| dbo:abstract
|
- Narcology (Russian: наркология: narkológija), from Russian нарко- (narco-, pertaining to narcotics, illicit drugs) + -логия (-logy, "branch of study") is a subspecialty of psychiatry dealing with the prevention, treatment, diagnosis, social care and recovery of drug-dependent persons. The study and science of phenomena of "narcomania", "toxicomania", chronic alcoholism, and its ætiology, pathogenesis, and clinical aspects. The term for a practitioner of narcology is narcologist. In the United States, the comparable terms are "addiction medicine" and "addictionist". Narcology was introduced as a separated medical specialty in the Soviet Union during the early 1960s through the 1970s. The term "narcology" is used especially in the countries of the former Soviet Union, including Russia. (en)
- Narkologi ( bahasa Rusia: наркология : narkológija dari нарко- Rusia ( narko-, berkaitan dengan narkotika, obat terlarang ) + -логия ( -logi, "cabang ilmu") adalah subspesialisasi psikiatri yang menyangkut pencegahan, pengobatan, diagnosis, perawatan sosial, dan pemulihan . Studi dan ilmu kejadian "narkomania", "toksikomania", alkoholisme kronis, dan , patogenesis, dan aspek klinisnya. Istilah untuk praktisi narkologi adalah narkologis. Di Amerika Serikat, istilah yang setara adalah " addiction medicine " dan "addictionist". Narkologi dipisahkan menjadi spesialisasi kesehatan di Uni Soviet pada awal 1960-an hingga 1970-an. Istilah "narkologi" digunakan terutama di negara-negara bekas Uni Soviet, termasuk Rusia . (in)
- Наркологія (від грец. νάρκη /narkē/ — оцепеніння, сон, та дав.-гр. λόγος — вчення) — розділ медицини, який вивчає вияви хронічного алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, та розробляє методи їх лікування та профілактики. Людство познайомилося з психоактивними речовинами настільки давно, що досі неможливо сказати, хто і коли почав вживати їх першим. Майже у всіх відомих нам культурах можна знайти згадки про вживання наркотичних засобів. Однак з такою проблемою, як залежність від психоактивних речовин, люди зіткнулися лише недавно — у першій половині XVIII століття. Тоді цю проблему спробували вирішити законодавчо: в 1729 році в Китаї був прийнятий едикт проти опіуму, який, втім, не увінчався успіхом через активну протидію фінансових і політичних еліт Великої Британії, що вилилося в кінцевому рахунку в першу та другу опіумні війни. Для Європи ця проблема виникла набагато пізніше — в кінці XIX століття. З середини XX століття проблема залежності від наркотиків стала привертати все більшу увагу суспільства та інститутів здоров'я, у зв'язку з тим, що вона стала набагато серйознішою, ніж на початку XIX століття. Зокрема через те, що з'явилася величезна кількість синтетичних препаратів, що викликають залежність. До того ж у великій кількості випадків їх виробництво і продаж здійснюються незаконно, що не дозволяє контролювати якість цих препаратів. У 1975 році наркологія виділилася з загальної психіатрії в СРСР як самостійна клінічна дисципліна. З одного боку це сталося через необхідність збільшити інтенсивність і якомога повніше диференціювати практику лікування наркологічних хворих, з іншого — така потреба була пов'язана із все зростаючою кількістю хворих з проблемами залежності від психоактивних речовин, правильний підхід до терапії яких мав істотні відмінності і вимагав специфічного лікування і догляду, практики диспансеризації та поліклінічної роботи. Дані відмінності значно відокремлюють наркологічну сферу від аналогічної лікувально-профілактичної діяльності з чисто психічним контингентом хворих. Нині причини та механізми виникнення наркоманії вивчені досить добре. У медицині прийнято говорити, в першу чергу, про наявність вродженої схильності до залежності і механізми взаємодії психоактивних речовин з медіаторами головного мозку. Психологія ставить питання про наявність психологічних причин виникнення залежності, які пов'язані з особливостями особистості та її розвитку. Соціологія робить акцент на соціальних чинниках: злочинне соціальне оточення, злидні та ін. Таким чином, феномен наркоманії підлягає вивченню з боку ряду дисциплін. (uk)
- Нарколо́гия (от др.-греч. νάρκη «оцепенение, сон», и λόγος «учение») — область медицины, изучающая проявления наркомании, токсикомании и хронического алкоголизма, разрабатывающая методы их диагностики, лечения и профилактики. В Российской Федерации наркология определяется некоторыми исследователями как раздел психиатрии, другими — как отдельная независимая медицинская наука, выделившаяся из психиатрии. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Нарколо́гия (от др.-греч. νάρκη «оцепенение, сон», и λόγος «учение») — область медицины, изучающая проявления наркомании, токсикомании и хронического алкоголизма, разрабатывающая методы их диагностики, лечения и профилактики. В Российской Федерации наркология определяется некоторыми исследователями как раздел психиатрии, другими — как отдельная независимая медицинская наука, выделившаяся из психиатрии. (ru)
- Narcology (Russian: наркология: narkológija), from Russian нарко- (narco-, pertaining to narcotics, illicit drugs) + -логия (-logy, "branch of study") is a subspecialty of psychiatry dealing with the prevention, treatment, diagnosis, social care and recovery of drug-dependent persons. The study and science of phenomena of "narcomania", "toxicomania", chronic alcoholism, and its ætiology, pathogenesis, and clinical aspects. The term for a practitioner of narcology is narcologist. In the United States, the comparable terms are "addiction medicine" and "addictionist". (en)
- Narkologi ( bahasa Rusia: наркология : narkológija dari нарко- Rusia ( narko-, berkaitan dengan narkotika, obat terlarang ) + -логия ( -logi, "cabang ilmu") adalah subspesialisasi psikiatri yang menyangkut pencegahan, pengobatan, diagnosis, perawatan sosial, dan pemulihan . Studi dan ilmu kejadian "narkomania", "toksikomania", alkoholisme kronis, dan , patogenesis, dan aspek klinisnya. Istilah untuk praktisi narkologi adalah narkologis. Di Amerika Serikat, istilah yang setara adalah " addiction medicine " dan "addictionist". (in)
- Наркологія (від грец. νάρκη /narkē/ — оцепеніння, сон, та дав.-гр. λόγος — вчення) — розділ медицини, який вивчає вияви хронічного алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, та розробляє методи їх лікування та профілактики. (uk)
|
