| dbo:abstract
|
- تنصّ نظرية التناقض الذاتي على أن الأفراد يقارنون ذاتهم «الفعلية» بالمعايير الداخلية أو «الذات المثالية/الواجبة». ترتبط التضاربات بين «الفعلي» و«المثالي» (النسخة المثالية من ذاتك التي تنشأ من تجارب الحياة) و«الواجب» (الذي يشعر الشخص بأنه ينبغي أن يكونه أو يصبح عليه) بالمضايقات العاطفية (على سبيل المثال، الخوف والخطر والقلق). يُعتبر التناقض الذاتي بمثابة هوّة بين تمثيليّ الذات، والذي يفضي بدوره إلى مشاعر سلبية. توفّر النظرية التي طوّرها إدوارد توري هيجنز في عام 1987 قاعدةً لفهم كيفية ارتباط أنواع مختلفة من التناقضات بين أشكال تمثيل الذات مع أنواع نقاط الضعف العاطفية المختلفة. سعى هيجنز إلى توضيح الفكرة القائلة بأن الخلاف الداخلي أحد أسباب حدوث الاضطرابات العاطفية والنفسية. أثبتت العديد من النظريات السابقة هذا المفهوم، بما في ذلك نظرية التضارب الذاتي، ونظرية التنافر المعرفي، ونظرية اختلال التوازن (على سبيل المثال، هيدر، عام 1958). ومع ذلك، أراد هيجنز اتّخاذ خطوة أخرى إلى الأمام، وذلك من خلال تعيين المشاعر المحدّدة التي برزت نتيجةً لهذه الخلافات الداخلية. أقرّت نظريات اختلال التوازن الذاتي السابقة بوجود مشاعر إيجابية أو سلبية وحسب. تُعتبر نظرية التناقض الذاتي النظرية الأولى التي حدّدت مشاعر معيّنة وأثّرت على التفاوت. تقترح النظرية كيفية تمثيل مجموعة متنوّعة من التناقضات الذاتية لمجموعة متنوعة من أشكال المواقف النفسية السلبية المرتبطة بأنواع مختلفة من عدم الارتياح. يتمثّل الهدف الأساسي لنظرية التناقض الذاتي في خلق فهم لأنواع الأفكار المتناقضة التي من شأنها دفع الأفراد إلى الشعور بأنواع مختلفة من المشاعر السلبية. بُني هيكل النظرية استنادًا إلى ثلاث أفكار؛ أولها تصنيف الأنواع المختلفة من عدم الارتياح التي يشعر بها الأشخاص الذين اختبروا مُثلًا متباينةً، وكذلك الأنواع المختلفة من نقاط الضعف العاطفية التي يمكن الشعور بها من خلال الأنواع المختلفة من التناقضات، وأخيرًا النظر في تأثير التناقضات المختلفة على أشكال وأنواع عدم الارتياح الذي يُحتمل أن يختبره الأفراد. (ar)
- The self-discrepancy theory states that individuals compare their "actual" self to internalized standards or the "ideal/ought self". Inconsistencies between "actual", "ideal" (idealized version of yourself created from life experiences) and "ought" (who persons feel they should be or should become) are associated with emotional discomforts (e.g., fear, threat, restlessness). Self-discrepancy is the gap between two of these self-representations that leads to negative emotions. Developed by Edward Tory Higgins in 1987, the theory provides a platform for understanding how different types of discrepancies between representations of the self are related to different kinds of emotional vulnerabilities. Higgins sought to illustrate that internal disagreement causes emotional and psychological turmoil. There were several previous theories proving this concept such as the self-inconsistency theory, the cognitive dissonance theory, and the imbalance theory (e.g., Heider, 1958); however, Higgins wanted to take it one step further by determining the specific emotions that surfaced as a result of these internal disagreements. Previous self-imbalance theories had recognized only positive or negative emotions. The self-discrepancy theory was the first to assign specific emotions and affects to the disparity. The theory proposes how a variety of self-discrepancies represents a variety of types of negative psychological situations that are associated with different kinds of discomfort. A primary goal of the self-discrepancy theory is to create an understanding of which types of contrasting ideas will cause such individuals to feel different kinds of negative emotions. The structure of the theory was built based on three ideas. First classify the different kinds of discomfort felt by those people holding contrasting ideals experienced, as well as the various types of emotional vulnerabilities felt by the different types of discrepancies. Lastly, to consider the role of the different discrepancies in influencing the kind and type of discomfort individuals are most likely to experience. (en)
