| dbo:abstract
|
- Madonna di Sant'Alessio (Madonna of St. Alexis; Madonna of Intercession) is an icon, probably of Byzantine origin, of the Blessed Virgin now in the Basilica of the Saints Bonifacio and Alexis on the Aventine Hill in Rome, Italy. It is one of the most venerated Christian icons (dated at the 12-13th centuries), attracting many Christian pilgrims of different religious denominations from all over the world as it is considered to be miraculous, according to tradition. Like some other old icons it was believed to have been painted by St Luke the Evangelist from its living subjects. (en)
- Мадонна ди Сант-Алессио или Божия Матерь "Эдесская" (итал. Madonna di Sant' Alessio; Madonna dell' Intercessione ("Заступница", "Покровительница")) — святой образ Богородицы из Эдессы, ныне находящийся в базилике Святых Бонифация и Алексия (Сант-Алессио) на Авентинском холме в Риме. Одна из самых почитаемых христианских икон; считается чудотворной, в связи с чем привлекает массу паломников-христиан различных конфессий и течений со всего мира. Иконографически относится к типу "Агиосоритисса (Параклесис)". По церковному преданию, икону написал евангелист Лука. Л. А. Успенский в книге «Богословие иконы Православной Церкви» пишет: В настоящее время в Русской Церкви насчитывается около десяти икон, приписываемых евангелисту Луке; кроме того, на Афоне и на Западе их существует двадцать одна, из них восемь — в Риме. Конечно, все эти иконы приписываются евангелисту не в том смысле, что они писаны его рукой; ни одна из написанных им самим икон, вероятно, до нас не дошла. Авторство святого евангелиста Луки здесь нужно понимать в том смысле, что иконы эти являются списками (вернее, списками со списков) с икон, писанных когда-то евангелистом <…> И ценность их велика еще и потому, что Лука был тем человеком, кто видел Богородицу воочию при ее жизни, как и Самого Спасителя. Поэтому все иконы, являющиеся последующими списками и списками со списков его икон, так или иначе, несут подлинный божественный отпечаток прижизненного облика Божьей Матери <…> Церковь подчеркивает преемство благодати и силы, присущих всем спискам этих икон, как воспроизводящим (со свойственными им символами) подлинные черты Божией Матери, запечатленные евангелистом Лукой.. Икона, по всей вероятности, имеет Византийское происхождение. Считается, что она была привезена в Рим в 977 году митрополитом , бежавшим от агарян. До этого образ находился долгое время в Эдессе в Храме Пресвятой Богородицы, являя там верующим массу чудес, согласно церковным преданиям, в связи с чем получил широкую известность как Эдесский чудотворный образ Божьей Матери.С этой иконой переплелась судьба одного из самых почитаемых на Руси святых — Святого Алексия, Человека Божия. Как гласит легенда, однажды ночью в Эдесском храме икона начала изливать свет, и Богоматерь, изображённая на ней, заговорила с церковным сторожем-пономарем. Глас Богородицы повелел: «Введи в Мою церковь человека Божия, достойного Царства Небесного; его молитва восходит к Богу, как фимиам благовонный, и Дух Святой почивает на нем, подобно венцу на главе царской». После видения пономарь начал искать человека такой праведной жизни и, не находя, обратился к Богородице за помощью. И вот снова ночью он услышал голос от иконы Богородицы, что человек Божий есть тот самый нищий, который сидит у ворот церковной паперти. К тому времени преподобный Алексий провел уже в Эдессе семнадцать лет, прося милостыню в притворе храма Пресвятой Богородицы. Одет он был всегда в лохмотья, питался только хлебом и водой. Каждую ночь он не спал и молился перед древним чудотворным образом Богоматери — святыней храма. После того как произошло это чудо от иконы, пономарь рассказал всё священникам, и Алексия с почестями ввели в церковь, желая назначить ему соответствующий священный сан. К тому времени молва о святости Алексия уже и так широко распространилась по всей Сирии, а после событий в Храме Богородицы жители Эдессы стали чтить его еще больше. Смущённый оказываемым ему всенародным почтением Алексий, не желая тешить свое тщеславие и гордыню, тайно бежал из Эдессы, намереваясь на корабле переправиться в Тарс. Но корабль попал в бурю и через много дней был прибит к итальянским берегам. Святой Алексий узрел в этом Промысел Божий и вернулся под видом нищего в Рим, откуда был родом и где и закончил через семнадцать лет свои дни в доме своего отца Евфимиана, будучи так никем и не узнанным. А образ Богоматери, перед которым он так усердно молился все семнадцать лет в Эдессе и который явил такое чудо, стали называть "Богоматерь Сант-Алессио". Когда икону привезли в Рим, ее поместили в церкви, названной в честь Алексия, человека Божия, (Сант-Алессио), и где покоятся его мощи. Мадонна ди Сант-Алессио является святой реликвией базилики и украшает собой Капеллу (придел) Святого Причастия (Святых Тайн), созданную в правой части трансепта церкви Сант-Алессио в 1674 году аббатом Анджело Порро. Капелла