| dbo:abstract
|
- Decanus means "chief of ten" in Late Latin. The term originated in the Roman army and became used thereafter for subaltern officials in the Byzantine Empire, as well as for various positions in the Church, whence derives the English title "dean". (en)
- Antzinako Erroman, decanus zortzi legionarioz osaturiko contubernium izeneko unitate militar bakoitzean, dendak muntatu eta desmuntatzeko ardura zuen legionarioa zen. Erdi Aroan, analogiaz, monakoen komunitateetan eta horiek sustaturiko unibertsitateetan arduradun nagusia izendatzeko baliatu zen terminoa. (eu)
- Il decano (dal greco deca, dieci, in latino decanus) era uno dei gradi della catena di comando dell'esercito romano. (it)
- Дека́н (лат. decanus — десятник) — звание в армии Древнего Рима, командир контуберния, небольшого пехотного подразделения из 8-10 человек в составе центурии легиона. Буквально это слово переводится как «десятник», поскольку в контубернии изначально было 10 человек. Эти солдаты жили в одной палатке и в строю стояли рядом, главный из них именовался деканом. В более поздние периоды легионеров в контубернии стало 8, остальные 2 могли отсутствовать или быть на положении вспомогательного персонала, но командир по-прежнему назывался деканом. Не следует путать это звание с декурионом в кавалерии. (ru)
- Decano (em latim: Decanus) foi um termo latino que, em latim tardio, significou "chefe de dez". Se originou no exército romano tardio e passou a ser usado posteriormente para os funcionários subalternos no Império Bizantino, bem como para diversos cargos na Igreja, de onde deriva o título deão. O decano era originalmente o líder de um contubérnio, o pelotão de oito legionários que viviam na mesma tenda. Não deve ser confundido com decurião, que era um título dado aos funcionários civis e os líderes de esquadrões (turmas) de cavalaria, com 30 homens. Nos textos gregos, é equivalente ao posto de decarco (dekarchos; "comandante dos dez"). A partir do século IV, o termo passou a ser usado para mensageiros do palácio, em particular os do serviço do imperador. Eles também aparentemente serviram como guardas dos portões e, no século VI, os igualou aos antigos lictores. No Cletorológio de Filoteu, o decano (em grego: δεκανός; romaniz.: dekanos) foi um funcionário de nível médio, servindo sob um protoasecreta. De acordo com o Sobre as Cerimônias de meados do século X, o decano ficava "encarregado dos trabalhos imperiais", quando o imperador estava em campanha. Evidência sigilográfica para os decanos bizantinos é relativamente raro, embora alguns são retratados em manuscritos iluminados, onde a sua aparência varia consideravelmente, de acordo com as suas diferentes funções. Na Igreja, o termo foi usado em monastérios para os chefes de grupos dos dez outros monges, os subalternos de baixo-escalão oficiais do patriarca de Constantinopla, e para os coveiros eclesiásticos (fossores). (pt)
- Декан, деканус (лат. decanus) — військова посада у Стародавньому Римі. Decanus означає латиною «головний з десяти», «десятник». Надалі цим словом стали звати й деякі церковні та цивільні посади. У давньоримській армії декан — начальник контубернію (contubernium) або «товариства намету», тобто загону з 8-10 легіонерів, які жили в одному наметі і були найменшим структурним підрозділом піхоти. У кінноті йому відповідав декуріон (decurio) — командир декурії. У сучасних збройних силах приблизно відповідає сержанту, командиру відділення. У Візантійській імперії декан — керівник підрозділу двірської служби у 10 осіб, а у римсько-католицькій церкві Середньовіччя — начальник над десятьма ченцями у монастирі, а також голова колегії кардиналів (посада «кардинал-декан» збереглася досі). Надалі «деканами» стали звати очільників факультетів в університетах. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Decanus means "chief of ten" in Late Latin. The term originated in the Roman army and became used thereafter for subaltern officials in the Byzantine Empire, as well as for various positions in the Church, whence derives the English title "dean". (en)
- Antzinako Erroman, decanus zortzi legionarioz osaturiko contubernium izeneko unitate militar bakoitzean, dendak muntatu eta desmuntatzeko ardura zuen legionarioa zen. Erdi Aroan, analogiaz, monakoen komunitateetan eta horiek sustaturiko unibertsitateetan arduradun nagusia izendatzeko baliatu zen terminoa. (eu)
- Il decano (dal greco deca, dieci, in latino decanus) era uno dei gradi della catena di comando dell'esercito romano. (it)
- Дека́н (лат. decanus — десятник) — звание в армии Древнего Рима, командир контуберния, небольшого пехотного подразделения из 8-10 человек в составе центурии легиона. Буквально это слово переводится как «десятник», поскольку в контубернии изначально было 10 человек. Эти солдаты жили в одной палатке и в строю стояли рядом, главный из них именовался деканом. В более поздние периоды легионеров в контубернии стало 8, остальные 2 могли отсутствовать или быть на положении вспомогательного персонала, но командир по-прежнему назывался деканом. Не следует путать это звание с декурионом в кавалерии. (ru)
- Decano (em latim: Decanus) foi um termo latino que, em latim tardio, significou "chefe de dez". Se originou no exército romano tardio e passou a ser usado posteriormente para os funcionários subalternos no Império Bizantino, bem como para diversos cargos na Igreja, de onde deriva o título deão. O decano era originalmente o líder de um contubérnio, o pelotão de oito legionários que viviam na mesma tenda. Não deve ser confundido com decurião, que era um título dado aos funcionários civis e os líderes de esquadrões (turmas) de cavalaria, com 30 homens. Nos textos gregos, é equivalente ao posto de decarco (dekarchos; "comandante dos dez"). (pt)
- Декан, деканус (лат. decanus) — військова посада у Стародавньому Римі. Decanus означає латиною «головний з десяти», «десятник». Надалі цим словом стали звати й деякі церковні та цивільні посади. У давньоримській армії декан — начальник контубернію (contubernium) або «товариства намету», тобто загону з 8-10 легіонерів, які жили в одному наметі і були найменшим структурним підрозділом піхоти. У кінноті йому відповідав декуріон (decurio) — командир декурії. У сучасних збройних силах приблизно відповідає сержанту, командиру відділення. (uk)
|
