| dbo:abstract
|
- L'erística és un mètode d'ensenyament dialògic usat per alguns filòsofs basat en la controvèrsia. No es tracta de descobrir la veritat, sinó de mostrar les incongruències lògiques de l'interlocutor per vèncer en el debat. Va sorgir entre els sofistes i va ser criticada fortament per Plató, el qual considerava que ajudava al plaer de la discussió per la discussió i que no buscava ni il·luminar l'oponent ni arribar a una conclusió sobre un problema real. (ca)
- Eristiko (el la greka eristiké (téchnì) 'arto de disputado') estas parto de retoriko, kiu celas venkon de propra tezo, vera aŭ malvera, per uzado de versimilaj argumentoj. En antikvaj tempoj, tiun teĥnikon ŝatis sofistoj. Eristiko opozicias al logiko, ĉar en logiko, nur veraj argumentoj validas. Versimila, eristika, argumento povas esti vera aŭ malvera. Ekzistas argumentoj, kiuj estas veraj, sed ŝajnas malveraj:
* La diagonalo de kvadrato estas nemezurebla rilate al ĝiaj flankoj; se estas kvadrato, kies flanko mezuras unu metron, tiam oni ne povas mezuri ĝian diagonalon laŭ metra sistemo. Oni scias, ke tio estas vera, sed oni vidas la diagonalon kaj ĝi ŝajnas mezurebla. Aliflanke, ekzistas argumentoj, kiuj ŝajnas veraj, sed estas falsaj:
* La ĉielo estas blua, ankaŭ la lago estas blua, sekve la ĉielo kaj la lago havas la saman koloron. Oni scias ke la ĉielo ne ekzistas kaj ke tio, kion ni vidas estas la difraktata lumo de la suno; same oni scias, ke la akvo de lago estas senkolora kaj ĝia blueco estas ankaŭ difrakto de lumo; sekve, la ĉielo ne havas koloron ĉar ne ekzistas, kaj la lago ne havas koloron, ĉar akvo ne havas koloron. Sed estas tre malfacile ne kredi al siaj propraj okuloj. Fine, ekzistas eristikaj "argumentoj", kiuj nur ŝajnas argumentoj:
* Maria kaj Johano dormas ĉiun nokton en la sama lito, sekve Maria ne plu estas virga. Tio eble estas vera, sed ankaŭ povas esti nevera. Ĉiukaze, ŝajnas vera, estas, do, versimila. La precipo de eristiko estas, ke homoj konvikiĝas pli facile per ŝajno ol per vero. (eo)
- Eristik (abgeleitet von altgriechisch ἐριστικὴ (τέχνη) eristiké (téchne) zu ἐριστικός eristikós „streitsüchtig“ und τέχνη téchne „Kunst“) ist die Lehre vom Streitgespräch und die Kunst der Widerlegung in einer Diskussion oder Debatte. Der Begriff findet sich in diesem Zusammenhang in Philosophie und Rhetorik. (de)
- In philosophy and rhetoric, eristic (from Eris, the ancient Greek goddess of chaos, strife, and discord) refers to an argument that aims to successfully dispute another's argument, rather than searching for truth. According to T.H. Irwin, "It is characteristic of the eristic to think of some arguments as a way of defeating the other side, by showing that an opponent must assent to the negation of what he initially took himself to believe." Eristic is arguing for the sake of conflict, as opposed to resolving conflict. (en)
- La erística es una disciplina filosófica que comenzó a desarrollarse en Grecia a finales del s. IV, y que se centra en los principios que rigen el debate y la argumentación dialécticos. A menudo se refiere a un tipo de argumentación que se centra en terminar con la disputa con éxito de un argumento en lugar de acercarse a una realidad dada. No se debe confundir con la heurística que es en cierto modo lo opuesto a ella. Según Terence Henry Irwin, «es característica del procedimiento erístico pensar en algunos argumentos como forma de derrotar al contrario, al mostrar que un oponente debe sancionar la negación de lo que inicialmente se tomó a sí mismo a creer.» Es decir, los argumentos erísticos se centran en tener la razón o en ser percibido convincentemente como acertado. El objetivo general consiste en ganar la discusión, y/o la participación en un conflicto con el único propósito de perder el tiempo a través de argumentos, no para descubrir potencialmente una respuesta verdadera o probable a cualquier pregunta o tema específico. La Erística aboga por el bien de los conflictos en lugar de la búsqueda de la resolución de conflictos. Según Aristóteles, este arte de la controversia habría sido creado por Eutidemo. La erística juega un papel fundamental en la filosofía antigua y en las querellas de las distintas escuelas filosóficas. Ella es objeto de una obra de Arthur Schopenhauer: Dialéctica erística o el arte de tener razón, expuesta en 38 estratagemas. (es)
