| dbo:abstract
|
- Ljuben Stojčev Karavelov (bulharsky Любен Стойчев Каравелов, 1834 – 21. ledna 1879) byl bulharský spisovatel a osobnost obrozeneckého hnutí. Jeho bratr Petko Karavelov byl osobností bulharské politické scény konce 19. století. (cs)
- Ο Λιούμπεν Καραβέλοφ (1834-1879) ήταν σημαντικός Βούλγαρος διανοούμενος, συγγραφέας και δημοσιογράφος. Αγωνίστηκε με την πένα του και τις ιδέες του για την απελευθέρωση των Βουλγάρων από την Οθωμανική Αυτοκρατορία. Υπήρξε ένας από τους σημαντικούς εκπροσώπους της λεγόμενης Βουλγαρικής Εθνικής Αναγέννησης. (el)
- Ljuben Stojtschew Karawelow (bulgarisch Любен Стойчев Каравелов; * 7. November 1834 in Kopriwschtiza; † 21. Januar 1879 in Russe) war ein bulgarischer Dichter, Aktivist der Bulgarischen Nationalen Wiedergeburt und Bruder des bulgarischen Politikers Petko Karawelow. Er spielte eine entscheidende Rolle bei der Gründung des Bulgarischen Revolutionären Zentralkomitees, einer nach dem Vorbild der Innere Revolutionäre Organisation geschaffenen nationalen revolutionären Bewegung. (de)
- Lyuben Stoychev Karavelov (Bulgarian: Любен Стойчев Каравелов) (c. 1834 – 21 January 1879) was a Bulgarian writer and an important figure of the Bulgarian National Revival. Karavelov was born in Koprivshtitsa. He began his education in a church school, but in 1850 he moved to the school of Nayden Gerov in Plovdiv. He was then sent by his father to study in a Greek school for two years, before transferring to a Bulgarian school, where he also studied Russian literature. He moved to Odrin for an apprenticeship, but he soon came back to Koprivshtitsa and was sent to Constantinople in 1856. There he developed a strong interest in politics and the Crimean War. At the same time, he studied the culture and ethnography of the region. In 1857, Karavelov enrolled in the Faculty of History and Philology at the University of Moscow, where he fell under the influence of Russian revolutionary democrats, was placed under police surveillance in 1859, and took part in student riots in 1861. With a group of other young Bulgarian student radicals, he published a journal and started writing poetry and long short stories in Bulgarian, and scholarly publications on Bulgarian ethnography and journalism in Russian. In 1867 he went to Belgrade as a correspondent for Russian newspapers and started publishing prose and journalism in Serbian. There he married , a Serbian activist and writer. In 1868 he was forced to move to Novi Sad, Austria-Hungary, because of his contacts with the Serb opposition (led by Svetozar Marković. Karavelov was arrested and spent time in a Budapest prison for alleged participation in a conspiracy. In 1869 he settled in Bucharest, intending to start his own newspaper and to cooperate with the newly founded Bulgarian Scholarly Society (the future Bulgarian Academy of Sciences). At his first newspaper Svoboda (Freedom) in Bucharest (1869–1873), he worked and became friends with poet and revolutionary Hristo Botev who devoted a poem to him. In 1870, Karavelov was elected chairman of the Bulgarian Revolutionary Central Committee, where he worked with Vasil Levski, the leader of the Internal Revolutionary Organization; he shared Levski's ideas of a democratic republic as the goal of the national revolution. Karavelov admired the political system of Switzerland (which he believed was a good model for the ethnically diverse Balkans) and the United