| dbo:abstract
|
- The Barzani tribe (Kurdish: Eşîra Barzanî) is a term for both the Kurdish Barzani tribe and for the confederation of various neighboring tribes inhabiting Barzan in Kurdistan Region of Iraq. The Barzanis are mostly Naqshbandi and one of the most influential tribes in Kurdistan. Barzanis were originally Yezidis who in 19th century converted to the Sufi or mystical form of Sunni Islam. By late 19th century, the Barzani tribe, who were led by a Barzani sheikh (hereditary local ruler), had established a local tekkeyeh and attracted support of several other Kurdish tribes. The tekkeyeh became an asylum for the aggrieved local Kurdish tribes, assisting in strengthening the authority of the Barzani sheikhdom in the region and becoming the focal point of a claim for greater regional autonomy from what was at the time the Ottoman Empire. The tribe has many Jewish members as well. Other than the Barzani tribe, the Barzani confederation consists of the Sherwani, Muzuri, Beroji, Nizari, Dolomari, Herki bneji and Gerdi tribes. During the Anfal campaign, about 8,000 members of the tribe were massacred. (en)
- La tribu Barzani (kurde : Eşîra Barzanî) est un terme désignant à la fois la tribu kurde des Barzani et la confédération de diverses tribus voisines habitant Barzan dans la région du Kurdistan irakien. La tribu Barzan est principalement Naqshbandi et est l'une des plus influentes du Kurdistan. En outre, la tribu se serait prétendument convertie à l'islam et inclurait des membres juifs. Outre la tribu Barzani, la confédération Barzani comprend les tribus Sherwani, Muzuri, Beroji, Nizari, Dolomari et Gerdi. Pendant le génocide kurde, environ 8000 membres de la tribu ont été massacrés. (fr)
- Os Barzani (em curdo: Hozî Barzanî) são uma tribo e clã político curdo, da região de Erbil, no Iraque. Entre os membros mais notáveis da família estão Masoud Barzani e Nechirvan Idris Barzani, respectivamente, anterior e atual presidente do Curdistão iraquiano. Seu patriarca, Mustafa Barzani, lutou nas revoltas curdas de 1919. O clã Barzani, e o seu Partido Democrático do Curdistão (PDK), é a primeira força política no Curdistão iraquiano. (pt)
- Барзан — курдское племя, проживающее в одноименном округе и сыгравшее большую роль в истории курдского национально-освободительного движения. Собственно, «Барзан» — это название группы курдских племен (основное — барожи, живёт в самом Барзане; также мзури, ширвани и др.), объединившейся в XIX веке под духовной и светской властью шейхов суфийского ордена Накшбанди. Кроме мусульман, членами этого союза являются несколько селений христиан-ассирийцев; до начала 1950-х гг. в Барзане проживало также много евреев. Институт накшбандийских шейхов появился в Барзане в начале XIX, но объединение окрестных племен вокруг Барзана произошло во второй половине этого века при шейхе Абдель-Саляме I. Внук последнего — шейх Абдель-Салям II (ум. 1914 или 1916) — провел в Барзане ряд реформ и, в частности, разделил общинные земли поровну между всеми членами племени, причем себе шейх взял надел, полагавшийся рядовому общиннику. Введенная им система, основанная на принципах строгой справедливости, равенства и взаимопомощи, настолько сплотила племя и подняла его боевой дух, что соседи за исключительную храбрость и преданность своему шейху прозвали барзанцев «дивана» — «безумными». Абдель-Салям был связан с курдскими освободительными организациями (такими как «Лига Курдистана») и поднял несколько восстаний против Турции, после поражения последнего (1914 г.) бежал в Россию. Затем вернулся в Иранский Курдистан, был там схвачен в результате измены, выдан туркам и повешен в Мосуле. Линию религиозно-нравственных реформ продолжил брат Абдель-Саляма II шейх Ахмед Барзани. Он, в частности, запрещал без нужды поднимать руку на все живое: убивать диких животных, рубить живые деревья (только сушняк) и т. д.; он запретил также обычай калыма и насильственные браки. Шейх с пренебрежением относился к формальным требованиям и обрядам религии, полагая спасение в добродетельной жизни. Это привело в частности к тому, что его последователями, оставаясь христианами, стали (и доныне считают себя) барзанские ассирийцы. Вообще шейх Ахмед отличался абсолютной веротерпимостью. Шейх Ахмед и особенно его младший брат Мустафа Барзани внесли большой вклад в национально-освободительное движение иракских курдов. В 1919 г. шейх Ахмед впервые поднимает восстание против английских колонизаторов; барзанцы убивают английского комиссара в регионе и совместно с соседними