| dbo:abstract
|
- Die Sloy Power Station (deutsch: Kraftwerk Sloy) ist ein Wasserkraftwerk in der schottischen Council Area Argyll and Bute. Es befindet sich in einer dünn besiedelten, bergigen Region in den Arrochar Alps nördlich der Halbinsel Cowal am Nordwestufer von Loch Lomond. 1996 wurde das Kraftwerk in die schottischen Denkmallisten in der höchsten Kategorie A aufgenommen. Zusätzlich bildet es zusammen mit der Staumauer an Loch Sloy ein Denkmalensemble der Kategorie A. Die nächstgelegene größere Ortschaft ist das etwa sechs Kilometer entfernte Tarbet. (de)
- The Sloy/Awe Hydro-Electric Scheme is a hydro-electric facility situated between Loch Sloy and Inveruglas on the west bank of Loch Lomond in Scotland. The scheme was conceived by the Edinburgh architects Tarbolton & Ochterlony. Following Matthew Ochterlony's death in 1946, the scheme was progressed alone by Harold Tarbolton. Construction began in May 1945, under the auspices of the North of Scotland Hydro-Electric Board and was completed in 1949. The official opening ceremony took place on 18 October 1950 and was attended by Queen Elizabeth. The project claimed a new British small tunnelling record January 1951, after a distance of 278 ft was bored over a period of seven days. Historic Scotland has designated the modernist power-station building and the dam as listed buildings of categories A and B respectively. Twenty-one men lost their lives during the construction. The labour force also included some German prisoners-of-war. The facility is operated by Scottish and Southern Energy, and is normally in standby mode, ready to generate electricity to meet sudden peaks in demand. It can reach full capacity within 5 minutes from a standing start. (en)
- La centrale hydroélectrique du Loch Sloy est une installation hydroélectrique située entre le et Inveruglas, sur la rive ouest du Loch Lomond en Écosse. Le projet a été conçu par les architectes d’Édimbourg Tarbolton & Ochterlony. Après la mort de Matthew Ochterlony en 1946, le projet a été poursuivi par Harold Tarbolton seul. La construction a commencé en mai 1945, sous les auspices du et s’est achevée en 1949. La cérémonie d’ouverture officielle a eu lieu le 18 octobre 1950 et a été suivie par la reine mère Elizabeth. Le projet a revendiqué un nouveau record britannique de petits tunnels en janvier 1951, après qu’une distance de 278 pieds ait été forée sur une période de sept jours. Historic Scotland a désigné le bâtiment moderne de la centrale électrique et le barrage comme bâtiments classés des catégories A et B respectivement. Vingt et un hommes ont perdu la vie pendant la construction. La main-d’œuvre comprenait également des prisonniers de guerre allemands. L’installation est exploitée par Scottish and Southern Energy, et est normalement en mode veille, prête à produire de l’électricité pour répondre aux pics soudains de demande. Elle peut atteindre sa pleine capacité dans les 5 minutes suivant un signal de départ. (fr)
- ГЕС Слой — гідроелектростанція в Шотландії, розташована у південно-західній частині Грампіанських гір, на північ від естуарію річки Клайд. Станція використовує перепад висот між витягнутим з півночі на південь найбільшим за площею озером Шотландії Лох-Ломонд (через річку Левен має стік у зазначений естуарій біля Дамбартону) та розташованим західніше в гірському масиві озером Лох-Слой. На річці Inveruglas Water, яка забезпечує природний стік із Лох-Слой та впадає справа у Лох-Ломонд, звели бетонну гравітаційно-контрфорсну греблю висотою 56 метрів та довжиною 357 метри, що підняла рівень озера на 47 метрів та збільшила його довжину вдвічі, утримуючи при цьому до 34 млн м3 води. Окрім природного притоку, водосховище поповнюється за рахунок деривації через тунелі (на окремих ділянках — канали) з оточуючих гірських масивів, зокрема: - з північного заходу та півночі через два тунелі, котрі транспортують воду з ряду правих приток Лох-Ломонд та річки Falloch, яка впадає в нього з північного напрямку; - з півдня через тунель, що збирає ресурс