| dbo:abstract
|
- Paján, (řecky παιάνας), také paian je druh starověké řecké poezie, spadající pod sborovou lyriku. Paianem se nazýval sborový chvalozpěv na počest boha, převážně Apollóna. Buď se v něm prosilo o pomoc, nebo se vzdával dík za úspěšnou podporu před i po bitvě, odvrácení nemoci, zemětřesení apod. V pozdějších dobách se paiany skládaly i na ostatní božstva (kromě bohů podsvětních). Nejznámější autoři literárních pajánů byli např. Pindaros, či Bakchylidés. Paian bylo i příjmení Apollónovo (Spasitel, Hojitel), později také jméno jiných bohů – léčitelů. (cs)
- Ο παιάνας, επικά παιήων, αιολικό πάων και στην αττική διάλεκτο παιών, είναι συνώνυμο με το σύγχρονο εμβατήριο. Κατά την αρχαιότητα, και πολύ πριν αποτελέσει αρχαίο ελληνικό μουσικό είδος αποδίδονταν με τη σημασία του θεράποντα ιατρού. Ειδικότερα επί Ομήρου με το όνομα «γιοι του Παιήωνος» αποκαλούνταν οι γιατροί της τότε εποχής. Μετά τον Όμηρο η λέξη αυτή σήμαινε θεραπεία που αποδίδονταν ως έργο στον Απόλλωνα τον οποίον επικαλούνταν οι έχοντες την ανάγκη της βοήθειάς του με την επίκληση Παιάν. Η επωνυμία όμως αυτή αποδίδονταν και σε άλλους Ολύμπιους Θεούς, όπως προς τον Δία στη Ρόδο, στον Διόνυσο, στον Πάνα, στον Ασκληπιό, αλλά και στην Αθηνά καλούμενη Παιανία, εξ ου και ο Δήμος Παιανίας (Αθηνάς) της αρχαίας Αθήνας (υπένερθεν και καθύπερθεν Παιανία). Ως προσηγορικό όνομα ο παιάνας σήμαινε στη κυριολεξία τον σωτήρα και λυτρωτή και με αυτή την ερμηνεία αποδίδεται στο έργο του Αισχύλου «Αγαμέμνων» (99), του Σοφοκλή «Φιλοκτήτης» (168), αλλά και του Ευριπίδη «Ιππόλυτος» (1373). Στη συνέχεια των παραπάνω ο παιάνας σήμαινε θρησκευτικό τραγούδι, ύμνος, και μάλιστα ως «ευχαριστήριος ύμνος» που αποτεινόταν προς τον Απόλλωνα μετά από κάποια λύτρωση ή προς τον Ποσειδώνα για διάσωση από σεισμό ή πνιγμό στη θάλασσα. Έτσι σιγά - σιγά ο παιάνας κατέληξε σε είδος αρχαίας λυρικής ποίησης που επικράτησε, είτε από την αρχαία φράση «ίε παί» (= κτύπα νέε), αντίστοιχο με το σύγχρονο παράγγελμα «ρίχτου» ή «πυρ», που ενθάρρυνε η Λητώ το γιο της Απόλλωνα, που μαχόταν τον δράκο Πύθωνα, είτε από την φράση «Ιήιε Παιάν» ή Ιή ή Ιώ Παιάν που επικαλούνταν οι ζητούντες τη βοήθεια του Απόλλωνα, άποψη που κρίνεται επικρατέστερη. Γενικά ο παιάνας αποτελούσε θριαμβικό τραγούδι μετά από κάποιο επιτυχή αγώνα ή εξέλιξη. Όπως όμως περιγράφει και ο Αισχύλος, παιάνες τραγουδούσαν και οι στρατιώτες οι επερχόμενοι σε μάχη, δηλαδή ως σύγχρονο εμβατήριο, και μάλιστα με τη φράση «εξάρχειν τον παιάνα», ή «εξάρχεσθαι τον παιάνα» κατά συνομολογία του Ξενοφώντος. Τους παιάνες τους τραγουδούσαν αφενός πριν από την έναρξη επιχειρήσεων ως «καλό οιωνό» επιτυχίας, ή ακόμα σε γάμους (αντίστοιχο με σύγχρονο γαμήλιο εμβατήριο), ή και σε συμπόσια (αντίστοιχα με αυτά των σύγχρονων επί των στρατιωτικών παρατάξεων), αλλά ακόμη, και όχι σπάνια και σε θανάτους (ως πένθιμα εμβατήρια). Σπουδαιότεροι όμως εξ όλων αυτών ήταν οι πολεμικοί παιάνες. Στην αρχαιότητα οι παιάνες αποδίδονταν μουσικά με λύρα, κιθάρα και αυλούς με χορούς που τους συγκροτούσαν μόνο άνδρες, με εξαίρεση στη Δήλο που μετείχαν μόνο ιέρειες γυναίκες. Συγγράφονταν σε στροφές και αντιστροφές ή είχαν ελεύθερη σύνθεση. Ως κύριο μέτρο μουσικό αυτών ήταν ο πεντάχρονος ρυθμός τον οποίο εισήγαγε στον αρχαίο ελλαδικό ηπειρωτικό χώρο ο Θαλήτας από την Κρήτη. (el)
- Peano estas helena kanto por honoro de Apolono aŭ milita kanto de venko kaj ĝojo (NPIV). Ĝi estis kantata ĥore kiel refreno, antaŭ batalo aŭ por festi venkon aŭ male por mildigi la venkinton. (eo)
