| dbo:abstract
|
- الرشدية كانت مدرسة فلسفية غربية مبنية على تفسيرات ابن رشد لأرسطو. الأفكار الأساسية في فلسفة هذه المدرسة بناء على ملاحظات ابن رشد على كتابات أرسطو:
* العالم أبدي أو خالد.
* الروح مقسومة إلى قسمين، جزء فردي أو جزئي، وجزء إلهي أو كلي.
* الروح الفردية ليست خالدة.
* يشاطر كل البشر في المستوى الأساسي الروح الإلهية والكلية ذاتها.
* إحياء الأموات غير ممكن. (ar)
- L'averroisme és el terme aplicat a dues tendències filosòfiques de l'escolàstica des de finals del segle xiii, la primera de les quals estava basada en les interpretacions de l'aristotelisme pel filòsof Averrois i el seu intent de conciliar-ho amb l'islam. Els filòsofs cristians alhora aplicaven aquestes idees als escrits d'Aristòtil per fer allò propi amb el cristianisme. A més d'Averrois, els principals autors involucrats en el moviment averroista foren Siger de Brabant i Boeci de Dàcia. Les principals idees del primitiu concepte filosòfic averroista eren:
* El món és etern
* L'ànima es divideix en dues parts: una d'individual i una altra de divina
* L'ànima individual no és eterna
* Tots els homes comparteixen en un nivell bàsic la mateixa ànima divina (idea denominada monopsiquisme)
* La resurrecció dels morts no és possible (proposició de Boeci) En tal punt es produïren les dues condemnes a París del 1270 i 1277 pel bisbe Étienne Tempier. Tempier especificà 219 tesis averroistes inacceptables. Per resoldre el problema, Siger intentà argumentar l'existència d'una doble veritat: una veritat factual o "dura" que s'hi arriba amb la ciència i la filosofia i una veritat religiosa que s'hi arriba a través de la religió. Aquesta idea no era original d'Averrois; el seu plantejament era que hi havia una única veritat a la qual s'arribava per diferents vies, però no dues veritats. El concepte posterior de l'averroisme fou la idea que els mons filosòfic i religiós són entitats separades. No obstant això, després de fer l'escrutini de les 219 tesis condemnades per Tempier, era obvi que no gaires d'elles estaven originades per Averrois. Aristotelisme radical i aristotelisme heterodox foren els termes comunament emprats per un temps per referir-se al moviment filosòfic suscitat per Siger i Boeci i diferenciat de l'averroisme; tanmateix, en l'actualitat la majoria dels autors anomenen tot el conjunt "averroisme". Tomàs d'Aquino atacà específicament la doctrina del monopsiquisme en el seu llibre De unitate intellectus contra els averroistes. En aquest context, el terme averroisme era utilitzat amb propietat. Tot i que condemnades des del 1277, des d'aquella data l'averroisme fou a Occident gairebé un sinònim d'impietat, moltes tesis averroistes sobrevisqueren fins al segle xvi i poden trobar-se en filòsofs de l'humanisme renaixentista, com Giordano Bruno, Pico della Mirandola i Cesare Cremonini. Llurs tesis parlen de la superioritat dels filòsofs sobre la gent comuna i la relació entre l'intel·lecte i la dignitat humana. La idea de separació entre filosofia i religió influencià en el desenvolupament del secularisme modern. Com a resultat d'això, alguns consideren Averrois el pare fundador del pensament seglar àdhuc a Europa Occidental. (ca)
- Με τον όρο αβερροϊσμός εννοούνται οι φιλοσοφικές θεωρίες του Ανδαλουσιανού πολυμαθή Μουσουλμάνου φιλοσόφου Αβερρόη, που άκμασε τον 12ο αιώνα στο Εμιράτο της Κόρδοβας. Η φιλοσοφία του Αβερρόη είναι επηρεασμένη από τον νεοπλατωνισμό. Οι θεωρίες του διατυπώθηκαν κυρίως υπό τη μορφή σχολίων στον Αριστοτέλη και διαφέρουν από τις θεωρίες του Αβικέννα στο εξής: Υποστηρίζουν ότι όλος ο κόσμος δημιουργήθηκε μεμιάς από τον Θεό, ότι η δημιουργία είναι αιώνια και συνεχής, και ότι η ατομική ψυχή δεν είναι αθάνατη, παρά μόνο στον βαθμό που αποτελεί μέρος ενός παγκόσμιου πνεύματος. Με βάση τις θεωρίες του Αβερρόη αναπτύχθηκαν πολυάριθμες και αποκλίνουσες θεωρίες των Ιουδαίων και Χριστιανών διδασκάλων του 13ου και των μετέπειτα αιώνων, η καθεμιά από τις οποίες επίσης αποκαλείται «αβερροϊσμός», και για τον λόγο αυτόν θα πρέπει να δίνεται προσοχή εάν με τον όρο εννοείται η φιλοσοφία του ίδιου του Αβερρόη ή οι θεωρίες σοφών που, είτε για τη διδασκαλία τους, είτε για την κριτική τους, κατατάσσονται στους ακόλουθους του Αβερρόη. Και αυτοί, όπως και ο Αβερρόης, καταδικάσθηκαν επανειλημμένα με την κατηγορία (πραγματική ή όχι) ότι απέρριπταν την ύπαρξη της ανθρώπινης ελευθερίας και την αθανασία της ψυχής του κάθε ανθρώπου ξεχωριστά. (el)