States; he praised the American public education system, as well as the emancipated (in his opinion) status of American women. In 1873–1874, Karavelov and Botev published a second newspaper, Nezavisimost (Independence). Although Karavelov, the older of the two, was the recognized master, both of them were very good professional journalists, setting high standards for Bulgarian language and literature. (Sometimes it was hard to know who exactly authored the many unsigned materials.) Following the capture and execution of Levski in 1873, though, the disheartened Karavelov gradually abandoned his revolutionary zeal, attracting Botev's severe criticism, and started publishing a new Znanie (Knowledge) journal and popular science books. Karavelov died in Rousse in 1879, soon after the liberation of Bulgaria. Karavelov's works include the short novels Old Time Bulgarians (Bulgarian: „Българи от старо време“; Bulgari ot staro vreme, and Mommy's Boy (Bulgarian: „Мамино детенце“; Mamino detentse), considered among the first original Bulgarian novels. His younger brother Petko was a prominent figure in Bulgaria's political life in the late nineteenth century. (en)
- 류벤 스토이체프 카라벨로프(불가리아어: Любен Стойчев Каравелов, 1834년경 ~ 1879년 1월 21일)는 불가리아의 작가이자 혁명가이다. (ko)
- Ljuben Karavelov, in bulgaro Любен Стойчев Каравелов, (Koprivštica, novembre 1834 – Ruse, 21 gennaio 1879), è stato uno scrittore bulgaro e un importante esponente nel periodo del Risveglio nazionale in Bulgaria. (it)
- Luben Karawełow (bułg. Любен Каравелов, ur. 17 listopada 1834 w Kopriwszticy, zm. 21 stycznia 1879 w Ruse) – bułgarski pisarz, prozaik, publicysta i działacz polityczny. Wychowany w patriarchalnej rodzinie kupieckiej. Od 1857 r. przebywał w Moskwie jako stypendysta Dobroczynnego Komitetu Słowiańskiego. Związawszy się z radykalnymi działaczami ukraińskimi I.G. Priżowem i A.A. Kotlarewskim, wkrótce wyzbył się uwielbienia dla opiekunki Słowian, carskiej Rosji. Chociaż do końca życia był przekonany, że narody słowiańskie posiadają odrębną drogę rozwoju, występował przeciwko oficjalnym koncepcjom panslawistów rosyjskich i wdał się w spór z najbardziej konsekwentnym ich zwolennikiem w Bułgarii, . Studiując w Moskwie, nawiązał kontakt z rewolucyjnymi demokratami, m.in. z Mikołajem Czernyszewskim. W Serbii współpracował z „Omladiną”, podczas pobytu w Bukareszcie 1869-1874 nawoływał na łamach redagowanego przez siebie pisma „Swoboda” do walki z Turcją. Współorganizator Bułgarskiego Komitetu Rewolucyjnego. Pisał w językach serbskim, bułgarskim i rosyjskim. Uważany jest za współtwórcę realizmu w literaturze bułgarskiej, m.in. w książkach: Bułgarzy dawnych czasów (1872, wydanie polskie 1953), Maminoto detence (1875). Pamiętnik z pobytu w więzieniu Iz mrtwog doma (1871). Opowiadania i małe powieści Karawełowa zaliczane są do najbardziej wartościowych tekstów prozatorskich epoki bułgarskiego odrodzenia narodowego. Był starszym bratem Petka Karawełowa, premiera i ministra Księstwa Bułgarii. (pl)
- Luben Stoychev Karavelov ( 21 de Janeiro de 1834 - Ruse 21 de Janeiro de 1879) foi um revolucionário,escritor,poeta e enciclopedista, irmão de política Petko Karavelov. (pt)
