtsgrundsätze über das Lehnswesen bildeten das Lehnrecht, kodifiziert in z. B. dem Libri Feudorum oder Sachsenspiegel. Das Lehnswesen war kennzeichnend für den Feudalismus und das politisch-ökonomische System des europäischen Mittelalters. Aber auch in anderen Kulturen, insbesondere in Japan (siehe Han für die Fürstenlehen und Samurai für die Lehnsleute) entstanden Strukturen, die sich mit dem europäischen Lehnswesen vergleichen lassen. Seit den 1990er Jahren ist das Bild von einer lehnrechtlichen Prägung mittelalterlicher politischer und sozialer Strukturen von verschiedenen Forscherinnen und Forschern kritisiert. Bahnbrechend war hier Susan Reynolds, ihrer Meinung nach hätten bisherige Historiker eine erst im 16. Jahrhundert durch juristische Systematisierung entstandene Vorstellung von einer engen Verknüpfung von Vasallität und Lehen auf die Verhältnisse des Früh- und Hochmittelalters übertragen. An Dienste geknüpfte Vergabe von Land und Rechten sind bereits seit der Karolingerzeit belegt und seit dem Hochmittelalter lässt sich die Verbindung von persönlicher Abhängigkeit und geteilten Rechten an Grund als Lehnsbeziehung nachweisen. Aber beides war nicht zwangsläufig miteinander verbunden und das Lehnrecht stellte oft nur eine von verschiedenen Varianten dar, soziale Beziehungen zu definieren. Ein systematisiertes Lehnsrecht entwickelte sich erst ab Mitte des 12. Jahrhunderts, von Oberitalien ausgehend. (de)
- Ein Rittergut (lat. praedium nobilium sive equestrium) war ein Besitz, mit dem durch Gesetz oder Gewohnheitsrecht Vorrechte des Eigentümers, insbesondere Steuerbefreiungen, die Kanzleifähigkeit und die Landtagsfähigkeit, verbunden waren. (de)
- Feŭdo estis tereno, kiun - dum la mezepoka epoko de Feŭdismo en Eŭropo - nobelo pruntedonis al vasalo. La vasalo devis militservi por la nobelo aŭ pagi al li dekonaĵon. La koncepto de feŭdo tial tradukeblas al Esperanto per la nocioj "limigita posedo" aŭ "por-uza posedo" (la antaŭmezepoke aplikata koncepto de "vera posedo" laŭ mezepoka latina lingvo nomiĝis "Allodium", E-o: "alodo"). La politika kaj ekonomia rilato inter la feŭdodona nobela reganto kaj la feŭdoprena vasalo estis la bazo de la mezepoka socia strukturo de Eŭropo, aparte de la Sankta Romia Imperio de Meza Eŭropo. Ankaŭ en aliaj kulturoj dum la mezepoko ekestis strukturoj kompareblaj al la eŭropa feŭda sistemo. Aparte menciindas la koncepto de samurajoj en Japanio. (eo)
- A fief (/fiːf/; Latin: feudum) was a central element in medieval contracts based on feudal law. It consisted of a form of property holding or other rights granted by an overlord to a vassal, who held it in fealty or "in fee" in return for a form of feudal allegiance, services and/or payments. The fees were often lands, land revenue or revenue-producing real property like a watermill, held in feudal land tenure: these are typically known as fiefs or fiefdoms. However, not only land but anything of value could be held in fee, including governmental office, rights of exploitation such as hunting, fishing or felling trees, monopolies in trade, money rents and tax farms. There never did exist one feudal system, nor did there exist one type of fief. Over the ages, depending on the region, there was a broad variety of customs using the same basic legal principles in many variations. (en)
- Feudoa (feodum edo feudum Erdi Aroko latinean) errege edo jaun baten eta bere basailuaren arteko hitzarmena, horren bidez basailuaren jaunaren lurrak landu eta erabili ahal izateko. IX. mendetik aurrera, jopuak bere biziko leialtasuna eskaintzen zion jaunari omenaldi baten bidez, eta feudoa izaten zen, ez beti, jaunak ordainean emanikoa. Lur eremu bat izaten zen gehienetan feudoa, baina bestelakoa ere izan zitekeen (errota bat, eliza bat, hamarrenak, diru kopuru bat...). Feudoaren ordainetan, diru eta militar laguntza gerra garaian (auxilium) eta aholkua arazo zibiletan (consilium) eman behar zizkion basailuak jaunari. Denboraren ariaz, feudorako eskubideak oinordekotzan igaro zitezen utzi zuten jaunek, beste diru kopuru baten ordainean (relevium). Gizarte feudaleko oinarri juridiko nagusi bihurtu zen feudoa. (eu)
