| rdfs:comment
| - After the Kingdom of Yugoslavia was invaded by the Axis powers during World War II, all of Bosnia was ceded to the newly created Independent State of Croatia. Axis rule in Bosnia led to widespread persecution and mass-killings of native undesirables and anti-fascists. Many Serbs themselves took up arms and joined the Chetniks, a Serb nationalist and royalist resistance movement that conducted ineffective guerrilla warfare against the occupying Nazi forces. On 12 October 1941 a group of 108 notable Muslim citizens of Sarajevo signed the Resolution of Sarajevo Muslims by which they condemned the persecution of Serbs organized by Ustaše, made distinction between Muslims who participated in such persecutions and whole Muslim population, presented information about the persecutions of Muslims b (en)
- Босния и Герцеговина в годы Второй мировой войны (босн. и хорв. Bosna i Hercegovina u Drugom svjetskom ratu, серб. Босна и Херцеговина у Другом свјетском рату) входила в состав Независимого государства Хорватия (НГХ). На её территории развернулись основные сражения освободительной и гражданской войны в Югославии. Возникшее здесь в мае — июне 1941 года сопротивление сербского населения террору усташей выросло с июля — августа в широкомасштабную борьбу двух идеологически противоположных антиоккупационных сил — партизан и четников — против войск НГХ, немецких и итальянских оккупантов. 1 октября 1941 года между партизанами и четниками Боснии и Герцеговины (БиГ) было заключено соглашение о сотрудничестве. Однако, действовало оно недолго. В январе 1942 года партизанское руководство в прокламации (ru)
- Після того, як Королівство Югославія під час Другої світової війни захопили країни Осі, воно розпалося на свої історичні та етнічні складові. На його хорватській частині з допомогою Німеччини та Італії 10 квітня 1941 року було проголошено Незалежну Державу Хорватію (НДХ), якій з історичних, етнічних та культурних міркувань було передано і Боснію та Герцеговину. Як одну з підстав приєднання до НДХ називали той факт, що Боснія і Герцеговина та Хорватія складають одне геополітичне ціле, в середні віки вони були частиною хорватського, а потім хорватсько-угорського королівства, а з 1878 р. після окупації і з 1908 р. після анексії країни Австро-Угорщиною перебували в одній і тій самій державі. Крім того, Боснія і Герцеговина тяжіє на захід і до Хорватії у транспортному і культурному відношенні. (uk)
|
| has abstract
| - After the Kingdom of Yugoslavia was invaded by the Axis powers during World War II, all of Bosnia was ceded to the newly created Independent State of Croatia. Axis rule in Bosnia led to widespread persecution and mass-killings of native undesirables and anti-fascists. Many Serbs themselves took up arms and joined the Chetniks, a Serb nationalist and royalist resistance movement that conducted ineffective guerrilla warfare against the occupying Nazi forces. On 12 October 1941 a group of 108 notable Muslim citizens of Sarajevo signed the Resolution of Sarajevo Muslims by which they condemned the persecution of Serbs organized by Ustaše, made distinction between Muslims who participated in such persecutions and whole Muslim population, presented information about the persecutions of Muslims by Serbs and requested security for all citizens of the country, regardless of their identity. ...was a letter sent to Adolf Hitler in the autumn of 1942 by prominent Bosniaks, including the then mayor of Sarajevo, Mustafa Softić, translated and published in Vladimir Dedijer's book "Genocide against Muslims 1942-1945." In a letter or memorandum A brief history of Bosnia and Bosniaks is presented. During the 6th century, during the reign of Theodoric, king of the Eastern Goths, to whose state Illyria then belonged, the old Roman name Bosnia was changed, in the old dialect "Bosen" which meant good man, it is stated in the memorandum that the Slavs came to the area in the 6th century under the name of Serbs and Croats ".https://www.dw.com/bs/pisma-bo%C5%A1njaka-hitleru/a-45940938 Bosnia was the geographical mother of the partisan movement, providing ample space amongst its mountains for training and development. — Basil Davidson Starting in 1941, Yugoslav communists under the leadership of Josip Broz Tito organized their own multi-ethnic resistance group, the partisans, who fought against both Axis and Chetnik forces. On 29 November 1943 the Anti-Fascist Council of National Liberation of Yugoslavia with Tito at its helm held a founding conference in Jajce where Bosnia and Herzegovina was reestablished as a republic within the Yugoslavian federation in its Ottoman borders. Military success eventually prompted the Allies to support the Partisans, and the end of the war resulted in the establishment of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia, with the constitution of 1946 officially making Bosnia and Herzegovina one of six constituent republics in the new state. During the war, and following the massive deterioration of internal security under the incompetent Ustaše regime, the Nazis created a quisling Waffen-SS unit in Bosnia called the 13th Waffen Mountain Division of the SS Handschar (1st Croatian) in February 1943. Imam Halim Malkoć was the only Muslim to earn the German Iron Cross during World War II. (en)
