| dbo:abstract
|
- Integral imaging is a three-dimensional imaging technique that captures and reproduces a light field by using a two-dimensional array of microlenses (or lenslets), sometimes called a fly's-eye lens, normally without the aid of a larger overall objective or viewing lens. In capture mode, in which a film or detector is coupled to the microlens array, each microlens allows an image of the subject as seen from the viewpoint of that lens's location to be acquired. In reproduction mode, in which an object or source array is coupled to the microlens array, each microlens allows each observing eye to see only the area of the associated micro-image containing the portion of the subject that would have been visible through that space from that eye's location. The optical geometry can perhaps be visualized more easily by substituting pinholes for the microlenses, as has actually been done for some demonstrations and special applications. A display using integral imaging is a type of . The result is a visual reproduction complete with all significant depth cues, including parallax in all directions, perspective that changes with the position and distance of the observer, and, if the lenses are small enough and the images of sufficient quality, the cue of accommodation — the adjustments of eye focus required to clearly see objects at different distances. Unlike the voxels in a true volumetric display, the image points perceived through the microlens array are virtual and have only a subjective location in space, allowing a scene of infinite depth to be displayed without resorting to an auxiliary large magnifying lens or mirror. Integral imaging was partly inspired by barrier grid autostereograms and in turn partly inspired lenticular printing. (en)
- Інтегральна фотографія — автостереоскопічна і багаторакурсна технологія запису об'ємного зображення, що дозволяє фіксувати світлове поле за допомогою двовимірного масиву мікролінз, розташованого перед фотопластинкою або іншим світлочутливим датчиком. Кожна з мікролінз реєструє об'єкт зйомки зі свого ракурсу, відповідного конкретній точці сенсора, а її дія аналогічна роботі елементарного фотоапарата. Результатом знімання на з фотопластинці утворюється масив мініатюрних зображень знятої сцени, кожне з яких не розрізняється оком, але під час розглядання через мікролінзовий растр усі вони складаються в загальну картину. Отримане в результаті уявне зображення знятих об'єктів є їх оптичною копією. Воно має стереоскопічність і багаторакурсність, створюючи ілюзію існування знятих предметів, які «висять» на такій самій відстані від світлочутливої поверхні, на якій вони перебували в момент знімання. Об'єм відтворюється завдяки тому, що кожне око бачить знятий об'єкт зі свого ракурсу, який залежить від конкретної групи мікролінз, які беруть участь у спостереженні. Точність відтворення ходу променів така, що призводить до такої самої акомодації кришталика, як під час спостереження реальних об'єктів. Технологія, винайдена 1908 року Габріелем Ліппманом, випередила аналогічну за властивостями і можливостями голографію. Зображення, отримане за технологією інтегральної фотографії, називається аспектограма. Технологія отримала назву «інтегральна фотографія» тому, що кінцеве зображення відтворюється завдяки підсумовуванню (інтегруванн.) елементарних мікроскопічних зображень, записаних усіма мікролінзами. Замість мікролінзового растру можна використати непрозорий растр із мікроскопічними отворами. У цьому випадку кожен отвір виконує роль камери-обскури. Однак світлосила такого растру значно нижча, ніж лінзового, і практичного застосування він не набув. Оскільки зображення на світлочутливому шарі розглядається зі зворотного боку, воно дзеркальне і має псевдоскопічність, даючи «зворотний» стереоефект. Отримати пряме ортоскопічне зображення можна, надрукувавши негатив інтегрального знімка на позитивному фотоматеріалі через такий самий мікролінзовий растр. Ця технологія, запропонована Ліппманом, передбачає, що оптичні осі растрів негатива і позитива у момент друку мають бути точно поєднані. Однак труднощі точного суміщення роблять отримання повноцінних ортоскопічних аспектограм практично неможливим, обмежуючи застосування всієї технології сферою лабораторних експериментів. Найбільшою проблемою залишається технологічна складність виготовлення мікролінзового растру. Необхідність світлоізоляції сусідніх комірок виключає можливість пресування масиву з цілого листа пластмаси, як це реалізовано в лентикулярній фотографії. Крім того, потрібна дуже висока роздільна здатність фотоемульсіїя через сильне збільшення елементарних зображень при зворотному синтезі цільної картини. Повноцінна реалізація інтегральної фотографії виявилася можливою методами мультиплексної голографії, винайденої 1977 року. З появою цифрової фотографії в кінці XX століття принципи Ліппмана отримали розвиток під час створення пленоптичних камер. 2010 року японська мовна корпорація NHK і компанія Toshiba продемонстрували прототипи відеосистем, які працюють за інтегральним принципом. Зображення в представленій технології будує растр, що складається з 250 рядів по 400 мікролінз у кожному. (uk)
