| dbo:abstract
|
- Banalités (French pronunciation: [banalite]; from ban) were, until the 18th century, restrictions in feudal tenure in France by an obligation to have peasants use the facilities of their lords. These included the required use-for-payment of the lord's mill to grind grain, his wine press to make wine, and his oven to bake bread. Both the manorial lord's right to these dues and the banality-dues themselves are called droit de banalité. The object of this right was qualified as banal, e.g. the four banal or taureau banal. The peasants could also be subjected to the banalité de tor et ver, meaning that only the lord had the right to own a bull or a boar. The deliberate mating of cattle or pigs incurred fines. The lord of the manor could also require a certain number of days each year of the peasants' forced labor. This practice of forced labor was called the corvée. In New France, the only banality was the mandatory use of the lord's mill. Similar laws, especially pertaining to mills, were common in medieval Europe and continued after the medieval period in many places (e.g., banrecht in the Netherlands, Ehaft in Germany). Free peasants and tenant farmers were obligated to take their grain to the manorial lord's mill. In England, feudal duty obligated many peasants to use bannal mills and ovens. In Scotland, thirlage tied land to a particular mill, whose owner took a proportion of the grain as multure. In France these monopolistic rights were abolished on the night of the 4th of August 1789 but feudal lords continued to be reimbursed until 1793. (en)
- Als Bannrecht (Zwangsrecht, Banngerechtigkeit) wird eine Gewerbegerechtigkeit bezeichnet, die darin besteht, die Einwohner eines Gebietes ihre Bedürfnisse ausschließlich von einem bestimmten Gewerbebetrieb befriedigen zu lassen. Die Bannrechte entstanden im Mittelalter und waren weit verbreitet und vielfältig. Da sie der Gewerbefreiheit und der Marktwirtschaft zuwiderlaufen, schaffte der Gesetzgeber sie im 19. Jahrhundert ab. In der Regel stellten die Bannrechte nicht ein Verbot dar, ein bestimmtes Gewerbe in einem Bezirk auszuüben, sondern ein Verbot an den Abnehmer, von Nichtberechtigten die fraglichen Dienstleistungen nachzufragen. (de)
- Las banalidades eran, en el sistema feudal francés, las instalaciones técnicas que el señor feudal tenía la obligación de mantener y de poner a disposición de todos los habitantes del señorío, y como contrapartida, esos habitantes solamente podían utilizar, mediante pago, esas instalaciones técnicas. Así se constituía pues una serie de monopolios tecnológicos, que al campesino le resultaba muy caro pagar, y que cuando la cosecha era mala sencillamente lo arruinaba. Las principales banalidades fueron:
* el horno banal (taxado para el horneado);
* el molino banal;
* la prensa banal;
* el mercado de vinos. Las instalaciones banales (hornos de pan, molinos, prensas), no deben ser confundidas con las instalaciones comunitarias, mucho más corrientes en esos días, y cuyo mantenimiento y gestión era responsabilidad de la respectiva comunidad. En efecto, las instalaciones banales siempre eran mantenidas, gestionadas, y explotadas, por el respectivo señor feudal, quien daba los servicios e imponía unilateralmente los precios y las condiciones a los usuarios que vivían en el señorío, y que estaban obligados a contratar esos servicios. Otro de los derechos señoriales era la llamada banalité de tor et ver, que exclusivamente daba al señor feudal el derecho de poseer un toro y/o un cerdo macho. Así, la reproducción de los animales también podía estar sujeta a regalía, en beneficio de su propietario. Los privilegios citados fueron abolidos en la noche del 4 de agosto de 1789, y fueron abolidos definitivamente sin derecho a compensación el 17 de julio de 1793 (en la Convención montañesa). (es)
- Les banalités sont, dans le système féodal français, des installations techniques que le seigneur est dans l'obligation d'entretenir et de mettre à disposition de tout habitant de la seigneurie. En contrepartie, les habitants de cette seigneurie ne peuvent utiliser que ces installations seigneuriales, pour un prix qui est fixé par le seigneur. Ce sont des services publics. Les principales banalités sont :
* le four banal (taxé par le fournage) ;
* le moulin banal ;
* le pressoir banal ;
* le marché aux vins. Les installations banales (fours à pain, moulins, pressoirs) ne doivent pas être confondues avec des installations communautaires, qui étaient beaucoup plus courantes et dont la gestion revenait à la collectivité. Une autre banalité était celle de tor et ver, qui était l'entretien et la mise à disposition par la seigneurie d'étalons reproducteurs sélectionnés, taureau ou verrat, dont les saillies étaient sujettes à redevance. Ces privilèges, abolis et déclarés rachetables dans la nuit du 4 août 1789, sont abolis définitivement sans rachat en 1793. Mais l'usage des fours collectifs perdure jusque dans la première moitié du XXe siècle.
