| rdfs:comment
| - El Califat Fatimita (الخِلَاْفَةُ الفَاطِمِيَّةُ, al-Ḫilāfa al-Fāṭimiyya) o Estat Fatimita (àrab: الدَّوْلَةُ الفَاطِمِيَّةُ, ad-Dawla al-Fāṭimiyya) fou un califat musulmà de l'edat mitjana, l'únic que tenia el xiisme ismaïlita com a religió oficial. Es va estendre pel nord d'Àfrica i part de l'Orient Mitjà entre el 909 i el 1171. Rep el nom de «fatimita», ja que la dinastia que el dirigí descendia, suposadament, del profeta Muhàmmad per línia de la seva filla Fàtima az-Zahrà. (ca)
- Arabská dynastie Fátimovců vládla v Egyptě v 10.–12. století a byla představitelem šíitského směru islámu. (cs)
- La araba dinastio de Fatimidoj regis inter la jaroj 909 kaj 1171 en Norda Afriko (Magrebo kaj Egiptio) kaj Sirio. Ĝi estis reprezentanto de ŝijaista direkto de islamo. (eo)
- Die Fatimiden (arabisch الفاطميون, DMG al-Fāṭimiyūn) waren eine ismailitische Dynastie, die 907 ein Gegenkalifat (zum Kalifat der Abbasiden) errichteten und von 909 bis 1171 in Nordafrika, das heißt im Maghreb und Ägypten, sowie in Vorderasien (Syrien) herrschten. (de)
- El Califato fatimí (también califato de Egipto o Imperio fatimí; en árabe, الفاطميون al-Fāṭimiyyūn) fue el cuarto califato islámico, el único chií de toda la historia —ismailita, concretamente—. Dominó el norte de África del año 909 al 1171. Inicialmente establecida en Túnez, la dinastía controló la costa mediterránea de África y convirtió Egipto en el centro de su califato en la segunda mitad del siglo x. En su apogeo, el califato incluía, además de Egipto, parte del Magreb, Sudán, Sicilia, el Levante mediterráneo y la región de Hiyaz. (es)
- Fatimiyah, atau al-Fāthimiyyūn (bahasa Arab: الفاطميون, translit. al-Fāthimiyyūn) ialah penguasa Syiah yang berkuasa di berbagai wilayah di Maghreb, Mesir, dan Syam dari 5 Januari 910 hingga 1171. Negeri ini dikuasai oleh Ismailiyah, salah satu cabang Syi'ah. Pemimpinnya juga para imam Syiah, jadi mereka memiliki kepentingan keagamaan terhadap Isma'iliyyun. Kadang dinasti ini disebut pula dengan Bani Ubaidillah, sesuai dengan nama pendiri dinasti. (in)
- Les Fatimides (également appelés « Obeydides » depuis le (en) ; en arabe : بنو عبيد / banū ʿubayd) sont une dynastie califale chiite ismaélienne d'ascendance alide qui régna, depuis l'Ifriqiya (entre 909 et 969) puis l'Égypte (entre 969 et 1171), sur le Califat fatimide, un empire qui englobait une grande partie de l'Afrique du Nord, la Sicile et une partie du Moyen-Orient. (fr)
- ファーティマ朝（ファーティマちょう、アラビア語: الخلافة الفاطمية 、Al-Khilafah al-Fāṭimīyah）は、シーア派の一派、イスマーイール派が建国したイスラム王朝である（909年 - 1171年）。その君主は、イスマーイール派が他のシーア派からの分裂時に奉じたイマーム、イスマーイールの子孫を称し、イスラム世界の多数派であるスンナ派の指導者であるアッバース朝のカリフに対抗してカリフを称した。王朝名のファーティマは、イスマーイールの先祖である初代イマーム、アリーの妻で預言者ムハンマドの娘であるファーティマに由来している。 ファーティマ朝は、北アフリカのイフリーキヤ（現在のチュニジア）で興り、のちにカイロに移ってエジプトを中心に支配を行った。イスマーイール派の信仰を王朝の原理として打ち出し、カリフを称するなどアッバース朝に強い対抗意識をもった。同じ時期にはイベリア半島のアンダルスでスンナ派の後ウマイヤ朝がカリフを称したのでイスラム世界には3人のカリフが鼎立した。そこから、日本ではかつては3人のカリフのうち地理的に中間に位置するファーティマ朝を「中カリフ国」と通称していた。 (ja)
- Het kalifaat van de Fatimiden (of ook wel het kalifaat van de Isma'ilieten) was een in Noord-Afrika regerende dynastie van de 10e eeuw tot de 12e eeuw. (nl)
- 파티마 칼리파국(아랍어: الفاطميون) 혹은 파티마 왕조는 아랍 제국의 시아파 이슬람 왕조로 909년부터 1171년까지 이집트, 북아프리카, 레반트를 다스린 왕조이다. 이 왕조의 군주 (칼리프)들은 이슬람의 시조인 무함마드의 딸 파티마의 후손이라고 주장하며 왕조의 이름도 파티마라고 정했다. 이들은 이슬람 시아파의 또다른 분파인 이스마일파였다. (ko)
- O Califado Fatímida foi um califado formado com a ascensão da dinastia dos Fatímidas, uma dinastia xiita ismaelita, de origem árabe, constituída por catorze califas, que reinou na África do Norte entre 909 e 1048 e no Egito entre 969 e 1171. (pt)
