| dbo:abstract
|
- L'Stanford Torus o Tor de Stanford, és un disseny proposat per a un hàbitat espacial capaç d'allotjar des de 10.000 a 140.000 residents permanents. Consisteix en un toroide amb un diàmetre de 1,6 km que gira una vegada per minut per proveir una gravetat artificial d'1 g degut a la força centrífuga. (ca)
- ستانفورد المستدير (بالإنجليزية: Stanford torus) وهو نموذج أولي من الثمانينات لصالح ناسا لمحطة فضائية تكون مدينة عملاقة ذاتية العيش. (ar)
- Der Stanford-Torus ist eine hypothetische Weltraumkolonie, die in Form einer Raumstation für 10.000 bis 140.000 Bewohner geplant wurde. Durch die besondere Konstruktion soll in der ringförmigen Struktur mittels künstlicher Schwerkraft und Sonnenlicht ein erdähnlicher Lebensraum erzeugt werden. Konstrukte mit ähnlichem Zweck sind die Bernal-Sphäre und der O’Neill-Zylinder. (de)
- El toro de Stanford es un diseño propuesto para un hábitat espacial capaz de albergar entre 10.000 a 140.000 residentes permanentes. Consiste en un toroide con un diámetro de 1790 m que gira una vez por minuto para proveer una gravedad artificial de 1g debido a la fuerza centrífuga. (es)
- Torus Stanford adalah usulan desain habitat antariksa yang mampu menampung 10.000 sampai 140.000 penduduk permanen. Torus Stanford pertama kali dipaparkan pada kegiatan NASA Summer Study tahun 1975 di Stanford University yang membahas desain koloni luar angkasa masa depan (Gerard O'Neill kelak mengusulkan Island One atau bola Bernal-nya sebagai alternatif torus ini). "Torus Stanford" hanya mengacu pada desain yang ini saja, karena konsep stasiun luar angkasa cincin berputar sebelumnya pernah diutarakan oleh Wernher von Braun dan . Habitat antariksa ini terdiri dari sebuah torus, atau cincin berbentuk donat, dengan diameter 1,8 km (untuk 10.000 jiwa versi 1975 Summer Study) dan berotasi sekali setiap menit untuk menghasilkan antara 0,9g dan 1,0g di dalam cincin terluarnya melalui gaya sentrifugal. Sinar matahari dipancarkan ke dalam torus oleh serangkaian cermin. Cincin ini tersambung dengan sebuah penghubung melalui beberapa lengan (spoke). Lengan tersebut merupakan sarana perjalanan manusia dan barang dari dan ke "gedung" penghubung. Karena penghubungnya berada di sumbu rotasi stasiun, gravitasi buatan di sana sangat rendah dan merupakan tempat terbaik untuk pendaratan wahana antariksa. Industri tanpa gravitasi dilakukan di sebuah modul tak berputar yang tersambung dengan sumbu penghubung. Ruang interior torus itu sendiri dijadikan tempat tinggal. Ukurannya begitu besar sehingga bisa menyimulasikan lingkungan "alami". Torus ini mirip dengan lembah glasial yang panjang, terjal, dan lurus yang ujungnya berbelok ke atas dan membentuk lingkaran sempurna di atas. Kepadatan penduduknya sama seperti kawasan pinggiran kota. Separuh cincin dikhususkan untuk pertanian dan separuhnya lagi untuk hunian. (in)
- The Stanford torus is a proposed NASA design for a space habitat capable of housing 10,000 to 140,000 permanent residents. The Stanford torus was proposed during the 1975 NASA Summer Study, conducted at Stanford University, with the purpose of exploring and speculating on designs for future space colonies (Gerard O'Neill later proposed his Island One or Bernal sphere as an alternative to the torus). "Stanford torus" refers only to this particular version of the design, as the concept of a ring-shaped rotating space station was previously proposed by Wernher von Braun and Herman Potočnik. It consists of a torus, or doughnut-shaped ring, that is 1.8 km in diameter (for the proposed 10,000 person habitat described in the 1975 Summer Study) and rotates once per minute to provide between 0.9g and 1.0g of artificial gravity on the inside of the outer ring via centrifugal