| dbo:abstract
|
- الإحَاثَة ويُسمَّى عالمها أحَّاث أو البليونتولوجيا أو مطمورات الأرض (بالإنجليزية: Paleontology) في الجيولوجيا هو علم يدرس حياة ما قبل التاريخ ويشمل تطور الكائنات وعلاقاتها بعضها البعض وعلاقتها بالبيئة التي تعيش فيه. وهو علم تأريخ يهتم بتفسير المسببات ويقل فيه إجراء التجارب ومشاهدة النتائج. وقد بدأ هذا العلم في القرن الخامس قبل الميلاد، وعاد واكتسب اهتمامًا كبيرًا في القرن الثامن عشر، حيث قام العالم جورج كوفير بنشر كتاب عن التشريح المقارن وتقدم هذا العلم كثيرًا في القرن التاسع عشر. وقد قدمت بعض الأحفوريات التي وجدت منذ 1990 في الصين معلوماتًا جديدة عن التطور الأولي للحيوان، وعن الأسماك المنقرضة وعن الديناصور وتطور الطيور وتطور الحيوانات الثديية. ويمثل (علم) الإحاثة همزة وصل بين علم الأحياء وعلم الجيولوجيا كما يشترك مع علم الحفريات. وهو يعتمد بالنسبة إلى وسائله المستخدمة علميًا على الكيمياء العضوية والرياضيات والهندسة. ومع تطور هذا العلم وزيادة المعرفة، أصبحت له فروع متخصصة. بعضها يركز عل أنواع معينة من الأحفوريات وأخرى تركز على عوامل البيئة وتغير المناخ عبر الزمن مثل علم المناخ القديم. يقع الإحاثة بين علم البيولوجيا (علم الأحياء) والجيولوجيا (علم الأرض)، ولكنّه يختلف عن الآركيولوجي (علم الآثار) لأنّه يستبعد الدراسة التشريحيّة للإنسان الحديث (الهوموسيبيان). ويستخدم تقنيّات مستمدّة من مجموعة واسعة من العلوم، بما في ذلك الكيمياء الحيويّة والرياضيات والهندسة، مكّن استخدام كل هذه التقنيّات علماءَ المتحجّرات من اكتشاف الكثير من التاريخِ التطوّري للحياة، وصولاً إلى الزمن الذي أصبحت فيه الكرة الأرضيّة قادرة على دعم وجودِ الحياة عليها، أي قبل ما يقارب الـ 3.8 مليار سنة. مع زيادة المعارف، تطوّر في الإحاثة أقسامًا متخصّصة، يركّز بعضها على أنواع مختلفة من الكائنات الأحفورية بينما يدرس البعض الآخر علم البيئة والتاريخ البيئي، مثل المناخات القديمة. تعدّ مستحاثات الجسد ومستحاثّات الأثر الأنواع الرئيسيّة من الأدلّة حول الحياة القديمة، وقد ساعدت الأدلّة الجيوكيميائيّة في فكّ شيفرة تطوّر الحياة قبل تواجد كائناتٍ كبيرةٍ بما يكفي لتركِ مستحاثّاتِ أجسادها. يعدّ تقدير تواريخ هذه البقايا أمرًا ضروريّاً ولكنّه صعب: فتسمح طبقات الصخور المجاورة في بعض الأحيان بالتأريخ الإشعاعي، والذي يوفر تَحْدِيداً زَمَنِياً مُطْلَقاً دقيقاً مع نسبة خطأ لا تتجاوز 0.5٪، ولكن يضطر علماء المتحجّرات في كثير من الأحيان إلى الاعتماد على التأريخ النسبيّ عن طريق حلّ تسمّى «أحاجي الصور المقطّعة» في طبقات الأرض الحيوية أي (ترتيب طبقات الصخور من الأحدث إلى الأقدم). يصعب أيضًا تصنيف الكائنات القديمة، فالعديد منها لا يتناسب تمامًا مع التصنيف الحيوي الليني (نسبةً إلى كارولوس لينيوس)، وكثيراً ما يستخدم علماء الأحافير علم المناخ في صياغة «أشجار العائلة» التطوّريّة. شهد الربع الأخير من القرن العشرين تطوّر علم تطوّر السلالات الجزيئي، والذي يبحث في مدى ارتباط الكائنات الحيّة عن طريق قياس تشابه الحمض النووي في جينوماتها. تم استخدام علم تطوّر السلالات الجزيئي أيضًا لتقدير التواريخ التي تباعدت فيها الأنواع، ولا يزال هناك جدل حول موثوقية الساعة الجزيئية التي تعتمد عليها هذه التقديرات. (ar)
- La paleontologia és la disciplina basada en el mètode científic que estudia el desenvolupament de la vida sobre la Terra, de plantes i animals antics, basant-se en el registre fòssil, evidència de la seva existència que s'ha conservat en fòssils. Això inclou l'estudi de fòssils, petjades i nius (icnofòssils), fems fossilitzats (copròlits) i residus químics. Entre els seus objectius hi ha, a més de la reconstrucció dels éssers vius pretèrits, l'estudi del seu origen, dels seus canvis en el temps (evolució i filogènia), de les relacions entre aquests i amb el seu entorn (paleoecologia, evolució de la biosfera), de la seva distribució espacial i migracions, de les extincions, dels processos de fossilització (tafonomia) o de la correlació i datació de les roques que els contenen (bioestratigrafia). La paleontologia permet entendre l'actual composició (biodiversitat) i distribució dels éssers vius sobre la Terra (biogeografia) -abans de la intervenció humana-; ha aportat proves indispensables per a la solució de dues de les més grans controvèrsies científiques del passat segle, l'evolució dels éssers vius i la deriva dels continents, i, de cara al nostre futur, ofereix eines per a l'anàlisi de com els canvis climàtics poden afectar al conjunt de la biosfera. (ca)
- علم الحفريات الحيوانية أو الحَفَارَة (بالإنجليزية: Palaeozoology, Paleozoology) (من اليونانية palaeon وتعني «قديم» و zoon زون وتعني «حيوان») هو فرع من علم الأحفوريّات أو المتحجرّات، أو علم المتحجّرات القديمة، أو علم الحيوان، يتعامل مع استرجاعِ البقايا الحيوانية متعدّدة الخلايا وتصنيفها في المجالات الجيولوجية (أو حتّى الأثرية)، واستخدام هذه الحفريّات في إعادة بناء بيئات ما قبل التاريخ والنظم الإيكولوجية القديمة. تمّ العثور على بقايا عيانيّة نهائيّة من المَتْزَوِيّات (الحيوانات ذات أعداد كبيرة من الخلايا metazoans) ابتداءاً من السجِلّ الأحفوريّ للعصر الإدياكاري من حقبة الطلائع الحديثة Neoproterozoic Era فصاعداً، على الرغم من أنها لم تصبح شائعة حتى فترة العصر الديفوني المتأخّر في النّصف الأخير من حقبة الحياة القديمة Paleozoic Era. ولعلّ أشهر مجموعة من الأحافير هي الديناصورات. وتشمل الأحافير الحيوانيّة الكبيرة الأخرى: ثلاثيّات الفصوص، والقشريّات، وشوكيّات الجلد، ووذوات القوائم الذراعية، والرخويّات، والأسماك العظميّة، وأسماك القرش، والفقاريّات ذات الأسنان، والهياكل الخارجية عند العديد من اللّافقاريّات. وذلك لأن الأجزاء العضويّة الصلبة -مثل العظام والأسنان والأصداف- مقاومةٌ للتحلّل، وهي أكثرُ الأحافير الحيوانيّة قابليّةً للحفظ ويتمكّن العلماء من العثور عليها. ونادراً ما تتحجّر الحيوانات الرخوية بشكل خاصّ -مثل قناديل البحر والديدان المسطّحة والديدان الخيطيّة والحشرات- نظرًا لأنّ هذه المجموعات لا تحوي أجزاء عضويّة صلبة. (ar)
- Paleontologie (řecky: παλαιός palaios stáří) je věda o životě v minulých geologických obdobích. Jejím účelem je studie vývoje života na Zemi, pravěkých rostlin a živočichů na základě fosilních záznamů, které se dochovaly v horninách, ale například také v černém uhlí, jako zkameněliny. (cs)
- Paleozoologia, o palaeozoologia (del grec: παλαιον, paleon = vell i ζωον, zoon = animal), és l'especialització de la paleontologia o paleobiologia que tracta de la recuperació i identificació de les restes d'animals pluricel·lulars en un context geològic o arqueològic, i de l'ús d'aquests fòssils en la reconstrucció de medis ambients prehistòrics. Les restes objecte de la paleozoologia es troben des del període Ediacarià de l'era , però no són comunes fins a partir de finals del període Devonià en la segona meitat de l'era Paleozoica. Els dinosaures són el grup de més conegut i populars. També són molt coneguts els trilobits, crustacis, equinoderms braquiòpodes, mol·luscs, taurons, i nombrosos invertebrats. Això és perquè les parts dures com els ossos, dents i conquilles resisteixen la descomposició i esdevenen fòssils i, al contrari, els organismes amb cossos tous rarament es fossilitzen. (ca)
- Paläozoologie ist die Naturwissenschaft, die sich der Erforschung der fossilen Tiere widmet, und als solche eine Teildisziplin der Paläontologie darstellt. Gegenstand der Paläozoologie sind meist Tierfossilien ausgestorbener Tierarten und -gattungen, es gibt jedoch auch heute lebende Tiere, die fossil vorkommen (z. B. der Armfüßer Lingula oder der Quastenflosser Latimeria). Nach dem Forschungsgegenstand und den Methoden unterscheidet man üblicherweise die Paläozoologie der wirbellosen Tiere (Invertebraten) von der Wirbeltierpaläontologie. Viele Invertebratenfossilien treten nur in Sedimentgesteinsschichten eines bestimmten Alters häufig auf und können daher zur relativen zeitlichen Einordnung dieser Gesteine nach den Prinzipien der Biostratigraphie herangezogen werden. Sie werden dann als Leitfossilien bezeichnet. Eine der Wegbereiterin der Paläozoologie war unter anderem Elisabeth Schmid. (de)
