| dbo:abstract
|
- الكوآن (بالرسم الياباني 公案 المشتق من رسم صيني الأصل بلفظ مقارب) هو قصة أو حوار أو سؤال أو مسألة أو جملة أو لغز أو معضلة غالباً من تراث السلف البوذي في الصين القديمة يُستخدم في ممارسة بوذية زن لإثارة الذهن ولتمرين أو اختبار تقدم الطالب في بوذية زن. يمكن تعريف الكوآن على أنه تدريب ذهني على موضوع للتأمل يلقيه المعلم البوذي على المتدرب (المريد)، ويطلب منه العودة بالإجابة بعد تأمل، ليدفعه إلى ترك طرق التفكير المعتادة مثل المنطق والمقارنة وتجربة طرق أخرى للاتجاه إلى صلب الموضوع وهو غالباً الهدف النهائي للبوذية أي الاستنارة. (ar)
- Un koan (en japonès kōan, del xinès 公案; pinyin gōng'àn; coreà 공안 kong'an; vietnamita công án) és, en la tradició zen, un problema que el mestre planteja al novici per comprovar els seus progressos. Moltes vegades el koan sembla un problema absurd, il·lògic o banal. Per resoldre'l el novici ha de deslligar-se del pensament racional i augmentar el seu nivell de consciència per endevinar allò que en realitat li està preguntant el mestre, que transcendeix al sentit literal de les paraules. (ca)
- Kóan (japonsky 公案, čínsky gong´an, korejsky kong-an) je krátký iracionální příběh obsahující nelogickou „hádanku“, která osvobozuje mysl od zavedených konceptů a umožňuje ji zakusit okamžik "před myšlením". Název pochází z nejznámější sbírky čínských zenových kóanů Brána bez dveří, čínsky Wumenguan (無門關 [Wúménguān](pchin-jin)/[Wu-men-kuan] (O. Švarný)), sinojaponsky Mumonkan (無門関 [Mumonkan]). Sbírka sestává ze čtyřiceti osmi „případů“ (původní význam čínského termínu gong´an, sinojaponského kóan; 公案) s autorovým často paradoxním nebo ironickým komentářem a závěrečným čtyřverším, gáthou. Autorem sbírky byl mnich a učitel (1183–1260). (cs)
- Ein Kōan (jap. 公案; chinesisch 公案, Pinyin gōng'àn, W.-G. kung-an – „Öffentlicher Aushang“; hgl. 공안, gong-an; andere gebräuchliche Transkriptionen aus dem Koreanischen: Kung-an, Kungan; viet. công án) ist im chinesischen Chan- bzw. japanischen Zen-Buddhismus eine kurze Anekdote oder Sentenz, die eine beispielhafte Handlung oder Aussage eines Zen-Meisters, ganz selten auch eines Zen-Schülers, darstellt. Verlauf und Pointen dieser speziellen Anekdoten wirken auf den Laien meist vollkommen paradox, unverständlich oder sinnlos. In der Folge kommt es manchmal zur fehlerhaften Übertragung des Begriffs Kōan auf andere unsinnige Kurzgeschichten. Die Vorläufer der Kōans waren berühmte Fragen und Antworten zwischen Meister und Schüler während der frühen Tang- und Song-Zeit, Fragmente einiger buddhistischer Sutras, bedeutungsvolle Reden von Chan-Meistern und Anekdoten über diese Meister. Trotz ihrer vordergründigen Unvernünftigkeit und Sinnlosigkeit verfügen sie über einen historischen Kern, der auch intellektuell nachvollziehbar ist und Aspekte der Chan-Philosophie ausdrückt. Im Chan und Zen werden Kōans als Meditationsobjekte benutzt. Das bekannteste Kōan, das inzwischen auch im Westen Allgemeingut geworden ist, ist die Frage nach dem Geräusch einer einzelnen klatschenden Hand (Hakuins Sekishu, von Meister Hakuin Ekaku). (de)