force. Sunlight is provided to the interior of the torus by a system of mirrors, including a large non-rotating primary solar mirror. The ring is connected to a hub via a number of "spokes", which serve as conduits for people and materials travelling to and from the hub. Since the hub is at the rotational axis of the station, it experiences the least artificial gravity and is the easiest location for spacecraft to dock. Zero-gravity industry is performed in a non-rotating module attached to the hub's axis. The interior space of the torus itself is used as living space, and is large enough that a "natural" environment can be simulated; the torus appears similar to a long, narrow, straight glacial valley whose ends curve upward and eventually meet overhead to form a complete circle. The population density is similar to a dense suburb, with part of the ring dedicated to agriculture and part to housing. (en)
- Le tore de Stanford est un design et une mégastructure qui a été proposé pour la colonisation spatiale. Il s'agit d'un ou deux Tore(s) d'idéalement 1,8 km de diamètre qui tourne une fois par minute utilisant la force centrifuge (l'inertie) pour fournir une gravité équivalente (0,9 à 1 g) à celle de la Terre au niveau de l'anneau extérieur. Sa taille lui permettrait d'héberger jusqu'à au moins 10 000 résidents permanents. (fr)
- スタンフォード・トーラス(Stanford torus)は、1万人から14万人が居住することができるスペースコロニーの設計である。 スタンフォード・トーラスは、1975年にスタンフォード大学で行われたアメリカ航空宇宙局の夏期セミナーで提案された。（ジェラード・K・オニールは、後にトーラスに代わるものとして、島1号を提案した。）「スタンフォード・トーラス」とは、この特定の設計のみを指すが、環状で回転するスペースコロニーのコンセプトは、これより前にヴェルナー・フォン・ブラウンやによって提案されていた。 スタンフォード・トーラスは、直径1.8kmのドーナツ状のトーラスから構成され、1分間に1回転することで、遠心力により外側のトーラスの内部に0.9Gから1.0Gの人工重力を作り出している。 日光は、鏡のシステムによってトーラス内部に取り入れられる。トーラスは、住民や物資の通路となる多数のスポークによってハブに繋がれる。ハブはステーションの自転軸上にあるため、人工重力が最も小さく、宇宙船のドッキングに最も容易な箇所である。ハブの軸に取り付けられたモジュールでは、無重力による製品製造が可能である。 トーラスの内部空間は居住用に使われ、「自然な」環境を模倣するのに十分な広さを持つ。トーラスは、長く、狭く、真っ直ぐな氷河谷のように見え、その端は上方にカーブしている。人口密度は混雑する都市程度で、トーラスの一部は農地や住宅に用いられる。 (ja)
- Un Toro di Stanford è un progetto di habitat spaziale proposto nel 1975 da uno studio della NASA presso la Stanford University, capace di ospitare da approssimativamente 10 000 a 140 000 residenti permanenti, secondo la conformazione e le dimensioni Ha la forma di un toro (o di una ciambella) del diametro di un miglio, in rotazione su sé stesso alla velocità di un giro al minuto per provvedere, attraverso la forza centrifuga, alla simulazione di una gravità simile a quella terrestre. (it)
- Een Stanfordtorus is een concept voor een ringvormige permanent bewoonde ruimtekolonie. De bewoners voelen dezelfde zwaartekracht als op aarde doordat de ring een draaiende beweging maakt die voor centrifugale kracht zorgt. De ring zou 1,8 km in diameter moeten worden en eens per minuut om haar as moeten draaien. Zonlicht wordt naar binnen geprojecteerd door grote spiegels, die kunnen wegdraaien als het nacht wordt. Het concept is vernoemd naar de Amerikaanse Stanford-universiteit waar het idee gepresenteerd is in 1975. De kolonie zou tussen de 10.000 en 140.000 bewoners kunnen herbergen. Het idee van een torusvormig ruimtestation is overigens al veel ouder en was al veel eerder geopperd door Wernher von Braun en . Bewoners van een stanfordtorus zullen overigens wel moeten wennen aan de kunstmatige zwaartekracht aangezien het menselijk evenwichtsorgaan hier niet aan gewend is, waardoor ze in het begin last van duizeligheid zullen hebben. De zwaartekracht is weliswaar hetzelfde maar al bij een lichte draaiing van het hoofd raakt het evenwichtsorgaan in de war. (nl)
- 스탠퍼드 원환체(Stanford Torus)는 1975년 스탠퍼드 대학교에서 실시된 NSAS 여름연구에서 제안된 우주 식민지로, 1만 ~ 14만 명을 수용할 수 있다. 반경 1.8 킬로미터의 도넛 모양 원환체로 되어 있으며, 원환체는 인공중력을 만들기 위해 1분에 한 바퀴씩 회전한다. (ko)