- Als Averroismus bezeichnet man eine auf den arabischen Philosophen Averroes (Ibn Ruschd) zurückgehende Richtung in der europäischen Philosophie des Spätmittelalters und der Frühen Neuzeit. Sie erregte wegen der theologischen Konsequenzen der Auffassungen, die sie vertrat bzw. die ihr von gegnerischer Seite unterstellt wurden, großes Aufsehen. „Averroist“ ist nicht eine Selbstbezeichnung der Anhänger dieser Richtung, sondern ein von deren Gegnern in polemischer Absicht geprägter Begriff. Da Averroes und die Averroisten Aristoteliker waren, handelt es sich um eine Strömung innerhalb des Aristotelismus. Ein erheblicher Teil der Werke des 1198 gestorbenen Averroes war den christlichen Gelehrten seit den dreißiger Jahren des 13. Jahrhunderts zugänglich, da Michael Scotus eine Reihe von teils umfangreichen Kommentaren des arabischen Philosophen zu Schriften des Aristoteles ins Lateinische übersetzt hatte. Die Wirkung in der lateinischsprachigen Welt war gewaltig. Im Spätmittelalter pflegten die Scholastiker von Aristoteles als „dem Philosophen“ schlechthin zu sprechen und von Averroes als „dem Kommentator“ schlechthin. Mit „Averroismus“ ist aber nicht die breite Averroes-Rezeption in ihrer Gesamtheit gemeint, sondern nur eine Anzahl von theologisch und philosophisch stark umstrittenen Positionen, die nach Ansicht der Gegner des Averroismus für diese Richtung charakteristisch sind. Obwohl Averroes der Überzeugung war, seine Lehre stehe in völligem Einklang mit dem Koran, fand seine Philosophie in der islamischen Welt im Mittelalter und in der Frühen Neuzeit wenig Widerhall. Beachtung erhielt sie jedoch bei jüdischen Gelehrten. Ausgehend von hebräischen Averroes-Übersetzungen entwickelte sich ein jüdischer Averroismus in Spanien und Südfrankreich. Zur Unterscheidung vom jüdischen wird der Averroismus lateinischsprachiger Gelehrter auch als lateinischer Averroismus bezeichnet. (de)
- Averroism refers to a school of medieval philosophy based on the application of the works of 12th-century Andalusian philosopher Averroes, (known in his time in Arabic as ابن رشد, ibn Rushd, 1126–1198) a commentator on Aristotle, in 13th-century Latin Christian scholasticism. Latin translations of Averroes' work became widely available at the universities which were springing up in Western Europe in the 13th century, and were received by scholasticists such as Siger of Brabant and Boetius of Dacia, who examined Christian doctrines through reasoning and intellectual analysis. The term Averroist was coined by Thomas Aquinas in the restricted sense of the Averroists' "unity of the intellect" doctrine in his book De unitate intellectus contra Averroistas.Based on this, Averroism came to be near-synonymous with atheism in late medieval usage. As a historiographical category, Averroism was first defined by Ernest Renan in Averroès et l'averroïsme (1852) in the sense of radical or heterodox Aristotelianism. The reception of Averroes in Jewish thought has been termed "Jewish Averroism".Jewish Averroist thought flourished in the later 14th century, and gradually declined in the course of the 15th century.The last representative of Jewish Averroism was Elia del Medigo, writing in 1485. (en)
