| dbo:abstract
|
- Elektroslabá interakce je teoretickým sjednocením elektromagnetické a slabé interakce. Teorie byla vytvořena koncem 60. let 20. století S. Glashowem, A. Salamem a S. Weinbergem, kteří za ni byli v r. 1979 oceněni Nobelovou cenou za fyziku. Elektroslabá interakce je podřízena kalibrační symetrii SU(2)×U(1). Generátorem kalibrační grupy SU(2) je tzv. (značený T); zprostředkujícími částicemi interakce jsou 3 (tzv. izospinový triplet) bosony W (značené zpravidla W1, W2, W3 nebo W0, W1, W2); odpovídající "náboj" (vazebná konstanta) se značí g. Generátorem kalibrační grupy U(1) je tzv. (značený Y); zprostředkujícími částicí interakce je boson B; odpovídající "náboj" (vazebná konstanta) se značí g´. Spontánním narušením symetrie elektroslabá interakce přechází ve slabou interakci (se zprostředkujícími bosony W+, W− a Z0) a interakci elektromagnetickou, jejíž zprostředkující částice - foton (γ) - má nulovou klidovou hmotnost a tato interakce je proto dalekodosahová.Toto spontánní narušení symetrie vysvětluje tzv. založených na skalárním poli, jehož projevem je Higgsův boson. Stavy nových kalibračních bosonů lze vyjádřit jako lineární kombinace stavů odpovídajících nenarušené elektroslabé interakci ( je tzv. ): Podobně lze vyjádřit vztah vazebných konstant při narušení symetrie ( jakožto míra síly elektromagnetické interakce pak pro nízké předávané impulsy či pro větší vzdálenosti, kdy lze zanedbat vliv polarizace vakua, představuje elementární náboj): (cs)
- La interacció electrofeble és la descripció unificada de dues de les quatre forces fonamentals de la natura: la interacció feble, i l'electromagnètica. El model estàndard de la física de partícules unifica parcialment les forces electromagnètica i feble: a altes energies, o dit de manera equivalent, a distàncies menors que el diàmetre dels protons, són només aspectes d'una força electrofeble comuna. Les forces actuen per mitjà de partícules anomenades bosons: els fotons per l'electromagnetisme, i els bosons W i Z, per la força feble. La interacció feble és de molt curt abast, menys de 10-15 m, i de molt petita intensitat, 1014 vegades inferior a la interacció forta, que es manifesta principalment en la desintegració β d'alguns nuclis. A baixes energies, les dues forces es mostren molt diferents; en canvi, en energies de l'ordre de 10² GeV, es combinen en una única força. Això passaria, per exemple, a una temperatura prou alta (1015 K) com l'assolida en el big bang fa 13.500 milions d'anys. (ca)
- التآثر الكهروضعيف أو القوة الكهروضعيفة نظرية ضمن نظرية الحقل الموحد وركيزة من ركائز فيزياء الجسيمات والنموذج العياري،طورت بين عامي 1961 و1967. توحد هذه النظرية اثنين من التآثرات الأساسية ضمن تآثر واحد وهما التآثر الكهرومغناطيسي والتآثر الضعيف.يبدو التآثران كما لو كانا مختلفين في الطاقات الدنيا لكن النظرية تنمذجهم كوجهين لقوة واحدة.بيد أنه فوق طاقة الترابط التي تناهز 100 غيغا إلكترون فولت يندمج التآثران (القوتان) في قوة واحدة هي القوة الكهروضعيفة.وسبق لهذا أن حدث بعيد الانفجار العظيم حينئذ بلغت درجة الحرارة 10 15 كلفن فاندمجت القوة الكهرومغناطيسية والقوة الضعيفة ضمن القوة الكهروضعيفة.وفي عام 1979م منحت جائزة نوبل في الفيزياء لكل من محمد عبد السلام وستيفن واينبرج وشيلدون جلاشو تقديرا لأبحاثهم في حقل القوة الكهروضعيفة وعرفانا لما قطعوه في هذا السبق.وقد رصدت القوة الكهروضعيفة معمليا خلال تجربيتين الأولى عبر اكتشاف داخل حجرة فقاعات سنة 1972م.والثانية داخل التابع لسرن سنة 1982م ضمن التجارب التي أوصلت إلى اكتشاف بوزونات دبليو وزد. (ar)
- Το καθιερωμένο μοντέλο της σωματιδιακής φυσικής περιγράφει την ηλεκτρομαγνητική και την ασθενή αλληλεπίδραση ως δύο διαφορετικές εκφάνσεις μίας και μοναδικής ηλεκτροασθενούς αλληλεπίδρασης, η θεωρία της οποίας αναπτύχθηκε το 1968 από τους Σέλντον Γλάσοου , Άμπντους Σαλάμ και Στίβεν Γουάινμπεργκ. Για την εργασία τους αυτή, οι τρεις φυσικοί πήραν το βραβείο Νόμπελ Φυσικής το 1970. Σύμφωνα με την ηλεκτροασθενή θεωρία, σε πολύ υψηλές ενέργειες, το σύμπαν έχει τέσσερα ταυτόσημα άμαζα μποζόνια βαθμίδας παρόμοια με το φωτόνιο, καθώς και ένα βαθμωτό πεδίο Χιγκς. Βέβαια, σε χαμηλές ενέργειες η συμμετρία του πεδίου Χιγκς σπάει αυθόρμητα από τον μηχανισμό Χιγκς. Αυτό το σπάσιμο της συμμετρίας παράγει τρία άμαζα μποζόνια τα οποία καταναλώνονται από τρία πεδία, δίνοντάς τους μάζα. Αυτά τα τρία πεδία μετατρέπονται στα W και Ζ μποζόνια της ασθενούς αλληλεπίδρασης, ενώ το τέταρτο πεδίο παραμένει άμαζο και είναι το γνωστό φωτόνιο του