- Le fief, appelé également tenure noble ou terre de noble tenure (car, contrairement à une simple tenure, elle exigeait un hommage au suzerain), désigne, durant les époques médiévale et moderne, un bien ou un revenu immobilier, le bénéfice, la terre, confié à l'origine en rétribution d'un service. Le fief consistait en général, durant l'époque féodale, en une tenure, une terre concédée à un vassal (le feudataire), à la charge de la foi et hommage et, éventuellement, de quelques autres devoirs envers son seigneur. Cette pratique s'est développée au Moyen Âge à la suite de l'éclatement de l'Empire carolingien, et a ensuite présidé à l'établissement d'une aristocratie foncière. Le mot, sans doute d'origine germanique (néerlandais vee, « bétail », meuble source de richesses), est apparu dans le Midi à la fin du IXe siècle (fevum), avec peut-être une confusion avec le mot fiscum (qui désigne à l'époque carolingienne les grands domaines royaux), et une filiation avec beneficium, ce qui évoquerait l'origine « publique » du fief méridional (le beneficium désigne la concession d'une terre fiscale par un agent public en échange de services publics). Il s'étend ensuite aux autres formes de concessions vassaliques et se substitue au mot bénéfice. Le fief est opposé à l'alleu, qui ne relevait d'aucun seigneur, et au bien roturier qu’est la censive. Si le fief est constitué non d'une terre, mais des revenus de cette terre, le vassal, bénéficiaire du fief, est alors chasé sur une terre. (fr)
- Feudo (en latín, feodum o feudum; en francés medieval, fief; en las lenguas germánicas, Lehn, Lehen o leen; lit. préstamo) es el término con el que en el feudalismo se asignaba a la tierra que el señor otorga al vasallo en el contrato de vasallaje, como parte del beneficio que el señor debe al siervo por el cumplimiento de sus obligaciones de (‘auxilio’ —apoyo militar—, y ‘consejo’ —apoyo político—). Las relaciones económicas y de producción que se establecían en el feudo se daban entre ese "vasallo", ahora en funciones de "señor", y los campesinos de su jurisdicción según su distinta situación: siervos (el de mayor sujeción, habitualmente sometidos a prestaciones obligatorias de trabajo) o campesinos libres. (es)
- Fief (/fiːf/; bahasa Latin: feudum) adalah unsur utama dari feodalisme dan terdiri dari properti atau hak waris yang diberikan oleh tuan tanah kepada vasal yang memegangnya dalam bentuk (atau "dalam bayaran") atas balasan jasa dan persekutuan feodal, biasanya diberikan melalui upacara pribadi dari tuan rumah dan fealty. Bayaran tersebut sering kali berupa tanah atau properti nyata yang menghasilkan pendapatan (in)
- Een havezate is een versterkt huis (burcht), hofstede, hof of hoeve. Oorspronkelijk was het een benaming voor een grote boerderij met land. In de 17e eeuw was de havezate een riddermatig goed. Het bezit hiervan was een voorwaarde voor lidmaatschap van een ridderschap. Havezaten kwamen voor in het graafschap Zutphen (in de 13e eeuw circa 40), in Overijssel (circa 122) en Drenthe (circa 18). In het graafschap Zutphen moest een stemgevende havezate verdedigbaar zijn en een bepaalde omvang hebben, wat in de praktijk betekende dat er een slotgracht moest zijn. In Overijssel waren de havezaten het talrijkst. In Drenthe werd als havezate beschouwd een adellijk huis waarvoor eerder edelen tot de ridderschap waren toegelaten. In 1698 werden de achttien havezaten definitief en limitatief opgesomd. In de provincie Utrecht wordt een havezate met ridderhofstad aangeduid. Vergelijkbare huizen heten in Friesland stins en in Groningen borg, maar in deze gewesten was er geen limitatieve opsomming en de bijhorende rechten waren van huis tot huis verschillend. (nl)