* Un four banal près de Châteaulin (carte postale Villard, vers 1920). (fr)
- Banaliteitsrecht is een middeleeuws herenrecht waarbij de grondbezitter (heer) zijn horigen binnen het rechtsgebied (domein of (grond)heerlijkheid) oplegt om gebruik te maken van en te betalen voor het gebruik van de infrastructuur, zoals de wijnpers, de (ban)molen, de brouwerij, het landbouwgereedschap, et cetera. Het banaliteitsrecht is een economisch recht dat binnen het domeinstelsel (domaniaal stelsel of hofstelsel) en later het (grond)heerlijkstelsel van kracht was. Het einde van het ancien régime maakte ook een einde aan de heerlijkheden en de bijbehorende rechten. Banaliteitsrecht valt onder dezelfde categorie als:
* cijns
* tienden
* overdrachtsrechten
* justitionele rechten
* herendiensten (nl)
- Banalidades eram tributos da época feudal pagos pelo servo para a utilização de bens de propriedade do senhor feudal, pela utilização de equipamentos e instalações do senhorio (celeiros, fornos, moinhos, pontes, etc), pois o senhor feudal detinha todos estes equipamentos. Banais se chamavam as coisas, sobretudo equipamentos de produção, que pertenciam aos senhores e que as populações se viam constrangidas a usar mediante o pagamento de um certo foro ou renda. Daí o nome de direitos banais ou banalidades para esses encargos. Assim, Du Cange define banal como «o que é banido ao súbdito do senhor» (qui banno domini subditus est). Tais imposições nunca tiveram um carácter global na economia medieval portuguesa, pois grande parte dos vizinhos dos concelhos alcançaram importantes isenções relativamente a muitos direitos banais, no entanto, mesmo aí, nas organizações sócio-económicas concelhias, é comum os regulamentos foraleiros estabelecerem algumas banalidades devidas à entidade senhorial. Por exemplo, no foral de Castro Marim, D. Afonso III estatui que retém para si e seus sucessores os moinhos, azenhas e prensas feitas e a fazer, ademais dos açougues, e balneários, que deixa livres aos moradores as suas tendas e fornos de olaria, mas que lhes impõe o foro de um décimo no uso dos fornos de telha. O foral de Anobra (1275) determina que pela utilização dos moinhos se paga 1/4 ao rei. O foral de São Julião do Tojal, atribuído a oito casais de cultivadores, em 1258, pelo Mosteiro de São Vicente de Fora (Lisboa), declara que não lhes é permitido ter fornos nem prensas. Porém já outros forais, como os de Centocelas (1194), Benavente (1200), Pinhel (1209) e Elvas (1229), tornavam isentos de foros as «tendas, moinhos e fornos», ou então isentavam-nos em grande parte (foral de Ourém de 1180, foral de Tavira, dado por D. Afonso III, etc.). As banalidades abrangiam desde os equipamentos de produção, como moinhos, azenhas, lagares para vinho e para azeite, fornos de telha, de olaria, de cal e de pão, até barcos, lojas, balneários públicos nos lugares e, por vezes, inclusive a água, como se se constata no documento entregue pelo Mosteiro de Alcobaça, em 1314, aos moradores do seu couto de Turquel, obrigando-os ao pagamento de três pelo uso da água do chafariz, nos lagares, durante a época das vindimas. O montante do foro cobrado variava também muito, indo desde 1/3 ou 1/4 da produção até 1/10, 1/13, 1/14, etc. Eis um exemplo, entre milhares: em 1316, a Colegiada de São Cristóvão de Coimbra impunha pelo uso de um moinho que: «devedes dar a sexta parte de todo aquello que Deus hi der». Com o ascenso de uma nova classe, a burguesia, os direitos banais vão perdendo terreno. No entanto em Portugal, ainda no século XVIII e mesmo nos inícios do XIX, existiam muitos casos de banalidades, se bem que tivessem sido tomadas algumas medidas jurídico-políticas para extirpar as suas situações mais aberrantes tanto no século XVIII como, e sobretudo, no seguinte, com destaque para o Decreto de 20 de Março de 1821, que suprimiu muitos destes direitos, e para a Lei de 22 de Fevereiro de 1846, que os aboliu. (pt)