- Fatimiderna (arabiska: الفاطميون, al-Fāṭimiyyūn) var den regerande dynastin i det fatimidiska imperiet eller fatimidiska kalifatet, som styrde Nordafrika från 909 till 1171. Namnet fatimider härleds från profeten Muhammeds dotter Fatima Zahra. Fatimiderna tillhörde den shiitiska grenen av islam och till en sekt som kallades ismailiter. Deras rike var det enda av kalifaten som hade shiaislam som statsreligion. (sv)
- Фатімі́ди (909–1171) — династія ісмаїлітських халіфів, що зводили своє походження до Алі і Фатіми через , сина Джафара ас-Садика. Основою релігійної ідеології Фатімідського халіфату була найвідоміша гілка з шиїтського напряму ісламу — ісмаїлітська течія, яка виникла у VIII столітті. Суніти заперечували алідське походження Фатімідів і називали їх Убайдитами, тобто нащадками ісмаїлітського імама Абдаллаха аль-Махді, засновника династії Фатімідів. У результаті прямих завоювань і пропаганди Фатімідам вдалось захопити Іфрикію з Сицилією, Марокко, Єгипет, Палестину і частину Сирії. (uk)
- 法蒂玛王朝（909年－1171年）又稱法提瑪王朝，北非伊斯蘭王朝，中国史籍称之为绿衣大食，西方文献又名南萨拉森帝国。以伊斯兰先知穆罕默德之女法蒂玛得名。 (zh)
- الدَّوْلَةُ الفَاطِمِيَّةُ أو الخِلَاْفَةُ الفَاطِمِيَّةُ أو الدَّوْلَةُ العُبَيْدِيَّةُ هي إحدى دُولِ الخِلافةُ الإسلاميَّة، والوحيدةُ بين دُولِ الخِلافةِ التي اتخذت من المذهب الشيعي (ضمن فرعه الإسماعيلي) مذهبًا رسميًّا لها. قامت هذه الدولة بعد أن نشط الدُعاة الإسماعيليّون في إذكاء الجذوة الحُسينيَّة ودعوة الناس إلى القتال باسم الإمام المهديّ المُنتظر، الذين تنبؤوا جميعًا بظُهوره في القريب العاجل، وذلك خلال العهد العبَّاسي فأصابوا بذلك نجاحًا في الأقاليم البعيدة عن مركز الحُكم خُصوصًا، بسبب مُطاردة العبَّاسيين لهم واضطهادهم في المشرق العربي، فانتقلوا إلى المغرب حيثُ تمكنوا من استقطاب الجماهير وسط قبيلة كتامة البربريَّة خصوصًا، وأعلنوا قيام الخِلافةِ بعد حين. شملت الدولة الفاطميَّة مناطق وأقاليم واسعة في شمال أفريقيا والشرق الأوسط، فامتدَّ نطاقها على طول الساحل المُتوسطيّ من بلاد المغرب إل (ar)
- Το Χαλιφάτο των Φατιμιδών (909-1171 μ.Χ., αραβικά: الفاطميون) ήταν ισμαηλιτικό σιιτικό χαλιφάτο, που εκτεινόταν σε μια μεγάλη περιοχή του αραβικού κόσμου, από την Ερυθρά Θάλασσα στην Ανατολή μέχρι τον Ατλαντικό Ωκεανό στη Δύση. Αρχικώς με έδρα την Τυνησία (Ιφρικίγια), η δυναστεία των Φατιμιδών επέκτεινε την κυριαρχία της κατά μήκος της μεσογειακής ακτής της Αφρικής και τελικώς έφτασε μέχρι την Αίγυπτο κάνοντάς τη το κέντρο του χαλιφάτου. Στην ακμή της, εκτός της Αιγύπτου, το χαλιφάτο περιελάμβανε διάφορες περιοχές του Μαγκρέμπ, του Σουδάν, της Σικελίας, της Ανατολής και της Χετζάζης στην Αραβική Χερσόνησο. (el)
- The Fatimid dynasty (Arabic: الفاطميون) was an Isma'ili Shi'a dynasty of Arab descent that ruled an extensive empire, the Fatimid Caliphate, between 909 and 1171 CE. Claiming descent from Fatima and Ali, they also held the Isma'ili imamate, claiming to be the rightful leaders of the Muslim community. The line of Nizari Isma'ili imams, represented today by the Aga Khans, claims descent from a branch of the Fatimids. (en)
- Fatimatar Kalifa-herria (arabieraz: الدولة الفاطمية al-Fātimiyyūn) Mahoma hil ondoren kalifa-herriak izandako lau aldietatik azkena izan zen, fatimatarrek kontrolatua. Fatimatarren dinastia arabiar xiita izan zen, eta Magreb, Egipto, Sizilia, Malta eta Mediterraneoko ekialdea kontrolatu zituen 909ko urtarrilaren 5etik 1171ra. Hiriburua Kairon ezarri zuten. Bere buruzagiak politikoak ez ezik imanak ere baziren, hau benetan bitxia izan zen Islamaren historian, fatimatarrez gain, Ali kalifa eta iman aldi berean izateko bakarra izan zelako. (eu)
