| rdfs:comment
| - Exophonie bezeichnet das Schreiben von Belletristik in einer Sprache, die nicht die eigene Muttersprache ist. Berühmte Beispiele sind Werke von Samuel Beckett, Joseph Conrad, Oscar Wilde (Salome) und Vladimir Nabokov. Die Gründe für exophones Schreiben sind vielfältig, häufige Ursache sind Migration bzw. Exil, verbunden mit mangelnden Publikationsmöglichkeiten in der Muttersprache am neuen Aufenthaltsort. Aber auch Experimentierfreude oder der Versuch, Leser außerhalb der engen Grenzen der eigenen Muttersprache ohne Umweg über eine Übersetzung zu erreichen, zählen zu den Gründen. Exophone Literatur zählt zur transnationalen Literatur, der Sprachgebrauch darin kann Elemente des Translingualismus umfassen. (de)
- Exophony is the practice of (normally creative) writing in a language that is not one's mother tongue. While the practice is age-old, the term is relatively new: the German equivalent, exophonie, was used within the field of literary and cultural studies by Susan Arndt, Dirk Naguschewski and Robert Stockhammer in 2007. In other cases, the language is acquired through exile or migration: "Exophonic writing, the phenomenon of writing literature in a second language, is increasing across Europe due to labour migration". (en)
- La Exofonía es la práctica (normalmente creativa) de escribir en un idioma que no es la lengua materna. Mientras que el fenómeno ha sido conocido desde hace siglos, El término es relativamente nuevo: fue introducido[cita requerida] dentro del campo de los estudios literarios y culturales por Susan Arndt, Dirk Naguschewski y Robert Stockhammer en 2007. En otros casos, la lengua es adquirida mediante el exilio o la migración: "La escritura exofónica ,el fenomenó de escribir literatura en una segunda lengua, esta creciendo alreddor de Europa debido a la migración laboral".
* (es)
- Екзофонія – це практика, коли письмової творчості, коли автор пише твір мовою, яка не є рідною для нього/неї. Хоч ця практика давня, цей термін є відносно новим та походить від німецької мови, exophonie. Вперше термін було використано Сьюзен Арндт, Дірком Нагушевським та Робертом Стокхаммером у 2007 році у сфері літературних та культурологічних досліджень. В інших випадках мова набувається шляхом вигнання чи міграції: «Екзофонічна писемність, феномен написання літератури другою мовою, зростає в Європі через трудову міграцію».
* Список екзофонічних письменників
* (uk)
|
| has abstract
| - Exophonie bezeichnet das Schreiben von Belletristik in einer Sprache, die nicht die eigene Muttersprache ist. Berühmte Beispiele sind Werke von Samuel Beckett, Joseph Conrad, Oscar Wilde (Salome) und Vladimir Nabokov. Die Gründe für exophones Schreiben sind vielfältig, häufige Ursache sind Migration bzw. Exil, verbunden mit mangelnden Publikationsmöglichkeiten in der Muttersprache am neuen Aufenthaltsort. Aber auch Experimentierfreude oder der Versuch, Leser außerhalb der engen Grenzen der eigenen Muttersprache ohne Umweg über eine Übersetzung zu erreichen, zählen zu den Gründen. Exophone Literatur zählt zur transnationalen Literatur, der Sprachgebrauch darin kann Elemente des Translingualismus umfassen. Bei bilingual aufgewachsenen oder in jungen Jahren ausgewanderten Schriftstellern kann es fraglich sein, ob für sie die Sprache des Schreibens als Muttersprache oder als Zweitsprache gilt. Die allermeisten exophonen Schriftsteller leben nach Auswanderung oder Exil in der Kultur ihrer Zweitsprache. Manche Schriftsteller haben vor dem Wechsel in die Zweitsprache schon in ihrer Muttersprache veröffentlicht, andere beginnen ihre schriftstellerische Karriere erst nach dem Wechsel. Manche exophone Schriftsteller sprechen und schreiben weiterhin auch in ihrer Muttersprache, andere verlieren den aktiven Gebrauch, besonders wenn die Migration in jungen Jahren erfolgte. Wenn ein ursprünglich in der Muttersprache verfasstes Werk später von der Autorin oder vom Autor in eine andere Sprache übersetzt wird, fällt dies nicht unter Exophonie, sondern gilt als Selbstübersetzung. (de)
- Exophony is the practice of (normally creative) writing in a language that is not one's mother tongue. While the practice is age-old, the term is relatively new: the German equivalent, exophonie, was used within the field of literary and cultural studies by Susan Arndt, Dirk Naguschewski and Robert Stockhammer in 2007. Some exophonic authors may be bilingual or multilingual from their childhood years, even polyglots, while others may write in an acquired language. In some cases the second language is acquired early in life, for example through immigration, and it is not always clear whether the writer should strictly be classed a non-native speaker. In other cases, the language is acquired through exile or migration: "Exophonic writing, the phenomenon of writing literature in a second language, is increasing across Europe due to labour migration". It is one form of transnational literature, although the latter also encompasses writing that crosses national stylistic or cultural boundaries without being written in another language. "Extraterritoriality and exophony are indeed important notions, not only for comparative literature but in general for the question of the status of the literary text [of] the 21st century". It