| dbo:abstract
|
- Das Syntagma kata stoicheion (griechisch Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον ‚alphabetische Zusammenstellung‘; in der älteren Literatur auch Syntagmata canonum) ist ein spätbyzantinisches Rechtsbuch. Das Syntagma kata stoicheion ist ein in die 24 Buchstaben (στοιχεῖα) des griechischen Alphabets eingeteiltes Handbuch des byzantinischen kirchlichen und weltlichen Rechts, das im Jahre 1334/45 von dem in Thessaloniki ansässigen Hieromonachos Matthaios Blastares kompiliert wurde. Der Schwerpunkt des Werkes liegt auf dem Kirchenrecht, das durch Paraphrasen von Kanones der Synoden und Kirchenväter (einschließlich von deren Kommentierungen durch Theodoros Balsamon) ziemlich vollständig dargestellt ist; unter der Rubrik „(weltliche) Gesetze“ (νόμοι [πολιτικοί]) werden häufig aber auch Quellen des weltlichen Rechts wiedergegeben. Ein besonders langes Kapitel (M 15) ist den Klöstern und Mönchen gewidmet. Das Quinisextum wird von Mattaios Blastares ausdrücklich als ökumenisches Konzil bezeichnet. Das Werk wurde – wohl vom Autor selbst – mit mehreren Anhängen versehen, insbesondere Kanones des Patriarchen Nikephoros I., einem Auszug aus dem fälschlich dem Patriarchen Ioannes IV. Nesteutes zugeschriebenen „Kanonikon“, Erotapokriseis (Fragen und Antworten) des und des Ioannes von Kitros, versifizierten Listen der Hofämter des Kaiserpalastes und der Großen Kirche von Konstantinopel sowie einem Lexikon lateinischer Rechtstermini. Das Syntagma kata stoicheion ist die am häufigsten (in weit über 200 Handschriften) überlieferte Kompilation des byzantinischen Rechts. Es wurde zur Zeit von Stefan Uroš IV. Dušan ins Serbische, etwa 1498 von Kunalis Kritopulos ins Neugriechische, im 16. Jahrhundert ins Bulgarische und im 17. Jahrhundert ins Russische übersetzt. (de)
- Sintagma de los Cánones (en latín, Syntagma Canonum) o Sintagma Alfabético (en griego, Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον, lit. 'Sýntagma katá stoicheíon'; en latín, Syntagma alphabeticum) es una colección canónica (sintagma) hecha en 1335 por , un monje bizantino de quien nada se sabe con certeza. El autor pretendía con su obra reducir el derecho canónico bizantino a una forma más conveniente y accesible que la del del patriarca Focio, y dar una presentación más comprensible que la de los epítomes y sinopsis de escritores anteriores como Esteban (siglo V), Aristeno (1160), Arsenio (1255), etc. Para ello, Blastares utilizó la Basilika del emperador León VI (r. 886-912), el Corpus iuris civilis y el Digesto de Justiniano I (r. 527-565), las novelas de varios emperadores (por ejemplo las de 1306 de Andrónico II Paleólogo (r. 1282-1328)), el y el comentario de Teodoro Balsamón. La obra tiene 24 divisiones en orden alfabético, cada una marcada con una letra del alfabeto griego. Estas secciones se subdividen en 303 títulos, que se distinguen por las letras; por ejemplo, la tercera sección contiene temas como: peri gamou (sobre el matrimonio), peri gynaikon (acerca de las mujeres), etc. Los títulos generalmente tratan sobre el derecho civil (nomoi politikoi) así como sobre el derecho eclesiástico. Sin embargo, algunos títulos son puramente eclesiásticos, mientras que otros son puramente civiles. Las ordenanzas eclesiásticas se citan de colecciones anteriores, especialmente Nomocanon (883), mientras que los extractos de derecho civil son en su mayoría transcripciones sin referencia a su origen. La compilación pronto se hizo de uso común entre el clero y conservó su autoridad incluso bajo el dominio turco. Una traducción al serbio siguió de cerca su primera publicación. Incluso entró en la vida política del pueblo serbio a través de un resumen que Esteban Dušan (r. 1331-1355) anexó en su (1349). De ahí se excluyeron los decretos puramente eclesiásticos, mientras que el derecho civil contenido en el Syntagma se reprodujo siempre adaptándose a la condición social del pueblo. En el siglo XV/XVI, el Syntagma Canonum fue traducido al búlgaro y en el siglo XVI/XVII al ruso. En el siglo XVIII fue reconocido como la expresión estándar del derecho canónico de la Iglesia Ortodoxa. Entre 1852 y 1860, bajo los auspicios del Santo Sínodo, el Syntagma fue reeditado (Syntagma ton Theion kai hieron kanonon) en seis volúmenes, en una publicación lanzada en Atenas. El Syntagma, como otros libros de jurisprudencia griega medieval, es visto como enemigo de la Iglesia Católica. (es)
