| dbo:abstract
|
- Eine Chrie [ˈçriː(ə)] (griech.: χρεία, chreia – „Gebrauch“) ist eine schriftliche Ausarbeitung über eine Spruchweisheit nach einem festgelegten, formalen Schema. Sie gehörte zu den Progymnasmata des antiken Rhetorikunterrichts und war bis Anfang des 20. Jahrhunderts im Schulunterricht von Bedeutung. Auch heute wird die Chrie noch in der Vorbereitung auf eine Debatte oder Rede benutzt. Man fasst dabei seine Gedanken zur Spruchweisheit in festgelegten Schritten zusammen. Dabei sollen die positiven Aspekte der Maxime oder Ähnliches beleuchtet werden, indem man Gedanken zum Thema „Wo finde ich ein Beispiel für die positive Auswirkung?“ oder „Was wäre, wenn Menschen anders handeln würden?“ aufschreibt oder vorträgt. (de)
- The chreia or chria (Greek: χρεία) was, in antiquity and the Byzantine Empire, both a genre of literature and one of the progymnasmata. (en)
- La chrie (grec : χρεία qui signifie « usage, emploi, matière à discussion, objet que l'on traite, maxime, sentence ») a été, dans l'Antiquité et sous l'Empire byzantin, un genre de la littérature philosophique (la réplique) et de la rhétorique (défense d'une thèse lors des exercices préparatoires que sont les progymnasmata). (fr)
- Хрия (от др.-греч. χρεία) — термин риторики. В классическом учебнике «Риторика» Н. Ф. Кошанского, по которому преподавали этот предмет в начале XIX века, хрия рассматривалась как частная комбинация одного из 24 так называемых топосов — «общих мест», присутствующих в любом литературном сочинении. Одной из областей применения хрии является амплификация. Наука риторики выделяет в составе хрии следующие основные части: 1.
* вступление, 2.
* причина, 3.
* противоположение, 4.
* подобие, 5.
* пример, 6.
* свидетельство, 7.
* заключение. Хрия, таким образом, есть некая совокупность приёмов для развития предложенной темы. В античные времена, когда ораторское искусство стало предметом системного научного осмысления и риторика возникает как наука «изобретения и расположения мыслей», первые риторы-теоретики начинают систематизировать эти способы. Используемые в учебных целях сборники хрий были популярны; древнейшие из них были составлены риторами Гермогеном и Афтонием. Сам термин «изобретение» применительно к риторике имел не техническое, как сегодня, а специфически литературное значение, что видно из приводимых ниже цитат. (ru)
- A creia (em grego: χρεία) era, na antiguidade e no Império Bizantino, um gênero literário e um dos progymnasmata. (pt)
- Chreja (gr. chreia, chráomai, chrḗsimos ’pożytek, korzyść, konieczność’) – starożytny gatunek literacki. Chreja pokrewna jest takim formom literackim, jak aforyzm, anegdota, apoftegmat. Pojęcia te bywały używane zamiennie, dlatego też trudno jest precyzyjnie rozgraniczyć te formy. Od sentencji chreja różniła się zasadniczo tym, że na wstępie podawała autora. Chreja mogła być krótka i lapidarna, zredagowana w rzeczowym stylu, lub dłuższa w formie pouczającej anegdoty z puentą. Mogła mieć formę bardziej literacką lub szkolną, pisaną na potrzeby uczniów. Termin chreia w znaczeniu utworu literackiego pojawił się w twórczości Teokryta z Chios (IV w. p.n.e.), który pisał dowcipne anegdoty pt. Chreiai. Demetriusz z Faleronu pozostawił Chreje oraz Bajki Ezopowe. Opowieści w formie chrei obecne były także w twórczości Plutarcha (np. niektóre historie Żywotach). Chreje zawarł też Diogenes Laertios w Żywotach i poglądach słynnych filozofów. Specyficzną odmianą chrei poetyckiej były pikantne opowieści z życia heter, przekazane przez Machona. Chreje wchodziły w skład zbiorów ćwiczeń, nazywanych progymnasmata, jako wstępna część (np. Aeliusa Theona z II w. p.n.e.) O chrejach pisali też m.in. Kwintylian, Seneka i Libanios. (pl)