- Босния и Герцеговина в годы Второй мировой войны (босн. и хорв. Bosna i Hercegovina u Drugom svjetskom ratu, серб. Босна и Херцеговина у Другом свјетском рату) входила в состав Независимого государства Хорватия (НГХ). На её территории развернулись основные сражения освободительной и гражданской войны в Югославии. Возникшее здесь в мае — июне 1941 года сопротивление сербского населения террору усташей выросло с июля — августа в широкомасштабную борьбу двух идеологически противоположных антиоккупационных сил — партизан и четников — против войск НГХ, немецких и итальянских оккупантов. 1 октября 1941 года между партизанами и четниками Боснии и Герцеговины (БиГ) было заключено соглашение о сотрудничестве. Однако, действовало оно недолго. В январе 1942 года партизанское руководство в прокламации к народу БиГ обвинило лидеров четников в саботаже народно-освободительной борьбы и ведении братоубийственной войны с партизанами и призвало сербов, хорватов и мусульман присоединиться к совместной борьбе с оккупантами, усташами и четниками. C этого времени территория БиГ стала также ареной гражданской войны двух антиоккупационных сил, продолжавшейся до мая 1945 года. В ходе войны на территории Боснии и Герцеговины проводились основные операции немецких, итальянских и хорватских войск против партизан и четников, в том числе крупнейшие: «Трио», «Вайс», «Шварц», «Кугельблиц», «Шнеештурм», «Вальдрауш», «Ход конём». На протяжении войны значительная часть территории края, за исключением крупных городов, контролировалась партизанами. Вместе с тем населённые пункты и целые районы многократно переходили из рук в руки противников. Так, власть в городе Фоча на протяжении войны менялась 27 раз. Лишь немногие линии коммуникаций, как например Мостар — Сараево — Добой, удерживались итало-немецкими войсками, а с октября 1943 — немецкими. Военные действия в Боснии и Герцеговине длились вплоть до конца мая 1945 года. После кровопролитных боёв части вермахта были изгнаны из Мостара 14 февраля, а из Сараева 6 апреля 1945 года. К 1 мая 1945 года Босния была очищена от немецких войск, но бои за Оджак с окружёнными здесь усташами продолжались до 25 мая 1945 года. На территории Боснии и Герцеговины состоялись важные политические события — первое и второе заседание Антифашистского вече народного освобождения Югославии (АВНОЮ), заложившие основу создания новой Югославии, в составе которой мультиконфессиональная Босния и Герцеговина обрела статус республики. После освобождения Югославии в 1945 году Босния и Герцеговина вошла в Федеративную Народную Республику Югославия на правах республики в основном в границах периода 1878—1918 годов. За годы войны погибли около 316 000—328 000 (10,3%) жителей Боснии и Герцеговины, в том числе 174 000 гражданских лиц. По другим данным потери составили около 407 000 человек. (ru)
- Після того, як Королівство Югославія під час Другої світової війни захопили країни Осі, воно розпалося на свої історичні та етнічні складові. На його хорватській частині з допомогою Німеччини та Італії 10 квітня 1941 року було проголошено Незалежну Державу Хорватію (НДХ), якій з історичних, етнічних та культурних міркувань було передано і Боснію та Герцеговину. Як одну з підстав приєднання до НДХ називали той факт, що Боснія і Герцеговина та Хорватія складають одне геополітичне ціле, в середні віки вони були частиною хорватського, а потім хорватсько-угорського королівства, а з 1878 р. після окупації і з 1908 р. після анексії країни Австро-Угорщиною перебували в одній і тій самій державі. Крім того, Боснія і Герцеговина тяжіє на захід і до Хорватії у транспортному і культурному відношенні. Значна частина мусульман тоді ще вважалася «хорватами ісламського віросповідання», оскільки на той час процес їхнього національного дозрівання і політичної інтеграції ще не був завершеним. Правління держав Осі в Боснії обернулося повальними переслідуваннями і масовими вбивствами місцевих незручних для окупаційної влади людей та антифашистів. Багато боснійських сербів взялися за зброю і приєдналися до четників — сербського націоналістичного роялістського руху опору, який проводив малоефективну партизанську війну проти нацистських окупантів, а пізніше вдався до співпраці з ними у війні проти комуністичних партизанів. Крім прибічників комуністів четники також переслідували та вбивали громадян, які не належали до сербів. Босняки за режиму усташів називалися «цвітом» хорватського народу, а БіГ — «душею і серцем» НДХ. Частина мусульманських політиків пішла на співпрацю з усташами. Значна частина населення була абсолютно байдужою до нової влади, а основна маса вчинила опір і приєдналася до партизанів, що зробило Боснію головною ареною військових дій під час Другої світової війни на території колишньої Югославії. Боснія була географічною матір'ю партизанського руху, забезпечуючи достатній простір серед своїх гір для навчання та вдосконалення.— Безіл Девідсон Партизанські загони, які югославські комуністи під проводом Тіто організовували у Боснії, починаючи з 1941 року, були багатонаціональними силами опору, що воювали як проти країн Осі, так і проти четників. 29 листопада 1943 року Антифашистська рада народного визволення Югославії (АРНВЮ) на чолі з Тіто провела свою установчу конференцію у місті Яйце, де Боснію і Герцеговину було відновлено як республіку у межах майбутньої югославської федерації в її кордонах доби османського владарювання, на знак чого було створено республіканське відгалуження АРНВЮ — Державну антифашистську раду народного визволення Боснії та Герцеговини. Водночас, гори Боснії і Герцеговини дозволили якнайдовше протриматися в цьому краї всім антикомуністичним силам. Зокрема, тут відбулась одна з останніх сухопутних битв Другої світової війни в Європі — Битва за Оджак. Кінець кінцем, військовий успіх партизанів спонукав союзників у Другій світовій війні до підтримки саме їх, а закінчення війни привело до заснування Федеративної Народної Республіки Югославії, за конституцією якої з 1946 р. Боснія і Герцеговина офіційно стала однією із шістьох союзних республік у цій новій державі — Народною Республікою Боснією і Герцеговиною. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
