| rdfs:comment
| - Els antracoteris (Anthracotherium, 'bèstia del carbó') són un gènere d'ungulats extints caracteritzats per tenir 44 dents. El nom li ve d'haver-se trobat entre els llits de lignit d'Europa. Es consideren uns fòssils que indiquen la relació entre hipopotàmids i cetacis. (ca)
- Anthracotherium ist eine ausgestorbene Gattung aus der Ordnung der Paarhufer (Artiodactyla), die vom frühen Oligozän bis zum unteren Miozän lebte. Der Name ist angelehnt an die Entdeckung seiner fossilen Überreste in Anthrazitkohle und ist der Namensgeber für die Gruppe der Anthracotheriidae. (de)
- Anthracotherium (from Greek: ἄνθραξ anthrax, 'coal' and Greek: θηρίον therium 'beast') was a genus of extinct artiodactyl ungulate mammals, characterized by having 44 teeth, with five semi-crescentic cusps on the crowns of the upper molars. The genus ranged from the middle Eocene period until the early Miocene, having a distribution throughout Eurasia. Material subjectively assigned to Anthracotherium from Pakistan suggests the last species died out soon after the start of the Miocene. (en)
- Anthracotherium est le genre éponyme de la famille des anthracothèridés, un groupe éteint de mammifères omnivores proches des hippopotames, apparu en Europe au début de l'Oligocène et disparu au cours du Miocène. Ils étaient très probablement semi-aquatiques. (fr)
- L'antracoterio (gen. Anthracotherium) è un mammifero estinto, appartenente agli artiodattili. Visse tra l'Eocene medio e il Miocene superiore (45 – 15 milioni di anni fa). I suoi resti sono stati ritrovati in Europa, in America del Nord e in Asia. (it)
- Антракотерии (лат. Anthracotherium, от др.-греч. ἀνθρᾰκο- +θηρίον, буквально: угольный зверь) — род вымерших парнокопытных из подсемейства подотряда Whippomorpha, типовой для расформированного семейства антракотериевых (Anthracotheriidae). В названии рода отражается тот факт, что первые описанные остатки антракотериев были обнаружены в европейских третичных отложениях бурого угля (др.-греч. ἀνθρᾰκο — уголь). (ru)
- Антракоте́рій (Anthracotherium) — рід вимерлих парнокопитних ссавців, схожих на свиней розмірами, виглядом і способом життя антракотерії були характерні в олігоцені для Європи; в міоцені жили також в Південній Азії. Рештки анакотеріїв вказані О. С. Роговичем для пізньоеоценових відкладів Києва і зустрічаються в буровугільних відкладах Західної Європи, звідки і походить назва антракотерія (грец. ανθραξ — вугілля і θηρ — звір) (uk)
- 石炭獸（Anthracotherium）是已滅絕的偶蹄目哺乳動物，特徵是共有44顆牙齒，每顆上臼齒都有五個半新月形的齒冠。石炭獸分佈在漸新世的歐洲、亞洲及北美洲，於中新世中期至晚期消失，可能是因氣候的轉變及與其他偶蹄目（如豬及河馬）的競爭所致。石炭獸的很多地方，尤其是下頜骨，與河馬很接近，有可能是牠們的祖先形態。根據石炭獸科與河馬的研究顯示，牠們可能與鯨魚的祖先有關。 石炭獸的命名是因牠們的化石遺骸最先在歐洲第三紀的褐煤床發現。 在歐洲發現的A. magnum大小可能如河馬般，但另有幾個細小的物種在埃及、印度及北美洲被發現。
* 石炭獸及Elomeryx
*
* (zh)
- Anthracotherium ("bestia del carbón") es un género de ungulados extintos caracterizados para tener 44 dientes. Este género vivió durante el período Oligoceno, con una amplia distribución a través de Europa, África, Asia y Norteamérica. Desapareció durante mediados del Mioceno medio, posiblemente debido a una combinación de cambios climáticos y competencia de otros artiodáctilos, incluyendo a los cerdos y a los hipopótamos (lo que pudo haber sido el caso en Europa).
* Anthracotherium magnum
* Coprolito de Anthracotherium sp. en el Museum für Naturkunde, Berlín (es)
- Anthracotherium – rodzaj wymarłego ssaka parzystokopytnego z rodziny Anthracotheriidae spokrewnionych z dzisiejszymi hipopotamowatymi. Nazwa Anthracotherium oznacza „węglową bestię” (gr. ανθραξ anthrax, ανθρακος anthrakos „węgiel”; θηριον thērion „dzike zwierzę”, od θηρ thēr, θηρος thēros „zwierzę”) (zwierzę odnalezione zostało w pokładach węgla brunatnego we Francji). Europejskie A. magnum było podobnej wielkości, co dzisiejszy hipopotam nilowy, ale rodzaj obejmował też wiele mniejszych gatunków zamieszkujących Egipt, Indie i Amerykę Północną. (pl)
- Anthracotherium ("Besta do carvão") é um género de mamíferos artiodáctilos ungulados extintos, caraterizados por terem 44 dentes, com cinco cúspides semi-crescentes nas coroas dos molares superiores. O género distribuiu-se desde o Eoceno inicial até ao final do Oligoceno, na Eurásia. Os seus membros são designados, coloquialmente, como antracotérios. O nome do género deriva do facto de os primeiros fósseis descritos destes animais terem sido obtidos em leitos de lignite do Terciário, na Europa.
* Anthracotherium magnum
* Coprólito de Anthracotherium sp. no Museum für Naturkunde, Berlim (pt)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)