| dbo:abstract
|
- L'autofàgia és un procés catabòlic altament conservat en eucariotes, en el qual el citoplasma, incloent-hi l'excés d'orgànuls o aquells deteriorats o aberrants, són segrestats en vesícules de doble membrana i alliberats dins el lisosoma o vacúol per a la seva descomposició i eventual reciclatge de les macromolècules resultants. Aquest procés té un paper essencial en l'adaptació al dejuni i a les condicions ambientals canviants, a la remodelació cel·lular durant el desenvolupament i acumulació d'orgànuls alterats hipergeneradors d'espècies reactives d'oxigen (ROS) en les cèl·lules en envelliment. Durant l'autofàgia es formen, com s'ha dit, vesícules de doble membrana anomenades autofagosomes que capturen material citoplasmàtic i el transporten fins als compartiments acídics (vacúol en el cas de llevats o lisosomes en el cas de cèl·lules de mamífers), on són degradats per enzims hidrolítics. Una vegada que els autofagosomes han fusionat amb els lisosomes, les vesícules resultants (ja de membrana simple) passen a dir-se autolisosomes. En els mamífers, l'autofàgia és un esdeveniment constitutiu que regula el creixement cel·lular, el desenvolupament i l'homeòstasi. Mentre que en llevats, l'autofàgia és induïda sota condicions d'estrès cel·lular, com ara, la manca de nutrients, l'augmentació de la temperatura o l'estrès oxidatiu. Els estudis més recents insinuen que l'autofàgia, a part de constituir un procés reparatiu, està implicada en fenòmens de mort cel·lular. Aquests fenòmens han estat anomenats "processos de mort tipus II" (no apoptòtica). El terme «autofàgia» va ser encunyat pel bioquímic belga Christian de Duve el 1963. La recerca contemporània es va encetar en la dècada de 1990 amb la identificació en llevats dels gens relacionats amb aquest procés. L'octubre de 2016, un dels recercadors, Yoshinori Ohsumi, va rebre el Premi Nobel de Medicina per les seves recerques en aquest camp de la coneixença. (ca)
- Autofagie (z řec. αὐτόφαγος („autóphagos“) – sám sebe jíst) je buněčný proces, při kterém jsou vnitrobuněčné makromolekulární struktury nebo celé organely rozkládány (degradovány) pomocí lysozómu, či u rostlin pomocí vakuoly. V určité formě se pravděpodobně vyskytuje u většiny eukaryotických organizmů s možnou výjimkou některých primitivních prvoků. Je to jeden z mechanizmů udržení buněčné homeostázy (stálost vnitřního prostředí). Umožňuje buňce recyklovat staré buněčné komponenty či nefunkční proteiny a představuje nouzový zdroj energie ve stresových podmínkách. V imunitním systému se dále autofagie podílí na boji proti patogenním mikroorganismům vstupujícím do buněk a na buněčném povrchu. (cs)
- Autophagozytose oder Autophagie (von altgriechisch αὐτόφαγος autóphagos „sich selbst verzehrend“ und κύτος kýtos „Höhlung, Raum“) bezeichnet den Prozess in Zellen, mit dem sie eigene Bestandteile abbauen und verwerten. Dies reicht von fehlgefalteten Proteinen bis zu ganzen Zellorganellen. Ein verwandter Prozess ist die Phagozytose (eine Form der Endozytose), bei der Stoffe von außerhalb der Zelle aufgenommen und verwertet werden. Dem japanischen Wissenschaftler Yoshinori Ōsumi wurde für seine Entdeckungen auf dem Gebiet 2016 der Nobelpreis für Physiologie oder Medizin verliehen. (de)
- الالتهام الذاتي (بالإنجليزية: Autophagy) (من الكلمة اليونانية auto-:«ذاتي» و phagein «يلتهم») هي آلية تدمير طبيعية تُفكّك، بصورة منظّمة، المكوّنات الخلوية غير الضرورية أو المعطوبة تكون مركونة في الخلية. تسمح عملية الالتهام الذاتي بالتقويض المُنظّم وإعادة التدوير للمكونات الخلوية. وخلال هذه العملية، يتم عزل مكونات معطوبة أو مختلة وظيفيا في سيتوبلازم الخلية المستهدفة عن بقية الخلية داخل حويصلة غشائية مزدوجة تعرف باسم Autophagosome . يندمج بعدئذ هذا الجسيم مع جسيم حال، ثم تتحلل المكونات ويُعاد تشكيلها. هناك ثلاث أشكال مختلفة للالتهام الذاتي: الالتهام الذاتي الكبير (بالإنجليزية: macroautophagy) والالتهام الذاتي الصغير (بالإنجليزية: microautophagy) والالتهام الذاتي المتوسط الموجّه (بالإنجليزية: chaperone-mediated autophagy). وفي سياق التشخيص المرضي، تعتبر عملية الالتهام الذاتي استجابة تكيُفيّة للإجهاد، مما يعزز فرص البقاء على قيد الحياة، بينما في حالات أخرى تكون سببًا لموت الخلايا والمرض. في حالة الجوع الشديد، يعمل ا لقضاء على المكونات الغير ضرورية للخلاية على تعزيز بقاء الخلايا من خلال استغلال تلك المكونات المعطوبة في إنتاج الطاقة الخلوية. وقد صيغ مصطلح «الالتهام الذاتي» على يد عالم الكيمياء الحيوية البلجيكي كريستيان دو دوف سنة 1963 م. حصل الباحث الياباني يوشينوري أوسومي على جائزة نوبل في الطب أو علم وظائف الأعضاء في عام 2016 على مجهوداته العلمية في مجال الالتهام الذاتي.. (ar)
