| dbo:abstract
|
- L'estil neoegipci és un moviment artístic historicista, especialment arquitectònic, que fa servir els elements, motius i imatgeria de l'art egipci antic, sovint de manera desvirtuada i barrejada amb altres estils (eclecticisme). Tot i que s'havien fet referències aïllades als monuments egipcis des del Renaixement, l'estil neoegipci no comença a desenvolupar-se amb criteris semblants al neoclassicisme grecoromà, el neogòtic o altres revivals fins a la campanya napoleònica d'Egipte (1798–1801) i la publicació dels seus resultats científics: Description de l'Égypte (1809-1826). De gran impacte fou l'ambientació egípcia de l'òpera Aida de Verdi (1871); tot i que des del XVIII es venia recorrent a localitzacions en l'antic Egipte, amb o sense referències bíbliques (Les festes d'Himeneu i l'Amor, de Rameau, Thamos i La flauta màgica, totes dues de Mozart, , de Rossini), el descobriment de Howard Carter de la tomba de Tutankhamon el 1922 suposà una revitalització de l'estil neoegipci que s'uní molt bé amb els trets de l'art déco i es va estendre per tot el s. XX, sobretot en arts decoratives. En l'àmbit de la cultura popular s'ha produït una veritable "egiptomania", amb múltiples facetes. El moviment de construcció de sales d'espectacles en estil neoegipci (Egyptian Theatre) es limità fonamentalment als Estats Units.
* del Medical College de Virginia (1845), Richmond
* Temple egipci (1856) al Zoològic d'Anvers
* (1921) de Mobile
* Museu Nacional de Beirut (1937-1942)
* Museu Egipci Rosacreu (1966), de San Jose (California) (ca)
- إحياء العمارة المصرية هو أسلوب معماري يستخدم زخارف وصور العمارة المصرية القديمة. يُعزى بشكل عام إلى الوعي العام بالآثار المصرية القديمة الناتجة عن غزو نابليون لمصر وهزيمة الأدميرال نيلسون للبحرية الفرنسية في معركة النيل عام 1798. أخذ نابليون معه رحلة علمية إلى مصر. بدأ نشر أعمال البعثة، وصف مصر، في عام 1809 وتم نشره على شكل سلسلة حتى عام 1826. وقد عزز حجم المعالم الأثرية للواجهات المكتشفة أثناء مغامرته من سيطرة الجماليات المصرية على النخبة الباريسية. ومع ذلك، فقد تم صنع أو بناء الأعمال الفنية والعمارة (مثل الآثار الجنائزية) على الطراز المصري في بعض الأحيان في القارة الأوروبية والجزر البريطانية منذ عصر النهضة. (ar)
- Der Neuägyptische Stil war eine Stilrichtung in der bildenden Kunst von der Mitte des 18. bis in den Beginn des 20. Jahrhunderts, der aus der in dieser Zeit herrschenden Begeisterung für die altägyptische Kultur (Ägyptomanie) hervorging. (de)
- Egyptian Revival is an architectural style that uses the motifs and imagery of ancient Egypt. It is attributed generally to the public awareness of ancient Egyptian monuments generated by Napoleon's conquest of Egypt and Admiral Nelson's defeat of the French Navy at the Battle of the Nile in 1798. Napoleon took a scientific expedition with him to Egypt. Publication of the expedition's work, the Description de l'Égypte, began in 1809 and was published as a series through 1826. The size and monumentality of the façades discovered during his adventure cemented the hold of Egyptian aesthetics on the Parisian elite. However, works of art and architecture (such as funerary monuments) in the Egyptian style had been made or built occasionally on the European continent and the British Isles since the time of the Renaissance. (en)
- Neoegipcio es un estilo artístico historicista, especialmente arquitectónico, que utiliza los elementos, motivos e imaginería del arte egipcio antiguo, habitualmente de forma desvirtuada y mezclada con otros (eclecticismo). Aunque se habían realizado algunas referencias aisladas a los monumentos egipcios desde el Renacimiento, el neoegipcio no comenzó a desarrollarse con criterios similares al neoclasicismo greco-romano, el neogótico u otros revivals hasta la campaña napoleónica de Egipto (1798–1801) y la publicación de sus resultados científicos Description de l'Égypte (1809-1826). De gran impacto fue la ambientación egipcia de la ópera Aida de Verdi (1871); aunque desde el XVIII se venía recurriendo a localizaciones en el Antiguo Egipto, con o sin referencias bíblicas (Las fiestas de Himeneo y el Amor, de Rameau, Thamos y La flauta mágica, ambas de Mozart, Mosè in Egitto, de Rossini). El descubrimiento por Howard Carter de la tumba de Tutankamón en 1922 supuso una revitalización del neoegipcio que casó muy bien con las características del estilo art déco y se extendió por todo el siglo XX, especialmente en artes decorativas (artes decorativas neoegipcias). En el ámbito de la cultura popular se ha producido una verdadera "egiptomanía", con múltiples facetas. El movimiento de construcción de salas de espectáculos en estilo neoegipcio se limitó fundamentalmente a Estados Unidos. Véanse también: Orientalismo y Estilo Imperio.
