| dbo:abstract
|
- الأُلوهية (بالإنجليزية: Theism) في المفهوم العام هو الإيمان بأن هناك رب واحد على الأقل. وفي المفهوم الأكثر دقة، تشير الألوهية إلى العقيدة الخاصة التي تفيد بأن هناك علاقة بين الطبيعة الإلهية وعلاقته بالكون الطبيعي. كما أن الألوهية، المذكورة في التعريف الدقيق، تؤمن بالإله الشخصي وأنه يقوم بتحكيم وتنظيم العالم والكون. إن استعمال كلمة ألوهية للإشارة إلى العقيدة الخاصة بالتوحيدية monotheism نشأت في أحداث الثورة العلمية في القرن السابع عشر لمناقضة الفكر الربوبي التي تقول بأن الإله — على الرغم من قدرته وعلوه— لا يتدخل في أمور ويمكن معرفته بالطرق العقلانية لكن ليس بطريق الوحي. إن نفي، أو رفض، أو عدم الإيمان بالألوهية ستكون إما إلحاد أو لاأدرية. (ar)
- Teismus je široce definován jako víra v existenci boha nebo více bohů. (cs)
- En la filosofia i la religió el teisme (del grec theos, "déu") és el pensament, doctrina o creença en l'existència d'un déu o déus. De manera específica, és la creença en un ésser suprem que ha creat i que sosté l'univers, tot restant diferenciat d'aquest univers; altrament dit, és la creença en un déu personal, creador i provident. El teisme és un pensament eminentment teològic, però pot ser també una opció filosòfica o espiritual personal, sense el suport de cap doctrina religiosa en particular, que admet l'existència d'un déu que ha creat l'univers i el transcendeix. Aquesta doctrina s'oposa a l'ateisme, que nega l'existència de la divinitat, i a l'agnosticisme, segons el qual l'existència o no d'un déu o una mitologia de deïtats és desconeguda i, per tant, irrellevant. A diferència dels deistes, que també afirmen l'existència d'un déu però només en tant que ésser creador, negant-ne la transcendència, els teistes sostenen que déu intervé activament en els afers humans i que, a més, hom pot reconèixer la seva natura i atributs (com ara l'omnipotència, l'omnisciència, la i la ). (ca)
- Θεϊσμός είναι η πίστη σε έναν ή περισσότερους θεούς ή θεές. Ειδικότερα, μπορεί επίσης να σημαίνει την πίστη στον Θεό, έναν θεό, ή θεούς, που συμμετέχει/ουν ενεργά στη συντήρηση του Σύμπαντος. Το δευτερεύον αυτό νόημα αναφέρεται στο πλαίσιο άλλων πεποιθήσεων σχετικά με τα θεία που αναλύονται παρακάτω. Ο όρος (theism - θεϊσμός) έχει ενσωματωθεί στην Αγγλική γλώσσα από το 1678, και πλάστηκε πιθανόν για να δηλώσει αντίθεση στον αθεϊσμό, που εμφανίζεται ως όρος από τα 1587 (δείτε την ετυμολογία του αθεϊσμού για λεπτομέρειες). Το κυρίως νόημα του όρου περικλείει τέσσερις πρωταρχικές απόψεις για το ρόλο της θεότητας στον κόσμο. Αυτές είναι οι ακόλουθες:
* Ντεϊσμός, η άποψη ότι ο Θεός δημιούργησε τον κόσμο, αλλά δεν αλληλεπιδρά μαζί του· δίνεται έμφαση στην της θεότητας
* Θεϊσμός, (δευτερεύων ορισμός), η άποψη ότι ο Θεός είναι εγγενώς παρών στον κόσμο, ωστόσο τον υπερβαίνει
* Πανενθεϊσμός, η άποψη ότι ο κόσμος εμπεριέχεται εξολοκλήρου μέσα στον Θεό, ενώ ταυτόχρονα ο Θεός είναι κάτι το ευρύτερο από τον κόσμο τον ίδιο.
* Πανθεϊσμός, η άποψη ότι ο κόσμος ταυτίζεται με το Θεό· δίνεται έμφαση στην της θεότητας Εντός της κύριας σημασίας του θεϊσμού διακρίνουμε έναν αριθμό διαφορετικών περιπτώσεων ως προς το πλήθος και το είδος των θεοτήτων. Έχουμε έτσι τους παρακάτω ορισμούς:
* πολυθεϊσμός (υπάρχουν αρκετοί θεοί)
* μονοθεϊσμός (υπάρχει μόνο ένας Θεός) Εντός του Πολυθεϊσμού διακρίνουμε “Ισχυρές” και “Ασθενείς” παραλλαγές. Ο Ισχυρός πολυθεϊσμός βλέπει τους θεούς ως διακριτά και ξεχωριστά όντα, ενώ ο Ασθενής πολυθεϊσμός τους βλέπει να συνενώνονται σε ένα ευρύτερο όλον. Εντός του Πολυθεϊσμού διακρίνονται επίσης διαφορετικές στάσεις ως προς τη λατρεία των θεών.