- Syntagma Canonum is a canon law collection made in 1335 by Matthew Blastares, a Greek monk about whose life nothing certain is known. The collector aimed at reducing canon law to a handier and more accessible form than it appeared in the Nomocanon of Photius, and to give a more comprehensive presentation than the epitomes and synopses of earlier writers such as Stephen (fifth century), Aristenus (1160), Arsenius (1255), et al. The author arranged his matter in alphabetical order. He made 24 general divisions, each marked off by a letter of the Greek alphabet. These sections he subdivided into 303 titles, themselves distinguished by letters; for example, the third section contains such topics as: peri gamou (about marriage), peri gynaikon (about women), etc. The titles ordinarily treat of the civil law (nomoi politikoi), as well as ecclesiastical law. Some titles however are purely ecclesiastical, others purely civil. The church ordinances are quoted from previous collections, especially from the Nomocanon (883), while the extracts from the civil law are for the most part transcribed without any reference to their origin. The compilation soon came into general use among the clergy, and preserved its authority even under Ottoman rule. A translation into Serbian followed close upon its first publication. It even worked its way into the political life of the Serbian people through an abridgment which Serbian Emperor Dušan appended to his code of laws (1349). From this the purely ecclesiastical enactments were excluded, but the civil law contained in the Syntagma was reproduced whenever adaptable to the social condition of the people. In the sixteenth century the Syntagma Canonum was translated into Bulgarian; in the seventeenth century into Russian. (en)
- Il Syntagma Canonum è una collezione canonica realizzata nel 1335 da Matteo Blastares, un monaco greco della cui vita non si sa nulla di certo. Il compilatore aveva l'obiettivo di rendere il diritto canonico in una forma più maneggevole e più accessibile di quanto apparisse nel Nomocanone di Fozio, e di fornire una presentazione più completa delle epitomi e delle sinossi di scrittori precedenti come Stefano (V secolo), Aristeno (1160), Arsenius (1255). L'autore ha organizzato la sua esposizione secondo un criterio alfabetico. Ha fatto 24 divisioni generali, ognuna segnata da una lettera dell'alfabeto greco. Queste sezioni si suddividono in 303 titoli, a loro volta distinti da lettere; ad esempio, la terza sezione contiene argomenti come: peri gamou (sul matrimonio), peri gynaikon (sulle donne), ecc. I titoli trattano, nell'ordine di diritto civile (nomoi politikoi) e del diritto ecclesiastico. Alcuni titoli tuttavia sono puramente ecclesiastici, altri puramente civili. Le ordinanze della Chiesa sono citate da raccolte precedenti, in particolare dal Nomocanone (883), mentre gli estratti di diritto civile sono per la maggior parte trascritti senza alcun riferimento alla loro origine. La raccolta presto divenne di uso generale tra il clero e conservò la sua autorità anche sotto il dominio ottomano. Una traduzione in serbo seguì a ruota la prima pubblicazione del Syntagma Canonum. Un accorciamento fu persino incluso dall'imperatore serbo Dušan al codice di leggi da lui promulgato (1349). Da ciò sono state escluse le leggi puramente ecclesiastiche, ma la legislazione civile contenuta nel Syntagma è stata riprodotta ogni volta in cui fosse adattabile alle condizioni sociali della gente. Nel XVI secolo il Syntagma Canonum fu tradotto in bulgaro; nel diciassettesimo secolo in russo. (it)