* del Medical College de Virginia (1845), Richmond
* Templo egipcio (1856) en el Zoológico de Amberes
* Scottish Rite Temple (1921) en Mobile
* Museo Nacional de Beirut (1937-1942)
* Museo Egipcio Rosacruz (1966), en San Jose (California) (es)
- L'éclectisme égyptien (ou style éclectique égyptien ou renouveau égyptien) est un style architectural, apparaissant à l'origine comme une variation de l'éclectisme, et qui fait référence aux motifs et à l'imagerie de l'Égypte antique. Il offre des exemples concrets de l'image mouvante de l'Égypte dans l'imagination européenne. Ce style est associé avec le culte de la mort dans l'ancienne Égypte. De plus, à la différence du renouveau grec, ses valeurs morales et politiques ne viennent pas des Lumières ou d'un lieu d'origine pouvant être perçu comme égalitaire telle la culture aristocratique littéraire ou la démocratie. C'est pour ces deux raisons que le goût pour l'éclectisme égyptien n'a jamais été très populaire[réf. nécessaire] ; néanmoins, il a laissé sa marque en Europe et en Amérique du Nord. On distingue plusieurs périodes de ce style. (fr)
- L'architettura neoegizia è uno stile architettonico che utilizza come tema, l'Antico Egitto. Si sviluppò dopo la conquista dell'Egitto da parte di Napoleone Bonaparte e dopo la sua sconfitta (ad opera dell'ammiraglio Nelson) nella battaglia del Nilo. Napoleone portò con sé, una spedizione scientifica: la pubblicazione delle ricerche della spedizione, la "Description de l'Égypte", iniziò nel 1809 e venne pubblicata fino al 1826. Le dimensioni e la monumentalità delle facciate scoperte durante la sua avventura cementarono la presa dell'estetica egiziana sull'élite parigina; tuttavia, opere d'arte e architettura (come monumenti funerari) in stile egizio, erano state realizzate, occasionalmente, in Europa, sin dai tempi del Rinascimento. (it)
- Египтизи́рующий стиль, египетский стиль, неоегипетский стиль, египетские мотивы (фр. retour d'Égypte, ретур-д’ежипт) — стилевое течение в европейском искусстве, использующее темы, сюжеты, образы и формы искусства Древнего Египта, проявление египтомании. Интерес к древнеегипетской традиции возникал спорадически: впервые во времена Древнего Рима, однако апогей египтизирующего стиля приходится на конец XVIII — начало XIX веков, когда в результате Египетского похода Наполеона Бонапарта европейцы заново открыли для себя культуру Древнего Египта. Египетские мотивы стали неотъемлемой частью стиля ампир и многих неостилей второй половины XIX — начала XX века. Важный этап развития египтизирующего стиля и возникновения моды на египетские мотивы связан с открытием в 1922 году английским археологом Говардом Картером гробницы фараона Тутанхамона. Последний раз египтомания затронула Европу в конце XX века, когда у стен Лувра появилась стеклянная пирамида, а на набережной Невы — очередной сфинкс. В более узком смысле «египтизирующий стиль» — это третий стиль древнеримской живописи. (ru)
- Egyptisk nyklassicism kallas en dekorationsstil under nyklassicismens epok, hämtad från den klassiska egyptiska arkitekturen och introducerad 1769 av den italienske grafikern och arkitekten Giovanni Battista Piranesi. Stilen blev populär under Napoleon I:s egyptiska fälttåg 1798 och fick ett starkt fäste i Storbritannien tack vare bland andra Thomas Hope. Denna konstartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Єгиптизувальний стиль, єгипетський стиль, неоєгипетський стиль, єгипетські мотиви (фр. retour d'Égypte, ретур-д'ежипт) — прояв єгиптоманії, напрям в європейському мистецтві, що використовує елементи мистецтва Давнього Єгипту (один з ). Сплески інтересу до цієї традиції виникали спорадично ще за часів Стародавнього Риму, проте найбільший пік припав на кінець XVIII — початок XIX століть, коли Єгипетський похід Наполеона заново відкрив її для Європи. Єгипетські мотиви стали невіддільним елементом стилю ампір.