* (υπάρχουν αρκετοί θεοί, λατρεύεται όμως μόνον ένας από αυτούς)
* ενοθεϊσμός (λατρεύονται αρκετοί θεοί, αλλά ένας θεωρείται ο υπέρτατος)
* (η λατρεία ενός θεού κάθε φορά, θεωρώντας καθέναν απ' αυτούς υπέρτατο εκ περιτροπής) Εντός του μονοθεϊσμού διακρίνονται αποκλειστικές και συγκρητικές μορφές. Ο αποκλειστικός μονοθεϊσμός μπορεί να είναι μονιστικός (Ιουδαϊσμός, Ισλάμ), δυϊστικός (Παρσί/Ζωροαστρισμός) και πλουραλιστικός (Χριστιανισμός).Κάποιες μορφές του Ινδουϊσμού και του Νεοπαγανισμού θα μπορούσαν να θεωρηθούν . Τέλος, μπορεί να γίνει μια διάκριση ανάμεσα στην πίστη στην ύπαρξη των θεών, από τη μία, και σε διαβεβαιώσεις σχετικά με την αγαθότητα ή την ηθική τους, από την άλλη, ή την πίστη στον Θεό ως το : δείτε και τα άρθρα και δυσθεϊσμός. Χαρακτηριστικές θεϊστικές θρησκείες είναι ο Ζωροαστρισμός, ο Σαϊβισμός, ο , ο Ιουδαϊσμός, ο Χριστιανισμός, το Ισλάμ, οι Μπαχάι, και οι Σιχ. Συγκρίνετε: Αθεϊσμός, Αγνωστικισμός (el)
- Theismus (gr. θεός theós „Gott“) bezeichnet den Glauben an Götter bzw. eine göttliche Ordnung hinter allem Existierenden im Universum. Spezieller bezeichnet der Monotheismus den Glauben an einen personifizierten und absolutistischen Gott und der Polytheismus den Glauben an mehrere Götter. In dieser Sichtweise bezeichnet der Theismus eine Art Überbegriff für Gottesvorstellungen aller Art. Einer anderen Sichtweise nach entspricht der Theismus einer Vorstellung Gottes, welche (im Gegensatz zum absolutistischen Gott in den monotheistischen Vorstellungen) zwar omnipräsent und „regelgebend“ wirkt, jedoch nicht aktiv in das Weltgeschehen eingreift, bzw. eingreifen kann, da sonst das Prinzip von Actio und Reactio auf der einen und die Existenz des Freien Willens auf der anderen Seite gestört würden. Ein theistisches Weltbild lässt demnach auch die Vorstellung monotheistischer Gottesbilder zu, verneint aber gleichzeitig nicht andere Ausprägungen desselben (absoluten) Gottes. Allah, JHWH und Vishnu schließen sich nach dieser Vorstellung nicht gegenseitig aus. „Monotheismus ist der Glaube an einen einzigen Gott. Theismus ist der Glaube an einen absoluten Gott.“ Der Theismus begreift Gott als Schöpfer der Welt, der sie auch erhält und lenkend in sie eingreift. Damit unterscheidet sich der Theismus vom Deismus, der jeden Eingriff eines Gottes in die Welt bestreitet. Der Gott theistischer Religionen ist überwiegend transzendent; teilweise hat er auch immanente Erscheinungsformen oder Elemente. Er wirkt zwar in der Welt (etwa durch Wunder und Offenbarungen), ist jedoch in der Substanz komplett von ihr verschieden (Dualismus von Schöpfer und Schöpfung). Darin unterscheidet der Theismus sich vom Pantheismus und Panentheismus. Die Bezeichnung wurde als ein kategorisierender Begriff der Religionsphilosophie in der Aufklärung (18. Jahrhundert) geprägt gegenüber dem Atheismus, aber auch als Abgrenzung zum Deismus. (de)
- Teismo en la plej larĝa senco estas la kredo, ke por klarigi aŭ doni signifon al la kosmo kaj al nia ĉeesto en ĝi necesas la antaŭa ekzisto de ia dio. La vorto devenas el la antikva greka theos. Estas kelkaj variantoj de teismo, ekzemple:
* Monoteismo (aŭ unudiismo) — la kredo, ke ekzistas nur unu dio. Hodiaŭaj monoteismaj religioj inkludas kristanismon, islamon, kaj judismon.