also overlaps with translingualism, and translingualist writer is one of many terms that has been coined to describe the phenomenon. Related concepts in English include transculturalism/transculturation, axial writing, postnationalism and postcolonialism, and in German, Exophonie, Anders-Sprachigkeit, Interkulturelle Literatur ('intercultural literature'), Gastarbeiterliteratur ('guest worker literature'), Ausländerliteratur ('foreigner literature') and Migrantenliteratur ('migrant literature'). Motivations for becoming an exophonic writer may be manifold: to make a political statement (for example, Yoko Tawada attempted "to produce exophony both in her mother tongue (Japanese) and her acquired tongue (German) ... to dismantle ... the ultranationalistic concept of a 'beautiful' Japanese language"), to adopt/avoid stylistic elements of particular languages ("for Tawada, a native speaker of a language whose grammar makes no distinctions of gender, case, definite and indefinite articles, or singular and plural ... each Western word, phrase or idiom becomes a conundrum", "I grope for some unlikely expression in my native language, trying to find the proper equivalence in translation for an English word or phrase"), to evade the risk of being lost in translation, or to gain a wider readership – translated literature in the UK and US accounts for only a small percentage of sales, so "it makes commercial sense". When asked why he didn’t write in his native language, Joseph Conrad replied, "I value too much our beautiful Polish literature to introduce into it my worthless twaddle. But for Englishmen my capacities are just sufficient." Some exophonic authors are also translators, including (in some cases) of their own works. Conversely, translation of exophonic works can present problems due to the "defamiliarisation of the new language through stylistic innovation". (en)
- La Exofonía es la práctica (normalmente creativa) de escribir en un idioma que no es la lengua materna. Mientras que el fenómeno ha sido conocido desde hace siglos, El término es relativamente nuevo: fue introducido[cita requerida] dentro del campo de los estudios literarios y culturales por Susan Arndt, Dirk Naguschewski y Robert Stockhammer en 2007. Algunos autores exofónicos pueden ser bilingües o multilingües desde de la infancia, incluso políglotas, mientras que otros pueden hablar en una lengua adquirida. En algunos casos la segunda lengua es adquirida en una etapa temprana de la vida, por ejemplo a través de la immigración, y no siempre está claro si el escritor deber ser estrictamente clasificado como hablante no-nativo. En otros casos, la lengua es adquirida mediante el exilio o la migración: "La escritura exofónica ,el fenomenó de escribir literatura en una segunda lengua, esta creciendo alreddor de Europa debido a la migración laboral". Es una forma de literatura transnacional, aunque la última también abarca la escritura que cruza las fronteras estilísticas o culturales nacionales sin estar escrita en otro idioma. "Extraterritorialidad y exofonía son nociones importantes,no solo para la literatura comparativa sino también para la cuestión del estatus del texto literario (del) siglo 21. también se superpone con el translingualismo, y escritor translingualista es uno de los muchos termínos que han sido acuñados para describir este fenómeno .Conceptos relacionados en inglés incluyen transculturalismo/transculturación, escritura axial, posnacionalismo y poscolonialismo, y en alemán, Exophonie , Anders-Sprachigkeit, Interkulturelle Literatur ('literatura intercultural'), Gastarbeiterliteratur ('literatura de trabajadores invitados), Ausländerliteratur ('literatura extranjera') y Migrantenliteratur (' literatura migrante'). Las motivaciones para volverse un escritor exofónico pueden ser varias:Para hacer una declaración política (por ejemplo, Yoko Tawada intentó "producir exofonía tanto en su lengua materna (Japonés) como en su lengua adquirida (Alemán) ...para desmantelar ...la concepción ultranacionalista de un "hermoso" idioma japonés), para adoptar /evadir elementos estilísticos de lenguas particulares ("Para Tawada, un halante nativo de una lengua cuya gramática no hace distinciones por género, articulos definidos e indefinidos, o singular y plural ... cada palabra, frase o modismo occidental se convierte en un acertijo ", "Busco alguna expresión improbable en mi lengua nativa, tratando de encontrar la equivalencia adecuada en la traducción para una palabra o frase en inglés), para evadir el riesgo de estar perdida en la traducción o ganar un mayor número de lectores – la literatura traducida en el Reino Unido y Estados Unidos representa un pequeño porcentaje de las ventas por lo que "tiene sentido comercial". Cuando le preguntaron por qué no escribía en su lengua nativa, Joseph Conrad respondió, "valoro mucho nuestra hermosa literatura polaca para introducir en ella mis tonterías sin valor . Pero para los ingleses mis capacidades son las suficientes." Algunos autores exofónicos son también traductores, incluyendo (en algunos casos) de sus propias obras. Por el contrario, la traducción de trabajos exofónicos pueden presentar problemas debido a la "desfamiliarización del nuevo idioma a través de la innovación estilística".