Наступний важливий сплеск моди припав на початок XX століття і був пов'язаний зі знахідкою гробниці Тутанхамона (1922).Останній раз єгиптоманія торкнулася Європу наприкінці XX століття, коли біля стін Лувру з'явилася скляна піраміда, а на набережній Неви — . У вужчому сенсі «Єгиптизувальний стиль» — це третій стиль давньоримського живопису. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- إحياء العمارة المصرية هو أسلوب معماري يستخدم زخارف وصور العمارة المصرية القديمة. يُعزى بشكل عام إلى الوعي العام بالآثار المصرية القديمة الناتجة عن غزو نابليون لمصر وهزيمة الأدميرال نيلسون للبحرية الفرنسية في معركة النيل عام 1798. أخذ نابليون معه رحلة علمية إلى مصر. بدأ نشر أعمال البعثة، وصف مصر، في عام 1809 وتم نشره على شكل سلسلة حتى عام 1826. وقد عزز حجم المعالم الأثرية للواجهات المكتشفة أثناء مغامرته من سيطرة الجماليات المصرية على النخبة الباريسية. ومع ذلك، فقد تم صنع أو بناء الأعمال الفنية والعمارة (مثل الآثار الجنائزية) على الطراز المصري في بعض الأحيان في القارة الأوروبية والجزر البريطانية منذ عصر النهضة. (ar)
- Der Neuägyptische Stil war eine Stilrichtung in der bildenden Kunst von der Mitte des 18. bis in den Beginn des 20. Jahrhunderts, der aus der in dieser Zeit herrschenden Begeisterung für die altägyptische Kultur (Ägyptomanie) hervorging. (de)
- Egyptisk nyklassicism kallas en dekorationsstil under nyklassicismens epok, hämtad från den klassiska egyptiska arkitekturen och introducerad 1769 av den italienske grafikern och arkitekten Giovanni Battista Piranesi. Stilen blev populär under Napoleon I:s egyptiska fälttåg 1798 och fick ett starkt fäste i Storbritannien tack vare bland andra Thomas Hope. Denna konstartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- L'estil neoegipci és un moviment artístic historicista, especialment arquitectònic, que fa servir els elements, motius i imatgeria de l'art egipci antic, sovint de manera desvirtuada i barrejada amb altres estils (eclecticisme). Tot i que s'havien fet referències aïllades als monuments egipcis des del Renaixement, l'estil neoegipci no comença a desenvolupar-se amb criteris semblants al neoclassicisme grecoromà, el neogòtic o altres revivals fins a la campanya napoleònica d'Egipte (1798–1801) i la publicació dels seus resultats científics: Description de l'Égypte (1809-1826). De gran impacte fou l'ambientació egípcia de l'òpera Aida de Verdi (1871); tot i que des del XVIII es venia recorrent a localitzacions en l'antic Egipte, amb o sense referències bíbliques (Les festes d'Himeneu i l'Amor (ca)
- Egyptian Revival is an architectural style that uses the motifs and imagery of ancient Egypt. It is attributed generally to the public awareness of ancient Egyptian monuments generated by Napoleon's conquest of Egypt and Admiral Nelson's defeat of the French Navy at the Battle of the Nile in 1798. Napoleon took a scientific expedition with him to Egypt. Publication of the expedition's work, the Description de l'Égypte, began in 1809 and was published as a series through 1826. The size and monumentality of the façades discovered during his adventure cemented the hold of Egyptian aesthetics on the Parisian elite. However, works of art and architecture (such as funerary monuments) in the Egyptian style had been made or built occasionally on the European continent and the British Isles since t (en)