- 봉읍(封邑, 프랑스어: fief 피에프[*], 독일어: lehen, 라틴어: feudum)은 봉건제의 핵심 요소로서, 봉주가 을 한 봉신에게 봉건적 맹세나 봉사의 대가로 제공하는 상속 재산이나 권리로 이루어진다. 채지(采地), 봉토(封土)라고도 한다. 보통 경의와 충성 서약의 사적인 의식을 통해 수여된다. 봉읍의 한자적 의미나 프랑스어 낱말 fief의 의미로 보통 토지를 가리켜 말하지만, 실제로는 토지뿐 아니라 정부 건물, 사냥을 위한 권리 등도 여기에 포함될 수 있다. 누군가에게 봉읍을 내려 봉신으로 삼는 것을 봉작(封爵)이라 한다. 처음부터 봉토(vassalage)는 토지 소유권을 주고받는 것을 의미하지 않았으나 8세기 즈음에 토지 소유권을 제공하는 일은 표준으로 자리잡혔다. 이러한 봉읍을 매개로 성립하는 군주와 가신의 관계를 레헨 제도라고 하며, 이와 같은 지배계급 내부의 관계는 교통과 화폐경제가 아직 발달하지 못했을 때 주로 농업에 기초를 둔 광대한 영토를 통일하여 지배할 수 있는 중앙집권적인 관료기구가 존재하지 못하고, 영토를 분할하여 일부분을 신하에게 주고, 그 대가로 군사 의무를 중심으로 하는 충성을 요구하는 간접 통치가 취해졌기 때문에 발생한다. 또 군주의 가신도 마찬가지로 레헨을 매개로 하급 가신을 거느리고, 그에 대해서는 스스로 주군이 된다. 이런 관계가 반복되어 국왕으로부터 가장 하급 영주, 즉 기사에 이르기까지 봉건 영주 계급이 레헨 제도에 의하여 위에서 아래로 연결되는 것이다. 초기에는 어디까지나 자유로운 개인으로서의 주군과 자유로운 개인으로서의 가신 사이에 체결된 개인적인 계약 관계였으며, 한쪽이 계약을 위반하면 다른 쪽도 계약에 구속을 받지 않았고, 또 두 사람 이상의 영주로부터 레헨을 받을 수도 있었다. 레헨은 엄밀히 따지면 토지를 주는 것이 아니라 빌려주는 것이며, 소유권은 주군에게 있다. 따라서 한쪽이 죽으면 계약은 무효가 되고 레헨인 토지는 소유자(주군이 사망했을 때에는 그 후계자)에게 반환되는 것이며, 가신의 세습적인 영지는 아니다. 그러나 주군이 토지를 소유하고 있어서 그것을 레헨으로 신하에게 준 경우도 있지만, 원래 그 지방의 호족인 자에게 형식상 일단 토지를 차출시켜서 그것을 다시 같은 사람에게 줌으로써 군신 관계를 만든 경우도 많으며, 가신이 죽으면 그 아들이 새로 계약을 맺는다고 해도 그것은 형식에 지나지 않고 점차 레헨은 세습화하고, 따라서 가신도 가문으로서의 전통적으로 주군(主君, 主家)에게 봉사하게 된다. (ko)
- Il termine feudo (dal latino medievale feudum, a sua volta derivante dal basso francone antico fehu: ‘beni mobili, averi; possesso di bestiame’) indicava un diritto concesso tramite un patto di fiducia da una persona più ricca e potente in cambio di un servizio fornito in modo continuativo. Sotto questa definizione, in realtà molto generica, si collocano due istituzioni sostanzialmente uguali, la più antica e originaria, afferente al diritto privato; e la seconda, di natura pubblica, entrata nell'uso nel XII secolo e durata fino all'età moderna. (it)
- レーエン（独: Lehen、英: fiefdom、仏: fief、羅: beneficium）とは、歴史学・社会学における技術的・法学的意味での封建制度を指す用語。「知行制」と訳されることもある。封建法によって規定された封主と封臣の関係をいうだけではなく、封土における採掘権や伐採権も指す。神聖ローマでは郵便が皇帝の大権レガールであるか世紀をまたいで議論されたが、否定する立場では郵便もレーエンとみなされて領邦郵便を認めることになる。 レーエン制は8・9世紀ごろフランク王国で成立し、10世紀から13世紀の間に最盛期を迎えたと考えられている。レーエン制的関係は近代になると急速に衰退したとされるが、18・19世紀になってもその残滓と思われる法的関係は観察することができる。またレーエンは日本史用語の知行と非常に類似しているが、官職レーエンなどを知行の範疇で捉えることは難しい。 (ja)
- Dobra rycerskie (łac. praedium nobilium sive equestrum, niem. Rittergut) – majątki ziemskie w Niemczech, których właściciele zobowiązani byli pełnić służbę rycerską lub płacić specjalny podatek w przypadku wojny. Z posiadaniem majątku rycerskiego związane były pewne uprawnienia (nobilitas realis): posiadacze byli zwolnieni ze zwykłych podatków, z obowiązku zakwaterowania żołnierzy i zabierania chłopów z majątku do przymusowej pracy w czasie wojny. Oprócz tego posiadali stały mandat w sejmiku krajowym (Landtag) i prawo sądownictwa patrymonialnego, myślistwa i rybołówstwa na własnym terenie. Przez wiele wieków wyłącznie szlachta miała prawo nabywać dobra rycerskie. Zmieniono to dopiero ok. 1820 r., odbierając jednocześnie posiadaczom takich majątków większość uprawnień, z których do początku XX wieku pozostały tylko tzw. patronat kościelny (prawo veta przy obsadzaniu stanowiska proboszcza – funkcja kolatorska) i szkolny (wpływ na obsadzenie stanowisk nauczycielskich na terenie majątku rycerskiego). W Prusach dobra rycerskie pozostały niezależnymi jednostkami administracji komunalnej do 1929 r. Nazwa „Rittergut” utrzymała się do 1945 r. Inny typ dóbr rycerskich to tzw. domeny państwowe – w Polsce królewszczyzny, wydzierżawione przez suzerena osobom pochodzenia szlacheckiego, które posiadały uprawnienia związane z Rittergutem, nie będąc jego właścicielami. Przykład typowego Rittergutu: Pawłowice (Wrocław). (pl)
