| dbo:abstract
|
- قانون باركنسون (بالإنجليزية: Parkinson's law) هو قانون قائم على مفهوم أن العمل يتوسع لكي يملأ كل الوقت المتاح لإنجازه، وهذا يدعو إلى عدم تخصيص وقت أطول لتنفيذ عمل ما. يميل أي مشروع إلى استغراق الوقت المخصص له، فإذا تم تخصيص ساعتين على سبيل المثال لمجموعة من الأفراد لإنجاز مهمة معينة مقابل أربعة ساعات لمجموعة أخرى من الأفراد لإنجاز المهمة ذاتها، فإن كلا المجموعتين تنهيان العمل في حدود الوقت المحدد لها. وبعبارة أخرى، يتمدد العمل كي يملأ الوقت المتاح لاستكماله. ويتم تطبيق هذا القانون عن طريق تحويل الأعمال إلى مشاريع مع تحديد وقت نهائي وحاسم لكل عمل من الأعمال مع الالتزام الكامل بهذا الموعد والتدرج في الأولوية. (ar)
- Ο νόμος του Πάρκινσον είναι ένα γνωμικό που λέει ότι «μια εργασία επεκτείνεται σε διάρκεια τόσο όσο που να γεμίσει το χρόνο που είναι διαθέσιμος για την ολοκλήρωσή της». Εκφρασμένος από τον ως μέρος της πρώτης φράσης του χιουμοριστικού δοκιμίου του που δημοσιεύτηκε στο The Economist το 1955, ανατυπώθηκε μαζί με άλλα δοκίμια στο βιβλίο Parkinson's Law: The Pursuit of Progress (London, John Murray, 1958). Συνέλαβε το γνωμικό από τη μεγάλη εμπειρία του στη British Civil Service. Η σημερινή μορφή του νόμου δεν αυτή την οποία ο Πάρκινσον αναφέρει με αυτό το όνομα στο άρθρο, αλλά μια μαθηματική εξίσωση που περιγράφει το ρυθμό με τον οποίο οι γραφειοκρατίες επεκτείνονται με την πάροδο του χρόνου. Μεγάλο μέρος του δοκιμίου είναι αφιερωμένο σε μια περίληψη των δήθεν επιστημονικών παρατηρήσεων που υποστηρίζουν το νόμο, όπως είναι η αύξηση του αριθμού των εργαζομένων στο Υπουργείο Αποικιών, ενώ η υπερπόντια αυτοκρατορία της Μεγάλης Βρετανίας περιοριζόταν (που δείχνει ότι είχε το μεγαλύτερο αριθμό του προσωπικού του κατά τη συγχώνευσή του στο Υπουργείο Εξωτερικών λόγω της έλλειψης αποικιών για να διαχειριστεί). Εξηγεί αυτή η αύξηση από δύο δυνάμεις: (1) «Ο υπάλληλος θέλει να πολλαπλασιάσει τους υφισταμένους, και όχι ανταγωνιστές» και (2) «Οι υπάλληλοι δημιουργούν εργασία ο ένας για τον άλλον». Ο ίδιος επισημαίνει ότι ο αριθμός των απασχολουμένων σε μια γραφειοκρατία αυξήθηκε κατά 5-7% ανά έτος, «ανεξάρτητα από οποιαδήποτε μεταβολή στην ποσότητα του έργου (εφόσον υπάρχει) που έπρεπε να γίνει». Το 1986, ο παραπονέθηκε για την διόγκωση της γραφειοκρατίας στην Ιταλία. Ο Μιχαήλ Γκορμπατσόφ απάντησε ότι «νόμος του Πάρκινσον λειτουργεί παντού». (el)
- La Leĝoj de Parkinson estis formulitaj de la brita profesoro sekve de liaj observoj:
* La laborkvanto pligrandiĝas ekzakte tiom, kiom da tempo por plenumi ĝin haveblas, ne tiom, kiom komplika ĝi fakte estas.(Work expands (so as) to fill the time available for its completion.). Ofte raportita ekzemplo estas la pensiulino, kiu bezonas duonan tagon por sendi gratulkarton al sia nepo:Unue ŝi iras al vendejo por kartoj, tie spezas duonan horon por la elektado, poste hejme pripensas longe ĝentilajn tekstojn. Poste ŝi iras al la poŝtoficejo, pridemandas pri haveblaj belaj specialaj poŝtmarkoj, ĝis ŝi fine enmetas la karton en la poŝtkeston. Kontraste la tre okupita manaĝero pritraktas la saman aferon dum tri minutoj.