- Neoegipcio es un estilo artístico historicista, especialmente arquitectónico, que utiliza los elementos, motivos e imaginería del arte egipcio antiguo, habitualmente de forma desvirtuada y mezclada con otros (eclecticismo). Aunque se habían realizado algunas referencias aisladas a los monumentos egipcios desde el Renacimiento, el neoegipcio no comenzó a desarrollarse con criterios similares al neoclasicismo greco-romano, el neogótico u otros revivals hasta la campaña napoleónica de Egipto (1798–1801) y la publicación de sus resultados científicos Description de l'Égypte (1809-1826). De gran impacto fue la ambientación egipcia de la ópera Aida de Verdi (1871); aunque desde el XVIII se venía recurriendo a localizaciones en el Antiguo Egipto, con o sin referencias bíblicas (Las fiestas de Hi (es)
- L'éclectisme égyptien (ou style éclectique égyptien ou renouveau égyptien) est un style architectural, apparaissant à l'origine comme une variation de l'éclectisme, et qui fait référence aux motifs et à l'imagerie de l'Égypte antique. Il offre des exemples concrets de l'image mouvante de l'Égypte dans l'imagination européenne. Ce style est associé avec le culte de la mort dans l'ancienne Égypte. De plus, à la différence du renouveau grec, ses valeurs morales et politiques ne viennent pas des Lumières ou d'un lieu d'origine pouvant être perçu comme égalitaire telle la culture aristocratique littéraire ou la démocratie. C'est pour ces deux raisons que le goût pour l'éclectisme égyptien n'a jamais été très populaire[réf. nécessaire] ; néanmoins, il a laissé sa marque en Europe et en Amérique (fr)
- L'architettura neoegizia è uno stile architettonico che utilizza come tema, l'Antico Egitto. Si sviluppò dopo la conquista dell'Egitto da parte di Napoleone Bonaparte e dopo la sua sconfitta (ad opera dell'ammiraglio Nelson) nella battaglia del Nilo. Napoleone portò con sé, una spedizione scientifica: la pubblicazione delle ricerche della spedizione, la "Description de l'Égypte", iniziò nel 1809 e venne pubblicata fino al 1826. (it)
- Египтизи́рующий стиль, египетский стиль, неоегипетский стиль, египетские мотивы (фр. retour d'Égypte, ретур-д’ежипт) — стилевое течение в европейском искусстве, использующее темы, сюжеты, образы и формы искусства Древнего Египта, проявление египтомании. Интерес к древнеегипетской традиции возникал спорадически: впервые во времена Древнего Рима, однако апогей египтизирующего стиля приходится на конец XVIII — начало XIX веков, когда в результате Египетского похода Наполеона Бонапарта европейцы заново открыли для себя культуру Древнего Египта. Египетские мотивы стали неотъемлемой частью стиля ампир и многих неостилей второй половины XIX — начала XX века. (ru)
- Єгиптизувальний стиль, єгипетський стиль, неоєгипетський стиль, єгипетські мотиви (фр. retour d'Égypte, ретур-д'ежипт) — прояв єгиптоманії, напрям в європейському мистецтві, що використовує елементи мистецтва Давнього Єгипту (один з ). Сплески інтересу до цієї традиції виникали спорадично ще за часів Стародавнього Риму, проте найбільший пік припав на кінець XVIII — початок XIX століть, коли Єгипетський похід Наполеона заново відкрив її для Європи. Єгипетські мотиви стали невіддільним елементом стилю ампір.Наступний важливий сплеск моди припав на початок XX століття і був пов'язаний зі знахідкою гробниці Тутанхамона (1922).Останній раз єгиптоманія торкнулася Європу наприкінці XX століття, коли біля стін Лувру з'явилася скляна піраміда, а на набережній Неви — . (uk)
|
,_p295.jpg?width=300)
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.jpg){kind=link}
,_p295.jpg){kind=link}