- La koano estas zena paradoksa pensa ekzerco pri nesolvebla problemo per racieco kaj per intelekto. Laŭ tiu religia tradicio, per tio, oni forigu la limon inter la konscia kaj la nekonscia en la psiko, ĉar ĝi subite iluminas la menson. Fama koano estas: «Du manoj aplaŭdas kaj ekzistas sono; kio estas la sono per unu mano?». Tio estas parola tradicio el la zenisto, Hakuin Ekaku (1686-1769). Koano estas japane kōan, ĉine 公案 gōng-àn, koree gong'an, vjetname công án. (eo)
- Kōan (japonieraz: 公案) (txinera tradizionalez: 公案; pinyinez: gōng'àn; koreeraz: 공안 (kong'an); vietnameraz: công án) zen tradizioan, maisuak ikasleari proposatzen dion problema da, haren aurrerapenak egiaztatzeko erabiltzen duena. Askotan badirudi kōana zentzugabea dela, logikarik gabekoa edo hutsala. Irtenbidea aurkitzeko ikasleak arrazoibidetik askatu eta bere kontzientzia maila handitu behar du, maisuak benetan zer galdetu nahi izan dion susmatzeko, hitzez hitzeko esanahitik haratuago. Agian kōanik ospetsuena ahozko tradizioaren arabera (1686-1769) kōan tradizioa Japonen berreskuratu zuenari zor zaio. Maisuak esku-zarta bat egin eta hauxe dio: "Hona hemen bi eskuen hotsa; zein da esku bakar baten hotsa?". Mendebaldean erantzun oker asko eman zaizkio, hala nola kriskitin egitea, eskua airean mugitzean sortzen den isiltasuna, irakasleari zaplazteko bat ematea, etab. Kōanak edo elezaharretako pertsonaien esan eta eginetatik sortuak dira, eskuarki Bodhidharmaren leinutik etortzeagatik irakasteko autoritatea dutenetatik. Kōanak pertsona horien edo esnatzea islatzen dute, eta pentsabide diskurtsibo logiko-arrazionala eten eta buru-shocka sortzea dute helburu, kontzientzia (esnatzea) handitzeko. Zen maisuek kōanak maiz esan eta iruzkintzen dituzte, eta batzuetan kōanetan kontzentratzen dira euren meditazio aldietan. Irakasleek kōanak erabil ditzakete ikasleen aurrerapenak neurtzeko eta dotrina ulertzen duten eta esnatzea sentitu duten ala ez egiaztatzeko. Erantzunak ahoz eman daitezke, baina baita keinuz edo ekintzen bitartez ere. Mendebaldeko kulturan kōan izena batzuetan erantzunik ez duten galderei edota zentzurik ez duten esanei ematen zaie. Hala ere, zen monje batentzat kōana ez da zentzurik ez duen zerbait, eta zen maisuek erantzun egokia espero dute kōan bat esaten dutenean. Kōana ez da asmakizun bat, eta, nahiz literaturan erantzun ortodoxoak egon, kōana noiz esaten den eta horren arabera erantzun egokia bat edo bestea izan daiteke. Maisuak ez du nahi ikasleak erantzun zuzena jakitea, baizik eta zen filosofian egin dituen aurrerapenak egiaztatu nahi ditu eta eguneroko bizitzan aplikatzen duen ala ez. (eu)
- A kōan (公案) (/ˈkoʊæn, -ɑːn/; Chinese: 公案; pinyin: gōng'àn, [kʊ́ŋ ân]; Korean: 화두, hwadu; Vietnamese: công án) is a story, dialogue, question, or statement which is used in Zen practice to provoke the "great doubt" and to practice or test a student's progress in Zen. (en)