- Интегральная фотография — автостереоскопическая и многоракурсная технология записи объёмного изображения, позволяющая фиксировать световое поле с помощью двумерного массива микролинз, расположенного перед фотопластинкой или другим светочувствительным датчиком. Каждая из микролинз регистрирует объект съёмки со своего ракурса, соответствующего конкретной точке сенсора, а её действие аналогично работе элементарного фотоаппарата. В результате съёмки на проявленной с обращением фотопластинке образуется массив миниатюрных изображений снятой сцены, каждое из которых неразличимо глазом, но при рассматривании через микролинзовый растр все они складываются в общую картину. Полученное в результате мнимое изображение снятых объектов является их оптической копией. Оно обладает стереоскопичностью и многоракурсностью, создавая иллюзию существования снятых предметов, «висящих» на том же расстоянии от светочувствительной поверхности, на котором они находились в момент съёмки. Объём воспроизводится за счёт того, что каждый глаз видит снятый объект со своего ракурса, который зависит от конкретной группы микролинз, участвующих в наблюдении. Точность воспроизведения хода лучей такова, что приводит к такой же аккомодации хрусталиков, как при наблюдении реальных объектов. Технология изобретена в 1908 году Габриэлем Липпманом, и предвосхитила аналогичную по свойствам и возможностям голографию. Изображение, полученное по технологии интегральной фотографии, называется аспектограмма. Технология получила название «интегральная фотография» потому, что конечное изображение воссоздаётся благодаря суммированию (интегрированию) элементарных микроскопических изображений, записанных всеми микролинзами. Вместо микролинзового растра может быть использован непрозрачный растр с микроскопическими отверстиями. В этом случае каждое отверстие выполняет роль камеры-обскуры. Однако светосила такого растра многократно ниже, чем линзового, и практического применения он не получил. Из-за того, что изображение на светочувствительном слое рассматривается с оборотной стороны, оно зеркально и обладает псевдоскопичностью, давая «обратный» стереоэффект. Получить прямое ортоскопическое изображение можно в результате оптической печати негатива интегрального снимка на позитивный фотоматериал через такой же микролинзовый растр. Эта технология, предложенная Липпманом, предусматривает, что оптические оси растров негатива и позитива в момент печати должны быть точно совмещены. Однако трудности точного совмещения делают получение полноценных ортоскопичных аспектограмм практически невозможным, ограничивая применение всей технологии сферой лабораторных экспериментов. Самой большой проблемой остаётся технологическая сложность изготовления микролинзового растра. Необходимость светоизоляции соседних ячеек исключает возможность прессования массива из цельного листа пластмассы, как это реализовано в лентикулярной фотографии. Кроме того, требуется очень высокая разрешающая способность фотоэмульсии из-за сильного увеличения элементарных изображений при обратном синтезе цельной картины. Полноценная реализация интегральной фотографии оказалась возможна методами мультиплексной голографии, изобретённой в 1977 году. С появлением цифровой фотографии в конце XX века принципы Липпмана получили развитие при создании пленоптических камер. В 2010 году японская вещательная корпорация NHK и компания Toshiba продемонстрировали прототипы видеосистем, работающих по интегральному принципу. Изображение в представленной технологии строит растр, состоящий из 250 рядов по 400 микролинз в каждом. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Integral imaging is a three-dimensional imaging technique that captures and reproduces a light field by using a two-dimensional array of microlenses (or lenslets), sometimes called a fly's-eye lens, normally without the aid of a larger overall objective or viewing lens. In capture mode, in which a film or detector is coupled to the microlens array, each microlens allows an image of the subject as seen from the viewpoint of that lens's location to be acquired. In reproduction mode, in which an object or source array is coupled to the microlens array, each microlens allows each observing eye to see only the area of the associated micro-image containing the portion of the subject that would have been visible through that space from that eye's location. The optical geometry can perhaps be visu (en)
- Интегральная фотография — автостереоскопическая и многоракурсная технология записи объёмного изображения, позволяющая фиксировать световое поле с помощью двумерного массива микролинз, расположенного перед фотопластинкой или другим светочувствительным датчиком. Каждая из микролинз регистрирует объект съёмки со своего ракурса, соответствующего конкретной точке сенсора, а её действие аналогично работе элементарного фотоаппарата. В результате съёмки на проявленной с обращением фотопластинке образуется массив миниатюрных изображений снятой сцены, каждое из которых неразличимо глазом, но при рассматривании через микролинзовый растр все они складываются в общую картину. (ru)
- Інтегральна фотографія — автостереоскопічна і багаторакурсна технологія запису об'ємного зображення, що дозволяє фіксувати світлове поле за допомогою двовимірного масиву мікролінз, розташованого перед фотопластинкою або іншим світлочутливим датчиком. Кожна з мікролінз реєструє об'єкт зйомки зі свого ракурсу, відповідного конкретній точці сенсора, а її дія аналогічна роботі елементарного фотоапарата. Результатом знімання на з фотопластинці утворюється масив мініатюрних зображень знятої сцени, кожне з яких не розрізняється оком, але під час розглядання через мікролінзовий растр усі вони складаються в загальну картину. (uk)
|
