| dbo:abstract
|
- الإنسان الكامل في الإسلام، هي أحد نعوت الرسول. وهي تعني «الشخص الذي وصل إلى أعلى درجات الكمال». وهي صفة للإنسان البدائي الأول الذي كان صافي الفطرة وقبل أن يتلوث بالغرائز الحسية والجسدية. استعمله الصوفيون المسلمون السنة وكذلك العلويون. واستند ابن عربي في شرحه لهذه الفكرة إلى حديث شريف يقول: «كنت نبيا عندما كان أدم بين الماء والطين» وكذلك، نشر كل من محمد العلوي المالكي، الجليلي، كتبا حول الإنسان الكامل. ويعتبر الإسماعليون أن كل إمام وإنسان كاملا. وعادة ما يشار إلى هذا التعبير على أنه التعريف الباطني للدلالة على شخص يمارس الشريعة، وكذلك بأنها تفسير للإنسان القرآني الذي من دون خطيئة لأن مركز الوعي هو طاهر وكامل. (ar)
- In Islamic theology, al-Insān al-Kāmil (Arabic: الإنسان الكامل), also rendered as Insān-i Kāmil (Persian/Urdu: انسان کامل) and İnsan-ı Kâmil (Turkish), is an honorific title to describe the Islamic prophet Muhammad. The phrase means "the person who has reached perfection", literally "the complete person". It is an important concept in Islamic culture of the prototype human being, pure consciousness, one's true identity, to be contrasted with the material human who is bound by their senses and materialism. The term was originally used by Sunni Sufis and is still used by them, but it is also used by Alawis and Alevis. This idea is based upon a hadith, which was used by Ibn Arabi, that states about Muhammad: "I was a prophet when Adam was between water and clay." The Sunni Islamic scholar Muhammad Alawi al-Maliki, has published a Sirah on Muhammad as al-Insān al-Kāmil. Al-Jili was the author of an Arabic text entitled al-Insān al-Kāmil. Ismailis believe that each Imam is a perfect man. (en)
- Al-Insān al-Kāmil (arabe : الإنسان الكامل, turc : İnsan-ı Kâmil, persan : انسان كامل — Insân-e Kâmil, littéralement « l'être humain complet ») est dans la théologie islamique, un terme utilisé comme qualificatif appliqué à Mahomet. L'expression est souvent traduite par « l'homme parfait » ou encore « l'homme universel ». L'homme parfait par excellence est Mahomet. Mais plus fondamentalement, l'expression renvoie à la notion scolastique de Logos. Cette notion occupe une place importante dans le soufisme. (fr)
- аль-Инса́н аль-Ка́миль (араб. الإنسان الكامل) — в суфизме — идеальный человек, который является наместником Аллаха на земле и проявлением его атрибутов и имён. Термин введён Халладжем, идея развита Ибн Араби. В широком смысле — верующий (мумин), достигший путем религиозной практики наивысшей духовной реализации. Доктрина аль-инсан аль-камиль — онтологическая проблема, связанная с проблемой бытия. Согласно Ибн Араби, первоначально мир был бездушным; появление Адама одухотворило его; человек стал проявлением всех совершенных божественных атрибутов и имён; несмотря на свою ничтожность во вселенной, он стал вместилищем истины, объемлет все материальные и духовные ступени, существующие в мироздании. Только человеку Аллах открыл все свои имена. Наивысшим проявлением всех качеств Бога и подлинным аль-инсан аль-камиль является пророк Мухаммед. Он удостоился этой степени превосходства над всеми остальными сущностями мира, когда Адама еще не было. Аль-инсан аль-камиль — цель и логическое завершение всего сущего мира. Божественная воля выражается только через него. Если бы не было аль-инсан аль-камиль, Аллах не проявлялся бы в тварном мире. Аль-инсан аль-камиль может проявиться в каждом человеке, но достичь этого возможно только в лоне суфийской духовной практики. Идеи Халладжа и Ибн Араби в дальнейшем были развиты Азиз ад-Дином Насафи (ум. 700/1300), написавшим на фарси труд «Инсан-и Камил». Согласно Насафи, аль-инсан аль-камиль обладает самыми наилучшими манерами и является подлинным идеалом. Ему было дано много имён, в числе которых шейх, хади, махди, имам, халиф. Этот идеал проявился в Сулеймане (библ. Соломон), которому подчинялись джинны и который владел языком животных и птиц; в Исе (библ. Иисус Христос), который оживлял мёртвых; в Хидре, который испил «живой воды» и стал бессмертным. Аль-инсан аль-камиль существует во все времена, и для него с дозволения Аллаха нет тайн природы. (ru)
