| dbo:abstract
|
- L'oktoekhos o octoecos o és un sistema d'escriptura musical compost per 8 modes, provinents de la pràctica del cant litúrgic grec. Aquest sistema també estructura els modes del cant gregorià. (ca)
- Οκτώηχος, ή Οκτάηχος, ή Οκταηχία (Διεθνώς: Octoechos, Προφορά: Oktōēchos, Νέα Ελληνικά: Οκταηχία, Αρχαία Ελληνικά: Ὀκτώηχος → από το ὀκτώ + ἦχος, Σλάβικα: Октоихъ Οκτώηχ → από το Окто οκτώ + ихъ ήχος, ή Осмогласникъ Οσμογκλάσνικ → από το о́семь οκτώ + гласъ φωνή) είναι το όνομα του μουσικού συστήματος των οκτώ ήχων που χρησιμοποιείται για την σύνθεση εκκλησιαστικών ψαλμών στην Βυζαντινή, Συριακή, Κοπτική, Αρμένικη, Λατινική και Σλάβικη εκκλησία. (el)
- El oktoíjos (Ὀκτώηχος) es un sistema de escritura musical compuesto por 8 modos, provenientes de la práctica del canto litúrgico bizantino (ortodoxo griego). Este sistema también estructura los modos del canto gregoriano. También se encuentra escrito en Europa la forma Octoechos. (es)
- Oktōēchos (here transcribed "Octoechos"; Greek: ὁ Ὀκτώηχος Greek pronunciation: [okˈtóixos]; from ὀκτώ "eight" and ἦχος "sound, mode" called echos; Slavonic: Осмогласие, Osmoglasie from о́смь "eight" and гласъ, Glagolitic: ⰳⰾⰰⱄⱏ, "voice, sound") is the eight-mode system used for the composition of religious chant in Byzantine, Syriac, Armenian, Georgian, Latin and Slavic churches since the Middle Ages. In a modified form the octoechos is still regarded as the foundation of the tradition of monodic chant in the Byzantine Rite today. (en)
- L'octoéchos (du grec: Ὀκτώηχος, les « 8 échos ») est un système de 8 modes développé au Moyen Âge. Initialement appliqué à la musique byzantine, ce cadre a été repris pour la description du plain-chant, plus particulièrement pour la classification des pièces du chant grégorien. Bien que le plain-chant soit clairement modal, sa description théorique est une question ouverte et disputée. Il est probable que dans le millénaire qu'a duré la période productive du chant grégorien, les approches modales ont pu évoluer, conduisant à des pièces de logique variée, voire à des remaniements pour reformuler des pièces archaïques dans le cadre de l'octoéchos. En tant que cadre d'explication, l'octoéchos fait partie de la tradition du chant grégorien : il a été introduit au cours de la réforme carolingienne du plain-chant. Cependant, ce cadre théorique s'oppose aux modalités plus simples, fondées sur quelques cordes-mères (do, mi et parfois ré) qui caractérisent les couches les plus anciennes de tous les répertoires du plain-chant. (fr)
- L'Octoechos (dal greco ὀκτώηχος oktṑēkhos, gli "8 suoni") è il quadro teorico in cui sono descritte le otto forme di . Inizialmente applicate alla musica bizantina, questo quadro è stato utilizzato per la descrizione del canto piano e più particolarmente del canto gregoriano. Benché il canto piano sia chiaramente , la sua descrizione teorica è tuttora una questione aperta e dibattuta. È probabile che nel millennio in cui si è sviluppato il canto gregoriano, gli approcci modali hanno potuto evolvere, conducendo a pezzi di logica varia e a dei rimaneggiamenti per riformulare dei pezzi arcaici nel quadro dell'octoechos. In quanto quadro di spiegazione, l'octoechos fa parte della tradizione del canto gregoriano: vi è stato condotto nel corso della riforma carolingia del canto piano. Pertanto questo quadro teorico si oppone alle modalità più semplici, fondate su poche corde madri (do, mi e talvolta re) che caratterizzano gli strati più antichi di tutti i repertori del canto piano. (it)
