| dbo:abstract
|
- Argiràspides (en grec antic Ἀργυράσπιδες, de ἂργυρος, "plata", i ὰσπίς, "escut"), eren un cos d'infanteria de l'exèrcit macedoni format per Alexandre el Gran quan va inicial l'expedició a l'Índia. Es deien així perquè portaven els escuts recoberts de làmines d'argent, aconseguit pel saqueig de Pèrsia. Eren tropes selectes dirigides per Nicànor, el fill de Parmenió. Després de la mort d'Alexandre van seguir Èumenes de Càrdia. Tots eren soldats veterans, i encara que alguns ja havien depassat els seixanta anys, eren gairebé invencibles per la seva experiència i habilitat en les batalles. Però a la batalla de Gabiene van passar-se a les tropes d'Antígon el Borni, perquè aquest havia aconseguit apropiar-se de les seves famílies i dels seus botins de guerra recollits durant més de quaranta anys. Antígon els va retornar les seves possessions a canvi de què entreguessin Èumenes, al que va fer executar l'any 316 aC. Antígon el Borni aviat va llicenciar els soldats, pensant que eren massa turbulents i poc fiables. Primer els va enviar amb Sibirti, sàtrapa d'Aracòsia, a qui va donar l'ordre de que els utilitzés a les missions més perilloses en grups formats només per dos o tres homes, cosa que va fer que en morissin molts. Sembla que els selèucides de Síria tenien també un cos amb el mateix nom al seu exèrcit. Titus Livi diu que formaven la cohort reial d'Antíoc III. L'emperador romà Alexandre Sever, que volia imitar Alexandre el Gran, va crear uns cossos especials de legionaris entrenats amb el nom d'argiraspidi i crisaspidi. (ca)
- Οι Αργυράσπιδες αποτελούσαν μία μοίρα του Μακεδονικού στρατού του Αλεξάνδρου Γ¨ του Μεγάλου, που καλούνταν έτσι, διότι έφεραν αργυρές ασπίδες. Ήταν εκλεκτοί άνδρες, που τους διοικούσε ο Νικάνωρ, γιος του Παρμενίωνα, και διατηρήθηκαν σε μεγάλη τιμή από τον Αλέξανδρο. Ήταν Υπασπιστές, που άλλαξαν το όνομά τους σε Αργυράσπιδες, όταν ήταν στην Ινδία υπό τον Αλέξανδρο Γ΄. Έπειτα από το τέλος του Αλεξάνδρου Γ΄ (το 323 π.Χ.) ακολούθησαν τον Ευμένη. Ήταν βετεράνοι και, αν και οι περισσότεροι ήταν πάνω από 60, ήταν φοβεροί και αξιοσέβαστοι, λόγω της επιδεξιότητάς τους και της εμπειρίας τους. Στη μάχη της Γαβιηνής το 316 π.Χ. εγκαταστάθηκαν με τον Αντίγονο Α΄ τον Μονόφθαλμο, όταν αυτός κατάφερε να καταλάβει τις άμαξες με τις αποσκευές τους. Αυτές είχαν τις οικογένειές τους και τη λεία 40 ετών. Ένας από τους διοικητές τους, ο Τεύταμος, διαπραγματεύτηκε με τον Αντίγονο για να κερδίσει την επιστροφή των πραγμάτων τους, αλλά ως αντάλλαγμα παρέδωσαν τον στρατηγό τους Ευμένη σε αυτόν. Ο Αντίγονος σύντομα διέσπασε το σώμα, καθώς το βρήκε πολύ ταραχώδες για να το διαχειριστεί και εκτέλεσε έναν άλλον διοικητή τους, τον . Κατά τη διάρκεια των Πολέμων των Διαδόχων ο Αντίγονος είχε αναπτύξει έντονο μίσος για τη μοίρα αυτή των βετεράνων, λόγω του ότι κόντεψαν να σκοτωθούν σε μία ανταρσία που προκλήθηκε από αυτούς και επίσης είχαν συντριβεί στη μάχη πολλές φορές από τους Διαδόχους. Τους έστειλε στον , τον Μακεδόνα σατράπη της Αραχωσίας, με εντολή να τους στέλνει σε μικρές ομάδες 2-3 ατόμων σε επικίνδυνες αποστολές, ώστε ο αριθμός τους να μειωθεί σύντομα. Ωστόσο άλλοι ίσως να είχαν αποσυρθεί σε Μακεδονικές εγκαταστάσεις στην Ασία. Οι Σελευκίδες της Συρίας χρησιμοποίησαν ένα σώμα φάλαγγας πεζικού με το ίδιο όνομα. Στη μάχη της Ράφιας (Γάζας) το 217 π.