| rdfs:comment
| - Manuel ÁLVARES (1526-1582) estis portugala gramatikisto, filologo, jesuito kaj edukisto. Lia tre fama verko "De Institutione Grammatica", unue eldonita en 1572, estis kreita por la uzo de la jesuitaj kolegioj kaj eventuale iĝis unu el la plej vendataj pri la latina gramatiko el ĉiuj epokoj. Ĝi estis plurfoje represita kaj modifita malgraŭ la streĉaj klopodoj de la jesuitoj de la Roma Kolegio por normigi la tekston. (eo)
- Manuel Álvares (4 juin 1526–30 décembre 1582) est un jésuite, latiniste et grammairien portugais. (fr)
- Manoel Álvares (Ribeira Brava, 1526 – Évora, 1583) è stato un gesuita portoghese. È ricordato soprattutto per la sua De institutione gramatica libri tres (1572), una grammatica latina tradotta, in tutto o in parte, in più di 400 lingue. È stata adottata come testo nel Ratio Studiorum. (it)
- Emmanuel Alvarez (ur. ok. 1526 w Ribeira Brava na Maderze, zm. 30 grudnia 1583 w Eworze) – portugalski jezuita i językoznawca, rektor kolegium w Coimbrze i Eworze, autor znanego podręcznika gramatyki łacińskiej (tzw. „alwar”) – wydany w 1572 roku w Lizbonie, a w 1577 również w Poznaniu. Alwar był w powszechnym użyciu – również w Polsce – i miał wiele wydań. Z podręcznika zrezgnowali dopiero pijarzy. (pl)
- Эммануэл Алвареш (порт. Manuel Álvares, Emanuel Alvarez, Emmanuel Alvarez, Manoel Alvarez; 4 июня 1526 или 1526, Рибейра-Брава, Мадейра — 30 декабря 1582 [9 января 1583], Эвора или Лиссабон) — португальский иезуит, писатель-гуманист, учёный-лингвист, автор учебника латинской грамматики (лат. De institutione grammatica, так называемый «Alwar» — издан в 1572 году в Лиссабоне, а в 1577 г. также в Познани), которым пользовались почти во всех школах Европы того времени и который был переведён полностью или частично на более 400 языков мира. (ru)
- Manuel Álvares (Ribeira Brava, ilha da Madeira 1526 — Évora, 30 de Dezembro de 1583), foi um humanista português, gramático e poeta. Foi o autor de uma gramática em latim que se tornou obrigatória em todas as escolas jesuítas espalhadas pelo mundo, cujo método de pedagógico ficou conhecido como método alvarístico. (pt)
- Manuel Álvares (* 4. Juni 1526 in Ribeira Brava auf Madeira; † 30. Dezember 1582 in Évora) war ein portugiesischer Jesuit und Pädagoge. Er war ein erfolgreicher Lehrer der drei alten Sprachen. 1546 trat er in die Gesellschaft Jesu in Coimbra ein und wurde nach den regulären Studien Lehrer für die alten Sprachen, erst in Lissabon 1555, und schließlich auch Rektor der bedeutenden Kollegien von Coimbra and Évora. Er verschaffte den ersten Jesuitenschulen in Portugal ein hohes Ansehen, so im Kolleg Santo Antão in Lissabon und in Coimbra. (de)
- Manuel Álvares (1526 – 30 December 1582) was a Jesuit educator in Portugal. Álvares was born on the island of Madeira. In 1546 he entered the Society of Jesus, taught the classical languages with great success, and was rector of the colleges of Coimbra and Évora. He died at Évora. (en)
- Мануел А́лваріш (порт. Manuel Álvares; нар. 4 червня 1526, Рібейра-Брава — †30 грудня 1572, Евора) — португальський єзуїт, письменник гуманіст, вчений мовознавець, автор підручника латинської граматики (лат. De institutione grammatica (так званий «Alwar») — виданий в 1572 році в м. Лісабоні, а в 1577 р. також у м. Познані), якою користувалися майже в усіх школах Європи того часу, що перекладена повністю або частково на понад 400 мов світу. У 1553 р. він вступив на факультет «Колегіо де Санта Антоа», у м. Лісабоні. Священик Алваріш був також поетом елегій. (uk)
|
| has abstract
| - Manuel ÁLVARES (1526-1582) estis portugala gramatikisto, filologo, jesuito kaj edukisto. Lia tre fama verko "De Institutione Grammatica", unue eldonita en 1572, estis kreita por la uzo de la jesuitaj kolegioj kaj eventuale iĝis unu el la plej vendataj pri la latina gramatiko el ĉiuj epokoj. Ĝi estis plurfoje represita kaj modifita malgraŭ la streĉaj klopodoj de la jesuitoj de la Roma Kolegio por normigi la tekston. (eo)
