| dbo:abstract
|
- هوس الكتابة (بالإنجليزية: Graphomania) ،(بالإغريقية: γρᾰ́φειν) المعروف أيضا باسم scribomania، يشير إلى الهوس بالكتابة. عند استخدامها في سياق نفسي محدد، فإنها تسمى حالة ذهنية مرضية تؤدي إلى كتابة الكلمات والعبارات المرتبكة، وغالباً ما تتحول إلى تتابع لا معنى له للكلمات وتسمى "graphorrhea". تم استخدام مصطلح "graphomania" في أوائل القرن التاسع عشر بواسطة جان إتيان إسكيرول ولاحقًا بواسطة يوجين بليولر. (ar)
- Grafomanie, také hypergrafie, (z řeckého grafein - psát či kreslit, mania - vášeň) je patologická touha psát. V lékařském smyslu jde o chorobný stav mysli, pro nějž je typické psaní nesmyslných, nesouvislých shluků slov, v obecnějším slova smyslu termín označuje chorobné nutkání psát díla literárního charakteru, většinou bez ohledu na jejich kvalitu, v oblastech, kterým daná osoba nerozumí, nebo postrádá absolutně jakékoliv tvůrčí schopnosti, s čímž úzce souvisí banální anebo nesmyslný obsah těchto textů. Pojem grafomanie do sebe zahrnuje taktéž touhu autora takové texty následně publikovat, nicméně existuje i blízký termín typomanie, který označuje chorobnou posedlost po zveřejnění vlastního díla. Mimo psychologický kontext je grafomanie často aplikována na literaturu, kde se pod tímto rozumí pejorativní označení pro autora málo kvalitních děl. Tito lidé píší, ale to, co píší, bývá pouze shluk obecně uznávaných nepravd, a to proto, že autor většinou ví to, co ví obyčejný čtenář. Pokud grafomani mají o něčem ponětí, tak se obvykle nedovedou řádně vyjádřit. Postižení používají slova k vyrovnání se se slovy a obrazy, které je obklopují. Někteří mohou být nadaní a pak jsou schopni psát i autobiografie a lyrická či epická díla. Postižení píší kdekoliv, po papírech, po stěnách, atd., pokud kolem sebe nic takového nemají, uchýlí se i ke psaní po pažích či po nohách. Jedinec má chorobnou touhu po vyjádření svých fantazií pomocí psaní, ale ona touha je více méně touha po vyjádření vlastní existence. Svoje dílo si většinou velmi považují, ale kvalita je většinou pochybná. (cs)
- Graphomanie (griechisch γραφειν graphein ‚schreiben‘ und μανία mania ‚Wahnsinn‘), auch synonym als Furor scribendi (lateinisch furor ‚Wut‘ und scribere ‚schreiben‘) bezeichnet, ist das krankhafte Bestreben zu schreiben und tritt als Symptom unter anderem im Rahmen chronisch organisch psychiatrischer Partialsyndrome, insbesondere einer organischen Wesensänderung auf. Hierbei hat der Betroffene den Wunsch seine Gedanken und Einfälle zu notieren. Ein ähnlicher Begriff, die Graphorrhö (griechisch: ῥεῖ rhei ‚fließen‘) auch als Kritzelsucht bezeichnet, beschreibt ebenfalls den Drang sich mitzuteilen, der sich überwiegend in dem Verfassen von Schriftstücken, Briefen und Memoiren äußert. Wie alle Handlungsmuster reicht die Bandbreite von einer (nur) natürlichen Handlung bis hin zum krankhaften oder manischen Zwang, einer Störung mit unter Umständen auch suchtähnlichem Charakter. Als Beispiel kann der Drang dienen, ein (manchmal hektisch verfasstes) Werk um jeden Preis zu publizieren und es unabhängig von Qualität der Leistung oder den Auswirkungen in die Öffentlichkeit zu bringen. An Graphomanie oder Graphorrhö leiden häufig selbsternannte Publizisten, aber auch bekannte Schriftsteller, Kommentatoren (beispielsweise in zahlreichen Webseiten, Blogs oder Foren). Auch bekannte Personen litten an diesem Krankheitsbild. Zum Beispiel schrieb Alfred Krupp im Laufe seines Lebens mehrere tausend Briefe – manchmal derselben Person mehrere an einem Tag; er verfasste auch eine Unzahl an Memoranden an seine Arbeiter. Von Victor Hugo ist bekannt, dass er sein Haus auf Jersey förmlich mit Zitaten und Sinnsprüchen an Wänden und Mobiliar übersäte. (de)