Χ. η δύναμη των 10.000 Αργυράσπιδων ανδρών έλαβε θέση απέναντι στη φάλαγγα των Πτολεμαίων. Ήταν άνδρες επιλεγμένοι από όλο το βασίλειο και εξοπλισμένοι με τον Μακεδονικό τρόπο. Η θέση τους δίπλα στον βασιλιά στη μάχη της Μαγνησίας το 190 π.Χ. δηλώνει, ότι ήταν η πρώτη μονάδα φρουράς πεζικού στον στρατό των Σελευκιδών. Στην παρέλαση της Δάφνης που έγινε για τον Αντίοχο Δ΄ Επιφανή το 166 π.Χ., οι Αργυράσπιδες ήταν μία δύναμη 5.000 ανδρών. Ωστόσο το σώμα των ανδρών, που περιγράφεται από τον Πολύβιο ότι είχε εξοπλιστεί και ντυθεί με τον Ρωμαϊκό τρόπο, αριθμούσε 5.000 και ο Μπαρ-Κόχβα προτείνει ότι αυτοί οι άνδρες, που περιγράφονται πρώτοι σε θέση, ίσως είναι μία διαίρεση των Αργυράσπιδων, ώστε το σύνολό τους να είναι πάλι δύναμη 10.000 ανδρών. Ο Λίβιος αναφέρει ένα σώμα ιππικού, που λεγόταν αργυράσπιδες, ως ένα βασιλικό σύνταγμα στον στρατό του Αντιόχου Γ΄ του Μεγάλου στη Μαγνησία. Ο Ρωμαίος Αυτοκράτορας Αλέξανδρος Σεβήρος, ανάμεσα σε άλλους τρόπους που μιμήθηκε τον Αλέξανδρο τον Μεγάλο, είχε στον στρατό του μοίρα ανδρών, που καλούνταν αργυράσπιδες και χρυσάσπιδες. (el)
- The Argyraspides were elite Macedonian soldiers who carried silver-plated shields, hence their name. The original unit were hypaspists serving in the army Alexander the Great. During the Wars of the Diadochi, they initially served Eumenes, but betrayed him to Antigonus I Monophthalmus at the Battle of Gabiene in 316. After their dispersal under Antigonus, later units of the Seleucid Empire and Roman Empire would be modeled after them. (en)
- Los Argiráspidas (griego antiguo Ἀργυράσπιδες, de ἂργυρος = plata y ὰσπίς = escudo, Argyráspides, los «escudos de plata»), eran una unidad de infantes de élite en la época de las conquistas de Alejandro Magno y del Imperio Seléucida. (es)
- Argyraspides (bahasa Yunani: Ἀργυράσπιδες "Perisai Perak"), adalah divisi dalam pasukan Makedonia di bawah Aleksander Agung, yang disebut begitu karena mereka membawa perisai berlapis perak. Mereka adalah orang-orang terpilih, dikomandoi oleh , putra Parmenion, dan diakui kehebatannya oleh Aleksander sendiri. Mereka adalah unit , dan nama unit mereka diubah menjadi Argyraspides ketika berada di India di bawah Alexander. Setelah kematian Aleksander pada tahun 323 SM, mereka mengikuti Eumenes. Pasukan ini berisi para veteran dan sebagian besar prajuritnya berusia di atas enam puluh tahun, tetapi mereka ditakuti dan dihormati karena kemampuan dan pengalaman tempur mereka. (in)
- Un argyraspide (en grec ancien ἀργυράσπιδες / argyráspides) ou « bouclier d'argent » est un fantassin d'élite dans l'armée macédonienne au temps des conquêtes d'Alexandre le Grand et du royaume séleucide. Les argyraspides, probablement apparus au départ de la campagne d'Inde, sont les héritiers des hypaspistes. (fr)
