| dbo:abstract
|
- Sayův zákon či Sayův zákon trhů (francouzsky loi de débouchés) je ekonomický princip klasické ekonomie, který objasňuje vztah mezi agregátní poptávkou a agregátní nabídkou. Často bývá shrnut do věty: Nabídka si vytváří svou vlastní poptávku, popř. Agregátní nabídka se musí rovnat agregátní poptávce. Taktéž se dá stručně interpretovat jako nabídka zboží X tvoří poptávku po zboží Y. Nemůže tak docházet ke krizím z nedostatečné spotřeby. Sayův zákon nese název podle francouzského ekonoma Jean-Baptiste Saye, který tvrdil, že:
* za produkty je placeno produkty
* čím víc můžeme vyrobit, tím víc můžeme spotřebovat
* výroba otevírá trh výrobě
* přebytek se může objevit jen tehdy, pokud je příliš mnoho výrobních prostředků použito na jeden druh produktu a příliš málo na jiné Sayův zákon trhů byl reakcí na v té době rozšířené teorie podspotřeby, které varovaly před tím, že si nabídka nebude schopna vytvořit dostatečnou poptávku. Tento zákon budil až do 20. století významné kontroverze. Asi nejživější diskuze o něm proběhla v době působení J. M .Keynese, který se proti němu ohradil, a vytvořil solidní teoretický základ, který vysvětloval jeho nefunkčnost. Za ní je odpovědná i Keynesem vytvořená spekulační poptávka po penězích a preference likvidity. Podle Milana Sojky patří Sayův zákon trhů k významným omylům ekonomické teorie.Jiní, jako např. Steven Kates se ho pokouší rehabilitovat. (cs)
- En economia, la llei de Say o llei dels mercats de Say és un principi atribuït a l'empresari i economista francès Jean-Baptiste Say (1767-1832) que diu que no hi pot haver demanda sense oferta. Un element central de la llei de Say és que la recessió no s'esdevé a causa d'una baixada de la demanda o de la manca de diner. Com més béns (per als quals hi haja demanda) es produesquin, més béns existiran (oferta) que es convertiran en demanda de nous béns. Per aquesta raó, la prosperitat creixeria estimulant la producció, no pas el consum. Des del punt de vista de Say, la creació de més diner simplement provoca inflació; el fet que hi hagi més diners i la mateixa quantitat de béns no suposa un increment de la demanda real. Say va argumentar que aquesta llei de mercats implica que no es pot produir un excés generalitzat de l'oferta sobre la demanda. Amb els anys s'han plantejat almenys dues objeccions a la llei de Say: Es produeixen glutis generals, particularment durant les recessions i depressions, i els agents econòmics poden triar col·lectivament augmentar la quantitat de diners que tenen, reduint així la demanda, però no l'oferta. La llei de Say va ser generalment acceptada durant tot el segle xix, tot i que es va modificar per incorporar la idea d'un cicle “boom and bust”. Durant la Gran Depressió mundial de la dècada de 1930, les teories de l'economia keynesiana van disputar les conclusions de Say. (ca)
- Ο «Νόμος του Σε» ή «Νόμος των Αγορών», είναι ένας αμφιλεγόμενος ισχυρισμός, που συναντάται στα κλασικά οικονομικά και σύμφωνα με αυτόν η συνολική παραγωγή υποχρεωτικά δημιουργεί μια ίση ποσότητα συνολικής ζήτησης. Καθιερώθηκε από τον Γάλλο οικονομολόγο Ζαν-Μπατίστ Σε (1767-1832). Ο Σε υποστήριξε επίσης το επιχείρημα ότι ο Νόμος των Αγορών συνεπάγεται ότι δεν μπορεί να προκύψει ένα «γενικότερο πλεόνασμα» (ο όρος χρησιμοποιούνταν την εποχή του Σε για να εκφράσει ένα ευρύ πλεόνασμα προσφοράς έναντι της ζήτησης). Αν έχουμε πλεόνασμα σε ένα αγαθό, αυτό σημαίνει ότι υπάρχει αδυναμία κάλυψης ενός άλλου. «Αν ορισμένα αγαθά παραμένουν απούλητα, αυτό συμβαίνει διότι άλλα αγαθά δεν παράγονται». Ο Νόμος του Σε μπορεί να έχει επιρροές από τον Εκκλησιαστή ε, 10 «ἐν πλήθει ἀγαθωσύνης ἐπληθύνθησαν ἔσθοντες αὐτήν· καὶ τί ἀνδρεία τῷ παρ᾿ αὐτῆς ὅτι ἀλλ᾿ ἢ τοῦ ὁρᾶν ὀφθαλμοῖς αὐτοῦ;» (μετ.: Όπου υπάρχει πλήθος καλοσύνης, εκεί θα πληθαίνουν και αυτοί που θα την γεύονται. Και κατά τι θα ωφελείται ο ιδιοκτήτης αυτών των αγαθών εκτός του να βλέπει τους άλλους, να απολαμβάνουν τα αγαθά του;). Μαζί με τη θεωρία του Άνταμ Σμιθ περί «Αόρατου Χεριού», ο νόμος του Σε υπήρξε ένα από τα δόγματα που χρησιμοποιούνται για να στηρίξουν την πεποίθηση "laissez-faire" ότι η καπιταλιστική κοινωνία, αν δεν δεχτεί κρατικές παρεμβάσεις, τείνει φυσικά προς την πλήρη απασχόληση και την ευημερία. (el)
