| dbo:abstract
|
- الهضبة المحيطية (بالإنجليزية: Oceanic plateau)، هي ارتفاع كبير لمُسطح بحري أعلى نسبياً من الارتفاعات المحيطة بواحد أو أكثر من المُنحدرات. هناك 184 هضبة محيطية تغطي مساحة 18،486،600 كيلومتر مربع (7،137،700 ميل مربع)، أو حوالي 5.11 ٪ من المحيطات. تحتوي منطقة جنوب المحيط الهادئ حول أستراليا ونيوزيلندا على أكبر عدد من الهضاب المحيطية. غالبًا ما ترتبط الهضاب المحيطية التي تنتجها مقاطعات نائية كبيرة بالنقاط الساخنة وأعمدة الوشاح والجزر البركانية مثل آيسلندا وهاواي والرأس الأخضر وكيرغولين. تقع أكبر ثلاث هضاب (وهي منطقة البحر الكاريبي، وأونتونغ جافا، وجبال وسط المحيط الهادئ) في التضخمات الجيولوجية. ومع ذلك، فإن هضاب المحيطات الأخرى مصنوعة من القشرة المتصدعة، مثل هضبة فوكلاند. (ar)
- Ein Ozeanisches Plateau (auch Ozeanplateau, Submarines Plateau oder Untermeerisches Plateau) ist ein ausgedehntes, verhältnismäßig ebenes Gebiet, das sich deutlich (mindestens 200 m) über den Ozeanboden erhebt. Es handelt sich in der Regel um Zeugnisse von großen magmatischen Ereignissen, die durch den Austritt großer Mengen basaltischer Lava am Meeresboden erzeugt wurden. Ihre geologischen Gegenstücke auf den Kontinenten sind magmatische Großprovinzen (engl. Large Igneous Province, entstanden durch Flutbasalte), so etwa der Dekkan-Trapp in Indien oder die Basalte der Snake River Plain in den Vereinigten Staaten. Von den Ozeanischen Plateaus im eigentlichen Sinne zu unterscheiden sind Schelfplateaus, die aus abgerifteter, ausgedünnter kontinentaler Kruste bestehen. Dazu gehören unter anderem Zealandia oder das Rockall-Plateau. (de)
- Una meseta oceánica, o también meseta submarina, es una extensa región submarina relativamente plana que se eleva muy por encima del nivel del lecho marino. Si bien muchas mesetas oceánicas se componen de corteza continental, y con frecuencia forman un paso interrumpiendo el talud continental, algunas mesetas son restos submarinos de grandes provincias ígneas. Estas fueron formadas por el equivalente de los continentales basaltos de inundación, tales como la , en la India, y la en el Pacífico Noroeste de los Estados Unidos. Los geólogos creen que las mesetas oceánicas ígneas bien pueden representar una etapa en el desarrollo de la corteza continental, ya que generalmente son menos densas que la corteza oceánica sin dejar de ser más densas que la corteza continental normal. Las diferencias de densidad en el material de la corteza surgen en gran medida de las diferentes proporciones de elementos diferentes, sobre todo del silicio. La corteza continental tiene la mayor cantidad de silicio (tales rocas se llaman félsicas). La corteza oceánica tiene una menor cantidad de silicio (rocas máficas). Las mesetas oceánicas ígneas tienen una proporción intermedia entre la corteza continental y la oceánica, aunque son más máficas que félsicas. Sin embargo, cuando una placa tectónica que soporta corteza oceánica subduce bajo una placa que soporta una meseta oceánica ígnea, el vulcanismo que erupciona sobre la meseta como en la corteza oceánica se calienta en su descenso hacia el manto eruptando material que es más félsico que el material que constituye la meseta. Esto representa un paso hacia la creación de la corteza, que es cada vez más de carácter continental, que es menos densa y más flotante. Si una meseta oceánica ígnea se hunde bajo otra, o bajo la corteza continental ya existente, las erupciones producidas de esta manera producen material que es aún más félsico, y así sucesivamente a través del tiempo geológico. (es)
