| dbo:abstract
|
- Niko Lomouri (Georgian: ნიკო ლომოური; 7 February 1852 – 17 April 1915) was a Georgian writer and educator. Born into an Orthodox priest's family in the village of Arbo near Gori in then-Russian-held Georgia, Lomouri attended theological colleges in Gori, Tbilisi, and, finally, from 1875 to 1879, in Kiev, where he came under the influence of Russian radical populist movement (narodniks) and, in his turn, induced other Georgian students in Kiev, such as Davit Kldiashvili, to begin writing. Back to Georgia, Lomouri had to make a living as a schoolteacher in Tbilisi, Gori, and, eventually, in his own village. Lomouri's poems were first published in the magazine Mnatobi in 1871, but his most resonant work, the story "Flame" (ალი, ali) appeared in the magazine in 1879. The plot dealt with the intimidation and expulsion by the rich of a peasant widow and her son. This was followed by a series of children-oriented stories of peasant life, preaching the need for education. One of these, Qajana, was filmed in Soviet Georgia in 1941. Lomouri also translated some pieces of Lord Byron into Georgian. He died in Gori in 1915. (en)
- Николай (Нико) Иосифович Ломоури (груз. ნიკო იოსების ძე ლომოური; 7 (19) февраля 1852, деревня Арбо, ныне Горийский муниципалитет — 17 (30) апреля 1915, Гори) — грузинский писатель и поэт. (ru)
- Ні́ко Ломоу́рі (груз. ნიკო ლომოური) (* 7 (19) лютого 1852, село Арбо, тепер Горійського району Грузії,— † 30 квітня 1915, Ґорі) — грузинський письменник, перший перекладач творів Тараса Шевченка грузинською мовою. Народився в бідній сім’ї (його батько Йосиф був священиком). Дістав освіту в Київській духовній академії, в Києві ж розпочав літературну діяльність оповіданням «Русалка» (1878), а ще до цієї публікації, 1875 року, надрукував у тбіліській газеті «Дроеба» («დროება», «Часи») серію статей «Голос із монастиря» про життя та побут мешканців Києва. 1879 року, закінчивши академію, повернувся до Грузії. Тридцять років учителював у Тбілісі, потім у Ґорі. В оповіданнях змальовував нужденне життя селян, закликав до просвіти та пробудження національної свідомості («Звідусіль», «Доля нещасних» та ін.). Окремі оповідання адресував дітям («Маленькі друзі», «Каджана»). Перекладав з англійської (Джордж Гордон Байрон), російської (Добролюбов Микола Олександрович), а в п’ятому числі грузинського журналу «Іверія» («ივერია») за 1881 рік опублікував свій переклад поеми Тараса Шевченка «Наймичка», який здійснив ще у Києві в 1875 році. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Николай (Нико) Иосифович Ломоури (груз. ნიკო იოსების ძე ლომოური; 7 (19) февраля 1852, деревня Арбо, ныне Горийский муниципалитет — 17 (30) апреля 1915, Гори) — грузинский писатель и поэт. (ru)
- Niko Lomouri (Georgian: ნიკო ლომოური; 7 February 1852 – 17 April 1915) was a Georgian writer and educator. Born into an Orthodox priest's family in the village of Arbo near Gori in then-Russian-held Georgia, Lomouri attended theological colleges in Gori, Tbilisi, and, finally, from 1875 to 1879, in Kiev, where he came under the influence of Russian radical populist movement (narodniks) and, in his turn, induced other Georgian students in Kiev, such as Davit Kldiashvili, to begin writing. Back to Georgia, Lomouri had to make a living as a schoolteacher in Tbilisi, Gori, and, eventually, in his own village. Lomouri's poems were first published in the magazine Mnatobi in 1871, but his most resonant work, the story "Flame" (ალი, ali) appeared in the magazine in 1879. The plot dealt with the i (en)
- Ні́ко Ломоу́рі (груз. ნიკო ლომოური) (* 7 (19) лютого 1852, село Арбо, тепер Горійського району Грузії,— † 30 квітня 1915, Ґорі) — грузинський письменник, перший перекладач творів Тараса Шевченка грузинською мовою. Народився в бідній сім’ї (його батько Йосиф був священиком). Дістав освіту в Київській духовній академії, в Києві ж розпочав літературну діяльність оповіданням «Русалка» (1878), а ще до цієї публікації, 1875 року, надрукував у тбіліській газеті «Дроеба» («დროება», «Часи») серію статей «Голос із монастиря» про життя та побут мешканців Києва. (uk)
|