- Η Παλαιοντολογία είναι Επιστήμη η οποία μελετά την ιστορία της εμφάνισης και της ανάπτυξης της ζωής στη Γη, των αρχαίων φυτών και ζώων και γενικά ζωντανών οργανισμών. Η Παλαιοντολογία βασίζεται στη μελέτη των απολιθωμάτων, αποδεικνύοντας την ύπαρξη ζωντανών οργανισμών διατηρημένων, ολικά ή (συνηθέστερα) μερικά μέσα σε πετρώματα. Περιλαμβάνει τη μελέτη των οργανικών απολιθωμάτων, των ιχνών, των μητρών, των απορριπτομένων τμημάτων, των κοπρόλιθων και των χημικών καταλοίπων. (el)
- Die Paläontologie (altgriechisch παλαιός palaiós „alt“, ὤν ōn, Gen. ὄντος óntos „seiend“ und -logie) ist die Wissenschaft von den Lebewesen und Lebewelten der geologischen Vergangenheit. Gegenstand paläontologischer Forschung sind Fossilien (lateinisch fossilis „ausgegraben“), das heißt, in Sedimentgesteinen vorkommende körperliche Überreste sowie sonstige Hinterlassenschaften und Zeugnisse von Lebewesen, die älter als 10.000 Jahre sind. Der französische Zoologe und Anatom Henri de Blainville führte 1825 den Begriff Paläontologie ein, der allmählich die älteren Bezeichnungen Oryktologie (griechisch ὀρυκτός oryktós „ausgegraben“) und Petrefaktenkunde (lateinisch petrefactum „versteinert“) ersetzte. (de)
- La Paleontologio pristudas la historion de la vivo sur la Tero, la praajn plantojn kaj animalojn, laŭ la indikoj de fosilioj. La vorto devenas de sciencaj grekaj radikoj: palaios (malnova) + ontos (estaĵo) + logio (scienco). La paleontologio studas: vivantajn estaĵojn de la prapasinteco, aŭ pravivulojn, kaj sedimentajn formaciojn (roktavolojn) kiuj enhavas fosiliojn. Ĝi sin apogas sur informoj de Biologio kaj de Geologio. Vere kiu studas nuntempajn ĉu plantojn ĉu bestojn, devas konsideri, ke fakte la nuntempa vivularo estas nur parto de la tera vivularo. La ŝtoniĝintaj vivulantaroj estas objektoj de la Geologio, ĉar ili troviĝas en sedimentaj tavoloj, en sediment-rokaĵoj, sed ĉar ili enhavas plantojn aŭ bestojn, tion devas pristudi la Biologio. Kiam tio estis farata, oni scias la aĝo kaj la estiĝo de la tavolo, do jen oni denove en la Geologio. Oni dividas la Paleontologion en:
* Paleobotaniko kiu studas fosiliojn de vegetaloj aŭ fungoj formortintaj kaj de ties taksonomio. Ĝi estas fako ne tiom disvastigata kiel la Paleozoologio. Ĉi tie oni povas konsideri fakojn kiel la Palinologio aŭ scienca pristudo de la poleno.
* Paleozoologio kiu studas fosiliojn de animaloj; Tiu fako estas la plej konata kaj disvastigata kaj pro tio foje estas konsiderata kiel nura Paleontologio. Inter fosilioj de animaloj, ĝi pristudas prefere tiujn de jam formortintaj animaloj kaj ties taksonomion. Ĉi tie oni povas konsideri fakojn kiel la aŭ la .
* Makropaleontologio kiu studas la facile videblaj fosiliojn (ostojn, konkojn, ungojn, ktp.) nomataj makro-fosilioj;
* Mikropaleontologio kiu studas tre malgrandajn fosilojn nomataj mikro-fosilioj.
* Paleoklimatologio. Ĝi eliras de la biologiaj limigoj kaj eniras ene de la Meteorologio. Ĝi pristudas la klimaton, la atmosferajn kondiĉojn, la klimatajn zonojn de la geologia pasinteco.
* Paleogeografio. Ĝi rilatas la fizikan geografion, kaj baziĝas super la studo de la topografio kaj de la geografio de la pasinteco. (eo)
- estas faka scienco parto de la Paleontologio, kiu studas fosiliojn de animaloj. Tiu fako estas la plej konata kaj disvastigata el tiu kaj pro tio foje estas konsiderata kiel nura Paleontologio. Inter fosilioj de animaloj, ĝi pristudas prefere tiujn de jam formortintaj animaloj kaj ties taksonomion. Ĉi tie oni povas konsideri fakojn kiel la aŭ la . La paleozoologio povas pristudi ĉiajn animalojn laŭ ties fosilioj, ekde la plej simplaj (unuĉelaj) ĝis la plej kompleksaj (vertebruloj). Pli facile estas la studo de tiuj animaloj kiuj posedas skeleton rezistan kaj facile ŝtoniĝintaj (fosiliiĝantaj), kiel ĉe la internaj ostoj de vertebruloj aŭ ĉe la eksteraj restaĵoj, kiel konkoj de moluskoj. Tiuj skeletoj (ĉu internaj ĉu eksteraj) estas taŭgaj por ŝtoniĝo, ĉar ili enhavas karbonaton aŭ silikon. Pli malfacile studeblaj kaj troveblaj estas la animalaj restaĵoj kiuj konsistiĝas el organikaj elementoj, kiel la kitino de insektoj. Paleontologoj malfacile povas pristudi la fosiliajn animalojn kies familio tute formortis. Priskribo, klasado kaj supozoj pri fiziologio, vivmaniero, ktp., estas malfacilaj taskoj por tiuj fakuloj. Male la studoj pri vertebruloj kiuj ĉiam estis rilataj unu la aliajn multe helpis la disvolvigon de la teorio de evoluado, ĉar la komparaj studoj de anatomioj eĉ komence de la 19-a jarcento jam certigis pri la fakto, ke la animalaj organoj estas interkonektitaj inter si ene de la sama specio, kiel pruvis la franca paleontologo G. , tio estas al piedo de bovo korespondas dento de bovo kaj simile. (eo)
- Paleontologia (grezierazko παλαιος "antzinako", οντος "izakia" eta λογος "zientzia") iragan denboretako izaki bizidunak eta biosferaren eboluzioa aztertzen duen zientzia da. Lan hau fosilen bidez egiten du. Definizio hau eta eman zioten 1825 eta 1934an hurrenez hurren. Fosilak ez ezik izaki bizidunek oro har utzitako arrastoak ere ikertzen ditu paleontologiak. Paleontologia, beraz Biologia eta Geologiaren arteko Zientzia kontsideratuta dago. Paleontologiari esker Denbora Geologikoaren Eskalan sakontzea lortu da, bereziki, Mikropaleontologiak eskaintzen dituen datuak direla eta. Lurrean beste aroetan bizi izan ziren organismoak edo haien jardueraren aztarnak aztertzen ditu hainbat aldetatik, bizi izan ziren ingurunearekin izan zitzaketen harremanak bilatu eta denborazko ordena egokian ezartzen saiatzen dela. Hori dela eta, ez da zientzia deskribatzaile soila, zeren iraganeko izaki bizien ezagupen anitzez sakonagoa lortzea baitu xedea, bai izaki haien bizieraz, bizi izan zireneko giroaz, haien desagerpenaren arrazoiez, etab. Iraganean Biologiaren edota Geologiaren adartzat hartu izan bada ere, zientzia ongi finkatua eta autonomoa da; adjektibo hori du, hain zuzen, egokiena, metodologia berezia eta berezko doktrina duelako. Haren osagai historikoak, iraganaren ikerketa den aldetik, honako hau esanarazi zion : Izadiaren Historia, Paleontologiaren aurkikuntzei esker, Historia da hitzaren zentzu jatorrenean. Paleontologiaren muina taxonomia da, hau da, fosilak eta animaliak taxon izeneko talde ordenatu eta naturaletan sailkatzea. Taxoi horiek hierarkia mailatan ordenatzen dira, taldeen arteko erlazioak argi ikusi eta eboluzio ikuspegia argi hauteman ahal izango den modua, halakorik ziurta daitekeen neurrian. (eu)