- Теория самонесоответствия — теория, разработанная американским психологом , в которой «самонесоответсвие» формируется из несоответствий между актуальной самостью, идеальной самостью и должной самостью. Хиггинс, создавая эту теорию с 1987 по 1999 годы, хотел объяснить причину любой депрессии, меланхолии и тревоги. Согласно данной теории, подавленное состояние возникает из-за диссонанса между тем, чего мы хотим и что получаем. Например, если надежды и желания человека не осуществились, то он будет испытывать дискомфорт и удрученность, так как чувствует, что не справляется с реализацией своих обязанностей. Согласно теории самонесоответствия, человек на протяжении всей жизни учится реализовывать возложенные задачи, чтобы избежать наказания и нежелательных результатов. В результате чего, данный опыт формирует абстрактные принципы, на которые человек в дальнейшем будет опираться. Но, если человек не осуществляет эти «заложенные» функции, то он чувствует себя наказанным, что и воспринимается как беспокойство или сильное возбуждение. Хиггинс в рамках своей теории выделяет два вида когнитивного измерения репрезентаций различных состояний самости: область знаний личности о себе самой и её позиция относительно своей самости. (ru)
- У 1987—1999 роках психолог Едвард Торі Хіггінс розробив концепцію у спробі пояснити причини пригніченості та тривожності людей, яку назвав теорією невідповідності самому собі. Згідно з теорією, людина почувається пригніченою у зв’язку з несправдженими надіями та нереалізованими амбіціями й відчуває тривожність через невиконання власних обов’язків. Теорія стверджує, що протягом життя людина усвідомлює: реалізація цілей і прагнень приносить певні приємні винагороди, зокрема схвалення й любов інших людей. Прагнення і здобутки поєднуються, створюючи систему принципів, що визначають Я-ідеальне. Відчуваючи неспроможність реалізувати одну з цілей, людина починає передчувати втрату винагороди, що призводить до пригніченості, депресії та розчарування. Крім того, теорія невідповідності самому собі передбачає, що протягом життя людина вчиться виконувати зобов’язання для уникнення покарання або несприятливих наслідків. Із часом формується визначальна система принципів. Відчуваючи неспроможність виконати зобов’язання в межах такої системи, людина має неприємне відчуття покарання, що виявляється у формі тривожності або дискомфорту. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- تنصّ نظرية التناقض الذاتي على أن الأفراد يقارنون ذاتهم «الفعلية» بالمعايير الداخلية أو «الذات المثالية/الواجبة». ترتبط التضاربات بين «الفعلي» و«المثالي» (النسخة المثالية من ذاتك التي تنشأ من تجارب الحياة) و«الواجب» (الذي يشعر الشخص بأنه ينبغي أن يكونه أو يصبح عليه) بالمضايقات العاطفية (على سبيل المثال، الخوف والخطر والقلق). يُعتبر التناقض الذاتي بمثابة هوّة بين تمثيليّ الذات، والذي يفضي بدوره إلى مشاعر سلبية. (ar)
- The self-discrepancy theory states that individuals compare their "actual" self to internalized standards or the "ideal/ought self". Inconsistencies between "actual", "ideal" (idealized version of yourself created from life experiences) and "ought" (who persons feel they should be or should become) are associated with emotional discomforts (e.g., fear, threat, restlessness). Self-discrepancy is the gap between two of these self-representations that leads to negative emotions. (en)
- Теория самонесоответствия — теория, разработанная американским психологом , в которой «самонесоответсвие» формируется из несоответствий между актуальной самостью, идеальной самостью и должной самостью. Хиггинс в рамках своей теории выделяет два вида когнитивного измерения репрезентаций различных состояний самости: область знаний личности о себе самой и её позиция относительно своей самости. (ru)
- У 1987—1999 роках психолог Едвард Торі Хіггінс розробив концепцію у спробі пояснити причини пригніченості та тривожності людей, яку назвав теорією невідповідності самому собі. Згідно з теорією, людина почувається пригніченою у зв’язку з несправдженими надіями та нереалізованими амбіціями й відчуває тривожність через невиконання власних обов’язків. Теорія стверджує, що протягом життя людина усвідомлює: реалізація цілей і прагнень приносить певні приємні винагороди, зокрема схвалення й любов інших людей. Прагнення і здобутки поєднуються, створюючи систему принципів, що визначають Я-ідеальне. (uk)
|