* Politeismo (aŭ plurdiismo) — la kredo, ke ekzistas pli ol unu dio. Pli mallarĝaj sencoj de "teismo" ofte ne inkludas politeismon. Oni povas konsideri diismon kiel varianto de teismo en la plej larĝa senco. Tamen diistoj kredas ke, kvankam ekzistas dio, ĝi ne intermetas sin en la aferoj de la universo, kaj ke religiaj kredoj devas esti bazata sur nur logikaj kialoj. Diistoj kutime rifuzas kredi je supernaturaj okazoj. La mala de teismo estas ateismo: t.e. malakcepto de la kredo, ke ia diaĵo ekzistas. (eo)
- El teísmo(del griego θεóς theós ‘dios’) es definido en un sentido amplio como la existencia de un ser supremo o deidades. En sentido cotidiano, o cuando se lo contrapone con deismo, el término a menudo describe la concepción clásica de Dios propia del monoteísmo (también denominado teísmo clásico) – o dioses de las religiones politeístas; una creencia en Dios o dioses sin rechazar la revelación que es característica del deísmo. El teísmo se entiende generalmente como la creencia que afirma la existencia de por lo menos un ser creador del universo que está comprometido con su mantenimiento y gobierno. Surge a comienzos del año 1200 a. C, en la época de la antigua Grecia. Este pensamiento se da debido a la existencia de los dioses del olimpo. Con el paso del tiempo, este pensamiento fue dándose a conocer debido a sus expositores, en el cual el filósofo y escritor francés Voltaire, cuyo aporte consistió en decir que Dios existe, es el creador del universo, y que su poder es infinito. Con base a este pensamiento y a la idea de "los dioses del olimpo", fueron surgiendo más corrientes filosóficas, como lo son: el monoteísmo, el ateísmo, el politeísmo, etc. Además de la corriente filosófica y de la expansión, fueron dándose una serie de argumentos, en los cuales se justifica la existencia de Dios, podemos encontrar el argumento cosmogónico, el argumento según Agustín, el ontológico, entre otros. Por otro lado, hay argumentos con los cuales se justifica la inexistencia de Dios, lo podemos encontrar en el ateísmo y en el agnosticismo, donde es influenciado esta corriente filosófico a través de una serie de argumentos y expositores de esta corriente filosófica. En cambio el ateísmo comunmente se define como no aceptar o rechazar el teísmo en el sentido más amplio, o sea no aceptar o rechazar la creencia en un Dios o dioses. La aseveración de la que existencia de cualquier deidad es desconocida o no es posible conocerla es agnosticismo. (es)
- Teismoa filosofian, gauza mugatu edo finitu guztiak printzipio oinarrizko edo Jainko batek sortuak direla eta sortu ondoren ere printzipio horrek mugatzen dituela dioen filosofia dotrina da. (eu)
- Le théisme (du grec theos, dieu) est une conception qui affirme l'existence d'un Dieu à la fois personnel, unique et cause du monde. Le théisme n'est pas nécessairement religieux, il peut aussi être philosophique. Dans le premier cas, la relation de l'homme avec Dieu passe par des intermédiaires (la religion). Selon le théisme philosophique, Dieu régit l'univers directement. Le théisme est opposé à l'athéisme. Parmi les formes de théisme, on peut notamment citer le déisme (théisme irréligieux), le panenthéisme, le monothéisme et le polythéisme. Et à côté de lui (sur le point de la transcendance) le panthéisme (parfois assimilé à un athéisme). (fr)
- Teisme secara luas didefinisikan sebagai kepercayaan terhadap keberadaan Tuhan atau dewa-dewi. Dalam pengertian awam, atau bila dibandingkan dengan deisme, istilah tersebut mendeskripsikan konsep ketuhanan klasik yang ditemukan dalam monoteisme (yang juga disebut sebagai )—atau dewa-dewi yang ditemukan dalam agama-agama politeistik—suatu kepercayaan terhadap Tuhan maupun dewa-dewi tanpa menafikan keberadaan wahyu sebagaimana yang terdapat dalam deisme. Sebutan teisme pertama digunakan oleh Ralph Cudworth (1617-1688), dan digunakan sebagai lawan kata ateisme, sebutan yang dicetuskan sekitar tahun 1587. (in)