последовательно была реконструирована во время общей перестройки базилики в 1750—1755 годах, обновлена в 1814 году на средства бывшего испанского короля Карла IV, жившего в Риме после своего удаления из Испании, и тщательно отреставрирована в 1935 году Антонио Муньосом. Икона располагается над алтарём данной Капеллы. Относительно времени создания образа имеются некоторые разногласия. Согласно церковным хроникам, возраст иконы датируется первыми веками нашей эры. Но, несмотря на имеющиеся исторические упоминания об иконе еще в раннехристианскую эпоху, а также манеру написания образа, свойственную этому же периоду, современные исследователи всё же склонны называть наиболее вероятным временем создания иконы более поздний период - XII-XIII века. Хотя имеется вероятность того, что икона просто несколько раз видоизменялась и подновлялась на протяжении веков. Она написана темперой на холсте, закрепленном на доске, по всей видимости из кедра, размером 70 х 40 см. В Италии этот чудотворный образ известен как «Madonna di Edessa» ("Эдесская Мадонна"), «Madonna Avvocata» («Защитница») и «Madonna dell'Intercessione» («Покровительница», "Мадонна-заступница" ). Словом «Intercessione» на итальянский язык обычно переводят русские слова «Покров» и «Покровский» в названии русских церквей, а также в названиях икон русского, греческого или Византийского происхождения. Но в данном случае представлен совершенно другой иконографический тип Богоматери: "Уста малы и сжаты, нижняя часть ланит полнее верхней, десница немного приподнята (в час молитвы); одеяние, как и на всех иконах Её, но рукавчики оторочены золотом в два ряда у самых кистей ручных и пониже их...", — так описывает икону один из многочисленных русских паломников, епископ Порфирий (Успенский), посетивший Рим в 1854 году. По стилистике Эдесская икона полностью следует высокой традиции раннехристианской культуры, еще не разделенной на греческую и латинскую. Она обладает мягким колоритом, а некоторые элементы (асимметричность продолговатого лица, выразительный взгляд, четкий контур рта) указывают на стремление художника придать образу некоторую драматичность. На иконе Божия Матерь изображена без Богомладенца, немного склонённой в правую сторону, словно от тяжести ноши, её правая рука обращена вверх, а левая простёрта к молящимся, что подчёркивает Её непрестанное ходатайство перед Сыном за всех христиан и символизирует ее заступничество. Таким образом, эта икона напоминает образ из деисусного ряда иконостаса православного храма, что указывает на её возможное греческое происхождение. Вообще такой тип изображения Девы Марии был широко распространён как в Константинополе, так и в Риме. Согласно имеющейся в Католической церкви традиции коронования особо чтимых икон, в 1645 году Мадонна ди Сант-Алессио была коронована по папскому указанию (Иннокентий X). Возможно, образ был слегка видоизменен при его короновании. В 1952 году икона была тщательно отреставрирована и очищена по инициативе клириков Сомаски. Спустя шесть десятилетий, в 2014-2015 годах, была проведена очередная уникальная реставрация священного образа специалистами из Римского Института реставрации, после чего икона Богородицы была вновь торжественно возвращена в базилику Св. Алексия. В Риме помимо Мадонны ди Сант-Алессио существует ещё одна похожая икона — образ "Мадонны ди Санта-Мария-ин-Арачели" («Жертвенник Небесный») в базилике Санта-Мария-ин-Арачели на Капитолийском холме. (ru)
- Мадонна ді Сант Алессіо (італ. Madonna di Sant' Alessio; Madonna dell' Intercessione ("Заступниця", "Покровителька")) — святий образ Богородиці з Едесси, нині знаходиться в базиліці Святих Боніфація і Алексія (Сант-Алессіо) на Авентінському пагорбі в Римі. Одна з найбільш шанованих християнських ікон; вважається чудотворною, у зв'язку з чим приваблює безліч паломників-християн різних конфесій і течій зі всього світу. Іконографічно належить до типу "Агіосоритесу (Параклесис)". За церковним переданням, ікону написав євангеліст Лука. Ікона, ймовірно, має Візантійське походження. Вважається, що вона була привезена до Риму в 977 році митрополитом Сергієм Дамаським, який втік від агарян. До цього образ перебував тривалий час в Едессі в Храмі Пресвятої Богородиці, являючи там віруючим масу чудес, згідно з церковним переданням, у зв'язку з чим отримав широку популярність як Едеський чудотворний образ Божої Матері.