- La paleontología (del griego «παλαιος» palaios = antiguo, «οντο» onto = ser, «-λογία» -logía = tratado, estudio, ciencia) es la ciencia natural que estudia e interpreta el pasado de la vida sobre la Tierra a través de los fósiles. Se encuadra dentro de las ciencias naturales, posee un cuerpo de doctrina propio y comparte fundamentos y métodos con la geología y la biología con las que se integra estrechamente. Puede subdividirse en paleobiología, tafonomía y biocronología, e intercambia información necesaria con otras disciplinas (estudio de la evolución de los seres vivos, bioestratigrafía, paleogeografía o paleoclimatología, entre otras). Entre sus objetivos están, además de la reconstrucción de los seres vivos que vivieron en el pasado, el estudio de su origen, de sus cambios en el tiempo (evolución y filogenia), de las relaciones entre ellos y con su entorno (paleoecología, evolución de la biosfera), de su distribución espacial y migraciones (paleobiogeografía), de las extinciones, de los procesos de fosilización (tafonomía) o de la correlación y datación de las rocas que los contienen (bioestratigrafía). La paleontología tuvo (y tiene) muchísima importancia al permitir entender que la Tierra y sus seres vivos están en constante cambio, los cuales se remontan muchos miles de millones de años en el pasado. Esta comprensión, desarrollada de la mano de los avances en el conocimiento de los procesos geológicos, motivó un cambio en la percepción del tiempo, dando origen al concepto de "tiempo profundo". La paleontología permite entender la actual composición (biodiversidad) y distribución de los seres vivos sobre la Tierra (biogeografía) —antes de la intervención humana—, ha aportado pruebas indispensables para la solución de dos de las más grandes controversias científicas del pasado siglo, la evolución de los seres vivos y la deriva de los continentes, y, de cara a nuestro futuro, ofrece herramientas para el análisis de cómo los cambios climáticos pueden afectar al conjunto de la biosfera. Además, la paleontología, al generar conocimiento sobre etapas de la historia de la Tierra donde los ambientes y los seres vivos fueron muchas veces radicalmente diferentes a los que se observan hoy, permite desarrollar hipótesis o especular sobre el origen y la potencial presencia de vida en otros cuerpos celestes. «La paleontología tiene la respuesta no sólo para reconstruir y describir la historia de la vida, sino también para explorar los procesos ecológicos que se desarrollan durante períodos de tiempo de dimensiones geológicas y, por lo tanto, inaccesibles a enfoques experimentales». , 1997 (es)
- La paleozoología (en griego: παλαιόν, palaeón 'antiguo' y ζῷον, zoón 'animal') es la rama de la paleobiología y la zoología que se ocupa del estudio de los animales extintos a partir de sus restos fósiles. Como otras disciplinas paleontológicas, se basa principalmente en la anatomía comparada, la morfología funcional y la taxonomía. Permite, entre otros resultados, la reconstrucción de ecosistemas antiguos o de la evolución de la vida en el planeta. Puede subdividirse en tantas partes como taxones se estudian en zoología, pero aplicados a los taxones conocidos e identificados por sus fósiles, como paleoantropología (seres humanos), paleomastozoología (mamíferos), (aves), (anfibios, reptiles en sentido amplio y dinosaurios), paleoentomología (insectos), (moluscos), etc. Otra división, más general, que suele utilizarse es entre paleontología de vertebrados y paleontología de invertebrados.
* Datos: Q210369 (es)
- La paléontologie peut être définie comme la science des fossiles. Elle entretient des liens étroits avec la géologie : la datation de ces restes d'organismes vivants repose souvent sur des informations en matière de stratigraphie et sur l'analyse des sédiments. La paléontologie est la discipline scientifique qui étudie les processus de fossilisation (taphonomie) des êtres vivants disparus ou la corrélation et datation des roches qui les contiennent (biostratigraphie). Située au croisement de la géologie et de la biologie, elle décrit l'évolution du monde vivant, les relations entre eux et leur environnement (paléoécologie, évolution de la biosphère), leur répartition spatiale et leurs migrations, l'extinction des espèces et l'apparition de nouvelles, ainsi que les écosystèmes dans lesquels les organismes anciens ont vécu. Parmi ses objectifs figurent, outre la reconstruction d'êtres vivants ayant vécu dans le passé, l'étude de leur origine, de leurs changements dans le temps (évolution et phylogénie). La science s'est établie au XVIIIe siècle grâce aux travaux de Georges Cuvier sur l'anatomie comparée et s'est développée rapidement au XIXe siècle. Au fur et à mesure que les connaissances augmentaient, la paléontologie s'est subdivisé en paléobiologie, taphonomie et biochronologie. Elle fournit des informations nécessaires à d'autres disciplines (étude de l'évolution des êtres vivants, biostratigraphie, paléogéographie ou paléoclimatologie, entre autres). La paléontologie permet de comprendre la biodiversité et la répartition des êtres vivants sur Terre (biogéographie) - avant l'intervention humaine -, elle a fourni des preuves indispensables pour la solution de deux des plus grandes controverses scientifiques du siècle dernier, l'évolution des êtres vivants et la dérive des continents, et, en vue de notre avenir, elle offre des outils pour analyser comment les changements climatiques peuvent affecter la biosphère dans son ensemble. (fr)
- Paleontology (/ˌpeɪliɒnˈtɒlədʒi, ˌpæli-, -ən-/), also spelled palaeontology or palæontology, is the scientific study of life that existed prior to, and sometimes including, the start of the Holocene epoch (roughly 11,700 years before present). It includes the study of fossils to classify organisms and study their interactions with each other and their environments (their paleoecology). Paleontological observations have been documented as far back as the 5th century BC. The science became established in the 18th century as a result of Georges Cuvier's work on comparative anatomy, and developed rapidly in the 19th century. The term itself originates from Greek παλαιός ('palaios', "old, ancient"), ὄν ('on', (gen. 'ontos'), "being, creature"), and λόγος ('logos', "speech, thought, study"). Paleontology lies on the border between biology and geology, but differs from archaeology in that it excludes the study of anatomically modern humans. It now uses techniques drawn from a wide range of sciences, including biochemistry, mathematics, and engineering. Use of all these techniques has enabled paleontologists to discover much of the evolutionary history of life, almost all the way back to when Earth became capable of supporting life, nearly 4 billion years ago. As knowledge has increased, paleontology has developed specialised sub-divisions, some of which focus on different types of fossil organisms while others study ecology and environmental history, such as ancient climates. Body fossils and trace fossils are the principal types of evidence about ancient life, and geochemical evidence has helped to decipher the evolution of life before there were organisms large enough to leave body fossils. Estimating the dates of these remains is essential but difficult: sometimes adjacent rock layers allow radiometric dating, which provides absolute dates that are accurate to within 0.5%, but more often paleontologists have to rely on relative dating by solving the "jigsaw puzzles" of biostratigraphy (arrangement of rock layers from youngest to oldest). Classifying ancient organisms is also difficult, as many do not fit well into the Linnaean taxonomy classifying living organisms, and paleontologists more often use cladistics to draw up evolutionary "family trees". The final quarter of the 20th century saw the development of molecular phylogenetics, which investigates how closely organisms are related by measuring the similarity of the DNA in their genomes. Molecular phylogenetics has also been used to estimate the dates when species diverged, but there is controversy about the reliability of the molecular clock on which such estimates depend. (en)
- Is é rud is pailé-ointeolaíocht ann ná staidéar iontaisí is atógáil an orgánaigh ón iarsma iontaisithe, agus taighde ar an bpróiseas iontaisithe. (ga)