* Dum diskutoj la plej malgrandaj temoj estas plej detale diskutitaj, pri kiuj la plej multaj estas iom spertaj – ne tiuj, kiuj estas la plej gravaj.(The matters most debated in a deliberative body tend to be the minor ones where everybody understands the issues.) El tiuj observoj Parkinson konkludis aldone jenajn leĝojn, kiuj estas validaj en multaj oficejoj de la mondo:
* Ĉiu dungito deziras pligrandigi la nombron de siaj subuloj, ne la nombron de siaj rivaloj.
* Dungitoj kreigas laboron al aliaj reciproke. Parkinson klarigis tion je la ekzemplo de la reĝa brita mararmeo de la jaro 1930. Laŭ tio la dungitaro de ĉiu administracio evoluas laŭ jena formulo: Klarigo de la faktoroj
* k nombro de dungitoj, kiuj strebas promocion per dungigo de novaj subuloj
* m nombro de laborhoroj por persono, kiuj estas uzataj por skribi dokumentojn por komunikado inter diversaj burooj.
* L estas la diferenco inter la aĝo de dungado kaj la aĝo de pensiigo
* n nombro de laborunuoj kiuj estas fakte liverataj de la personaro de tiu buroo
* x nombro de novaj dungitoj kiuj devas esti dungitaj dum ĉiu jaro Parkinson kalkulis la jaran kvanton de pligrandiĝo de la personaro, ne konsiderante la variojn de la laborkvanto, je inter 5,17 kaj 6,56 %. Parkinson formulis tiujn leĝojn dum la jaroj 1940 ĝis 1950. En modernaj administracioj novaj principoj estis enkondukitaj, kiuj devus pli efikigi la laboron konsiderinde.Ekzemple kontrolingo, kvalito-certigo … ktp. Rimarkinde estas, ke en tiuj novaj areoj la parto de la personaro kreskadas daŭre, dum la personaro por la bazaj, kernaj taskoj stagnas aŭ malkreskas. Parkinson eĉ tiom plue iras asertante, ke la kernaj taskoj povus foresti, tamen la administracio ne malkreskus. (eo)
- La Ley de Parkinson, enunciada por el británico Cyril Northcote Parkinson en 1957, afirma que "el trabajo se expande hasta llenar el tiempo disponible para que se termine". En una burocracia, esto es motivado por dos factores: 1.
* Un funcionario quiere multiplicar sus subordinados, no rivales 2.
* Los funcionarios se crean trabajo unos a otros Cyril Northcote Parkinson la enunció en el libro del mismo nombre como resultado de su extensa experiencia en el (British Civil Service). Las observaciones científicas que contribuyeron al desarrollo de la ley incluyeron notar que a medida que el Imperio Británico declinaba en importancia, el número de empleados en la Oficina Colonial (Colonial Office) aumentaba. Parkinson también notó que el total de aquellos empleados dentro de una burocracia aumenta en un 5-7 por ciento por año "independientemente de las variaciones en la cantidad de trabajo (si las hay) que debe hacerse". Para muchos, cuanto más tiempo se tenga para hacer algo, más divagará la mente y más problemas serán planteados. Este hecho tiene una gran aplicación en gestión del tiempo, productividad y dirección de proyectos, puesto que la fijación de cortos plazos de entrega nos ayuda a evitar que el trabajo se expanda innecesariamente. La "Ley de Parkinson" también se usa para referirse a otra relacionada con los sistemas informáticos: "Los datos se expanden hasta llenar el espacio disponible para el almacenamiento". De esta forma, comprar más memoria incentiva el uso de técnicas de programación que usan la memoria de forma más intensiva. Se ha observado en los últimos 10 años que el uso de memoria de los sistemas ha mostrado una tendencia a duplicarse aproximadamente una vez cada 18 meses. Afortunadamente, la densidad de memoria disponible por un dinero constante también tiende a duplicarse cada 12 meses (ver ley de Moore). Desafortunadamente, las leyes de la física garantizan que esto no puede seguir indefinidamente. Las tres leyes fundamentales de Parkinson son: 1.
* "El trabajo se expande hasta llenar el tiempo de que se dispone para su realización". 2.