- 八調（はっちょう、ギリシア語: οκτοηχος, 英語: Octoechos）とは、正教会の教会音楽で用いられる八種の音階・音楽パターン・祈祷文をいう。ダマスコの克肖者聖イオアンが体系化したとされている。ギリシャ語・英語の"οκτοηχος", "Octoechos"は、八調によって構成される祈祷書「八調經（はっちょうけい・八調経）」をも指す。 ギリシャ系の正教会の語義では、祈祷書である"ギリシア語: οκτοηχος"（オクトイホス）は主日（日曜日）の奉神礼のための、八種の週替りの復活の祈祷文を扱う祈祷書のみを指し、これは"Anastasimatarion"（アナスタシマタリオン）とも呼ばれる。平日にも使われるギリシャ語の祈祷書は"Parakletiki"（パラクレティキ）と呼ばれる。 スラヴ系の正教会の語義では、祈祷書である"Октоих"（オクトイフ）には全ての平日に用いられる祈祷文が含まれており、ギリシャ系正教会のパラクレティキに相当する。 パラクレティキの最終的な形は、9世紀の聖人である聖歌者聖イオシフに拠るところが大きいとされる。 (ja)
- O octoeco ou octoecos, (em grego bizantino: Ὀκτώηχος, transl.: Oktṓēchos – trad.: “oito sons”; em antigo eslavo eclesiástico: Осмогла́сие, transl. Osmoglásie; em latim: octo toni; em armênio/arménio: ութձայնի, transl. owt’jayni/ut῾jayni; em aramaico: ܬܡܢܐ ܪܩܢܐ, transl. təmānē reqneʾ/ṯmōnē rēqnēʾ; em georgiano: ოქტოიხოსი, transl. ok'toikhosi), também conhecido como os oito tons ou oito modos, é o nome coletivo dos sistemas de oito modos musicais utilizados para a composição de canto litúrgico cristão de diversas tradições desde a Idade Média. Apesar de discordâncias liturgiológicas quanto ao surgimento e difusão do octoeco, há consenso quanto à sua origem última na comunidade cristã de Jerusalém, com um sistema de oito modos de origem no modalismo clássico (com possível contribuição da tradição hebreia) sendo adequado a um ciclo semanal óctuplo, provavelmente no século V. O sistema logo se difundiu no Levante e no Cáucaso, onde se desenvolveram tradições autônomas, nomeadamente as do rito sírio ocidental (fundamentadas na Casa dos Tesouros), a do armênio e os cantos polifônicos do antigo rito da Igreja Ortodoxa Georgiana, hoje substituído pelo bizantino. Após uma reforma sabaíta chancelada no Concílio Quinissexto em 692, surgiu oficialmente o octoeco hagiopolitano adotado inicialmente pelo rito bizantino. Este sistema originou os tons salmódicos do canto gregoriano, desenvolvidos no contexto da Renascença Carolíngia no século VIII, e, através das missões cirilo-metodianas, as sementes do que viria a ser o octoeco do canto neumático entre os eslavos orientais. Enquanto os tons salmódicos se solidificaram como principal método de composição do rito latino, posteriormente deixando grande influência tanto na música clássica como na popular, do canto neumático se derivou uma grande família de cantos, alguns com interpretações modais divergentes, em que pese a manutenção do rito bizantino. No século XIX, tornou-se dominante na Rússia o canto dos costumes, fundamentado em escalas maiores e menores ocidentais. No restante do mundo ortodoxo calcedoniano, sob contínua influência do Império Bizantino, o octoeco hagiopolitano passou por sua primeira grande reforma no século XIII, quando se criou o sistema conhecido como octoeco papádico, cujo octoeco teve suas diferenças em relação ao hagiopolitano marcadas no século XVII. O século XIX foi marcado por duas reformas que introduziram o octoeco bizantino, finalmente temperado. O octoeco greco-bizantino, o armênio e uma das nomenclaturas ocidentais dividem os modos em duas categorias, numerando-os dentro de seus respectivos grupos. Outra nomenclatura ocidental, assim como a eslava (inclusive a que mantém o octoeco bizantino), a georgiana (idêntica à eslava) e a síria ocidental, numeram, de formas diferentes, os modos de primeiro a oitavo. Mais outra nomenclatura ocidental, ainda, baseia-se no modalismo clássico. Nos ritos bizantino, sírio ocidental e armênio, como nas origens hagiopolitanas, hinos nos oito modos são alternados em ciclos que se repetem ao longo do ano litúrgico, embora possam ser interrompidos em ocasiões especiais. (pt)