- Paleontologi (Bahasa Inggris: Paleontology (/ˌpeɪliɒnˈtɒlədʒi, ˌpæli-, -ən-/), juga dapat dieja sebagai palaeontology atau palæontology) adalah ilmu yang mempelajari kehidupan praaksara. Paleontologi mencakup studi fosil untuk menentukan evolusi suatu organisme dan interaksinya dengan organisme lain beserta lingkungannya. Pengamatan paleontologi telah didokumentasikan sejak abad ke 5 sebelum masehi. Ilmu paleontologi berkembang pada abad ke 18 ketika Georges Cuvier melakukan penelitian anatomi komparatif, dan berkembang secara cepat pada abad ke 19. Istilah paleontologi sendiri berasal dari bahasa Yunani, παλαιός, palaios, "tua, kuno", ὄν, on (gen. ontos), "makhluk hidup" dan λόγος, logos, "ucapan, pemikiran, ilmu". Paleontologi merupakan ilmu yang sangat berkaitan dengan biologi dan geologi, tetapi berbeda dengan arkeologi karena paleontologi tidak memasukkan kebudayaan manusia modern di dalam studinya. Paleontologi kini mendayagunakan berbagai metode ilmiah dalam sains, mencakup biokimia, matematika, dan teknik. Penggunaan berbagai metode ini memungkinkan paleontologi untuk menemukan , yaitu ketika bumi menjadi mampu mendukung terciptanya kehidupan, hampir 4 miliar tahun yang lalu. Dengan pengetahuan yang terus meningkat, paleontologi kini memiliki subdivisi yang terspesialisasi, beberapa fokus pada jenis , yang lain mempelajari sejarah lingkungan dalam , dan yang lain mempelajari iklim purba dalam paleoklimatologi. (in)
- Domaine de la paléontologie étudiant les fossiles animaux invertébrés ou vertébrés et leurs traces (paléoichnologie qui étudie par les terriers, les pistes, les empreintes, les excréments, etc.). Le suffixe -zoïque qui termine le nom des ères montre la prédominance de la paléozoologie sur la paléobotanique dont certains spécialistes ont proposé, sans grand succès, de remplacer paléozoïque (ère primaire) par paléophytique, et ainsi de suite. Le spécialiste de cette discipline est un paléozoologiste. (fr)
- Paleozoologi atau palaeozoology (bahasa Yunani: παλαιον, paleon = tua dan ζωον, zoon = hewan) adalah cabang dari paleontologi atau paleobiologi, yang bertujuan untuk menemukan dan mengindentifikasi fosil hewan bersel banyak dari sistem geologi atau arkeologi, untuk menggunakan fosil tersebut dalam rekonstruksi lingkungan dan ekologi prasejarah. (in)
- 古動物学（こどうぶつがく、英語: paleozoology）は、古生物学の一分野であり、地質に残った多細胞動物を復元、同定し、その化石を先史時代の環境や生態系を知る手掛かりとする。 例えば、後生動物の化石は新原生代エディアカラ紀以降の地層から発見されるが、古生代デボン紀に入ってやっと一般的になる。 最も有名な化石は恐竜のものかもしれない。他にも動物の化石としては、三葉虫、甲殻類、棘皮動物、腕足動物、軟体動物、硬骨魚綱、サメやその他の脊椎動物の歯、無脊椎動物の殻等がある。骨、歯、殻等の固い有機物の部分は腐朽しにくいため、化石では良く保存される。クラゲ、扁形動物、線形動物、昆虫等の専ら柔らかい組織のみで構成されている動物は滅多に化石化しない。 (ja)
- 고동물학(古動物學)은 지질 시대의 동물에 관한 걸 연구하는 학문이다. (ko)
- La paleontologia (dal greco παλαiός palaiòs «antico», ὤν ṑn (genitivo ὄντος òntos) «essere, creatura» e λόγος lògos «studio», letteralmente «studio dell'essere antico») è la branca delle scienze naturali che studia gli esseri viventi vissuti nel passato geologico e i loro ambienti di vita sulla Terra; nelle parole di L.F. Laporte, “la loro identità, origine, evoluzione, ambiente e ciò che possono dirci sul passato organico e inorganico della Terra”. Nata nel XVII e nel XVIII secolo come risultato delle intuizioni di Agostino Scilla e Niccolò Stenone sulla natura dei fossili e sulla stratigrafia, nonché dagli studi di anatomia comparata condotti da George Cuvier, la paleontologia si situa a metà strada tra biologia e geologia, distinguendosi dall'archeologia in quanto esclude lo studio di manufatti umani, mentre lo studio dei resti fossili umani viene chiamato paleoantropologia e, a seconda dell'età del giacimento e dei reperti presenti, viene svolto esclusivamente da paleontologi e antropologi o in combinazione con archeologi; i confini fra queste diverse discipline diventano sempre più sfumati sia col diminuire dell'età dei reperti, sia con il progredire dell'approccio multidisciplinare delle ricerche, dei metodi di indagine e della tecnologia. Originariamente nata come scienza di tipo storico che, allo scopo di classificare le forme viventi passate e cercare di spiegare le cause della loro variazione, utilizzava solo l'induzione legata a osservazioni qualitative sui campioni fossili, oggi la paleontologia si è sviluppata al punto da utilizzare tecniche mutuate da discipline scientifiche come la biochimica, la matematica e l'ingegneria, che le permettono di condurre anche ricerche e simulazioni a carattere sperimentale. Il suo sviluppo ha coinciso anche con la nascita di diverse sotto-discipline specializzate. (it)
- La paleozoologia (dal greco palaios, "antico", zoon, "animale" e logos, "discorso") è il ramo della paleontologia, paleobiologia, o zoologia che si occupa del recupero e dell'identificazione di resti di animali da quelli geologici (o addirittura archeologici) contesti e l'uso di questi fossili nella ricostruzione di ambienti preistorici e antichi ecosistemi. I resti definitivi e macroscopici di questi metazoi si trovano nei reperti fossili del periodo Ediacarano in epoca neoproterozoica in poi, sebbene non divengano comuni fino al tardo periodo Devoniano nella seconda metà del Paleozoico. (it)
- 古生物学（こせいぶつがく、アメリカ英語: paleontology、イギリス英語: palaeontology）は、地質学の一分野で、過去に生きていた生物（古生物）を研究する学問である。 (ja)
- 고생물학(古生物學, Paleontology)이란 진화 생물학과 매우 밀접한 관계를 갖고 있는 생물학의 특수 분과로서, 지구상에서 발견되는 화석을 바탕으로 생물체의 발생과 진화과정 그리고 까마득히 먼 옛날의 생물체의 환경 등을 연구하는 학문이다. 고생물학은 지구상에 예전에 살았던 동식물들이 진화해온 역사를 화석기록, 생흔화석 따위를 통해서 연구하는 학문이다. 화석에는 신체의 딱딱한 부분이 암석화된 화석과 기어다닌 흔적, 땅을 판 구멍, 신체의 일부가 암석에 찍혀 남은 흔적, 화석화된 피부, 화학적인 잔여물질 등이 포함된다. 현대의 고생물학과 지질학은 중세 후기부터 유럽의 귀족이나 성직자 사회에서 취미 형태로 땅에서 나온 화석등을 모으고 자신의 수집품을 비교대조 하면서 그 기원을 추론하는데에서 시작되었다. 이런 현상이 유독 유럽 문명권에서만 일어났던 까닭은 유럽의 지질이 주로 중생대의 퇴적암 지층이고 서유럽의 대부분이 습곡을 받지 않은 지층이라 그 구조를 이해하기 쉬웠다라는 것에 있다고 생각된다. 그러나 그 이전에 송나라의 심괄은 이미 화석의 기원과 더불어 지질학적 과정에 대한 설명을 제시한 적이 있다. 고생물학은 필연적으로 지금까지 지구상에 존재했던 적이 있는 모든 생물에 대한 연구이나, 이미 멸종된 생물에 대한 연구일 경우 어쩔 수 없이 화석 기록을 통해 연구할 수밖에 없다. 따라서 화석으로 남지 않은 생물에 관한 사항은 미지수로 남을 수밖에 없다. 화석으로 남은 종들 중에서도 특별히 대중적 관심을 끄는 대상은 공룡과 이다. 고생물학에서 밝혀낸 생물의 번영과 멸종은 지질학적인 시간을 구분하는 결정적인 기준이 된다. 대표적으로 공룡의 멸종을 경계로 하여 백악기와 제3기가 나뉘며, 삼엽충을 비롯한 많은 고생대형 생물의 대량멸종을 기준으로 하여 페름기와 트라이아스기가 구분된다. 국내에서 일반적으로 알려진 부정합을 통한 지질시대의 분류는 사실과 맞지 않다. 부정합 자체가 시간적 공백을 의미하기 때문에, 연속적 시간에서 구분'점'을 찍어야하는 지질시대 분류에는 이용될 수 없다. 어느 지질학적 시기의 끝과 시작은 연속된 퇴적물에서 특정한 생물의 화석이 나오기 시작하는 층으로 정해지는데, 이러한 지점을 (golden spike)이라고 한다. 못을 박아서 그 위치를 남기고 싶어 하는 지질학자들의 염원이 표시된 것이라 볼 수 있다. (ko)
- Paleozoölogie is een subdiscipline van de paleontologie die fossiele overblijfselen van dieren bestudeert. Het onderzoek richt zich onder andere op morfologie, vergelijkende anatomie, evolutie, structuur, samenstelling en ontwikkeling van populaties, ecologische betekenis van soorten en populaties (paleo-ecologie), biostratigrafie, etc. Paleozoölogie kent vele specialisaties die meestal verdeeld zijn langs de lijnen van de verschillende diergroepen. Belangrijke specialisaties zijn mollusken, zoogdieren en foraminiferen. Hoewel onderzoek aan spectaculaire vondsten van fossiele vogels, dinosauriërs en hominiden vaak veel aandacht krijgt in de pers, wordt het meeste paleozoölogisch onderzoek verricht aan ongewervelden en eencelligen. (nl)