- Un plateau océanique, appelé aussi plateau sous-marin, est une vaste région (superficie supérieure à 200 000 km2) de croûte océanique anormalement épaisse (supérieure à 38 km), haute en moyenne de 2 000 à 3 000 m au-dessus du plancher océanique. Ces plateaux basaltiques représentent l'expression purement océanique des Grandes Provinces magmatiques. L'expression continentale correspond aux trapps. Si l’existence des trapps présents sur les continents est reconnue depuis longtemps (Arthur Holmes, 1918), le terme de plateau océanique n'est proposé qu'en 1974 par Kroenke à l'occasion de la découverte lors d'une campagne de prospection sismique d'une croûte océanique de plus 30 km d'épaisseur, le (en) au sud-ouest de l'océan Pacifique. (fr)
- An oceanic or submarine plateau is a large, relatively flat elevation that is higher than the surrounding relief with one or more relatively steep sides. There are 184 oceanic plateaus in the world, covering an area of 18,486,600 km2 (7,137,700 sq mi) or about 5.11% of the oceans. The South Pacific region around Australia and New Zealand contains the greatest number of oceanic plateaus (see map). Oceanic plateaus produced by large igneous provinces are often associated with hotspots, mantle plumes, and volcanic islands — such as Iceland, Hawaii, Cape Verde, and Kerguelen. The three largest plateaus, the Caribbean, Ontong Java, and Mid-Pacific Mountains, are located on thermal swells. Other oceanic plateaus, however, are made of rifted continental crust, for example the , Lord Howe Rise, and parts of Kerguelen, Seychelles, and Arctic ridges.Plateaus formed by large igneous provinces were formed by the equivalent of continental flood basalts such as the Deccan Traps in India and the Snake River Plain in the United States. In contrast to continental flood basalts, most igneous oceanic plateaus erupt through young and thin (6–7 km (3.7–4.3 mi)) mafic or ultra-mafic crust and are therefore uncontaminated by felsic crust and representative for their mantle sources.These plateaus often rise 2–3 km (1.2–1.9 mi) above the surrounding ocean floor and are more buoyant than oceanic crust. They therefore tend to withstand subduction, more-so when thick and when reaching subduction zones shortly after their formations. As a consequence, they tend to "dock" to continental margins and be preserved as accreted terranes. Such terranes are often better preserved than the exposed parts of continental flood basalts and are therefore a better record of large-scale volcanic eruptions throughout Earth's history. This "docking" also means that oceanic plateaus are important contributors to the growth of continental crust. Their formations often had a dramatic impact on global climate, such as the most recent plateaus formed, the three, large, Cretaceous oceanic plateaus in the Pacific and Indian Ocean: Ontong Java, Kerguelen, and Caribbean. (en)
- 海台（かいだい、英: plateau）は頂部が比較的平坦で、その広さが100km2以上あり、底部と頂部の比高が0.2km以上ある海底の隆起部。周縁部は比較的急な斜面で限られる場合と、緩斜面の場合がある。 測深技術が未発達で、資料が十分ではなかった時代には、頂上部が平坦であると考えられたものもあったが、最近になって測深技術が発達し、かならずしも平坦ではないものも発見された。 海台の成因はさまざまであり、フロリダ沖のは付近の大陸棚より深い台地で、海流が堆積を妨げた結果とされており、ニュージーランド南方のは断層による沈降の結果とされている。では、の再編成に伴って白亜紀初期に形成され、一部ではとが白亜紀後期まで続いた結果であるとされている。オーストラリアとニューカレドニア間にあるサンゴ海海台、は巨大な環礁が沈水したものとされており、この他にもが沈下したものがある。 (ja)
- 해대(海臺, oceanic plateau) 또는 해저 대지(海底臺地)는 주변 해저보다 높게 솟아있고 대체로 넓고 평평한 해저지형으로 대륙붕보다 외양 쪽에 위치한 지형이다. (ko)
