rdfs:comment
| - Ο κινεζικός νομικισμός (κινεζικά: 法家 / φα τζιά) αποτελεί φιλοσοφική και πολιτική σχολή σκέψης με έδρα την Κίνα. Οι μέθοδοι της αντιπροσωπεύουν την τύπου διαχείριση, ως αναγκαίο μέσο για την συντήρηση της κινεζικής κρατικής γραφειοκρατίας. (el)
- Leĝismo (chino 法家 pinyin fǎjiā) estas ĉina filozofia skolo opozicianta al Konfuceismo. Ĝiaj ĉefaj reprezentantoj estis Ŝang Ĝang, Han Fei kaj Ksun Kuang, inter la 5-a kaj la 3-a jarcentoj a.K. Iliaj filozofiaj teorioj reprezentis la interesojn de la terposedantoj. Ili havis materiismajn mondokoncepton, kio estis spegulita en la esprimo: "La homo venkas la ĉielon (tian)", per kio ĝi opoziciis klare al Konfuceismo. Ili defendis ankaŭ la regadon pere de leĝoj kio same klare opoziciis al la regado pere de la ritaro propra de la konfuceistoj. De tie devenas la nomo de la skolo. (eo)
- Le légisme ou école des Lois regroupe des penseurs chinois ayant vécu de la fin du VIIIe siècle av. J.-C. jusqu'à la fin de la période des Royaumes combattants (IIIe siècle av. J.-C.). S'opposant au confucianisme, ils recommandent un gouvernement fort, fondé sur des lois connues de tous et non sur la bonté des hommes. Ils prônent l'absolutisme au moment où, en Chine, la féodalité est remise en question. Leur « réalisme politique » a mené à un exercice tyrannique du pouvoir, finalement rejeté et par la suite rarement revendiqué. (fr)
- 法家(ほうか)は、中国戦国時代の諸子百家の一つ。徳治主義を説く儒家と異なり、法治主義を説いた。主な書物に『韓非子』『管子』『商君書』がある。 (ja)
- Legizm (legalizm) – chińska szkoła filozoficzna, wywodząca się z konfucjanizmu, ale przyjmująca odmienne spojrzenie na naturę ludzką. Celem legistów było umocnienie państwa, panującej dynastii oraz armii. Legiści głosili pragmatyczną zasadę przestrzegania wszystkich jasno napisanych i ogłoszonych publicznie praw wydanych przez prawowitego władcę, niezależnie od ich moralnego znaczenia. W obliczu prawa wszyscy powinni być równi. W celu ich egzekwowania postulowali wprowadzenie rygorystycznego systemu kar i nagród. (pl)
- Legalisme (Pinyin: Fajia 法家,W-G: Fa chia, School van wetten) is een richting binnen de klassieke Chinese filosofie die benadrukte dat bestuur moest zijn gebaseerd op gehoorzaamheid aan wetten die openbaar waren afgekondigd, voor iedereen golden en gehandhaafd werden met strenge straffen. Gedurende de Qin-dynastie was het legalisme de staatsideologie. (nl)
- 法家是中国历史上研究提倡用法治理国家的思想学派,春秋戰國時期從未有一個組織或學派叫「法家」,而只是在西漢司馬談的《論六家要指》将一派命名为「法家」。《漢书·艺文志》列为“九流”之一。法家成熟很晚,但渊源很早,其思想源头可上追溯于夏商时期的理官。春秋、战国等时期管仲、李悝、子产、吳起、商鞅、慎子、申子、乐毅、剧辛等人予以发展,遂成为一个学派,到了战国末期由韓非集其大成。漢代時对他们的学说加以总结、综合,其思想則成治理国家的基礎。 法家的治国思想完全从统治者的角度出发,来审视战国时期的问题。法家学说的作者本身并不是统治者,但希望通过其思想,被统治者任用。法家指出统治者如何有效地组织和控制政府,使国家财富和领土得到最大限度的增加。法家认为,要扩大疆域、增加财富,只能以君主专制,即统治者在其领域内的绝对个人权力,才能实现。 在战国时期盛行的所有关于个人和政治的思想学派中,如果有一个赢家,那只能是法家。依靠法家思想,商鞅在公元前360-338年期间,在秦国推行了商鞅变法。商鞅变法是秦国能统一六国的重要原因。 (zh)
- الشرعوية في الفلسفة الصينية (بالصينية: 法家، فاجيا) هي إحدى فلسفات الإدارة الستة في الفلسفة الصينية. وهي مدرسة فكرية تمثل بعض فروع من فلسفة رجال الدولة الواقعية أو «رجال الأساليب» (فاشو جيشي) التقليدية التي تصف بيروقراطية الصين الإمبراطورية. وتُقارَن في الغرب بكتابات مكيافيلي، ويمكن أن توصف بأنها فسلفة صينية قديمة تعتمد السياسة الواقعية الحديثة. تتجاهل هذه الفلسفة الأخلاق إلى حد كبير كما لا تتناول مسائل المجتمع المثالي وكيفية عمله بينما تركز على نظريات حول عمل الحكومة المعاصرة. تركز بشكل كبير على توحيد الثروة وسلطة المستبد والدولة بهدف تحقيق زيادة في النظام والأمن والاستقرار. مع وجود علاقات وثيقة مع مدارس أخرى، لهذه المدرسة تأثير كبيرعلى الطاوية والكونفوشيوسية. وما تزال مؤثرة للغاية في إدارة السياسات والممارسات القانونية في الصين الحالي.على الرغم من صعوبة تحديد من طور الإدارة الصينية ول (ar)