- 有神論（ゆうしんろん、theism）は、「神は存在する」という主張のこと。対義語は無神論。 多くの宗教は、その教義の中に有神論を含んでおり、その宗教が信仰する神が唯一なのか複数なのかによって一神教、多神教などに分けられる。 無神論の対義語として有神論という語を最初に用いたのは、イギリスの哲学者（1617年 - 1688年）だとされる。 (ja)
- Il teismo, nell'accezione più ampia, è la credenza che esista almeno una divinità. Più specificamente, il teismo è comunemente una dottrina monoteistica riguardante la natura di una divinità e il rapporto tra quest'ultima e l'universo. In tale senso specifico, il teismo concepisce Dio come personale, presente e attivo nel governo e nell'organizzazione del mondo e dell'universo; descrive così la concezione classica di Dio che si trova nel cristianesimo, nell'ebraismo, nell'islam, nel sikhismo e nell'induismo. L'uso del termine "teismo" per indicare questa forma classica di monoteismo ebbe inizio durante la rivoluzione scientifica del XVII secolo per distinguerlo dall'allora emergente deismo, il quale sosteneva che Dio, sebbene trascendente e supremo, non interviene nel mondo naturale e potrebbe essere conosciuto per via razionale, non tramite una rivelazione. Il termine "teismo" deriva dal greco theòs, ossia "dio". Questo termine venne utilizzato per la prima volta da Ralph Cudworth. Secondo la definizione di Cudworth, sono "strictly and properly called Theists, who affirm, that a perfectly conscious understanding being, or mind, existing of itself from eternity, was the cause of all other things". Dio, per i teisti storici, è una divinità non sempre ben definita, a volte di carattere più personale e a volte più impersonale, ma comunque caratterizzata da una volontà e da una provvidenza. In tal senso l'intendevano sia Voltaire (il quale, però, nel suo Dizionario filosofico, definisce “teismo” ciò che oggi intendiamo con “deismo”) che Rousseau come compromesso tra il panteismo e il monoteismo. Il primo, di Dio accentuava la natura provvidente e deterministica, il secondo la bontà e l'elemento sentimentale. Lo stesso Kant presenta una distinzione del deismo dal teismo: Nell'accezione kantiana, diventata poi canonica, Dio interviene nel mondo attraverso i miracoli, le conversioni, i pentimenti, e può essere intuito attraverso la fede e per alcune correnti anche attraverso la ragione. In senso esteso e corrente, per teismo si intende anche la credenza in un Dio unico, supremo, perlopiù personalizzato e provvidenziale. Il termine teismo nell'accezione storico-filosofica è stato quindi definito da Immanuel Kant. Quelli che prima di lui avevano fatto uso del termine non ne avevano data definizione sufficientemente chiara e non esisteva una chiara distinzione tra teismo e deismo. La tesi teista si oppone a ateismo e agnosticismo ed è diversa dal panteismo. (it)
- 유신론(有神論, 영어: theism)은 신에 대한 종교적 믿음으로, 인격신론(人格神論)과 범신론, 이신론을 포함한다. 각 종교에서 인정하는 신의 수에 따라 일신교와 다신교로 나뉜다. (ko)
- Īśvarism has been alleged to be one of the religious streams in Hinduism along with other streams such as Brahmanism, Jainism, Buddhism and Lokayata. (en)