- Een oceanisch plateau is een large igneous province (een gebied waar de aardkorst bestaat uit vloedbasalt) op de bodem van een oceaan. Oceanische plateaus zijn vergelijkbaar met gebieden van vloedbasalt op het land, zoals de Deccan Traps of Siberische Trappen. Een oceanisch plateau ligt hoger dan de omringende zeebodem. Omdat de aardkorst onder oceanische plateaus rijker in silica (felsischer) is en een kleinere dichtheid heeft dan normale oceanische korst wordt aangenomen dat ze een tussenstadium zijn in de vorming van continentale korst. Wanneer een oceanisch plateau subduceert zal door partieel smelten nog silica-rijkere magma ontstaan dat een volgend stadium in de vorming van continentale korst is. (nl)
- Un plateau oceanico, detto anche pianoro oceanico o pianoro sottomarino, è una regione del fondale marino piuttosto vasta e relativamente piatta che si eleva, ed è quindi ad una profondità inferiore, rispetto al fondale circostante. Mentre molti plateau oceanici sono composti da crosta continentale e spesso formano un intervallo interrompendo la continuità della scarpata (o pendio) continentale, alcuni di essi sono resti sottomarini di grandi province ignee. In questi ultimi casi, la formazione dei plateau oceanici è l'equivalente sottomarino di quanto accade nel caso dei plateau basaltici continentali come i trappi del Deccan, in India, o l', negli Stati Uniti d'America. Ci sono oltre 180 plateau oceanici sulla Terra, la maggior parte dei quali localizzata nella regione meridionale dell'Oceano Pacifico, e la loro area totale arriva a circa 18486600 km², ossia fino al 5% dell'intero fondale oceanico. Oggi i geologi ritengono che i plateau oceanici ignei, essendo generalmente meno densi della crosta oceanica ma più densi della comune crosta continente le, possano rappresentare uno stadio di sviluppo di quest'ultima. Tali differenze di densità sono in maggior parte legate al contenuto di alcuni elementi, soprattutto di silicio; mentre la crosta continentale ha un'elevata concentrazione di silicio, ad esempio nelle rocce felsiche (graniti, rioliti, ecc.), infatti, la crosta oceanica ne ha una concentrazione molto inferiore, ad esempio nelle rocce femiche (biotiti, anfiboli, ecc.). Sebbene i plateau siano in genere composti più da rocce femiche che da rocce felsiche, essi hanno una concentrazione di silicio intermedia tra quelle dei due tipi di crosta. Quando una placca tettonica composta da crosta oceanica subduce al di sotto di un'altra placca nei pressi di un plateau oceanico igneo, le eruzioni che coinvolgono il plateau quando la crosta subdotta fonde durante il suo sprofondare all'interno del mantello terrestre lo arricchiscono con materiale più felsico rispetto a quello che lo compone. Ciò rappresenta un passo verso l'aumento delle caratteristiche di crosta continentale del plateau poiché la densità media della sua composizione diminuisce. Quando poi un plateau oceanico igneo subduce al di sotto di un altro plateau o al di sotto di una crosta oceanica, le eruzioni derivanti dal processo producono materiale ancora più felsico che si va ad aggiungere alla formazione geologica soprastante e così via. (it)
- Płaskowyż oceaniczny (podwodny) – rozległe, stosunkowo płaskie wzniesienie, które jest wyższe od otaczającej go rzeźby terenu, z jedną lub więcej względnie stromymi ścianami. Wyróżnia się 184 płaskowyże oceaniczne, które pokrywają obszar o łącznej powierzchni 18 486 600 km² (5,11% obszaru oceanów). Największe zagęszczenie płaskowyżów oceanicznych występuje w regionie południowego Pacyfiku wokół Australii i Nowej Zelandii (zobacz mapę). Płaskowyże oceaniczne powstałe w obrębie dużych prowincji magmatycznych są najczęściej powiązane z plamami gorąca, pióropuszami płaszcza oraz wyspami wulkanicznymi – takimi jak Islandia, Hawaje, wyspy Republiki Zielonego Przylądka czy wyspy Kerguelena. Trzy największe płaskowyże, Karaibski, Ontong Java