- Stanford Torus ou toroide de Stanford é um projeto sugerido de uma colônia espacial capaz de abrigar de 10.000 a 140.000 residentes permanentes. O toroide de Stanford foi proposto pela NASA no verão de 1975, realizado na Universidade de Stanford (daí o nome) com o objetivo de especular sobre projetos para futuras colônias espaciais.É composto por um toro de em forma de anel com 1,8 km. A energia da estação é absorvida no interior da nave através de um sistema de Espelhos solares. O espaço interior da própria torus é utilizada como espaço de vida, e é suficientemente grande para que um ambiente "natural" possa ser simulado. O toro é semelhante a uma longo e estreita roda oca alongada, cujas extremidades, eventualmente, se encontram em cima, para formar um círculo completo. A densidade populacional é semelhante a um subúrbio denso, com parte do anel dedicada à agricultura e parte à habitação. Na parte externa do toroide, fica um enorme espelho, chamado de "espelho espacial primário não rotativo", que reflete a luz solar no anel angular de espelhos secundários ao redor do toro. O objetivo destes espelhos é refletir a luz solar para dentro da colônia através de janelas. A noite seria simulada pela abertura dos espelhos, deixando à mostra o espaço vazio, e permite que se irradie calor de volta para o espaço. (pt)
- Стенфордський тор — проєкт космічного поселення (великої космічної станції, так званого «Просторового середовища») у формі тора (бублика), здатного вмістити від 10 до 140 тис. постійно проживаючих людей. Стенфордський тор було запропоновано протягом літа 1975 НАСА студентами Стенфордського університету з метою осмислити проєкт майбутніх космічних колоній. Пізніше Джерард О'Нілл представив свій Острів Один або Сферу Бернала, як альтернативу тору. «Стенфордський тор», тільки у більш детальній версії, що являє собою концепцію кільцеподібної обертової космічної станції, був представлений Вернером фон Брауном (або Вернеру фон Брауну). В роботі 1975 року описано тор діаметром близько 1,8 кілометра, у якому проживає 10 000 чоловік. Він обертається навколо своєї осі (1 оберт на хвилину), створюючи штучну гравітацію в 0,9-1 g у внутрішній частині зовнішнього кільця за рахунок відцентрової сили. Сонячне світло надходить всередину через систему дзеркал. Кільце з'єднується з маточиною через «спиці», що є коридорами для руху людей і вантажів з осі і назад. Нарешті, маточина на обертовій осі станції відчуває найменшу штучну гравітацію і найкраще підходить для стикувального вузла для приймання космічних кораблів. Невагомість створюється в нерухомому модулі, який приєднано до осі станції. Внутрішній простір тора є житловим, він досить великий для створення штучної екосистеми та природного оточення. Всередині він подібний до довгої вузької льодовикової долини, чиї кінці, в кінцевому рахунку, вигинаються вгору, щоб сформувати коло. Населення живе тут в умовах, подібних до густонаселеного передмістя. Також всередині кільця є відділення для заняття сільським господарством і житлова частина. (uk)
- Стэнфордский тор — проект космического поселения (большой космической станции, т. н. «Пространственной среды») в форме тора (бублика), способного вместить от 10 до 140 тысяч жителей. Стэнфордский тор был предложен НАСА в течение лета 1975 года студентами Стэнфордского университета с целью осмыслить проект будущих космических колоний. Позже Джерард О’Нил представил свой Остров Один или Сферу Бернала, как альтернативу тору. «Стэнфордский тор», только в более детальной версии, представляющей собой концепцию кольцевидной вращающейся космической станции, был представлен Вернером фон Брауном , а также австрийским инженером словенского происхождения Германом Поточником. Он представляет собой тор диаметром около 1,8 километра (для проживания 10 тыс.