- Averroísmo es el término aplicado a dos tendencias filosóficas de la escolástica desde finales del siglo XIII, la primera de las cuales estaba basada en las interpretaciones del aristotelismo por el filósofo cordobés Averroes (Ibn Rushd) y su intento de conciliarle con el Islam. Sus enseñanzas se difundieron por todos los reinos árabes especialmente en la península ibérica. Los filósofos cristianos a su vez aplicaban estas ideas a los escritos de Aristóteles para hacer lo propio con el cristianismo. Averroísta designa al grupo de pensadores seguidores de Averroes, filósofo y teólogo musulmán de la Edad Media. Se caracterizan por su influencia muy marcada de Aristóteles tratando de compatibilizar la revelación musulmana y la lógica aristotélica para tener una mejor comprensión de Dios. Los principales autores involucrados en el movimiento averroísta fueron Siger de Brabante y Boecio de Dacia. (es)
- Averroismoa Ibn Rusd edo Averroesen filosofia-sistema da, XIII. mendearen amaieraz geroztik garatua. Hiru teoriatan oinarritzen da. 1.
* Gizakiak bi adimen ditu: bata egilea, bakarra, gizaki guztientzakoa eta hilezkorra dena, eta bestea pasiboa edo materiazkoa, nork berea duena dena eta gorputzarekin batera galtzen dena. 2.
* Materiaren betierekotasuna. 3.
* Egia bikoitza: filosofiarentzat egia dena teologiarentzat gezurra izan daiteke, eta alderantziz. Eragin handia izan zuen ondorengo filosofia-eskoletan. Averroismoaren jarraitzaile nagusiak Siger Brabantekoa, , Boezio Daziakoa, eta izan ziren. (eu)
- L’averroïsme désigne l’ensemble des doctrines philosophiques qui se réclament d’Averroès (1126-1198), dans tout l’Occident chrétien et chez les Juifs, spécialement au Moyen Âge et à la Renaissance, et qui connut une grande réputation par ses commentaires d'Aristote. À cette époque, le système de ce philosophe n'est connu que par les écrits de son commentateur si enthousiaste qu’il disait que « la doctrine d’Aristote est la souveraine vérité, et son intelligence la limite de l’intelligence humaine ». Il considérait l’âme dans chaque être humain comme une substance individuelle périssable, mais s’unissant à l’intelligence universelle dans l’acte de l’entendement. (fr)
- Averroisme (bahasa Arab: رشدية, Rusydiyah) mengacu pada suatu mazhab dari filsafat abad pertengahan yang didasarkan pada penerapan karya-karya Ibnu Rusyd (bahasa Latin: Averroës), seorang filsuf Islam Andalusia yang adalah penting Muslim tentang Aristoteles, dalam skolastisisme Kristen Latin abad ke-13. Terjemahan-terjemahan karya Ibnu Rusyd ke dalam bahasa Latin mulai tersedia luas di universitas-universitas yang bermunculan di Eropa Barat pada abad ke-13, serta diterima oleh para tokoh skolastik seperti Sigerus dari Brabant dan Boetius dari Dacia yang menelaah ajaran-ajaran Kristen melalui analisis intelektual dan pengolahan daya pikir. Istilah Averrois ditelurkan oleh Thomas Aquinas dengan pengertian yang terbatas pada dan panpsikisme dalam buku De unitate intellectus contra Averroistas karyanya. Berdasarkan hal tersebut, Averroisme menjadi nyaris identik dengan ateisme dalam penggunaannya pada abad pertengahan akhir. Sebagai suatu penggolongan historiografi, Averroisme pertama kali didefinisikan oleh Ernest Renan di dalam Averroès et l'averroïsme (1852), dalam pengertian Aristotelianisme heterodoks atau radikal. Penerimaan pengaruh Ibnu Rusyd dalam pemikiran Yahudi disebut "Averroisme Yahudi". Pemikiran Averrois Yahudi berkembang pada abad ke-14, dan perlahan-lahan menurun pada abad ke-15. Representasi terakhir dari Averroisme Yahudi adalah , yang menulis pada tahun 1485. (in)
- Awerroizm – doktryna filozoficzna popularna pod koniec XIII wieku, oparta na interpretacji myśli Arystotelesa dokonanych przez Ibn Ruszda (Awerroesa). Głównymi filozofami uznającymi tę doktrynę byli Siger z Brabancji oraz Boecjusz z Dacji. Awerroizm był wielorako zwalczany przez Kościół katolicki, m.in. przez Tomasza z Akwinu i , biskupa Paryża. (pl)
- Averroïsme is een filosofische trend onder de scholastici van de 13e eeuw. Het is gebaseerd op Averroes' interpretaties van Aristoteles. De twee belangrijkste vertegenwoordigers van deze stroming zijn Siger van Brabant en Boëthius van Dacia. De belangrijkste stellingen van het Averroïsme waren:
* er is één waarheid, maar die kan bereikt worden via twee wegen: via filosofie en via religie, de leer van de dubbele waarheid ;
* de wereld is eeuwig;
* de ziel bestaat uit twee delen: één individueel, en één goddelijk;
* de individuele ziel is niet eeuwig;
* alle mensen delen eenzelfde goddelijke ziel (monopsychisme);
* de opstanding van de doden is onmogelijk. Deze standpunten werden tweemaal door de Rooms-Katholieke Kerk veroordeeld in 1270 en in 1277. De veroordeling van een aantal andere stellingen werd echter weer herroepen, op zijn laatst in het kader van het proces tussen 1319 en 1323 voor de heiligverklaring van Thomas van Aquino die zelf zowel de werken van Averroes als van Averroïsten grondig had bestudeerd en verwerkt. (nl)
- Аверроизм — термин, применяемый как к философии Ибн Рушда, так и к двум философским течениям в схоластике XIII века, первое из которых основывалось на аверроэсовской интерпретации Аристотеля. Основными представителями этого течения были Сигер Брабантский и Боэций Дакийский. (ru)
- Averroísmo é um termo que pode se referir a dois movimentos que percorreram a escolástica do fim do século XIII: (a) a agitação suscitada pelas interpretações de Aristóteles feitas pelo filósofo islâmico Averroes e por suas ideias de reconciliação entre o aristotelismo e a fé islâmica; e (b) a tentativa de aplicar essas ideias nas tradições intelectuais latino-cristãs e judaicas, tal como manifesta em , e Moisés Maimônides. O termo foi originalmente cunhado por Ernest Renan. (pt)
- Аверрої́зм — філософське вчення середньовічного арабського мислителя Аверроеса та його послідовників. Аверроес продовжував матеріалістичну тенденцію філософії Аристотеля, утверджував вічність і нествореність матерії і руху, заперечував безсмертя душі та потойбічне життя. Прихильники аверроїзму переслідувалися мусульманським і католицьким духовенство. Авероїзм набув розповсюдження у Західній Європі завдяки зробленим ув арабській Іспанії перекладам латинською коментарів до Аристотеля Аверроеса і деяких інших арабських мислителів, а також праць самого Аверроеса. Західноєвропейський аверроїзм склався в Парижі в XIII столітті. У Франції його визнаним очільником був магістр Паризького університету Сігер Брабантський. Різка розбіжність аверроїзму з церковною ортодоксією призвела до того, що до боротьби з ним вступили стовпи богослов'я — св. Бонавентура, св. Тома Аквінський та інші. Аверроїзм був засуджений і розгромлений, а Сігер Брабантський, який вирушив шукати правди до папської курії, під час слідства був убитий особистим секретарем. Однак, задушений у Франції, аверроїзм набув поширення в Італії, Англії та Польщі. Найбільшими аверроїстами кінця XIII—XIV ст. були П'єтро д'Абано, Жан Жандунський, впливу аверроїзму зазнав Данте. В Італії центрами аверроїзму в XIV—XVI ст. стали Болонський і Падуанський університети; магістри, як-от Алессандро Акілліні, Ніколетто Вернія да К'єті, Марко Антоніо Зімара та інші читали в університетах Аристотеля в аверроїстському трактуванні. Затихнувши на якийсь час, конфлікт аверроїстів із церквою знову загострився в кінці XV століття, коли був оприлюднений декрет єпископа Падуї, який забороняв у межах падуанської дієцезії читати лекції і дискутувати про єдність інтелекту, а на V Латеранському соборі (1512–17) була прийнята булла Лева X, що поширила цю заборону на весь католицький світ. Розвиток науки з її зверненням до досвіду підривав позиції схоластичної філософії, що зрештою призвело до зникнення аверроїзму. В Україні ідеї Аверроеса викладалися в Києво-Могилянській академії, особливо на курсі натурфілософії. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الرشدية كانت مدرسة فلسفية غربية مبنية على تفسيرات ابن رشد لأرسطو. الأفكار الأساسية في فلسفة هذه المدرسة بناء على ملاحظات ابن رشد على كتابات أرسطو:
* العالم أبدي أو خالد.