- Paleontologie (Oudgrieks: παλαιός palaios, oud, ὄν, on, "wezen") is de wetenschap die fossiele resten of sporen van organismen bestudeert, om aan de hand daarvan de aarde en evolutie van het leven op aarde in het geologisch verleden te reconstrueren. Paleontologie probeert ook de verwantschap van nu levende organismen met uitgestorven soorten uit het verleden vast te stellen. Zij bestudeert van uitgestorven soorten daarnaast hun leefomgeving (paleomilieu) en plaats in een ecosysteem (paleo-ecologie). De opeenvolging van fossielen wordt gebruikt om de ontwikkeling van het leven tijdens de geschiedenis van de Aarde te bepalen, maar ook om de ouderdom van bepaalde afzettingen vast te stellen (biostratigrafie). Naast geheel of gedeeltelijk bewaard gebleven fossiele resten van de organismen zelf, worden ook de sporen van organismen bestudeerd. Onder 'sporen' wordt alles verstaan wat een organisme, zowel actief als passief, maakt of achterlaat. Hieronder vallen graafgangen, kruipsporen, boorgaten, pootafdrukken, holen, nesten, coprolieten (uitwerpselen), enzovoorts. Tezamen worden dit ichnofossielen genoemd. De studie die zich hierop toelegt is de ichnologie. De paleontologie raakt aan vele andere vakgebieden, zoals de biologie, geologie, scheikunde, natuurkunde en astronomie. Paleontologen verrichten zowel veldwerk als laboratoriumwerk (het vergaren, prepareren, analyseren en determineren van fossiele resten). (nl)
- Paleozoologia (od gr. palaios – dawny, stary + zoon – zwierzę) – dział paleontologii badający zachowane w skałach osadowych szczątki lub ślady aktywności życiowej zwierząt z minionych okresów geologicznych. Takie znaleziska określa się mianem skamielin lub skamieniałości. Zadaniem paleozoologii jest znalezienie, rozpoznanie i zaklasyfikowanie skamieniałości. Czasami jest to możliwe dopiero po rekonstrukcji wyglądu zwierzęcia, którego dokonuje się na podstawie sfosylizowanych szczątków, poprzez porównanie z formami współczesnymi lub już wcześniej opisanymi. Działy paleozoologii
* paleoteriologia – ssaki Najważniejsze odkrycia paleozoologii:
* archeopteryks (pl)
- Paleozoologia é o ramo da biologia que estuda os fósseis, ou seja, os restos mineralizados de animais que existiram há muitos milhares e milhões de anos, na vida da Terra. A paleontologia trabalha em estreita ligação com a geologia, que lhe deve fornecer o processo em que determinada formação rochosa se formou e em que altura da vida da Terra - datação. Paleobotânica é o estudo dos fósseis de plantas. Esta divisão provém do facto de durante muitos anos os seres vivos serem classificados quer como plantas - e estudados pelos botânicos - quer como animais - estudados pelos zoologistas. Os paleontólogos também estudam restos fossilizados de plantas e animais, mas no sentido de comprenderem as actividades humanas em determinado período da história da Terra, tais como os hábitos alimentares, a criação de animais ou cultura de plantas, comércio desses organismos, etc. (pt)
- Paleontologia (do grego palaiós= antigo + óntos= ser + lógos= estudo) é a especialidade da biologia que estuda a vida do passado da Terra e o seu desenvolvimento ao longo do tempo geológico, bem como os processos de integração da informação biológica no registro geológico, isto é, a formação dos fósseis. O biológo ou geólogo responsável pelos estudos dessa ciência é denominado de paleontólogo. A vida na Terra surgiu há cerca de 3,8 bilhões de anos e, desde então, restos de animais e vegetais ou indícios das suas atividades ficaram preservados nas rochas. Estes restos e indícios são denominados fósseis e constituem o objeto de estudo da Paleontologia. A paleontologia desempenha um papel importante nos dias de hoje pois, ao estudar o registro fóssil, é possível inferir a respeito do surgimento e evolução da vida na Terra. O objeto imediato de estudo da Paleontologia são os fósseis, pois são eles que, na atualidade, encerram a informação sobre o passado geológico do planeta. Contudo, esta é uma definição redutora, que limita o alcance da Paleontologia, pois os seus objetivos fundamentais não se restringem ao estudo dos restos fossilizados dos organismos do passado. A Paleontologia não procura apenas estudar os fósseis, procura também, com base neles, entre outros aspectos, conhecer a vida do passado geológico da Terra. Uma vez que os fósseis são objetos geológicos com origem em organismos do passado, a paleontologia é a disciplina científica que estabelece a ligação entre as ciências geológicas e as ciências biológicas. Conhecimentos acerca da Geografia são de suma importância para a paleontologia; através desta, pode relacionar-se o posicionamento e distribuição dos dados coligidos pelo globo. (pt)
- Палеозооло́гия (архезоология) — раздел палеонтологии, изучающий ископаемых животных. Условно разделяют на палеозоологию позвоночных и беспозвоночных. Палеозоология изучает биологическое разнообразие, его изменение во времени и пространстве. Такое разнообразие устанавливается через морфологию, определение систематического состава и построение новых классификаций. (ru)
- Paleontologia (gr. παλαιός palaiós „stary”, ṓn „istniejący”, λόγος lógos „nauka”) – nauka z pogranicza biologii i geologii, zajmująca się organizmami kopalnymi, wyprowadzająca na podstawie skamieniałości i śladów działalności życiowej organizmów wnioski ogólne o życiu w przeszłości. Za pioniera paleontologii uważa się francuskiego uczonego, Gorgesa-Louisa Leclerca, który w XVIII w. wykazał, że skamieniałości to w rzeczywistości szczątki wymarłych organizmów. Dzieli się ją m.in. na paleozoologię, paleobotanikę (zajmującą się roślinami kopalnymi), mikropaleontologię oraz paleopatologię. Zagadnieniami ewolucji człowieka zajmuje się natomiast antropogeneza. Z paleontologią związany jest jeszcze jeden termin – paleobiologia, oznaczający nurt zajmujący się biologiczną interpretacją danych paleontologicznych. (pl)
- Paleozoologi (från grekiskans παλαιόν, paleon "gammal" och ζῷον, zoon "djur") är läran om djurens förhistoria, och därmed en gren av paleontologin. Man kan spåra livet på jorden fyra miljarder år bakåt i tiden, men de äldsta fossil som otvetydigt härstammar från djur är endast drygt en halv miljard år gamla. Bland annat försöker man genom att studera det utdöda djurens morfologi placera in dem i det zoologiska systemet. Studiet av dinosaurierna är ett av de förmodligen mest kända områdena av paleozoologin. (sv)
- Paleontologi är vetenskapen om förhistoriskt liv, samt organismers evolution och interaktioner med varandra och sin miljö (deras paleoekologi). Som en "historisk vetenskap" försöker den förklara orsaker istället för att göra experiment för att studera effekterna. Den som arbetar med paleontologi kallas för paleontolog. Paleontologi är en del av naturvetenskapen. Paleontologiska observationer har blivit dokumenterade till 500-talet f.Kr.. Paleontologin blev etablerad genom Georges Cuviers arbete på 1700-talet inom för att sedan utvecklas snabbt under 1800-talet. Fossil i Kina på 1990-talet har gett ny information angående den tidigaste evolutionen av djur, tidiga fiskar, dinosaurier samt fåglars och däggdjurens evolution. Paleontologi som vetenskap ligger på gränsen mellan geologi och biologi genom att man studerar biologin hos utdöda djur och växter och deras utveckling genom tiden. Den använder tekniker hämtade från en mängd vetenskaper, bland annat biokemi, matematik och ingenjörskonst. Då kunskapen har ökat inom området, har paleontologin utvecklat speciella subdivisioner, bland annat paleobiologi (läran om utdött liv), paleoantropologi (läran om människans evolution), paleobotanik (läran om utdöda växter), paleogeografi, paleoklimatologi och paleozoologi (läran om utdöda djur). Geokemiska bevis har använts till livets evolution innan organismer var stora nog att bilda fossil. Både organismerna och deras spår finns bevarade som fossil, som är de vanligaste bevisen om förhistoriskt liv. Att beräkna åldern på fossil är viktigt men svårt. Ibland kan närliggande stenlager dateras med radiometrisk datering, som ger absoluta åldrar som är exakta till 0,5%, men oftast måste paleontologer gå på inexakta dateringar genom "pussel" av biostratigrafi. Att klassificera utdöda organismer är också svårt, då många inte passar in i klassificeringen för nutida levande djur, och paleontologer måste ofta använda kladistik för evolutionära grupper. De sista 25 åren av 1900-talet utvecklades molekylär fylogenetik, som undersöker hur nära organismer är relaterade till varandra genom att undersöka hur lika DNA:et är i deras genom. Molekylär fylogenetik har också använts till att beräkna när arter har separerats från varandra. (sv)