- Das saysche (oder Say’sche) Theorem (auch saysches (Say’sches) Gesetz) geht auf Jean-Baptiste Say (1803) und James Mill zurück. Es formuliert einen Kausalzusammenhang zwischen den volkswirtschaftlichen Größen Angebot und Nachfrage. Das Theorem zählt zu den klassischen bzw. neoklassischen Theoremen und ist ein entscheidender Baustein zum Verständnis der modernen angebotsorientierten Wirtschaftspolitik. (de)
- Ekonomian, Sayren legea Jean-Baptiste Sayri esleitzen zaio. Lege honek dio eskaririk ezin duela egon eskaintzarik ez badago. Geroz eta ondasun gehiago ekoiztu, ondasun gehiago existituko dira eta honek eskaintza sortuko du beste ondasun batzuentzat. Hau da, eskariak bere eskaintza propioa sortzen du. Sayk berak esan zuen bezala: (eu)
- En economía, la ley de Say es un principio atribuido a Jean-Baptiste Say que indica que la demanda está determinada por la producción, y que solo produciendo se puede generar demanda: Cuantos más bienes -para los que hay demanda- se produzcan, más bienes existirán (oferta) que constituirán a su vez demanda para otros bienes. Dicha ley suele interpretarse mal en la mayoría de los casos. No es correcto afirmar que, según Say, todo bien producido va a encontrar su demanda, sino que para demandar un bien deben ofertarse otros. Dicho de otra forma; para que se pueda demandar un bien en concreto, es necesario que antes puedan venderse otros. Por necesidad, la demanda viene limitada por la oferta pero no en un contexto comercial, es decir la ley de Say no implica que todo tipo de producción vaya a encontrar automáticamente su demanda, sino más bien que si los individuos quieren gastar, primero deben producir. Expresado en palabras del mismo Say: Un producto terminado ofrece, desde ese preciso instante, un mercado a otros productos por todo el monto de su valor. En efecto, cuando un productor termina un producto, su mayor deseo es venderlo, para que el valor de dicho producto no permanezca improductivo en sus manos. Pero no está menos apresurado por deshacerse del dinero que le provee su venta, para que el valor del dinero tampoco quede improductivo. Ahora bien, no podemos deshacernos del dinero más que motivados por el deseo de comprar un producto cualquiera. Vemos entonces que el simple hecho de la formación de un producto abre, desde ese preciso instante, un mercado a otros productos. J.B. Say, 1803 (es)
- La loi de Say (ou loi des débouchés) est une loi économique selon laquelle l'offre crée sa propre demande. La production d'un bien ou d'un service offre un débouché à d'autres produits du montant de la même valeur par le biais du versement des salaires. Elle doit son nom à Jean-Baptiste Say, qui a écrit qu'« un produit terminé offre, dès cet instant, un débouché à d’autres produits pour tout le montant de sa valeur ». La loi des débouchés aussi selon les formules « c’est la production qui ouvre des débouchés aux produits », ou encore « l’achat d’un produit ne peut être fait qu’avec la valeur d’un autre ». Il s'agit d'un des fondements de l'école classique d'économie. (fr)
- In classical economics, Say's law, or the law of markets, is the claim that the production of a product creates demand for another product by providing something of value which can be exchanged for that other product. So, production is the source of demand. In his principal work, A Treatise on Political Economy (Traité d'économie politique, 1803), Jean-Baptiste Say wrote: "A product is no sooner created, than it, from that instant, affords a market for other products to the full extent of its own value." And also, "As each of us can only purchase the productions of others with his own productions – as the value we can buy is equal to the value we can produce, the more men can produce, the more they will purchase." Some maintain that Say further argued that this law of markets implies that a general glut (a widespread excess of supply over demand) cannot occur. If there is a surplus of one good, there must be unmet demand for another: "If certain goods remain unsold, it is because other goods are not produced." However, according to Petur Jonsson, Say does not claim a general glut cannot occur and in fact acknowledges that they can occur. Say's law has been one of the principal doctrines used to support the laissez-faire belief that a capitalist economy will naturally tend toward full employment and prosperity without government intervention. Over the years, at least two objections to Say's law have been raised:
* General gluts do occur, particularly during recessions and depressions.