- Gli argiraspidi (in greco antico: Ἀργυράσπιδες, da ἂργυρος, «argento», e ὰσπίς, «scudo») appartenevano a un corpo di fanteria dell'esercito macedone costituito da Alessandro il Grande alla vigilia della spedizione in India. Erano chiamato così perché portavano scudi coperti con lamine di argento, frutto del bottino di guerra in Persia. Erano truppe scelte ed erano comandati da Nicanore, figlio di Parmenione. Per incarico del loro comandante scortarono in Occidente il tesoro di Susa. Dopo la morte di Alessandro (323 a.C.) seguirono Eumene di Cardia. Si trattava di veterani e, anche se la maggior parte di loro aveva superato la sessantina, erano resi pressoché invincibili in battaglia dall'esperienza e dall'abilità. Nella battaglia della Gabiene tuttavia passarono da Eumene ad Antigono Monoftalmo perché costui era riuscito a impadronirsi dei loro beni, ossia dei familiari e del bottino frutto di quaranta anni di saccheggio. Rientrarono in possesso dei loro beni in cambio della vita di Eumene, consegnato ad Antigono che lo fece giustiziare (316 a.C.). Antigono si liberò presto di loro, giudicando la truppa troppo turbolenta e inaffidabile, li inviò quindi a Sibirzio, il satrapo macedone di Arachosia, con l'ordine di impiegarli in missioni pericolose in gruppi formati da soli due o tre uomini, per cui il loro numero diminuì rapidamente. Sembra che anche i Seleucidi della Siria abbiano avuto un corpo dello stesso nome nel loro esercito: Livio li menziona come la coorte reale dell'esercito di Antioco III.. L'imperatore romano Alessandro Severo, fra le altre cose, volle imitare Alessandro il Grande col costituire un corpo speciale di uomini che furono chiamati «argiraspidi» e «crisaspidi». (it)
- 銀楯隊（ぎんじゅんたい）、またはアルギュラスピデス（希：Aργυρασπιδες, ラテン文字表記：Argyraspides）は、マケドニアおよびその後継国家で編成された歩兵部隊である。 (ja)
- 은방패 병단(銀防牌兵團 그리스어: Ἀργυράσπιδες, 복수 Αργυρασπιδαι, 라틴어: Argyraspides)이란 고대 마케도니아와 그 계승 국가에서 운영했던 부대(보병단)이다. 은으로 된 방패 (아니면 철을 갈아 은색으로 만듦)를 썼기 때문에 은방패병단이란 이름이 붙었다. (ko)
- Srebrne Tarcze (Argyraspidzi, stgr. Ἀργυράσπιδες Argyraspides, od ἂργυρος – srebro i ὰσπίς – tarcza) – elitarna formacja piechoty w armii Aleksandra Wielkiego, a następnie u syryjskich Seleucydów. Rekrutowani byli na ogół z synów arystokracji rodowej – według Polibiusza byli to „mężowie wybrani z całego państwa”. Korpus ich miał liczyć 10 tysięcy żołnierzy. Walczyli w szyku falangi na wzór macedońskich pedzetajrów, choć wykonywali też zadania typowe dla hypaspistów (szturmy na strategiczne pozycje czy mury miejskie). Uzbrojeni byli w 6-metrowe włócznie (sarisa), grecki krzywy miecz kopis i tarczę. Sporne jest, czy była wykonana ze srebra, czy tylko nim okuta bądź posrebrzana. Pozostałe wyposażenie ochronne składało się z napierśników i nagolenic. Posiadali pełne uzbrojenie hoplickie. Korpus Srebrnych Tarcz miał powstać w trakcie kampanii Aleksandra Wielkiego w Indiach. Podczas wojen diadochów w jego skład wchodzili weterani Aleksandra osiedlonych w Azji. Mimo niewątpliwych walorów bojowych, lojalność tej jednostki była wątpliwa. W roku 316 p.n.e. podczas bitwy pod Gabiene, porzucili oni Eumenesa z Kardii na rzecz Antygona I Jednookiego, by piętnaście lat później podczas bitwy pod Ipsos również przejść na stronę koalicji Kassandra, Lizymacha i Seleukosa I Nikatora. Odtąd Srebrne Tarcze pozostały tylko w państwie Seleucydów, gdzie stanowili gwardię królewską, a zarazem najbardziej elitarny oddział piechoty. Opisując paradę wojsk Antiocha IV pod Dafne Polibiusz mógł do nich nawiązywać wspominając, że „na przedzie szło pięć tysięcy ludzi w sile wieku, w uzbrojeniu na sposób rzymski, w pancerzach łańcuszkowych”. Najprawdopodobniej uczestniczyli we wszystkich ważniejszych bitwach prowadzonych przez królów tej dynastii, dowodząc swej istotnej wartości bojowej. Przykładem jest bitwa pod Magnezją, gdy pozostałości falangi Antiocha III formując czworoboki, zaciekle walczyły z Rzymianami. (pl)
