| dbo:abstract
|
- معاهدة أيناليكافاك هي معاهدة وُقعت بين الدولة العثمانية والإمبراطورية الروسية في 10 مارس عام 1779. كان الاسم الرسمي هو Aynalıkavak سندات التحكيم. قصر آينالي كواك هو قصر في إسطنبول حيث وقعت المعاهدة. (ar)
- Treaty of Aynalıkavak was a treaty between Ottoman Empire and Russian Empire signed on March 10, 1779. The formal name is Aynalıkavak bond of arbitration (Turkish: Aynalıkavak tenkihnamesi). Aynalıkavak is a palace in İstanbul where the treaty was signed. (en)
- Il trattato di Aynalıkavak (in turco Aynalıkavak tenkihnamesi) è stato un trattato tra l'Impero ottomano e l'Impero russo firmato il 10 marzo 1779. Il nome, Aynalıkavak, è un palazzo di Istanbul luogo della firma trattato. (it)
- Айналы-Кавакская конвенция, Константинопольская конвенция 1779 года — соглашение, заключённое 10 (21) марта 1779 года представителями Российской империи и Османской империи в султанском дворце Айналы Кавак на берегу пролива Босфор. Посвящена в основном проблеме Крыма. Провозглашенный Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года оказался шатким. Османская империя, опираясь на условия договора, разными средствами пыталась реализовать свои интересы в отношении Крыма, Российская империя, также опираясь на договор, — окончательно вытеснить Османскую империю из Крыма и, обладая ключом к Чёрному морю, продвигаться дальше на Балканы и Кавказ. Соперничество Российской империи и Османской империи обострялось. Вероятность новой широкомасштабной русско-турецкой войны становилась все реальнее. Используя серьезные внутренние трудности Османской империи, российская дипломатия при активном содействии Королевства Франция и её посла в Стамбуле успешно завершила переговоры с Османской империей. Условия конвенции охватывали широкий круг проблем: Османская империя разрешила проход через Черноморские проливы (Босфор и Дарданеллы) российским торговым кораблям такого же тоннажа, как английские и французские, которые уже имели такое право; подтвердила взятые по Кючук-Кайнарджийскому договору обязательства не препятствовать отправлению христианских обрядов в Молдавском княжестве и Валахии, а также предоставления российскому послу в Стамбуле права заступиться за единоверцев на этих территориях. Османская империя обязывалась отпустить запорожских казаков, которые после разрушения Запорожской Сечи (1775) отправились в Османскую империю, но пожелали бы воспользоваться амнистией, провозглашенной императрицей Екатериной II, и переселить на правый берег Дуная тех, кто откажется от амнистии. Российская империя склонила крымского хана добровольно отказаться от земель между Днестром, Южным Бугом, польской границей и Чёрным морем, за исключением поселений, которые образовывали . Османская империя признала крымским ханом ставленника Российской империи Шахин-Герая. Османская империя обязалась не претендовать на гражданскую и политическую власть крымскотатарских ханов под предлогом «духовной связи и влияния». Российская империя в ответ согласилась на то, чтобы крымские ханы после их избрания посылали в Стамбул своих представителей «по установленной раз и навсегда примерной форме с торжественным признанием в лице султанской верховного халифа, с просьбой… его духовного благословения». В таком случае «благословенная грамота» давалась Османской империей «без минимального осложнения и отговорок». Обе стороны должны были вывести войска с Крымского и Таманского полуостровов в трехмесячный срок, а с Кубани — через три месяца и 20 дней. Айналы-Кавакская конвенция возобновила шаткий мир между империями. Однако вскоре Османская империя прибегла к попыткам усилить свои позиции в Крыму. Квалифицируя действия Османской империи как нарушение условий Кючук-Кайнарджийского мира и Айналы-Кавакской конвенции, Екатерина II указом от 8 (19) апреля 1783 года присоединила Крым к Российской империи. (ru)
- Айнали-Кавакська конвенція (також Константинопольська конвенція 1779) — укладена 21(10) березня представниками Російської імперії й Османської імперії в султанському палаці на березі протоки Босфор. Присвячена в основному проблемі Криму — найскладнішій у російсько-османських стосунках. Проголошений Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 мир виявився хитким. Османська імперія, спираючись на умови договору, різними засобами намагалася реалізувати свої інтереси щодо Криму, Російська імперія, також спираючись на договір, — остаточно витіснити Османську імперію з Криму і, володіючи ключем до Чорного моря, просуватися далі на Балкани й Кавказ. Суперництво Російської імперії й Османської імперії загострювалося. Ймовірність нової широкомасштабної російсько-турецької війни ставала дедалі реальнішою. Ця війна могла бути особливо руйнівною для України через неминучість втягнення до неї західних сусідів Російської імперії, які межували з українськими землями або володіли ними. Використовуючи серйозні внутрішні труднощі Османської імперії, російська дипломатія за активного сприяння Королівства Франція та її посла в Стамбулі успішно завершила переговори з Османською імперією. Умови конвенції охоплювали широке коло проблем: Османська імперія дозволила прохід через Чорноморські протоки, Босфор і Дарданелли російським торговельним кораблям такого ж тоннажу, як англійські та французькі, які вже мали таке право; підтвердила взяті за Кючук-Кайнарджійським договором зобов'язання не перешкоджати відправленню християнських обрядів в Молдовському князівстві та Волощині, а також надання російському послу в Стамбулі права вступатися за єдиновірців на цих територіях. Низка положень договору безпосередньо торкалася України. Османська імперія зобов'язувалася відпустити запорозьких козаків, які після зруйнування російськими військами Запорозької Січі (1775) подалися до Османської імперії, але побажали б скористатися амністією, проголошеною імператрицею Катериною II, і переселити на правий берег Дунаю тих, хто відмовиться від амністії. Російська імперія мала схилити кримського хана добровільно відмовитися від земель між Дністром, Південним Бугом, польським кордоном і Чорним морем, за винятком поселень, що утворювали . Та головне стосувалося Криму. Османська імперія визнала кримським ханом ставленика Російської імперії Шагін-Гірея III. Османська імперія зобов'язувалася не претендувати на цивільну та політичну владу кримсько-татарських ханів під приводом «духовного зв'язку і впливу». Російська імперія у відповідь погодилася на те, щоб кримські хани після їх обрання надсилали до Стамбула своїх представників «за встановленою раз і назавжди примірною формою з урочистим визнанням в особі султанській верховного каліфа, з проханням… його духовного благословення». В такому разі «благословительна грамота» давалася Османською імперією «без якнайменшого ускладнення й відмовок». Обидві сторони мали вивести війська з Кримського й Таманського півостровів у тримісячний термін, а з Кубані — через три місяці й 20 днів. Айнали-Кавакська конвенція поновила хиткий мир між імперіями. Однак невдовзі Османська імперія вдалася до спроб посилити свої позиції в Криму. Кваліфікуючи дії Османської імперії як порушення умов Кючук-Кайнарджійського миру і Айнали-Кавакської конвенції, Катерина II указом від 19(08) квітня 1783 приєднала Крим до Російської імперії. (uk)
|