* "Los gastos aumentan hasta cubrir todos los ingresos". 3.
* "El tiempo dedicado a cualquier tema de la agenda es inversamente proporcional a su importancia" (Parkinson la llamaba ley de la trivialidad). Estas tres leyes, al igual que otras que Parkinson formuló, como la ley de la dilación o el arte de perder el tiempo y la ley de la ocupación de los espacios vacíos: por mucho espacio que haya en una oficina siempre hará falta más, son leyes extraídas de la experiencia cotidiana, mediante las cuales, al tiempo que se describe o pone de manifiesto una determinada realidad, se denuncia la falta de eficiencia del trabajo administrativo. (es)
- Die Parkinsonschen Gesetze sind einige in das Gewand soziologischer Lehrsätze gekleidete ironisierende Darstellungen des britischen Historikers C. Northcote Parkinson zur Verwaltungs- und Wirtschaftslehre. (de)
- Parkinsonen Legea 1955an Cyril Northcote Parkinson britainiarrak idatzitako artikulu eta geroago, 1957an, liburu baten pasarte bati egiten dio erreferentzia. "Lana langileek daukaten denbora guztian zehar hedatzen da". Burokrazia batean, bi faktorek eragiten dute hori: 1.
* 'Funtzionario batek bere mendekoak gehiago izatea nahi du, eta ez ditu aurkariak nahi', eta 2.
* 'Funtzionarioek lana sortzen diote elkarri. Cyril Northcote Parkinsonek 1955ean The Economist aldizkariko artikulu batean adierazi zuen lehen aldiz bere legea. Bi urte geroago testua zabaldu zuen izenburuan egilearen deitura zuen liburuan. Parkinson jaunak, ironia eta satira erabiliz, eta Britainiar Zerbitzu Zibilean (British Civil Service) urte luzeetan izan zuen eskarmentu handia aprobetxatuz, zenbait zerbitzu publikotan batere eraginkortasunik ez zegoela azaldu zuen. Egilearen izena daraman legea garatzen lagundu zuten Parkinsonek urtetan hartutako oharrek; Britainiar Inperioak garrantzia galtzen zuen heinean, Colonial Officeko, bulego kolonialetako, enplegatuen kopurua handitzen eta handitzen ari zela nabarmendu zuen. Egilearen arabera, zenbat eta denbora gehiago eduki zerbait egiteko, orduan eta gehiago dibagatuko du buruak, eta arazo gehiago planteatuko ditu. Horrek aplikazio handia omen du denboraren kudeaketan, produktibitatean eta proiektuen zuzendaritzan; izan ere, entrega-epe laburrak ezartzeak agian laguntzen du lana beharrik gabe zabal ez dadin. (eu)
- La loi de Parkinson pose que tout travail au sein d'une administration augmente jusqu’à occuper entièrement le temps qui lui est affecté. Elle concerne en particulier la multiplication inéluctable des bureaucrates, et a d’abord été publiée par Cyril Northcote Parkinson le 19 novembre 1955, dans un article publié dans la revue The Economist, et reprise ensuite avec neuf autres articles du même auteur dans un ouvrage intitulé Parkinson’s Law And Other Studies In Administration aux éditions The Riverside Press, en 1957. Cet ouvrage a été traduit en français par Jérôme de Villehouverte en 1958, sous le titre 1=2, ou les Principes de Mr. Parkinson. (fr)
- Parkinson's law is the adage that "work expands so as to fill the time available for its completion." It is sometimes applied to the growth of bureaucracy in an organization, but can be applicable to all forms of work. (en)