- Manuel Álvares (* 4. Juni 1526 in Ribeira Brava auf Madeira; † 30. Dezember 1582 in Évora) war ein portugiesischer Jesuit und Pädagoge. Er war ein erfolgreicher Lehrer der drei alten Sprachen. 1546 trat er in die Gesellschaft Jesu in Coimbra ein und wurde nach den regulären Studien Lehrer für die alten Sprachen, erst in Lissabon 1555, und schließlich auch Rektor der bedeutenden Kollegien von Coimbra and Évora. Er verschaffte den ersten Jesuitenschulen in Portugal ein hohes Ansehen, so im Kolleg Santo Antão in Lissabon und in Coimbra. Sein erfolgreichstes Buch war eine lateinische Schulgrammatik, die in die Ratio Studiorum der Jesuitenordens aufgenommen wurde. Die Grammatik, die auch praktische Lehrhinweise enthielt, wurde über 600-mal aufgelegt, in 22 Ländern mit zig Sprachen benutzt. Eine japanische Ausgabe erschien bereits 1594 in einer dreisprachigen Version mit Portugiesisch und Japanisch, eine chinesische Ausgabe 1869 in Schanghai. Er behandelte das Sprechen und das Schreiben in der lateinischen Sprache. Über das Werk entstanden didaktische Kontroversen über die optimale Aufteilung sowie nach dem Erscheinen von neueren französischen Grammatiken von Charles de Condren und Claude Lancelot in der Grammatik von Port-Royal. Kritisiert wurde, die lateinische Form setze bei Álvarez voraus, was sie lehren wolle. (de)
- Manuel Álvares (1526 – 30 December 1582) was a Jesuit educator in Portugal. Álvares was born on the island of Madeira. In 1546 he entered the Society of Jesus, taught the classical languages with great success, and was rector of the colleges of Coimbra and Évora. He died at Évora. Among the more than three hundred Jesuits who have written text-books on different languages, he takes the foremost place. His Latin grammar was adopted as a standard work by the Ratio Studiorum, or Plan of Studies, of the Jesuits. Perhaps no other grammar has been printed in so many editions; Carlos Sommervogel, in his "Bibliothèque de la compagnie de Jésus," devotes twenty-five columns to a list of about four hundred editions of the whole work, or parts of it, published in Europe, Asia, and America. There exist also numerous translations into various languages. An edition with a Chinese translation appeared in Shanghai in 1869. A very interesting edition is one published in Japan in 1594, with partial translation into Japanese. An English edition, "An Introduction to the Latin Tongue, or First Book of Grammar", appeared in 1686. In many editions the text of Álvares is changed considerably, others are abridgments. The original work contains many valuable suggestions for the teacher. On this account it is more than a mere grammar; it is also a work on the method of teaching Latin, and gives an insight into the system of the old Jesuit colleges. The book was the subject of several controversies. Even Jesuits, in the "Trial Ratio" of 1586, raised six objections, and desired, particularly, a better arrangement of some parts and greater clarity. After the publication of Latin grammars by De Condren, the Oratorian, and by Lancelot, of Port-Royal, both in French, the work of Álvares was frequently censured, because it was written in Latin, and "presupposed what was to be learnt". Still, there were advantages in the course followed by Álvares. To be sure, to beginners everything was explained in the vernacular; but the early use of a grammar written in Latin accustomed the pupils to speaking and writing that language. Without some practice of this kind a thorough knowledge of a language can hardly be obtained, and in former centuries a facility in speaking and writing Latin, which was the universal language of the educated world, was of the greatest importance. (en)
- Manuel Álvares (4 juin 1526–30 décembre 1582) est un jésuite, latiniste et grammairien portugais. (fr)
- Manoel Álvares (Ribeira Brava, 1526 – Évora, 1583) è stato un gesuita portoghese. È ricordato soprattutto per la sua De institutione gramatica libri tres (1572), una grammatica latina tradotta, in tutto o in parte, in più di 400 lingue. È stata adottata come testo nel Ratio Studiorum. (it)
- Emmanuel Alvarez (ur. ok. 1526 w Ribeira Brava na Maderze, zm. 30 grudnia 1583 w Eworze) – portugalski jezuita i językoznawca, rektor kolegium w Coimbrze i Eworze, autor znanego podręcznika gramatyki łacińskiej (tzw. „alwar”) – wydany w 1572 roku w Lizbonie, a w 1577 również w Poznaniu. Alwar był w powszechnym użyciu – również w Polsce – i miał wiele wydań. Z podręcznika zrezgnowali dopiero pijarzy. (pl)
