| dbo:abstract
|
- A 3D display is multiscopic if it projects more than two images out into the world, unlike conventional 3D stereoscopy, which simulates a 3D scene by displaying only two different views of it, each visible to only one of the viewer's eyes. Multiscopic displays can represent the subject as viewed from a series of locations, and allow each image to be visible only from a range of eye locations narrower than the average human interocular distance of 63 mm. As a result, not only does each eye see a different image, but different pairs of images are seen from different viewing locations. This allows the observer to view the 3D subject from different angles as they move their head, simulating the real-world depth cue of shifting parallax. It also reduces or eliminates the complication of pseudoscopic viewing zones typical of "no glasses" 3D displays that use only two images, making it possible for several randomly located observers to all see the subject in correct 3D at the same time. Photographic images of this type were named parallax panoramagrams by inventor Herbert E. Ives circa 1930, but that term is strongly associated with a continuous sampling of horizontal viewpoints, captured by a camera with a very wide lens or a lens that travels horizontally during the exposure. The more recently coined term has increasingly been adopted as more accurately descriptive when referring to electronic systems that capture and display only a finite number of discrete views. An example of a popular commercial multiscopic display is the from . (en)
- Многоракурсность — свойство многостереопарной автостереограммы или голограммы, позволяющее «оглядывать» снятый объект с разных сторон. При рассматривании такого изображения, каждому положению глаз наблюдателя соответствует свой ракурс, благодаря чему обеспечивается бинокулярность и возможность наблюдения объекта под разными углами. Таким образом, наклон автостереограммы на некоторый угол позволяет увидеть снятые предметы с другого ракурса, тогда как поворот обычной фотографии никак не меняет изображение. Полноценная многоракурсность свойственна интегральной фотографии и, в наибольшей мере, голографии, фиксирующей волновую картину светового поля. При создании многоракурсной автостереограммы, названной своим изобретателем Гербертом Айвсом (англ. Herbert Eugene Ives) «параллакс-панорамограмма», снимается несколько стереопар с разных точек, например, спереди и с разных сторон под небольшими углами. Панорамограмма может быть как дискретной, так и непрерывной. В первом случае съёмка происходит с конечного числа ракурсов, разделённых промежутками. Непрерывная панорамограмма снимается специальным фотоаппаратом, движущимся по дуге одновременно с перемещением кодирующего растра перед фотоматериалом, и обеспечивает непрерывную автостереоскопию и плавную смену ракурса при смещении наблюдателя. Изготовление многоракурсных стереограмм чаще всего выполняется методами лентикулярной печати. Наборы отснятых с разных точек фотоснимков дискретных ракурсов пригодны также для получения составных (мультиплексных) голограмм. В обоих случаях доступна лишь частичная многоракурсность, поскольку все доступные ракурсы лежат только в горизонтальной плоскости, в которой происходило перемещение съёмочной камеры. Смещение головы наблюдателя вверх или вниз не даёт эффекта «оглядывания». По этим же причинам бинокулярность обеспечивается только в горизонтальной плоскости, перпендикулярно которой изображение выглядит «плоским». Вертикальная многоракурсность и бинокулярность доступны только в классической голографии Френеля и интегральной фотографии, позволяющих неограниченно менять точку обзора в пределах физических размеров снимка. (ru)
- Багаторакурсність — властивість багатостереопарної автостереограми або голограми, що дозволяє «оглядати» знятий об'єкт з різних боків. Під час розглядання такого зображення, кожному положенню очей спостерігача відповідає свій ракурс, завдяки чому забезпечується бінокулярність і можливість спостереження об'єкта під різними кутами. Таким чином, нахил автостереограми на деякий кут дозволяє побачити зняті предмети з іншого ракурсу, тоді як поворот звичайної фотографії ніяк не змінює зображення. Повноцінна багаторакурсність властива інтегральній фотографії і, найбільшою мірою, голографії, яка фіксує хвильову картину світлового поля. Під час створення багаторакурсної автостереограми, яку винахідник назвав «паралакс-панорамограмою», знімається кілька стереопар з різних точок, наприклад, спереду і з різних боків під невеликими кутами. Панорамограма може бути як дискретною, так і неперервною. У першому випадку знімання відбувається зі скінченного числа ракурсів, розділених проміжками. Неперервна панорамограма знімається спеціальним фотоапаратом, який рухається по дузі одночасно з переміщенням кодувального растру перед фотоматеріалом, і забезпечує неперервну автостереоскопію і плавне змінення ракурсу під час зміщування спостерігача. Багаторакурсні стереограми найчастіше виготовляють методами лентикулярного друку. Набори знятих з різних точок фотознімків дискретних ракурсів придатні також для отримання складених (мультиплексних) голограм. У обох випадках доступна лише часткова багаторакурсність, оскільки всі доступні ракурси лежать тільки в горизонтальній площині, в якій переміщувалася знімальна камера. Зсув голови спостерігача вгору або вниз не дає ефекту «оглядання». З цих же причин бінокулярність забезпечується тільки в горизонтальній площині, перпендикулярно до якої зображення виглядає «плоским». Вертикальна багаторакурсність і бінокулярність доступні тільки в класичній голографії Френеля і інтегральній фотографії, що дозволяють необмежено змінювати точку огляду в межах фізичних розмірів знімка. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- A 3D display is multiscopic if it projects more than two images out into the world, unlike conventional 3D stereoscopy, which simulates a 3D scene by displaying only two different views of it, each visible to only one of the viewer's eyes. Multiscopic displays can represent the subject as viewed from a series of locations, and allow each image to be visible only from a range of eye locations narrower than the average human interocular distance of 63 mm. As a result, not only does each eye see a different image, but different pairs of images are seen from different viewing locations. (en)
- Многоракурсность — свойство многостереопарной автостереограммы или голограммы, позволяющее «оглядывать» снятый объект с разных сторон. При рассматривании такого изображения, каждому положению глаз наблюдателя соответствует свой ракурс, благодаря чему обеспечивается бинокулярность и возможность наблюдения объекта под разными углами. Таким образом, наклон автостереограммы на некоторый угол позволяет увидеть снятые предметы с другого ракурса, тогда как поворот обычной фотографии никак не меняет изображение. Полноценная многоракурсность свойственна интегральной фотографии и, в наибольшей мере, голографии, фиксирующей волновую картину светового поля. (ru)
- Багаторакурсність — властивість багатостереопарної автостереограми або голограми, що дозволяє «оглядати» знятий об'єкт з різних боків. Під час розглядання такого зображення, кожному положенню очей спостерігача відповідає свій ракурс, завдяки чому забезпечується бінокулярність і можливість спостереження об'єкта під різними кутами. Таким чином, нахил автостереограми на деякий кут дозволяє побачити зняті предмети з іншого ракурсу, тоді як поворот звичайної фотографії ніяк не змінює зображення. Повноцінна багаторакурсність властива інтегральній фотографії і, найбільшою мірою, голографії, яка фіксує хвильову картину світлового поля. (uk)
|