- Αυτοφαγία είναι την ιδιότητα των κυττάρων του οργανισμού να ανακυκλώνουν τα συστατικά τους, «τρώγοντας» ένα κομμάτι του εαυτού τους. Με αυτό τον τρόπο, τα κύτταρα ανακυκλώνουν κατεστραμμένα κυτταρα, ανανεώνονται και διατηρούνται λειτουργικά. Σε περίπτωση που η αυτοφαγία δεν πραγματοποιείται όπως θα έπρεπε, υπάρχει κίνδυνος εμφάνισης ασθενειών όπως διαβήτη, καρκίνου κ.ο.κ., ενώ σε φυσιολογικές συνθήκες, μας επιτρέπει να «ξεφορτωνόμαστε» άχρηστα στοιχεία, να σταματάμε την καρκινική ανάπτυξη και να εμποδίζουμε μεταβολικές δυσλειτουργίες, όπως την παχυσαρκία και τον διαβήτη, αλλά και φλεγμονές. Με λίγα λόγια, η αυτοφαγία παρουσιάζεται ως το κλειδί για την επιβράδυνση της γήρανσης, για μια καλύτερη υγεία και μια αντίστοιχη σιλουέτα. Στην απονομή βραβείων Νόμπελ για το 2016, ο Ιάπωνας βιολόγος, Γιοσινόρι Οχσούμι, τιμήθηκε με το Νόμπελ Ιατρικής και Φυσιολογίας, λόγω των ανακαλύψεων που έκανε πάνω στην κυτταρική αυτοφαγία. Μπορεί να μην είναι ο ίδιος αυτός που ονόμασε το φαινόμενο, αλλά είναι αυτός που κατανόησε τις συνθήκες που πραγματοποιείται και πώς λειτουργεί. (el)
- Autophagy (or autophagocytosis; from the Ancient Greek αὐτόφαγος, autóphagos, meaning "self-devouring" and κύτος, kýtos, meaning "hollow") is the natural, conserved degradation of the cell that removes unnecessary or dysfunctional components through a lysosome-dependent regulated mechanism. It allows the orderly degradation and recycling of cellular components. Although initially characterized as a primordial degradation pathway induced to protect against starvation, it has become increasingly clear that autophagy also plays a major role in the homeostasis of non-starved cells. Defects in autophagy have been linked to various human diseases, including neurodegeneration and cancer, and interest in modulating autophagy as a potential treatment for these diseases has grown rapidly. Four forms of autophagy have been identified: macroautophagy, microautophagy, chaperone-mediated autophagy (CMA), and crinophagy. In macroautophagy (the most thoroughly researched form of autophagy), cytoplasmic components (like mitochondria) are targeted and isolated from the rest of the cell within a double-membrane vesicle known as an autophagosome, which, in time, fuses with an available lysosome, bringing its specialty process of waste management and disposal; and eventually the contents of the vesicle (now called an autolysosome) are degraded and recycled. In crinophagy (the least well-known and researched form of autophagy), unnecessary secretory granules are degraded and recycled. In disease, autophagy has been seen as an adaptive response to stress, promoting survival of the cell; but in other cases, it appears to promote cell death and morbidity. In the extreme case of starvation, the breakdown of cellular components promotes cellular survival by maintaining cellular energy levels. The word "autophagy" was in existence and frequently used from the middle of the 19th century. In its present usage, the term autophagy was coined by Belgian biochemist Christian de Duve in 1963 based on his discovery of the functions of lysosome. The identification of autophagy-related genes in yeast in the 1990s allowed researchers to deduce the mechanisms of autophagy, which eventually led to the award of the 2016 Nobel Prize in Physiology or Medicine to Japanese researcher Yoshinori Ohsumi. (en)
- La autofagia es un proceso catabólico altamente conservado en eucariotas, en el cual el citoplasma, incluyendo el exceso de orgánulos o aquellos deteriorados o aberrantes, son secuestrados en vesículas de doble membrana y liberados dentro del lisosoma/vacuola para su descomposición y eventual reciclado de las macromoléculas resultantes. Este proceso juega un papel esencial en la adaptación al ayuno y a las condiciones ambientales cambiantes, a la remodelación celular durante el desarrollo y acumulación de orgánulos alterados hipergeneradores de especies reactivas de oxígeno (ROS) en las células en envejecimiento. Durante la autofagia se forman, como se ha dicho, vesículas de doble membrana llamadas que capturan material citoplasmático y lo transportan hasta los compartimentos acídicos (vacuola en el caso de levaduras o lisosomas en el caso de