- Lenno (łac. feudum) – w ustroju lennym majątek będący przedmiotem kontraktu lennego, czyli nadawany przez seniora wasalowi w użytkowanie i pobieranie części pożytków w zamian za wsparcie militarne lub finansowe. Później przez lenno rozumiano całość stosunków pomiędzy seniorem a wasalem typowych dla feudalizmu. W Europie instytucja ta wywodzi się z połączenia wczesnośredniowiecznych beneficjum i komendacji. Czeskie léno, dolnoniemiecki len czy polskie lenno wywodzą się od wyrazu Lehen występującego zarówno w języku staro-wysoko niemieckim jak i w języku niemieckim a oznaczającego pierwotnie dzierżawę ziemi.Przedmiotem lenna była z reguły nieruchomość, choć także urząd lub renta feudalna. (pl)
- Het leenstelsel, leenwezen of feodaal stelsel is een historische rechtsfiguur waarbij een grootgrondbezitter de rechten als eigenaar van de grond in bruikleen gaf aan derden in ruil voor betalingen en diensten die konden variëren van grondbewerking, hand- en spandiensten tot politieke en militaire trouw. Basis was een privaatrechtelijke overeenkomst, het feodale contract. Op basis daarvan ontwikkelde zich in de loop der eeuwen in grote delen van wat nu Europa is, ook allerlei verschillende bestuursvormen. De grondeigenaar of degeen die het bezit van de grond in leen had gekregen, maakte dan afspraken over de manier waarop het gebied en de bewoners bestuurd mochten worden. Er is nooit sprake geweest van één leenstelsel of van één soort afspraak, er bestonden door de eeuwen heen, in verschillende tijden en verschillende regio's veel verschillende gebruiken en leenrechtsystemen. Ook het bekende feodale leenstelsel van de Europese middeleeuwen, bekend als feodalisme, kende veel verschillende vormen. (nl)
- En herrgård eller ett herresäte var ursprungligen en stor lantgård som beboddes av ett herrskap, det vill säga en adelsman. Med benämningen herrgård avses dels egendomen inklusive marken, dels i inskränktare mening själva huvudbyggnaden (corps de logi eller mangårdsbyggnaden). (sv)
- En förläning är ett historiskt begrepp och företeelse, vilket innebär att en ägare länsherre behåller sin äganderätt men överlåter nyttjanderätten, rätten att använda och dra nytta av det län det gäller, i regel med krav på trohet. Den som får använda och dra nytta av länsherrens gods kallas för läntagare eller vasall. I ett längre europeiskt perspektiv har läntagaren haft juridisk (ansvar för det lokala rättssystemet) och militär kontroll över sitt län, samt rätt att uppbära skatt i området (administrativ kontroll). Läntagaren förväntas å sin sida ställa upp på länsherrens sida i krig samt att skicka del av uppbörden (skatt) vidare till sin länsherre. Således fungerar läntagaren som länsherrens representant i ett visst område. Förläningar är ett kännetecknande drag för feodalismen. Förläningen ifråga kan omfatta avgränsade geografiska områden, specificerade hemman (gårdar) eller till och med varor. I Sverige har förläningar omfattat landskap, grevskap, friherrskap, socknar, enskilda gårdar, varor (t.ex. en tunna spannmål om året) eller rättigheter (rätten att fiska på ett visst ställe). En förläning kan vara både på livstid och på begränsad tid, och i vissa tider/platser även vara ärftlig. Men det är länsherrens fulla rätt att dra in förläningen och återta den egendom som han lånat ut, exempelvis om läntagarens förvaltning av godset visar sig bristfällig. (sv)
- Фео́д (лат. feudum, від франк. fëhu — «худоба, майно» і ōd — «володіння»), також ф'єф (фр. fief), лен (нім. Lehen, сер.-в.-нім. lēhen, від давн.в-нім. līhan — «позичати») — спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, за яке потрібно було нести службу (переважно військову), та інші повинності. Бенефіцій, що передався у спадок. (uk)
