| rdfs:comment
| - كوينشا (بالإسبانية: Quincha) هو نظام بناء تقليدي يُستخدم فيه بشكل أساسي، الخشب والقصب أو الغاب التي تُشكِّل إطاراً مقاوماً للزلازل ومُغطى بالطين والجبس. كوينشا هو مُصطلح إسباني معروف على نطاق واسع في أمريكا اللاتينية، وهو مأخوذ من مُصطلح qincha في لغة كتشوا، والذي يعني «السياج، الجدار، النسيج، الزريبة». تاريخياً، تم استخدام هذا النوع من البناء في المستعمرات الإسبانية والبرتغالية في جميع أنحاء الأمريكتين. على الرغم من أن اللغتين الإسبانية والبرتغالية هما لغتان متصلتان بشكل وثيق، إلا أن المقادل البرتغالي لهذا المُصطلح مختلف تمامًا: Pau-a-pique. (ar)
- La quincha (del quechua o runa simi: qincha, ‘pared, muro, cerco, corral, cerramiento’) es un sistema constructivo tradicional de Sudamérica y Panamá que consiste fundamentalmente en un entramado de caña o bambú recubierto con barro. Entramados similares a la quincha han sido usados en las construcciones desde muy temprano en el Antiguo Perú, y en el Virreinato del Perú, su utilización masiva se difundió como material antisísmico debido a su poco peso y elasticidad. La quincha era usada por la tradición Bato o la cultura Llolleo en el siglo III. Fue heredada por muchos pueblos dentro de los cuales se encuentran los mapuches . (es)
- Quincha is a traditional construction system that uses, fundamentally, wood and cane or giant reed forming an earthquake-proof framework that is covered in mud and plaster. (en)
- Die Quincha (span., aus dem Quechua qincha, „Wand, Mauer, Hecke, Zaun, Pferch“) ist eine in traditioneller Bauweise erstellte Wand in Südamerika, bei der einfache Holzrahmen mit Flechtwerk aus Schilfrohr, Bambus oder anderen pflanzlichen Materialien hergestellt und mit Lehm kaschierten werden. Die Bauweise zeichnet sich durch ihr geringes Gewicht sowie ihre filigrane und einfache Ausführung aus. (de)
- Lamus (niem. Lehmhaus) – dawny budynek gospodarczy, drewniany lub murowany, jedno- lub dwukondygnacyjny (z jedną izbą na każdej kondygnacji), czasami z podcieniem lub gankami, często o ozdobnych formach architektonicznych. Lamus w Polsce wchodził początkowo w skład zabudowań dworskich i przeznaczony do przechowywania cennych przedmiotów (np. dokumentów czy zbroi). Z czasem stawiano go też w gospodarstwach chłopskich, niedaleko chaty, gdzie służył do przechowywania sprzętu gospodarczego, narzędzi, zboża, żywności. (pl)
- Ля́мус (нем. Lehmhaus — от Lehm — глина и Haus — дом, польск. Lamus, белор. Лямус) — наименование двухэтажной, иногда — одно- или трёхэтажной хозяйственной постройки. Данный вид хозяйственной постройки использовался для хранения пищевых продуктов, одежды, зерна, сельскохозяйственных орудий труда и ценного имущества. В летний период часто использовалась для проживания. Данный вид хозяйственной постройки был распространён в период с XVII до начала XX веков на территории Западной Белоруссии, Польши и Литвы. Строились главным образом в городах и усадьбах. В простых крестьянских дворах встречались редко. (ru)
- Ля́мус (пол. lamus, lemus, нім. Lehmhaus від Lehm — «глина» та Haus — «будинок») — господарська будівля для збереження харчових продуктів, одягу, зерна, знарядь праці, цінного майна, a також для житла влітку. Лямуси розповсюдилися у XVIII—XIX ст. Будувалися частіше за все в містах, садибах, рідше — у селянських дворах. Відомі головним чином в Західній Білорусі, а також в Литві і Польщі. У Білорусі будували з дерева, цегли, каменю або в техніці «прусського муру». Були одно-триповерхові, прямокутні або квадратні в плані, завершені двосхильними шатровими або ламаними дахами. (uk)
|
| has abstract
| - كوينشا (بالإسبانية: Quincha) هو نظام بناء تقليدي يُستخدم فيه بشكل أساسي، الخشب والقصب أو الغاب التي تُشكِّل إطاراً مقاوماً للزلازل ومُغطى بالطين والجبس. كوينشا هو مُصطلح إسباني معروف على نطاق واسع في أمريكا اللاتينية، وهو مأخوذ من مُصطلح qincha في لغة كتشوا، والذي يعني «السياج، الجدار، النسيج، الزريبة». تاريخياً، تم استخدام هذا النوع من البناء في المستعمرات الإسبانية والبرتغالية في جميع أنحاء الأمريكتين. على الرغم من أن اللغتين الإسبانية والبرتغالية هما لغتان متصلتان بشكل وثيق، إلا أن المقادل البرتغالي لهذا المُصطلح مختلف تمامًا: Pau-a-pique. (ar)