племенами захватывают г. Амадие. В отместку англичане сожгли Барзан. На протяжении всех 20-х годов барзанцы продолжали волноваться, в 1931-32 гг. вспыхнуло новое восстание, вызванное попыткой правительства установить в области полицейские посты. Восстание было подавлено с помощью английской авиации; барзанцы бежали в Турцию, но затем вернулись под амнистию. Вопреки амнистии шейх Ахмед и вся семья Барзани были сосланы, а против барзанцев начались репрессии, ставшие причиной восстания Халила Хошави (1934-36 гг.) Это восстание было подавлено с помощью турок, Хошави убит. В 1943-45 гг. в Барзане произошло крупное восстание под руководством Мустафы Барзани, при подавлении которого все племя (10 тыс. человек, из них 2 тыс. вооруженных мужчин) выселилось в Иранский Курдистан, где приняло активное участие в защите Мехабадской республики После разгрома Мехабадской республики, весной 1947 г. племя вернулось в Ирак и было сослано. В 1952 г. рядовым членам племени было разрешено вернуться в Барзан, тогда как шейх Ахмед, приговоренный к смертной казни и отказавшийся просить о помиловании, оставался в заключении. Он вернулся в Барзан только после революции 1958 г. Во время Сентябрьского восстания 1961-75 г. шейх Ахмед провозгласил Барзан нейтральным, чтобы уберечь от карательных акций со стороны правительственных войск. После смерти шейха Ахмеда (1969) институт шейхов потерял всякое значение. В 1978 г. племя было выселено из Барзана в концлагеря, а сам Барзан полностью разрушен. В 1983 г. все мужчины — члены племени от 16 лет и старше (ок. 8 тысяч человек) были вывезены в неизвестном направлении и по всей видимости казнены. После освобождения Иракского Курдистана в 1991 г. в ходе совместной операции США, Великобритании и Франции барзанцы получили возможность вернуться на родину и восстановить свои селения. Отличительным признаком барзанцев является красно-белый головной платок. Ранее у них было принято наголо брить головы, теперь этот обычай оставлен. (ru)
- Барзан — курдське плем'я, яке проживає в цьому окрузі і зіграло велику роль в історії курдського національно-визвольного руху. Власне, «Барзан» — це назва групи курдських племен (основне — барожі, живе в самому Барзані; також мзурі, Ширвані та ін), об'єднаних в XIX столітті під духовною і світською владою шейхів суфійського ордена Накшбанді. Крім мусульман, членами цього союзу є кілька селищ християн-ассирійців; до початку 1950-х рр.. в Барзані проживало також багато євреїв. Інститут накшбандійскіх шейхів з'явився в Барзані на початку XIX, але об'єднання навколишніх племен навколо Барзана відбулося в другій половині цього століття під час правління шейха Абдель-Салям I. Онук останнього шейх Абдель-Салям II (пом. 1914 або 1916), провів у Барзані ряд реформ і зокрема розділив общинні землі порівну між усіма членами племені, при чому собі шейх взяв наділ, покладатися рядових общинників. Введена ним система, заснована на принципах суворої справедливості, рівності і взаємодопомоги, настільки згуртувала плем'я і підняла його бойовий дух, що сусіди за виняткову хоробрість і відданість своєму шейху прозвали барзанців «Дивані» — «божевільними». Абдель-Салям був пов'язаний з курдськими визвольними організаціями (такими як ) і підняв кілька повстань проти Туреччини, після поразки останнього (1914 р.) втік до Росії, потім повернувся в Іранський Курдистан, був там схоплений в Внаслідок зради, виданий туркам і повішений в Мосулі. Лінію релігійно-моральних реформ продовжив брат Абдель-Саляма II шейх Ахмед Барзані. Він, зокрема, забороняв без потреби піднімати руку на все живе: убивати диких тварин, рубати живі дерева (тільки сухі) і т. д.; він заборонив також звичай калиму і насильницькі шлюби. Шейх з погордою ставився до формальних вимог і обрядів релігії. Це призвело зокрема до того, що його послідовниками, залишаючись християнами, стали (і донині вважають себе) барзанскі ассирійці. Взагалі шейх Ахмед відрізнявся абсолютною віротерпимістю. Шейх Ахмед і особливо його молодший брат Мустафа Барзані зробили великий внесок у національно-визвольний рух іракських курдів. У 1919 р. шейх Ахмед вперше піднімає повстання проти англійських колонізаторів; барзанці вбивають англійського комісара в регіоні і спільно з сусідніми племенами захоплюють р. . В помсту англійці спалили Барзан. Протягом усіх 20-х років барзанці продовжували повстання, в 1931-32 рр.. спалахнуло нове повстання, викликане спробою уряду встановити в області поліцейські пости. Повстання було придушене за допомогою англійської авіації; барзанці тікали в