- Sintagma dos Cânones (em latim: Syntagma Canonum) ou Sintagma Alfabético (em grego: Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον; romaniz.: Sýntagma katá stoicheíon; em latim: Syntagma alphabeticum) é uma coleção canônica (Sintagma) feita em 1335 por Mateus Blastares, um monge bizantino sobre quem nada se sabe com certeza. O autor pretendia com sua obra reduzir o direito canônico bizantino a uma forma mais conveniente e acessível do que aquela do Nomocano do patriarca Fócio, e dar uma apresentação mais compreensível do que aquela dos epítomes e sinopses de escritores anteriores como Estêvão (século V), Aristeno (1160), Arsênio (1255), etc. Para tal, Blastares utilizou-se das Basílicas de Leão VI, o Sábio (r. 886–912), o Código e o Digesta de Justiniano (r. 527–565), as novelas de vários imperadores (por exemplos as de 1306 de Andrônico II Paleólogo (r. 1282–1328)), o Nomocano dos Quatorze Títulos e o comentário de Teodoro Bálsamo. O obra possui 24 divisões em ordem alfabética, cada qual marcada por uma letra do alfabeto grego. Estas seções são subdivididas em 303 títulos, que são distinguidos por letras; por exemplo, a terceira seção contém tópicos como: peri gamou (sobre casamento), peri gynaikon (sobre mulheres), etc. Os títulos geralmente tratam do direito civil (nomoi politikoi), bem como direito eclesiástico. Contudo, alguns títulos são puramente eclesiásticos, enquanto outros puramente civis. As ordenanças da Igreja são citadas de coleções anteriores, especialmente do Nomocano (883), enquanto os extratos do direito civil são a maior parte transcrições sem qualquer referência quanto sua origem. A compilação logo tornou-se de uso comum entre o clero, e preservou sua autoridade mesmo sob domínio turco. Uma tradução em sérvio acompanhou de perto sua primeira publicação. Até mesmo adentrou na vida política do povo sérvio através de um resumo que Estêvão Uresis IV (r. 1331–1355) anexou em seu (1349). Dai, os decretos puramente eclesiásticos foram excluídos, enquanto o direito civil contido no Sintagma foi reproduzido sempre adaptável à condição social do povo. No século XV/XVI, o Sintagma dos Cânones foi traduzido para o búlgaro e no século XVI/XVII, para o russo. Pelo século XVIII, foi reconhecido como a expressão padrão do direito canônico da Igreja Ortodoxa. Entre 1852 e 1860, sob os auspícios do Sínodo Sagrado, o Sintagma foi reeditado (Syntagma ton Theion kai hieron kanonon) em seis volumes, numa publicação lançada em Atenas. O Sintagma, assim como outros livros de jurisprudência gregos medievais, são vistos como inimigos da Igreja Católica. (pt)
- Алфави́тная синта́гма (греч. Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον) — словарь церковного права, составленный в 1335 году византийским канонистом Матфеем Властарем. Сборник состоит из 24-х разделов по числу букв греческого алфавита, что и дало ему название «Алфавитная синтагма». В него включены как нормы церковного права, так и светские законы. Матфей Властарь, составляя синтагму, имел целью изложить все существующие каноны церкви, соборные определения Константинопольского патриархата, указы патриарха и т. п. В каждом разделе в отдельной главе приводится предмет регулирования и к нему подборка канонов и законов. Всего насчитывается 303 главы. В предисловии к работе им был дан краткий обзор истории церковного и светского права, начиная с древнеримского периода. Приводя нормы церковного права, Матфей, в ряде случаев, дословно повторял сделанные к ним толкования Иоанна Зонары и Феодора Вальсамона, но не приводил ссылок на них. Согласно указанию самого Матфея, данному им в «Синтагме», он «сократил и облегчил путь, ведущий к уразумению правил, и отнял предлог к отговорке у тех, которым не хочется заняться их изучением». Сборник стал весьма популярным, в 1346 году его перевели на славянский язык по указанию царя Стефана Душана. В это же время была создана сокращённая редакция «Алфавитной синтагмы». Из Сербии «Синтагма» попала в Болгарию, а затем в Валахию и Молдавию. Однако в славянском переводе греческие слова начинались на другие буквы, и структура сборника нарушалась. По заказу царя Ивана Грозного в середине XVI века в Молдавии был сделан перевод «Синтагмы» на славянский язык, но рукопись попала в львовский монастырь Онуфрия Великого и не была доставлена в Москву. В конце XVII века по благословению патриарха Адриана был сделан перевод «Синтагмы» на славянский язык, а в 1783—1794 году диакон Василий Сергиевский сделал её перевод на русский язык. В 1889 году священник Николай Ильинский сделал новый перевод «Синтагмы» с греческого языка на русский, в котором разместил главы в алфавитном порядке с учётом перевода греческих терминов на русский язык. (ru)