- Theïsme is het geloof in een god of goden als hogere macht. Het is het tegenovergestelde van atheïsme of . Deze vorm van theïsme stelt alleen dat er één of meerdere goden bestaan en is verder onafhankelijk van het aantal goden waarin wordt geloofd, hoe deze goden zijn gedefinieerd of wat hun relatie tot de wereld is. Deïsme is een subcategorie van deze vorm van theïsme. Binnen het christendom, jodendom en de islam is er de godsdienstfilosofische opvatting dat er één persoonlijke God of godheid is, die zowel transcendent als immanent is. Er zou één God zijn die oneindig is, ver boven de mensen verheven, los staand van de door hem geschapen wereld en tegelijkertijd actief aanwezig in de wereld en in het wereldgebeuren. Deze strikte vorm van theïsme onderscheidt zich van deïsme door de aanvaarding van de immanentie van God. Niet alle religies zijn theïstisch. Religies die, zoals het taoïsme, niet uitgaan van het bestaan van een god of goden zijn niet theïstisch. Andere voorbeelden zijn het boeddhisme en sommige vormen van hindoeïsme. Het traditionele christendom is overwegend mono-theïstisch. Het leert dat God als de Immanuel, de God met ons in de persoon van Jezus Christus in de wereld kwam en dat Hij na zijn hemelvaart in de persoon van de Heilige Geest kwam om in mensen te wonen. Het Oude Testament verhaalt van verschillende mogelijke verschijningen (theofanieën) van God in engelen- of mensengedaante en/of direct spreken van God tot mensen door dromen en hoorbare boodschappen. Ook zou hij mensen direct of indirect hebben aangestuurd tot handelen. Het Oude Testament bevat de overleveringen van zijn bemoeienissen met de Israëlieten. De meeste theïsten geloven dat God zowel alwetend als almachtig is, hoewel deze overtuiging vragen oproept over Gods verantwoordelijkheid ten aanzien van het kwaad en het lijden in de wereld (zie Probleem van het lijden). Sommige theïsten menen dat God bewust of doelgericht zijn alwetendheid of zijn almacht beperkt. Bekende verdedigers van het theïsme zijn onder meer Richard Swinburne, emeritus hoogleraar filosofie in Oxford. In Nederland is Willem Ouweneel een bekende verdediger van het theïsme. In maart 2005 publiceerde hij het Theïstisch Manifest. Het Vliegend Spaghettimonster en de Onzichtbare Roze Eenhoorn zijn te beschouwen als parodieën op theïstische religies. (nl)
- Teísmo (do grego θεóς [theós], "Deus") é a crença na existência de um deus ou deuses - sendo que, no caso de haver mais de um, poderá existir um deus supremo. O teísmo não é religião, pois não se trata de um sistema de costumes, rituais; não possui sacerdotes ou uma instituição. Teísmo é apenas o nome para designar a opinião segundo a qual há um deus - ou vários deuses. Algumas religiões ou correntes filosóficas são teístas; outras são deístas, panteístas e assim por diante. Portanto, pode-se dividir o teísmo em:
* Monoteísmo: crença em um só Deus;
* Politeísmo: crença em vários deuses;
* Henoteísmo: crença em vários deuses, com um deus supremo. (pt)
- Teizm (gr. θεoς „bóg”) – wiara w istnienie Boga, bogów lub bogiń, którzy są osobami ingerującymi w losy świata lub jest on ich dziełem; czuwającymi nad biegiem wydarzeń lub podtrzymującymi świat w istnieniu oraz pogląd filozoficzno-religijny głoszący, że tacy bogowie istnieją; wiara w Boga lub bogów bez odrzucania objawienia, co jest charakterystyczne dla deizmu. Antonimem pojęcia "teizm" jest "ateizm", czyli zaprzeczenie istnienia Boga lub bogów. (pl)
- Teism (av grekiska theos, gud), är en filosofisk eller religiös riktning som menar att det finns en transcendent (översinnlig, ej möjlig att uppfatta eller förstå) och personlig (ett väsen/en kraft i sig själv och inte något utspritt) Gud. Denne är upphovet till universum och ingriper i mänsklighetens historia främst genom att ge människorna en tro. Om Gud dessutom anses fortsätta att agera i historien, benämns denna teism varande evolutionär. Detta agerande kan ske exempelvis genom en serie ännu ej avslutade uppenbarelser till utvalda människor, som blir grundare av nya världsreligioner eller tankeriktningar. Detta för att modifiera människornas rådande normer för moraliskt handlande och anpassa samhällets levnadssätt och tankekoder för att fortlöpande driva mänsklighetens andliga utveckling framåt. En evolutionär syn förekommer inom bahá'í-tron. (sv)