- Fajia o Escola de les lleis, també coneguda com a legalisme o legisme (en xinès 法家, en pinyin fǎjiā, 'escola de les lleis'), va ser un dels principals corrents de pensament xinesos que aparegueren durant el període dels regnes combatents (entre els anys 480 i 221 aC). Es tracta d'una doctrina política estrictament utilitarista que considerava com a poc importants a nivell pràctic les qüestions transcendentals com el propòsit de la vida o l'estudi de la naturalesa. El partidari més famós d'aquesta escola va ser Han Fei Zi (韩非 子), que defensava que per a garantir l'eficàcia d'un govern s'han d'utilitzar les tres eines següents: (ca)
- Legismus (čínsky: český přepis fa-ťia, pchin-jin fǎjiā, znaky 法家), občas pod vlivem angličtiny legalismus, je čínský filozofický směr vzniklý v období válčících států. Legismus je založen na přesvědčení, že většina lidí myslí především na své zájmy i na úkor ostatních a proto musí být omezena zákazy a hrozbou trestu. Zákazy, tresty a odměny má stanovit zákon (法 fa, základní pojem legismu), před kterým jsou si všichni lidé, kromě panovníka, rovni. Legisté, k nejvýznamnějším patřili Šang Jang a Chan Fej, požadovali důsledné plnění povinností poddaných vůči státu, povyšování a odměňování podle zásluh a schopností. (cs)
- Legalismus (chinesisch 法家, Pinyin fǎ jiā – „Gesetzesschule“) ist eine Richtung der chinesischen Philosophie aus der Zeit der Streitenden Reiche (etwa um 480 v. Chr. bis 221 v. Chr.). Als eine der Denkschulen der klassischen Zeit sucht der Legalismus nach Methoden, eine Gesellschaft so zu ordnen, dass sie agrarwirtschaftlich stark und militärisch schlagkräftig bleibt und somit Sicherheit und Wohlstand garantiert. Die Gesellschaft teilt sich auf in Fürst und Untertanen. Über sozialen Aufstieg entscheidet nicht mehr das Geburtsrecht, sondern individuelle Leistung. Dem Fürsten allein obliegt der Bereich der Politik, er legt, eventuell mit Hilfe von Beratern, die Gesetze fest. Politik ist – im Gegensatz zu den Ideen der fast gleichzeitig bestehenden attischen Demokratie – nicht Sache Aller. Die (de)
- Legalism or Fajia is one of the six classical schools of thought in Chinese philosophy. Literally meaning "house of (administrative) methods / standards (法, Fa)", the Fa "school" represents several branches of "men of methods", in the west often termed "realist" statesmen,who played foundational roles in the construction of the bureaucratic Chinese empire. The earliest persona of the Fajia may be considered Guan Zhong (720–645 BC), but following the precedent of the Han Feizi (c. 240 BC), Warring States period figures Shen Buhai (400–337 BC) and Shang Yang (390–338 BC) have commonly been taken as its "founders." (en)
- El legalismo o legismo (chino 法家 pinyin fǎjiā, escuela de 'métodos' o 'estándares') fue una escuela filosófica china que se centraba en la filosofía política, las leyes, la realpolitik y la gestión burocrática. Ignorando en gran medida la moralidad o las visiones idealizadas de cómo debería ser la sociedad, se centraron en el gobierno pragmático a través del poder del autócrata y el estado. Su objetivo era lograr el orden social, seguridad y estabilidad. Siglos más tarde, las ideas del legalismo influyeron en las del régimen maoísta. (es)