ηλεκτρομαγνητισμού. Αν και αυτή η θεωρία πέτυχε μια σειρά από εντυπωσιακές προβλέψεις, συμπεριλαμβανομένης και της πρόβλεψης της μάζας του Ζ μποζονίου πριν την ανακάλυψή του, το μποζόνιο Χιγκς δεν έχει παρατηρηθεί ποτέ. Η παραγωγή μποζονίων Χιγκς είναι ένας σημαντικός στόχος τους Μεγάλου Επιταχυντή Αδρονίων (LHC) που λειτουργεί στο CERN. Στις 4 Ιουλίου του 2012 ανακοινώθηκε από τους επιστήμονες του CERN η ανακάλυψη ενός νέου σωματιδίου, που πιθανότατα είναι το μποζόνιο Χιγκς. Στις 14 Μαρτίου 2013 επιβεβαιώθηκε ότι το νέο σωματίδιο είναι το μποζόνιο Χιγκς. Μένει να φανεί αν θα επαληθεύει το καθιερωμένο μοντέλο ή αν θα το ανατρέψει ως ένα βαθμό. (el)
- El modelo electrodébil es una teoría física que unifica la interacción débil y el electromagnetismo, dos de las cuatro fuerzas fundamentales de la naturaleza. A su vez, este modelo se halla incluido en la Teoría de Gran Unificación (GUT), que une la interacción electrodébil con la interacción nuclear fuerte. El modelo electrodébil fue desarrollado en la década de los años 1960 por Sheldon Lee Glashow, Abdus Salam y Steven Weinberg. La constatación experimental de las interacciones nucleares débiles mediadas por corrientes cargadas les llevó a postular la existencia de las corrientes neutras, las cuales fueron descubiertas en 1973 por la colaboración . Estos tres investigadores recibieron el Premio Nobel de Física en 1979. (es)
- In particle physics, the electroweak interaction or electroweak force is the unified description of two of the four known fundamental interactions of nature: electromagnetism and the weak interaction. Although these two forces appear very different at everyday low energies, the theory models them as two different aspects of the same force. Above the unification energy, on the order of 246 GeV, they would merge into a single force. Thus, if the temperature is high enough – approximately 1015 K – then the electromagnetic force and weak force merge into a combined electroweak force. During the quark epoch (shortly after the Big Bang), the electroweak force split into the electromagnetic and weak force. It is thought that the required temperature of 1015 K has not been seen widely throughout the universe since before the quark epoch, and currently the highest man-made temperature in thermal equilibrium is around 5.5x1012 K (from the Large Hadron Collider). Sheldon Glashow, Abdus Salam, and Steven Weinberg were awarded the 1979 Nobel Prize in Physics for their contributions to the unification of the weak and electromagnetic interaction between elementary particles, known as the Weinberg–Salam theory. The existence of the electroweak interactions was experimentally established in two stages, the first being the discovery of neutral currents in neutrino scattering by the Gargamelle collaboration in 1973, and the second in 1983 by the UA1 and the UA2 collaborations that involved the discovery of the W and Z gauge bosons in proton–antiproton collisions at the converted Super Proton Synchrotron. In 1999, Gerardus 't Hooft and Martinus Veltman were awarded the Nobel prize for showing that the electroweak theory is renormalizable. (en)
- Die elektroschwache Wechselwirkung bildet die Grundlage einer vereinheitlichten Theorie aus Quantenelektrodynamik und schwacher Wechselwirkung im Rahmen des Standardmodells. Sie wurde in den 1960er Jahren von den Physikern Sheldon Glashow, Steven Weinberg und Abdus Salam eingeführt, um die elektromagnetische und schwache Wechselwirkung in einer Theorie zusammenzufassen. Sie erhielten dafür 1979 den Nobelpreis für Physik, nachdem die Theorie in den 1970er Jahren experimentell bestätigt worden war. Während in der Quantenelektrodynamik die Wechselwirkung durch Austausch eines masselosen Photons beschrieben wird und die quantenfeldtheoretische Version der klassischen Elektrodynamik ist, erklärt die vereinheitlichte Theorie die geringe Reichweite der schwachen Wechselwirkung, die z. B. in der Neutrino-Physik und beim Betazerfall wirkt, damit, dass hier sehr viel schwerere Teilchen ausgetauscht werden: Das geladene W-Boson und das neutrale Z-Boson mit Massen in der Größenordnung von Giga-Elektronenvolt (GeV). Die elektroschwache Theorie ist außerdem ein Beispiel für eine Eichfeldtheorie mit einer Eichgruppe, die dem Produkt entspricht. Dabei steht für die zweidimensionale Spezielle unitäre Gruppe und für die