- Ein Paian (altgriechisch Παιάν „Nothelfer“), auch Päan oder Paion (Παιών), ist ein feierlicher Gesang der Musik der griechischen Antike, der ursprünglich im Zusammenhang mit der Verehrung des Gottes Apollon steht. Er konnte Bitten an den Gott oder Dank für Erhörung von Gebeten ausdrücken, für bei Prozessionen zur Ehrung der Gottheit dienen oder zum Abwehr von Übel eingesetzt werden. Unklar ist, ob es einen Zusammenhang zum Gott Paian gibt, der in der Ilias Homers als Heilgott erwähnt wird, in der späteren altgriechischen Literatur aber oft mit Apollon gleichgesetzt wird. Neben Apollon wurden auch andere Götter, darunter sein Sohn Asklepios, durch Paiane verehrt. Ab der klassischen Zeit entstanden auch Paiane als Ehrungen für Menschen. Laut Plutarch wurde der spartanische Feldherr Lysander als Erster auf diese Weise geehrt. (de)
- El peán (en griego antiguo Παιάν, o Παιήων en dialecto jónico) era un canto dirigido a Apolo como dios sanador. Posteriormente, el sentido de plegaria o canto se extiende a otros dioses: Ares, Dioniso, etcétera, y cobra más importancia el canto previo al combate dirigido por los guerreros a Apolo, posiblemente en su vertiente de dios guerrero y purificador relacionada con su victoria sobre la serpiente Pitón. En el campo de la literatura, el peán se especializó en cantos corales dirigidos a Apolo, con una métrica basada en el pie del mismo nombre. Se conservan fragmentos de Baquílides y Píndaro, entre otros, e incluso un fragmento musical de Limenio de Atenas (ca. 128 a. C.). (es)
- A paean (/ˈpiːən/) is a song or lyric poem expressing triumph or thanksgiving. In classical antiquity, it is usually performed by a chorus, but some examples seem intended for an individual voice (monody). It comes from the Greek παιάν (also παιήων or παιών), "song of triumph, any solemn song or chant". "Paeon" was also the name of a divine physician and an epithet ("byname") of Apollo. (en)
- Un péan ou pæan (du grec παιάν) est un chant ou un poème lyrique en action de grâce ou célébrant le triomphe. Péan (ou Péon) est à l'origine le nom d'un dieu guérisseur dans la mythologie grecque, puis une épiclèse d'Apollon, mais le nom recoupe par la suite celui d'un chant à l'honneur de ce dernier. Ce type de chant sera ensuite utilisé pour louer d'autres dieux puis finalement utilisé en l'honneur d'êtres humains. Les premiers exemples de péan en tant que chant solennel et collectif à Apollon, en imploration ou en action de grâce se retrouvent dans l'Iliade d'Homère. Ainsi les Grecs prient, après qu'Apollon a envoyé la peste dans le champ achéen : « Et tout le jour, en chœur, les fils des Achéens, pour apaiser le dieu, chantent le beau péan et célèbrent le Préservateur. Et lui, se plaît à les ouïr. » — (Il., I, 473-474) Quand Achille, au chant XXII, a tué Hector, il ordonne de chanter le péan en célébration : « Pour l'instant, fils des Achéens, en chantant le péan, retournons aux nefs creuses et emmenons [le cadavre d'Hector]. » Par la suite, le péan peut être chanté en l'honneur d'autres dieux, comme Arès. Il est traditionnellement chanté avant une bataille, au départ d'une flotte, ou après une victoire. Le caractère solennel du chant explique qu'il soit éponyme d'un pied tétrasyllabique composé de trois brèves et d'une longue, le péon. Dans l'Antiquité classique, le péan est habituellement chanté par un chœur, mais certains péans semblent avoir été composés comme des monodies. (fr)
- Paian (Yunani: "παιάν", "παιήων", atau "παιών") adalah sejenis lagu untuk menyatakan kemenangan atau rasa syukur, biasanya dinyanyikan oleh paduan suara meskipun bisa juga secara perseorangan. Paian berasal dari Yunani kuno. Istilah in juga digunakan sebagai nama dewa pengobatan dalam mitologi Yunani dan sebagai julukan bagi Apollo. (in)