- Теї́зм є релігійним або філософським переконанням існування надприродної сили чи істоти, яка створила світ, підтримує його та керує його розвитком. Існують різні напрями теїзму:
* монотеїзм: єдинобожжя, віра в одного Бога;
* політеїзм: багатобожжя, віра в багатьох богів, які керують кожен окремим аспектом буття і які здебільшого усвідомлюються як внутрішньосвітові сили;
* генотеїзм й : багатобожжя, віра в багатьох взаємозамінних богів або в те що, різні боги є іпостасями єдиного Бога. Теїстичними релігіями є, зокрема, християнство, іслам, індуїзм та юдаїзм. Від теїзму відмежовуються такі поняття:
* атеїзм: заперечення існування Бога або богів;
* агностицизм: принципова неможливість відповіді на питання щодо існування або неіснування Бога/богів;
* деїзм: віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність (тобто, він лише створює світ і не втручається його подальший розвиток);
* пантеїзм: природа та Бог є єдиним цілим, світ виникає з Бога;
* пандеїзм: віра в Бога-творця, але не в його подальшу діяльність, оскільки Бог став природою (комбінація пантеїзму та деїзму);
* панентеїзм: світ перебуває у Богові, але Бог є більшим від світу;
* теократизм: глава держави є релігійним лідером та/або вважається одним з богів;
* космотеїзм: світ є єдність, яка сама себе упорядковує без вольового акту Бога-творця. (uk)
- 有神論被廣泛地定義為相信至高無上的存在或神靈。 在一般的說法中，或與自然神論相比，該術語通常描述一神論（也稱為古典有神論）中發現的經典上帝概念，或多神教中發現的眾神，對上帝或眾神的信仰而不被拒絕。啟示是自然神論的特徵。 無神論通常被理解為不接受或拒絕有神論最廣泛意義上的有神論，即不接受或拒絕對上帝或眾神的信仰。 任何神祇的存在是未知的或不可知的聲稱是不可知論。 三种常见的有神论為：
* 一神论：相信一位神的存在，或是相信神的唯一性。
* 多神论：信仰和崇拜许多神。
* 泛神论：将自然界与神等同起来。 基督教、伊斯兰教、佛教、印度教、道教等等都是有神论，只是對神的解釋與理解則各有不同。 (zh)
- Теи́зм (др.-греч. Θεός — бог) — в широком смысле теизм — вера в существование бога или богов; в узком смысле теизм — религиозно-философское мировоззрение, утверждающее: монотеистический Бог существует; он создал мир, и он продолжает в нём свою активность. К теизму традиционно относят такие вероучения, как иудаизм, христианство и ислам. Впервые термин «теизм» употребил Ральф Кедворт в работе «Истинная интеллектуальная система универсума» . Теизм в широком смысле включает в себя монотеизм, политеизм, пантеизм и деизм. Теизм в узком смысле, в отличие от деизма, полагает, что Бог не только является творцом мира, но и принимает непосредственное или опосредованное участие в его управлении. Отсюда представление о божественном провидении. От пантеизма отличается признанием личности Бога и отдельности от мира. Главным мотивом, послужившим к развитию теизма, стало его противопоставление пантеистическим воззрениям Шеллинга и Гегеля. Главнейшими представителями теизма Э. Л. Радлов в Энциклопедии Брокгауза и Ефрона называет Фихте-младшего, Ульрици, Вирта, Вейсе, Халибеуса, , Каррьера и Цейзинга. В философии по отношению к теизму позиция «незнания» называется агностицизмом, отсутствие теистической веры — атеизмом (от греч. άθεος, безбожный), отрицание — антитеизмом. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Teismus je široce definován jako víra v existenci boha nebo více bohů. (cs)
- Teismoa filosofian, gauza mugatu edo finitu guztiak printzipio oinarrizko edo Jainko batek sortuak direla eta sortu ondoren ere printzipio horrek mugatzen dituela dioen filosofia dotrina da. (eu)
- 有神論（ゆうしんろん、theism）は、「神は存在する」という主張のこと。対義語は無神論。 多くの宗教は、その教義の中に有神論を含んでおり、その宗教が信仰する神が唯一なのか複数なのかによって一神教、多神教などに分けられる。 無神論の対義語として有神論という語を最初に用いたのは、イギリスの哲学者（1617年 - 1688年）だとされる。 (ja)
- 유신론(有神論, 영어: theism)은 신에 대한 종교적 믿음으로, 인격신론(人格神論)과 범신론, 이신론을 포함한다. 각 종교에서 인정하는 신의 수에 따라 일신교와 다신교로 나뉜다. (ko)
- Īśvarism has been alleged to be one of the religious streams in Hinduism along with other streams such as Brahmanism, Jainism, Buddhism and Lokayata. (en)