- Le Califat fatimide était un califat islamique chiite fondé en 909 par Ubayd Allah al-Mahdi, appartenant à la dynastie des Fatimides qui régna, depuis l'Ifriqiya (entre 909 et 969) puis depuis l'Égypte (entre 969 et 1171). Il englobait une grande partie de l'Afrique du Nord, la Sicile et une partie du Moyen-Orient. (fr)
- La dinastia fatimide, araba di origine e sciita ismailita di fede, nacque nel X secolo con la vittoria ai danni dei sunniti Aghlabidi e, fino al XII secolo, governò con maggiore o minore autorità il Maghreb (nei confini di quella che i geografi musulmani chiamarono Ifriqiya), l'Egitto, buona parte della Siria e parte dell'Arabia, con le due Città Sante di Mecca e Medina. I loro governanti furono sostanzialmente assimilabili ai califfi ma preferirono sempre sottolineare la sacralità del loro missione di riunificare tutto il mondo islamico sotto la loro guida, assumendo il termine di Imām. (it)
- I Fatimidi (in arabo: فاطِميّون, Fāṭimiyyūn) costituirono la dinastia sciita ismailita più importante di tutta la storia dell'Islam. Devono il loro nome alla presunta discendenza da Fātima bt. Muhammad, figlia del profeta Maometto, che dal suo matrimonio con ʿAlī b. Abī Tālib garantì una discendenza al Profeta. Sfuggito alle truppe abbasidi e agli stessi avversari carmati che lo consideravano un impostore e un traditore, ʿUbayd Allāh riparò in Egitto e da lì, grazie ad accordi sottoscritti con esponenti della tribù berbera dei Kutāma, in Cabilia, Algeria (it)
- Fatymidzi, arab. الفاطميون – ismailicka dynastia kalifów panująca w Północnej Afryce w latach 909–1171. Fatymidzi wywodzili swoje pochodzenie od Fatimy i Alego, jednak przedstawiana przez nich genealogia była powszechnie kwestionowana. W źródłach pojawiają się po raz pierwszy w IX wieku jako przywódcy ismailickiego ruchu, działający w imieniu ukrytego imama , którego przyjście jako mahdiego mieli przygotować. Abd Allah al-Mahdi (909–934), właściwy założyciel dynastii Fatymidów, przypisał sobie samemu tytuł mahdiego i założył konkurencyjny w stosunku do abbasydzkiego kalifat na terenie Ifrikijji. Ubocznym skutkiem tej zmiany ideologicznej było wyodrębnienie się w ramach ruchu ismailickiego karmatów, którzy nie uznawali mesjanistycznych pretensji Fatymidów. Następcom Abd Allaha udało się zdo (pl)
- Фатими́дский халифа́т (араб. الخِلَاْفَةُ الفَاطِمِيَّةُ) — средневековое шиитско-исмаилитское государство (халифат), существовавшее с 909 по 1171 год. В эпоху территориального расцвета занимало территории Египта, Магриба, Хиджаза, Тихамы, Палестины и (Леванта), побережья Красного моря в Африке и Йемене В конце XI и XII веке халифат Фатимидов быстро пришёл в упадок, а в 1171 году визирь Салах ад-Дин взял власть в свои руки. Он основал династию Айюбидов, которая объединила земли Фатимидов и Аббасидов. (ru)
- Фатими́ды (араб. الفاطميون, аль-Фатимийун) — династия шиитских (исмаилитских) халифов и имамов, правившая в Фатимидском халифате с 909 по 1171 г. Считали себя потомками Али ибн Абу Талиба и дочери исламского пророка Мухаммеда Фатимы (отсюда название). (ru)
- Фатімідський халіфат (909—1171) — середньовічна шиїтська (ісмаїлітська) арабська держава з центром у Каїрі (починаючи з 972 року). На піку своєї могутності Фатімідський халіфат включав у себе території Єгипту, Магрибу, Палестини та Сирії. Після перших завоювань халіфат ставився толерантно до неісмаїлістських сект ісламу, а також до євреїв, мальтійських християн та єгипетських християн-коптів. Проте фатімідські халіфи так і не змогли переконати широкі маси єгипетського населення прийняти свої релігійні переконання. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)