- Ljuben Karavelov, född omkring 1834 i Koprivsjtitsa, Bulgarien, Osmanska riket, död 21 januari 1879 i Ruse, Furstendömet Bulgarien, var en bulgarisk författare och journalist. Karavelov var bror till Petko Karavelov. Karavelov var son till en kreaturshandlare och fick följa fadern på affärsresor i Osmanska riket, sattes i handelslära i Konstantinopel och kom 1858 till Moskva, där han studerade vid universitetet och utgav en samling bulgariska folkvisor, Pamjatniki narodnago byta Bolgar (1861). Under sin vistelse i Serbien (1868) misstänktes han för delaktighet i mordet på furst Mihajlo och flydde från Belgrad, men greps och hölls ett halvt år fängslad i Budapest. Därpå slog han sig ned i Bukarest, där han från eget tryckeri utgav den bulgariska revolutionära tidningen "Svoboda" (Frihet) och gjorde förberedelser för en nationell resning. Under hans ordförandeskap hölls i Bukarest 1870 en hemlig bulgarisk kongress. Han blev efterspanad av de osmanska myndigheterna och flydde 1873 till Serbien, men återvände snart till Rumänien och utgav tidningen "Nezavisimost" (Oavhängighet), senare "Znanie". Han deltog dock inte i resningen och i det rysk-turkiska kriget, utan bosatte sig i Ruse, där han ägnade sig åt litteraturen. Karavelov är grundläggare av den bulgariska novellistiken och den nybulgariska prosan. Hans första novellsamling utkom 1864 (ny upplaga 1898). Han ägnade sig även åt poesi, journalistik och litteraturkritik. Hans samlade skrifter (folkvisor, skisser, episka dikter, översättningar av Sjevtjenko, Heine med flera) utgavs i åtta band av Stojanov 1887-88. (sv)
- Любен Стойчев Каравелов (около 1834, Копривштица — 21 января 1879, Русе) — первый болгарский профессиональный писатель, крупная фигура Болгарского национального возрождения. Является одним из «четырёх великих» (Четеримата големи) болгарского движения освобождения от Османской империи, к которым причисляют ещё Христо Ботева, Георгия Стойкова Раковского и Васила Левского. (ru)
- Любен Каравелов (болг. Любен Каравелов); 1834 або 1835, Копривштиця — 21 січня 1879, Русе) — національний герой Болгарії, перший професійний болгарський письменник, поет, публіцист, журналіст та етнограф. Один з «чотирьох великих» (болг. четеримата големи) Болгарського руху звільнення від османів (Болгарської революції), куди відносять ще Васила Левски, Христо Ботева, Георги Раковски. Професійний революціонер, який боровся у XIX столітті проти Османської імперії за звільнення Болгарії та створення самостійної болгарської держави. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ljuben Stojčev Karavelov (bulharsky Любен Стойчев Каравелов, 1834 – 21. ledna 1879) byl bulharský spisovatel a osobnost obrozeneckého hnutí. Jeho bratr Petko Karavelov byl osobností bulharské politické scény konce 19. století. (cs)
- Ο Λιούμπεν Καραβέλοφ (1834-1879) ήταν σημαντικός Βούλγαρος διανοούμενος, συγγραφέας και δημοσιογράφος. Αγωνίστηκε με την πένα του και τις ιδέες του για την απελευθέρωση των Βουλγάρων από την Οθωμανική Αυτοκρατορία. Υπήρξε ένας από τους σημαντικούς εκπροσώπους της λεγόμενης Βουλγαρικής Εθνικής Αναγέννησης. (el)
- Ljuben Stojtschew Karawelow (bulgarisch Любен Стойчев Каравелов; * 7. November 1834 in Kopriwschtiza; † 21. Januar 1879 in Russe) war ein bulgarischer Dichter, Aktivist der Bulgarischen Nationalen Wiedergeburt und Bruder des bulgarischen Politikers Petko Karawelow. Er spielte eine entscheidende Rolle bei der Gründung des Bulgarischen Revolutionären Zentralkomitees, einer nach dem Vorbild der Innere Revolutionäre Organisation geschaffenen nationalen revolutionären Bewegung. (de)
- 류벤 스토이체프 카라벨로프(불가리아어: Любен Стойчев Каравелов, 1834년경 ~ 1879년 1월 21일)는 불가리아의 작가이자 혁명가이다. (ko)