células animales), donde son degradados por enzimas hidrolíticas. Una vez que los autofagosomas se han fusionado con los lisosomas, las vesículas resultantes (ya de membrana simple) pasan a denominarse autolisosomas. En mamíferos, la autofagia es un evento constitutivo que regula crecimiento celular, desarrollo y homeostasis. Mientras que en levaduras, la autofagia es inducida bajo condiciones de estrés celular, tales como falta de nutrientes, incremento de temperatura o estrés oxidativo. Los estudios más recientes apuntan que la autofagia, además de constituir un proceso reparativo, está implicado en fenómenos de muerte celular. Estos fenómenos han sido denominados "procesos de muerte tipo II" (no apoptótica). El término «autofagia» fue acuñado por el bioquímico belga Christian de Duve en 1963. La investigación contemporánea arrancó en la década de 1990 con la identificación en levaduras de los genes relacionados con este proceso. Uno de los investigadores, Yoshinori Ohsumi, recibió el Nobel de Medicina en 2016 por sus trabajos. (es)
- Dalam bidang biologi sel, autofagi atau autofagositosis adalah suatu proses katabolisme berupa pemecahan komponen sel melalui lisosom. Proses ini sangat beraturan dan memegang peranan dalam reproduksi, diferensiasi, dan homeostasis sel, yang membantu menjaga keseimbangan antara sintesis, pemecahan, dan daur ulang produk sel. Proses ini adalah mekanisme utama yang digunakan sel untuk mengalokasikan ulang nutrien dari proses yang tidak perlu kepada proses yang lebih penting. Ada beragam proses autofagi yang semuanya memiliki kesamaan dengan adanya pemecahan komponen intrasel melalui lisosom. Mekanisme autofagi yang paling dikenal terjadi melalui pembentukan membran di sekeliling daerah sasaran pada sel yang memisahkan isinya dengan bagian lain dari sitoplasma. Vesikula yang terbentuk selanjutnya akan melebur dengan lisosom dan isinya pecah. (in)
- L’autophagie (du grec αυτο : « soi-même », et φαγειν « manger »), autolyse ou autophagocytose, est un mécanisme physiologique, intracellulaire, de protection et de recyclage d'éléments cellulaires : les organites indésirables ou endommagés, un pathogène introduit dans la cellule, des protéines mal repliées... sont ainsi collectés et transportés vers les lysosomes pour être dégradés. Une partie du cytoplasme est ainsi recyclé par ses propres lysosomes.Ce mécanisme est aussi une source d’énergie et d’acides aminés en conditions stressantes pour la cellule, comme l’hypoxie, le manque de nutriments (jeûne) ou l’exposition à des traitements médicamenteux. Le terme autophagie regroupe plusieurs voies de dégradation lysosomale des constituants cellulaires. Ces voies diffèrent surtout par le site de séquestration du "fret" et par le type et la taille de la "cargaison" concernée. Elles sont notamment la microautophagie, l’autophagie réalisée par des protéines chaperonnes, et la macroautophagie (la forme principale).La macroautophagie, appelée couramment autophagie, est la capture dans une double membrane lipidique (appelé "autophagosome"), de protéines ou composés cellulaires, puis la dégradation de ces composés après fusion avec un lysosome. C’est la seule voie qui puisse dégrader massivement des macromolécules et des organites. C’est une voie de dégradation alternative à celle du protéasome. En permettant le renouvellement de composants cytoplasmiques endommagés, ce mécanisme est essentiel à l'homéostasie cellulaire et parfois d'éviter l'apoptose. L'histolyse (du grec ἱστος signifiant « tissu ») désigne le même processus, mais quand il est mobilisé par une métamorphose, par exemple, chez les amphibiens quand le têtard se transforme en grenouille. L'histolyse est également présente au cours du développement embryonnaire. L'autophagie est aussi nécessaire à la réussite de processus de mobilisation de cellules souches totipotente nécessaires à la régénération d'organes coupés ou endommagés. Le dysfonctionnement de l'autophagie est source de maladies graves (neurodégénérescence, cancer...). Yoshinori Ohsumi obtient le prix Nobel de physiologie ou médecine en 2016 pour avoir découvert des marqueurs biologiques de l'autophagie. (fr)
- オートファジー (Autophagy) とは、細胞が持っている、細胞内のタンパク質を分解するための仕組みの一つである。酵母からヒトに至るまでの真核生物に見られる機構であり、細胞内での異常なタンパク質の蓄積を防いだり、過剰にタンパク質合成したときや栄養環境が悪化したときにタンパク質のリサイクルを行ったり、細胞質内に侵入した病原微生物を排除したりすることで生体の恒常性維持に関与している。このほか、個体発生の過程でのプログラム細胞死や、ハンチントン病などの疾患の発生、細胞のがん化抑制にも関与することが知られている。 auto-はギリシャ語の「自分自身」を表す接頭語、phagyは「食べること」の意で、1963年にクリスチャン・ド・デューブが定義した。この経緯から自食（じしょく）とも訳される。 (ja)