З цією іконою переплелася доля одного з найбільш шанованих на Русі святих — Святого Олексія, Чоловіка Божого. Як свідчить легенда, одного разу вночі в Едесському храмі ікона почала виливати світло, і Богоматір зображена на ній, заговорила з церковним сторожем-паламарем. Голос Богородиці наказав: «Введи в Мою церкву Божого чоловіка, гідного Царства Небесного; його молитва сходить до Бога, як фіміам благовонний, і Дух Святий спочиває на ньому, подібно до вінця на чолі царському». Після видіння паламар почав шукати людину такою праведного життя і, не знаходячи, звернувся до Богородиці за допомогою. І ось знову вночі він почув голос від ікони Богородиці, що чоловік Божий є той самий жебрак, який сидить біля воріт церковної паперті. До того часу преподобний Олексій провів вже в Едессі сімнадцять років, просячи милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Одягнутий він був завжди у лахміття, харчувався лише хлібом і водою. Кожну ніч він не спав і молився перед древнім чудотворним образом Богоматері — святинею храму. Після того як відбулося це чудо від ікони, паламар розповів усе священикам, і Олексія з почестями ввели до церкви, бажаючи призначити йому відповідний священний сан. До того часу чутка про святості Олексія вже і так широко поширилася по всій Сирії, а після подій у Храмі Богородиці жителі Едеси стали шанувати його ще більше. Збентежений надаються йому всенародною пошаною Олексій, не бажаючи тішити своє марнославство і гординю, таємно втік з Едеси, маючи намір на кораблі переправитися в Тарс. Але корабель потрапив у бурю і через багато днів був прибитий до італійських берегів. Святий Алексій побачив в цьому Промисел Божий і повернувся під виглядом жебрака в Рим, звідки був родом і де і закінчив через сімнадцять років свої дні в будинку свого батька Евфимиана, будучи так ніким і не впізнаним. А образ Богоматері, перед яким він так старанно молився всі сімнадцять років в Едессі і який явив таке диво, стали називати "Богоматір Сант-Алессіо". Коли ікону привезли в Рим, її помістили в церкві, названій на честь Олексія, чоловіка Божого, (Сант-Алессіо), і де спочивають його мощі. Мадонна ді Сант-Алессіо є святою реліквією базиліки і прикрашає собою Капелу (приділ Святого Причастя (Святих Тайн), створену в правій частині трансепту церкви Сант-Алессіо в 1674 році абатом Анджело Порро. Капела послідовно була реконструйована під час загальної перебудови базиліки у 1750-1755 роках, оновлена в 1814 році на кошти колишнього іспанського короля Карла IV, який жив у Римі після виїзду з Іспанії, і ретельно відреставрована в 1935 році Антоніо Муньосом. Ікона розташовується над вівтарем цієї Капели. Щодо часу створення образу є деякі розбіжності. Згідно з церковним хроніками, вік ікони датується першими століттями нашої ери. Але, незважаючи на наявні історичні згадки про ікону ще в ранньохристиянську епоху, а також манеру написання образу, властиву цього ж періоду, сучасні дослідники все ж схильні називати найбільш вірогідним часом створення ікони більш пізній період - XII-XIII століття. Хоча є ймовірність того, що ікона просто кілька разів змінювалася і оновлювалась протягом століть. Вона написана темперою на полотні, закріпленому на дошці, по всій видимості з кедра, розміром 70 х 40 см В Італії цей чудотворний образ відомий як «Madonna di Edessa» ("Едеська Мадонна"), «Madonna Avvocata» («Захисниця») і «Madonna-Intercessione» («Покровителька», "Мадонна-заступниця" ). Словом «Intercessione» на італійську мову зазвичай перекладають українські слова «Покров» і «Покровський» Але в даному випадку представлений зовсім інший іконографічний тип Богоматері: "Уста малі і стиснуті, нижня частина ланіт вище верхньої, правиця трохи піднята (у годину молитви); вбрання, як і на всіх іконах Її, але рукавчики облямовані золотом в два ряди біля кистей ручних і нижче їх...", — так описує ікону один з численних російських паломників, єпископ Порфирій (Успенський), який відвідав Рим у 1854 році. За стилістикою Едеська ікона повністю слідує високим традиціям ранньохристиянської культури, ще не розділеної на грецьку і латинську. Вона володіє м'яким колоритом, а деякі елементи (асиметричність довгастого лиця, виразний погляд, чіткий контур рота) вказують на прагнення художника надати деяку драматичність. На іконі Божа Матір зображена без Богонемовля, трохи похилена в правий бік, немов від тяжкості ноші, її права рука звернена вгору, а ліва простягнутий до вірян, що підкреслює Її невпинне клопотання перед Сином за всіх християн і символізує її заступництво. Таким чином, ця ікона нагадує образ з деісусного ряду іконостасу православного храму, що вказує на її можливе грецьке походження. Взагалі такий тип зображення Діви Марії був широко поширений як у Константинополі, так і в Римі. Згідно з наявною в Католицькій церкві традиції коронування [1] [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] особливо шанованих ікон, в 1645 році Мадонна ді Сант-Алессіо була коронована за папським вказівкою (Інокентій X). Можливо, образ був злегка видозмінений при коронуванні. У 1952 році ікона була ретельно відреставрована і очищена за ініціативою кліриків Сомаску. Через шість десятиліть, в 2014-2015 роках, була проведена чергова унікальна реставрація священного образу фахівцями з Римського Інституту реставрації, після чого ікона Богородиці була знову урочисто повернута в базиліку Св. Алексія. У Римі крім Мадонни ді Сант-Алессіо існує ще одна схожа ікона — образ "Мадонни ді Санта-Марія-ін-Арачелі" («Жертовник Небесний») в базиліці Санта-Марія-ін-Арачелі на Капітолійському пагорбі. (uk)
|