- Інсан аль-Каміль (араб. الإنسان الكامل) — досконала людина в суфізмі. Згідно з суфійськими догматами, така людина є уособленням атрибутів та імен Аллаха, а також його намісником на землі. Термін був впроваджений ісламським богословом і суфієм Мансуром аль-Халаджем. Після його смерті концепція була розвинута Ібн Арабі. Також дану ідею вивчали Азіз Ад-Дін Насафі, який написав твір під назвою «Інсан аль-Каміль», і Абд аль-Карім Джиді. Інсан аль-Каміль втілює у собі найкращі ісламські манери та чесноти. Суфії вважають, що стати досконалою людиною може хто завгодно завдяки суфійським духовним практикам. Приклади інсан аль-каміль в історії: пророки Мухаммед, Сулейман, Іса та Хізр. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Al-Insān al-Kāmil (arabe : الإنسان الكامل, turc : İnsan-ı Kâmil, persan : انسان كامل — Insân-e Kâmil, littéralement « l'être humain complet ») est dans la théologie islamique, un terme utilisé comme qualificatif appliqué à Mahomet. L'expression est souvent traduite par « l'homme parfait » ou encore « l'homme universel ». L'homme parfait par excellence est Mahomet. Mais plus fondamentalement, l'expression renvoie à la notion scolastique de Logos. Cette notion occupe une place importante dans le soufisme. (fr)
- الإنسان الكامل في الإسلام، هي أحد نعوت الرسول. وهي تعني «الشخص الذي وصل إلى أعلى درجات الكمال». وهي صفة للإنسان البدائي الأول الذي كان صافي الفطرة وقبل أن يتلوث بالغرائز الحسية والجسدية. استعمله الصوفيون المسلمون السنة وكذلك العلويون. واستند ابن عربي في شرحه لهذه الفكرة إلى حديث شريف يقول: «كنت نبيا عندما كان أدم بين الماء والطين» وكذلك، نشر كل من محمد العلوي المالكي، الجليلي، كتبا حول الإنسان الكامل. ويعتبر الإسماعليون أن كل إمام وإنسان كاملا. (ar)
- In Islamic theology, al-Insān al-Kāmil (Arabic: الإنسان الكامل), also rendered as Insān-i Kāmil (Persian/Urdu: انسان کامل) and İnsan-ı Kâmil (Turkish), is an honorific title to describe the Islamic prophet Muhammad. The phrase means "the person who has reached perfection", literally "the complete person". It is an important concept in Islamic culture of the prototype human being, pure consciousness, one's true identity, to be contrasted with the material human who is bound by their senses and materialism. The term was originally used by Sunni Sufis and is still used by them, but it is also used by Alawis and Alevis. This idea is based upon a hadith, which was used by Ibn Arabi, that states about Muhammad: "I was a prophet when Adam was between water and clay." (en)
- аль-Инса́н аль-Ка́миль (араб. الإنسان الكامل) — в суфизме — идеальный человек, который является наместником Аллаха на земле и проявлением его атрибутов и имён. Термин введён Халладжем, идея развита Ибн Араби. В широком смысле — верующий (мумин), достигший путем религиозной практики наивысшей духовной реализации. (ru)
- Інсан аль-Каміль (араб. الإنسان الكامل) — досконала людина в суфізмі. Згідно з суфійськими догматами, така людина є уособленням атрибутів та імен Аллаха, а також його намісником на землі. Термін був впроваджений ісламським богословом і суфієм Мансуром аль-Халаджем. Після його смерті концепція була розвинута Ібн Арабі. Також дану ідею вивчали Азіз Ад-Дін Насафі, який написав твір під назвою «Інсан аль-Каміль», і Абд аль-Карім Джиді. (uk)
|
