| dbo:abstract
|
- La nomotética significa, etimológicamente, «proposición de la ley», y se usa en filosofía, antropología, sociología y psicología con diferentes significados. (es)
- Nomothetic literally means "proposition of the law" (Greek derivation) and is used in philosophy, psychology, and law with differing meanings. (en)
- L'espressione approccio nomotetico vuole significare il modo di impostare una ricerca conoscitiva che miri alla scoperta di un assetto normativo della realtà regolata quindi nel suo complesso da leggi universali: da qui deriva la tendenza dello studioso nomotetico alla cioè alla unicità delle definizioni per cui, prendendo in considerazione vari casi di un campione, si cerca di coglierne gli elementi di comunanza per dedurne quelle regole generali che possano spiegarne le costanti di ripetitività e riproducibilità, condizioni tipiche, ad esempio, della validità del metodo sperimentale. L'aggettivo "nomotetico" deriva dal greco nomothetikós, nel senso di legislativo, riferito cioè al "nomoteta" (in greco antico: νομοθέτης, nomothétes) che nell'antica Grecia era il nome dei legislatori. La tradizione indica come nomoteti (in greco antico: νομοθέται, nomothétai) i primi legislatori italioti e sicelioti (it)
- Nomotético literalmente significa "proposição da lei" (derivação grega) e é usada em filosofia (veja também ), psicologia e direito com significados diferentes. Em psicologia, medições nomotéticas são contrastadas com aquelas ou , na qual as nomotéticas são aquelas medições observadas numa amostra relativamente grande e possui um caráter mais geral; enquanto que a abordagem idiográfica está relacionada com casos mais singulares, tal qual num estudo de caso. (pt)
- Nomotetyzm (gr. nómos — prawo, thetós – ustanowiony) – poszukiwanie ogólnych, uniwersalnych (tzn. ahistorycznych) praw rządzących społecznym funkcjonowaniem jednostek (wzorowany na dziewiętnastowiecznych naukach przyrodniczych). Nauki nomotetyczne, zajmowały się formułowaniem praw naukowych, w opozycji do nauk idiograficznych, opisujących i wyjaśniających jednostkowe fakty. Przedstawicielami tego poglądu byli Wilhelm Windelband, Heinrich Rickert. W ekonomii podejście nomotetyczne reprezentuje szkoła austriacka, założona przez Carla Mengera. (pl)
- Номотетика, номотетический подход или метод (от др.-греч. νόμος — закон + корень θη- — полагать, устанавливать) − 1) в учении Канта способ «законодательной» деятельности разума в установлении им законов и правил познания; 2) в неокантианстве баденской школы — метод естественных наук, направленный на выявление общих закономерностей, генерализующий общие тенденции науки. Понятие введено Вильгельмом Виндельбандом, подробно описано Генрихом Риккертом, усматривавшим вслед за Кантом предмет естествознания в природе как бытии вещей, т.к. оно определено общими законами. Номотетический метод противопоставляется идиографическому, направленному на выявление в изучаемом объекте его уникальности (последним, по мнению Риккерта, должны пользоваться науки, исследующие единичные, особенные феномены, такие как, например, история). В XX веке появляется целый ряд литературоведческих теорий, применяющих именно номотетический подход, реализуя принцип филологии как точной науки. К таким теориям относят структурализм (см. статью Ю. М. Лотмана «Литературоведение должно быть наукой»), опоязовский и неопоязовский (например, Борис Ярхо), а также номотетическую традицию современной американской филологии. (ru)