oraz Łańcuch Śródpacyficzny (Mid-Pacific Mountains) znajdują się na obszarach wybrzuszeń wywołanych zjawiskami geotermicznymi (thermal swells). Inne płaskowyże są jednak często zbudowane z pokruszonego materiału skalnego pochodzącego ze skorupy kontynentalnej, na przykład płaskowyż Falklandzki, Wyniesienie Lord Howe, jak również części Wyniesienia Kergueleńskiego, Grzbietu Maskareńskiego oraz niektórych grzbietów w Arktyce. Płaskowyże utworzone przez duże prowincje magmatyczne są zbudowane z rodzaju bazaltu, który na powierzchni tworzy rozległe pokrywy lawowe takie jak trapy Dekanu w Indiach czy w USA. W przeciwieństwie do kontynentalnej pokrywy lawowej, większość magmatycznych płaskowyżów oceanicznych przebija się przez młodą i cienką (6-7 km) warstwę minerałów maficznych, dzięki czemu skały je tworzące są niezanieczyszczone przez . Takie płaskowyże mają najczęściej wysokość 2-3 km ponad otaczające je dno oceaniczne i są bardziej sprężyste od skorupy oceanicznej. Dzięki temu takie struktury są bardziej zdolne do spowalniania subdukcji, zwłaszcza gdy mają znaczną grubość i znajdują się w pobliżu stref subdukcji krótko po swoim powstaniu. W rezultacie, nierzadko ,,przyklejają się" do obrzeży lądów, tworząc niejako narośnięte terrany. Owe twory są przeważnie lepiej zachowane niż wystawione na działanie czynników erozyjnych kontynentalne pokrywy lawowe, przez co lepiej jest w nich zachowane świadectwo rozległych erupcji wulkanicznych w historii Ziemi. To ,,przyklejanie się" oznacza również, że płaskowyże oceaniczne mają istotny udział w powiększaniu się skorupy kontynentalnej. Ich powstawanie ma również często olbrzymi wpływ na globalny klimat, o czym świadczy przykład trzech największych i najmłodszych utworzonych płaskowyżów, pochodzących z kredy i ulokowanych na Oceanie Indyjskim i Spokojnym: płaskowyżu Ontong Java, Wyniesienia Kergueleńskiego, oraz płaskowyżu Karaibskiego. (pl)
- Um planalto oceânico (ou planalto submarino) é uma grande região submarina, relativamente plana que se eleva bastante sobre o nível do fundo marinho adjacente. Embora muitos planaltos oceânicos estejam compostos por crosta continental, formando frequentemente um degrau que interrompe o talude continental, alguns deles são fragmentos remanescentes de grandes províncias ígneas, formados pelo equivalente continental dos como os na Índia e a no Noroeste Pacífico dos Estados Unidos. Os geólogos crêem que os planaltos oceânicos ígneos podem muito bem representar uma etapa no desenvolvimento da crosta continental, pois são, geralmente, menos densos que a crosta oceânica apesar de ainda serem mais densos que a crosta continental normal. As diferenças de densidades no material crustal têm origem, sobretudo, nas diferentes proporções de vários elementos, em especial do silício. A crosta continental tem a maior quantidade de silício (tal rocha diz-se félsica). A crosta oceânica tem quantidade menor de silício (rocha máfica). Os planaltos oceânicos ígneos têm uma proporção intermédia entre as das crostas continental e oceânica, embora sejam mais máficos que félsicos. Contudo, quando uma placa transportando crosta oceânica é subduzida sob uma placa transportando um planalto oceânico ígneo, o vulcanismo que surge no planalto, à medida que a crosta oceânica aquece durante a sua descida ao manto, é constituído por erupções de material mais félsico que o material que compõe o planalto. Isto representa um passo na direção da criação de crosta com carácter crescentemente continental, sendo menos densa e mais flutuante. Se um planalto oceânico ígneo é subduzido sob um outro, ou sob crosta continental pré-existente, as erupções resultantes produzem material que é ainda mais félsico, e assim por diante ao longo do tempo geológico. (pt)