- Graphomania (from Ancient Greek: γρᾰ́φειν, gráphein, lit. 'to write'; and μᾰνῐ́ᾱ, maníā, lit. 'madness, frenzy'), also known as scribomania, is an obsessive impulse to write. When used in a specific psychiatric context, it labels a morbid mental condition which results in writing rambling and confused statements, often degenerating into a meaningless succession of words or even nonsense then called graphorrhea (see hypergraphia). The term "graphomania" was used in the early 19th century by Esquirol and later by Eugen Bleuler, becoming more or less common. Graphomania is related to typomania, which is obsessiveness with seeing one's name in publication or with writing for being published, excessive symbolism or typology. Outside the psychiatric definitions of graphomania and related conditions, the word is used more broadly to label the urge and need to write excessively, professionally or not. Max Nordau, in his attack of what he saw as degenerate art, frequently used the term "graphomania" to label the production of the artists he condemned (most notably Richard Wagner or the French symbolist poets). Milan Kundera, in The Book of Laughter and Forgetting (1979), explains proliferation of non-professional writing as follows: Graphomania inevitably takes on epidemic proportions when a society develops to the point of creating three basic conditions: 1.
* An elevated level of general well-being, which allows people to devote themselves to useless activities; 2.
* A high degree of social atomization and, as a consequence, a general isolation of individuals; 3.
* The absence of dramatic social changes in the nation's internal life. (From this point of view, it seems to me symptomatic that in France, where practically nothing happens, the percentage of writers is twenty-one times higher than in Israel). Czesław Miłosz--winner of the Nobel Prize for Literature in 1980--used the term "graphomania" in a context much different than Kundera's. In The Captive Mind (1951), Miłosz wrote that the typical writer in the Eastern Bloc who accepted socialist realism "believes that the by-ways of 'philosophizing' lead to a greater or lesser degree of graphomania. Anyone gripped in the claws of dialectics [the philosophy of dialectical materialism] is forced to admit that the thinking of private philosophers, unsupported by citations [failing to regurgigate Stalinist propaganda], is sheer nonsense." (en)
- La graphorrhée (graphomanie ou scribomania ; du grec γραφειν — « écrire » et μανία — folie) désigne une impulsion irrésistible d'écrire. Lorsque le terme est utilisé dans un contexte psychiatrique spécifique, il désigne une condition mentale morbide dans laquelle un patient peut écrire de manière compulsive une succession de lignes manuscrites incompréhensibles et confuses. Le terme « graphomanie » a été utilisé pour la première fois au début du XIXe siècle par Esquirol et, plus tard, par Eugen Bleuler, et est devenu plus ou moins utilisé. La graphomanie est comparable à la « typomanie », un trouble compulsif dans lequel un individu souhaite voir son nom dans une publication ou qui écrit de manière compulsive pour que son ouvrage soit publié. (fr)
- Grafomania (z greckiego: „gráphein” – rysować, pisać i „mania” – szaleństwo), patologiczny przymus pisania utworów literackich. Określenie o wydźwięku pejoratywnym. W większości wypadków pojęcie to dotyczy natręctwa pisarskiego występującego u osób, o których sądzi się, że nie mają odpowiedniego talentu. Jednak grafomania nie musi wiązać się z brakiem predyspozycji pisarskich, może wynikać z rozmijania się z percepcją sztuki i literatury właściwej dla danej epoki. Grafomania jest bardziej zauważalna u autorów, którzy łączą przymus pisania z dążeniem do upowszechniania swoich utworów, mimo negatywnej oceny ich poziomu artystycznego. (pl)