- Un kōan (公案; japonés: kōan, del chino: gōng'àn) es, en la tradición zen, un problema que el maestro plantea al alumno para comprobar sus progresos. Muchas veces el kōan parece un problema absurdo (véase: aporía), ilógico o banal. Para resolverlo el novicio debe desligarse del pensamiento racional común para así entrar en un sentido racional más elevado y así aumentar su nivel de conciencia para intuir lo que en realidad le está preguntando el maestro, que trasciende al sentido literal de las palabras. Quizá el kōan más famoso es aquel en el que el maestro hace un palmoteo y dice: "Este el sonido de dos manos, ¿cuál es el sonido de una sola mano?" (según tradición oral atribuida a Hakuin Ekaku, 1686-1769, considerado el recuperador de la tradición de los kōan en Japón). Este kōan también es famoso en la cultura occidental por habérsele dado un buen número de respuestas espurias o incorrectas tales como: chasquear los dedos, el silencio de mover una mano en el aire, darle una bofetada al profesor, poner la mano debajo de la axila para hacer ruidos obscenos, etc. Otro kōan famoso es: "Cuando un árbol cae en un bosque, ¿hace ruido si no hay nadie para escucharlo?". (es)
- Un kōan (transcription du japonais : こうあん, prononciation japonaise on'yomi du terme chinois : 公案, gōng'àn, littéralement : « arrêt faisant jurisprudence »), ou koan, est une brève anecdote ou un court échange entre un maître et son disciple, absurde, énigmatique ou paradoxal, ne sollicitant pas la logique ordinaire, utilisée dans certaines écoles du bouddhisme chan (appelé son en Corée, zen au Japon ou thiền au Viet Nam). Un hua tou (terme chinois ; japonais : wato) est semblable mais ne consiste qu'en une courte phrase, parfois issue d'un kōan. Selon le dictionnaire encyclopédique chinois Cihai publié en 1936, le kōan est un objet de méditation qui serait susceptible de produire le satori ou encore de permettre le discernement entre l'éveil et l’égarement. Le terme gōng'àn est emprunté au vocabulaire juridique de la Chine ancienne. Voisin du sens d'ukase, il désignait les décisions officielles des bureaux gouvernementaux qui faisaient force de loi. Aujourd’hui les kōan sont l'un des principaux outils d'enseignement et de discipline de la tradition Rinzai. La tradition Sōtō a donné plus d'importance à la seule posture assise dite zazen qui repose sur l'enseignement de Dogen. (fr)
- 간화선(看話禪)의 '간(看)'이란 잘 살펴 본다는 의미이며, '화(話)'란 화두(話頭)를 말한다. 즉, 화두를 살펴 깨달음을 얻는 하나의 방편이다. 이는 송대에 임제종(臨濟宗)의 전통을 이은 대혜종고 선사가 제창한 방법으로 오로지 화두만을 보는것으로 수행 방편을 삼았다. 조동종(曹洞宗)의 묵조선(默照禪)에 반대하는 대혜종고 선사의 활약에 힘입어 간화선은 임제종의 전통적인 수행법이 되었다. 한반도에서는 고려시대에 보조국사 지눌의 <간화결의론>에 의해 전파되었고,임제종의 전통을 직접 이어받은 태고보우 국사를 통해 현재까지 선수행의 전통으로 보존되어 내려오고 있다. (ko)
- 公案（こうあん） 1.
* 中国で、古代から近世までの役所が発行した文書。調書・裁判記録・判例など。唐代の通語「公府の案牘（あんとく）」に由来する。 2.
* 禅宗において雲水が修行するための課題として、老師（師匠）から与えられる問題である。この項目で記述する。 公案（こうあん）とは、禅宗における問答、または問題をいう。禅宗で修行僧が参究する課題である。すぐれた禅者の言葉、動作などを記録して、坐禅しようとする者に与え、悟りを得る対象とするもので、臨済宗では1千7百則とも言われる。唐末の禅僧（ぼくしゅうどうしょう, 780年〜877年)が、ある参問者に答えて「現成公案（げんじょうこうあん）、你（なんじ）に三十棒を放す」(即決裁判で、三十棒を与えるところを、特に猶予してやる)と言ったことに由来し、師が弟子を試み、または評価する意味の禅語。 法身、機関、言詮、難透などに大別されるが、その他に様々な課題がある。内容はいわゆる禅問答であって、にわかに要領を得ず、解答があるかすら不明なものである。有名な公案として「隻手の声」、「狗子仏性」、「祖師西来意」などがある。 例: 両手を叩くと音がする。では片手の音とはなんだろう。（隻手の声） 公案を通じて、禅の修行者に「東洋的無」を体験させようとしたのは、宋代の五祖法演禅師からで、このころに公案禅（看話禅）が確立しており、公案は「五祖下の暗号密令」と言われることもある。 なお、「公案」の語は、転じて芸道の思案・工夫の意味にも用いられ、世阿弥は能楽論書中に好んで使用している。 (ja)