- Фео́д (лат. feudum), также фьеф, файф, лен — зе́мли (реже — фиксированный доход или право на получение дохода), пожалованные вассалу сеньором в пользование и распоряжение ими (иногда в наследственное — см. поместье), осуществлялось на условиях несения вассалом военной, административной или придворной службы в пользу сеньора. Этот вид земельного держания практиковался во времена Средневековья в Европе при соответствующей формации. (ru)
- Feudo (em latim: feudum) é a terra ou uma fonte de renda concedida por um suserano ao vassalo, em troca de fidelidade e ajuda militar. Essa prática desenvolveu-se na Alta Idade Média, no governo de Carlos Magno após o fim do Império Romano; e foi a base para o estabelecimento de uma aristocracia fundiária. Na sociedade feudal europeia, o feudo era a fonte de renda do vassalo; e era mantida por seu senhor em troca de serviços. O feudo constituía a instituição central da sociedade feudal. (pt)
- 領地，又称封地、采地、封邑、采邑、食邑等，是无论欧洲或者中国的封建制度中都存在的、領主所管理的土地。在中國是周朝时就已經趋于成熟的制度。當時的统治者把土地封予或轉封予宗室、外戚或有功業之官員與將領，其土地即稱為食邑。在欧洲开始的时间则不太明确，不过可以推定是罗马帝国灭亡以后大肆扩张。 (zh)
- Лицарська миза (лат. praedium nobilium sive equestrum, нім. Rittergut, ест. rüütlimõis, лит. domenas) - тип мизи в Російської імперії, у Пруссії і деяких інших країнах Європи . Володіння лицарською мизою було пов'язано з певними правами, привілеями і обов'язками. (uk)
- Ры́царская мы́за (лат. praedium nobilium sive equestrum, нем. Rittergut, эст. rüütlimõis, лит. domenas) — тип мызы в Остзейских губерниях Российской империи, в Пруссии и некоторых других странах Европы. Владение рыцарской мызой было связано с определенными правами, привилегиями и обязанностями. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Léno (latina používá dva výrazy: feudum nebo beneficium, německy: Lehn, Lehen, francouzsky: fief) byla ve středověku označována podmíněná držba půdy, nebo úřadů, na základě lenní smlouvy, která mohla být jak ústní, tak písemná. Lenní systém byl v západní Evropě obvyklý způsob státní správy a páteř feudálního společenského zřízení. (cs)
- الإقطاعة (باللاتينية: feudum) كانت العنصر الرئيسي للنظام الإقطاعي، ويتألف من الممتلكات الموروثة أو الحقوق الممنوحة من قبل رب رئيسي overlord إلى مقطع (أو على وجه التحديد feoffee)، والذي (أي المقطع) يحصل عليه في حفلة مراسم تؤدى فيها اليمين الدستورية للمالك. وكانت الإقطاعيات في كثير من الأحيان أراضي أو ممتلكات حقيقية مدرة للدخل. (ar)
- Un feu (nom d'origen germànic: fehu, que significa ‘possessió, propietat’) era un conveni pactat entre el senyor feudal i el seu feudatari o vassall que consistia en el fet que el feudatari jurava fidelitat i compliment d'obligacions militars, econòmiques i o judicials, a canvi que se li lliurés una possessió. Aquests pactes, realitzats del segle x al xviii, anaven acompanyats d'un homenatge que donava solemnitat i eficàcia a l'acte a través de manifestar-ho externament i ostensible. D'aquí se'n deriven els actes d'homenatge actuals com un acte de respecte, de veneració, envers una persona. L'objectiu del feu consistia generalment en l'usdefruit d'un territori, o un camp per treballar i conrear. (ca)
- Ein Rittergut (lat. praedium nobilium sive equestrium) war ein Besitz, mit dem durch Gesetz oder Gewohnheitsrecht Vorrechte des Eigentümers, insbesondere Steuerbefreiungen, die Kanzleifähigkeit und die Landtagsfähigkeit, verbunden waren. (de)