eindimensionale unitäre Gruppe. Der zweidimensionale Matrixcharakter ist ein Ausdruck davon, dass der Anteil der schwachen Wechselwirkung an der elektroschwachen Wechselwirkung verschiedene Elementarteilchen ineinander umwandelt. Dagegen entspricht nur einem Phasenfaktor (der Multiplikation mit einer komplexen Zahl) vor der Wellenfunktion. Am einfachsten lässt sich die Wirkung der elektroschwachen Wechselwirkung durch Feynman-Diagramme veranschaulichen. Zum Beispiel werden beim Betazerfall des Neutrons ein Proton, ein Elektron und ein Antineutrino erzeugt. Dies kann beschrieben werden über den Austausch eines negativ geladenen W-Bosons, das im Nukleon ein d-Quark in ein u-Quark umwandelt und auf der anderen Seite bei den Leptonen ein Antineutrino in ein Elektron (siehe Abbildung rechts). (de)
- Teoiric chandamach na n-idirghníomhuithe laga ina n-aontaítear an fórsa núicléach lag is an fórsa leictreamaighnéadach. Foirmlíodh i 1968 í ag na fisiceoirí Meiriceánacha Sheldon Glashow (1932-) is Steven Weinberg (1933-) agus an fisicí Pacastánach Abdus Salam (1926-1996). Samhlaítear go dtarlaíonn meath radaighníomhach trí idirghabháil an W-cháithnín. Réamhinsíonn an teoiric seo an mhais cheart do na W- is Z-cháithníní trí bhriseadh spontáineach na siméadrachta. Bronnadh Duais Nobel na Fisice ar Glashow, Salam agus Weinberg sa bhliain 1979. (ga)
- Dalam fisika partikel, interaksi elektrolemah adalah deskripsi terpadu dua dari empat interaksi dasar yang diketahui di alam: elektromagnetisme dan interaksi lemah. Meskipun kedua gaya ini muncul sangat berbeda pada energi rendah tiap hari, teori ini memeragakan keduanya sebagai dua aspek yang berbeda dari gaya yang sama. Di atas penyatuan energi, pada urutan 246 GeV,Artikel dengan pernyataan yang tidak disertai rujukan mereka akan bergabung menjadi satu gaya elektrolemah. Dengan demikian, jika alam semesta cukup panas (kira-kira 1015 K, suhu melebihi hingga tak lama setelah Big Bang), maka gaya elektromagnetik dan gaya lemah bergabung menjadi gaya elektrolemah gabungan. Selama masa kuark, kekuatan elektolemah terbagi menjadi elektromagnetik dan gaya nuklir lemah. Sheldon Glashow, Abdus Salam, dan Steven Weinberg memperoleh Penghargaan Nobel dalam bidang Fisika untuk kontribusi mereka dalam penyatuan interaksi lemah dan interaksi elektromagnetik di antara partikel-partikel dasar. Adanya interaksi elektrolemah secara eksperimental ditemukan dalam dua tahap, yang pertama adalah penemuan arus netral di dalam hamburan neutrino oleh kolaborasi pada tahun 1973, dan yang kedua pada tahun 1983 oleh kolaborasi dan yang melibatkan penemuan boson tolok W dan Z pada tabrakan proton–antiproton di Super Proton Synchrotron yang dikonversi. Pada tahun 1999, Gerardus 't Hooft dan Martinus Veltman dianugerahi hadiah Nobel atas penemuan bahwa teori elektrolemah . (in)
- L’interaction électrofaible, aussi appelée force électrofaible, est la description unifiée de deux des quatre interactions fondamentales de l'univers, à savoir l'électromagnétisme (appelé électrodynamique quantique dans sa version quantique) et l'interaction faible. Ces deux forces paraissent pourtant très différentes aux échelles d'énergie atomique, et même nucléaire : la force électromagnétique est dite de portée infinie car on peut l'observer aisément à l'échelle macroscopique tandis que la force faible a une influence uniquement à l'échelle microscopique, au niveau du noyau atomique. Cependant, la force faible, telle qu'elle a été décrite par Enrico Fermi pour rendre compte de la désintégration β a une intensité croissant rapidement avec les énergies auxquelles on la considère, ce qui la rend incohérente à très grande énergie. La force électromagnétique, elle, croît aussi avec l'énergie considérée, mais bien plus lentement. Ces deux forces deviennent donc du même ordre de grandeur, vers une énergie d'une centaine de GeV. La théorie électrofaible s'appuie sur ce phénomène pour prédire une unification des deux théories, qui se confondent à cette échelle d'énergies. (fr)
- 양자장론에서 전기·약 작용(electroweak interaction) 또는 전약력(電弱力)은 높은 에너지에서 약한 상호작용과 전자기력이 하나로 통합하여 만드는 힘이다. 낮은 에너지에서는 약전자기 대칭이 저절로 깨지면서 약력과 전자기력이 분리되지만, 이 이론에서는 하나의 힘에대한 두개의 다른 측면인 것으로 생각한다. 100GeV에 해당하는 작용 에너지보다 큰 에너지에서, 이 둘은 전약력으로 통합된다. 따라서 우주가 아주 뜨거울 경우(대략 1015K의 온도), 약한 상호작용과 전자기력은 전약력으로 통합된다. 전약력의 시대동안 전약력이 강력과 분리되었다. 또한, 쿼크의 시대동안 전약력이 약한 상호작용과 전자기력으로 분리되었다. 셸던 리 글래쇼, 압두스 살람, 스티븐 와인버그은 기본입자 사이에 작용하는 약력과 전자기력의 결합의 이론형성에 대한 공로로 1979년 노벨 물리학상을 수상하였다. 전약력의 존재의 입증은 실험적으로 두번 이루어졌다. 첫번째는 1973년에 거품상자 Gargamelle에서 중성미자가 산란될 때 중성 보존류가 일어남을 발견한 것이다. 두번째는 1983년에 UA1, UA2실험에서 슈퍼 양성자 싱크로트론을 이용하여 양성자-반양성자 충돌을 일으켰을 때 W와 Z게이지 보손을 찾아낸 것이다. 1999년에 헤라르뒤스 엇호프트와 마르티뉘스 펠트만이 전약력의 재규격화 문제를 해결하여 노벨 물리학상을 수상하였다. (ko)