- Die Quincha (span., aus dem Quechua qincha, „Wand, Mauer, Hecke, Zaun, Pferch“) ist eine in traditioneller Bauweise erstellte Wand in Südamerika, bei der einfache Holzrahmen mit Flechtwerk aus Schilfrohr, Bambus oder anderen pflanzlichen Materialien hergestellt und mit Lehm kaschierten werden. Die Bauweise zeichnet sich durch ihr geringes Gewicht sowie ihre filigrane und einfache Ausführung aus. Anders als die ungebrannten Lehmziegel (Adobe) sind die Wände aus Quincha nichttragend und können daher nur für die obersten Stockwerke eines Gebäudes verwendet werden. Das System erfuhr in der spanischen Kolonialzeit unter dem Vizekönigreich Peru weite Verbreitung. Wegen seines geringen Gewichtes und seiner hohen Elastizität wird es in erdbebengefährdeten Gebieten als Konstruktionselement geschätzt. Die Leichtigkeit, mit welcher dieses System zu verbauen ist, führte zu Baumängeln, welcher das System als anfällig für Parasiten in Verruf brachte. Im portugiesischen Sprachraum ist die Bezeichnung für dieses System Pau-a-pique (Matsch auf Stab). (de)
- La quincha (del quechua o runa simi: qincha, ‘pared, muro, cerco, corral, cerramiento’) es un sistema constructivo tradicional de Sudamérica y Panamá que consiste fundamentalmente en un entramado de caña o bambú recubierto con barro. Entramados similares a la quincha han sido usados en las construcciones desde muy temprano en el Antiguo Perú, y en el Virreinato del Perú, su utilización masiva se difundió como material antisísmico debido a su poco peso y elasticidad. La quincha era usada por la tradición Bato o la cultura Llolleo en el siglo III. Fue heredada por muchos pueblos dentro de los cuales se encuentran los mapuches . (es)
- Quincha is a traditional construction system that uses, fundamentally, wood and cane or giant reed forming an earthquake-proof framework that is covered in mud and plaster. (en)
- Lamus (niem. Lehmhaus) – dawny budynek gospodarczy, drewniany lub murowany, jedno- lub dwukondygnacyjny (z jedną izbą na każdej kondygnacji), czasami z podcieniem lub gankami, często o ozdobnych formach architektonicznych. Lamus w Polsce wchodził początkowo w skład zabudowań dworskich i przeznaczony do przechowywania cennych przedmiotów (np. dokumentów czy zbroi). Z czasem stawiano go też w gospodarstwach chłopskich, niedaleko chaty, gdzie służył do przechowywania sprzętu gospodarczego, narzędzi, zboża, żywności. W dzisiejszych czasach termin używany jest także w stosunku do pomieszczenia lub budynku służącego do przechowywania starych rzeczy (rupieciarnia). W przenośni – w stosunku do przestarzałych („nadających się do lamusa”) przedmiotów, określeń, zwyczajów itp. Określenie „odejść do lamusa” oznacza „wyjść z użytku”. (pl)
- Ля́мус (нем. Lehmhaus — от Lehm — глина и Haus — дом, польск. Lamus, белор. Лямус) — наименование двухэтажной, иногда — одно- или трёхэтажной хозяйственной постройки. Данный вид хозяйственной постройки использовался для хранения пищевых продуктов, одежды, зерна, сельскохозяйственных орудий труда и ценного имущества. В летний период часто использовалась для проживания. Данный вид хозяйственной постройки был распространён в период с XVII до начала XX веков на территории Западной Белоруссии, Польши и Литвы. Строились главным образом в городах и усадьбах. В простых крестьянских дворах встречались редко. Лямусы строились из кирпича, камня и дерева в технике «прусской стены» в прямоугольном или квадратном плане и завершались двухскатными шатровыми или ломаными крышами. Помещичьи лямусы как правило были каменными и использовались для хранения старого оружия, ненужных книг, документов или вещей. Крестьяне использовали лямусы для хранения продовольствия и орудий сельскохозяйственного труда. Второй этаж в летнее время часто использовался в качестве жилой комнаты. В фундаменте лямуса делали погреб. Крестьянские лямусы не отличались изыском, часто строились одноэтажными и иногда своей архитектурной формой почти не отличались от одноэтажного амбара. (ru)