- Feudo (en latín, feodum o feudum; en francés medieval, fief; en las lenguas germánicas, Lehn, Lehen o leen; lit. préstamo) es el término con el que en el feudalismo se asignaba a la tierra que el señor otorga al vasallo en el contrato de vasallaje, como parte del beneficio que el señor debe al siervo por el cumplimiento de sus obligaciones de (‘auxilio’ —apoyo militar—, y ‘consejo’ —apoyo político—). Las relaciones económicas y de producción que se establecían en el feudo se daban entre ese "vasallo", ahora en funciones de "señor", y los campesinos de su jurisdicción según su distinta situación: siervos (el de mayor sujeción, habitualmente sometidos a prestaciones obligatorias de trabajo) o campesinos libres. (es)
- Fief (/fiːf/; bahasa Latin: feudum) adalah unsur utama dari feodalisme dan terdiri dari properti atau hak waris yang diberikan oleh tuan tanah kepada vasal yang memegangnya dalam bentuk (atau "dalam bayaran") atas balasan jasa dan persekutuan feodal, biasanya diberikan melalui upacara pribadi dari tuan rumah dan fealty. Bayaran tersebut sering kali berupa tanah atau properti nyata yang menghasilkan pendapatan (in)
- Il termine feudo (dal latino medievale feudum, a sua volta derivante dal basso francone antico fehu: ‘beni mobili, averi; possesso di bestiame’) indicava un diritto concesso tramite un patto di fiducia da una persona più ricca e potente in cambio di un servizio fornito in modo continuativo. Sotto questa definizione, in realtà molto generica, si collocano due istituzioni sostanzialmente uguali, la più antica e originaria, afferente al diritto privato; e la seconda, di natura pubblica, entrata nell'uso nel XII secolo e durata fino all'età moderna. (it)
- レーエン（独: Lehen、英: fiefdom、仏: fief、羅: beneficium）とは、歴史学・社会学における技術的・法学的意味での封建制度を指す用語。「知行制」と訳されることもある。封建法によって規定された封主と封臣の関係をいうだけではなく、封土における採掘権や伐採権も指す。神聖ローマでは郵便が皇帝の大権レガールであるか世紀をまたいで議論されたが、否定する立場では郵便もレーエンとみなされて領邦郵便を認めることになる。 レーエン制は8・9世紀ごろフランク王国で成立し、10世紀から13世紀の間に最盛期を迎えたと考えられている。レーエン制的関係は近代になると急速に衰退したとされるが、18・19世紀になってもその残滓と思われる法的関係は観察することができる。またレーエンは日本史用語の知行と非常に類似しているが、官職レーエンなどを知行の範疇で捉えることは難しい。 (ja)
- En herrgård eller ett herresäte var ursprungligen en stor lantgård som beboddes av ett herrskap, det vill säga en adelsman. Med benämningen herrgård avses dels egendomen inklusive marken, dels i inskränktare mening själva huvudbyggnaden (corps de logi eller mangårdsbyggnaden). (sv)
- Фео́д (лат. feudum, від франк. fëhu — «худоба, майно» і ōd — «володіння»), також ф'єф (фр. fief), лен (нім. Lehen, сер.-в.-нім. lēhen, від давн.в-нім. līhan — «позичати») — спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, за яке потрібно було нести службу (переважно військову), та інші повинності. Бенефіцій, що передався у спадок. (uk)
- Фео́д (лат. feudum), также фьеф, файф, лен — зе́мли (реже — фиксированный доход или право на получение дохода), пожалованные вассалу сеньором в пользование и распоряжение ими (иногда в наследственное — см. поместье), осуществлялось на условиях несения вассалом военной, административной или придворной службы в пользу сеньора. Этот вид земельного держания практиковался во времена Средневековья в Европе при соответствующей формации. (ru)
- Feudo (em latim: feudum) é a terra ou uma fonte de renda concedida por um suserano ao vassalo, em troca de fidelidade e ajuda militar. Essa prática desenvolveu-se na Alta Idade Média, no governo de Carlos Magno após o fim do Império Romano; e foi a base para o estabelecimento de uma aristocracia fundiária. Na sociedade feudal europeia, o feudo era a fonte de renda do vassalo; e era mantida por seu senhor em troca de serviços. O feudo constituía a instituição central da sociedade feudal. (pt)
- 領地，又称封地、采地、封邑、采邑、食邑等，是无论欧洲或者中国的封建制度中都存在的、領主所管理的土地。在中國是周朝时就已經趋于成熟的制度。當時的统治者把土地封予或轉封予宗室、外戚或有功業之官員與將領，其土地即稱為食邑。在欧洲开始的时间则不太明确，不过可以推定是罗马帝国灭亡以后大肆扩张。 (zh)
- Лицарська миза (лат. praedium nobilium sive equestrum, нім. Rittergut, ест. rüütlimõis, лит. domenas) - тип мизи в Російської імперії, у Пруссії і деяких інших країнах Європи . Володіння лицарською мизою було пов'язано з певними правами, привілеями і обов'язками. (uk)