- 電弱相互作用（でんじゃくそうごさよう、英: electroweak interaction）とは、物理学において、電磁気力と弱い相互作用を統一した相互作用である。この理論を電弱統一理論という。質量のない粒子に質量を与えるため、ヒッグス機構が考案された。 (ja)
- De elektrozwakke wisselwerking is een begrip uit de deeltjesfysica. Daarbij gaat het om de geünificeerde beschrijving van twee van de vier fundamentele natuurkrachten: elektromagnetisme en de zwakke kernkracht. Deze twee krachten lijken bij alledaagse lage energieën zeer verschillend, maar de theorie van de elektrozwakke wisselwerking beschrijft hen als twee verschillende aspecten van dezelfde kracht. Het is een onderdeel van het Standaardmodel. Boven de unificatie-energie, in de orde van grootte van 102 GeV, smelten deze krachten samen in één elektrozwakke kracht. Bij een voldoende heet heelal (ongeveer 1015 K, een temperatuur waarvan wordt vermoed dat die kort na de oerknal werd bereikt), smelten de elektromagnetische kracht en de zwakke kernkracht dus samen tot een gecombineerde elektrozwakke kracht. Voor de bijdragen aan de unificatie van de zwakke en de elektromagnetische wisselwerking tussen elementaire deeltjes ontvingen Abdus Salam, Sheldon Glashow en Steven Weinberg in 1979 de Nobelprijs voor de Natuurkunde. Gerard 't Hooft en Martinus Veltman voorzagen de theorie van Salam, Glashow en Weinberg eind jaren zestig van een werkbaar wiskundig fundament, waarmee eigenschappen berekend konden worden van de deeltjes die door de theorie waren voorspeld. Ze ontvingen daarvoor de Nobelprijs voor de Natuurkunde in 1999. Vijftien jaar eerder hadden de natuurkundigen Carlo Rubbia en Simon van der Meer de Nobelprijs ontvangen omdat zij die deeltjes experimenteel hadden aangetoond. Nadat met de -detector in 1973 waren ontdekt in neutrinoverstrooiing, ontdekten zij begin jaren tachtig met de - en -detectoren de W- en Z-bosonen in proton-antiproton-botsingen in het daartoe aangepaste . (nl)
- In fisica l'interazione elettrodebole è il risultato dell'unificazione di due delle quattro interazioni fondamentali della natura: l'interazione elettromagnetica e l'interazione debole. Anche se queste due forze sembrano molto diverse alle energie dell'universo che conosciamo, sopra l'energia di unificazione, dell'ordine di 246 GeV, la teoria elettrodebole le modellizza come una stessa forza. Questa condizione si è verificata all'inizio del Big Bang, quando l'universo aveva una temperatura all'incirca di 1015 K; la separazione nelle due interazioni attuali avvenne durante l'epoca dei quark. Sheldon Lee Glashow, Abdus Salam, e Steven Weinberg furono insigniti del premio Nobel per la fisica nel 1979 per aver teorizzato l'unificazione delle due interazioni, nota anche come teoria di Weinberg-Salam. Nel 1984 Carlo Rubbia e Simon van der Meer vinsero il premio Nobel per il riscontro sperimentale dei bosoni deboli W e Z. Nel 1999 a Gerardus 't Hooft e Martinus Veltman fu assegnato il premio Nobel per aver dimostrato che la teoria elettrodebole è rinormalizzabile. (it)
- Na física de partículas, a interação eletrofraca ou força eletrofraca é a descrição unificada de duas das quatro interações fundamentais conhecidas da natureza: o eletromagnetismo e a interação fraca. Embora essas duas forças pareçam muito diferentes nas baixas energias diárias, a teoria as modela como dois aspectos diferentes da mesma força. Acima da energia de unificação, da ordem de 246 GeV, elas se fundiriam em uma única força. Assim, se o universo estiver quente o suficiente (aproximadamente 1015 K, uma temperatura não ultrapassada desde logo após o Big Bang), então a força eletromagnética e a força fraca se fundirão em uma força eletrofraca combinada. Durante a Era Quark, a força eletrofraca se dividia em força eletromagnética e fraca. Sheldon Glashow, Abdus Salam, e Steven Weinberg foram agraciados com o Prêmio Nobel de Física de 1979 por suas contribuições para a unificação da interação fraca e eletromagnética entre partículas elementares, conhecida como teoria de Weinberg-Salam. A existência de interações eletrofracas foi experimentalmente estabelecida em dois estágios, o primeiro sendo a descoberta de correntes neutras no espalhamento de neutrinos pela colaboração de Gargamelle em 1973, e o segundo em 1983 pelas colaborações UA1 e UA2 que envolveram a descoberta dos bósons de calibre W e Z em colisões próton-antipróton no acelerador Super Proton Synchrotron. Em 1999, Gerardus 't Hooft e Martinus Veltman receberam o prêmio Nobel por mostrar que a teoria eletrofraca é renormalizável. (pt)