- Teizm (gr. θεoς „bóg”) – wiara w istnienie Boga, bogów lub bogiń, którzy są osobami ingerującymi w losy świata lub jest on ich dziełem; czuwającymi nad biegiem wydarzeń lub podtrzymującymi świat w istnieniu oraz pogląd filozoficzno-religijny głoszący, że tacy bogowie istnieją; wiara w Boga lub bogów bez odrzucania objawienia, co jest charakterystyczne dla deizmu. Antonimem pojęcia "teizm" jest "ateizm", czyli zaprzeczenie istnienia Boga lub bogów. (pl)
- 有神論被廣泛地定義為相信至高無上的存在或神靈。 在一般的說法中，或與自然神論相比，該術語通常描述一神論（也稱為古典有神論）中發現的經典上帝概念，或多神教中發現的眾神，對上帝或眾神的信仰而不被拒絕。啟示是自然神論的特徵。 無神論通常被理解為不接受或拒絕有神論最廣泛意義上的有神論，即不接受或拒絕對上帝或眾神的信仰。 任何神祇的存在是未知的或不可知的聲稱是不可知論。 三种常见的有神论為：
* 一神论：相信一位神的存在，或是相信神的唯一性。
* 多神论：信仰和崇拜许多神。
* 泛神论：将自然界与神等同起来。 基督教、伊斯兰教、佛教、印度教、道教等等都是有神论，只是對神的解釋與理解則各有不同。 (zh)
- الأُلوهية (بالإنجليزية: Theism) في المفهوم العام هو الإيمان بأن هناك رب واحد على الأقل. وفي المفهوم الأكثر دقة، تشير الألوهية إلى العقيدة الخاصة التي تفيد بأن هناك علاقة بين الطبيعة الإلهية وعلاقته بالكون الطبيعي. كما أن الألوهية، المذكورة في التعريف الدقيق، تؤمن بالإله الشخصي وأنه يقوم بتحكيم وتنظيم العالم والكون. إن استعمال كلمة ألوهية للإشارة إلى العقيدة الخاصة بالتوحيدية monotheism نشأت في أحداث الثورة العلمية في القرن السابع عشر لمناقضة الفكر الربوبي التي تقول بأن الإله — على الرغم من قدرته وعلوه— لا يتدخل في أمور ويمكن معرفته بالطرق العقلانية لكن ليس بطريق الوحي. (ar)
- En la filosofia i la religió el teisme (del grec theos, "déu") és el pensament, doctrina o creença en l'existència d'un déu o déus. De manera específica, és la creença en un ésser suprem que ha creat i que sosté l'univers, tot restant diferenciat d'aquest univers; altrament dit, és la creença en un déu personal, creador i provident. El teisme és un pensament eminentment teològic, però pot ser també una opció filosòfica o espiritual personal, sense el suport de cap doctrina religiosa en particular, que admet l'existència d'un déu que ha creat l'univers i el transcendeix. (ca)
- Theismus (gr. θεός theós „Gott“) bezeichnet den Glauben an Götter bzw. eine göttliche Ordnung hinter allem Existierenden im Universum. Spezieller bezeichnet der Monotheismus den Glauben an einen personifizierten und absolutistischen Gott und der Polytheismus den Glauben an mehrere Götter. In dieser Sichtweise bezeichnet der Theismus eine Art Überbegriff für Gottesvorstellungen aller Art. Einer anderen Sichtweise nach entspricht der Theismus einer Vorstellung Gottes, welche (im Gegensatz zum absolutistischen Gott in den monotheistischen Vorstellungen) zwar omnipräsent und „regelgebend“ wirkt, jedoch nicht aktiv in das Weltgeschehen eingreift, bzw. eingreifen kann, da sonst das Prinzip von Actio und Reactio auf der einen und die Existenz des Freien Willens auf der anderen Seite gestört würde (de)
- Θεϊσμός είναι η πίστη σε έναν ή περισσότερους θεούς ή θεές. Ειδικότερα, μπορεί επίσης να σημαίνει την πίστη στον Θεό, έναν θεό, ή θεούς, που συμμετέχει/ουν ενεργά στη συντήρηση του Σύμπαντος. Το δευτερεύον αυτό νόημα αναφέρεται στο πλαίσιο άλλων πεποιθήσεων σχετικά με τα θεία που αναλύονται παρακάτω. Ο όρος (theism - θεϊσμός) έχει ενσωματωθεί στην Αγγλική γλώσσα από το 1678, και πλάστηκε πιθανόν για να δηλώσει αντίθεση στον αθεϊσμό, που εμφανίζεται ως όρος από τα 1587 (δείτε την ετυμολογία του αθεϊσμού για λεπτομέρειες). Συγκρίνετε: Αθεϊσμός, Αγνωστικισμός (el)
- Teismo en la plej larĝa senco estas la kredo, ke por klarigi aŭ doni signifon al la kosmo kaj al nia ĉeesto en ĝi necesas la antaŭa ekzisto de ia dio. La vorto devenas el la antikva greka theos. Estas kelkaj variantoj de teismo, ekzemple:
* Monoteismo (aŭ unudiismo) — la kredo, ke ekzistas nur unu dio. Hodiaŭaj monoteismaj religioj inkludas kristanismon, islamon, kaj judismon.