человек, как описывалось в работе 1975 года) и вращается вокруг своей оси (оборот в минуту), создавая на кольце искусственную гравитацию в 0,9 — 1 g за счёт центробежной силы. Солнечный свет поступает внутрь через систему зеркал. Кольцо соединяется со ступицей через «спицы»-коридоры для движения людей и грузов до оси и обратно. Ступица — ось вращения станции — лучше всего подходит для стыковочного узла приёма космических кораблей, так как искусственная гравитация тут ничтожна: здесь находится неподвижный модуль, пристыкованный к оси станции. Внутреннее пространство тора является жилым, оно достаточно большое для создания искусственной экосистемы, природного окружения, и внутри подобно длинной узкой ледниковой долине, чьи концы, в конечном счете, изгибаются вверх, чтобы сформировать круг. Население живёт здесь в условиях, подобных густонаселенному пригороду, причем внутри кольца имеются отделения для занятия сельским хозяйством и жилая часть. (ru)
- 史丹佛環面（Stanford torus）是一種宇宙殖民地構想，能夠容納10,000人至140,000人永久居住。 1975年，美國航空航天局在夏季研究的過程中，史丹佛大學提出史丹佛環面當作未來的太空殖民地（傑瑞德·K·歐尼爾後來又提出（Bernal Sphere）當作替代方案）。沃纳·冯·布劳恩和赫爾曼·波托奇尼克提出旋輪太空站與史丹佛環面不同。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'Stanford Torus o Tor de Stanford, és un disseny proposat per a un hàbitat espacial capaç d'allotjar des de 10.000 a 140.000 residents permanents. Consisteix en un toroide amb un diàmetre de 1,6 km que gira una vegada per minut per proveir una gravetat artificial d'1 g degut a la força centrífuga. (ca)
- ستانفورد المستدير (بالإنجليزية: Stanford torus) وهو نموذج أولي من الثمانينات لصالح ناسا لمحطة فضائية تكون مدينة عملاقة ذاتية العيش. (ar)
- Der Stanford-Torus ist eine hypothetische Weltraumkolonie, die in Form einer Raumstation für 10.000 bis 140.000 Bewohner geplant wurde. Durch die besondere Konstruktion soll in der ringförmigen Struktur mittels künstlicher Schwerkraft und Sonnenlicht ein erdähnlicher Lebensraum erzeugt werden. Konstrukte mit ähnlichem Zweck sind die Bernal-Sphäre und der O’Neill-Zylinder. (de)
- El toro de Stanford es un diseño propuesto para un hábitat espacial capaz de albergar entre 10.000 a 140.000 residentes permanentes. Consiste en un toroide con un diámetro de 1790 m que gira una vez por minuto para proveer una gravedad artificial de 1g debido a la fuerza centrífuga. (es)
- Le tore de Stanford est un design et une mégastructure qui a été proposé pour la colonisation spatiale. Il s'agit d'un ou deux Tore(s) d'idéalement 1,8 km de diamètre qui tourne une fois par minute utilisant la force centrifuge (l'inertie) pour fournir une gravité équivalente (0,9 à 1 g) à celle de la Terre au niveau de l'anneau extérieur. Sa taille lui permettrait d'héberger jusqu'à au moins 10 000 résidents permanents. (fr)
- Un Toro di Stanford è un progetto di habitat spaziale proposto nel 1975 da uno studio della NASA presso la Stanford University, capace di ospitare da approssimativamente 10 000 a 140 000 residenti permanenti, secondo la conformazione e le dimensioni Ha la forma di un toro (o di una ciambella) del diametro di un miglio, in rotazione su sé stesso alla velocità di un giro al minuto per provvedere, attraverso la forza centrifuga, alla simulazione di una gravità simile a quella terrestre. (it)
- 스탠퍼드 원환체(Stanford Torus)는 1975년 스탠퍼드 대학교에서 실시된 NSAS 여름연구에서 제안된 우주 식민지로, 1만 ~ 14만 명을 수용할 수 있다. 반경 1.8 킬로미터의 도넛 모양 원환체로 되어 있으며, 원환체는 인공중력을 만들기 위해 1분에 한 바퀴씩 회전한다. (ko)
- 史丹佛環面（Stanford torus）是一種宇宙殖民地構想，能夠容納10,000人至140,000人永久居住。 1975年，美國航空航天局在夏季研究的過程中，史丹佛大學提出史丹佛環面當作未來的太空殖民地（傑瑞德·K·歐尼爾後來又提出（Bernal Sphere）當作替代方案）。沃纳·冯·布劳恩和赫爾曼·波托奇尼克提出旋輪太空站與史丹佛環面不同。 (zh)