- Хри́я — застарілий термін риторики; промова на задану тему в ораторському мистецтві, лаконічний анекдотичний дотепний текст, інколи дидактичного чи філософського змісту. Іноді близька до апофегми, сентенції, гноми, хіазму, максими. Наука риторики виділяє в складі хриї такі основні частини:
* вступ (роз'яснення теми, експлікація)
* причину — доказ тези (ця теза вірна, тому що …)
* протилежність — якщо ні, то…
* подобу — порівняння цього явища зі суміжними областями
* приклад або ілюстрацію
* свідоцтво (посилання на авторитет)
* висновок (своє ставлення до теми). Хрия, таким чином, є якась сукупність прийомів для розвитку запропонованої теми. В античні часи, коли ораторське мистецтво стає предметом системного наукового осмислення, і виникає риторика, як наука «винаходу і розташування думок», перші ритори-теоретики починають систематизувати ці способи. Використовувані в навчальних цілях збірники хрий були популярні; найдавніші з них були складені риторами Гермогеном Тарським і Афтонієм Антіохійським. Нестрога (вільна) хрия — спосіб міркування, при якому спочатку підбираються окремі аргументи, а потім формується сама теза. Він також називається індуктивним (сократівським). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The chreia or chria (Greek: χρεία) was, in antiquity and the Byzantine Empire, both a genre of literature and one of the progymnasmata. (en)
- La chrie (grec : χρεία qui signifie « usage, emploi, matière à discussion, objet que l'on traite, maxime, sentence ») a été, dans l'Antiquité et sous l'Empire byzantin, un genre de la littérature philosophique (la réplique) et de la rhétorique (défense d'une thèse lors des exercices préparatoires que sont les progymnasmata). (fr)
- A creia (em grego: χρεία) era, na antiguidade e no Império Bizantino, um gênero literário e um dos progymnasmata. (pt)
- Eine Chrie [ˈçriː(ə)] (griech.: χρεία, chreia – „Gebrauch“) ist eine schriftliche Ausarbeitung über eine Spruchweisheit nach einem festgelegten, formalen Schema. Sie gehörte zu den Progymnasmata des antiken Rhetorikunterrichts und war bis Anfang des 20. Jahrhunderts im Schulunterricht von Bedeutung. Auch heute wird die Chrie noch in der Vorbereitung auf eine Debatte oder Rede benutzt. (de)
- Хрия (от др.-греч. χρεία) — термин риторики. В классическом учебнике «Риторика» Н. Ф. Кошанского, по которому преподавали этот предмет в начале XIX века, хрия рассматривалась как частная комбинация одного из 24 так называемых топосов — «общих мест», присутствующих в любом литературном сочинении. Одной из областей применения хрии является амплификация. Наука риторики выделяет в составе хрии следующие основные части: 1.
* вступление, 2.
* причина, 3.
* противоположение, 4.
* подобие, 5.
* пример, 6.
* свидетельство, 7.
* заключение. (ru)
- Chreja (gr. chreia, chráomai, chrḗsimos ’pożytek, korzyść, konieczność’) – starożytny gatunek literacki. Chreja pokrewna jest takim formom literackim, jak aforyzm, anegdota, apoftegmat. Pojęcia te bywały używane zamiennie, dlatego też trudno jest precyzyjnie rozgraniczyć te formy. Od sentencji chreja różniła się zasadniczo tym, że na wstępie podawała autora. Chreja mogła być krótka i lapidarna, zredagowana w rzeczowym stylu, lub dłuższa w formie pouczającej anegdoty z puentą. Mogła mieć formę bardziej literacką lub szkolną, pisaną na potrzeby uczniów. (pl)
- Хри́я — застарілий термін риторики; промова на задану тему в ораторському мистецтві, лаконічний анекдотичний дотепний текст, інколи дидактичного чи філософського змісту. Іноді близька до апофегми, сентенції, гноми, хіазму, максими. Наука риторики виділяє в складі хриї такі основні частини:
* вступ (роз'яснення теми, експлікація)
* причину — доказ тези (ця теза вірна, тому що …)
* протилежність — якщо ні, то…
* подобу — порівняння цього явища зі суміжними областями
* приклад або ілюстрацію
* свідоцтво (посилання на авторитет)
* висновок (своє ставлення до теми). (uk)
|