- Палеозоологія (архезоологія)— наука, що вивчає давніх (вимерлих) тварин. Палеозоологія, також вимовляється як Палеозоологія (грец. παλαιόν, palaeon "старих" і ζῷον, Зун "тварина"), є філією палеонтології, палеобіології або зоології, що займається відновленням та ідентифікації багатоклітинного тварини залишається від геологічних (або навіть археологічний ) контексти і використання цих скам'янілостей в реконструкції доісторичних середовищ і стародавніх екосистем Найвідомішим в Україні палеозоологічним осередком є Палеонтологічний музей імені В. О. Топачевського, що діє у складі Національний науково-природничого музею НАН України. (uk)
- Палеонтоло́гія (грец. παλαιοντολογία — «давній»; рос. палеонтология, англ. palaeontology, нім. Paläontologie f) — наука, яка вивчає вимерлі організми, намагається реконструювати за знайденими останками їхній зовнішній вигляд, біологічні особливості, способи живлення, розмноження і таке інше, а також відновити на основі цих відомостей хід біологічної еволюції. Палеонтологи досліджують не тільки останки власне тварин і рослин, але і їх сліди, що окам'яніли, відкинуті оболонки й інші свідчення їх існування. У палеонтології також використовуються методи палеоекології і палеокліматології з метою відтворення середовища життєдіяльності організмів, зіставлення сучасного місця існування організмів, припущення місцепроживань вимерлих і так далі. На основі вивчення залишків живих організмів минулих епох визначають вік відкладів, гірських порід, які їх містять, виділяються стратиграфічні одиниці. Палеонтологія складається з двох розділів: палеозоології та палеоботаніки. (uk)
- Палеонтоло́гия (от др.-греч. παλαιοντολογία) — наука о жизни, существовавшей до начала голоценовой эпохи или в её начале (примерно 11 700 лет назад), в прошлые геологические периоды. Она включает в себя изучение фоссилий (ископаемых остатков) и определяет эволюцию организмов, а также их взаимодействие с окружающей средой (палеоэкология). Палеонтологические наблюдения были задокументированы ещё в V веке до н. э. Палеонтология как наука была создана в XVIII веке в результате работ Жоржа Кювье по сравнительной анатомии и быстро развивалась в XIX веке. Сам термин происходит от др.-греч. παλαιός [palaios] — «древний», ὄν [on] — «существо, тварь» и λόγος [logos] — «слово, понятие». Палеонтология лежит на границе биологии и геологии, но отличается от археологии тем, что не изучает историю и анатомию современного человека. В настоящее время она использует методы, взятые из широкого спектра наук, включая биохимию, математику и инженерное дело. Использование всех этих методов позволило палеонтологам сделать вклад в эволюционную историю жизни, начиная с того момента, когда Земля стала способна поддерживать жизнь, около 3,8 млрд лет назад. По мере расширения знаний в палеонтологии появились особые направления, некоторые из которых сосредоточены на определённых типах ископаемых организмов, в то время как другие изучают экологию и аспекты экологической истории, такие как древний климат. Ископаемые остатки организмов и их являются основными свидетельствами древней жизни. При отсутствии датировок абсолютного возраста палеонтологам приходится полагаться на относительное датирование, решая «головоломки» биостратиграфии (расположение слоев горных пород от самых молодых до самых старых). Классифицировать древние организмы также сложно, поскольку многие из них не вписываются в Линнеевскую иерархию, предназначавшуюся для классификации современных организмов, из-за чего палеонтологи и биологи чаще используют кладистику для составления эволюционных «родословных». В последней четверти XX века появилась молекулярная филогенетика, которая исследует насколько тесно связаны организмы, измеряя сходство ДНК в их геномах. Молекулярная филогенетика также использовалась для оценки дат расхождения видов, но существуют споры о надёжности молекулярных часов, от которых зависят такие оценки. (ru)
- 古生物学是研究古地质时代中的生物及其发展的科学。它是生物學和地質學的交叉科学。既是生命科学中唯一具有历史科学性质的时间尺度的一个独特分支，研究生命起源、发展历史、生物宏观进化模型、节奏与作用机制等历史生物学的重要基础和组成部分；又是地球科学的一个分支，研究保存在地层中的生物遗体、遗迹、化石，用以确定地层的顺序、时代，了解地壳发展的历史，推断地质史上水陆分布、气候变迁和沉积矿产形成与分布的规律。 (zh)
- 古动物学是专门研究生活在远古时代的动物结构，與生存状态的学科。其研究主要通过化石（FOSSIL）这种远古时期动物遗留在地层中的痕迹来进行，研究對象包括動物的足跡和遺蹟化石，如洞穴和糞便等。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Paleontologie (řecky: παλαιός palaios stáří) je věda o životě v minulých geologických obdobích. Jejím účelem je studie vývoje života na Zemi, pravěkých rostlin a živočichů na základě fosilních záznamů, které se dochovaly v horninách, ale například také v černém uhlí, jako zkameněliny. (cs)
- Η Παλαιοντολογία είναι Επιστήμη η οποία μελετά την ιστορία της εμφάνισης και της ανάπτυξης της ζωής στη Γη, των αρχαίων φυτών και ζώων και γενικά ζωντανών οργανισμών. Η Παλαιοντολογία βασίζεται στη μελέτη των απολιθωμάτων, αποδεικνύοντας την ύπαρξη ζωντανών οργανισμών διατηρημένων, ολικά ή (συνηθέστερα) μερικά μέσα σε πετρώματα. Περιλαμβάνει τη μελέτη των οργανικών απολιθωμάτων, των ιχνών, των μητρών, των απορριπτομένων τμημάτων, των κοπρόλιθων και των χημικών καταλοίπων. (el)
- Is é rud is pailé-ointeolaíocht ann ná staidéar iontaisí is atógáil an orgánaigh ón iarsma iontaisithe, agus taighde ar an bpróiseas iontaisithe. (ga)
- Domaine de la paléontologie étudiant les fossiles animaux invertébrés ou vertébrés et leurs traces (paléoichnologie qui étudie par les terriers, les pistes, les empreintes, les excréments, etc.). Le suffixe -zoïque qui termine le nom des ères montre la prédominance de la paléozoologie sur la paléobotanique dont certains spécialistes ont proposé, sans grand succès, de remplacer paléozoïque (ère primaire) par paléophytique, et ainsi de suite. Le spécialiste de cette discipline est un paléozoologiste. (fr)
- Paleozoologi atau palaeozoology (bahasa Yunani: παλαιον, paleon = tua dan ζωον, zoon = hewan) adalah cabang dari paleontologi atau paleobiologi, yang bertujuan untuk menemukan dan mengindentifikasi fosil hewan bersel banyak dari sistem geologi atau arkeologi, untuk menggunakan fosil tersebut dalam rekonstruksi lingkungan dan ekologi prasejarah. (in)
- 古動物学（こどうぶつがく、英語: paleozoology）は、古生物学の一分野であり、地質に残った多細胞動物を復元、同定し、その化石を先史時代の環境や生態系を知る手掛かりとする。 例えば、後生動物の化石は新原生代エディアカラ紀以降の地層から発見されるが、古生代デボン紀に入ってやっと一般的になる。 最も有名な化石は恐竜のものかもしれない。他にも動物の化石としては、三葉虫、甲殻類、棘皮動物、腕足動物、軟体動物、硬骨魚綱、サメやその他の脊椎動物の歯、無脊椎動物の殻等がある。骨、歯、殻等の固い有機物の部分は腐朽しにくいため、化石では良く保存される。クラゲ、扁形動物、線形動物、昆虫等の専ら柔らかい組織のみで構成されている動物は滅多に化石化しない。 (ja)
- 고동물학(古動物學)은 지질 시대의 동물에 관한 걸 연구하는 학문이다. (ko)