- Torus Stanford adalah usulan desain habitat antariksa yang mampu menampung 10.000 sampai 140.000 penduduk permanen. Torus Stanford pertama kali dipaparkan pada kegiatan NASA Summer Study tahun 1975 di Stanford University yang membahas desain koloni luar angkasa masa depan (Gerard O'Neill kelak mengusulkan Island One atau bola Bernal-nya sebagai alternatif torus ini). "Torus Stanford" hanya mengacu pada desain yang ini saja, karena konsep stasiun luar angkasa cincin berputar sebelumnya pernah diutarakan oleh Wernher von Braun dan . (in)
- The Stanford torus is a proposed NASA design for a space habitat capable of housing 10,000 to 140,000 permanent residents. The Stanford torus was proposed during the 1975 NASA Summer Study, conducted at Stanford University, with the purpose of exploring and speculating on designs for future space colonies (Gerard O'Neill later proposed his Island One or Bernal sphere as an alternative to the torus). "Stanford torus" refers only to this particular version of the design, as the concept of a ring-shaped rotating space station was previously proposed by Wernher von Braun and Herman Potočnik. (en)
- スタンフォード・トーラス(Stanford torus)は、1万人から14万人が居住することができるスペースコロニーの設計である。 スタンフォード・トーラスは、1975年にスタンフォード大学で行われたアメリカ航空宇宙局の夏期セミナーで提案された。（ジェラード・K・オニールは、後にトーラスに代わるものとして、島1号を提案した。）「スタンフォード・トーラス」とは、この特定の設計のみを指すが、環状で回転するスペースコロニーのコンセプトは、これより前にヴェルナー・フォン・ブラウンやによって提案されていた。 スタンフォード・トーラスは、直径1.8kmのドーナツ状のトーラスから構成され、1分間に1回転することで、遠心力により外側のトーラスの内部に0.9Gから1.0Gの人工重力を作り出している。 日光は、鏡のシステムによってトーラス内部に取り入れられる。トーラスは、住民や物資の通路となる多数のスポークによってハブに繋がれる。ハブはステーションの自転軸上にあるため、人工重力が最も小さく、宇宙船のドッキングに最も容易な箇所である。ハブの軸に取り付けられたモジュールでは、無重力による製品製造が可能である。 (ja)
- Een Stanfordtorus is een concept voor een ringvormige permanent bewoonde ruimtekolonie. De bewoners voelen dezelfde zwaartekracht als op aarde doordat de ring een draaiende beweging maakt die voor centrifugale kracht zorgt. De ring zou 1,8 km in diameter moeten worden en eens per minuut om haar as moeten draaien. Zonlicht wordt naar binnen geprojecteerd door grote spiegels, die kunnen wegdraaien als het nacht wordt. Het concept is vernoemd naar de Amerikaanse Stanford-universiteit waar het idee gepresenteerd is in 1975. De kolonie zou tussen de 10.000 en 140.000 bewoners kunnen herbergen. (nl)
- Стэнфордский тор — проект космического поселения (большой космической станции, т. н. «Пространственной среды») в форме тора (бублика), способного вместить от 10 до 140 тысяч жителей. Стэнфордский тор был предложен НАСА в течение лета 1975 года студентами Стэнфордского университета с целью осмыслить проект будущих космических колоний. Позже Джерард О’Нил представил свой Остров Один или Сферу Бернала, как альтернативу тору. «Стэнфордский тор», только в более детальной версии, представляющей собой концепцию кольцевидной вращающейся космической станции, был представлен Вернером фон Брауном , а также австрийским инженером словенского происхождения Германом Поточником. (ru)
- Stanford Torus ou toroide de Stanford é um projeto sugerido de uma colônia espacial capaz de abrigar de 10.000 a 140.000 residentes permanentes. O toroide de Stanford foi proposto pela NASA no verão de 1975, realizado na Universidade de Stanford (daí o nome) com o objetivo de especular sobre projetos para futuras colônias espaciais.É composto por um toro de em forma de anel com 1,8 km. A energia da estação é absorvida no interior da nave através de um sistema de Espelhos solares. (pt)
- Стенфордський тор — проєкт космічного поселення (великої космічної станції, так званого «Просторового середовища») у формі тора (бублика), здатного вмістити від 10 до 140 тис. постійно проживаючих людей. В роботі 1975 року описано тор діаметром близько 1,8 кілометра, у якому проживає 10 000 чоловік. Він обертається навколо своєї осі (1 оберт на хвилину), створюючи штучну гравітацію в 0,9-1 g у внутрішній частині зовнішнього кільця за рахунок відцентрової сили. (uk)
|