- Графома́ния (от греч. γράφω — писа́ть, чертить, изображать и греч. μανία — страсть, безумие, влечение) — патологическое стремление к многописательству, к сочинению произведений, претендующих на публикацию в литературных изданиях, псевдонаучных трактатов и т. п. Страдающий графоманией может сочинять «научные труды» в областях, в которых не разбирается, писать художественные произведения при полном отсутствии каких бы то ни было творческих способностей. Написанное графоманами большей частью банально или даже бессмысленно по содержанию. Также существует эротографомания (лат. erotographomania; эрото + графомания) — разновидность графомании в виде непрерывного составления любовных писем. Наблюдается у психически больных и психопатических личностей. Термин «эротографомания» применяют также к половой перверсии, при которой любовные письма пишутся исключительно для достижения полового возбуждения и удовлетворения. Вне психиатрического контекста понятие «графомания» нередко применяется к литературе, наивно пренебрегающей общепринятыми в элитарной и массовой литературах эстетическими критериями, к необычайно продуктивным «плохим» авторам. Ряд писателей имели устойчивую культурную репутацию графомана, эталонного «плохого писателя», например, в пушкинскую эпоху Д. И. Хвостов, а в русской эмиграции Виктор Колосовский и другие. Одной из самых частых причин графомании некоторые исследователи называют гиперкомпенсацию комплекса неполноценности, а часть случаев — выражением бредовой или сверхценной идеи идентификации себя с выдающимся писателем. Один из примеров графомана — Йозеф Геббельс, который, претендуя на роль главного историографа Второй мировой войны, исписал 16 тысяч страниц машинописи довольно тенденциозными текстами. Графомания встречается при некоторых формах шизофрении, паранойе, маниакальном и гипоманиакальном состояниях и при других психических расстройствах. При синдроме Кандинского — Клерамбо больные могут говорить, что их вынуждают много писа́ть некие внешние силы. Графоманические тенденции нередки у сутяжных психопатов (при параноидном расстройстве личности). (ru)
- Графома́н (від грец. γραφω — «пишу» + μανία — «потяг», «хвороблива схильність») — людина, що має сильний, часто хворобливий, потяг до письменництва, але не має відповідних здібностей. Межа між графоманом і письменником вельми нечітка, оскільки розрізняють їх здібності, які втілені у творах, що вони написали. Зважаючи на те, що оцінка літературного твору значною мірою суб'єктивна, то часто важко провести межу між письменником-початківцем і графоманом. У цілому графоманом можна вважати людину, яка пише багато, але чиї твори не публікуються через вкрай невисоку якість. Люди, чиї твори, попри бездарність, були опубліковані — просто погані письменники, а не графомани. Найяскравішими рисами графомана є значна літературна активність (багато пише) та жадання слави й уваги. Графоман постійно пропонує родичам і знайомим, або навіть і зовсім стороннім людям читати свої твори, незважаючи навіть на негативну реакцію. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- هوس الكتابة (بالإنجليزية: Graphomania) ،(بالإغريقية: γρᾰ́φειν) المعروف أيضا باسم scribomania، يشير إلى الهوس بالكتابة. عند استخدامها في سياق نفسي محدد، فإنها تسمى حالة ذهنية مرضية تؤدي إلى كتابة الكلمات والعبارات المرتبكة، وغالباً ما تتحول إلى تتابع لا معنى له للكلمات وتسمى "graphorrhea". تم استخدام مصطلح "graphomania" في أوائل القرن التاسع عشر بواسطة جان إتيان إسكيرول ولاحقًا بواسطة يوجين بليولر. (ar)
- La graphorrhée (graphomanie ou scribomania ; du grec γραφειν — « écrire » et μανία — folie) désigne une impulsion irrésistible d'écrire. Lorsque le terme est utilisé dans un contexte psychiatrique spécifique, il désigne une condition mentale morbide dans laquelle un patient peut écrire de manière compulsive une succession de lignes manuscrites incompréhensibles et confuses. Le terme « graphomanie » a été utilisé pour la première fois au début du XIXe siècle par Esquirol et, plus tard, par Eugen Bleuler, et est devenu plus ou moins utilisé. La graphomanie est comparable à la « typomanie », un trouble compulsif dans lequel un individu souhaite voir son nom dans une publication ou qui écrit de manière compulsive pour que son ouvrage soit publié. (fr)