- L’éristique (du grec eris, « dispute », « querelle », « déesse de la Discorde » et techne, « art », « procédé ») est l'art de la dispute et du débat. Dans le dialogue Sisyphe sur la délibération, le pseudo-Platon expose que l’éristique s’intéresse davantage aux discours qui portent sur la réalité qu’à la réalité elle-même. Dans l’Éryxias, le Pseudo-Platon définit l’éristique comme argumentation qui ne sert à celui qui en use qu’à venir à bout de ses contradicteurs. Selon Aristote, cet art de la controverse aurait été créé par Euthydème de Chios, sophiste. L’éristique joua un rôle fondamental dans la philosophie antique et dans les querelles entre les différentes écoles philosophiques. Elle fait l’objet de l’ouvrage L’art d'avoir toujours raison ou la Dialectique éristique d’Arthur Schopenhauer. (fr)
- 論争術（ろんそうじゅつ、希: εριστική, エリスティケー、英: eristic）とは、古代ギリシアにおける論争・議論・討論で相手を言い負かす技術のこと。今日で言うところの「ディベート」の技術に相当する。争論術、問答競技とも訳される。 「不和・争い」「口論・論争」を意味する「エリス」（希: ερις）から派生した語であり、下述するように、プラトン等の著作で言及されている。 類似・関連した概念に反論術（はんろんじゅつ、希: αντιλογική, antilogikē, アンティロギケー）があり、こちらもプラトンの『国家』（第5巻 454Asqq.）、『テアイテトス』（164Csqq.）等で言及されている。 (ja)
- 철학과 수사학에서 에리스틱(eristic, 고대 그리스의 혼돈, 투쟁, 불화의 여신 에리스에서 유래)은 진리를 추구하기 보다는 다른 사람의 주장에 성공적으로 맞받아치는 것을 목표로 하는 논증을 뜻한다. 에 따르면, "상대에게 처음에 자신이 믿었던 일부 논증을 부정해야 한다는 사실에 동의해야 함을 보여줌으로써 상대방을 패배시키는 방식으로 생각하는 것이 바로 에리스틱의 특징이다." 에리스틱은 갈등을 해결하는 것이 아니라 갈등을 위해 논쟁하는 행위이다. (ko)
- L'eristica (dal greco erìzein, “battagliare”, probabilmente per indicare l'arte di battagliare con le parole) è una evoluzione della Prima Sofistica di Protagora e di Gorgia. All'eristica, infatti, non interessa se un discorso possa essere vero o falso né le definizioni delle parole che vengono impiegate; il suo unico fine è quello di confutare il proprio avversario e di persuaderlo mediante la retorica a cambiare opinione. Per questo i sofisti della scuola eristica, detti eristi, si vantavano di poter confutare qualsiasi cosa che si dica esser vera o esser falsa. A causa di queste caratteristiche l'eristica ha finito per influenzare in modo eccessivamente negativo la percezione della figura del sofista, in particolare quelle di Protagora e di Gorgia, il cui contributo importante alla storia della filosofia occidentale – in particolare il relativismo culturale e il fenomenismo epistemico – è stato riconosciuto solo di recente. (it)
- Erystyka – sztuka doprowadzania sporów do korzystnego rozwiązania bez względu na prawdę materialną. Słowo pochodzi z klasycznego języka greckiego – eristikós, czyli kłótliwy, od éris oznaczający kłótnię, spór, walkę oraz imię bogini niezgody, córki Nocy, towarzyszki Aresa na polu bitwy, będącej uosobieniem waśni, niezgody i kłótni. (pl)
- Eristik (från antikens grekiska ἐριστικὴ, eristiké. Kopplat till Eris, tvistens och osämjans gudinna) är en underkategori inom retoriken där en retor har som avsikt att vinna oavsett vad som är sant eller inte. Eristiska handlingsplaner involverar ofta fallasier och ibland moraliskt tveksamma tillvägagångssätt. Retoriker kritiseras ofta av filosofer då man har för avsikt att göra "det starkaste argumentet till det svagaste och det svagaste till det starkaste", istället för att hitta sanningar. Eristiken har därför setts som retorikens svarta får och har inte fått en central plats inom retoriken. Det mest framträdande verket om eristik skrevs på frisk och lättillgänglig prosa av Arthur Schopenhauer på 1800-talet där han framställde sina egna teorier om eristiken och lyfte 38 tekniker man kan använda sig av. Schopenhauer baserar mycket av sina teorier på Aristoteles retoriska teorier. "Det handlar ju inte om sanningen, utan om segern" - Schopenhauer (sv)