- La paleozoologia (dal greco palaios, "antico", zoon, "animale" e logos, "discorso") è il ramo della paleontologia, paleobiologia, o zoologia che si occupa del recupero e dell'identificazione di resti di animali da quelli geologici (o addirittura archeologici) contesti e l'uso di questi fossili nella ricostruzione di ambienti preistorici e antichi ecosistemi. I resti definitivi e macroscopici di questi metazoi si trovano nei reperti fossili del periodo Ediacarano in epoca neoproterozoica in poi, sebbene non divengano comuni fino al tardo periodo Devoniano nella seconda metà del Paleozoico. (it)
- 古生物学（こせいぶつがく、アメリカ英語: paleontology、イギリス英語: palaeontology）は、地質学の一分野で、過去に生きていた生物（古生物）を研究する学問である。 (ja)
- Paleozoölogie is een subdiscipline van de paleontologie die fossiele overblijfselen van dieren bestudeert. Het onderzoek richt zich onder andere op morfologie, vergelijkende anatomie, evolutie, structuur, samenstelling en ontwikkeling van populaties, ecologische betekenis van soorten en populaties (paleo-ecologie), biostratigrafie, etc. Paleozoölogie kent vele specialisaties die meestal verdeeld zijn langs de lijnen van de verschillende diergroepen. Belangrijke specialisaties zijn mollusken, zoogdieren en foraminiferen. Hoewel onderzoek aan spectaculaire vondsten van fossiele vogels, dinosauriërs en hominiden vaak veel aandacht krijgt in de pers, wordt het meeste paleozoölogisch onderzoek verricht aan ongewervelden en eencelligen. (nl)
- Палеозооло́гия (архезоология) — раздел палеонтологии, изучающий ископаемых животных. Условно разделяют на палеозоологию позвоночных и беспозвоночных. Палеозоология изучает биологическое разнообразие, его изменение во времени и пространстве. Такое разнообразие устанавливается через морфологию, определение систематического состава и построение новых классификаций. (ru)
- Paleozoologi (från grekiskans παλαιόν, paleon "gammal" och ζῷον, zoon "djur") är läran om djurens förhistoria, och därmed en gren av paleontologin. Man kan spåra livet på jorden fyra miljarder år bakåt i tiden, men de äldsta fossil som otvetydigt härstammar från djur är endast drygt en halv miljard år gamla. Bland annat försöker man genom att studera det utdöda djurens morfologi placera in dem i det zoologiska systemet. Studiet av dinosaurierna är ett av de förmodligen mest kända områdena av paleozoologin. (sv)
- 古生物学是研究古地质时代中的生物及其发展的科学。它是生物學和地質學的交叉科学。既是生命科学中唯一具有历史科学性质的时间尺度的一个独特分支，研究生命起源、发展历史、生物宏观进化模型、节奏与作用机制等历史生物学的重要基础和组成部分；又是地球科学的一个分支，研究保存在地层中的生物遗体、遗迹、化石，用以确定地层的顺序、时代，了解地壳发展的历史，推断地质史上水陆分布、气候变迁和沉积矿产形成与分布的规律。 (zh)
- 古动物学是专门研究生活在远古时代的动物结构，與生存状态的学科。其研究主要通过化石（FOSSIL）这种远古时期动物遗留在地层中的痕迹来进行，研究對象包括動物的足跡和遺蹟化石，如洞穴和糞便等。 (zh)
- علم الحفريات الحيوانية أو الحَفَارَة (بالإنجليزية: Palaeozoology, Paleozoology) (من اليونانية palaeon وتعني «قديم» و zoon زون وتعني «حيوان») هو فرع من علم الأحفوريّات أو المتحجرّات، أو علم المتحجّرات القديمة، أو علم الحيوان، يتعامل مع استرجاعِ البقايا الحيوانية متعدّدة الخلايا وتصنيفها في المجالات الجيولوجية (أو حتّى الأثرية)، واستخدام هذه الحفريّات في إعادة بناء بيئات ما قبل التاريخ والنظم الإيكولوجية القديمة. (ar)
- الإحَاثَة ويُسمَّى عالمها أحَّاث أو البليونتولوجيا أو مطمورات الأرض (بالإنجليزية: Paleontology) في الجيولوجيا هو علم يدرس حياة ما قبل التاريخ ويشمل تطور الكائنات وعلاقاتها بعضها البعض وعلاقتها بالبيئة التي تعيش فيه. وهو علم تأريخ يهتم بتفسير المسببات ويقل فيه إجراء التجارب ومشاهدة النتائج. وقد بدأ هذا العلم في القرن الخامس قبل الميلاد، وعاد واكتسب اهتمامًا كبيرًا في القرن الثامن عشر، حيث قام العالم جورج كوفير بنشر كتاب عن التشريح المقارن وتقدم هذا العلم كثيرًا في القرن التاسع عشر. (ar)
- Paleozoologia, o palaeozoologia (del grec: παλαιον, paleon = vell i ζωον, zoon = animal), és l'especialització de la paleontologia o paleobiologia que tracta de la recuperació i identificació de les restes d'animals pluricel·lulars en un context geològic o arqueològic, i de l'ús d'aquests fòssils en la reconstrucció de medis ambients prehistòrics. Les restes objecte de la paleozoologia es troben des del període Ediacarià de l'era , però no són comunes fins a partir de finals del període Devonià en la segona meitat de l'era Paleozoica. (ca)
- La paleontologia és la disciplina basada en el mètode científic que estudia el desenvolupament de la vida sobre la Terra, de plantes i animals antics, basant-se en el registre fòssil, evidència de la seva existència que s'ha conservat en fòssils. Això inclou l'estudi de fòssils, petjades i nius (icnofòssils), fems fossilitzats (copròlits) i residus químics. (ca)
- Paläozoologie ist die Naturwissenschaft, die sich der Erforschung der fossilen Tiere widmet, und als solche eine Teildisziplin der Paläontologie darstellt. Gegenstand der Paläozoologie sind meist Tierfossilien ausgestorbener Tierarten und -gattungen, es gibt jedoch auch heute lebende Tiere, die fossil vorkommen (z. B. der Armfüßer Lingula oder der Quastenflosser Latimeria). Nach dem Forschungsgegenstand und den Methoden unterscheidet man üblicherweise die Paläozoologie der wirbellosen Tiere (Invertebraten) von der Wirbeltierpaläontologie. (de)
- estas faka scienco parto de la Paleontologio, kiu studas fosiliojn de animaloj. Tiu fako estas la plej konata kaj disvastigata el tiu kaj pro tio foje estas konsiderata kiel nura Paleontologio. Inter fosilioj de animaloj, ĝi pristudas prefere tiujn de jam formortintaj animaloj kaj ties taksonomion. Ĉi tie oni povas konsideri fakojn kiel la aŭ la . Paleontologoj malfacile povas pristudi la fosiliajn animalojn kies familio tute formortis. Priskribo, klasado kaj supozoj pri fiziologio, vivmaniero, ktp., estas malfacilaj taskoj por tiuj fakuloj. (eo)
- La Paleontologio pristudas la historion de la vivo sur la Tero, la praajn plantojn kaj animalojn, laŭ la indikoj de fosilioj. La vorto devenas de sciencaj grekaj radikoj: palaios (malnova) + ontos (estaĵo) + logio (scienco). La paleontologio studas: vivantajn estaĵojn de la prapasinteco, aŭ pravivulojn, kaj sedimentajn formaciojn (roktavolojn) kiuj enhavas fosiliojn. Oni dividas la Paleontologion en: (eo)
- Die Paläontologie (altgriechisch παλαιός palaiós „alt“, ὤν ōn, Gen. ὄντος óntos „seiend“ und -logie) ist die Wissenschaft von den Lebewesen und Lebewelten der geologischen Vergangenheit. Gegenstand paläontologischer Forschung sind Fossilien (lateinisch fossilis „ausgegraben“), das heißt, in Sedimentgesteinen vorkommende körperliche Überreste sowie sonstige Hinterlassenschaften und Zeugnisse von Lebewesen, die älter als 10.000 Jahre sind. (de)
- La paleontología (del griego «παλαιος» palaios = antiguo, «οντο» onto = ser, «-λογία» -logía = tratado, estudio, ciencia) es la ciencia natural que estudia e interpreta el pasado de la vida sobre la Tierra a través de los fósiles. Se encuadra dentro de las ciencias naturales, posee un cuerpo de doctrina propio y comparte fundamentos y métodos con la geología y la biología con las que se integra estrechamente. Puede subdividirse en paleobiología, tafonomía y biocronología, e intercambia información necesaria con otras disciplinas (estudio de la evolución de los seres vivos, bioestratigrafía, paleogeografía o paleoclimatología, entre otras). (es)
- La paleozoología (en griego: παλαιόν, palaeón 'antiguo' y ζῷον, zoón 'animal') es la rama de la paleobiología y la zoología que se ocupa del estudio de los animales extintos a partir de sus restos fósiles. Como otras disciplinas paleontológicas, se basa principalmente en la anatomía comparada, la morfología funcional y la taxonomía. Permite, entre otros resultados, la reconstrucción de ecosistemas antiguos o de la evolución de la vida en el planeta.