- Kaidah Parkinson adalah sebuah teori yang menjelaskan 'Pekerjaan berkembang sedemikian rupa agar waktu yang tersedia untuk menyelesaikannya terpenuhi'. Parkinson mengemukakan bahwa orang cenderung mengada-ngadakan pekerjaan untuk mengisi waktu. Kaidah ini diutarakan oleh , seorang ahli teori administrasi berkebangsaan Inggris dalam karya tulisannya Parkinson's Law, or The Rising Pyramid (1957) meskipun semula tulisannya tersebut hanya dimaksudkan sebagai suatu sindirian, ternyata kemudian tulisannya tersebut berhasil mengungkapkan penyakit - penyakit yang umum dijumpai dalam berbagai organisasi birokrasi. Kaidah Parkinson terutama menyinggung masalah besarnya ukuran organisasi, berdasakan analisis statistik kaidah itu mengungkapkan bahwa laju pertumbuhan ukuran organisasi tetap pada kira-kira 5,75%. Laju pertumbuhan tersebut tidak langsung berkaitan dengan pertumbuhan beban kerja yang nyata dalam organisasi tersebut. Kaidah Parkinson juga menyatakan bahwa para eksekutif cenderung mengaitkan status mereka dengan jumlah karyawan yang menjadi bawahan, makin besar jumlah bawahannya makin tinggi statusnya. (in)
- 파킨슨의 법칙(Parkinson's law)은 공무원의 수는 일의 양과 관계없이 증가한다는 생태학적 법칙이다. 영국의 경영학자 (Parkinson, C. N.)이 주창하였다. 조직 내 관료주의의 확산에 종종 적용된다. (ko)
- La legge di Parkinson (titolo originale Parkinson's Law) è un saggio di Cyril Northcote Parkinson pubblicato nel 1958 dall'editore londinese John Murray e tradotto in italiano in diverse edizioni a partire dal 1959 e fino al 2011. (it)
- パーキンソンの法則（パーキンソンのほうそく、英: Parkinson’s law）は、1958年、英国の歴史学者・政治学者の著作『パーキンソンの法則：進歩の追求』、およびその中で提唱された法則である。役人の数は、仕事の量とは無関係に増え続けるというもの。 具体的には、 第1法則仕事の量は、完成のために与えられた時間をすべて満たすまで膨張する第2法則支出の額は、収入の額に達するまで膨張する の二つからなる。 (ja)
- De wet van Parkinson is een wet, die stelt dat het werk van een taak uitdijt naar de tijd die beschikbaar is om een taak te realiseren: work expands to fill the time available for its completion. Cyril Northcote Parkinson formuleerde deze op waarneming gebaseerde wet in 1958 in zijn boek Parkinson's Law: The Pursuit of Progress. Parkinson stelde vast dat de omvang van het Britse imperium afnam terwijl het ambtelijk apparaat van het Britse imperium in omvang toenam. De oorzaak hiervan was volgens Parkinson tweeledig:
* een manager wil, in plaats van meer rivalen, meer ondergeschikten
* een manager creëert werk, ze houden elkaar bezig Parkinson nam waar dat het aantal mensen in een bureaucratie, onafhankelijk van het werkaanbod, met 5-7% per jaar toeneemt zonder dat hiervoor een logische verklaring te vinden was. De wet van Parkinson is in algemene bewoordingen als volgt te formuleren: de vraag naar iets zal zich altijd aanpassen aan de maximale beschikbaarheid ervan. (nl)
- Prawo Parkinsona − teza autorstwa Cyrila Northcote’a Parkinsona przedstawiająca zasadę intensywnego wzrostu liczby urzędników zatrudnionych w administracji publicznej, niezależnie od tego, jaka praca jest do wykonania i jak wiele zadań ma być zrealizowanych w określonym czasie. Prawo to odnosi się do organizacji formalnych typu biurokratycznego. Oznacza ono, że jeżeli pracownik ma określony czas na wykonanie danego zadania, zadanie to zostanie wykonane w możliwie najpóźniejszym terminie. W praktyce implikuje to żywiołowy wzrost liczby urzędników, niezwiązany z ilością i rodzajem pracy do wykonania. Oryginalne stwierdzenie prawa Parkinsona: Praca rozszerza się tak, aby wypełnić czas dostępny na jej ukończenie. Cyril Northcote Parkinson Parkinson przedstawił swoją tezę w postaci „prawa”, która pojawiła się w brytyjskim tygodniku „The Economist” w 1955 roku, żartobliwie szydząc z biurokracji oraz pokazując przyczyny i skutki jej rozrostu. W późniejszym czasie Parkinson rozwinął tę ideę pisząc książkę Parkinson: The Law Complete. (pl)