- Teoria oddziaływań elektrosłabych (Teoria Małej Unifikacji) – kwantowa teoria pola opisująca oddziaływania słabe oraz elektromagnetyczne. Zawiera ona w sobie wcześniejszą teorię oddziaływań słabych i elektrodynamikę kwantową. Teoria oddziaływań elektrosłabych traktuje oddziaływania słabe i elektromagnetyczne jako przejaw jednego oddziaływania elektrosłabego. Oddziaływaniu elektrosłabemu podlegają wszystkie znane cząstki fermionowe. Przyciąganie, odpychanie i przemiany tych cząstek tłumaczy się wymianą bozonów pośredniczących: Z, W+, W− i fotonu. Według obecnej wiedzy, we wczesnych epokach Wszechświata istniała pełna symetria między oddziaływaniami słabymi i elektromagnetycznymi. Symetria ta została później złamana, w wyniku czego mamy obecnie dwa oddziaływania. Łamaniem symetrii tłumaczy się także różnicę mas pomiędzy bozonami oddziaływania słabego a fotonem. Teoria oddziaływań elektrosłabych jest nieabelową teorią z cechowaniem o złamanej symetrii. Grupą cechowania jest grupa SU(2)×U(1). Chociaż elektromagnetyzm opisuje grupa U(1)EM, nie jest to ta sama grupa, co w iloczynie (U(1)Y). W rzeczywistości obie części opisują zarówno elektromagnetyzm, jak i oddziaływanie słabe. Ładunek oddziaływania elektromagnetycznego nazywamy ładunkiem elektrycznym (Q), ładunek oddziaływania słabego nazywamy , ładunek opisywany przez część SU(2) grupy symetrii oddziaływań elektrosłabych nazywamy izospinem (I) a ładunek opisywany przez część U(1) – hiperładunkiem (Y) (wyjaśnia on między innymi, dlaczego leptony mają inny ładunek elektryczny niż kwarki). Wielkości te wiąże zależność: Q = I3 + Y/2. Teorię oddziaływań elektrosłabych stworzyli Sheldon Glashow, Abdus Salam i Steven Weinberg, za co otrzymali Nagrodę Nobla w dziedzinie fizyki w 1979. (pl)
- Elektrosvag växelverkan är en fysikalisk teori som förenar elektromagnetismen med den svaga kärnkraften i en beskrivning. Fastän dessa två krafter förefaller mycket olika vid de låga energier som råder i det vardagliga livet, så modellerar teorin dem som två olika aspekter av samma kraft. Ovanför den förenande energin runt 100 GeV går de ihop till en enda elektrosvag kraft. I en tillräckligt het omgivning (omkring 1015 K), så förenas de båda krafterna till en kombinerad elektrosvag kraft. Den elektrosvaga växelverkan beskrevs matematiskt för första gången av Sheldon Glashow, Steven Weinberg och Abdus Salam under 1960-talet, en insats för vilken de förärades 1979 års Nobelpris i fysik. Det förekommer också att teorin för elektrosvag växelverkan benämns GWS-teorin efter dessa tre fysiker. I dag är den elektrosvaga växelverkan en viktig del av partikelfysikens standardmodell. (sv)
- Електрослабка взаємодія — тип фундаментальної взаємодії, що об'єднує в єдине ціле електромагнітну та слабку взаємодію. Теорія електрослабкої взаємодії була створена в кінці 1960-тих Шелдоном Лі Ґлешоу, Стівеном Вайнбергом та Абдусом Саламом, за що їм була присуджена Нобелівська премія за 1979. Учені сконструювали систему полів, які при малих енергіях розпадаються на електромагнітне поле і поля, що забезпечують слабку взаємодію, але при великих енергіях, вище певної енергії об'єднання, складають єдині поля, в яких електромагнітна і слабка взаємодія не розрізняються. Енергія об'єднання має порядок 100 ГеВ. Частинки такої енергії, мабуть, існували в перші долі секунди після Великого вибуху, коли температура Всесвіту перевищувала 1015 К. Експериментальне підтвердження теорія електрослабкої взаємодії отримала завдяки відкриттю нейтральних струмів у ЦЕРНі в 1973 та міжнародним експериментам та , які в 1983 році до відкриття калібрувальних Z i W бозонів. Електрослабка взаємодія входить до Стандартної моделі. (uk)
- 在粒子物理學中，電弱交互作用是電磁作用與弱交互作用的統一描述，而這兩種作用都是自然界中四種已知基本力。雖然在日常的低能量情況下，電磁作用與弱作用存在很大的差異，然而在超過統一溫度，即數量級在100 GeV的情況下，這兩種作用力會統合成單一的電弱作用力。因此如果宇宙是足夠的熱（約1015K，在大爆炸發生不久以後溫度才降至比上述低的水平），就只有一種電弱作用力，不會有分開的電磁作用與弱交互作用。 由於將基本粒子的電磁作用與弱作用統一的這項貢獻，阿卜杜勒·薩拉姆、謝爾登·格拉肖以及史蒂文·溫伯格獲頒1979年的諾貝爾物理獎。電弱交互作用的理論目前經以下兩個實驗證明存在： 1.