* الروح مقسومة إلى قسمين، جزء فردي أو جزئي، وجزء إلهي أو كلي.
* الروح الفردية ليست خالدة.
* يشاطر كل البشر في المستوى الأساسي الروح الإلهية والكلية ذاتها.
* إحياء الأموات غير ممكن. (ar)
- L’averroïsme désigne l’ensemble des doctrines philosophiques qui se réclament d’Averroès (1126-1198), dans tout l’Occident chrétien et chez les Juifs, spécialement au Moyen Âge et à la Renaissance, et qui connut une grande réputation par ses commentaires d'Aristote. À cette époque, le système de ce philosophe n'est connu que par les écrits de son commentateur si enthousiaste qu’il disait que « la doctrine d’Aristote est la souveraine vérité, et son intelligence la limite de l’intelligence humaine ». Il considérait l’âme dans chaque être humain comme une substance individuelle périssable, mais s’unissant à l’intelligence universelle dans l’acte de l’entendement. (fr)
- Awerroizm – doktryna filozoficzna popularna pod koniec XIII wieku, oparta na interpretacji myśli Arystotelesa dokonanych przez Ibn Ruszda (Awerroesa). Głównymi filozofami uznającymi tę doktrynę byli Siger z Brabancji oraz Boecjusz z Dacji. Awerroizm był wielorako zwalczany przez Kościół katolicki, m.in. przez Tomasza z Akwinu i , biskupa Paryża. (pl)
- Аверроизм — термин, применяемый как к философии Ибн Рушда, так и к двум философским течениям в схоластике XIII века, первое из которых основывалось на аверроэсовской интерпретации Аристотеля. Основными представителями этого течения были Сигер Брабантский и Боэций Дакийский. (ru)
- Averroísmo é um termo que pode se referir a dois movimentos que percorreram a escolástica do fim do século XIII: (a) a agitação suscitada pelas interpretações de Aristóteles feitas pelo filósofo islâmico Averroes e por suas ideias de reconciliação entre o aristotelismo e a fé islâmica; e (b) a tentativa de aplicar essas ideias nas tradições intelectuais latino-cristãs e judaicas, tal como manifesta em , e Moisés Maimônides. O termo foi originalmente cunhado por Ernest Renan. (pt)
- L'averroisme és el terme aplicat a dues tendències filosòfiques de l'escolàstica des de finals del segle xiii, la primera de les quals estava basada en les interpretacions de l'aristotelisme pel filòsof Averrois i el seu intent de conciliar-ho amb l'islam. Els filòsofs cristians alhora aplicaven aquestes idees als escrits d'Aristòtil per fer allò propi amb el cristianisme. A més d'Averrois, els principals autors involucrats en el moviment averroista foren Siger de Brabant i Boeci de Dàcia. Les principals idees del primitiu concepte filosòfic averroista eren: (ca)
- Με τον όρο αβερροϊσμός εννοούνται οι φιλοσοφικές θεωρίες του Ανδαλουσιανού πολυμαθή Μουσουλμάνου φιλοσόφου Αβερρόη, που άκμασε τον 12ο αιώνα στο Εμιράτο της Κόρδοβας. Η φιλοσοφία του Αβερρόη είναι επηρεασμένη από τον νεοπλατωνισμό. Οι θεωρίες του διατυπώθηκαν κυρίως υπό τη μορφή σχολίων στον Αριστοτέλη και διαφέρουν από τις θεωρίες του Αβικέννα στο εξής: Υποστηρίζουν ότι όλος ο κόσμος δημιουργήθηκε μεμιάς από τον Θεό, ότι η δημιουργία είναι αιώνια και συνεχής, και ότι η ατομική ψυχή δεν είναι αθάνατη, παρά μόνο στον βαθμό που αποτελεί μέρος ενός παγκόσμιου πνεύματος. (el)