- 오토파지(Autophagy, autophagocytosis) 또는 자가소화작용(그리스어 auto-,"자신의" phagein,"먹다")은 조절 과정에서 불필요하거나 기능하지 않는 세포 구성 성분을 자연적으로 분해하는 파괴 기제이다. 오토파지는 세포 구성 요소의 파괴와 재활용에 질서를 제공한다. 이 과정 동안, 대상 세포질 구성 성분은 세포 내의 다른 성분들과는 격리되어 이중막에 둘러싸이는데, 이를 자가소화포(autophagosome)라 한다. 자가소화포는 그 이후 리소좀과 융합하고 내용물들은 분해되어 재활용된다. 거대자가포식 (macroautophagy), 미세자가포식 (microautophagy), 그리고 샤프론 매개 자가포식의 세 가지 형태의 자가소화작용이 일반적으로 언급된다. 질병과 관련하여, 오토파지는 스트레스에 대한 적응 반응으로 생존을 증진시키는 것이 관찰됐는데, 반면에 다른 경우에는 세포자살과 질병을 증진시키는 것으로 보인다. 극단적인 기아의 경우, 세포 구성성분의 파괴는 세포 에너지 수준을 낮추어 유지함으로써 세포 생존에 도움을 준다. 이름"autophagy"는 벨기에 생화학자 크리스티앙 드뒤브에 의해 1962년에 명명되었다. 1990년대부터 오스미 요시노리에 의해 자가소화작용의 작용기작과 중요성이 설명되기 시작했고, 이를 통해 2016년 노벨상 생리의학상을 수상했다. (ko)
- L'autofagia cellulare o autofagocitosi è un meccanismo cellulare di rimozione selettiva di componenti citoplasmatici danneggiati. L'autofagia permette la degradazione e il riciclo dei componenti cellulari. Durante questo processo i costituenti citoplasmatici danneggiati sono isolati dal resto della cellula all'interno di una vescicola a doppia membrana nota come autofagosoma. La membrana dell'autofagosoma si fonde poi con quella di un lisosoma ed il contenuto viene degradato e riciclato. L'osservazione e la comprensione di questi particolari meccanismi sono state a lungo oggetto di studio e hanno valso il premio Nobel per la Medicina nel 2016 a Yoshinori Ōsumi. (it)
- Autofagie (Grieks: αυτο 'zelf' en φαγειν 'eten') is een biologisch proces waarbij bepaalde componenten van een cel – zoals beschadigde eiwitten of lichaamsvreemde deeltjes – afgebroken worden. Tijdens autofagie vormt zich een membraan-omgeven blaasje rondom een af te breken structuur. Dit blaasje zal fuseren met een lysosoom, waarna de inhoud enzymatisch wordt afgebroken. Oorspronkelijk werd autofagie aangezien als een overlevingsmechanisme van de cel bij voedseltekort, maar inmiddels is duidelijk geworden dat het een wijdverspreid celproces is dat essentieel is voor homeostase van een meercellig organisme. Tijdens autofagie worden relatief grote celbestanddelen – macromoleculen, eiwitaggregaten en zelfs hele organellen – op gereguleerde wijze afgebroken tot hun bouwstenen. De cel kan deze bouwstenen weer gebruiken voor de opbouw van nieuwe macromoleculen. Stoornissen in autofagie kunnen tot gevolg hebben dat cellen binnendringende pathogenen, ongewenste eiwitaggregaten en abnormaal gevouwen eiwitten niet langer kunnen opruimen, wat kan leiden tot infectieziekten en vermoedelijk ook tot neurodegeneratie en kanker. De term autofagie werd al gebruikt in midden van de negentiende eeuw. De huidige betekenis werd geïntroduceerd door de Belgische biochemicus Christian de Duve in 1963 na zijn ontdekking van de werking van het lysosoom. De identificatie van autofagie-gerelateerde genen in gistcellen vanaf de jaren negentig stelde onderzoekers in staat de mechanismen van autofagie te ontrafelen. In 2016 ontving de Japanse onderzoeker Yoshinori Osumi de Nobelprijs voor zijn inzichten omtrent het proces. (nl)
- Autofagia (z gr. αυτός (autós) – sam i gr. φαγειν (fagein) – jeść, zjadać; tłumaczone jako samozjadanie, ang. self-eating), inaczej autofagocytoza – biologiczny proces kataboliczny polegający na kontrolowanym rozkładzie przez komórkę cząsteczek chemicznych, fragmentów komórki i organelli komórkowych. Autofagia jest procesem wysoce konserwatywnym i występuje u wszystkich eukariontów, od drożdży do organizmów ssaków i człowieka. Zachodzi zarówno w komórkach zdrowych, jak i w wielu sytuacjach patologicznych i chorobowych.W warunkach fizjologicznych autofagia jest wykorzystywana między innymi do degradacji uszkodzonych lub niepotrzebnych wewnątrzkomórkowych białek czy organelli komórkowych.Ulega także indukcji w komórkach w odpowiedzi na wiele szkodliwych czynników, np.:
* infekcje bakteryjne lub wirusowe
* stres oksydacyjny
* niedobór substancji odżywczych Badania nad autofagią mogą prowadzić do postępu w terapii chorób neurogeneratywnych, nowotworów i procesów zapalnych. Podział autofagii:
* mikroautofagia
* makroautofagia
* autofagia zależna od białek opiekuńczych (pl)