* 1973年在Gargamelle氣泡室首次在微中子散射實驗中發現中性流的存在。 2.
* 1983年在超級質子同步加速器進行的和質子反質子對撞實驗中發現W及Z玻色子。 (zh)
- В физике элементарных частиц электрослабое взаимодействие является общим описанием двух из четырёх фундаментальных взаимодействий: слабого взаимодействия и электромагнитного взаимодействия. Хотя эти два взаимодействия очень различаются на обычных низких энергиях, в теории они представляются как два разных проявления одного взаимодействия. При энергиях выше энергии объединения (порядка 100 ГэВ) они соединяются в единое электрослабое взаимодействие. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Teoiric chandamach na n-idirghníomhuithe laga ina n-aontaítear an fórsa núicléach lag is an fórsa leictreamaighnéadach. Foirmlíodh i 1968 í ag na fisiceoirí Meiriceánacha Sheldon Glashow (1932-) is Steven Weinberg (1933-) agus an fisicí Pacastánach Abdus Salam (1926-1996). Samhlaítear go dtarlaíonn meath radaighníomhach trí idirghabháil an W-cháithnín. Réamhinsíonn an teoiric seo an mhais cheart do na W- is Z-cháithníní trí bhriseadh spontáineach na siméadrachta. Bronnadh Duais Nobel na Fisice ar Glashow, Salam agus Weinberg sa bhliain 1979. (ga)
- 電弱相互作用（でんじゃくそうごさよう、英: electroweak interaction）とは、物理学において、電磁気力と弱い相互作用を統一した相互作用である。この理論を電弱統一理論という。質量のない粒子に質量を与えるため、ヒッグス機構が考案された。 (ja)
- 在粒子物理學中，電弱交互作用是電磁作用與弱交互作用的統一描述，而這兩種作用都是自然界中四種已知基本力。雖然在日常的低能量情況下，電磁作用與弱作用存在很大的差異，然而在超過統一溫度，即數量級在100 GeV的情況下，這兩種作用力會統合成單一的電弱作用力。因此如果宇宙是足夠的熱（約1015K，在大爆炸發生不久以後溫度才降至比上述低的水平），就只有一種電弱作用力，不會有分開的電磁作用與弱交互作用。 由於將基本粒子的電磁作用與弱作用統一的這項貢獻，阿卜杜勒·薩拉姆、謝爾登·格拉肖以及史蒂文·溫伯格獲頒1979年的諾貝爾物理獎。電弱交互作用的理論目前經以下兩個實驗證明存在： 1.
* 1973年在Gargamelle氣泡室首次在微中子散射實驗中發現中性流的存在。 2.