- Averroism refers to a school of medieval philosophy based on the application of the works of 12th-century Andalusian philosopher Averroes, (known in his time in Arabic as ابن رشد, ibn Rushd, 1126–1198) a commentator on Aristotle, in 13th-century Latin Christian scholasticism. Latin translations of Averroes' work became widely available at the universities which were springing up in Western Europe in the 13th century, and were received by scholasticists such as Siger of Brabant and Boetius of Dacia, who examined Christian doctrines through reasoning and intellectual analysis. (en)
- Als Averroismus bezeichnet man eine auf den arabischen Philosophen Averroes (Ibn Ruschd) zurückgehende Richtung in der europäischen Philosophie des Spätmittelalters und der Frühen Neuzeit. Sie erregte wegen der theologischen Konsequenzen der Auffassungen, die sie vertrat bzw. die ihr von gegnerischer Seite unterstellt wurden, großes Aufsehen. „Averroist“ ist nicht eine Selbstbezeichnung der Anhänger dieser Richtung, sondern ein von deren Gegnern in polemischer Absicht geprägter Begriff. Da Averroes und die Averroisten Aristoteliker waren, handelt es sich um eine Strömung innerhalb des Aristotelismus. (de)
- Averroísmo es el término aplicado a dos tendencias filosóficas de la escolástica desde finales del siglo XIII, la primera de las cuales estaba basada en las interpretaciones del aristotelismo por el filósofo cordobés Averroes (Ibn Rushd) y su intento de conciliarle con el Islam. Sus enseñanzas se difundieron por todos los reinos árabes especialmente en la península ibérica. Los filósofos cristianos a su vez aplicaban estas ideas a los escritos de Aristóteles para hacer lo propio con el cristianismo. (es)
- Averroismoa Ibn Rusd edo Averroesen filosofia-sistema da, XIII. mendearen amaieraz geroztik garatua. Hiru teoriatan oinarritzen da. 1.
* Gizakiak bi adimen ditu: bata egilea, bakarra, gizaki guztientzakoa eta hilezkorra dena, eta bestea pasiboa edo materiazkoa, nork berea duena dena eta gorputzarekin batera galtzen dena. 2.
* Materiaren betierekotasuna. 3.
* Egia bikoitza: filosofiarentzat egia dena teologiarentzat gezurra izan daiteke, eta alderantziz. (eu)
- Averroisme (bahasa Arab: رشدية, Rusydiyah) mengacu pada suatu mazhab dari filsafat abad pertengahan yang didasarkan pada penerapan karya-karya Ibnu Rusyd (bahasa Latin: Averroës), seorang filsuf Islam Andalusia yang adalah penting Muslim tentang Aristoteles, dalam skolastisisme Kristen Latin abad ke-13. Istilah Averrois ditelurkan oleh Thomas Aquinas dengan pengertian yang terbatas pada dan panpsikisme dalam buku De unitate intellectus contra Averroistas karyanya. Berdasarkan hal tersebut, Averroisme menjadi nyaris identik dengan ateisme dalam penggunaannya pada abad pertengahan akhir. (in)
- Averroïsme is een filosofische trend onder de scholastici van de 13e eeuw. Het is gebaseerd op Averroes' interpretaties van Aristoteles. De twee belangrijkste vertegenwoordigers van deze stroming zijn Siger van Brabant en Boëthius van Dacia. De belangrijkste stellingen van het Averroïsme waren: (nl)
- Аверрої́зм — філософське вчення середньовічного арабського мислителя Аверроеса та його послідовників. Аверроес продовжував матеріалістичну тенденцію філософії Аристотеля, утверджував вічність і нествореність матерії і руху, заперечував безсмертя душі та потойбічне життя. Прихильники аверроїзму переслідувалися мусульманським і католицьким духовенство. Авероїзм набув розповсюдження у Західній Європі завдяки зробленим ув арабській Іспанії перекладам латинською коментарів до Аристотеля Аверроеса і деяких інших арабських мислителів, а також праць самого Аверроеса. (uk)
|