- Законы Па́ркинсона — эмпирические законы, сформулированные историком Сирилом Норткотом Паркинсоном. Первый закон — «Работа заполняет время, отпущенное на неё» — содержался в сатирической статье, напечатанной в британском журнале The Economist в 1955 году, которая позднее вошла вместе с его другими статьями в книгу «Закон Паркинсона» (англ. Parkinson’s Law: The Pursuit of Progress; Лондон, John Murray, 1958). Впоследствии Паркинсоном были опубликованы книги, в которых формулировались соответственно второй («Расходы растут с доходами») и третий («Рост приводит к усложнённости, а усложнённость — это конец пути») законы Паркинсона, а также закон миссис Паркинсон. Паркинсон основывал свои рассуждения на обширном опыте работы британских государственных учреждений. (ru)
- A lei de Parkinson é um epigrama formulado pelo escritor britânico Cyril Northcote Parkinson que diz que "o trabalho se expande de modo a preencher o tempo disponível para a sua realização. Quanto mais tempo, mais importante e exigente o trabalho parece.". Ou seja, segundo esta lei quanto mais tempo livre um trabalhador tem, mais ele vai desperdiçá-lo. Este epigrama foi publicado pelo escritor num artigo na revista The Economist em 1955, sendo depois reimpresso com outros artigos no livro Parkinson's Law: The Pursuit of Progress [A lei de Parkinson: a busca do progresso] (em inglês), Londres: John Murray, 1958, baseado em sua extensa experiência no serviço civil britânico. O livro trata, em um tom irônico e superdimensionado, os problemas e deficiências das organizações. De acordo com Parkinson, isso se deve a dois fatores:
* 1 - "funcionários querem multiplicar subordinados, não rivais", e
* 2 - "funcionários criam trabalho um para o outro." Ele também apontou que o total de empregados dentro de uma burocracia aumenta de 5% a 7% ao ano "independente da quantidade de trabalho (se houver) a ser feito". A "lei de Parkinson" é também usada para referir-se a uma derivativa da original, relacionada à computação: "os dados se expandem para preencher o espaço disponível para armazenamento"; comprar mais memória encoraja o uso de técnicas que requerem mais memória. Observou-se que o uso de memória envolvendo sistemas tende a dobrar a cada 18 meses, em média. Felizmente, a capacidade de memória disponível por um preço constante tende a dobrar a cada 24 meses (ver Lei de Moore); infelizmente, as leis da física garantem que isto não poderá continuar para sempre. A "lei de Parkinson" pode ser generalizada como: "a demanda de um recurso sempre expande para adequar-se à sua oferta ." Geralmente adiciona-se uma extensão, notando que "o inverso não é verdade". Essa generalização tornou-se muito similar à lei econômica da oferta e da procura; que quanto mais baixo o custo de um serviço, maior a demanda deste. (pt)
- Parkinsons lag är ett tänkespråk som kan formuleras på följande sätt: "En arbetsuppgift kommer att utvidga sig så att den fyller den tid som är tillgänglig för att utföra den." Lagen är uppkallad efter C. Northcote Parkinson (1909–1993) i boken Parkinson's Law and other Studies in Administration som gavs ut år 1957. Boken utgavs i svensk översättning, Parkinsons lag, av Åke Runnquist samma år. Parkinsons bok har ett humoristiskt upplägg med smått satiriska beskrivningar av ineffektiva drag hos administrationen inom förvaltningar och företag. Författaren demonstrerar konsekvensen av sin lag och visar hur statliga institutioner ständigt ökar personalstyrkan, oberoende av vilket arbetsresultat som åstadkoms. Om sina fynd säger han: "Det är inte botanikerns uppgift att utrota ogräs. Det är nog för honom om han kan säga hur fort det växer." Temat om byråkratins ohejdade växande