- Ljuben Karavelov, in bulgaro Любен Стойчев Каравелов, (Koprivštica, novembre 1834 – Ruse, 21 gennaio 1879), è stato uno scrittore bulgaro e un importante esponente nel periodo del Risveglio nazionale in Bulgaria. (it)
- Luben Stoychev Karavelov ( 21 de Janeiro de 1834 - Ruse 21 de Janeiro de 1879) foi um revolucionário,escritor,poeta e enciclopedista, irmão de política Petko Karavelov. (pt)
- Любен Стойчев Каравелов (около 1834, Копривштица — 21 января 1879, Русе) — первый болгарский профессиональный писатель, крупная фигура Болгарского национального возрождения. Является одним из «четырёх великих» (Четеримата големи) болгарского движения освобождения от Османской империи, к которым причисляют ещё Христо Ботева, Георгия Стойкова Раковского и Васила Левского. (ru)
- Любен Каравелов (болг. Любен Каравелов); 1834 або 1835, Копривштиця — 21 січня 1879, Русе) — національний герой Болгарії, перший професійний болгарський письменник, поет, публіцист, журналіст та етнограф. Один з «чотирьох великих» (болг. четеримата големи) Болгарського руху звільнення від османів (Болгарської революції), куди відносять ще Васила Левски, Христо Ботева, Георги Раковски. Професійний революціонер, який боровся у XIX столітті проти Османської імперії за звільнення Болгарії та створення самостійної болгарської держави. (uk)
- Lyuben Stoychev Karavelov (Bulgarian: Любен Стойчев Каравелов) (c. 1834 – 21 January 1879) was a Bulgarian writer and an important figure of the Bulgarian National Revival. Karavelov was born in Koprivshtitsa. He began his education in a church school, but in 1850 he moved to the school of Nayden Gerov in Plovdiv. He was then sent by his father to study in a Greek school for two years, before transferring to a Bulgarian school, where he also studied Russian literature. He moved to Odrin for an apprenticeship, but he soon came back to Koprivshtitsa and was sent to Constantinople in 1856. There he developed a strong interest in politics and the Crimean War. At the same time, he studied the culture and ethnography of the region. (en)
- Luben Karawełow (bułg. Любен Каравелов, ur. 17 listopada 1834 w Kopriwszticy, zm. 21 stycznia 1879 w Ruse) – bułgarski pisarz, prozaik, publicysta i działacz polityczny. Wychowany w patriarchalnej rodzinie kupieckiej. Od 1857 r. przebywał w Moskwie jako stypendysta Dobroczynnego Komitetu Słowiańskiego. Związawszy się z radykalnymi działaczami ukraińskimi I.G. Priżowem i A.A. Kotlarewskim, wkrótce wyzbył się uwielbienia dla opiekunki Słowian, carskiej Rosji. Chociaż do końca życia był przekonany, że narody słowiańskie posiadają odrębną drogę rozwoju, występował przeciwko oficjalnym koncepcjom panslawistów rosyjskich i wdał się w spór z najbardziej konsekwentnym ich zwolennikiem w Bułgarii, . Studiując w Moskwie, nawiązał kontakt z rewolucyjnymi demokratami, m.in. z Mikołajem Czernyszewskim. (pl)
- Ljuben Karavelov, född omkring 1834 i Koprivsjtitsa, Bulgarien, Osmanska riket, död 21 januari 1879 i Ruse, Furstendömet Bulgarien, var en bulgarisk författare och journalist. Karavelov var bror till Petko Karavelov. Karavelov är grundläggare av den bulgariska novellistiken och den nybulgariska prosan. Hans första novellsamling utkom 1864 (ny upplaga 1898). Han ägnade sig även åt poesi, journalistik och litteraturkritik. Hans samlade skrifter (folkvisor, skisser, episka dikter, översättningar av Sjevtjenko, Heine med flera) utgavs i åtta band av Stojanov 1887-88. (sv)
|