- Kōan è la pronuncia giapponese dei caratteri cinesi 公案 (pinyin gōng'àn, Wade-Giles kung-an; in coreano 공안 gong-an o kong'an, in vietnamita công án).Il Kōan è un termine proprio del Buddhismo Zen e, nei suoi corrispettivi linguistici, della scuola cinese da cui è derivato, il Buddhismo Chán, e delle rispettive scuole coreane (dette Seon o Sŏn soprattutto nella scuola Jogye jong) e vietnamite (dette Thiền) anch'esse derivate dal Buddhismo Chán. Questo termine indica lo strumento di una pratica meditativa, denominata 看話禪 (cin. kànhuà chán, giapp. kanna zen) propria di queste scuole, consistente in una affermazione paradossale o in un racconto usato per aiutare la meditazione e quindi "risvegliare" una profonda consapevolezza. Di solito narra l'incontro tra un maestro e il suo discepolo nel quale viene rivelata la natura ultima della realtà. (it)
- Koan (jap. kōan, z chiń. gōng’àn, dosłownie publiczny przypadek; wiet. công án) – jedna z metod praktyki buddyzmu zen (chan). Paradoksalne pytanie lub opowieść. (pl)
- Een koan (Chinees: kung-an, letterlijk "publieke zaak") is een korte weergave van een dialoog die kernachtig een aspect van de boeddhistische leer weergeeft en bedoeld is om iemands inzicht in die leer te testen. In het Ch'an en zenboeddhisme worden ze gebruikt om leerlingen inzicht te laten verkrijgen in de ware aard van de eigen geest. (nl)
- Koan (japanska: 公案Kōan?) är en typ av fråga eller svar, som inte har någon förnuftsmässig mening, och som utövare av zenbuddhismen kan meditera över och övervinna. Detta kallas ”koanträning”. Koanträningen syftar till att ge utövaren upplysning, eller till att fördjupa utövarens upplysning. (sv)
- Um koan (公案; japonês: kōan, chinês: gōng-àn, coreano: gong'an, vietnamita: công án) é uma narrativa, diálogo, questão ou afirmação no budismo zen que contém aspectos que são inacessíveis à razão. Desta forma, o koan tem, como objetivo, propiciar a iluminação espiritual do praticante de budismo zen. Um koan famoso é: "Batendo as duas mãos uma na outra, temos um som; qual é o som de uma mão somente?" (tradição oral, atribuída a Hakuin Ekaku, 1686-1769). (pt)
- Коан (яп. 公案 ко:ан, калька кит. 公案, гуньань) — коротке оповідання, питання, діалог, що зазвичай не має логічної підоснови, часто містить алогізми та парадокси, доступні швидше інтуітивному розумінню. Коан — явище специфічне для дзен-буддизму (особливо для школи Ріндзай). Мета коана — надати певного психологічного імпульсу учню для досягнення просвітлення або розуміння суті вчення. Європейським аналогом може служити християнська притча, але коан в жодному разі не слід перекладати, або розуміти так, оскільки ні мораль, ні релігія майже ніколи не мають відношення до суті будь-якого окремо взятого коана. (uk)