ska Parkinson ha illustrerat redan på 1930-talet. Han lyckades då förutspå att den brittiska flottan skulle komma att få fler amiraler än man hade fartyg. Parkinson återkom 1960 med en ny bok: The Law and the profits, eller Lagen och profiterna i svensk översättning av Nils Holmberg. Där presenterar han sin "andra lag" som säger att "Utgifterna stiger för att motsvara inkomsterna". Han illustrerar sina teser med exempel på det allmännas ökande aptit på mer och mer skatteinkomster. Ytterligare en bok kom 1963: Parkinsons tredje lag och annat mer eller mindre lagligt. Baksidestexten meddelar att boken är helt ägnad åt det administrativa monstrum som det moderna storföretaget utgör. (sv)
- Закон Па́ркінсона — емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час. Сформульований істориком Сирілом Норткотом Паркінсоном у його сатиричній статті, надрукованій в британському журналі «The Economist» у 1955 році й пізніше виданий разом з його іншими статтями в книзі «Parkinson's Law: The Pursuit of Progress», (Лондон, John Murray, 1958). Паркінсон зробив свої висновки на великому досвіді роботи британських державних установ. Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили:
* чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників;
* чиновники створюють один одному роботу. Він також помітив, що загальна кількість зайнятих у бюрократії росла на 5-7 % на рік безвідносно до будь-яких змін в обсязі необхідної роботи (якщо такі були взагалі). «Законами Паркінсона» також називають різні закони й спостереження, похідні від основного закону: так, щодо комп'ютерів закон Паркінсона формулюють у такий спосіб: «Обсяг даних росте так, щоб заповнити все місце на носії», або: «Збільшення обсягів пам'яті та носіїв приводить до нових технологій, що вимагають більше пам'яті та місця». Закон Паркінсона часто узагальнюють: «Попит на ресурс завжди росте відповідно до пропозиції ресурсу». Браян Трейсі висунув інтерпретацію цього у своєму курсі «21 секрет успіху мільйонерів»: «витрати ростуть так, щоб бути відповідними доходам». Паркінсон також запропонував правило, що стосується ефективності адміністративних органів. Він визначає коефіцієнт марності комітету (англ. Coefficient of Inefficiency) як кількість його членів, починаючи з якого комітет стає повністю непрацездатним. Паркінсон привів напівжартівливу формулу для обчислення цього коефіцієнта з декількох параметрів, у результаті якої одержав коефіцієнт марності, що лежить «між 19,9 й 22,4 (десяті частки показують часткову присутність, тобто тих, хто посидів і пішов)». (uk)
- 帕金森定理（英語：Parkinson's law），又譯做「白京生定律」，是由英國作家西里爾·諾斯古德·帕金森提出的俗語。這個俚語最早出現在1955年《經濟學人》中的幽默短文，帕金森說： 在工作能夠完成的時限內，工作量會一直增加，直到所有可用時間都被填充為止。 西里爾·諾斯古德·帕金森在1958年，將這個觀察，擴充為一本書，《帕金森定律：對於進度的追求》（Parkinson's Law: The Pursuit of Progress）。在此書中，帕金森定理被當成一個數學等式，即: 在預算之內，支出的需求會一直增加，直到所有資源被用完為止。 這個則是用來描述官僚組織隨著時間而擴大的速率。帕金森觀察到，一個官僚組織中的雇員總數，通常以每年5-7%的速度增加。他認為，有兩股力量造成了這個增長：(1) 一個官員希望他的可動用的下屬增加，但不希望解雇造成敵人增加；以及(2) 官員會分散和製造工作量給彼此。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- قانون باركنسون (بالإنجليزية: Parkinson's law) هو قانون قائم على مفهوم أن العمل يتوسع لكي يملأ كل الوقت المتاح لإنجازه، وهذا يدعو إلى عدم تخصيص وقت أطول لتنفيذ عمل ما. يميل أي مشروع إلى استغراق الوقت المخصص له، فإذا تم تخصيص ساعتين على سبيل المثال لمجموعة من الأفراد لإنجاز مهمة معينة مقابل أربعة ساعات لمجموعة أخرى من الأفراد لإنجاز المهمة ذاتها، فإن كلا المجموعتين تنهيان العمل في حدود الوقت المحدد لها. وبعبارة أخرى، يتمدد العمل كي يملأ الوقت المتاح لاستكماله. ويتم تطبيق هذا القانون عن طريق تحويل الأعمال إلى مشاريع مع تحديد وقت نهائي وحاسم لكل عمل من الأعمال مع الالتزام الكامل بهذا الموعد والتدرج في الأولوية. (ar)