* 1983年在超級質子同步加速器進行的和質子反質子對撞實驗中發現W及Z玻色子。 (zh)
- В физике элементарных частиц электрослабое взаимодействие является общим описанием двух из четырёх фундаментальных взаимодействий: слабого взаимодействия и электромагнитного взаимодействия. Хотя эти два взаимодействия очень различаются на обычных низких энергиях, в теории они представляются как два разных проявления одного взаимодействия. При энергиях выше энергии объединения (порядка 100 ГэВ) они соединяются в единое электрослабое взаимодействие. (ru)
- التآثر الكهروضعيف أو القوة الكهروضعيفة نظرية ضمن نظرية الحقل الموحد وركيزة من ركائز فيزياء الجسيمات والنموذج العياري،طورت بين عامي 1961 و1967. توحد هذه النظرية اثنين من التآثرات الأساسية ضمن تآثر واحد وهما التآثر الكهرومغناطيسي والتآثر الضعيف.يبدو التآثران كما لو كانا مختلفين في الطاقات الدنيا لكن النظرية تنمذجهم كوجهين لقوة واحدة.بيد أنه فوق طاقة الترابط التي تناهز 100 غيغا إلكترون فولت يندمج التآثران (القوتان) في قوة واحدة هي القوة الكهروضعيفة.وسبق لهذا أن حدث بعيد الانفجار العظيم حينئذ بلغت درجة الحرارة 10 15 كلفن فاندمجت القوة الكهرومغناطيسية والقوة الضعيفة ضمن القوة الكهروضعيفة.وفي عام 1979م منحت جائزة نوبل في الفيزياء لكل من محمد عبد السلام وستيفن واينبرج وشيلدون جلاشو تقديرا لأبحاثهم في حقل القوة الكهروضعيفة وعرفانا لما قطعوه في هذا السبق.وقد رصدت القوة الكهروضعيفة معمليا خلال تجربي (ar)
- La interacció electrofeble és la descripció unificada de dues de les quatre forces fonamentals de la natura: la interacció feble, i l'electromagnètica. El model estàndard de la física de partícules unifica parcialment les forces electromagnètica i feble: a altes energies, o dit de manera equivalent, a distàncies menors que el diàmetre dels protons, són només aspectes d'una força electrofeble comuna. Les forces actuen per mitjà de partícules anomenades bosons: els fotons per l'electromagnetisme, i els bosons W i Z, per la força feble. La interacció feble és de molt curt abast, menys de 10-15 m, i de molt petita intensitat, 1014 vegades inferior a la interacció forta, que es manifesta principalment en la desintegració β d'alguns nuclis. A baixes energies, les dues forces es mostren molt dife (ca)
- Elektroslabá interakce je teoretickým sjednocením elektromagnetické a slabé interakce. Teorie byla vytvořena koncem 60. let 20. století S. Glashowem, A. Salamem a S. Weinbergem, kteří za ni byli v r. 1979 oceněni Nobelovou cenou za fyziku. Stavy nových kalibračních bosonů lze vyjádřit jako lineární kombinace stavů odpovídajících nenarušené elektroslabé interakci ( je tzv. ): (cs)
- Το καθιερωμένο μοντέλο της σωματιδιακής φυσικής περιγράφει την ηλεκτρομαγνητική και την ασθενή αλληλεπίδραση ως δύο διαφορετικές εκφάνσεις μίας και μοναδικής ηλεκτροασθενούς αλληλεπίδρασης, η θεωρία της οποίας αναπτύχθηκε το 1968 από τους Σέλντον Γλάσοου , Άμπντους Σαλάμ και Στίβεν Γουάινμπεργκ. Για την εργασία τους αυτή, οι τρεις φυσικοί πήραν το βραβείο Νόμπελ Φυσικής το 1970. (el)
- In particle physics, the electroweak interaction or electroweak force is the unified description of two of the four known fundamental interactions of nature: electromagnetism and the weak interaction. Although these two forces appear very different at everyday low energies, the theory models them as two different aspects of the same force. Above the unification energy, on the order of 246 GeV, they would merge into a single force. Thus, if the temperature is high enough – approximately 1015 K – then the electromagnetic force and weak force merge into a combined electroweak force. During the quark epoch (shortly after the Big Bang), the electroweak force split into the electromagnetic and weak force. It is thought that the required temperature of 1015 K has not been seen widely throughout t (en)
- El modelo electrodébil es una teoría física que unifica la interacción débil y el electromagnetismo, dos de las cuatro fuerzas fundamentales de la naturaleza. A su vez, este modelo se halla incluido en la Teoría de Gran Unificación (GUT), que une la interacción electrodébil con la interacción nuclear fuerte. (es)
- Die elektroschwache Wechselwirkung bildet die Grundlage einer vereinheitlichten Theorie aus Quantenelektrodynamik und schwacher Wechselwirkung im Rahmen des Standardmodells. Sie wurde in den 1960er Jahren von den Physikern Sheldon Glashow, Steven Weinberg und Abdus Salam eingeführt, um die elektromagnetische und schwache Wechselwirkung in einer Theorie zusammenzufassen. Sie erhielten dafür 1979 den Nobelpreis für Physik, nachdem die Theorie in den 1970er Jahren experimentell bestätigt worden war. (de)
- L’interaction électrofaible, aussi appelée force électrofaible, est la description unifiée de deux des quatre interactions fondamentales de l'univers, à savoir l'électromagnétisme (appelé électrodynamique quantique dans sa version quantique) et l'interaction faible. Ces deux forces paraissent pourtant très différentes aux échelles d'énergie atomique, et même nucléaire : la force électromagnétique est dite de portée infinie car on peut l'observer aisément à l'échelle macroscopique tandis que la force faible a une influence uniquement à l'échelle microscopique, au niveau du noyau atomique. Cependant, la force faible, telle qu'elle a été décrite par Enrico Fermi pour rendre compte de la désintégration β a une intensité croissant rapidement avec les énergies auxquelles on la considère, ce qui (fr)