Туреччину, але потім повернулися під амністію. Всупереч амністії шейх Ахмед і вся сім'я Барзані були заслані, а проти барзанців почалися репресії, що стали причиною повстання Халіла Хошаві (1934-36 рр.) Це повстання було придушене за допомогою турків, Хошаві убитий. У 1943-45 рр.. в Барзані відбулося велике повстання під керівництвом Мустафи Барзані, при придушенні якого все плем'я (10 тис. осіб, з них 2 тис. озброєних чоловіків) виселили в Іранський Курдистан, де взяло активну участь у захисті Мехабадської республіки Після розгрому Мехабадської республіки, весною 1947 р. плем'я повернулося до Іраку і було заслано. У 1952 р. рядовим членам племені було дозволено повернутися в Барзан, тоді як шейх Ахмед, засуджений до смертної кари і відмовився просити про помилування, залишався в ув'язненні. Він повернувся в Барзан тільки після революції 1958 р. Під час Вересневого повстання 1961-75 р. шейх Ахмед проголосив Барзан нейтральним, щоб уберегти від каральних акцій з боку урядових військ. Після смерті шейха Ахмеда (1969) інститут шейхів втратив усіляке значення. У 1978 р. плем'я було виселено з Барзана в концтабори, а сам Барзан повністю зруйнований. У 1983 р. всі чоловіки — члени племені від 16 років і старше (бл. 8000 осіб) були вивезені в невідомому напрямку і вочевидь страчені. Після звільнення Іракського Курдистану в 1991 р. в ході спільної операції США, Великої Британії і Франції барзанці отримали можливість повернутися на батьківщину і відновити свої селища. Відмінною ознакою барзанців є червоно-біла хустка. Раніше у них було прийнято наголо голити голови, тепер цей звичай забутий. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La tribu Barzani (kurde : Eşîra Barzanî) est un terme désignant à la fois la tribu kurde des Barzani et la confédération de diverses tribus voisines habitant Barzan dans la région du Kurdistan irakien. La tribu Barzan est principalement Naqshbandi et est l'une des plus influentes du Kurdistan. En outre, la tribu se serait prétendument convertie à l'islam et inclurait des membres juifs. Outre la tribu Barzani, la confédération Barzani comprend les tribus Sherwani, Muzuri, Beroji, Nizari, Dolomari et Gerdi. Pendant le génocide kurde, environ 8000 membres de la tribu ont été massacrés. (fr)
- Os Barzani (em curdo: Hozî Barzanî) são uma tribo e clã político curdo, da região de Erbil, no Iraque. Entre os membros mais notáveis da família estão Masoud Barzani e Nechirvan Idris Barzani, respectivamente, anterior e atual presidente do Curdistão iraquiano. Seu patriarca, Mustafa Barzani, lutou nas revoltas curdas de 1919. O clã Barzani, e o seu Partido Democrático do Curdistão (PDK), é a primeira força política no Curdistão iraquiano. (pt)
- The Barzani tribe (Kurdish: Eşîra Barzanî) is a term for both the Kurdish Barzani tribe and for the confederation of various neighboring tribes inhabiting Barzan in Kurdistan Region of Iraq. The Barzanis are mostly Naqshbandi and one of the most influential tribes in Kurdistan. Barzanis were originally Yezidis who in 19th century converted to the Sufi or mystical form of Sunni Islam. By late 19th century, the Barzani tribe, who were led by a Barzani sheikh (hereditary local ruler), had established a local tekkeyeh and attracted support of several other Kurdish tribes. The tekkeyeh became an asylum for the aggrieved local Kurdish tribes, assisting in strengthening the authority of the Barzani sheikhdom in the region and becoming the focal point of a claim for greater regional autonomy from (en)
- Барзан — курдское племя, проживающее в одноименном округе и сыгравшее большую роль в истории курдского национально-освободительного движения. Собственно, «Барзан» — это название группы курдских племен (основное — барожи, живёт в самом Барзане; также мзури, ширвани и др.), объединившейся в XIX веке под духовной и светской властью шейхов суфийского ордена Накшбанди. Кроме мусульман, членами этого союза являются несколько селений христиан-ассирийцев; до начала 1950-х гг. в Барзане проживало также много евреев. (ru)
- Барзан — курдське плем'я, яке проживає в цьому окрузі і зіграло велику роль в історії курдського національно-визвольного руху. Власне, «Барзан» — це назва групи курдських племен (основне — барожі, живе в самому Барзані; також мзурі, Ширвані та ін), об'єднаних в XIX столітті під духовною і світською владою шейхів суфійського ордена Накшбанді. Крім мусульман, членами цього союзу є кілька селищ християн-ассирійців; до початку 1950-х рр.. в Барзані проживало також багато євреїв. (uk)
|