- Эри́стика (греч. eristikē от греч. eristikē technē — искусство спорить) — искусство спора, диспута и полемики, разрабатывавшееся софистами. Аристотель эристикой называл искусство спора нечестными средствами. Эристическая аргументация направлена на то, чтобы доказать правоту спорящего вне зависимости от его истинной правоты. Эристику следует отличать от софистики — в отличие от последней она строится не на ошибках и подменах, а на убеждении других в своей правоте. Также следует отметить то, что ныне понятия эристика и софистика в определённой степени коррелируют между собой, хотя в Древней Греции их строго дифференцировали. Древнегреческий философ — софист Эратосфен считал эристиков «лжецами» и «проходимцами», спорящими исключительно ради собственной выгоды, однако, по свидетельствам современников, сам не гнушался разнообразными эристическими приемами в своих речах. (ru)
- Na filosofia e na retórica, a erística (de Éris, a deusa grega do caos, contenda e discórdia) refere-se a argumentos que visam contestar com êxito o argumento de outra pessoa, em vez de procurar a verdade. Segundo T. H. Irwin, "é característico dos erísticos pensar em alguns argumentos como uma maneira de derrotar o outro lado, em se mostrando que um oponente deve concordar com a negação daquilo em que ele inicialmente acreditava". Erística está em argumentar em prol do conflito, em vez de resolvê-lo. (pt)
- Еристика (гр. eristikos — той, що сперечається, eris — суперечка, спір, боротьба) — мистецтво вести спір, діалог, дискусію, полеміку, диспут, дебати тощо; будувати переконливу аргументацію, ефективно критикувати погляди опонентів. Це риторика діалогічного мовлення, вчення успішної комунікації. Еристика є інтегральним мистецтвом, що виникає на стику знань та вмінь, які формуються логікою, психологією, етикою та риторикою. Філософи пояснюють, що слід розрізняти спір та суперечку. Як писав Рене Декарт: «Ніщо так не затінює істину, як суперечка». Девід Юм говорив, що «у суперечці перемагають не бійці, а сурмачі». Академік С. Б. Кримський у великому інтерв'ю газеті «День», підсумувавши, докладно та популярно пояснив: «У суперечці ніколи не народжується істина». Спір є однією з форм людської комунікації, в межах якої уточнюються позиції опонентів, розробляється оптимальне вирішення проблеми, народжується істина. Спір — це публічне обговорення питань, що цікавлять учасників обговорення; це зіткнення різноманітних поглядів у процесі доказу та спростування. Не завжди спір завершується безумовною перемогою однієї зі сторін, але це не зменшує цінності комунікативного акту. Мистецтво спору можна охарактеризувати двома основними ознаками: доказовістю та переконливістю. Доказовість — логічний вплив на опонента, спрямований на сприйняття ним тої чи іншої ідеї. Мішель де Монтень у своїй праці «Вміння розмовляти» або «Вміння вести спір» пише: « Той, хто заперечує мені, пробуджує в мене не гнів, а увагу. Мене вабить співбесідник, який суперечить мені й тим самим вчить мене. Загальною справою і його, і моєю має бути істина». Уміння переконувати під час спору багато в чому залежить від людини, яка переконує: чи вміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, манерами… Для того, щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи, правильно їх сформулювати й викласти. Якщо промовець сповнений натхнення, то він неодмінно викличе зацікавлення слухачів і передасть частину свого натхнення. Дискусія (лат. discussio — розгляд, дослідження) — це один із способів обміну думками; різновид спору, в межах якого розглядається, досліджується, обговорюється певна проблема з метою досягти вагомого її вирішення. Як правило, учасниками дискусії є дві або більше осіб, що володіють необхідними знаннями про питання, яке обговорюється. Важливим компонентом дискусії є аргументи. Полеміка (гр. polemos — війна, спір; polemikos — войовничий, ворожий) — дискусія (усна або письмова) на спірну тему; різновид спору, в межах якої основні зусилля сторін спрямовані на утвердження своєї позиції відносно предмету, що обговорюється. На відміну від дискусії, у полеміці присутнє змагання, боротьба, певний ступінь войовничості та ворожості, що обумовлюється метою, яку визначили учасники полеміки. Якщо для дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки та зіставлення аргументів і контраргументів, то для полеміки головним є досягнення перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині. У дискусії