| dbo:abstract
|
- Majit Gafuri (Bashkir: Мәжит Ғафури, Yañalif script: Məƶit Ƣafuri; Tatar: Мәҗит Гафури, Mäcit Ğafuri; Russian: Мажи́т Гафу́ри; 20 July 1880 – 28 October 1934) was a Bashkir and Tatar poet, writer, and playwright. He was one of the leaders of the democratic trend in Tatar literature and one of the founders of national children's literature. (en)
- Majit Gafuri, pseudonimo di Gabdelmazhit Nurganievich Gafurov baschiro: Мәжит Ғафури, in russo: Габдельмажи́т Нургани́евич Гафу́ров? (Zilim-Karanovo, 20 luglio 1880 – 28 ottobre 1934), è stato un poeta, scrittore e drammaturgo sovietico di etnia baschira-tartara. (it)
- Мажи́т Гафури́ (башк. Мәжит Ғафури, тат. Мәҗит Гафури), полное имя — Габдельмажи́т Нургани́евич Гафу́ров (башк. Ғәбделмәжит Нурғәни улы Ғафуров, тат. Габделмәҗит Нургани улы Гафуров; 1880—1934) — башкирский и татарский писатель, народный поэт Башкирской АССР (1923), классик советской башкирской и татарской литературы, поэзии, фольклорист, драматург. Герой Труда.Был одним из лидеров демократического направления в татарской литературе и из зачинателей национальной детской литературы. (ru)
- Мажит Гафурі (тат. Мәҗит Гафури; справжнє ім'я Гафуров Габдельмажит Нурганійович; 20 липня (*1 серпня 1880, село Зілім-Караново Стерлітамацького повіту Уфимської губернії, нині Гафурійського району, Башкортостан, РФ — †28 жовтня 1934, місто Уфа, Башкортостан, РФ) — башкирський і татарський письменник. Народний поет Башкирської АРСР (1923). Класик башкирської і татарської літератури. Гафурі Мажит був удостоєний звання Героя Праці (1920-ті). Навчався в медресе Троїцька (1898), Казані (1904), Уфи (1906; усі — РФ). Був чорноробом на золотих копальнях, учителював у рідному селі та працював у татарській періодиці. Зазнав переслідувань з боку царської влади. Писати почав у 1902 році татарською мовою. Виступав у різних літературних жанрах (вірші, ліричні мініатюри, поеми, байки, оповідання, повісті, драми, публіцистика). Колоніальне становище башкирського народу в складі Російської імперії, визвольні прагнення і надії визначили зміст та ідейне спрямування творчості Гафурі Мажита, зокрема його поетична збірка «Себер тимер юлы йŸки ŸхүŸле миллет» («Сибірська залізниця, або Становище нації», Оренбург, 1904), «Яшь гомерем» («Моє молоде життя», 1906), «Миллəт мəххəббəтте» («Любов до нації», 1907). Уже тоді він отримує визнання як один із найвидатніших поетів Татарії й Башкирії. Ілюзії, пов'язані із більшовицьикм переворотом 1917, суспільно-політичні процеси наступних років відображено у збірці «Кызыл байрак» («Червоний прапор», Уфа, 1917), поемах «Эшсе» («Робітник», Казань, 1921), «Златоуст» (1928). У ранніх оповіданнях відтворив страхітливі у своїй буденності картини людського горя. Симптоматично, що художня проза Гафурі Мажита і в радянські часи звернена в минуле. У повісті «Ҡара йɵҙҙəр» («Чорнолиці», Уфа, 1926) реалістично змальовано важкий дореволюційний побут башкирського народу, засуджено зневагу до жіночої долі й гідності, а в автобіографічному творі цього ж жанру «Шағҙың алтын приискыҺында» («На золотих копальнях поета», 1930) подано картини нещадного визиску робітників. Про складний процес пробудження самосвідомості простого люду йдеться у повісті «Тормыш баскычлары» («Щаблі життя», 1928). Автор книги про трагедію голодомору 1921—1922 «Ачлык тырнагында» («В пазурах голоду», 1923), п'єси «Ҡыҙыл йондоҙ» («Червона зірка», 1925). На початку 20-х рр. Гафурі Мажит почав писати башкирською мовою, що сприяло формуванню плеяди молодих письменників, які остаточно утвердили мову рідного народу як літературну. Стиль творів Гафурі відзначається простотою і чіткістю, багатством народної мови, ясністю виражальних засобів. Українською мовою твори Гафурі перекладали Павло Тичина, Володимир Сосюра, Марія Пригара, М. Терещенко, С. Литвин, В. Малишко, М. Стельмах, та ін. Ґрунтовне дослідження «Патріотизм у творчості Мажита Гафурі» (1942; К., 1955) виконав Павло Тичина під час перебування в Башкирській АРСР. Образ Гафурі Мажита змалював О. Ющенко у вірші «На щастя» (1982). Ім'ям Гафурі Мажита названі район у Башкортостані, вулицю в Уфі, де також діє , відкрито Дім-музей Мажита Гафурі (1948). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Majit Gafuri (Bashkir: Мәжит Ғафури, Yañalif script: Məƶit Ƣafuri; Tatar: Мәҗит Гафури, Mäcit Ğafuri; Russian: Мажи́т Гафу́ри; 20 July 1880 – 28 October 1934) was a Bashkir and Tatar poet, writer, and playwright. He was one of the leaders of the democratic trend in Tatar literature and one of the founders of national children's literature. (en)
- Majit Gafuri, pseudonimo di Gabdelmazhit Nurganievich Gafurov baschiro: Мәжит Ғафури, in russo: Габдельмажи́т Нургани́евич Гафу́ров? (Zilim-Karanovo, 20 luglio 1880 – 28 ottobre 1934), è stato un poeta, scrittore e drammaturgo sovietico di etnia baschira-tartara. (it)
- Мажи́т Гафури́ (башк. Мәжит Ғафури, тат. Мәҗит Гафури), полное имя — Габдельмажи́т Нургани́евич Гафу́ров (башк. Ғәбделмәжит Нурғәни улы Ғафуров, тат. Габделмәҗит Нургани улы Гафуров; 1880—1934) — башкирский и татарский писатель, народный поэт Башкирской АССР (1923), классик советской башкирской и татарской литературы, поэзии, фольклорист, драматург. Герой Труда.Был одним из лидеров демократического направления в татарской литературе и из зачинателей национальной детской литературы. (ru)
- Мажит Гафурі (тат. Мәҗит Гафури; справжнє ім'я Гафуров Габдельмажит Нурганійович; 20 липня (*1 серпня 1880, село Зілім-Караново Стерлітамацького повіту Уфимської губернії, нині Гафурійського району, Башкортостан, РФ — †28 жовтня 1934, місто Уфа, Башкортостан, РФ) — башкирський і татарський письменник. Народний поет Башкирської АРСР (1923). Класик башкирської і татарської літератури. Гафурі Мажит був удостоєний звання Героя Праці (1920-ті). Навчався в медресе Троїцька (1898), Казані (1904), Уфи (1906; усі — РФ). (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg?width=300){kind=link}
.jpg){kind=link}