- Коа́н (ко:ан, японская калька кит. 公案, гунъань) — короткое повествование, вопрос, диалог, обычно не имеющие логической подоплёки, зачастую содержащие алогизмы и парадоксы, доступные скорее интуитивному пониманию. Коан — явление, специфическое для дзэн-буддизма (в особенности, для школы Риндзай). Цель коана — придать определённый психологический импульс ученику для возможности достижения просветления или понимания сути учения. Европейским аналогом может служить христианская притча, но коан ни в коем случае не следует переводить или понимать так, поскольку ни мораль, ни религия почти никогда не имеют отношения к сути любого отдельно взятого коана. (ru)
- 公案，禪宗術語，指禪宗祖師的一段言行，或是一個小故事，通常是與禪宗祖師開悟過程，或是教學片斷相關。公案的原義為中國古代官府的判决文書，臨濟宗以參公案作為一種禪修方式，希望參禪者如法官一樣，判斷古代祖師的案例，以達到開悟。大慧宗杲禪師由公案中，發展出話頭禪法。 收集公案的著名著作有《碧巖錄》、《》、《無門關》、《正法眼藏》、《祖堂集》、《景德傳燈錄》、《五燈會元》以及《》、《指月錄》、《》等。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الكوآن (بالرسم الياباني 公案 المشتق من رسم صيني الأصل بلفظ مقارب) هو قصة أو حوار أو سؤال أو مسألة أو جملة أو لغز أو معضلة غالباً من تراث السلف البوذي في الصين القديمة يُستخدم في ممارسة بوذية زن لإثارة الذهن ولتمرين أو اختبار تقدم الطالب في بوذية زن. يمكن تعريف الكوآن على أنه تدريب ذهني على موضوع للتأمل يلقيه المعلم البوذي على المتدرب (المريد)، ويطلب منه العودة بالإجابة بعد تأمل، ليدفعه إلى ترك طرق التفكير المعتادة مثل المنطق والمقارنة وتجربة طرق أخرى للاتجاه إلى صلب الموضوع وهو غالباً الهدف النهائي للبوذية أي الاستنارة. (ar)
- Un koan (en japonès kōan, del xinès 公案; pinyin gōng'àn; coreà 공안 kong'an; vietnamita công án) és, en la tradició zen, un problema que el mestre planteja al novici per comprovar els seus progressos. Moltes vegades el koan sembla un problema absurd, il·lògic o banal. Per resoldre'l el novici ha de deslligar-se del pensament racional i augmentar el seu nivell de consciència per endevinar allò que en realitat li està preguntant el mestre, que transcendeix al sentit literal de les paraules. (ca)
- Kóan (japonsky 公案, čínsky gong´an, korejsky kong-an) je krátký iracionální příběh obsahující nelogickou „hádanku“, která osvobozuje mysl od zavedených konceptů a umožňuje ji zakusit okamžik "před myšlením". Název pochází z nejznámější sbírky čínských zenových kóanů Brána bez dveří, čínsky Wumenguan (無門關 [Wúménguān](pchin-jin)/[Wu-men-kuan] (O. Švarný)), sinojaponsky Mumonkan (無門関 [Mumonkan]). Sbírka sestává ze čtyřiceti osmi „případů“ (původní význam čínského termínu gong´an, sinojaponského kóan; 公案) s autorovým často paradoxním nebo ironickým komentářem a závěrečným čtyřverším, gáthou. Autorem sbírky byl mnich a učitel (1183–1260). (cs)
- La koano estas zena paradoksa pensa ekzerco pri nesolvebla problemo per racieco kaj per intelekto. Laŭ tiu religia tradicio, per tio, oni forigu la limon inter la konscia kaj la nekonscia en la psiko, ĉar ĝi subite iluminas la menson. Fama koano estas: «Du manoj aplaŭdas kaj ekzistas sono; kio estas la sono per unu mano?». Tio estas parola tradicio el la zenisto, Hakuin Ekaku (1686-1769). Koano estas japane kōan, ĉine 公案 gōng-àn, koree gong'an, vjetname công án. (eo)
- A kōan (公案) (/ˈkoʊæn, -ɑːn/; Chinese: 公案; pinyin: gōng'àn, [kʊ́ŋ ân]; Korean: 화두, hwadu; Vietnamese: công án) is a story, dialogue, question, or statement which is used in Zen practice to provoke the "great doubt" and to practice or test a student's progress in Zen. (en)