протилежні сторони називаються опонентами, у полеміці — супротивниками, суперниками, конкурентами. У дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, угоду, злагоду; у полеміці — утвердження власного погляду, перемоги своєї позиції. Дискусія ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема дискусії формулюється заздалегідь або на початку дискусії. Учасники її почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, в результаті чого дискусія набуває логічного, зв'язного характеру. Мовні засоби дискутування мають бути прийнятними для всіх учасників дискусії, толерантними. Використання непередбачуваних засобів засуджують, і це може призвести до закінчення дискусії без висновків. Натомість в полеміці не дотримуються таких правил. У ній перемагає ініціатива суперників, ситуативність спілкування, непередбачувані і раптово знайдені «під руку» засоби не завжди переконливої, але наполегливої і напористої аргументації. Диспут (лат. disputo — розмірковую, веду спір, тлумачу, приводжу докази за та проти досліджую) — це заздалегідь підготовлена і проведена у певний час на обрану тему (наукову, політичну, літературну тощо) публічний спір між попередньо визначеними опонентами. Тему обирають таку, яка містить у собі складну проблему, різні тлумачення або різновекторні шляхи її розв'язання. Саме тому не менше двох промовців повинні опонувати один одному, щоб усебічно висвітлити проблему і знайти шляхи її вирішення. Дебати (фр. debates, від debattre — обговорювати, дебатувати) — представлення своїх ідей, поглядів, концепцій, програм, свого бачення розв'язання важливих державних, громадських проблем на противагу іншій стороні (учаснику) дебатів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- L'erística és un mètode d'ensenyament dialògic usat per alguns filòsofs basat en la controvèrsia. No es tracta de descobrir la veritat, sinó de mostrar les incongruències lògiques de l'interlocutor per vèncer en el debat. Va sorgir entre els sofistes i va ser criticada fortament per Plató, el qual considerava que ajudava al plaer de la discussió per la discussió i que no buscava ni il·luminar l'oponent ni arribar a una conclusió sobre un problema real. (ca)
- Eristik (abgeleitet von altgriechisch ἐριστικὴ (τέχνη) eristiké (téchne) zu ἐριστικός eristikós „streitsüchtig“ und τέχνη téchne „Kunst“) ist die Lehre vom Streitgespräch und die Kunst der Widerlegung in einer Diskussion oder Debatte. Der Begriff findet sich in diesem Zusammenhang in Philosophie und Rhetorik. (de)
- In philosophy and rhetoric, eristic (from Eris, the ancient Greek goddess of chaos, strife, and discord) refers to an argument that aims to successfully dispute another's argument, rather than searching for truth. According to T.H. Irwin, "It is characteristic of the eristic to think of some arguments as a way of defeating the other side, by showing that an opponent must assent to the negation of what he initially took himself to believe." Eristic is arguing for the sake of conflict, as opposed to resolving conflict. (en)
- 論争術（ろんそうじゅつ、希: εριστική, エリスティケー、英: eristic）とは、古代ギリシアにおける論争・議論・討論で相手を言い負かす技術のこと。今日で言うところの「ディベート」の技術に相当する。争論術、問答競技とも訳される。 「不和・争い」「口論・論争」を意味する「エリス」（希: ερις）から派生した語であり、下述するように、プラトン等の著作で言及されている。 類似・関連した概念に反論術（はんろんじゅつ、希: αντιλογική, antilogikē, アンティロギケー）があり、こちらもプラトンの『国家』（第5巻 454Asqq.）、『テアイテトス』（164Csqq.）等で言及されている。 (ja)
- 철학과 수사학에서 에리스틱(eristic, 고대 그리스의 혼돈, 투쟁, 불화의 여신 에리스에서 유래)은 진리를 추구하기 보다는 다른 사람의 주장에 성공적으로 맞받아치는 것을 목표로 하는 논증을 뜻한다. 에 따르면, "상대에게 처음에 자신이 믿었던 일부 논증을 부정해야 한다는 사실에 동의해야 함을 보여줌으로써 상대방을 패배시키는 방식으로 생각하는 것이 바로 에리스틱의 특징이다." 에리스틱은 갈등을 해결하는 것이 아니라 갈등을 위해 논쟁하는 행위이다. (ko)
- Erystyka – sztuka doprowadzania sporów do korzystnego rozwiązania bez względu na prawdę materialną. Słowo pochodzi z klasycznego języka greckiego – eristikós, czyli kłótliwy, od éris oznaczający kłótnię, spór, walkę oraz imię bogini niezgody, córki Nocy, towarzyszki Aresa na polu bitwy, będącej uosobieniem waśni, niezgody i kłótni. (pl)