- Il peàna è un canto corale in onore di Apollo, il cui termine è oggi usato per indicare un discorso di esaltazione. (it)
- ピーアン（Paean）は、音楽用語としては、ある形式の歌を表すが、元々は古代ギリシアの言葉でパイアン（アポローン讃歌）または神々の医師の名前（パイアンまたはパイエオン）として使われた。 (ja)
- Пеа́н, устар. пэа́н (др.-греч. παιήων, παιάν, παιών) — хоровая лирическая песнь, жанр древнегреческой поэзии. Первоначально пеан — хоровая песнь, адресованная Аполлону, позже — и другим богам (Дионису, Гелиосу, Асклепию). Точная этимология слова «пеан» неизвестна, но весьма вероятна его связь с кругом представлений об искусстве врачевания. (ru)
- Pean (klas. gr. παιάν = paian) to pieśń dziękczynna lub triumfalna wywodząca się z tradycji starożytnej Grecji. Pean kierowany był do olimpijskich bogów, w szczególności do Apollona. Współcześnie pean jest rzadko używaną formą muzyczną, nie posiadającą sformalizowanej struktury. Peany charakteryzuje nastrój podniosłej radości. (pl)
- Peã (em grego: παιάν, παιήων, παιών; romaniz.: paián, paiéon, paión) é um hino ou música, originalmente cantado em honra a Apolo, e parece ser tão antigo quanto o culto a essa divindade. A etimologia da palavra é incerta. Alguns supõem que se originou de Péon, deus da cura, mas nos poemas homéricos é sempre citado como divindade separada, distinta de Apolo. Outros escritores, com ainda menos probabilidade, conectam-na a παίω, "atacar". O peã sempre foi de natureza alegre, e sua melodia e sons expressavam esperança e confiança. O som de ιή parece estar invariavelmente ligado a ele. Foi cantado por várias pessoas, uma das quais provavelmente liderou as outras, e os cantores marcharam adiante ou sentaram-se juntos à mesa. Com base em episódios presentes na Ilíada (Aquiles, após a morte de Heitor, apela aos companheiros para que voltem aos navios cantando um peã por causa da glória que conquistaram; e os aqueus, depois de restabelecerem Criseida ao pai, cantam um peã a Apolo no final do banquete de sacrifício, a fim de apaziguar sua ira) é possível dizer que era uma canção de ação de graças quando o perigo passava, e também um hino para aplacar o deus. Foi cantado nos solenes festivais de Apolo, em especial na , e também foi cantado desde muito cedo nos templos pítios. Também foi cantado como canção de batalha, tanto antes do ataque ao inimigo quanto após o término da batalha. A prática parece ter sido principalmente praticada entre os dórios, mas também era comum entre os outros Estados gregos. Diz-se que a origem dela surgiu do fato de Apolo ter cantado após a vitória sobre píton. O peã cantado antes dum noivado foi chamado pelos espartanos παιάν εμβατήριος. O escoliasta sobre Tucídides diz que o peã que foi cantado antes da batalha era sagrado para Ares e o que foi cantado depois para Apolo; existem fortes razões para se pensar que o peã, como música de batalha, não foi, em épocas posteriores, particularmente relacionado à adoração de Apolo. É certo que foi cantado posteriormente para a honra de outros deuses além de Apolo. Assim, Xenofonte relata que os lacedemônios em certa ocasião cantaram-o a Posidão, para aplacá-lo após um terremoto, e também que o exército grego na Ásia cantou-o a Zeus. Ainda em épocas posteriores, os peãs eram cantados em homenagem aos mortais. Assim, Arato cantou-os em honra a Antígono da Macedônia; um peã, composto por Alexino, foi cantado em Delfos em honra a Crátero da Macedônia; e os ródios celebraram Ptolomeu I, faraó do Egito, da mesma maneira. Os calcídios, na época de Plutarco, continuavam a celebrar num peã os louvores de seu benfeitor, Tito Quíncio Flaminino. A prática de cantar o peã em banquetes, e sobretudo no final do banquete, quando libações eram servidas aos deuses, era muito antiga. É citado por Alemão, que viveu no século VII a.C.. O peã continuou sendo cantado nessas ocasiões até períodos posteriores. (pt)