* (es)
- Екзофонія – це практика, коли письмової творчості, коли автор пише твір мовою, яка не є рідною для нього/неї. Хоч ця практика давня, цей термін є відносно новим та походить від німецької мови, exophonie. Вперше термін було використано Сьюзен Арндт, Дірком Нагушевським та Робертом Стокхаммером у 2007 році у сфері літературних та культурологічних досліджень. Деякі екзофонічні автори можуть бути двомовними або багатомовними з дитинства, навіть поліглоти, в той час, як інші можуть писати засвоєною мовою. У деяких випадках другу мову опановують на ранньому етапі життя, наприклад, через імміграцію, і не завжди зрозуміло, чи слід категорично відносити письменника до категорії не носій мови. В інших випадках мова набувається шляхом вигнання чи міграції: «Екзофонічна писемність, феномен написання літератури другою мовою, зростає в Європі через трудову міграцію». Це одна з форм транснаціональної літератури, хоча остання також охоплює письмо, яке перетинає національні стилістичні чи культурні межі, але не написане іншою мовою. «Екстериторіальність і екзофонія дійсно є важливими поняттями не лише для порівняльного літературознавства, а й взагалі для питання статусу художнього тексту 21 століття». Екзофонія також перетинається з , і транслінгвіст — один із багатьох термінів, які були придумані для опису цього явища. Пов'язані поняття в англійській мові включають транскультуралізм / , постнаціоналізм і постколоніалізм, а німецькою Exophonie, Anders-Sprachigkeit, Interkulturelle Literatur ("міжкультурна література"), Gastarbeiterliteratur ("література гастарбайтерів"), Ausländerliteratur ("іноземна література") і Migrantenliteratur ("література мігрантів"). Мотивації для того, щоб стати письменником-екзофоном, можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад Йоко Тавада намагалася: 1.
* Зробити політичну заяву «створити екзофонію своєю рідною мовою (японська), так і вжитою мовою (німецька)... продемонтувати... ультранаціоналістичну концепцію «прекрасної» японської мови». 2.
* Використати або уникнути стилістичні елементи окремих мов («для Тавади, носія мови, граматика якої не робить відмінностей між родами, відмінками, визначеними та невизначеними артикулами, або однини та множини... кожне західне слово, фраза чи ідіома стає загадкою», «Я намацую якийсь малоймовірний вираз у моїй рідній мові, намагаючись знайти відповідну еквівалентність у перекладі для англійського слова чи фрази»), 3.
* Уникнути ризику не досягнути аудиторію при перекладі або бажання отримати ширшу читацьку аудиторію – перекладна література у Великій Британії та США становить лише невеликий відсоток продажів, тому «екзофонія має комерційний сенс». На запитання, чому він не пише рідною мовою, Джозеф Конрад відповів: «Я занадто ціную нашу прекрасну польську літературу, щоб вводити в неї свою нікчемну балаганку. Але для англійців моїх можливостей якраз достатньо.» Деякі екзофонічні автори також є перекладачами, у тому числі власних творів. І навпаки, переклад екзофонічних творів може спричинити проблеми через «дефаміліаризацію нової мови через стилістичні інновації».
* Список екзофонічних письменників
* (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)