- A autofagia (ou autofagocitose) é um processo catabólico celular que dá origem à degradação de componentes da própria célula utilizando os lisossomas. É um processo estreitamente regulado que desempenha uma função normal no crescimento celular, diferenciação, e na homeostase, e ajuda a manter um equilíbrio entre a síntese, a degradação e o reciclado dos produtos celulares. Consiste num dos principais mecanismos por meio dos quais uma célula em estado de desnutrição redistribui os nutrientes dos processos menos necessários aos essenciais. A célula elimina organelas envelhecidas utilizando este mesmo mecanismo, que inclui a formação de vesículas com o auxílio do retículo endoplasmático liso: o organelo obsoleto é envolto numa membrana derivada desse mesmo retículo formando-se o chamado autofagossoma. De seguida, o autofagossoma, seguindo o mesmo caminho dos fagossomas, funde-se com um endossoma secundário, recebendo enzimas hidrolíticas do Complexo de Golgi. É, deste modo, transformado em fagolisossoma. O processo culmina com a degradação do organelo pela acção das enzimas. Em células como os neurónios, hepatócitos e células musculares cardíacas, os fagolisossomas não completam a digestão total do organelo, sendo convertidos em corpos residuais. Com o avanço da idade, esses corpos formam pigmentos de inclusão que são acumulados no citosol. A autofagia pode ser estimulada em determinadas situações, como, por exemplo, durante o jejum prolongado, aparecendo numerosos autofagossomas nos hepatócitos com o objetivo de converter os componentes da célula em alimento para prolongar a sobrevivência do organismo. O biólogo pesquisador Japonês Yoshinori Ohsumi foi premiado em 2016 com o Prémio Nobel da Medicina pela sua investigação relativa à autofagia. (pt)
- Autofagi eller autofagocytos är en fysiologisk process i cellbiologi som reglerar omsättningen av bland annat proteiner och organeller och interagerar till viss del med programmerad celldöd. Det råder däremot en delad uppfattning om huruvida autofagi verkligen kan initiera programmerad celldöd och om benämningen "autofagisk celldöd" verkligen är korrekt. Autofagi existerar i de flesta organismer och fungerar främst som ett avancerat återvinningssystem. Gamla eller dysfunktionella delar av cellen, t.ex. organeller och proteiner men även lipider (lipopfagi) och andra molekyler återvinns för att användas som byggstenar eller producera energi. Det är en ständig process i cellen men ökar i omfattning under stress-situationer såsom svält. Man delar upp autofagi i tre olika klasser; makroautofagi, mikroautofagi och chaperon medierad autofagi (CMA), där makroautofagi oftast är det som åsyftas när man säger autofagi. I makroautofagi bildas ett lipid-membran som omsluter materialet i cellen som ska återvinnas, strukturen kallas autofagosom. Autofagosomen sammansmälter sedan med lysosomen i djur och vakuolen i jäst och växter. I lysosomen och vakuolen bryts materialet ner och transporteras till andra organeller. I mikroautofagi omsluter lysosomen eller vakuolen själv materialet som ska återvinnas, det bildas alltså ingen autofagosom. CMA innefattar bara återvinningen av proteiner och hittas i de flesta typer av djurceller. CMA använder flera olika sorters proteiner för att känna igen och transportera specifika proteiner för nedbrytning i lysosomen. CMA aktiveras som respons på stress men initieras långsammare än makroautofagi och mikroautofagi. Yoshinori Ohsumi tilldelades 2016 nobelpriset i medicin eller fysiologi för upptäckter inom autofagi, där han och hans medarbetare identifierat ett stort antal gener i autofagiprocessen. (sv)
- Аутофагия (от др.-греч. αὐτός ауто- — сам и φαγεῖν — «есть») — процесс, при котором внутренние компоненты клетки доставляются внутрь её лизосом или вакуолей и подвергаются в них деградации. Является естественным, регулируемым механизмом клетки, который разбирает ненужные или дисфункциональные компоненты. При аутофагическом типе клеточной гибели все органеллы клетки перевариваются, оставляя лишь клеточный мусор, который поглощается макрофагами. (ru)