- Ры́царская мы́за (лат. praedium nobilium sive equestrum, нем. Rittergut, эст. rüütlimõis, лит. domenas) — тип мызы в Остзейских губерниях Российской империи, в Пруссии и некоторых других странах Европы. Владение рыцарской мызой было связано с определенными правами, привилегиями и обязанностями. (ru)
- Το φέουδο, που ετυμολογικά προέρχεται από το παλαιοφραγκικό "fehu" (= βοοειδή), εκ του λατινικού "feudum", με τη σημασία κινητών αγαθών, ήταν τρόπος κατοχής και ιδιοκτησίας γης (γαιοκτησίας) που αναπτύχθηκε ως κυρίαρχος θεσμός του λεγόμενου φεουδαλισμού, που αποτελούσε με τη σειρά του πολιτικό και κοινωνικό σύστημα ιδιοκτησία γης κατά τον Μεσαίωνα. Αναλυτικότερα, το φέουδο είναι θεσμός που προέρχεται από τον συνδυασμό τριών στοιχείων: (el)
- Feŭdo estis tereno, kiun - dum la mezepoka epoko de Feŭdismo en Eŭropo - nobelo pruntedonis al vasalo. La vasalo devis militservi por la nobelo aŭ pagi al li dekonaĵon. La koncepto de feŭdo tial tradukeblas al Esperanto per la nocioj "limigita posedo" aŭ "por-uza posedo" (la antaŭmezepoke aplikata koncepto de "vera posedo" laŭ mezepoka latina lingvo nomiĝis "Allodium", E-o: "alodo"). La politika kaj ekonomia rilato inter la feŭdodona nobela reganto kaj la feŭdoprena vasalo estis la bazo de la mezepoka socia strukturo de Eŭropo, aparte de la Sankta Romia Imperio de Meza Eŭropo. (eo)
- A fief (/fiːf/; Latin: feudum) was a central element in medieval contracts based on feudal law. It consisted of a form of property holding or other rights granted by an overlord to a vassal, who held it in fealty or "in fee" in return for a form of feudal allegiance, services and/or payments. The fees were often lands, land revenue or revenue-producing real property like a watermill, held in feudal land tenure: these are typically known as fiefs or fiefdoms. However, not only land but anything of value could be held in fee, including governmental office, rights of exploitation such as hunting, fishing or felling trees, monopolies in trade, money rents and tax farms. There never did exist one feudal system, nor did there exist one type of fief. Over the ages, depending on the region, there (en)
- Das Lehnswesen (auch Feudal- oder Benefizialwesen von lateinisch Feudum, Feodum oder Beneficium) war eine im mittelalterlichen Europa herausgebildete Gesellschafts-, Wirtschafts-, Rechts- und/oder Besitzordnung. Sie beruhte auf dem Recht, das ein Lehnsherr anderen, Vasallen oder Lehnsmännern an einer ihm gehörenden Sache, dem Lehen oder Lehnsgut, überließ. Als Gegenleistung musste der Lehnsmann dem Lehnsherrn militärische Gefolgschaft und politische Treue versprechen. Dazu schworen sie einander, nichts zum Schaden und alles zum Nutzen des anderen zu tun. (de)
- Feudoa (feodum edo feudum Erdi Aroko latinean) errege edo jaun baten eta bere basailuaren arteko hitzarmena, horren bidez basailuaren jaunaren lurrak landu eta erabili ahal izateko. IX. mendetik aurrera, jopuak bere biziko leialtasuna eskaintzen zion jaunari omenaldi baten bidez, eta feudoa izaten zen, ez beti, jaunak ordainean emanikoa. Lur eremu bat izaten zen gehienetan feudoa, baina bestelakoa ere izan zitekeen (errota bat, eliza bat, hamarrenak, diru kopuru bat...). Feudoaren ordainetan, diru eta militar laguntza gerra garaian (auxilium) eta aholkua arazo zibiletan (consilium) eman behar zizkion basailuak jaunari. Denboraren ariaz, feudorako eskubideak oinordekotzan igaro zitezen utzi zuten jaunek, beste diru kopuru baten ordainean (relevium). Gizarte feudaleko oinarri juridiko nagusi (eu)