* Datos: Q210369 (es)
- Paleontologia (grezierazko παλαιος "antzinako", οντος "izakia" eta λογος "zientzia") iragan denboretako izaki bizidunak eta biosferaren eboluzioa aztertzen duen zientzia da. Lan hau fosilen bidez egiten du. Definizio hau eta eman zioten 1825 eta 1934an hurrenez hurren. Paleontologiaren muina taxonomia da, hau da, fosilak eta animaliak taxon izeneko talde ordenatu eta naturaletan sailkatzea. Taxoi horiek hierarkia mailatan ordenatzen dira, taldeen arteko erlazioak argi ikusi eta eboluzio ikuspegia argi hauteman ahal izango den modua, halakorik ziurta daitekeen neurrian. (eu)
- La paléontologie peut être définie comme la science des fossiles. Elle entretient des liens étroits avec la géologie : la datation de ces restes d'organismes vivants repose souvent sur des informations en matière de stratigraphie et sur l'analyse des sédiments. (fr)
- Paleontology (/ˌpeɪliɒnˈtɒlədʒi, ˌpæli-, -ən-/), also spelled palaeontology or palæontology, is the scientific study of life that existed prior to, and sometimes including, the start of the Holocene epoch (roughly 11,700 years before present). It includes the study of fossils to classify organisms and study their interactions with each other and their environments (their paleoecology). Paleontological observations have been documented as far back as the 5th century BC. The science became established in the 18th century as a result of Georges Cuvier's work on comparative anatomy, and developed rapidly in the 19th century. The term itself originates from Greek παλαιός ('palaios', "old, ancient"), ὄν ('on', (gen. 'ontos'), "being, creature"), and λόγος ('logos', "speech, thought, study"). (en)
- Paleontologi (Bahasa Inggris: Paleontology (/ˌpeɪliɒnˈtɒlədʒi, ˌpæli-, -ən-/), juga dapat dieja sebagai palaeontology atau palæontology) adalah ilmu yang mempelajari kehidupan praaksara. Paleontologi mencakup studi fosil untuk menentukan evolusi suatu organisme dan interaksinya dengan organisme lain beserta lingkungannya. Pengamatan paleontologi telah didokumentasikan sejak abad ke 5 sebelum masehi. Ilmu paleontologi berkembang pada abad ke 18 ketika Georges Cuvier melakukan penelitian anatomi komparatif, dan berkembang secara cepat pada abad ke 19. Istilah paleontologi sendiri berasal dari bahasa Yunani, παλαιός, palaios, "tua, kuno", ὄν, on (gen. ontos), "makhluk hidup" dan λόγος, logos, "ucapan, pemikiran, ilmu". (in)
- La paleontologia (dal greco παλαiός palaiòs «antico», ὤν ṑn (genitivo ὄντος òntos) «essere, creatura» e λόγος lògos «studio», letteralmente «studio dell'essere antico») è la branca delle scienze naturali che studia gli esseri viventi vissuti nel passato geologico e i loro ambienti di vita sulla Terra; nelle parole di L.F. Laporte, “la loro identità, origine, evoluzione, ambiente e ciò che possono dirci sul passato organico e inorganico della Terra”. (it)
- 고생물학(古生物學, Paleontology)이란 진화 생물학과 매우 밀접한 관계를 갖고 있는 생물학의 특수 분과로서, 지구상에서 발견되는 화석을 바탕으로 생물체의 발생과 진화과정 그리고 까마득히 먼 옛날의 생물체의 환경 등을 연구하는 학문이다. 고생물학은 지구상에 예전에 살았던 동식물들이 진화해온 역사를 화석기록, 생흔화석 따위를 통해서 연구하는 학문이다. 화석에는 신체의 딱딱한 부분이 암석화된 화석과 기어다닌 흔적, 땅을 판 구멍, 신체의 일부가 암석에 찍혀 남은 흔적, 화석화된 피부, 화학적인 잔여물질 등이 포함된다. 현대의 고생물학과 지질학은 중세 후기부터 유럽의 귀족이나 성직자 사회에서 취미 형태로 땅에서 나온 화석등을 모으고 자신의 수집품을 비교대조 하면서 그 기원을 추론하는데에서 시작되었다. 이런 현상이 유독 유럽 문명권에서만 일어났던 까닭은 유럽의 지질이 주로 중생대의 퇴적암 지층이고 서유럽의 대부분이 습곡을 받지 않은 지층이라 그 구조를 이해하기 쉬웠다라는 것에 있다고 생각된다. 그러나 그 이전에 송나라의 심괄은 이미 화석의 기원과 더불어 지질학적 과정에 대한 설명을 제시한 적이 있다. (ko)
- Paleontologie (Oudgrieks: παλαιός palaios, oud, ὄν, on, "wezen") is de wetenschap die fossiele resten of sporen van organismen bestudeert, om aan de hand daarvan de aarde en evolutie van het leven op aarde in het geologisch verleden te reconstrueren. Paleontologie probeert ook de verwantschap van nu levende organismen met uitgestorven soorten uit het verleden vast te stellen. Zij bestudeert van uitgestorven soorten daarnaast hun leefomgeving (paleomilieu) en plaats in een ecosysteem (paleo-ecologie). De opeenvolging van fossielen wordt gebruikt om de ontwikkeling van het leven tijdens de geschiedenis van de Aarde te bepalen, maar ook om de ouderdom van bepaalde afzettingen vast te stellen (biostratigrafie). (nl)
- Paleozoologia (od gr. palaios – dawny, stary + zoon – zwierzę) – dział paleontologii badający zachowane w skałach osadowych szczątki lub ślady aktywności życiowej zwierząt z minionych okresów geologicznych. Takie znaleziska określa się mianem skamielin lub skamieniałości. Zadaniem paleozoologii jest znalezienie, rozpoznanie i zaklasyfikowanie skamieniałości. Czasami jest to możliwe dopiero po rekonstrukcji wyglądu zwierzęcia, którego dokonuje się na podstawie sfosylizowanych szczątków, poprzez porównanie z formami współczesnymi lub już wcześniej opisanymi. Działy paleozoologii
* archeopteryks (pl)
- Paleontologia (do grego palaiós= antigo + óntos= ser + lógos= estudo) é a especialidade da biologia que estuda a vida do passado da Terra e o seu desenvolvimento ao longo do tempo geológico, bem como os processos de integração da informação biológica no registro geológico, isto é, a formação dos fósseis. O biológo ou geólogo responsável pelos estudos dessa ciência é denominado de paleontólogo. (pt)
- Paleozoologia é o ramo da biologia que estuda os fósseis, ou seja, os restos mineralizados de animais que existiram há muitos milhares e milhões de anos, na vida da Terra. A paleontologia trabalha em estreita ligação com a geologia, que lhe deve fornecer o processo em que determinada formação rochosa se formou e em que altura da vida da Terra - datação. Paleobotânica é o estudo dos fósseis de plantas. Esta divisão provém do facto de durante muitos anos os seres vivos serem classificados quer como plantas - e estudados pelos botânicos - quer como animais - estudados pelos zoologistas. (pt)
- Paleontologia (gr. παλαιός palaiós „stary”, ṓn „istniejący”, λόγος lógos „nauka”) – nauka z pogranicza biologii i geologii, zajmująca się organizmami kopalnymi, wyprowadzająca na podstawie skamieniałości i śladów działalności życiowej organizmów wnioski ogólne o życiu w przeszłości. Za pioniera paleontologii uważa się francuskiego uczonego, Gorgesa-Louisa Leclerca, który w XVIII w. wykazał, że skamieniałości to w rzeczywistości szczątki wymarłych organizmów. (pl)
- Paleontologi är vetenskapen om förhistoriskt liv, samt organismers evolution och interaktioner med varandra och sin miljö (deras paleoekologi). Som en "historisk vetenskap" försöker den förklara orsaker istället för att göra experiment för att studera effekterna. Den som arbetar med paleontologi kallas för paleontolog. Paleontologi är en del av naturvetenskapen. (sv)
- Палеонтоло́гия (от др.-греч. παλαιοντολογία) — наука о жизни, существовавшей до начала голоценовой эпохи или в её начале (примерно 11 700 лет назад), в прошлые геологические периоды. Она включает в себя изучение фоссилий (ископаемых остатков) и определяет эволюцию организмов, а также их взаимодействие с окружающей средой (палеоэкология). Палеонтологические наблюдения были задокументированы ещё в V веке до н. э. Палеонтология как наука была создана в XVIII веке в результате работ Жоржа Кювье по сравнительной анатомии и быстро развивалась в XIX веке. Сам термин происходит от др.-греч. παλαιός [palaios] — «древний», ὄν [on] — «существо, тварь» и λόγος [logos] — «слово, понятие». (ru)
- Палеозоологія (архезоологія)— наука, що вивчає давніх (вимерлих) тварин. Палеозоологія, також вимовляється як Палеозоологія (грец. παλαιόν, palaeon "старих" і ζῷον, Зун "тварина"), є філією палеонтології, палеобіології або зоології, що займається відновленням та ідентифікації багатоклітинного тварини залишається від геологічних (або навіть археологічний ) контексти і використання цих скам'янілостей в реконструкції доісторичних середовищ і стародавніх екосистем (uk)
- Палеонтоло́гія (грец. παλαιοντολογία — «давній»; рос. палеонтология, англ. palaeontology, нім. Paläontologie f) — наука, яка вивчає вимерлі організми, намагається реконструювати за знайденими останками їхній зовнішній вигляд, біологічні особливості, способи живлення, розмноження і таке інше, а також відновити на основі цих відомостей хід біологічної еволюції. Палеонтологи досліджують не тільки останки власне тварин і рослин, але і їх сліди, що окам'яніли, відкинуті оболонки й інші свідчення їх існування. У палеонтології також використовуються методи палеоекології і палеокліматології з метою відтворення середовища життєдіяльності організмів, зіставлення сучасного місця існування організмів, припущення місцепроживань вимерлих і так далі. На основі вивчення залишків живих організмів минулих е (uk)
|
.png){kind=link}
.png){kind=link}