- Die Parkinsonschen Gesetze sind einige in das Gewand soziologischer Lehrsätze gekleidete ironisierende Darstellungen des britischen Historikers C. Northcote Parkinson zur Verwaltungs- und Wirtschaftslehre. (de)
- La loi de Parkinson pose que tout travail au sein d'une administration augmente jusqu’à occuper entièrement le temps qui lui est affecté. Elle concerne en particulier la multiplication inéluctable des bureaucrates, et a d’abord été publiée par Cyril Northcote Parkinson le 19 novembre 1955, dans un article publié dans la revue The Economist, et reprise ensuite avec neuf autres articles du même auteur dans un ouvrage intitulé Parkinson’s Law And Other Studies In Administration aux éditions The Riverside Press, en 1957. Cet ouvrage a été traduit en français par Jérôme de Villehouverte en 1958, sous le titre 1=2, ou les Principes de Mr. Parkinson. (fr)
- Parkinson's law is the adage that "work expands so as to fill the time available for its completion." It is sometimes applied to the growth of bureaucracy in an organization, but can be applicable to all forms of work. (en)
- 파킨슨의 법칙(Parkinson's law)은 공무원의 수는 일의 양과 관계없이 증가한다는 생태학적 법칙이다. 영국의 경영학자 (Parkinson, C. N.)이 주창하였다. 조직 내 관료주의의 확산에 종종 적용된다. (ko)
- La legge di Parkinson (titolo originale Parkinson's Law) è un saggio di Cyril Northcote Parkinson pubblicato nel 1958 dall'editore londinese John Murray e tradotto in italiano in diverse edizioni a partire dal 1959 e fino al 2011. (it)
- パーキンソンの法則（パーキンソンのほうそく、英: Parkinson’s law）は、1958年、英国の歴史学者・政治学者の著作『パーキンソンの法則：進歩の追求』、およびその中で提唱された法則である。役人の数は、仕事の量とは無関係に増え続けるというもの。 具体的には、 第1法則仕事の量は、完成のために与えられた時間をすべて満たすまで膨張する第2法則支出の額は、収入の額に達するまで膨張する の二つからなる。 (ja)
- 帕金森定理（英語：Parkinson's law），又譯做「白京生定律」，是由英國作家西里爾·諾斯古德·帕金森提出的俗語。這個俚語最早出現在1955年《經濟學人》中的幽默短文，帕金森說： 在工作能夠完成的時限內，工作量會一直增加，直到所有可用時間都被填充為止。 西里爾·諾斯古德·帕金森在1958年，將這個觀察，擴充為一本書，《帕金森定律：對於進度的追求》（Parkinson's Law: The Pursuit of Progress）。在此書中，帕金森定理被當成一個數學等式，即: 在預算之內，支出的需求會一直增加，直到所有資源被用完為止。 這個則是用來描述官僚組織隨著時間而擴大的速率。帕金森觀察到，一個官僚組織中的雇員總數，通常以每年5-7%的速度增加。他認為，有兩股力量造成了這個增長：(1) 一個官員希望他的可動用的下屬增加，但不希望解雇造成敵人增加；以及(2) 官員會分散和製造工作量給彼此。 (zh)
- Ο νόμος του Πάρκινσον είναι ένα γνωμικό που λέει ότι «μια εργασία επεκτείνεται σε διάρκεια τόσο όσο που να γεμίσει το χρόνο που είναι διαθέσιμος για την ολοκλήρωσή της». Εκφρασμένος από τον ως μέρος της πρώτης φράσης του χιουμοριστικού δοκιμίου του που δημοσιεύτηκε στο The Economist το 1955, ανατυπώθηκε μαζί με άλλα δοκίμια στο βιβλίο Parkinson's Law: The Pursuit of Progress (London, John Murray, 1958). Συνέλαβε το γνωμικό από τη μεγάλη εμπειρία του στη British Civil Service. (el)
- La Leĝoj de Parkinson estis formulitaj de la brita profesoro sekve de liaj observoj:
* La laborkvanto pligrandiĝas ekzakte tiom, kiom da tempo por plenumi ĝin haveblas, ne tiom, kiom komplika ĝi fakte estas.(Work expands (so as) to fill the time available for its completion.).
* Dum diskutoj la plej malgrandaj temoj estas plej detale diskutitaj, pri kiuj la plej multaj estas iom spertaj – ne tiuj, kiuj estas la plej gravaj.(The matters most debated in a deliberative body tend to be the minor ones where everybody understands the issues.) Klarigo de la faktoroj (eo)
- La Ley de Parkinson, enunciada por el británico Cyril Northcote Parkinson en 1957, afirma que "el trabajo se expande hasta llenar el tiempo disponible para que se termine". En una burocracia, esto es motivado por dos factores: 1.
* Un funcionario quiere multiplicar sus subordinados, no rivales 2.