- 간화선(看話禪)의 '간(看)'이란 잘 살펴 본다는 의미이며, '화(話)'란 화두(話頭)를 말한다. 즉, 화두를 살펴 깨달음을 얻는 하나의 방편이다. 이는 송대에 임제종(臨濟宗)의 전통을 이은 대혜종고 선사가 제창한 방법으로 오로지 화두만을 보는것으로 수행 방편을 삼았다. 조동종(曹洞宗)의 묵조선(默照禪)에 반대하는 대혜종고 선사의 활약에 힘입어 간화선은 임제종의 전통적인 수행법이 되었다. 한반도에서는 고려시대에 보조국사 지눌의 <간화결의론>에 의해 전파되었고,임제종의 전통을 직접 이어받은 태고보우 국사를 통해 현재까지 선수행의 전통으로 보존되어 내려오고 있다. (ko)
- Koan (jap. kōan, z chiń. gōng’àn, dosłownie publiczny przypadek; wiet. công án) – jedna z metod praktyki buddyzmu zen (chan). Paradoksalne pytanie lub opowieść. (pl)
- Een koan (Chinees: kung-an, letterlijk "publieke zaak") is een korte weergave van een dialoog die kernachtig een aspect van de boeddhistische leer weergeeft en bedoeld is om iemands inzicht in die leer te testen. In het Ch'an en zenboeddhisme worden ze gebruikt om leerlingen inzicht te laten verkrijgen in de ware aard van de eigen geest. (nl)
- Koan (japanska: 公案Kōan?) är en typ av fråga eller svar, som inte har någon förnuftsmässig mening, och som utövare av zenbuddhismen kan meditera över och övervinna. Detta kallas ”koanträning”. Koanträningen syftar till att ge utövaren upplysning, eller till att fördjupa utövarens upplysning. (sv)
- Um koan (公案; japonês: kōan, chinês: gōng-àn, coreano: gong'an, vietnamita: công án) é uma narrativa, diálogo, questão ou afirmação no budismo zen que contém aspectos que são inacessíveis à razão. Desta forma, o koan tem, como objetivo, propiciar a iluminação espiritual do praticante de budismo zen. Um koan famoso é: "Batendo as duas mãos uma na outra, temos um som; qual é o som de uma mão somente?" (tradição oral, atribuída a Hakuin Ekaku, 1686-1769). (pt)
- Коан (яп. 公案 ко:ан, калька кит. 公案, гуньань) — коротке оповідання, питання, діалог, що зазвичай не має логічної підоснови, часто містить алогізми та парадокси, доступні швидше інтуітивному розумінню. Коан — явище специфічне для дзен-буддизму (особливо для школи Ріндзай). Мета коана — надати певного психологічного імпульсу учню для досягнення просвітлення або розуміння суті вчення. Європейським аналогом може служити християнська притча, але коан в жодному разі не слід перекладати, або розуміти так, оскільки ні мораль, ні релігія майже ніколи не мають відношення до суті будь-якого окремо взятого коана. (uk)
- 公案，禪宗術語，指禪宗祖師的一段言行，或是一個小故事，通常是與禪宗祖師開悟過程，或是教學片斷相關。公案的原義為中國古代官府的判决文書，臨濟宗以參公案作為一種禪修方式，希望參禪者如法官一樣，判斷古代祖師的案例，以達到開悟。大慧宗杲禪師由公案中，發展出話頭禪法。 收集公案的著名著作有《碧巖錄》、《》、《無門關》、《正法眼藏》、《祖堂集》、《景德傳燈錄》、《五燈會元》以及《》、《指月錄》、《》等。 (zh)
- Ein Kōan (jap. 公案; chinesisch 公案, Pinyin gōng'àn, W.-G. kung-an – „Öffentlicher Aushang“; hgl. 공안, gong-an; andere gebräuchliche Transkriptionen aus dem Koreanischen: Kung-an, Kungan; viet. công án) ist im chinesischen Chan- bzw. japanischen Zen-Buddhismus eine kurze Anekdote oder Sentenz, die eine beispielhafte Handlung oder Aussage eines Zen-Meisters, ganz selten auch eines Zen-Schülers, darstellt. Das bekannteste Kōan, das inzwischen auch im Westen Allgemeingut geworden ist, ist die Frage nach dem Geräusch einer einzelnen klatschenden Hand (Hakuins Sekishu, von Meister Hakuin Ekaku). (de)