* Economic agents may collectively choose to increase the amount of savings they hold, thereby reducing demand but not supply. Say's law was generally accepted throughout the 19th century, though modified to incorporate the idea of a "boom-and-bust" cycle. During the worldwide Great Depression of the 1930s, the theories of Keynesian economics disputed Say's conclusions. Scholars disagree on the question of whether it was Say who first stated the principle, but by convention, Say's law has been another name for the law of markets ever since John Maynard Keynes used the term in the 1930s. A historical analysis of Say's law was first published by American economist Thomas Sowell. (en)
- In economia la legge di Say, detta anche legge degli sbocchi, fu enunciata dall'economista francese Jean-Baptiste Say (1767-1832) e riguarda il fenomeno delle crisi economiche. (it)
- 세의 법칙(Say's law)은 프랑스 경제학자 장바티스트 세(Jean-Baptiste Say, 1767~1832)에 의해 제시된 주장으로, 흔히 말하는 “공급은 스스로 수요를 창출한다”(Supply creates its own demand)는 말로 요약할 수 있다. (ko)
- セイの法則（セイのほうそく、セーの法則、英: Say's law, 仏: Loi des débouchés）とは「供給はそれ自ら需要をつくりだす」という命題に要約される経済学上の見解。一般に経済を四つの分野（生産物市場、労働市場、債券市場、貨幣市場）に分類し、貨幣市場を除いた残りの財市場において「全体としての需要と供給がつねに等しい」と考える体系がセイの法則であると考えられている。「非貨幣市場の総供給と総需要は常に一致する」という原則。 フランスの経済学者ジャン＝バティスト・セイによって発見され、「セイ法則」、「販路説」などとも呼ばれる。「近代経済学の父」リカードが採用したことから、マルクス、ワルラス、ヒックスといった多くの経済学者によって継承されたが、ケインズ『一般理論』(1937年)によって否定され、その問題点が広く認知されるようになった。シュンペーターは「経済分析の歴史」の中で「この法則は社会の総量には当てはまらない。それは太陽系の天体全ての重量を足し合わせたることが無意味であるように（無意味）」と述べている。 (ja)
- De wet van Say stelt dat elk aanbod zijn eigen vraag schept. Dit economische principe wordt toegeschreven aan de Franse zakenman, politicus en econoom Jean-Baptiste Say (1767-1832). Say ging uit van de aanname dat de vraag naar goederen in beginsel oneindig is (dit geldt misschien niet voor de eerste levensbehoeften, maar wel voor luxegoederen). Verder betoogde hij dat ieder goed dat geproduceerd wordt, inkomen oplevert dat besteed kan worden om aan deze oneindige vraag te voldoen. Vraagoverschot en aanbodoverschot zouden tijdelijke en lokale afwijkingen zijn, die spoedig door het marktmechanisme gecorrigeerd zouden worden. Onmiddellijk gevolg van de wet van Say is dat een algehele overproductiecrisis niet kan voorkomen: recessies ontstaan niet door een gebrek aan vraag of aan geld, maar door externe oorzaken. Voorspoed zou dan ook vergroot moeten worden door de productie te stimuleren, niet de consumptie. Vanuit Says standpunt leidt het vergroten van de geldhoeveelheid simpelweg tot inflatie (kwantiteitstheorie); meer geld om dezelfde hoeveelheid goederen te kopen representeert geen echte vergroting van de vraag. Een ander gevolg is dat een markteconomie altijd leidt tot volledige werkgelegenheid: overaanbod op de arbeidsmarkt wordt spoedig gecorrigeerd door stijgende vraag. (nl)
- A Lei de Say também conhecida como Lei de mercados de Say ou Lei da preservação do poder de compra decorre do modelo que mantém oferta e demanda em identidade. Foi popularizada pelo economista francês Jean-Baptiste Say com sua explicação sobre o funcionamento dos mercados. A expressão didática para se referir ao princípio e que sintetiza o significado da lei, "a oferta cria sua própria demanda", teria sido difundida em Cambridge antes de 1936. Ela foi usada por Keynes na Teoria Geral em sua crítica ao modelo econômico que a