- Осмогла́сие (осьмогла́сие), или окто́их (др.-греч. Ὀκτώηχος, от ὀκτώ «восемь» + ἦχος «голос») — музыкально-теоретическая система, описывающая лады («гласы») в церковной музыке византийской, древнерусской и других (в том числе, позднейших) восточно-христианских традиций. (ru)
- Восьмиголосся (церк.-слов. Осьмогласіє, грец. Ὀκτώηχος, від ὀκτώ «вісім» + ἦχος «голос») — музично-теоретична система, що описує лади літургійної візантійської музики, а також порядок їх використання у літургійній практиці. Являє собою мелодичну та ладову основу богослужбових піснеспівів, яка складає систему з восьми гласів. За Уставом щотижня по черзі послуговуються одним з восьми гласів (на Світлому тижні — щодня). Таким чином утворюється восьмитижневе гласове коло, яке називають гласовий стовп (звідси назва стовповий спів, тобто гласовий спів). Систему гласів — богослужбову книгу Октоїх (Восьмигласник) — упорядкував прп. Іоанн Дамаскін (VIII ст.), а завершив прп. Феодор Студит (ІХ ст.). Витоки осьмогласія сходять до ладів і розспівів давньогрецької музики. В цій системі складали гімни Андрій Критський, Роман Сладкоспівець, та інші майстри. Типологічно осьмогласся подібне церковним ладам григоріанського співу, ладовій системі вірменської монодії та іншим системам середньовічної християнської музики. За ладовими особливостями, літургійні пісні класифіковані на 8 гласів. Пісні одного гласу співалися протягом тижня, після чого їх змінювали пісні наступні за порядковим номером гласу. Восьмитижневий цикл пісень з 1-го по 8-й глас утворював т.зв. стовп; пісні свят по гласу могли не збігатися з тижневими. Гласи поділялися на основні (автентичні) і непрямі (плагальні). До автентичних належали: дорійський, фригійський, лідійський та міксолідійський. Плагальні будувалися таким чином, що тонікою кожного автентичного ладу був IV ступінь плагального, зберігаючи при цьому початкове значення. (uk)
- 八调（希臘語：ἡ Ὀκτώηχος）,由希腊语ὀκτώ（Octo-八）和ἦχος（Echos-音、调式）两个词组成，是一组由八个调式组成的礼仪圣歌系统。八调最初发源于公元九世纪的君士坦丁堡斯图狄奥斯修道院和巴勒斯坦的玛尔萨巴，八世纪晚期至九世纪早期来自巴勒斯坦地区的希腊文羊皮纸和西奈山手稿最早提到了八调。目前仍在不同礼仪的东方基督教会中被使用着。类似于西方教会的，两者的旋律都遵从的模式。然而，天主教的曲调仅仅是调式的分类，东方教会的八调自身就是在周日时辰礼仪上咏唱的圣歌。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'oktoekhos o octoecos o és un sistema d'escriptura musical compost per 8 modes, provinents de la pràctica del cant litúrgic grec. Aquest sistema també estructura els modes del cant gregorià. (ca)
- Οκτώηχος, ή Οκτάηχος, ή Οκταηχία (Διεθνώς: Octoechos, Προφορά: Oktōēchos, Νέα Ελληνικά: Οκταηχία, Αρχαία Ελληνικά: Ὀκτώηχος → από το ὀκτώ + ἦχος, Σλάβικα: Октоихъ Οκτώηχ → από το Окто οκτώ + ихъ ήχος, ή Осмогласникъ Οσμογκλάσνικ → από το о́семь οκτώ + гласъ φωνή) είναι το όνομα του μουσικού συστήματος των οκτώ ήχων που χρησιμοποιείται για την σύνθεση εκκλησιαστικών ψαλμών στην Βυζαντινή, Συριακή, Κοπτική, Αρμένικη, Λατινική και Σλάβικη εκκλησία. (el)
- El oktoíjos (Ὀκτώηχος) es un sistema de escritura musical compuesto por 8 modos, provenientes de la práctica del canto litúrgico bizantino (ortodoxo griego). Este sistema también estructura los modos del canto gregoriano. También se encuentra escrito en Europa la forma Octoechos. (es)