- De Argyraspides (Grieks: Ἀργυράσπιδες) of Zilveren Schilden waren een divisie van het Macedonische leger onder Alexander de Grote, die zo genoemd werden omdat ze schilden droegen die beslagen waren met zilver. Ze waren uitgekozen mannen geleid door Nicanor, de zoon van Parmenion, en stonden hoog in aanzien bij Alexander. Het waren Hypaspisten die hun naam hadden veranderd in Argyraspides terwijl ze op veldtocht in India waren. Na de dood van Alexander (323 v.Chr.) volgden ze Eumenes. Ze waren veteranen, en hoewel de meesten al meer dan zestig jaar oud waren, werden ze gevreesd door hun gevechtsbekwaamheid en ervaring. Tijdens de slag bij Gabiene verraadden ze Eumenes echter toen Antigonos hun bagagetrein had weten te veroveren (die bestond uit hun families en het resultaat van veertig jaar plunderen). Ze kregen hun bezittingen terug, maar moesten Eumenes aan hem overhandigen. Antigonos ontmantelde al snel het corps, omdat hij het te turbulent vond om het te leiden, en executeerde ook hun commandant Antigenes. Hij zond hen naar Sibyrtius, de Macedonische satraap van Arachosia, met het bevel om hen te verdelen in kleine groepen van twee of drie en hen op gevaarlijke missies te sturen, zodat hun aantal snel zou afnemen. Maar sommigen van hen kunnen op pensioen gegaan zijn en gaan leven in Macedonische nederzettingen in Azië. De Seleucidische koningen gebruikten een corps van falangisten met dezelfde naam. In de slag bij Raphia in 217 v.Chr. namen de Argyraspides hun positie tegenover de Ptolemaeische falanx. Volgens Polybios waren ze gewapend op de Macedonische manier. Hun positie naast de koning tijdens de slag bij Magnesia suggereert dat ze de persoonlijke infanterielijfwachten van de koning waren in het Seleucidische leger. Ze werden gekozen van over het hele rijk en vormden een corps van 10.000 man bij Raphia. Tijdens de Daphne-parade, gehouden door Antiochus IV in 166 v.Chr. waren de Agryraspides 5.000 man sterk. De Romeinse keizer Alexander Severus, die Alexander de Grote graag imiteerde, had in zijn leger ook divisies die de argyroaspides en chrysaspides (gouden schilden) heetten. (nl)
- Аргираспиды (др.-греч. Ἀργυράσπιδες — «серебряные щиты») — подразделение армии Александра Македонского, называемое так из-за использования посеребренных щитов . Аргираспиды были элитным подразделением, возглавляемым , сыном Пармениона, и высоко ценились Александром. Это было подразделение гипаспистов, которому дали имя «аргираспиды» во время кампании в Индии. (Прил. Анаб. 7.11.3). Они сражались в фалангах, аналогично македонским сарисофорам (фалангистам), хотя были в состоянии выполнять задачи, типичные для гипаспистов, такие как нападения на стратегические позиции или городские стены. Подобно фалангистам времени Филиппа и Александра, аргираспиды носили нагрудник (хитон) из войлока или кожи, металлические поножи-кнемиды; металлические нагрудники аргираспиды не носили, кроме, возможно, офицеров. В состав вооружения входил щит, больший по размеру, чем у фалангитов, железный шлем, меч и короткое копьё (дорация), более управляемое, чем сариса. Максимальная численность аргираспидов оценивается в 3 тыс. человек. Аргираспиды должны были выступать в качестве тактической связи между фалангой и тяжелой конницей. Гвардия аргираспидов совместно с гетайрами приносила Александру победы. Фаланга сариссофоров просто создавала линию фронта и ударной силой не являлась. Аргираспиды были подразделением ветеранов, и хотя многим было уже около 60 лет, их боялись и уважали за опыт и боевые способности. (ru)