adotava. Karl Marx contestou o uso de nome de Say para a lei, afirmando que a concepção original teria sido de James Mill quando aquele afirmara haver um "equilíbrio metafísico entre vendedores e compradores". Adam Smith também usara a ideia básica antes. Schumpeter discordou alegando que o escrito de Mill fora publicado em 1808 enquanto a primeira edição do livro de Say, Traité d'Economique Politique, saiu em 1803. Mas ressalve-se que o autor francês aprofundou o conceito apenas na segunda edição (de 1814). Pela teoria de Say, não existem as chamadas crises de "superprodução geral", uma vez que tudo o que é produzido pode ser consumido já que a demanda de um bem é determinada pela oferta de outros bens, de forma que a oferta agregada é sempre igual a demanda agregada. Say aceitava ser possível que certos setores da economia tivessem relativa superprodução em relação aos outros setores, que sofressem de relativa subprodução. Também segundo a lei não existiria o entesouramento pois o dinheiro não gasto por um produtor (poupança) será repassado a outro através de empréstimo. (pt)
- Prawo Saya – twierdzenie autorstwa francuskiego ekonomisty Jean-Baptiste Saya dotyczące gospodarki rynkowej sformułowane w 1803 r., polegające na tym, że podaż jest czynnikiem tworzącym popyt. Współcześnie istnieje wiele odmiennych interpretacji prawa Saya. (pl)
- ays lag är en ekonomisk sats av Jean-Baptiste Say (1767-1832). 1803 publicerade Say sitt främsta verk, Traite’ d’Economie Politique. I ett kort kapitel i den engelska översättningen (A Treatise on Political Economy, Book I, Chapter XV - Of the Demand or Market for Products) beskriver Say hur ”det är produktion som öppnar en efterfrågan på varor”, vilket senare fick benämningen Says lag. I allmänna ordalag säger Says lag att ”produktion skapar sin egen efterfrågan” eller mer populärt att ”utbudet skapar sin egen efterfrågan”. Says lag avser den aggregerade reala efterfrågan, vilket inte bör blandas ihop med den monetära efterfrågan. Says lag säger att en ökad produktion och ett ökat utbud av varor och tjänster på en aggregerad nivå skapar en ökad aggregerad real efterfrågan genom att prisnivån sjunker. (sv)
- Закон Сэя — экономический закон, по которому совокупный спрос автоматически поглощает весь объём продукции, произведенный в соответствии с существующей технологией и ресурсами в условиях экономики с гибкими ценами. Согласно закону Сэя, спрос и предложение всегда уравновешиваются. Из закона Сэя следует невозможность кризисов перепроизводства в рыночной экономике. Назван по имени французского экономиста Жана Батиста Сэя (1767—1832). (ru)
- 薩伊定律（英語：Say's Law），也稱作薩伊市場定律（Say's Law Of Market），是一種在19世紀初流行的經濟思想定律，為19世紀的古典经济学的思想和主流的經濟思想。該定律得名來自19世紀的法國經濟學家讓-巴蒂斯特·賽伊。不過，薩伊並非最早提出定律內容的人，真正提出相關概念的是英国的经济学家、历史学家詹姆斯·穆勒，並由薩伊進一步闡釋。 詹姆斯·穆勒認為一切生產活動都為了消费，人們為了取得到自己所需要的物品，必須透過生產某些商品來跟其他人進行交換另外一些商品。由於貨幣僅做為媒介，若不存在貨幣的假設下，生産者沒有必要儲存多餘的產品，也沒有儲蓄財富必要，所以他會立刻將產品出售。生產者也是消費者，個人所得最後仍然會用於消費和投资用途，因此社會的總供給必定會等於總需求。因爲資本累積全部最後會轉化為消費與投資，生産必因資本的全部投入而擴大了勞動就業，因此不論供給多寡並不會導致需求不足的情形，為了容易達到充分就业，因而供給必得以盡可能增大。 此定律被提出來的時間點是在工业革命之後，在一個完全賣方主導的市場，這種情境下薩伊定律是成立的。因為產品總是用產品（貨幣）來購買，買者同時也就是賣者，買賣是完全一致的。因此，“商品的供給會為自己創造出需求，總供給與總需求必定是相等的”。局部供求不一致也會因自由價格機制的調節而達到均衡。薩伊定律受到古典學派的三個理論、、的理論所支持。1929年美國經濟大蕭條應證了薩伊定律的謬誤，但在一個純以物易物的經濟中仍可適用的。雖然現今经济学教科書已將其內容刪去，然而還有不少微观经济学或宏观经济学理論還是依據薩伊定律而作出結論的。 (zh)