- Автофагі́я (дав.-гр. φαγεῖν — поїдати та αὐτο — себе) — процес перетравлення клітиною власних органел та ділянок цитоплазми за допомогою лізосом. Автофагія потрібна для позбавлення від старих і пошкоджених частин, а також може активуватись в умовах голодування. Процес розпочинається оточенням відповідної органели або ділянки цитоплазми подвійною мембраною, утворена автофагосома зливається із лізосомою, де на її вміст діють гідролітичні ферменти. Наприклад, у печінці середня тривалість існування мітохондрій не перевищує десяти днів, після чого вони руйнуються в процесі автофагії. Продукти розщеплення використовуються для побудови нових клітинних компонент. Руйнування старих органел — суворо регульований процес, відповідні компоненти певним чином мітяться для лізосомної деградації. Наприклад у гепатоцитах під час знешкодження гідрофобних сполук, таких як фенобарбітали, сильно збільшується кількість мембран ендоплазматичного ретикулуму, які по завершенню детоксифікації селективно підлягають автофагії. З іншого боку, під час голодування автофагосоми захоплюють ділянки цитоплазми випадковим чином, метаболіти, що виділяються внаслідок розщеплення макромолекул, допомагають клітині деякий час виживати без надходження поживних речовин із середовища. Окрім того, автофагія має значення у процесах розвитку, оскільки вона дозволяє руйнувати більше не потрібні частини клітини. Також цей процес може бути використаний для руйнування вірусів та бактерій. Точні молекулярні механізми проходження автофагії досі повністю не з'ясовані. У дріжджів та тварин було виявлено більше 25 білків задіяних у цьому процесі (Atg гени). Автофагію загалом можна поділити на чотири основні етапи: 1) нуклеація і ріст обмежувальної мембрани, що приймає форму півмісяця і захоплює частину цитоплазми; 2) замикання автофагосоми; 3) злиття автофагосоми із лізосомою; 4) перетравлення вмісту автофагосоми. (uk)
- 自噬（英語：autophagy，或稱自體吞噬）是一個涉及到細胞自身結構通過溶酶體機制，負責將受損的細胞器、錯誤折疊的蛋白及其他大分子物質等運送至溶酶體降解並再利用的進化保守過程。自噬是廣泛存在於真核細胞的現象，並且可分為巨自噬、微自噬和分子伴侶介導的自噬三大類。這是一個受到緊密調控的步驟，此步驟是細胞生長、發育與穩態中的常規步驟，幫助細胞產物在合成、降解以及接下來的循環中保持一個平衡狀態。目前已有多份研究表明自噬在許多細胞的分化進程中被不同程度地觸發，例如參與血管生成、成骨分化、脂肪生成、神經發生等過程。 自噬效應的發生取決於自噬流過程是否完成，而自噬流的意思是自噬的完整動態過程，包括自噬體形成、自噬體與溶酶體融合及後續內含物的降解和回收。 命名為“自噬”（英語：autophagy）是由比利時化學家克里斯汀·德·迪夫在1963年發現的。當代的自噬研究是1990年代酵母的研究人員通過識別的自噬相關基因而被推動。其中之一人，日本科學家大隅良典因“對細胞自噬機制的發現”獲得2016年度的诺贝尔生理学或医学奖。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Autofagie (z řec. αὐτόφαγος („autóphagos“) – sám sebe jíst) je buněčný proces, při kterém jsou vnitrobuněčné makromolekulární struktury nebo celé organely rozkládány (degradovány) pomocí lysozómu, či u rostlin pomocí vakuoly. V určité formě se pravděpodobně vyskytuje u většiny eukaryotických organizmů s možnou výjimkou některých primitivních prvoků. Je to jeden z mechanizmů udržení buněčné homeostázy (stálost vnitřního prostředí). Umožňuje buňce recyklovat staré buněčné komponenty či nefunkční proteiny a představuje nouzový zdroj energie ve stresových podmínkách. V imunitním systému se dále autofagie podílí na boji proti patogenním mikroorganismům vstupujícím do buněk a na buněčném povrchu. (cs)
- Autophagozytose oder Autophagie (von altgriechisch αὐτόφαγος autóphagos „sich selbst verzehrend“ und κύτος kýtos „Höhlung, Raum“) bezeichnet den Prozess in Zellen, mit dem sie eigene Bestandteile abbauen und verwerten. Dies reicht von fehlgefalteten Proteinen bis zu ganzen Zellorganellen. Ein verwandter Prozess ist die Phagozytose (eine Form der Endozytose), bei der Stoffe von außerhalb der Zelle aufgenommen und verwertet werden. Dem japanischen Wissenschaftler Yoshinori Ōsumi wurde für seine Entdeckungen auf dem Gebiet 2016 der Nobelpreis für Physiologie oder Medizin verliehen. (de)
- オートファジー (Autophagy) とは、細胞が持っている、細胞内のタンパク質を分解するための仕組みの一つである。酵母からヒトに至るまでの真核生物に見られる機構であり、細胞内での異常なタンパク質の蓄積を防いだり、過剰にタンパク質合成したときや栄養環境が悪化したときにタンパク質のリサイクルを行ったり、細胞質内に侵入した病原微生物を排除したりすることで生体の恒常性維持に関与している。このほか、個体発生の過程でのプログラム細胞死や、ハンチントン病などの疾患の発生、細胞のがん化抑制にも関与することが知られている。 auto-はギリシャ語の「自分自身」を表す接頭語、phagyは「食べること」の意で、1963年にクリスチャン・ド・デューブが定義した。この経緯から自食（じしょく）とも訳される。 (ja)
- L'autofagia cellulare o autofagocitosi è un meccanismo cellulare di rimozione selettiva di componenti citoplasmatici danneggiati. L'autofagia permette la degradazione e il riciclo dei componenti cellulari. Durante questo processo i costituenti citoplasmatici danneggiati sono isolati dal resto della cellula all'interno di una vescicola a doppia membrana nota come autofagosoma. La membrana dell'autofagosoma si fonde poi con quella di un lisosoma ed il contenuto viene degradato e riciclato. L'osservazione e la comprensione di questi particolari meccanismi sono state a lungo oggetto di studio e hanno valso il premio Nobel per la Medicina nel 2016 a Yoshinori Ōsumi. (it)