* Los funcionarios se crean trabajo unos a otros Parkinson también notó que el total de aquellos empleados dentro de una burocracia aumenta en un 5-7 por ciento por año "independientemente de las variaciones en la cantidad de trabajo (si las hay) que debe hacerse". (es)
- Parkinsonen Legea 1955an Cyril Northcote Parkinson britainiarrak idatzitako artikulu eta geroago, 1957an, liburu baten pasarte bati egiten dio erreferentzia. "Lana langileek daukaten denbora guztian zehar hedatzen da". Burokrazia batean, bi faktorek eragiten dute hori: 1.
* 'Funtzionario batek bere mendekoak gehiago izatea nahi du, eta ez ditu aurkariak nahi', eta 2.
* 'Funtzionarioek lana sortzen diote elkarri. (eu)
- Kaidah Parkinson adalah sebuah teori yang menjelaskan 'Pekerjaan berkembang sedemikian rupa agar waktu yang tersedia untuk menyelesaikannya terpenuhi'. Parkinson mengemukakan bahwa orang cenderung mengada-ngadakan pekerjaan untuk mengisi waktu. (in)
- Prawo Parkinsona − teza autorstwa Cyrila Northcote’a Parkinsona przedstawiająca zasadę intensywnego wzrostu liczby urzędników zatrudnionych w administracji publicznej, niezależnie od tego, jaka praca jest do wykonania i jak wiele zadań ma być zrealizowanych w określonym czasie. Oryginalne stwierdzenie prawa Parkinsona: Praca rozszerza się tak, aby wypełnić czas dostępny na jej ukończenie. Cyril Northcote Parkinson (pl)
- De wet van Parkinson is een wet, die stelt dat het werk van een taak uitdijt naar de tijd die beschikbaar is om een taak te realiseren: work expands to fill the time available for its completion. Cyril Northcote Parkinson formuleerde deze op waarneming gebaseerde wet in 1958 in zijn boek Parkinson's Law: The Pursuit of Progress. Parkinson stelde vast dat de omvang van het Britse imperium afnam terwijl het ambtelijk apparaat van het Britse imperium in omvang toenam. De oorzaak hiervan was volgens Parkinson tweeledig: (nl)
- A lei de Parkinson é um epigrama formulado pelo escritor britânico Cyril Northcote Parkinson que diz que "o trabalho se expande de modo a preencher o tempo disponível para a sua realização. Quanto mais tempo, mais importante e exigente o trabalho parece.". Ou seja, segundo esta lei quanto mais tempo livre um trabalhador tem, mais ele vai desperdiçá-lo. De acordo com Parkinson, isso se deve a dois fatores: Essa generalização tornou-se muito similar à lei econômica da oferta e da procura; que quanto mais baixo o custo de um serviço, maior a demanda deste. (pt)
- Законы Па́ркинсона — эмпирические законы, сформулированные историком Сирилом Норткотом Паркинсоном. Первый закон — «Работа заполняет время, отпущенное на неё» — содержался в сатирической статье, напечатанной в британском журнале The Economist в 1955 году, которая позднее вошла вместе с его другими статьями в книгу «Закон Паркинсона» (англ. Parkinson’s Law: The Pursuit of Progress; Лондон, John Murray, 1958). Впоследствии Паркинсоном были опубликованы книги, в которых формулировались соответственно второй («Расходы растут с доходами») и третий («Рост приводит к усложнённости, а усложнённость — это конец пути») законы Паркинсона, а также закон миссис Паркинсон. (ru)
- Parkinsons lag är ett tänkespråk som kan formuleras på följande sätt: "En arbetsuppgift kommer att utvidga sig så att den fyller den tid som är tillgänglig för att utföra den." Lagen är uppkallad efter C. Northcote Parkinson (1909–1993) i boken Parkinson's Law and other Studies in Administration som gavs ut år 1957. Boken utgavs i svensk översättning, Parkinsons lag, av Åke Runnquist samma år. Temat om byråkratins ohejdade växande ska Parkinson ha illustrerat redan på 1930-talet. Han lyckades då förutspå att den brittiska flottan skulle komma att få fler amiraler än man hade fartyg. (sv)
- Закон Па́ркінсона — емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час. Сформульований істориком Сирілом Норткотом Паркінсоном у його сатиричній статті, надрукованій в британському журналі «The Economist» у 1955 році й пізніше виданий разом з його іншими статтями в книзі «Parkinson's Law: The Pursuit of Progress», (Лондон, John Murray, 1958). Паркінсон зробив свої висновки на великому досвіді роботи британських державних установ. Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили: (uk)
|