- Dalam fisika partikel, interaksi elektrolemah adalah deskripsi terpadu dua dari empat interaksi dasar yang diketahui di alam: elektromagnetisme dan interaksi lemah. Meskipun kedua gaya ini muncul sangat berbeda pada energi rendah tiap hari, teori ini memeragakan keduanya sebagai dua aspek yang berbeda dari gaya yang sama. Di atas penyatuan energi, pada urutan 246 GeV,Artikel dengan pernyataan yang tidak disertai rujukan mereka akan bergabung menjadi satu gaya elektrolemah. Dengan demikian, jika alam semesta cukup panas (kira-kira 1015 K, suhu melebihi hingga tak lama setelah Big Bang), maka gaya elektromagnetik dan gaya lemah bergabung menjadi gaya elektrolemah gabungan. Selama masa kuark, kekuatan elektolemah terbagi menjadi elektromagnetik dan gaya nuklir lemah. (in)
- 양자장론에서 전기·약 작용(electroweak interaction) 또는 전약력(電弱力)은 높은 에너지에서 약한 상호작용과 전자기력이 하나로 통합하여 만드는 힘이다. 낮은 에너지에서는 약전자기 대칭이 저절로 깨지면서 약력과 전자기력이 분리되지만, 이 이론에서는 하나의 힘에대한 두개의 다른 측면인 것으로 생각한다. 100GeV에 해당하는 작용 에너지보다 큰 에너지에서, 이 둘은 전약력으로 통합된다. 따라서 우주가 아주 뜨거울 경우(대략 1015K의 온도), 약한 상호작용과 전자기력은 전약력으로 통합된다. 전약력의 시대동안 전약력이 강력과 분리되었다. 또한, 쿼크의 시대동안 전약력이 약한 상호작용과 전자기력으로 분리되었다. (ko)
- In fisica l'interazione elettrodebole è il risultato dell'unificazione di due delle quattro interazioni fondamentali della natura: l'interazione elettromagnetica e l'interazione debole. Anche se queste due forze sembrano molto diverse alle energie dell'universo che conosciamo, sopra l'energia di unificazione, dell'ordine di 246 GeV, la teoria elettrodebole le modellizza come una stessa forza. Questa condizione si è verificata all'inizio del Big Bang, quando l'universo aveva una temperatura all'incirca di 1015 K; la separazione nelle due interazioni attuali avvenne durante l'epoca dei quark. (it)
- De elektrozwakke wisselwerking is een begrip uit de deeltjesfysica. Daarbij gaat het om de geünificeerde beschrijving van twee van de vier fundamentele natuurkrachten: elektromagnetisme en de zwakke kernkracht. Deze twee krachten lijken bij alledaagse lage energieën zeer verschillend, maar de theorie van de elektrozwakke wisselwerking beschrijft hen als twee verschillende aspecten van dezelfde kracht. Het is een onderdeel van het Standaardmodel. (nl)
- Teoria oddziaływań elektrosłabych (Teoria Małej Unifikacji) – kwantowa teoria pola opisująca oddziaływania słabe oraz elektromagnetyczne. Zawiera ona w sobie wcześniejszą teorię oddziaływań słabych i elektrodynamikę kwantową. Teoria oddziaływań elektrosłabych traktuje oddziaływania słabe i elektromagnetyczne jako przejaw jednego oddziaływania elektrosłabego. Oddziaływaniu elektrosłabemu podlegają wszystkie znane cząstki fermionowe. Przyciąganie, odpychanie i przemiany tych cząstek tłumaczy się wymianą bozonów pośredniczących: Z, W+, W− i fotonu. Q = I3 + Y/2. (pl)
- Na física de partículas, a interação eletrofraca ou força eletrofraca é a descrição unificada de duas das quatro interações fundamentais conhecidas da natureza: o eletromagnetismo e a interação fraca. Embora essas duas forças pareçam muito diferentes nas baixas energias diárias, a teoria as modela como dois aspectos diferentes da mesma força. Acima da energia de unificação, da ordem de 246 GeV, elas se fundiriam em uma única força. Assim, se o universo estiver quente o suficiente (aproximadamente 1015 K, uma temperatura não ultrapassada desde logo após o Big Bang), então a força eletromagnética e a força fraca se fundirão em uma força eletrofraca combinada. Durante a Era Quark, a força eletrofraca se dividia em força eletromagnética e fraca. (pt)
- Elektrosvag växelverkan är en fysikalisk teori som förenar elektromagnetismen med den svaga kärnkraften i en beskrivning. Fastän dessa två krafter förefaller mycket olika vid de låga energier som råder i det vardagliga livet, så modellerar teorin dem som två olika aspekter av samma kraft. Ovanför den förenande energin runt 100 GeV går de ihop till en enda elektrosvag kraft. I en tillräckligt het omgivning (omkring 1015 K), så förenas de båda krafterna till en kombinerad elektrosvag kraft. (sv)
- Електрослабка взаємодія — тип фундаментальної взаємодії, що об'єднує в єдине ціле електромагнітну та слабку взаємодію. Теорія електрослабкої взаємодії була створена в кінці 1960-тих Шелдоном Лі Ґлешоу, Стівеном Вайнбергом та Абдусом Саламом, за що їм була присуджена Нобелівська премія за 1979. Учені сконструювали систему полів, які при малих енергіях розпадаються на електромагнітне поле і поля, що забезпечують слабку взаємодію, але при великих енергіях, вище певної енергії об'єднання, складають єдині поля, в яких електромагнітна і слабка взаємодія не розрізняються. Енергія об'єднання має порядок 100 ГеВ. Частинки такої енергії, мабуть, існували в перші долі секунди після Великого вибуху, коли температура Всесвіту перевищувала 1015 К. (uk)
|
.svg?width=300)
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}