- Баналитет (от фр. banal «принадлежащий сюзерену») — в феодальной Западной Европе монопольное право, по которому сеньор, обладая собственностью на мельницу, печь, виноградный пресс и т. д., мог принудить крестьян использовать его инвентарь (назначая расценки выше «рыночных»): крестьяне при этом расплачивались частью своего продукта или деньгами. За нарушение баналитета сеньор требовал от крестьянина штраф или конфисковывал его продукты. Баналитет принадлежал к числу наиболее обременительных для крестьян феодальных привилегий. Наиболее полное развитие баналитет получил во Франции, где он известен с Х в. (именно здесь это монопольное право получило своё название). Институт, подобный баналитету, был распространён при феодализме повсеместно. (ru)
- Banalitety - obowiązek odpłatnego korzystania z wszelkiego rodzaju urządzeń wybudowanych na terenie pańskich włości, np. młyna, browaru, piekarni itp. (pl)
- Баналітет (від banal – той, що належить сюзерену) — у середньовічній Західній Європі монопольне право феодалів, які володіли млинами, печами, виноградними пресами, вимагати від залежних селян, щоб вони обов’язково користувалися їх інвентарем. При цьому селяни змушені були платити за це продуктами чи грошима. За порушення баналітету сеньйор міг оштрафувати селянина чи забрати його продукти, наприклад спечений не в панській печі хліб чи витиснуте не його пресом вино. Баналітет був одним з найтяжчих та найненависніших людям феодальних привілеїв знаті. Найширше розповсюджений був у Північній Франції де відомий з Х століття і де остаточно баналітет було скасовано лише під час Французької революції. Всупереч поширеному твердженню радянських істориків баналітет не був повсюдно поширений – це скоріш місцеве явище, а не загальноєвропейське. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Als Bannrecht (Zwangsrecht, Banngerechtigkeit) wird eine Gewerbegerechtigkeit bezeichnet, die darin besteht, die Einwohner eines Gebietes ihre Bedürfnisse ausschließlich von einem bestimmten Gewerbebetrieb befriedigen zu lassen. Die Bannrechte entstanden im Mittelalter und waren weit verbreitet und vielfältig. Da sie der Gewerbefreiheit und der Marktwirtschaft zuwiderlaufen, schaffte der Gesetzgeber sie im 19. Jahrhundert ab. In der Regel stellten die Bannrechte nicht ein Verbot dar, ein bestimmtes Gewerbe in einem Bezirk auszuüben, sondern ein Verbot an den Abnehmer, von Nichtberechtigten die fraglichen Dienstleistungen nachzufragen. (de)
- Баналитет (от фр. banal «принадлежащий сюзерену») — в феодальной Западной Европе монопольное право, по которому сеньор, обладая собственностью на мельницу, печь, виноградный пресс и т. д., мог принудить крестьян использовать его инвентарь (назначая расценки выше «рыночных»): крестьяне при этом расплачивались частью своего продукта или деньгами. За нарушение баналитета сеньор требовал от крестьянина штраф или конфисковывал его продукты. Баналитет принадлежал к числу наиболее обременительных для крестьян феодальных привилегий. Наиболее полное развитие баналитет получил во Франции, где он известен с Х в. (именно здесь это монопольное право получило своё название). Институт, подобный баналитету, был распространён при феодализме повсеместно. (ru)