- Oktōēchos (here transcribed "Octoechos"; Greek: ὁ Ὀκτώηχος Greek pronunciation: [okˈtóixos]; from ὀκτώ "eight" and ἦχος "sound, mode" called echos; Slavonic: Осмогласие, Osmoglasie from о́смь "eight" and гласъ, Glagolitic: ⰳⰾⰰⱄⱏ, "voice, sound") is the eight-mode system used for the composition of religious chant in Byzantine, Syriac, Armenian, Georgian, Latin and Slavic churches since the Middle Ages. In a modified form the octoechos is still regarded as the foundation of the tradition of monodic chant in the Byzantine Rite today. (en)
- 八調（はっちょう、ギリシア語: οκτοηχος, 英語: Octoechos）とは、正教会の教会音楽で用いられる八種の音階・音楽パターン・祈祷文をいう。ダマスコの克肖者聖イオアンが体系化したとされている。ギリシャ語・英語の"οκτοηχος", "Octoechos"は、八調によって構成される祈祷書「八調經（はっちょうけい・八調経）」をも指す。 ギリシャ系の正教会の語義では、祈祷書である"ギリシア語: οκτοηχος"（オクトイホス）は主日（日曜日）の奉神礼のための、八種の週替りの復活の祈祷文を扱う祈祷書のみを指し、これは"Anastasimatarion"（アナスタシマタリオン）とも呼ばれる。平日にも使われるギリシャ語の祈祷書は"Parakletiki"（パラクレティキ）と呼ばれる。 スラヴ系の正教会の語義では、祈祷書である"Октоих"（オクトイフ）には全ての平日に用いられる祈祷文が含まれており、ギリシャ系正教会のパラクレティキに相当する。 パラクレティキの最終的な形は、9世紀の聖人である聖歌者聖イオシフに拠るところが大きいとされる。 (ja)
- Осмогла́сие (осьмогла́сие), или окто́их (др.-греч. Ὀκτώηχος, от ὀκτώ «восемь» + ἦχος «голос») — музыкально-теоретическая система, описывающая лады («гласы») в церковной музыке византийской, древнерусской и других (в том числе, позднейших) восточно-христианских традиций. (ru)
- 八调（希臘語：ἡ Ὀκτώηχος）,由希腊语ὀκτώ（Octo-八）和ἦχος（Echos-音、调式）两个词组成，是一组由八个调式组成的礼仪圣歌系统。八调最初发源于公元九世纪的君士坦丁堡斯图狄奥斯修道院和巴勒斯坦的玛尔萨巴，八世纪晚期至九世纪早期来自巴勒斯坦地区的希腊文羊皮纸和西奈山手稿最早提到了八调。目前仍在不同礼仪的东方基督教会中被使用着。类似于西方教会的，两者的旋律都遵从的模式。然而，天主教的曲调仅仅是调式的分类，东方教会的八调自身就是在周日时辰礼仪上咏唱的圣歌。 (zh)
- L'octoéchos (du grec: Ὀκτώηχος, les « 8 échos ») est un système de 8 modes développé au Moyen Âge. Initialement appliqué à la musique byzantine, ce cadre a été repris pour la description du plain-chant, plus particulièrement pour la classification des pièces du chant grégorien. (fr)
- L'Octoechos (dal greco ὀκτώηχος oktṑēkhos, gli "8 suoni") è il quadro teorico in cui sono descritte le otto forme di . Inizialmente applicate alla musica bizantina, questo quadro è stato utilizzato per la descrizione del canto piano e più particolarmente del canto gregoriano. (it)
- O octoeco ou octoecos, (em grego bizantino: Ὀκτώηχος, transl.: Oktṓēchos – trad.: “oito sons”; em antigo eslavo eclesiástico: Осмогла́сие, transl. Osmoglásie; em latim: octo toni; em armênio/arménio: ութձայնի, transl. owt’jayni/ut῾jayni; em aramaico: ܬܡܢܐ ܪܩܢܐ, transl. təmānē reqneʾ/ṯmōnē rēqnēʾ; em georgiano: ოქტოიხოსი, transl. ok'toikhosi), também conhecido como os oito tons ou oito modos, é o nome coletivo dos sistemas de oito modos musicais utilizados para a composição de canto litúrgico cristão de diversas tradições desde a Idade Média. (pt)
- Восьмиголосся (церк.-слов. Осьмогласіє, грец. Ὀκτώηχος, від ὀκτώ «вісім» + ἦχος «голос») — музично-теоретична система, що описує лади літургійної візантійської музики, а також порядок їх використання у літургійній практиці. Являє собою мелодичну та ладову основу богослужбових піснеспівів, яка складає систему з восьми гласів. За Уставом щотижня по черзі послуговуються одним з восьми гласів (на Світлому тижні — щодня). Таким чином утворюється восьмитижневе гласове коло, яке називають гласовий стовп (звідси назва стовповий спів, тобто гласовий спів). Систему гласів — богослужбову книгу Октоїх (Восьмигласник) — упорядкував прп. Іоанн Дамаскін (VIII ст.), а завершив прп. Феодор Студит (ІХ ст.). (uk)
|