- Номотетичний метод — 1) у вченні Канта спосіб «законодавчої» діяльності розуму у встановленні ним законів і правил пізнання;2) в неокантіанстві баденської школи - метод природничих наук, спрямований на виявлення загальних закономірностей, загальних тенденцій науки. Поняття введено Вільгельмом Віндельбандом, докладно описано Генріхом Ріккертом, який вбачав слідом за Кантом предмет природознавства в природі як бутті речей, тому що воно визначено загальними законами. Номотетичному методу протиставляється ідіографічний, спрямований на виявлення в досліджуваному об'єкті його унікальності (останнім, на думку Ріккерта, повинні користуватися науки, що досліджують одиничні, особливі феномени, такі як, наприклад, історія). У XX столітті з'являється цілий ряд літературознавчих теорій, які застосовують саме номотетичний підхід, реалізуючи принцип філології як точної науки. До таких теорій відносять структуралізм . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La nomotética significa, etimológicamente, «proposición de la ley», y se usa en filosofía, antropología, sociología y psicología con diferentes significados. (es)
- Nomothetic literally means "proposition of the law" (Greek derivation) and is used in philosophy, psychology, and law with differing meanings. (en)
- Nomotético literalmente significa "proposição da lei" (derivação grega) e é usada em filosofia (veja também ), psicologia e direito com significados diferentes. Em psicologia, medições nomotéticas são contrastadas com aquelas ou , na qual as nomotéticas são aquelas medições observadas numa amostra relativamente grande e possui um caráter mais geral; enquanto que a abordagem idiográfica está relacionada com casos mais singulares, tal qual num estudo de caso. (pt)
- Nomotetyzm (gr. nómos — prawo, thetós – ustanowiony) – poszukiwanie ogólnych, uniwersalnych (tzn. ahistorycznych) praw rządzących społecznym funkcjonowaniem jednostek (wzorowany na dziewiętnastowiecznych naukach przyrodniczych). Nauki nomotetyczne, zajmowały się formułowaniem praw naukowych, w opozycji do nauk idiograficznych, opisujących i wyjaśniających jednostkowe fakty. Przedstawicielami tego poglądu byli Wilhelm Windelband, Heinrich Rickert. W ekonomii podejście nomotetyczne reprezentuje szkoła austriacka, założona przez Carla Mengera. (pl)
- L'espressione approccio nomotetico vuole significare il modo di impostare una ricerca conoscitiva che miri alla scoperta di un assetto normativo della realtà regolata quindi nel suo complesso da leggi universali: da qui deriva la tendenza dello studioso nomotetico alla cioè alla unicità delle definizioni per cui, prendendo in considerazione vari casi di un campione, si cerca di coglierne gli elementi di comunanza per dedurne quelle regole generali che possano spiegarne le costanti di ripetitività e riproducibilità, condizioni tipiche, ad esempio, della validità del metodo sperimentale. (it)
- Номотетика, номотетический подход или метод (от др.-греч. νόμος — закон + корень θη- — полагать, устанавливать) − 1) в учении Канта способ «законодательной» деятельности разума в установлении им законов и правил познания; 2) в неокантианстве баденской школы — метод естественных наук, направленный на выявление общих закономерностей, генерализующий общие тенденции науки. Понятие введено Вильгельмом Виндельбандом, подробно описано Генрихом Риккертом, усматривавшим вслед за Кантом предмет естествознания в природе как бытии вещей, т.к. оно определено общими законами. Номотетический метод противопоставляется идиографическому, направленному на выявление в изучаемом объекте его уникальности (последним, по мнению Риккерта, должны пользоваться науки, исследующие единичные, особенные феномены, такие (ru)
- Номотетичний метод — 1) у вченні Канта спосіб «законодавчої» діяльності розуму у встановленні ним законів і правил пізнання;2) в неокантіанстві баденської школи - метод природничих наук, спрямований на виявлення загальних закономірностей, загальних тенденцій науки. Поняття введено Вільгельмом Віндельбандом, докладно описано Генріхом Ріккертом, який вбачав слідом за Кантом предмет природознавства в природі як бутті речей, тому що воно визначено загальними законами. Номотетичному методу протиставляється ідіографічний, спрямований на виявлення в досліджуваному об'єкті його унікальності (останнім, на думку Ріккерта, повинні користуватися науки, що досліджують одиничні, особливі феномени, такі як, наприклад, історія). (uk)
|