- Dalam sejarah Tiongkok, Legalisme (Hanzi: 法家; Hanzi: Fǎjiā; Wade-Giles: Fa-chia) adalah salah satu dari empat aliran utama filsafat Tiongkok pada Periode Musim Semi dan Musim Gugur serta Periode Negara Perang (tiga lainnya adalah Konfusianisme, Taoisme, dan Mohisme). Periode ini (770 SM-221 SM) adalah zaman pertumbuhan besar kebudayaan dan intelektual di Tiongkok yang menghasilkan Seratus Aliran Pemikiran. Di bawah kepemimpinan Li Si, legalisme versinya menjadi ideologi dominan di Tiongkok. Beberapa ahli menganggap versi legalisme Li Si merupakan salah satu ideologi totalitarianisme paling awal. Legalisme adalah suatu filsafat politik pragmatis yang tidak menjawab pertanyaan-pertanyaan tingkat tinggi seperti alam dan tujuan kehidupan. Legalisme di sini memiliki pengertian "filsafat politik (in)
- 법가(法家)는 중국의 역사에서 춘추전국시대(770~221 BC)의 제자백가 가운데에서도 주요 유파 넷 가운데 하나이다. 나머지 셋은 공자의 유가, 노자의 도가 그리고 묵자의 묵가이다. 대표적인 법가 사상가는 상앙(商鞅), 신도(愼到), 신불해(申不害), 이회(李悝), 한비자(韓非子) 등이 있으며, 대표적인 정치 지도자로는 진 효공(嬴渠梁), 진 소양왕(嬴稷), 진 시황제(嬴政), 조조(曹操) 등이 있다. 천하를 다스리는 원리에 대해, 유가가 인 · 의 · 예와 같은 덕치(德治)가 근본이라고 주장하였음에 비해 법가는 보다 엄격한 법치(法治)와 술치(術治), 세치(勢治)가 근본이라고 주장하였다. 여기서 법(法)은 군주가 정하는 규범을 뜻하며 술(術)은 법을 행하는 수단을 뜻한다. 또한, 세(勢)는 군주가 신하를 관리하고 주도권을 잡는 방법론을 말한다. 또한 법가는 술(術)의 핵심은 명(名: 군주의 명령)과 형(形: 신하가 이루어낸 실적)의 일치 · 불일치에 따른 시비의 판단이라고 보았다. 법가는 법(法:군주가 정하는 규범)의 엄중한 이행을 통해 부국강병을 달성하고 전제적 군주 권력의 확립을 꾀하였다. (ko)
- Legismo (cinese: 法家 pinyin: fǎjiā) era una scuola filosofica cinese incentrata su filosofia politica, diritto, realpolitik e gestione burocrazia. Ignorando ampiamente la moralità o le visioni idealizzate di come dovrebbe essere la società, si sono concentrati sul governo pragmatico attraverso il potere dell'autocrate e dello stato. Il suo obiettivo era raggiungere l'ordine sociale, la sicurezza e la stabilità. Secoli dopo, le idee del legalismo influenzarono quelle del regime maoista. (it)
- No direito e filosofia chineses, o legalismo (ou ainda legismo) (em língua chinesa: 法家; pinyin: Fǎjiā), foi uma das seis principais escolas de pensamento durante os períodos da Primavera e Outono e dos Reinos Combatentes. O legalismo pode ser considerado uma visão pragmática de filosofia política. Seus princípios essenciais são os da jurisprudência, sendo assim o legalismo parte importante do direito da China. (pt)
- Legalisterna (法家, pinyin: fajia), en kinesisk filosofisk skola verksam under slutet av Zhoudynastin, Qin och början av Han som betonade vikten av klara och kända lagar som gällde lika för alla, något som var i strid framför allt med rådande praxis enligt vilken adeln ensam hade rätt att, efter eget skön, döma de egna till eventuella straff, men också med konfucianernas syn på hänsyn till individens samhällsposition. (sv)
- Леги́зм (фр. Légisme) — философская школа периода Чжаньго (Сражающихся царств) истории Китая, сформировавшаяся в IV—III вв. до н. э., известная также как «Школа законников» (кит. 法家, пиньинь fǎjiā, палл. фацзя). Основной идеей школы было равенство всех перед Законом и Сыном Неба, следствием чего являлась идея раздачи титулов не по рождению, а по реальным заслугам. Согласно идеям легизма любой простолюдин имел право дослужиться до любого чина, вплоть до первого министра. (ru)
- Фа цзя (法家, від китайського фа — закон) або Легі́зм (від лат. legis — закон) — давньокитайська філософська школа V—II ст. до н. е. Її вченням офіційно керувалося царство Цінь і підкорені ним царства. Представники школи стверджували про верховенство державного закону над усіма аспектами життя, проголошували необхідність монархії як умови законності, детального обліку в державі, доносительства, жорстких трудових і військових повинностей, доступності освіти тільки керівникам, а також складної системи винагород і покарань. На відміну від інших філософських шкіл Китаю того часу, у Фа цзя стверджувалося, що закони не абсолютні та можуть змінюватися в міру потреб держави. (uk)
|