- 銀盾兵（希臘語：Ἀργυράσπιδες ）字義為攜帶銀盾的，為當年跟隨亞歷山大大帝南征北討的馬其頓老兵，因手持銀盾而得名。 銀盾兵以馬其頓方陣陣型作戰，成員主要來自亞歷山大時的持盾衛隊老兵，帕曼紐之子尼卡諾爾曾擔任過持盾衛隊的指揮官。亞歷山大逝世後，在第二次繼業者之戰中他們跟隨歐邁尼斯與安提柯作戰，此時他們至少六十多歲，但多年來的征戰經驗使他們在戰場幾乎無敵。銀盾兵對亞歷山大大帝相當愛戴，當時，歐邁尼斯需拿出亞歷山大的名號才能駕馭它們。 在伽比埃奈戰役中，雖然銀盾兵擊退安提柯的步兵，但營帳卻遭到安提柯騎兵的洗劫，因而失去了銀盾兵的所有行囊。這些行囊累積三十多年來的戰利品。戰利品中不但有黃金寶石，還有希臘婦女及小孩。安提柯要求銀盾兵交出歐邁尼斯，便可換回全部行囊，銀盾兵隨即反叛，並把歐邁尼斯繳給安提柯。然而，安提柯相當厭惡銀盾兵這種不齒的行為，且銀盾兵自視甚高難以統御，安提柯把其中一些人派遣到邊境阿拉霍西亞那，在分割成小隊後，執行對付蠻族的危險任務。使銀盾兵逐漸被消滅。 (zh)
- Аргіраспіди (з давньогрец. Ἀργυράσπιδες, "Срібні щити") були підрозділом армії Олександра Македонського, їх називали так, бо вони носили при собі срібні щити. Це були вибрані чоловіки, якими командував Ніканор, син Парменіона, і яких шанував сам Олександр. Спершу вони носили назву "", але згодом змінили назву на "аргіраспіди", коли перебували в Індії під командуванням Олександра. Після смерті Олександра Македонського (323 р. до н. е.) ці підрозділи стали служити Евмену з Кардії. Вони вже не брали участі у війнах, але, незважаючи на їхній вік (більшості з них було більше шістдесяти років), їх боялися і шанували, адже аргіраспіди мали великий досвід і могли похизуватися блискучими бойовим навичками. В ході битви при Габіені в 316 р. до н.е. вони стикнулися з Антигоном I Однооким, внаслідок того, що Антигону вдалося заволодіти усім майном, що вони везли зі собою (а це були всі члени їхніх родин і все награбоване протягом сорока років): Аргіраспіди змушені були видати свого генерала Евмена в обмін на повернення їхньої власності. Антигон незабаром розпустив це військове угрупування, вважаючи воїнів занадто непокірними, ними важко було керувати, більше того, він стратив їхнього командувача Антигенеса . Антигон відправив їх до Сибіртія, македонського сатрапа Арахосії, з наказом відправити їх невеликими групами з двох-трьох чоловік у небезпечні міця для виконання певних місій, щоб їхня кількість швидко зменшилася. Однак дехто з них, імовірно, був звільнений, і отримав право жити в македонських поселеннях на території Азії. Силевські царі Сирії використовували назву "Аргіраспіди" для позначення одного із своїх піших військових загонів. У битві при Рафії в 217 р. до н.е. 10 000 чоловіків-аргіраспідів зайняли позиції навпроти флангів птолемейської армії. Це були люди, вибрані з усього королівства та озброєні на македонський лад. Їхнє постійне розміщення поблизу царя в битві за Магнезію в 190 р. до н.е., свідчить про те, що вони були головним піхотним підрозділом в армії селевкідів. На святкуванні для вшанування Дафни, проведеному Антіохом IV Епіфаном у 166 р. до н.е., було 5000 могутніх аргіраспідів. Однак корпус чоловіків, які були добре озброєні та одягнені за «римською модою», описаний Полібієм, теж налічував 5000, і Бар-Кохва припускає, що у ці чоловіки у розквіті сил можуть бути також частиною підрозділу аргіраспідів, звідси випливає, що чисельність корпусу дорівнювала 10 000. Лівій згадує кавалерійський корпус під назвою аргіраспіди як частину королівських військ в армії Антіоха III Великого в Магнезії. Римський імператор Александр Север, який відомий тим, що намагався наслідувти Олександра Великого, мав у своїй армії людей, яких називали аргіроаспідами та хризаспідами . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The Argyraspides were elite Macedonian soldiers who carried silver-plated shields, hence their name. The original unit were hypaspists serving in the army Alexander the Great. During the Wars of the Diadochi, they initially served Eumenes, but betrayed him to Antigonus I Monophthalmus at the Battle of Gabiene in 316. After their dispersal under Antigonus, later units of the Seleucid Empire and Roman Empire would be modeled after them. (en)
- Los Argiráspidas (griego antiguo Ἀργυράσπιδες, de ἂργυρος = plata y ὰσπίς = escudo, Argyráspides, los «escudos de plata»), eran una unidad de infantes de élite en la época de las conquistas de Alejandro Magno y del Imperio Seléucida. (es)
- Argyraspides (bahasa Yunani: Ἀργυράσπιδες "Perisai Perak"), adalah divisi dalam pasukan Makedonia di bawah Aleksander Agung, yang disebut begitu karena mereka membawa perisai berlapis perak. Mereka adalah orang-orang terpilih, dikomandoi oleh , putra Parmenion, dan diakui kehebatannya oleh Aleksander sendiri. Mereka adalah unit , dan nama unit mereka diubah menjadi Argyraspides ketika berada di India di bawah Alexander. Setelah kematian Aleksander pada tahun 323 SM, mereka mengikuti Eumenes. Pasukan ini berisi para veteran dan sebagian besar prajuritnya berusia di atas enam puluh tahun, tetapi mereka ditakuti dan dihormati karena kemampuan dan pengalaman tempur mereka. (in)
- Un argyraspide (en grec ancien ἀργυράσπιδες / argyráspides) ou « bouclier d'argent » est un fantassin d'élite dans l'armée macédonienne au temps des conquêtes d'Alexandre le Grand et du royaume séleucide. Les argyraspides, probablement apparus au départ de la campagne d'Inde, sont les héritiers des hypaspistes. (fr)
- 銀楯隊（ぎんじゅんたい）、またはアルギュラスピデス（希：Aργυρασπιδες, ラテン文字表記：Argyraspides）は、マケドニアおよびその後継国家で編成された歩兵部隊である。 (ja)
- 은방패 병단(銀防牌兵團 그리스어: Ἀργυράσπιδες, 복수 Αργυρασπιδαι, 라틴어: Argyraspides)이란 고대 마케도니아와 그 계승 국가에서 운영했던 부대(보병단)이다. 은으로 된 방패 (아니면 철을 갈아 은색으로 만듦)를 썼기 때문에 은방패병단이란 이름이 붙었다. (ko)
- 銀盾兵（希臘語：Ἀργυράσπιδες ）字義為攜帶銀盾的，為當年跟隨亞歷山大大帝南征北討的馬其頓老兵，因手持銀盾而得名。 銀盾兵以馬其頓方陣陣型作戰，成員主要來自亞歷山大時的持盾衛隊老兵，帕曼紐之子尼卡諾爾曾擔任過持盾衛隊的指揮官。亞歷山大逝世後，在第二次繼業者之戰中他們跟隨歐邁尼斯與安提柯作戰，此時他們至少六十多歲，但多年來的征戰經驗使他們在戰場幾乎無敵。銀盾兵對亞歷山大大帝相當愛戴，當時，歐邁尼斯需拿出亞歷山大的名號才能駕馭它們。 在伽比埃奈戰役中，雖然銀盾兵擊退安提柯的步兵，但營帳卻遭到安提柯騎兵的洗劫，因而失去了銀盾兵的所有行囊。這些行囊累積三十多年來的戰利品。戰利品中不但有黃金寶石，還有希臘婦女及小孩。安提柯要求銀盾兵交出歐邁尼斯，便可換回全部行囊，銀盾兵隨即反叛，並把歐邁尼斯繳給安提柯。然而，安提柯相當厭惡銀盾兵這種不齒的行為，且銀盾兵自視甚高難以統御，安提柯把其中一些人派遣到邊境阿拉霍西亞那，在分割成小隊後，執行對付蠻族的危險任務。使銀盾兵逐漸被消滅。 (zh)
- Argiràspides (en grec antic Ἀργυράσπιδες, de ἂργυρος, "plata", i ὰσπίς, "escut"), eren un cos d'infanteria de l'exèrcit macedoni format per Alexandre el Gran quan va inicial l'expedició a l'Índia. Es deien així perquè portaven els escuts recoberts de làmines d'argent, aconseguit pel saqueig de Pèrsia. Eren tropes selectes dirigides per Nicànor, el fill de Parmenió. Després de la mort d'Alexandre van seguir Èumenes de Càrdia. (ca)