- Kōan (japonieraz: 公案) (txinera tradizionalez: 公案; pinyinez: gōng'àn; koreeraz: 공안 (kong'an); vietnameraz: công án) zen tradizioan, maisuak ikasleari proposatzen dion problema da, haren aurrerapenak egiaztatzeko erabiltzen duena. Askotan badirudi kōana zentzugabea dela, logikarik gabekoa edo hutsala. Irtenbidea aurkitzeko ikasleak arrazoibidetik askatu eta bere kontzientzia maila handitu behar du, maisuak benetan zer galdetu nahi izan dion susmatzeko, hitzez hitzeko esanahitik haratuago. (eu)
- Un kōan (公案; japonés: kōan, del chino: gōng'àn) es, en la tradición zen, un problema que el maestro plantea al alumno para comprobar sus progresos. Muchas veces el kōan parece un problema absurdo (véase: aporía), ilógico o banal. Para resolverlo el novicio debe desligarse del pensamiento racional común para así entrar en un sentido racional más elevado y así aumentar su nivel de conciencia para intuir lo que en realidad le está preguntando el maestro, que trasciende al sentido literal de las palabras. (es)
- Un kōan (transcription du japonais : こうあん, prononciation japonaise on'yomi du terme chinois : 公案, gōng'àn, littéralement : « arrêt faisant jurisprudence »), ou koan, est une brève anecdote ou un court échange entre un maître et son disciple, absurde, énigmatique ou paradoxal, ne sollicitant pas la logique ordinaire, utilisée dans certaines écoles du bouddhisme chan (appelé son en Corée, zen au Japon ou thiền au Viet Nam). Un hua tou (terme chinois ; japonais : wato) est semblable mais ne consiste qu'en une courte phrase, parfois issue d'un kōan. (fr)
- Kōan è la pronuncia giapponese dei caratteri cinesi 公案 (pinyin gōng'àn, Wade-Giles kung-an; in coreano 공안 gong-an o kong'an, in vietnamita công án).Il Kōan è un termine proprio del Buddhismo Zen e, nei suoi corrispettivi linguistici, della scuola cinese da cui è derivato, il Buddhismo Chán, e delle rispettive scuole coreane (dette Seon o Sŏn soprattutto nella scuola Jogye jong) e vietnamite (dette Thiền) anch'esse derivate dal Buddhismo Chán. Questo termine indica lo strumento di una pratica meditativa, denominata 看話禪 (cin. kànhuà chán, giapp. kanna zen) propria di queste scuole, consistente in una affermazione paradossale o in un racconto usato per aiutare la meditazione e quindi "risvegliare" una profonda consapevolezza. Di solito narra l'incontro tra un maestro e il suo discepolo nel q (it)
- 公案（こうあん） 1.
* 中国で、古代から近世までの役所が発行した文書。調書・裁判記録・判例など。唐代の通語「公府の案牘（あんとく）」に由来する。 2.
* 禅宗において雲水が修行するための課題として、老師（師匠）から与えられる問題である。この項目で記述する。 公案（こうあん）とは、禅宗における問答、または問題をいう。禅宗で修行僧が参究する課題である。すぐれた禅者の言葉、動作などを記録して、坐禅しようとする者に与え、悟りを得る対象とするもので、臨済宗では1千7百則とも言われる。唐末の禅僧（ぼくしゅうどうしょう, 780年〜877年)が、ある参問者に答えて「現成公案（げんじょうこうあん）、你（なんじ）に三十棒を放す」(即決裁判で、三十棒を与えるところを、特に猶予してやる)と言ったことに由来し、師が弟子を試み、または評価する意味の禅語。 法身、機関、言詮、難透などに大別されるが、その他に様々な課題がある。内容はいわゆる禅問答であって、にわかに要領を得ず、解答があるかすら不明なものである。有名な公案として「隻手の声」、「狗子仏性」、「祖師西来意」などがある。 例: 両手を叩くと音がする。では片手の音とはなんだろう。（隻手の声） なお、「公案」の語は、転じて芸道の思案・工夫の意味にも用いられ、世阿弥は能楽論書中に好んで使用している。 (ja)
- Коа́н (ко:ан, японская калька кит. 公案, гунъань) — короткое повествование, вопрос, диалог, обычно не имеющие логической подоплёки, зачастую содержащие алогизмы и парадоксы, доступные скорее интуитивному пониманию. (ru)
|