- Paian är en hymn med omkvädet ie'paian till Apollons eller andra gudars ära. Paian var ursprungligen en besvärjelsesång till fördrivande av onda andar, särskilt sjukdomsdemoner, invigande av fiender åt underjordens makter, en av den forngrekiska körlyriken äldsta former. (sv)
- Пеа́н (грец. παιήων, παιάν, παιών) — хорова пісня-молитва давньогрецької лірики. Первісно пеанами слугували гімни на честь Аполлона, як бога-цілителя, який і сам називався іноді Пеаном, сестри його Артеміди і Асклепія, іншого бога-цілителя. Переносно пеан — хвалебна пісня, гімн. Пеани виконувалися спочатку з приводу яких-небудь надзвичайних лих, наприклад, від зарази, щоб просити бога про відразу біди чи дякувати за позбавлення від неї. Згодом пеани стали також виконуватися на честь інших богів і з різних приводів. Так, дорійці співали пеани перед виступом у похід, перед відплиттям флоту, після перемоги. В Аттиці пеанами називалися пісні, виконувані хором бенкетуючих, коли відбувалося узливання богам або героям. Найдавнішим місцем процвітання пеанів був, вірогідно, Крит. На материк Греції цей рід поезії був перенесений поетом . Пеан або пеон, в античній метриці, є віршова чотирискладова стопа (один довгий і три короткі: ¯ ˘ ˘ ˘). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Paján, (řecky παιάνας), také paian je druh starověké řecké poezie, spadající pod sborovou lyriku. Paianem se nazýval sborový chvalozpěv na počest boha, převážně Apollóna. Buď se v něm prosilo o pomoc, nebo se vzdával dík za úspěšnou podporu před i po bitvě, odvrácení nemoci, zemětřesení apod. V pozdějších dobách se paiany skládaly i na ostatní božstva (kromě bohů podsvětních). Nejznámější autoři literárních pajánů byli např. Pindaros, či Bakchylidés. Paian bylo i příjmení Apollónovo (Spasitel, Hojitel), později také jméno jiných bohů – léčitelů. (cs)
- Peano estas helena kanto por honoro de Apolono aŭ milita kanto de venko kaj ĝojo (NPIV). Ĝi estis kantata ĥore kiel refreno, antaŭ batalo aŭ por festi venkon aŭ male por mildigi la venkinton. (eo)
- A paean (/ˈpiːən/) is a song or lyric poem expressing triumph or thanksgiving. In classical antiquity, it is usually performed by a chorus, but some examples seem intended for an individual voice (monody). It comes from the Greek παιάν (also παιήων or παιών), "song of triumph, any solemn song or chant". "Paeon" was also the name of a divine physician and an epithet ("byname") of Apollo. (en)
- Paian (Yunani: "παιάν", "παιήων", atau "παιών") adalah sejenis lagu untuk menyatakan kemenangan atau rasa syukur, biasanya dinyanyikan oleh paduan suara meskipun bisa juga secara perseorangan. Paian berasal dari Yunani kuno. Istilah in juga digunakan sebagai nama dewa pengobatan dalam mitologi Yunani dan sebagai julukan bagi Apollo. (in)
- Il peàna è un canto corale in onore di Apollo, il cui termine è oggi usato per indicare un discorso di esaltazione. (it)
- ピーアン（Paean）は、音楽用語としては、ある形式の歌を表すが、元々は古代ギリシアの言葉でパイアン（アポローン讃歌）または神々の医師の名前（パイアンまたはパイエオン）として使われた。 (ja)
- Пеа́н, устар. пэа́н (др.-греч. παιήων, παιάν, παιών) — хоровая лирическая песнь, жанр древнегреческой поэзии. Первоначально пеан — хоровая песнь, адресованная Аполлону, позже — и другим богам (Дионису, Гелиосу, Асклепию). Точная этимология слова «пеан» неизвестна, но весьма вероятна его связь с кругом представлений об искусстве врачевания. (ru)