- Na filosofia e na retórica, a erística (de Éris, a deusa grega do caos, contenda e discórdia) refere-se a argumentos que visam contestar com êxito o argumento de outra pessoa, em vez de procurar a verdade. Segundo T. H. Irwin, "é característico dos erísticos pensar em alguns argumentos como uma maneira de derrotar o outro lado, em se mostrando que um oponente deve concordar com a negação daquilo em que ele inicialmente acreditava". Erística está em argumentar em prol do conflito, em vez de resolvê-lo. (pt)
- Eristiko (el la greka eristiké (téchnì) 'arto de disputado') estas parto de retoriko, kiu celas venkon de propra tezo, vera aŭ malvera, per uzado de versimilaj argumentoj. En antikvaj tempoj, tiun teĥnikon ŝatis sofistoj. Eristiko opozicias al logiko, ĉar en logiko, nur veraj argumentoj validas. Versimila, eristika, argumento povas esti vera aŭ malvera. Ekzistas argumentoj, kiuj estas veraj, sed ŝajnas malveraj:
* La diagonalo de kvadrato estas nemezurebla rilate al ĝiaj flankoj; se estas kvadrato, kies flanko mezuras unu metron, tiam oni ne povas mezuri ĝian diagonalon laŭ metra sistemo. (eo)
- La erística es una disciplina filosófica que comenzó a desarrollarse en Grecia a finales del s. IV, y que se centra en los principios que rigen el debate y la argumentación dialécticos. A menudo se refiere a un tipo de argumentación que se centra en terminar con la disputa con éxito de un argumento en lugar de acercarse a una realidad dada. No se debe confundir con la heurística que es en cierto modo lo opuesto a ella. La Erística aboga por el bien de los conflictos en lugar de la búsqueda de la resolución de conflictos. (es)
- L’éristique (du grec eris, « dispute », « querelle », « déesse de la Discorde » et techne, « art », « procédé ») est l'art de la dispute et du débat. Dans le dialogue Sisyphe sur la délibération, le pseudo-Platon expose que l’éristique s’intéresse davantage aux discours qui portent sur la réalité qu’à la réalité elle-même. Dans l’Éryxias, le Pseudo-Platon définit l’éristique comme argumentation qui ne sert à celui qui en use qu’à venir à bout de ses contradicteurs. Selon Aristote, cet art de la controverse aurait été créé par Euthydème de Chios, sophiste. L’éristique joua un rôle fondamental dans la philosophie antique et dans les querelles entre les différentes écoles philosophiques. Elle fait l’objet de l’ouvrage L’art d'avoir toujours raison ou la Dialectique éristique d’Arthur Schopenh (fr)
- L'eristica (dal greco erìzein, “battagliare”, probabilmente per indicare l'arte di battagliare con le parole) è una evoluzione della Prima Sofistica di Protagora e di Gorgia. All'eristica, infatti, non interessa se un discorso possa essere vero o falso né le definizioni delle parole che vengono impiegate; il suo unico fine è quello di confutare il proprio avversario e di persuaderlo mediante la retorica a cambiare opinione. Per questo i sofisti della scuola eristica, detti eristi, si vantavano di poter confutare qualsiasi cosa che si dica esser vera o esser falsa. (it)
- Eristik (från antikens grekiska ἐριστικὴ, eristiké. Kopplat till Eris, tvistens och osämjans gudinna) är en underkategori inom retoriken där en retor har som avsikt att vinna oavsett vad som är sant eller inte. Eristiska handlingsplaner involverar ofta fallasier och ibland moraliskt tveksamma tillvägagångssätt. "Det handlar ju inte om sanningen, utan om segern" - Schopenhauer (sv)
- Эри́стика (греч. eristikē от греч. eristikē technē — искусство спорить) — искусство спора, диспута и полемики, разрабатывавшееся софистами. Аристотель эристикой называл искусство спора нечестными средствами. Эристическая аргументация направлена на то, чтобы доказать правоту спорящего вне зависимости от его истинной правоты. Эристику следует отличать от софистики — в отличие от последней она строится не на ошибках и подменах, а на убеждении других в своей правоте. (ru)
- Еристика (гр. eristikos — той, що сперечається, eris — суперечка, спір, боротьба) — мистецтво вести спір, діалог, дискусію, полеміку, диспут, дебати тощо; будувати переконливу аргументацію, ефективно критикувати погляди опонентів. Це риторика діалогічного мовлення, вчення успішної комунікації. Еристика є інтегральним мистецтвом, що виникає на стику знань та вмінь, які формуються логікою, психологією, етикою та риторикою. (uk)
|