- Аутофагия (от др.-греч. αὐτός ауто- — сам и φαγεῖν — «есть») — процесс, при котором внутренние компоненты клетки доставляются внутрь её лизосом или вакуолей и подвергаются в них деградации. Является естественным, регулируемым механизмом клетки, который разбирает ненужные или дисфункциональные компоненты. При аутофагическом типе клеточной гибели все органеллы клетки перевариваются, оставляя лишь клеточный мусор, который поглощается макрофагами. (ru)
- 自噬（英語：autophagy，或稱自體吞噬）是一個涉及到細胞自身結構通過溶酶體機制，負責將受損的細胞器、錯誤折疊的蛋白及其他大分子物質等運送至溶酶體降解並再利用的進化保守過程。自噬是廣泛存在於真核細胞的現象，並且可分為巨自噬、微自噬和分子伴侶介導的自噬三大類。這是一個受到緊密調控的步驟，此步驟是細胞生長、發育與穩態中的常規步驟，幫助細胞產物在合成、降解以及接下來的循環中保持一個平衡狀態。目前已有多份研究表明自噬在許多細胞的分化進程中被不同程度地觸發，例如參與血管生成、成骨分化、脂肪生成、神經發生等過程。 自噬效應的發生取決於自噬流過程是否完成，而自噬流的意思是自噬的完整動態過程，包括自噬體形成、自噬體與溶酶體融合及後續內含物的降解和回收。 命名為“自噬”（英語：autophagy）是由比利時化學家克里斯汀·德·迪夫在1963年發現的。當代的自噬研究是1990年代酵母的研究人員通過識別的自噬相關基因而被推動。其中之一人，日本科學家大隅良典因“對細胞自噬機制的發現”獲得2016年度的诺贝尔生理学或医学奖。 (zh)
- الالتهام الذاتي (بالإنجليزية: Autophagy) (من الكلمة اليونانية auto-:«ذاتي» و phagein «يلتهم») هي آلية تدمير طبيعية تُفكّك، بصورة منظّمة، المكوّنات الخلوية غير الضرورية أو المعطوبة تكون مركونة في الخلية. وقد صيغ مصطلح «الالتهام الذاتي» على يد عالم الكيمياء الحيوية البلجيكي كريستيان دو دوف سنة 1963 م. حصل الباحث الياباني يوشينوري أوسومي على جائزة نوبل في الطب أو علم وظائف الأعضاء في عام 2016 على مجهوداته العلمية في مجال الالتهام الذاتي.. (ar)
- L'autofàgia és un procés catabòlic altament conservat en eucariotes, en el qual el citoplasma, incloent-hi l'excés d'orgànuls o aquells deteriorats o aberrants, són segrestats en vesícules de doble membrana i alliberats dins el lisosoma o vacúol per a la seva descomposició i eventual reciclatge de les macromolècules resultants. Aquest procés té un paper essencial en l'adaptació al dejuni i a les condicions ambientals canviants, a la remodelació cel·lular durant el desenvolupament i acumulació d'orgànuls alterats hipergeneradors d'espècies reactives d'oxigen (ROS) en les cèl·lules en envelliment. (ca)
- Autophagy (or autophagocytosis; from the Ancient Greek αὐτόφαγος, autóphagos, meaning "self-devouring" and κύτος, kýtos, meaning "hollow") is the natural, conserved degradation of the cell that removes unnecessary or dysfunctional components through a lysosome-dependent regulated mechanism. It allows the orderly degradation and recycling of cellular components. Although initially characterized as a primordial degradation pathway induced to protect against starvation, it has become increasingly clear that autophagy also plays a major role in the homeostasis of non-starved cells. Defects in autophagy have been linked to various human diseases, including neurodegeneration and cancer, and interest in modulating autophagy as a potential treatment for these diseases has grown rapidly. (en)
- Αυτοφαγία είναι την ιδιότητα των κυττάρων του οργανισμού να ανακυκλώνουν τα συστατικά τους, «τρώγοντας» ένα κομμάτι του εαυτού τους. Με αυτό τον τρόπο, τα κύτταρα ανακυκλώνουν κατεστραμμένα κυτταρα, ανανεώνονται και διατηρούνται λειτουργικά. Σε περίπτωση που η αυτοφαγία δεν πραγματοποιείται όπως θα έπρεπε, υπάρχει κίνδυνος εμφάνισης ασθενειών όπως διαβήτη, καρκίνου κ.ο.κ., ενώ σε φυσιολογικές συνθήκες, μας επιτρέπει να «ξεφορτωνόμαστε» άχρηστα στοιχεία, να σταματάμε την καρκινική ανάπτυξη και να εμποδίζουμε μεταβολικές δυσλειτουργίες, όπως την παχυσαρκία και τον διαβήτη, αλλά και φλεγμονές. Με λίγα λόγια, η αυτοφαγία παρουσιάζεται ως το κλειδί για την επιβράδυνση της γήρανσης, για μια καλύτερη υγεία και μια αντίστοιχη σιλουέτα. (el)
- La autofagia es un proceso catabólico altamente conservado en eucariotas, en el cual el citoplasma, incluyendo el exceso de orgánulos o aquellos deteriorados o aberrantes, son secuestrados en vesículas de doble membrana y liberados dentro del lisosoma/vacuola para su descomposición y eventual reciclado de las macromoléculas resultantes. Este proceso juega un papel esencial en la adaptación al ayuno y a las condiciones ambientales cambiantes, a la remodelación celular durante el desarrollo y acumulación de orgánulos alterados hipergeneradores de especies reactivas de oxígeno (ROS) en las células en envejecimiento. (es)
- Dalam bidang biologi sel, autofagi atau autofagositosis adalah suatu proses katabolisme berupa pemecahan komponen sel melalui lisosom. Proses ini sangat beraturan dan memegang peranan dalam reproduksi, diferensiasi, dan homeostasis sel, yang membantu menjaga keseimbangan antara sintesis, pemecahan, dan daur ulang produk sel. Proses ini adalah mekanisme utama yang digunakan sel untuk mengalokasikan ulang nutrien dari proses yang tidak perlu kepada proses yang lebih penting. (in)