- Οι Αργυράσπιδες αποτελούσαν μία μοίρα του Μακεδονικού στρατού του Αλεξάνδρου Γ¨ του Μεγάλου, που καλούνταν έτσι, διότι έφεραν αργυρές ασπίδες. Ήταν εκλεκτοί άνδρες, που τους διοικούσε ο Νικάνωρ, γιος του Παρμενίωνα, και διατηρήθηκαν σε μεγάλη τιμή από τον Αλέξανδρο. Ήταν Υπασπιστές, που άλλαξαν το όνομά τους σε Αργυράσπιδες, όταν ήταν στην Ινδία υπό τον Αλέξανδρο Γ΄. Έπειτα από το τέλος του Αλεξάνδρου Γ΄ (το 323 π.Χ.) ακολούθησαν τον Ευμένη. Ήταν βετεράνοι και, αν και οι περισσότεροι ήταν πάνω από 60, ήταν φοβεροί και αξιοσέβαστοι, λόγω της επιδεξιότητάς τους και της εμπειρίας τους. (el)
- Gli argiraspidi (in greco antico: Ἀργυράσπιδες, da ἂργυρος, «argento», e ὰσπίς, «scudo») appartenevano a un corpo di fanteria dell'esercito macedone costituito da Alessandro il Grande alla vigilia della spedizione in India. Erano chiamato così perché portavano scudi coperti con lamine di argento, frutto del bottino di guerra in Persia. Erano truppe scelte ed erano comandati da Nicanore, figlio di Parmenione. Per incarico del loro comandante scortarono in Occidente il tesoro di Susa. Dopo la morte di Alessandro (323 a.C.) seguirono Eumene di Cardia. (it)
- Srebrne Tarcze (Argyraspidzi, stgr. Ἀργυράσπιδες Argyraspides, od ἂργυρος – srebro i ὰσπίς – tarcza) – elitarna formacja piechoty w armii Aleksandra Wielkiego, a następnie u syryjskich Seleucydów. Rekrutowani byli na ogół z synów arystokracji rodowej – według Polibiusza byli to „mężowie wybrani z całego państwa”. Korpus ich miał liczyć 10 tysięcy żołnierzy. (pl)
- De Argyraspides (Grieks: Ἀργυράσπιδες) of Zilveren Schilden waren een divisie van het Macedonische leger onder Alexander de Grote, die zo genoemd werden omdat ze schilden droegen die beslagen waren met zilver. Ze waren uitgekozen mannen geleid door Nicanor, de zoon van Parmenion, en stonden hoog in aanzien bij Alexander. Het waren Hypaspisten die hun naam hadden veranderd in Argyraspides terwijl ze op veldtocht in India waren. Na de dood van Alexander (323 v.Chr.) volgden ze Eumenes. Ze waren veteranen, en hoewel de meesten al meer dan zestig jaar oud waren, werden ze gevreesd door hun gevechtsbekwaamheid en ervaring. (nl)
- Аргираспиды (др.-греч. Ἀργυράσπιδες — «серебряные щиты») — подразделение армии Александра Македонского, называемое так из-за использования посеребренных щитов . Аргираспиды были элитным подразделением, возглавляемым , сыном Пармениона, и высоко ценились Александром. Это было подразделение гипаспистов, которому дали имя «аргираспиды» во время кампании в Индии. (Прил. Анаб. 7.11.3). Аргираспиды были подразделением ветеранов, и хотя многим было уже около 60 лет, их боялись и уважали за опыт и боевые способности. (ru)
- Аргіраспіди (з давньогрец. Ἀργυράσπιδες, "Срібні щити") були підрозділом армії Олександра Македонського, їх називали так, бо вони носили при собі срібні щити. Це були вибрані чоловіки, якими командував Ніканор, син Парменіона, і яких шанував сам Олександр. Спершу вони носили назву "", але згодом змінили назву на "аргіраспіди", коли перебували в Індії під командуванням Олександра. Після смерті Олександра Македонського (323 р. до н. е.) ці підрозділи стали служити Евмену з Кардії. Вони вже не брали участі у війнах, але, незважаючи на їхній вік (більшості з них було більше шістдесяти років), їх боялися і шанували, адже аргіраспіди мали великий досвід і могли похизуватися блискучими бойовим навичками. (uk)
|