- Эммануэл Алвареш (порт. Manuel Álvares, Emanuel Alvarez, Emmanuel Alvarez, Manoel Alvarez; 4 июня 1526 или 1526, Рибейра-Брава, Мадейра — 30 декабря 1582 [9 января 1583], Эвора или Лиссабон) — португальский иезуит, писатель-гуманист, учёный-лингвист, автор учебника латинской грамматики (лат. De institutione grammatica, так называемый «Alwar» — издан в 1572 году в Лиссабоне, а в 1577 г. также в Познани), которым пользовались почти во всех школах Европы того времени и который был переведён полностью или частично на более 400 языков мира. (ru)
- Manuel Álvares (Ribeira Brava, ilha da Madeira 1526 — Évora, 30 de Dezembro de 1583), foi um humanista português, gramático e poeta. Foi o autor de uma gramática em latim que se tornou obrigatória em todas as escolas jesuítas espalhadas pelo mundo, cujo método de pedagógico ficou conhecido como método alvarístico. (pt)
- Мануел А́лваріш (порт. Manuel Álvares; нар. 4 червня 1526, Рібейра-Брава — †30 грудня 1572, Евора) — португальський єзуїт, письменник гуманіст, вчений мовознавець, автор підручника латинської граматики (лат. De institutione grammatica (так званий «Alwar») — виданий в 1572 році в м. Лісабоні, а в 1577 р. також у м. Познані), якою користувалися майже в усіх школах Європи того часу, що перекладена повністю або частково на понад 400 мов світу. Він був висвячений на католицького клірика в храмі Сан-Бенто у Рібейра-Брава 11 серпня 1538 р. разом з братом Франциско з нагоди приїзду єпископа Амбрузіо Брандао. Близько 1545 р. Алваріш зустрівся з членом новоствореного ордену єзуїтів Ігнатієм де Лойола, який приїхав вилікувати себе від хвороби на острів Мадейра, по дорозі до Індії. Ця зустріч була мотивуючою для того, щоби Алваріш виїхав до Лісабона та увійшов як послушник єзуїтів. У 1546 р. він вступив до Товариства Ісуса. Його вітали в колегіях під керівництвом о. . Згодом він записався до Коїмбрського колегіуму 4 липня 1546 р., де присвятив себе вивченню латинської, грецької (давньої), івриту (а також інших мов, таких як сирійська) та філософії. Він вивчав теологію, стверджуючи, що побоюється втрати свого ідеалу простоти і святості характеру. Був професором і ректором колегії (1561 і 1566 рр.) в м. Коїмбрі та м. Еворі (1573 р.), де викладав класичні мови (латина, грецька, іврит). Видання Альвара широко використовувалося — також у Речі Посполитій. Лише піари відмовилися від його підручника. У 1553 р. він вступив на факультет «Колегіо де Санта Антоа», у м. Лісабоні. Священик Алваріш був також поетом елегій. Серед понад трьохсот єзуїтів, які писали підручники різними мовами, він займає перше місце. Його латинська граматика була прийнята єзуїтами як стандартна праця у . Можливо, жодна інша граматика не надрукована у стільки видань; у своїй «фр. Bibliothèque de la compagnie de Jésus» присвятив двадцять п'ять колонок списку близько чотирьох сотень видань усіх творів або його частин, опублікованих у Європі, Азії та Америці. Існують також численні переклади на різні мови. Видання на китайській з'явилося в Шанхаї в 1869 році. Дуже цікавим виданням є видане в Японії в 1594 р. з частковим перекладом на японську мову. Англійське видання «Вступ до латинської мови чи перша граматика» з'явилося в 1686 р.. У багатьох виданнях текст Алваріша значно змінюється, в інших — скорочений. Оригінальний твір містить багато цінних пропозицій для вчителя. Це стало більше, ніж проста граматика; це також робота над методом викладання латинської мови та дає уявлення про педагогічну систему старих єзуїтських колегій (Альваристичний метод). Книга була предметом кількох диспутів. Навіть єзуїти в «Пробному співвідношенні» 1586 р. висловили зауваження щодо розташування деяких частин. Після публікації латинських граматик Де Конрена, ораторіян, Ланселота з Порт-Роялю французькою мовою, робота Алваріша часто переглядалася, оскільки вона була написана латинською мовою, і «передбачалося, що слід вивчити» її перед читанням. Але були переваги в курсі, за яким слідував Алваріш. Безумовно, для початківців все було пояснено просторіччям; але раннє використання граматики, написаної латинською мовою, привчало учнів говорити й писати цією мовою. Без певної подібної практики ґрунтовне знання мови навряд чи можна отримати, і в минулі століття найважливіше значення мала можливість говорити та писати латиною, яка була універсальною мовою освіченого світу. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)