* Politeismo (aŭ plurdiismo) — la kredo, ke ekzistas pli ol unu dio. Pli mallarĝaj sencoj de "teismo" ofte ne inkludas politeismon. La mala de teismo estas ateismo: t.e. malakcepto de la kredo, ke ia diaĵo ekzistas. (eo)
- El teísmo(del griego θεóς theós ‘dios’) es definido en un sentido amplio como la existencia de un ser supremo o deidades. En sentido cotidiano, o cuando se lo contrapone con deismo, el término a menudo describe la concepción clásica de Dios propia del monoteísmo (también denominado teísmo clásico) – o dioses de las religiones politeístas; una creencia en Dios o dioses sin rechazar la revelación que es característica del deísmo. (es)
- Le théisme (du grec theos, dieu) est une conception qui affirme l'existence d'un Dieu à la fois personnel, unique et cause du monde. Le théisme n'est pas nécessairement religieux, il peut aussi être philosophique. Dans le premier cas, la relation de l'homme avec Dieu passe par des intermédiaires (la religion). Selon le théisme philosophique, Dieu régit l'univers directement. (fr)
- Teisme secara luas didefinisikan sebagai kepercayaan terhadap keberadaan Tuhan atau dewa-dewi. Dalam pengertian awam, atau bila dibandingkan dengan deisme, istilah tersebut mendeskripsikan konsep ketuhanan klasik yang ditemukan dalam monoteisme (yang juga disebut sebagai )—atau dewa-dewi yang ditemukan dalam agama-agama politeistik—suatu kepercayaan terhadap Tuhan maupun dewa-dewi tanpa menafikan keberadaan wahyu sebagaimana yang terdapat dalam deisme. (in)
- Il teismo, nell'accezione più ampia, è la credenza che esista almeno una divinità. Più specificamente, il teismo è comunemente una dottrina monoteistica riguardante la natura di una divinità e il rapporto tra quest'ultima e l'universo. In tale senso specifico, il teismo concepisce Dio come personale, presente e attivo nel governo e nell'organizzazione del mondo e dell'universo; descrive così la concezione classica di Dio che si trova nel cristianesimo, nell'ebraismo, nell'islam, nel sikhismo e nell'induismo. L'uso del termine "teismo" per indicare questa forma classica di monoteismo ebbe inizio durante la rivoluzione scientifica del XVII secolo per distinguerlo dall'allora emergente deismo, il quale sosteneva che Dio, sebbene trascendente e supremo, non interviene nel mondo naturale e potr (it)
- Theïsme is het geloof in een god of goden als hogere macht. Het is het tegenovergestelde van atheïsme of . Deze vorm van theïsme stelt alleen dat er één of meerdere goden bestaan en is verder onafhankelijk van het aantal goden waarin wordt geloofd, hoe deze goden zijn gedefinieerd of wat hun relatie tot de wereld is. Deïsme is een subcategorie van deze vorm van theïsme. Niet alle religies zijn theïstisch. Religies die, zoals het taoïsme, niet uitgaan van het bestaan van een god of goden zijn niet theïstisch. Andere voorbeelden zijn het boeddhisme en sommige vormen van hindoeïsme. (nl)
- Teísmo (do grego θεóς [theós], "Deus") é a crença na existência de um deus ou deuses - sendo que, no caso de haver mais de um, poderá existir um deus supremo. O teísmo não é religião, pois não se trata de um sistema de costumes, rituais; não possui sacerdotes ou uma instituição. Teísmo é apenas o nome para designar a opinião segundo a qual há um deus - ou vários deuses. Algumas religiões ou correntes filosóficas são teístas; outras são deístas, panteístas e assim por diante. Portanto, pode-se dividir o teísmo em: (pt)
- Теи́зм (др.-греч. Θεός — бог) — в широком смысле теизм — вера в существование бога или богов; в узком смысле теизм — религиозно-философское мировоззрение, утверждающее: монотеистический Бог существует; он создал мир, и он продолжает в нём свою активность. К теизму традиционно относят такие вероучения, как иудаизм, христианство и ислам. Впервые термин «теизм» употребил Ральф Кедворт в работе «Истинная интеллектуальная система универсума» . (ru)
- Teism (av grekiska theos, gud), är en filosofisk eller religiös riktning som menar att det finns en transcendent (översinnlig, ej möjlig att uppfatta eller förstå) och personlig (ett väsen/en kraft i sig själv och inte något utspritt) Gud. Denne är upphovet till universum och ingriper i mänsklighetens historia främst genom att ge människorna en tro. (sv)
- Теї́зм є релігійним або філософським переконанням існування надприродної сили чи істоти, яка створила світ, підтримує його та керує його розвитком. Існують різні напрями теїзму:
* монотеїзм: єдинобожжя, віра в одного Бога;
* політеїзм: багатобожжя, віра в багатьох богів, які керують кожен окремим аспектом буття і які здебільшого усвідомлюються як внутрішньосвітові сили;
* генотеїзм й : багатобожжя, віра в багатьох взаємозамінних богів або в те що, різні боги є іпостасями єдиного Бога. Теїстичними релігіями є, зокрема, християнство, іслам, індуїзм та юдаїзм. (uk)
|