- Алфавітна синтагма (грец. Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον) — словник церковного права, складений в 1335 році візантійським каноністом Матвієм Властарем. Збірка складається з 24-х розділів за кількістю букв грецького алфавіту, що і дало йому назву «Алфавітна синтагма». У нього включені як норми церковного права, так і світські закони. Матвій Властарь, складаючи синтагму, мав на меті викласти всі існуючі канони церкви, соборні визначення Константинопольського патріархату, укази патріарха і т. д. В кожному розділі в окремій главі наводиться предмет регулювання і до нього добірка канонів і законів. Всього налічується 303 глави. У передмові до роботи їм було дано короткий огляд історії церковного і світського права, починаючи з римського періоду. Наводячи норми церковного права, Матвій, у ряді випадків, дослівно повторював зроблені до них тлумачення Івана Зонары і Феодора Вальсамона, але не приводив посилань на них. Згідно з вказівкою самого Матвія, даній ним в «Синтагме», він «скоротив і полегшив шлях, який веде до розуміння правил, і відняв привід до відговорок у тих, яким не хочеться зайнятися вивченням». Збірник став дуже популярним, в 1346 році його перевели на слов'янську мову за вказівкою царя Стефана Душана. У цей же час була створена скорочена редакція «Алфавітної синтагми». З Сербії «Синтагма» потрапила в Болгарію, а потім у Валахію і Молдавію. Однак у слов'янському перекладі грецькі слова починалися на інші букви і структура збірника порушувалася. На замовлення царя Івана Грозного в середині XVI століття в Молдові був зроблений переклад «Синтагми» на слов'янську мову, але рукопис потрапив у львівський монастир Онуфрія Великого і не була доставлена в Москву. В кінці XVII століття з благословення патріарха Адріана був зроблений переклад «Синтагми» на слов'янську мову, а в 1783-1794 році диякон Василь Сергієвський зробив її переклад на російську мову. У 1889 році священик Микола Іллінський зробив новий переклад «Синтагми» з грецької мови на російську, в якому розмістив голови в алфавітному порядку з урахуванням перекладу грецьких термінів на російську мову. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Das Syntagma kata stoicheion (griechisch Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον ‚alphabetische Zusammenstellung‘; in der älteren Literatur auch Syntagmata canonum) ist ein spätbyzantinisches Rechtsbuch. Das Syntagma kata stoicheion ist ein in die 24 Buchstaben (στοιχεῖα) des griechischen Alphabets eingeteiltes Handbuch des byzantinischen kirchlichen und weltlichen Rechts, das im Jahre 1334/45 von dem in Thessaloniki ansässigen Hieromonachos Matthaios Blastares kompiliert wurde. Der Schwerpunkt des Werkes liegt auf dem Kirchenrecht, das durch Paraphrasen von Kanones der Synoden und Kirchenväter (einschließlich von deren Kommentierungen durch Theodoros Balsamon) ziemlich vollständig dargestellt ist; unter der Rubrik „(weltliche) Gesetze“ (νόμοι [πολιτικοί]) werden häufig aber auch Quellen des weltlichen Re (de)
- Sintagma de los Cánones (en latín, Syntagma Canonum) o Sintagma Alfabético (en griego, Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον, lit. 'Sýntagma katá stoicheíon'; en latín, Syntagma alphabeticum) es una colección canónica (sintagma) hecha en 1335 por , un monje bizantino de quien nada se sabe con certeza. El autor pretendía con su obra reducir el derecho canónico bizantino a una forma más conveniente y accesible que la del del patriarca Focio, y dar una presentación más comprensible que la de los epítomes y sinopsis de escritores anteriores como Esteban (siglo V), Aristeno (1160), Arsenio (1255), etc. Para ello, Blastares utilizó la Basilika del emperador León VI (r. 886-912), el Corpus iuris civilis y el Digesto de Justiniano I (r. 527-565), las novelas de varios emperadores (por ejemplo las de 1306 d (es)