- Pean (klas. gr. παιάν = paian) to pieśń dziękczynna lub triumfalna wywodząca się z tradycji starożytnej Grecji. Pean kierowany był do olimpijskich bogów, w szczególności do Apollona. Współcześnie pean jest rzadko używaną formą muzyczną, nie posiadającą sformalizowanej struktury. Peany charakteryzuje nastrój podniosłej radości. (pl)
- Paian är en hymn med omkvädet ie'paian till Apollons eller andra gudars ära. Paian var ursprungligen en besvärjelsesång till fördrivande av onda andar, särskilt sjukdomsdemoner, invigande av fiender åt underjordens makter, en av den forngrekiska körlyriken äldsta former. (sv)
- Ο παιάνας, επικά παιήων, αιολικό πάων και στην αττική διάλεκτο παιών, είναι συνώνυμο με το σύγχρονο εμβατήριο. Κατά την αρχαιότητα, και πολύ πριν αποτελέσει αρχαίο ελληνικό μουσικό είδος αποδίδονταν με τη σημασία του θεράποντα ιατρού. Ως προσηγορικό όνομα ο παιάνας σήμαινε στη κυριολεξία τον σωτήρα και λυτρωτή και με αυτή την ερμηνεία αποδίδεται στο έργο του Αισχύλου «Αγαμέμνων» (99), του Σοφοκλή «Φιλοκτήτης» (168), αλλά και του Ευριπίδη «Ιππόλυτος» (1373). (el)
- El peán (en griego antiguo Παιάν, o Παιήων en dialecto jónico) era un canto dirigido a Apolo como dios sanador. Posteriormente, el sentido de plegaria o canto se extiende a otros dioses: Ares, Dioniso, etcétera, y cobra más importancia el canto previo al combate dirigido por los guerreros a Apolo, posiblemente en su vertiente de dios guerrero y purificador relacionada con su victoria sobre la serpiente Pitón. (es)
- Ein Paian (altgriechisch Παιάν „Nothelfer“), auch Päan oder Paion (Παιών), ist ein feierlicher Gesang der Musik der griechischen Antike, der ursprünglich im Zusammenhang mit der Verehrung des Gottes Apollon steht. (de)
- Un péan ou pæan (du grec παιάν) est un chant ou un poème lyrique en action de grâce ou célébrant le triomphe. Péan (ou Péon) est à l'origine le nom d'un dieu guérisseur dans la mythologie grecque, puis une épiclèse d'Apollon, mais le nom recoupe par la suite celui d'un chant à l'honneur de ce dernier. Ce type de chant sera ensuite utilisé pour louer d'autres dieux puis finalement utilisé en l'honneur d'êtres humains. Les premiers exemples de péan en tant que chant solennel et collectif à Apollon, en imploration ou en action de grâce se retrouvent dans l'Iliade d'Homère. — (Il., I, 473-474) (fr)
- Peã (em grego: παιάν, παιήων, παιών; romaniz.: paián, paiéon, paión) é um hino ou música, originalmente cantado em honra a Apolo, e parece ser tão antigo quanto o culto a essa divindade. A etimologia da palavra é incerta. Alguns supõem que se originou de Péon, deus da cura, mas nos poemas homéricos é sempre citado como divindade separada, distinta de Apolo. Outros escritores, com ainda menos probabilidade, conectam-na a παίω, "atacar". O peã sempre foi de natureza alegre, e sua melodia e sons expressavam esperança e confiança. O som de ιή parece estar invariavelmente ligado a ele. Foi cantado por várias pessoas, uma das quais provavelmente liderou as outras, e os cantores marcharam adiante ou sentaram-se juntos à mesa. Com base em episódios presentes na Ilíada (Aquiles, após a morte de Hei (pt)
- Пеа́н (грец. παιήων, παιάν, παιών) — хорова пісня-молитва давньогрецької лірики. Первісно пеанами слугували гімни на честь Аполлона, як бога-цілителя, який і сам називався іноді Пеаном, сестри його Артеміди і Асклепія, іншого бога-цілителя. Переносно пеан — хвалебна пісня, гімн. Найдавнішим місцем процвітання пеанів був, вірогідно, Крит. На материк Греції цей рід поезії був перенесений поетом . Пеан або пеон, в античній метриці, є віршова чотирискладова стопа (один довгий і три короткі: ¯ ˘ ˘ ˘). (uk)
|