- L’autophagie (du grec αυτο : « soi-même », et φαγειν « manger »), autolyse ou autophagocytose, est un mécanisme physiologique, intracellulaire, de protection et de recyclage d'éléments cellulaires : les organites indésirables ou endommagés, un pathogène introduit dans la cellule, des protéines mal repliées... sont ainsi collectés et transportés vers les lysosomes pour être dégradés. Une partie du cytoplasme est ainsi recyclé par ses propres lysosomes.Ce mécanisme est aussi une source d’énergie et d’acides aminés en conditions stressantes pour la cellule, comme l’hypoxie, le manque de nutriments (jeûne) ou l’exposition à des traitements médicamenteux. (fr)
- 오토파지(Autophagy, autophagocytosis) 또는 자가소화작용(그리스어 auto-,"자신의" phagein,"먹다")은 조절 과정에서 불필요하거나 기능하지 않는 세포 구성 성분을 자연적으로 분해하는 파괴 기제이다. 오토파지는 세포 구성 요소의 파괴와 재활용에 질서를 제공한다. 이 과정 동안, 대상 세포질 구성 성분은 세포 내의 다른 성분들과는 격리되어 이중막에 둘러싸이는데, 이를 자가소화포(autophagosome)라 한다. 자가소화포는 그 이후 리소좀과 융합하고 내용물들은 분해되어 재활용된다. 거대자가포식 (macroautophagy), 미세자가포식 (microautophagy), 그리고 샤프론 매개 자가포식의 세 가지 형태의 자가소화작용이 일반적으로 언급된다. 질병과 관련하여, 오토파지는 스트레스에 대한 적응 반응으로 생존을 증진시키는 것이 관찰됐는데, 반면에 다른 경우에는 세포자살과 질병을 증진시키는 것으로 보인다. 극단적인 기아의 경우, 세포 구성성분의 파괴는 세포 에너지 수준을 낮추어 유지함으로써 세포 생존에 도움을 준다. (ko)
- Autofagia (z gr. αυτός (autós) – sam i gr. φαγειν (fagein) – jeść, zjadać; tłumaczone jako samozjadanie, ang. self-eating), inaczej autofagocytoza – biologiczny proces kataboliczny polegający na kontrolowanym rozkładzie przez komórkę cząsteczek chemicznych, fragmentów komórki i organelli komórkowych.
* infekcje bakteryjne lub wirusowe
* stres oksydacyjny
* niedobór substancji odżywczych Badania nad autofagią mogą prowadzić do postępu w terapii chorób neurogeneratywnych, nowotworów i procesów zapalnych. Podział autofagii: (pl)
- Autofagie (Grieks: αυτο 'zelf' en φαγειν 'eten') is een biologisch proces waarbij bepaalde componenten van een cel – zoals beschadigde eiwitten of lichaamsvreemde deeltjes – afgebroken worden. Tijdens autofagie vormt zich een membraan-omgeven blaasje rondom een af te breken structuur. Dit blaasje zal fuseren met een lysosoom, waarna de inhoud enzymatisch wordt afgebroken. Oorspronkelijk werd autofagie aangezien als een overlevingsmechanisme van de cel bij voedseltekort, maar inmiddels is duidelijk geworden dat het een wijdverspreid celproces is dat essentieel is voor homeostase van een meercellig organisme. (nl)
- Autofagi eller autofagocytos är en fysiologisk process i cellbiologi som reglerar omsättningen av bland annat proteiner och organeller och interagerar till viss del med programmerad celldöd. Det råder däremot en delad uppfattning om huruvida autofagi verkligen kan initiera programmerad celldöd och om benämningen "autofagisk celldöd" verkligen är korrekt. Autofagi existerar i de flesta organismer och fungerar främst som ett avancerat återvinningssystem. Gamla eller dysfunktionella delar av cellen, t.ex. organeller och proteiner men även lipider (lipopfagi) och andra molekyler återvinns för att användas som byggstenar eller producera energi. Det är en ständig process i cellen men ökar i omfattning under stress-situationer såsom svält. (sv)
- A autofagia (ou autofagocitose) é um processo catabólico celular que dá origem à degradação de componentes da própria célula utilizando os lisossomas. É um processo estreitamente regulado que desempenha uma função normal no crescimento celular, diferenciação, e na homeostase, e ajuda a manter um equilíbrio entre a síntese, a degradação e o reciclado dos produtos celulares. Consiste num dos principais mecanismos por meio dos quais uma célula em estado de desnutrição redistribui os nutrientes dos processos menos necessários aos essenciais. (pt)
- Автофагі́я (дав.-гр. φαγεῖν — поїдати та αὐτο — себе) — процес перетравлення клітиною власних органел та ділянок цитоплазми за допомогою лізосом. Автофагія потрібна для позбавлення від старих і пошкоджених частин, а також може активуватись в умовах голодування. Процес розпочинається оточенням відповідної органели або ділянки цитоплазми подвійною мембраною, утворена автофагосома зливається із лізосомою, де на її вміст діють гідролітичні ферменти. Наприклад, у печінці середня тривалість існування мітохондрій не перевищує десяти днів, після чого вони руйнуються в процесі автофагії. Продукти розщеплення використовуються для побудови нових клітинних компонент. (uk)
|