- Le fief, appelé également tenure noble ou terre de noble tenure (car, contrairement à une simple tenure, elle exigeait un hommage au suzerain), désigne, durant les époques médiévale et moderne, un bien ou un revenu immobilier, le bénéfice, la terre, confié à l'origine en rétribution d'un service. Le fief est opposé à l'alleu, qui ne relevait d'aucun seigneur, et au bien roturier qu’est la censive. Si le fief est constitué non d'une terre, mais des revenus de cette terre, le vassal, bénéficiaire du fief, est alors chasé sur une terre. (fr)
- 봉읍(封邑, 프랑스어: fief 피에프[*], 독일어: lehen, 라틴어: feudum)은 봉건제의 핵심 요소로서, 봉주가 을 한 봉신에게 봉건적 맹세나 봉사의 대가로 제공하는 상속 재산이나 권리로 이루어진다. 채지(采地), 봉토(封土)라고도 한다. 보통 경의와 충성 서약의 사적인 의식을 통해 수여된다. 봉읍의 한자적 의미나 프랑스어 낱말 fief의 의미로 보통 토지를 가리켜 말하지만, 실제로는 토지뿐 아니라 정부 건물, 사냥을 위한 권리 등도 여기에 포함될 수 있다. 누군가에게 봉읍을 내려 봉신으로 삼는 것을 봉작(封爵)이라 한다. 처음부터 봉토(vassalage)는 토지 소유권을 주고받는 것을 의미하지 않았으나 8세기 즈음에 토지 소유권을 제공하는 일은 표준으로 자리잡혔다. (ko)
- Dobra rycerskie (łac. praedium nobilium sive equestrum, niem. Rittergut) – majątki ziemskie w Niemczech, których właściciele zobowiązani byli pełnić służbę rycerską lub płacić specjalny podatek w przypadku wojny. Z posiadaniem majątku rycerskiego związane były pewne uprawnienia (nobilitas realis): posiadacze byli zwolnieni ze zwykłych podatków, z obowiązku zakwaterowania żołnierzy i zabierania chłopów z majątku do przymusowej pracy w czasie wojny. Oprócz tego posiadali stały mandat w sejmiku krajowym (Landtag) i prawo sądownictwa patrymonialnego, myślistwa i rybołówstwa na własnym terenie. (pl)
- Lenno (łac. feudum) – w ustroju lennym majątek będący przedmiotem kontraktu lennego, czyli nadawany przez seniora wasalowi w użytkowanie i pobieranie części pożytków w zamian za wsparcie militarne lub finansowe. Później przez lenno rozumiano całość stosunków pomiędzy seniorem a wasalem typowych dla feudalizmu. W Europie instytucja ta wywodzi się z połączenia wczesnośredniowiecznych beneficjum i komendacji. (pl)
- Het leenstelsel, leenwezen of feodaal stelsel is een historische rechtsfiguur waarbij een grootgrondbezitter de rechten als eigenaar van de grond in bruikleen gaf aan derden in ruil voor betalingen en diensten die konden variëren van grondbewerking, hand- en spandiensten tot politieke en militaire trouw. Basis was een privaatrechtelijke overeenkomst, het feodale contract. Op basis daarvan ontwikkelde zich in de loop der eeuwen in grote delen van wat nu Europa is, ook allerlei verschillende bestuursvormen. De grondeigenaar of degeen die het bezit van de grond in leen had gekregen, maakte dan afspraken over de manier waarop het gebied en de bewoners bestuurd mochten worden. Er is nooit sprake geweest van één leenstelsel of van één soort afspraak, er bestonden door de eeuwen heen, in verschil (nl)
- Een havezate is een versterkt huis (burcht), hofstede, hof of hoeve. Oorspronkelijk was het een benaming voor een grote boerderij met land. In de 17e eeuw was de havezate een riddermatig goed. Het bezit hiervan was een voorwaarde voor lidmaatschap van een ridderschap. Havezaten kwamen voor in het graafschap Zutphen (in de 13e eeuw circa 40), in Overijssel (circa 122) en Drenthe (circa 18). (nl)
- En förläning är ett historiskt begrepp och företeelse, vilket innebär att en ägare länsherre behåller sin äganderätt men överlåter nyttjanderätten, rätten att använda och dra nytta av det län det gäller, i regel med krav på trohet. Den som får använda och dra nytta av länsherrens gods kallas för läntagare eller vasall. I ett längre europeiskt perspektiv har läntagaren haft juridisk (ansvar för det lokala rättssystemet) och militär kontroll över sitt län, samt rätt att uppbära skatt i området (administrativ kontroll). Läntagaren förväntas å sin sida ställa upp på länsherrens sida i krig samt att skicka del av uppbörden (skatt) vidare till sin länsherre. Således fungerar läntagaren som länsherrens representant i ett visst område. Förläningar är ett kännetecknande drag för feodalismen. Förlän (sv)
|