- Закон Сея або Закон ринку Сея (інколи: закон ринків, фр. loi des débouches) — економічний принцип, що приписується французькому економісту та підприємцю Жану Батисту Сею (1767—1832), та який стверджує, що пропозиція (або виробництво) породжує попит на продукти виробництва. Важливим наслідком закону Сея є висновок, що рецесії не виникають через невідповідність попиту або недостатність грошей. Відповідно до нього, виробництво надає виробникам необхідні ресурси щоб споживати те, що вироблено, а відтак, споживання зростатиме коли зростатиме виробництво. З цієї причини, добробут має підвищуватись стимуляцією виробництва, а не споживання. Іншим наслідком закону Сея є те, що збільшення кількості грошей лише породжує інфляцію, адже більший обсяг грошової маси на той самий обсяг продукції не збільшує споживання. Починаючи з робіт Джона Мейнарда Кейнса, сучасні макроекономісти (особливо прихильники «нового Кейнсіанства») широко погоджуються на думці, що закон Сея застосовний лише у випадку, коли ціни цілком гнучкі. Однак у коротких часових проміжках, коли цінам властива певна міра жорсткості, рецесія може бути породжена спадом сукупного попиту. Формулювання: Кожен виробник діє не заради того, щоб проявити свою активність, а з метою придбати ті блага, які задовольняють його потреби, тому кожен виробник, у відповідному розумінні, є покупцем власного продукту або пропозиція породжує свій власний попит. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Das saysche (oder Say’sche) Theorem (auch saysches (Say’sches) Gesetz) geht auf Jean-Baptiste Say (1803) und James Mill zurück. Es formuliert einen Kausalzusammenhang zwischen den volkswirtschaftlichen Größen Angebot und Nachfrage. Das Theorem zählt zu den klassischen bzw. neoklassischen Theoremen und ist ein entscheidender Baustein zum Verständnis der modernen angebotsorientierten Wirtschaftspolitik. (de)
- Ekonomian, Sayren legea Jean-Baptiste Sayri esleitzen zaio. Lege honek dio eskaririk ezin duela egon eskaintzarik ez badago. Geroz eta ondasun gehiago ekoiztu, ondasun gehiago existituko dira eta honek eskaintza sortuko du beste ondasun batzuentzat. Hau da, eskariak bere eskaintza propioa sortzen du. Sayk berak esan zuen bezala: (eu)
- In economia la legge di Say, detta anche legge degli sbocchi, fu enunciata dall'economista francese Jean-Baptiste Say (1767-1832) e riguarda il fenomeno delle crisi economiche. (it)
- 세의 법칙(Say's law)은 프랑스 경제학자 장바티스트 세(Jean-Baptiste Say, 1767~1832)에 의해 제시된 주장으로, 흔히 말하는 “공급은 스스로 수요를 창출한다”(Supply creates its own demand)는 말로 요약할 수 있다. (ko)
- セイの法則（セイのほうそく、セーの法則、英: Say's law, 仏: Loi des débouchés）とは「供給はそれ自ら需要をつくりだす」という命題に要約される経済学上の見解。一般に経済を四つの分野（生産物市場、労働市場、債券市場、貨幣市場）に分類し、貨幣市場を除いた残りの財市場において「全体としての需要と供給がつねに等しい」と考える体系がセイの法則であると考えられている。「非貨幣市場の総供給と総需要は常に一致する」という原則。 フランスの経済学者ジャン＝バティスト・セイによって発見され、「セイ法則」、「販路説」などとも呼ばれる。「近代経済学の父」リカードが採用したことから、マルクス、ワルラス、ヒックスといった多くの経済学者によって継承されたが、ケインズ『一般理論』(1937年)によって否定され、その問題点が広く認知されるようになった。シュンペーターは「経済分析の歴史」の中で「この法則は社会の総量には当てはまらない。それは太陽系の天体全ての重量を足し合わせたることが無意味であるように（無意味）」と述べている。 (ja)
- Prawo Saya – twierdzenie autorstwa francuskiego ekonomisty Jean-Baptiste Saya dotyczące gospodarki rynkowej sformułowane w 1803 r., polegające na tym, że podaż jest czynnikiem tworzącym popyt. Współcześnie istnieje wiele odmiennych interpretacji prawa Saya. (pl)