- Grafomania (z greckiego: „gráphein” – rysować, pisać i „mania” – szaleństwo), patologiczny przymus pisania utworów literackich. Określenie o wydźwięku pejoratywnym. W większości wypadków pojęcie to dotyczy natręctwa pisarskiego występującego u osób, o których sądzi się, że nie mają odpowiedniego talentu. Jednak grafomania nie musi wiązać się z brakiem predyspozycji pisarskich, może wynikać z rozmijania się z percepcją sztuki i literatury właściwej dla danej epoki. Grafomania jest bardziej zauważalna u autorów, którzy łączą przymus pisania z dążeniem do upowszechniania swoich utworów, mimo negatywnej oceny ich poziomu artystycznego. (pl)
- Grafomanie, také hypergrafie, (z řeckého grafein - psát či kreslit, mania - vášeň) je patologická touha psát. V lékařském smyslu jde o chorobný stav mysli, pro nějž je typické psaní nesmyslných, nesouvislých shluků slov, v obecnějším slova smyslu termín označuje chorobné nutkání psát díla literárního charakteru, většinou bez ohledu na jejich kvalitu, v oblastech, kterým daná osoba nerozumí, nebo postrádá absolutně jakékoliv tvůrčí schopnosti, s čímž úzce souvisí banální anebo nesmyslný obsah těchto textů. Pojem grafomanie do sebe zahrnuje taktéž touhu autora takové texty následně publikovat, nicméně existuje i blízký termín typomanie, který označuje chorobnou posedlost po zveřejnění vlastního díla. Mimo psychologický kontext je grafomanie často aplikována na literaturu, kde se pod tímto ro (cs)
- Graphomanie (griechisch γραφειν graphein ‚schreiben‘ und μανία mania ‚Wahnsinn‘), auch synonym als Furor scribendi (lateinisch furor ‚Wut‘ und scribere ‚schreiben‘) bezeichnet, ist das krankhafte Bestreben zu schreiben und tritt als Symptom unter anderem im Rahmen chronisch organisch psychiatrischer Partialsyndrome, insbesondere einer organischen Wesensänderung auf. Hierbei hat der Betroffene den Wunsch seine Gedanken und Einfälle zu notieren. Ein ähnlicher Begriff, die Graphorrhö (griechisch: ῥεῖ rhei ‚fließen‘) auch als Kritzelsucht bezeichnet, beschreibt ebenfalls den Drang sich mitzuteilen, der sich überwiegend in dem Verfassen von Schriftstücken, Briefen und Memoiren äußert. (de)
- Graphomania (from Ancient Greek: γρᾰ́φειν, gráphein, lit. 'to write'; and μᾰνῐ́ᾱ, maníā, lit. 'madness, frenzy'), also known as scribomania, is an obsessive impulse to write. When used in a specific psychiatric context, it labels a morbid mental condition which results in writing rambling and confused statements, often degenerating into a meaningless succession of words or even nonsense then called graphorrhea (see hypergraphia). The term "graphomania" was used in the early 19th century by Esquirol and later by Eugen Bleuler, becoming more or less common. Graphomania is related to typomania, which is obsessiveness with seeing one's name in publication or with writing for being published, excessive symbolism or typology. (en)
- Графома́н (від грец. γραφω — «пишу» + μανία — «потяг», «хвороблива схильність») — людина, що має сильний, часто хворобливий, потяг до письменництва, але не має відповідних здібностей. Межа між графоманом і письменником вельми нечітка, оскільки розрізняють їх здібності, які втілені у творах, що вони написали. Зважаючи на те, що оцінка літературного твору значною мірою суб'єктивна, то часто важко провести межу між письменником-початківцем і графоманом. У цілому графоманом можна вважати людину, яка пише багато, але чиї твори не публікуються через вкрай невисоку якість. Люди, чиї твори, попри бездарність, були опубліковані — просто погані письменники, а не графомани. (uk)
- Графома́ния (от греч. γράφω — писа́ть, чертить, изображать и греч. μανία — страсть, безумие, влечение) — патологическое стремление к многописательству, к сочинению произведений, претендующих на публикацию в литературных изданиях, псевдонаучных трактатов и т. п. Страдающий графоманией может сочинять «научные труды» в областях, в которых не разбирается, писать художественные произведения при полном отсутствии каких бы то ни было творческих способностей. Написанное графоманами большей частью банально или даже бессмысленно по содержанию. (ru)
|