- Syntagma Canonum is a canon law collection made in 1335 by Matthew Blastares, a Greek monk about whose life nothing certain is known. The collector aimed at reducing canon law to a handier and more accessible form than it appeared in the Nomocanon of Photius, and to give a more comprehensive presentation than the epitomes and synopses of earlier writers such as Stephen (fifth century), Aristenus (1160), Arsenius (1255), et al. The author arranged his matter in alphabetical order. He made 24 general divisions, each marked off by a letter of the Greek alphabet. These sections he subdivided into 303 titles, themselves distinguished by letters; for example, the third section contains such topics as: peri gamou (about marriage), peri gynaikon (about women), etc. The titles ordinarily treat of t (en)
- Il Syntagma Canonum è una collezione canonica realizzata nel 1335 da Matteo Blastares, un monaco greco della cui vita non si sa nulla di certo. Il compilatore aveva l'obiettivo di rendere il diritto canonico in una forma più maneggevole e più accessibile di quanto apparisse nel Nomocanone di Fozio, e di fornire una presentazione più completa delle epitomi e delle sinossi di scrittori precedenti come Stefano (V secolo), Aristeno (1160), Arsenius (1255). L'autore ha organizzato la sua esposizione secondo un criterio alfabetico. Ha fatto 24 divisioni generali, ognuna segnata da una lettera dell'alfabeto greco. Queste sezioni si suddividono in 303 titoli, a loro volta distinti da lettere; ad esempio, la terza sezione contiene argomenti come: peri gamou (sul matrimonio), peri gynaikon (sulle do (it)
- Sintagma dos Cânones (em latim: Syntagma Canonum) ou Sintagma Alfabético (em grego: Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον; romaniz.: Sýntagma katá stoicheíon; em latim: Syntagma alphabeticum) é uma coleção canônica (Sintagma) feita em 1335 por Mateus Blastares, um monge bizantino sobre quem nada se sabe com certeza. O autor pretendia com sua obra reduzir o direito canônico bizantino a uma forma mais conveniente e acessível do que aquela do Nomocano do patriarca Fócio, e dar uma apresentação mais compreensível do que aquela dos epítomes e sinopses de escritores anteriores como Estêvão (século V), Aristeno (1160), Arsênio (1255), etc. Para tal, Blastares utilizou-se das Basílicas de Leão VI, o Sábio (r. 886–912), o Código e o Digesta de Justiniano (r. 527–565), as novelas de vários imperadores (por exempl (pt)
- Алфави́тная синта́гма (греч. Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον) — словарь церковного права, составленный в 1335 году византийским канонистом Матфеем Властарем. Сборник состоит из 24-х разделов по числу букв греческого алфавита, что и дало ему название «Алфавитная синтагма». В него включены как нормы церковного права, так и светские законы. Матфей Властарь, составляя синтагму, имел целью изложить все существующие каноны церкви, соборные определения Константинопольского патриархата, указы патриарха и т. п. В каждом разделе в отдельной главе приводится предмет регулирования и к нему подборка канонов и законов. Всего насчитывается 303 главы. В предисловии к работе им был дан краткий обзор истории церковного и светского права, начиная с древнеримского периода. Приводя нормы церковного права, Матфей, в ря (ru)
- Алфавітна синтагма (грец. Σύνταγμα κατὰ στοιχεῖον) — словник церковного права, складений в 1335 році візантійським каноністом Матвієм Властарем. Збірка складається з 24-х розділів за кількістю букв грецького алфавіту, що і дало йому назву «Алфавітна синтагма». У нього включені як норми церковного права, так і світські закони. Матвій Властарь, складаючи синтагму, мав на меті викласти всі існуючі канони церкви, соборні визначення Константинопольського патріархату, укази патріарха і т. д. В кожному розділі в окремій главі наводиться предмет регулювання і до нього добірка канонів і законів. Всього налічується 303 глави. У передмові до роботи їм було дано короткий огляд історії церковного і світського права, починаючи з римського періоду. Наводячи норми церковного права, Матвій, у ряді випадків (uk)
|