кількох правих приток — напряму з'єднаного з естуарієм Клайд озера, долина якого витягнута західніше від гідрологічної системи Лох-Ломонд — Левен; - з заходу через тунель та канал, які транспортують ресурс від водозаборів на лівих притоках гідрологічної системи річки Fyne та озера Loch Fyne, витягнутої у меридіональному напрямку ще західніше від озер Лох-Слой та Лох-Лонг (подібно до останнього, озеро Loch Fyne напряму з'єднане з естуарієм Клайду). Від сховища Лох-Слой до машинного залу на березі Лох-Ломонд прокладено дериваційний тунель довжиною 3 км та діаметром від 4 до 4,7 метра. Будівництво цієї споруди під гірським масивом Ben Vorlich потребувало виїмки 180 тис. м3 скельного матеріалу. При максимальному рівні Лох-Слой вона забезпечує напір у 277 метрів. Після верхнього балансуючого резервуару, який складається з вертикальної шахти висотою 83 метри та камери розмірами 27,4х11,6х8,5 метрів, тунель розгалужується на два діаметром по 3 метри, які невдовзі переходять у чотири водоводи діаметром по 2,1 метра та довжиною біля 0,5 км. Машинний зал первісно оснастили чотирма турбінами типу Френсіс потужністю по 32,5 МВт. Після завершення у 1999 році реконструкції вартістю 113 млн фунтів стерлінгів, яка включала заміну трьох турбін на нові по 40 МВт, загальна потужність станції зросла до 152 МВт, що робить її найпотужнішою ГЕС у Великій Британії (без урахування гідроакумулюючих станцій). Станція здатна виробляти 130 млн кВт-год електроенергії на рік. На початку 2010-х років з'явився проект доповнення станції функцією гідроакумуляції шляхом встановлення двох насосів потужністю по 30 МВт. Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 132 кВ. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Die Sloy Power Station (deutsch: Kraftwerk Sloy) ist ein Wasserkraftwerk in der schottischen Council Area Argyll and Bute. Es befindet sich in einer dünn besiedelten, bergigen Region in den Arrochar Alps nördlich der Halbinsel Cowal am Nordwestufer von Loch Lomond. 1996 wurde das Kraftwerk in die schottischen Denkmallisten in der höchsten Kategorie A aufgenommen. Zusätzlich bildet es zusammen mit der Staumauer an Loch Sloy ein Denkmalensemble der Kategorie A. Die nächstgelegene größere Ortschaft ist das etwa sechs Kilometer entfernte Tarbet. (de)
- The Sloy/Awe Hydro-Electric Scheme is a hydro-electric facility situated between Loch Sloy and Inveruglas on the west bank of Loch Lomond in Scotland. The scheme was conceived by the Edinburgh architects Tarbolton & Ochterlony. Following Matthew Ochterlony's death in 1946, the scheme was progressed alone by Harold Tarbolton. Historic Scotland has designated the modernist power-station building and the dam as listed buildings of categories A and B respectively. Twenty-one men lost their lives during the construction. The labour force also included some German prisoners-of-war. (en)
- La centrale hydroélectrique du Loch Sloy est une installation hydroélectrique située entre le et Inveruglas, sur la rive ouest du Loch Lomond en Écosse. Le projet a été conçu par les architectes d’Édimbourg Tarbolton & Ochterlony. Après la mort de Matthew Ochterlony en 1946, le projet a été poursuivi par Harold Tarbolton seul. Historic Scotland a désigné le bâtiment moderne de la centrale électrique et le barrage comme bâtiments classés des catégories A et B respectivement. (fr)
- ГЕС Слой — гідроелектростанція в Шотландії, розташована у південно-західній частині Грампіанських гір, на північ від естуарію річки Клайд. Станція використовує перепад висот між витягнутим з півночі на південь найбільшим за площею озером Шотландії Лох-Ломонд (через річку Левен має стік у зазначений естуарій біля Дамбартону) та розташованим західніше в гірському масиві озером Лох-Слой. На річці Inveruglas Water, яка забезпечує природний стік із Лох-Слой та впадає справа у Лох-Ломонд, звели бетонну гравітаційно-контрфорсну греблю висотою 56 метрів та довжиною 357 метри, що підняла рівень озера на 47 метрів та збільшила його довжину вдвічі, утримуючи при цьому до 34 млн м3 води. (uk)
|