- Закон Сэя — экономический закон, по которому совокупный спрос автоматически поглощает весь объём продукции, произведенный в соответствии с существующей технологией и ресурсами в условиях экономики с гибкими ценами. Согласно закону Сэя, спрос и предложение всегда уравновешиваются. Из закона Сэя следует невозможность кризисов перепроизводства в рыночной экономике. Назван по имени французского экономиста Жана Батиста Сэя (1767—1832). (ru)
- En economia, la llei de Say o llei dels mercats de Say és un principi atribuït a l'empresari i economista francès Jean-Baptiste Say (1767-1832) que diu que no hi pot haver demanda sense oferta. Un element central de la llei de Say és que la recessió no s'esdevé a causa d'una baixada de la demanda o de la manca de diner. Com més béns (per als quals hi haja demanda) es produesquin, més béns existiran (oferta) que es convertiran en demanda de nous béns. Per aquesta raó, la prosperitat creixeria estimulant la producció, no pas el consum. Des del punt de vista de Say, la creació de més diner simplement provoca inflació; el fet que hi hagi més diners i la mateixa quantitat de béns no suposa un increment de la demanda real. Say va argumentar que aquesta llei de mercats implica que no es pot produ (ca)
- Sayův zákon či Sayův zákon trhů (francouzsky loi de débouchés) je ekonomický princip klasické ekonomie, který objasňuje vztah mezi agregátní poptávkou a agregátní nabídkou. Často bývá shrnut do věty: Nabídka si vytváří svou vlastní poptávku, popř. Agregátní nabídka se musí rovnat agregátní poptávce. Taktéž se dá stručně interpretovat jako nabídka zboží X tvoří poptávku po zboží Y. Nemůže tak docházet ke krizím z nedostatečné spotřeby. Sayův zákon nese název podle francouzského ekonoma Jean-Baptiste Saye, který tvrdil, že: (cs)
- Ο «Νόμος του Σε» ή «Νόμος των Αγορών», είναι ένας αμφιλεγόμενος ισχυρισμός, που συναντάται στα κλασικά οικονομικά και σύμφωνα με αυτόν η συνολική παραγωγή υποχρεωτικά δημιουργεί μια ίση ποσότητα συνολικής ζήτησης. Καθιερώθηκε από τον Γάλλο οικονομολόγο Ζαν-Μπατίστ Σε (1767-1832). Ο Σε υποστήριξε επίσης το επιχείρημα ότι ο Νόμος των Αγορών συνεπάγεται ότι δεν μπορεί να προκύψει ένα «γενικότερο πλεόνασμα» (ο όρος χρησιμοποιούνταν την εποχή του Σε για να εκφράσει ένα ευρύ πλεόνασμα προσφοράς έναντι της ζήτησης). Αν έχουμε πλεόνασμα σε ένα αγαθό, αυτό σημαίνει ότι υπάρχει αδυναμία κάλυψης ενός άλλου. «Αν ορισμένα αγαθά παραμένουν απούλητα, αυτό συμβαίνει διότι άλλα αγαθά δεν παράγονται». (el)
- En economía, la ley de Say es un principio atribuido a Jean-Baptiste Say que indica que la demanda está determinada por la producción, y que solo produciendo se puede generar demanda: Cuantos más bienes -para los que hay demanda- se produzcan, más bienes existirán (oferta) que constituirán a su vez demanda para otros bienes. Dicha ley suele interpretarse mal en la mayoría de los casos. No es correcto afirmar que, según Say, todo bien producido va a encontrar su demanda, sino que para demandar un bien deben ofertarse otros. Expresado en palabras del mismo Say: (es)
- La loi de Say (ou loi des débouchés) est une loi économique selon laquelle l'offre crée sa propre demande. La production d'un bien ou d'un service offre un débouché à d'autres produits du montant de la même valeur par le biais du versement des salaires. Elle doit son nom à Jean-Baptiste Say, qui a écrit qu'« un produit terminé offre, dès cet instant, un débouché à d’autres produits pour tout le montant de sa valeur ». (fr)