- 海底高原（英语：Submarine plateau），也称海台（Oceanic plateau）、海底长垣或平顶海山，是海底的大型平坦區域，相對較周圍海床的水平高。 圆形或椭圆形平顶的海山，如日本海中的、太平洋的和大西洋的等的顶部水深在200~2500米之间，一般为1000~2000米之间。 全球共有184个海底高原，总面积18,486,600平方公里（7,137,700平方英里），约占海洋总面积的5.11％。雖然許多海底高原由大陸地殼組成，但一些海底高原有大型火成岩的遺跡。地質學家認為火成岩海底高原是發展大陸地殼的一個階段，密度低於海洋地殼，但高於正常的大陸地殼。 (zh)
- Океанічне плато (підводне плато) — великий, відносно плаский підводний терен, складений переважно з базальту, що здіймається значно вище рівня навколишнього морського дна Деякі океанічні плато мають континентальну кору, і часто переривають континентальний схил, деякі плато є підводними залишками . Утворюються в результаті масштабних підводних вивержень за короткий (в геологічному сенсі) проміжок часу, на кшталт континентальних трапів — Деканські трапи в Індії та Долина Снейк-Рівер на Північному заході Тихоокеанського узбережжя США . Геологи вважають, що магматичні океанічні плато цілком можуть бути етапом у розвитку континентальної кори, оскільки вони, як правило, менш щільні, ніж океанічна кора водночас щільніше, ніж нормальної континентальна кора. Відмінності щільності в коровому матеріалі значною мірою виникають через різне співвідношеннях різних елементів, особливо кремнію. Континентальна кора має найбільшу кількість кремнію (Кислі гірські породи). Океанічна кора має меншу кількість кремнію (Основні гірські породи). Магматичні океанічні плато мають відношення проміжну між континентальною та океанічною корою, хоча вони більш основні ніж кислі. Потужність кори під плато може досягати 30 км. Частини плато можуть виступати над поверхнею океану утворюючи океанічні острови і атоли.Океанічні плато складені толеїтовими MORB базальтами. Вони відрізняються від базальтів серединно-океанічних хребтів підвищеної поширеністю базальтів збагачених несумісними елементами — базальтів типу E-MORB. При поглинанні океанічної кори з плато в зоні субдукції можуть відбуватися значні зміни. У такому випадку частини плато можуть бути зрізані і включені в склад акреційного клина. Потрапивши в мантію, кора збільшеної потужності охолоджує значний обсяг мантії в результаті не утворюються магми у слябі і припиняється витоплення розплавів в зоні субдукції. Це призводить до того, що над тим сегментом зони субдукції, в яких відбувається поглинання океанічних плато, припиняється або слабшає сильно магматизм. Така обставина склалася в частині Андійської зони субдукції в районі Перу. (uk)
- Океанические плато́ — базальтовые плато на дне океанов. Образуются в результате масштабных подводных извержений за короткий (в геологическом смысле) промежуток времени. Это океаническая разновидность крупнейших магматических провинций, их аналогом на континентах являются траппы. Мощность коры под плато может достигать 30 км. Части плато могут выступать над поверхностью океана образуя океанические острова и атоллы. Океанические плато сложены толеитовыми MORB-базальтами. Они отличаются от базальтов срединно-океанических хребтов повышенной распространенностью базальтов, обогащенных несовместимыми элементами, — базальтов типа E-MORB.При поглощении океанической коры с плато в зоне субдукции могут происходить значительные изменения. В таком случае части плато могут быть срезаны и включены в состав аккреционного клина. Попав в мантию, кора увеличенной мощности охлаждает значительный объём мантии, в результате не образуются магмы в слэбе и прекращается выплавление расплавов в зоне субдукции. Это приводит к тому, что над тем сегментом зоны субдукции, в котором происходит поглощение океанических плато, прекращается или сильно ослабевает магматизм. Такая обстановка в настоящее время, видимо, сложилась в части Андийской зоны субдукции в районе Перу. Крупнейшие океанические плато:
* Плато Кергелен (Kerguelen Plateau, Индийский океан)
* Плато Онтонг-Ява (Plateau Ontong Java, юг Тихого океана)
* Карибско-колумбийское плато (Caribbean-Colombian Plateau, Карибское море)
* Центрально-Атлантическая магматическая провинция (Central Atlantic Magmatic Province, Северная Атлантика)
* Возвышенность Шатского (Shatsky Rise, Север Тихого океана)
* Плато Агульяс (Agulhas Plateau, Южная Атлантика, северо-восток котловины Агульяс) (ru)
|
| rdfs:comment
|
- 海台（かいだい、英: plateau）は頂部が比較的平坦で、その広さが100km2以上あり、底部と頂部の比高が0.2km以上ある海底の隆起部。周縁部は比較的急な斜面で限られる場合と、緩斜面の場合がある。 測深技術が未発達で、資料が十分ではなかった時代には、頂上部が平坦であると考えられたものもあったが、最近になって測深技術が発達し、かならずしも平坦ではないものも発見された。 海台の成因はさまざまであり、フロリダ沖のは付近の大陸棚より深い台地で、海流が堆積を妨げた結果とされており、ニュージーランド南方のは断層による沈降の結果とされている。では、の再編成に伴って白亜紀初期に形成され、一部ではとが白亜紀後期まで続いた結果であるとされている。オーストラリアとニューカレドニア間にあるサンゴ海海台、は巨大な環礁が沈水したものとされており、この他にもが沈下したものがある。 (ja)
- 해대(海臺, oceanic plateau) 또는 해저 대지(海底臺地)는 주변 해저보다 높게 솟아있고 대체로 넓고 평평한 해저지형으로 대륙붕보다 외양 쪽에 위치한 지형이다. (ko)
- 海底高原（英语：Submarine plateau），也称海台（Oceanic plateau）、海底长垣或平顶海山，是海底的大型平坦區域，相對較周圍海床的水平高。 圆形或椭圆形平顶的海山，如日本海中的、太平洋的和大西洋的等的顶部水深在200~2500米之间，一般为1000~2000米之间。 全球共有184个海底高原，总面积18,486,600平方公里（7,137,700平方英里），约占海洋总面积的5.11％。雖然許多海底高原由大陸地殼組成，但一些海底高原有大型火成岩的遺跡。地質學家認為火成岩海底高原是發展大陸地殼的一個階段，密度低於海洋地殼，但高於正常的大陸地殼。 (zh)
- الهضبة المحيطية (بالإنجليزية: Oceanic plateau)، هي ارتفاع كبير لمُسطح بحري أعلى نسبياً من الارتفاعات المحيطة بواحد أو أكثر من المُنحدرات. هناك 184 هضبة محيطية تغطي مساحة 18،486،600 كيلومتر مربع (7،137،700 ميل مربع)، أو حوالي 5.11 ٪ من المحيطات. تحتوي منطقة جنوب المحيط الهادئ حول أستراليا ونيوزيلندا على أكبر عدد من الهضاب المحيطية. (ar)
- Ein Ozeanisches Plateau (auch Ozeanplateau, Submarines Plateau oder Untermeerisches Plateau) ist ein ausgedehntes, verhältnismäßig ebenes Gebiet, das sich deutlich (mindestens 200 m) über den Ozeanboden erhebt. Es handelt sich in der Regel um Zeugnisse von großen magmatischen Ereignissen, die durch den Austritt großer Mengen basaltischer Lava am Meeresboden erzeugt wurden. Ihre geologischen Gegenstücke auf den Kontinenten sind magmatische Großprovinzen (engl. Large Igneous Province, entstanden durch Flutbasalte), so etwa der Dekkan-Trapp in Indien oder die Basalte der Snake River Plain in den Vereinigten Staaten. (de)
- Una meseta oceánica, o también meseta submarina, es una extensa región submarina relativamente plana que se eleva muy por encima del nivel del lecho marino. Si bien muchas mesetas oceánicas se componen de corteza continental, y con frecuencia forman un paso interrumpiendo el talud continental, algunas mesetas son restos submarinos de grandes provincias ígneas. Estas fueron formadas por el equivalente de los continentales basaltos de inundación, tales como la , en la India, y la en el Pacífico Noroeste de los Estados Unidos. (es)
- Un plateau océanique, appelé aussi plateau sous-marin, est une vaste région (superficie supérieure à 200 000 km2) de croûte océanique anormalement épaisse (supérieure à 38 km), haute en moyenne de 2 000 à 3 000 m au-dessus du plancher océanique. Ces plateaux basaltiques représentent l'expression purement océanique des Grandes Provinces magmatiques. L'expression continentale correspond aux trapps. (fr)
- An oceanic or submarine plateau is a large, relatively flat elevation that is higher than the surrounding relief with one or more relatively steep sides. There are 184 oceanic plateaus in the world, covering an area of 18,486,600 km2 (7,137,700 sq mi) or about 5.11% of the oceans. The South Pacific region around Australia and New Zealand contains the greatest number of oceanic plateaus (see map). (en)