- Banalitety - obowiązek odpłatnego korzystania z wszelkiego rodzaju urządzeń wybudowanych na terenie pańskich włości, np. młyna, browaru, piekarni itp. (pl)
- Banalités (French pronunciation: [banalite]; from ban) were, until the 18th century, restrictions in feudal tenure in France by an obligation to have peasants use the facilities of their lords. These included the required use-for-payment of the lord's mill to grind grain, his wine press to make wine, and his oven to bake bread. Both the manorial lord's right to these dues and the banality-dues themselves are called droit de banalité. The object of this right was qualified as banal, e.g. the four banal or taureau banal. In New France, the only banality was the mandatory use of the lord's mill. (en)
- Las banalidades eran, en el sistema feudal francés, las instalaciones técnicas que el señor feudal tenía la obligación de mantener y de poner a disposición de todos los habitantes del señorío, y como contrapartida, esos habitantes solamente podían utilizar, mediante pago, esas instalaciones técnicas. Así se constituía pues una serie de monopolios tecnológicos, que al campesino le resultaba muy caro pagar, y que cuando la cosecha era mala sencillamente lo arruinaba. Las principales banalidades fueron: (es)
- Les banalités sont, dans le système féodal français, des installations techniques que le seigneur est dans l'obligation d'entretenir et de mettre à disposition de tout habitant de la seigneurie. En contrepartie, les habitants de cette seigneurie ne peuvent utiliser que ces installations seigneuriales, pour un prix qui est fixé par le seigneur. Ce sont des services publics. Les principales banalités sont :
* le four banal (taxé par le fournage) ;
* le moulin banal ;
* le pressoir banal ;
* le marché aux vins.
* Un four banal près de Châteaulin (carte postale Villard, vers 1920). (fr)
- Banaliteitsrecht is een middeleeuws herenrecht waarbij de grondbezitter (heer) zijn horigen binnen het rechtsgebied (domein of (grond)heerlijkheid) oplegt om gebruik te maken van en te betalen voor het gebruik van de infrastructuur, zoals de wijnpers, de (ban)molen, de brouwerij, het landbouwgereedschap, et cetera. Het banaliteitsrecht is een economisch recht dat binnen het domeinstelsel (domaniaal stelsel of hofstelsel) en later het (grond)heerlijkstelsel van kracht was. Het einde van het ancien régime maakte ook een einde aan de heerlijkheden en de bijbehorende rechten. (nl)
- Banalidades eram tributos da época feudal pagos pelo servo para a utilização de bens de propriedade do senhor feudal, pela utilização de equipamentos e instalações do senhorio (celeiros, fornos, moinhos, pontes, etc), pois o senhor feudal detinha todos estes equipamentos. (pt)
- Баналітет (від banal – той, що належить сюзерену) — у середньовічній Західній Європі монопольне право феодалів, які володіли млинами, печами, виноградними пресами, вимагати від залежних селян, щоб вони обов’язково користувалися їх інвентарем. При цьому селяни змушені були платити за це продуктами чи грошима. За порушення баналітету сеньйор міг оштрафувати селянина чи забрати його продукти, наприклад спечений не в панській печі хліб чи витиснуте не його пресом вино. Баналітет був одним з найтяжчих та найненависніших людям феодальних привілеїв знаті. (uk)
|
