| rdfs:comment
| - Locus amoenus latinezko esaldia, euskaraz toki atsegina, toki mitiko eta idealizatu bat adierazteko, erlijio zenbaitetako Paradisuaren antzekoa, erabiltzen den esamoldea da. (eu)
- Locus amoenus (Latin for "pleasant place") is a literary topos involving an idealized place of safety or comfort. A locus amoenus is usually a beautiful, shady lawn or open woodland, or a group of idyllic islands, sometimes with connotations of Eden or Elysium. Ernst Robert Curtius wrote the concept's definitive formulation in his European Literature and the Latin Middle Ages (1953). (en)
- Locus amoenus est une expression latine signifiant littéralement « lieu amène » ou de façon plus pratique « lieu idyllique ». Il s'agit d'un terme littéraire — un topos faisant généralement référence à un lieu idéalisé de sécurité ou de confort. Un locus amoenus est souvent un lieu en extérieur de grande beauté, avec des parties ombragées, de petits bois, etc. — en référence au jardin d'Éden ou aux Champs Élysées, c'est-à-dire un lieu loin de tout élément parasite, de toute tentation. (fr)
- Locus amoenus (traducibile in "luogo incantevole") è un termine usato in letteratura che si riferisce ad un luogo idealizzato e piacevole, in cui si svolge parte della trama. Si tratta di un tema assai diffuso anche nelle arti figurative. (it)
- ロクス・アモエヌス（羅: Locus amoenus、「心地よき場」の意）は、一般的に、安全で快適な理想的場所を指す文学的な概念である。日陰の芝生、開けた林、のどかな島、時にはエデンの園やエーリュシオンの意味を持つなどの通常は美しい場所の事を意味する。 エルンスト・ローベルト・クルツィウスは、『ヨーロッパ文学とラテン中世』（原著1953年）で、修辞学の伝統におけるロクス・アモエヌスの系譜とその共通要素を記述している。 (ja)
- De locus amoenus (Latijn: lieflijke plaats, meervoud loci amoeni) is de literaire beschrijving (topos) van een geïdealiseerd toevluchtsoord in de natuur, meestal een mooi, beschaduwd grasveld of landschap met bosjes, een beek, vogels en bloemen dat aan de Hof van Eden doet denken. Een locus amoenus wordt gekenmerkt door bomen, gras en water, soms in een ver land, waar geliefden elkaar kunnen ontmoeten, een eenzame minnaar zich beklaagt of men rustig kan nadenken. Vaak is het een idyllisch droombeeld dat dient als tegenstelling tot de drukke stad en als toevlucht tegen tijd en sterfelijkheid. De schoonheid van de natuur weerspiegelt de zuivere bedoeling van de handeling. Het antoniem van Locus amoenus is Locus terribilis, vreselijke plaats. (nl)
- Locus amoenus (em latim, lugar agradável) é um termo literário que geralmente se refere a um local idealizado de segurança ou conforto. Um locus amoenus é, geralmente, um belo gramado com sombra ou arvoredos em áreas descampadas, ou de um grupo de ilhas paradisíacas, algumas vezes, com conotações do Jardim do Éden ou Campos Elísios. (pt)
- Locus amoenus (лат. приємна місцевість, чарівний куточок) — уявлення, яке виникло в європейській Античності і було розвинене в Середньовіччі про ідеалізовану місцину на землі, де людина існує в абсолютній гармонії з природою. Цей європейський алегорико-міфологічний образ, що символізує єдність і союз людини і природи, вплинув на європейське образотворче мистецтво, літературу, садово-паркове мистецтво, ландшафтний дизайн та містобудування. Топос locus amoenus був детально розглянутий Е. Р. Курціусом в книзі «Європейська література і латинське Середньовіччя» (нім. Europäische Literatur und lateinisches Mittelalter, 1948). (uk)
- El locus amoenus (literalment, 'lloc amè, agradable') és un tòpic literari llatí amb molta tradició. Neix a la poesia de Teòcrit i Virgili (aquest últim, de fet, inspira les seves Èglogues, ambientades en un locus amoenus, en els Idil·lis de Teòcrit) i descriu el paisatge ideal, enmig del camp, amb un riu, bon temps i bona companyia. Aquesta imatge està present a la majoria d'autors del Renaixement, com ara Pere Serafí. (ca)
- Locus amoenus (lateinisch für ‚lieblicher Ort‘) ist ein literarischer Topos, das Hauptmotiv der idealisierenden Naturschilderung von der römischen Kaiserzeit bis zum 16. Jahrhundert. Beschrieben wird ein ideal schöner Naturausschnitt, zu dem gewöhnlich ein lichter Hain und eine Quelle oder ein Bach gehören, oft auch Blumen und Vogelgesang. Das Gegenstück ist der locus terribilis, der ‚schreckliche Ort‘. (de)
- Locus amoenus (en latín, "lugar idílico" o, más cercano al original, "lugar ameno") es un tópico literario o lugar común (es decir, un motivo muy repetido a lo largo de la historia de la literatura) que generalmente describe un lugar natural idealizado y paradisiaco, seguro y tranquilo, que invita a la conversación relajada, por lo que es el mejor marco ambiental para los géneros literarios que la utilizan, como el diálogo, el idilio o la égloga, o que contienen estos géneros, como la novela pastoril y, en general, toda la literatura bucólica. Su opuesto es el locus eremus. (es)
- Locus amoenus (лат. «приятная местность, прелестный уголок», произносится [ˈlokus aˈmɔɪnus]) — возникшее в европейской Античности и развитое в Средневековье представление об идеализированном месте на земле, где человек существует в абсолютной гармонии с природой. Этот европейский аллегорико-мифологический образ использовался в риторической традиции в качестве символа союза человека и природы, он повлиял на европейское изобразительное искусство, богословие, литературу, садово-парковое искусство, ландшафтный дизайн и градостроительство, а через них — на культуру усадебной жизни и дачного загородного отдыха, пикников и проч. Топос locus amoenus был подробно рассмотрен Э. К. Курциусом в книге «Европейская литература и латинское Средневековье» (нем. Europäische Literatur und lateinisches Mittel (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)