- Un plateau oceanico, detto anche pianoro oceanico o pianoro sottomarino, è una regione del fondale marino piuttosto vasta e relativamente piatta che si eleva, ed è quindi ad una profondità inferiore, rispetto al fondale circostante. Mentre molti plateau oceanici sono composti da crosta continentale e spesso formano un intervallo interrompendo la continuità della scarpata (o pendio) continentale, alcuni di essi sono resti sottomarini di grandi province ignee. In questi ultimi casi, la formazione dei plateau oceanici è l'equivalente sottomarino di quanto accade nel caso dei plateau basaltici continentali come i trappi del Deccan, in India, o l', negli Stati Uniti d'America. Ci sono oltre 180 plateau oceanici sulla Terra, la maggior parte dei quali localizzata nella regione meridionale dell'O (it)
- Een oceanisch plateau is een large igneous province (een gebied waar de aardkorst bestaat uit vloedbasalt) op de bodem van een oceaan. Oceanische plateaus zijn vergelijkbaar met gebieden van vloedbasalt op het land, zoals de Deccan Traps of Siberische Trappen. Een oceanisch plateau ligt hoger dan de omringende zeebodem. (nl)
- Um planalto oceânico (ou planalto submarino) é uma grande região submarina, relativamente plana que se eleva bastante sobre o nível do fundo marinho adjacente. Embora muitos planaltos oceânicos estejam compostos por crosta continental, formando frequentemente um degrau que interrompe o talude continental, alguns deles são fragmentos remanescentes de grandes províncias ígneas, formados pelo equivalente continental dos como os na Índia e a no Noroeste Pacífico dos Estados Unidos. (pt)
- Płaskowyż oceaniczny (podwodny) – rozległe, stosunkowo płaskie wzniesienie, które jest wyższe od otaczającej go rzeźby terenu, z jedną lub więcej względnie stromymi ścianami. Wyróżnia się 184 płaskowyże oceaniczne, które pokrywają obszar o łącznej powierzchni 18 486 600 km² (5,11% obszaru oceanów). Największe zagęszczenie płaskowyżów oceanicznych występuje w regionie południowego Pacyfiku wokół Australii i Nowej Zelandii (zobacz mapę). (pl)
- Океанические плато́ — базальтовые плато на дне океанов. Образуются в результате масштабных подводных извержений за короткий (в геологическом смысле) промежуток времени. Это океаническая разновидность крупнейших магматических провинций, их аналогом на континентах являются траппы. Мощность коры под плато может достигать 30 км. Части плато могут выступать над поверхностью океана образуя океанические острова и атоллы. Такая обстановка в настоящее время, видимо, сложилась в части Андийской зоны субдукции в районе Перу. Крупнейшие океанические плато: (ru)
- Океанічне плато (підводне плато) — великий, відносно плаский підводний терен, складений переважно з базальту, що здіймається значно вище рівня навколишнього морського дна Деякі океанічні плато мають континентальну кору, і часто переривають континентальний схил, деякі плато є підводними залишками . Утворюються в результаті масштабних підводних вивержень за короткий (в геологічному сенсі) проміжок часу, на кшталт континентальних трапів — Деканські трапи в Індії та Долина Снейк-Рівер на Північному заході Тихоокеанського узбережжя США . (uk)
|
_in_the_Australia-New_Zealand_region_of_the_South_Pacific.svg?width=300)
_in_the_Australia-New_Zealand_region_of_the_South_Pacific.svg){kind=link}
_in_the_Australia-New_Zealand_region_of_the_South_Pacific.svg){kind=link}