- In classical economics, Say's law, or the law of markets, is the claim that the production of a product creates demand for another product by providing something of value which can be exchanged for that other product. So, production is the source of demand. In his principal work, A Treatise on Political Economy (Traité d'économie politique, 1803), Jean-Baptiste Say wrote: "A product is no sooner created, than it, from that instant, affords a market for other products to the full extent of its own value." And also, "As each of us can only purchase the productions of others with his own productions – as the value we can buy is equal to the value we can produce, the more men can produce, the more they will purchase." (en)
- De wet van Say stelt dat elk aanbod zijn eigen vraag schept. Dit economische principe wordt toegeschreven aan de Franse zakenman, politicus en econoom Jean-Baptiste Say (1767-1832). Say ging uit van de aanname dat de vraag naar goederen in beginsel oneindig is (dit geldt misschien niet voor de eerste levensbehoeften, maar wel voor luxegoederen). Verder betoogde hij dat ieder goed dat geproduceerd wordt, inkomen oplevert dat besteed kan worden om aan deze oneindige vraag te voldoen. Vraagoverschot en aanbodoverschot zouden tijdelijke en lokale afwijkingen zijn, die spoedig door het marktmechanisme gecorrigeerd zouden worden. (nl)
- A Lei de Say também conhecida como Lei de mercados de Say ou Lei da preservação do poder de compra decorre do modelo que mantém oferta e demanda em identidade. Foi popularizada pelo economista francês Jean-Baptiste Say com sua explicação sobre o funcionamento dos mercados. A expressão didática para se referir ao princípio e que sintetiza o significado da lei, "a oferta cria sua própria demanda", teria sido difundida em Cambridge antes de 1936. Ela foi usada por Keynes na Teoria Geral em sua crítica ao modelo econômico que a adotava. (pt)
- ays lag är en ekonomisk sats av Jean-Baptiste Say (1767-1832). 1803 publicerade Say sitt främsta verk, Traite’ d’Economie Politique. I ett kort kapitel i den engelska översättningen (A Treatise on Political Economy, Book I, Chapter XV - Of the Demand or Market for Products) beskriver Say hur ”det är produktion som öppnar en efterfrågan på varor”, vilket senare fick benämningen Says lag. (sv)
- 薩伊定律（英語：Say's Law），也稱作薩伊市場定律（Say's Law Of Market），是一種在19世紀初流行的經濟思想定律，為19世紀的古典经济学的思想和主流的經濟思想。該定律得名來自19世紀的法國經濟學家讓-巴蒂斯特·賽伊。不過，薩伊並非最早提出定律內容的人，真正提出相關概念的是英国的经济学家、历史学家詹姆斯·穆勒，並由薩伊進一步闡釋。 詹姆斯·穆勒認為一切生產活動都為了消费，人們為了取得到自己所需要的物品，必須透過生產某些商品來跟其他人進行交換另外一些商品。由於貨幣僅做為媒介，若不存在貨幣的假設下，生産者沒有必要儲存多餘的產品，也沒有儲蓄財富必要，所以他會立刻將產品出售。生產者也是消費者，個人所得最後仍然會用於消費和投资用途，因此社會的總供給必定會等於總需求。因爲資本累積全部最後會轉化為消費與投資，生産必因資本的全部投入而擴大了勞動就業，因此不論供給多寡並不會導致需求不足的情形，為了容易達到充分就业，因而供給必得以盡可能增大。 (zh)
- Закон Сея або Закон ринку Сея (інколи: закон ринків, фр. loi des débouches) — економічний принцип, що приписується французькому економісту та підприємцю Жану Батисту Сею (1767—1832), та який стверджує, що пропозиція (або виробництво) породжує попит на продукти виробництва. Формулювання: Кожен виробник діє не заради того, щоб проявити свою активність, а з метою придбати ті блага, які задовольняють його потреби, тому кожен виробник, у відповідному розумінні, є покупцем власного продукту або пропозиція породжує свій власний попит. (uk)
|