- Ля́мус (пол. lamus, lemus, нім. Lehmhaus від Lehm — «глина» та Haus — «будинок») — господарська будівля для збереження харчових продуктів, одягу, зерна, знарядь праці, цінного майна, a також для житла влітку. Лямуси розповсюдилися у XVIII—XIX ст. Будувалися частіше за все в містах, садибах, рідше — у селянських дворах. Відомі головним чином в Західній Білорусі, а також в Литві і Польщі. У Білорусі будували з дерева, цегли, каменю або в техніці «прусського муру». Були одно-триповерхові, прямокутні або квадратні в плані, завершені двосхильними шатровими або ламаними дахами. Поміщицькі лямуси, т. зв. скарбці, будувалися з каменю, але і кам'яним міг бути тільки перший поверх. Тут зберігали стару зброю, книги, документи, збрую, скрині, мідь, цинк, олово та ін. У шляхетських і селянських садибах зводили дерев'яні лямуси, переважно для зберігання вугілля, продовольства, різних знарядь праці. Другий поверх в літній час використовувався, зазвичай молоддю, як житлова кімната. Стіни іноді зовні штукатурили, а в фундаментах робили погреби. У селянських садибах зустрічалися більш скромні споруди, які за своєю формою і конструкції майже не відрізнялися від одноповерхових комор. По композиції лямуси поділялися на центричні та фронтальні. Лямусы центричною композиції мали квадратний або багатокутовий (зазвичай восьмигранний) план. Другий і третій поверхи зазвичай були з балюстрадними галереями по периметру (Ошмяни, село Велике Можейково Щучинського району, село Ново-Ясневичі Поставського району). Лямуси фронтальної композиції були зазвичай двоповерхові, мали в плані форму витягнутого прямокутника (рідше квадрата). Великі лямуси в містах зазвичай мали галерею тільки з одного, поздовжнього боку (Гродно), інші мали дві галереї, які суміжно розташовувалися, що давало можливість стикувати лямус з іншими садибними будівлями або зорієнтувати галерею в бік двору (Клецьк, Пінський район, село Заосся Барановицького району). В обох випадках дах може бути двосхилим, чотирисхилим і шатровим. У лямусах, які мали периметральну галерею, дах лежав на опорах, які формували цю галерею (с. Довге Городнянського району, Букрабавщина Пружанського району). Фасади таких лямусів рівноцінні і симетричні. Об'ємно-просторова композиція відрізнялася центричністтю. Сходи ставали уздовж стіни в межах галереї. Колонки галереї могли бути окремими для кожного поверху і цільними — на всю висоту будівлі. У ряді випадків стовпчики робилися тільки на другому поверсі і спиралися на випуски біля міжповерхового перекриття. Основними конструктивно-декоративними деталями стають підкоси, яким надавався криволінійний абрис у нижній частині. Складна конфігурація не тільки надавала міцність карнизу, але і створювало подобу аркади. Крім того, для обробки галерей іноді використовувалися підвіси. Через підгнивання низу колонок першого поверху колону підпилювали трохи нижче підкосу, а кінець фігурно обробляли. З часом підвіси стали чисто декоративним елементом і розташовувалися в проміжках між стовпами під час будівництва. Особливо широке поширення підвіси отримали в Польщі у XVIII—XIX вв. Огорожі галерей мали мотиви балясин і решіток. Наявність таких елементів надавала спорудам незвичайну пригожість і мальовничість, будучи предметом гордості власника. Найбільш відомий лямус на території Білорусі: лямус Бригитського монастиря в Гродно — найстаріший дерев'яний будинок в Білорусі. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
