| dbo:abstract
|
- The Kakhet–Khevsureti rebellion (Georgian: კახეთ-ხევსურეთის აჯანყება) was a rebellion in 1921 against the Bolshevik forces in the Kakheti and Khevsureti regions of Georgia (then the Georgian SSR) following the Red Army invasion of Georgia. The rebellion followed the Svaneti uprising of 1921 and was organized by the Committee for Independence of Georgia and its Military Committee, consisting of the former officers of the Democratic Republic of Georgia. The leader of the movement was Prince Kakutsa Cholokashvili, colonel of the Georgian army, formerly a Polkovnik in the Imperial Russian Army and hero of the Battle of Sarikamish during World War I. Since the spring of 1921 Cholokashvili organized strong militia in Kakheti and Khevsureti from experienced Georgian army personnel and noblemen including , , , , , , , , etc. The militia had a close contact to Catholicos-Patriarch Ambrose and enjoyed the support of the mountainous clans of eastern Georgia. First, the militiamen blocked all the roads to Tusheti, Pshavi, and Khevsureti and after winning the battle in Zhinvali, the army moved in Khevsureti. Notably, the Bolsheviks used vast inexperienced military resources, including combat aviation, against the militiamen and had heavy casualties whereas the casualties of Cholokashvili's force was zero in some cases The rebellion was weakened from disagreement within different political parties of Georgia. For example, Social Democrats thought that Cholokashvili, a nobleman, should not be the leader of a Partisan army. On the other hand, the Bolsheviks arrested and executed supporters of militia in Kartli and Kakheti and moved more army divisions from Grozny. Combination of hostility of Cheka towards the population of Georgia and disagreement between different political parties forced Cholokashvili to escape to the neighboring Chechnya, whence he made several inroads into Georgia, preventing the Bolsheviks from gaining a foothold in the eastern Georgian mountains before joining the major revolt against the Soviets in August 1924. (en)
- Восстание в Кахети-Хевсурети (груз. კახეთ-ხევსურეთის აჯანყება) — восстание против большевистских сил в Кахетии и Хевсурети в 1921 году после вторжения Красной Армии в Грузию. Восстание последовало за Сванетским восстанием 1921 года и было организовано Комитетом за независимость Грузии и его Военным комитетом, состоящим из бывших офицеров Грузинской демократической республики. Лидером движения был князь Какуца Чолокашвили, полковник грузинской армии, бывший полковник русской армии и герой Сарыкамышской битвы во время Первой мировой войны. С весны 1921 года Чолокашвили организовал сильное ополчение в Кахетии и Хевсурети из опытных грузинских военнослужащих и дворян. Ополчение поддерживало тесный контакт с Католикосом-Патриархом Амвросием и пользовалась поддержкой горных кланов восточной Грузии. Сначала ополченцы перекрыли все дороги в Тушетию, Пшавию и Хевсурети, а после победы в битве около Жинвали армия двинулась в Хевсурети. Примечательно, что большевики использовали крупные, но необстрелянные военные ресурсы, в том числе боевую авиацию, против ополченцев и понесли тяжелые потери, в то время как потери отряда Чолокашвили в некоторых случаях были нулевыми. Восстание было ослаблено разногласиями внутри различных политических партий Грузии. Например, социал-демократы считали, что дворянин Чолокашвили не должен быть лидером партизанской армии. С другой стороны, большевики арестовали и казнили сторонников ополчения в Картли и Кахетии и перевели дополнительные армейские дивизии из Грозного. Сочетание враждебности ЧК к населению Грузии и разногласий между различными политическими партиями вынудило Чолокашвили бежать в соседнюю Чечню, откуда он совершил несколько набегов на территорию Грузии, не позволив большевикам закрепиться в восточной части Грузии до 1924 года. (ru)
- Кахетсько-Хевсуретійське повстання (груз. კახეთ-ხევსურეთის აჯანყება) — повстання 1921 року проти більшовицьких сил у Кахетії та Хевсуреті Грузії (тоді Грузинська РСР ) після вторгнення Червоної армії в Грузію. Повстання сталося після повстання в Сванетії 1921 року і було організоване Комітетом незалежності Грузії та його Військовим комітетом, що складався з колишніх офіцерів Демократичної Республіки Грузії. Лідером руху був князь Какуца Чолокашвілі, полковник грузинської армії, колишній полковник Російської імперської армії і герой битви під Сарикаміш під час Першої світової війни. З весни 1921 р. Чолокашвілі організував сильну міліцію в Кахетії та Хевсуреті з досвідчених військовослужбовців грузинської армії та дворян, зокрема М. Лашкарашвілі, Симона Багратіон-Мухранелі, Л. Леквінадзе, С. Андронікашвілі, А. Сумбаташвілі, С. Сумбаташвілі . Вачнадзе, П. Палавандішвілі, Ш. Палавандішвілі та ін. Ополчення тісно контактувало з католікосом-патріархом Амвросієм і користувалося підтримкою гірських кланів Східної Грузії. Спочатку ополченці перекрили всі дороги на Тушеті, Пшаві та Хевсуреті, а після перемоги в битві під Жинвалі армія рушила в Хевсуреті. Примітно, що більшовики застосували проти ополченців величезні недосвідчені військові ресурси, в тому числі бойову авіацію, і мали великі втрати, тоді як втрати сили Чолокашвілі в деяких випадках були нульовими. Повстання було ослаблено через розбіжності всередині різних політичних партій Грузії. Наприклад, соціал-демократи вважали, що Чолокашвілі, дворянин, не повинен бути лідером партизанської армії. З іншого боку, більшовики заарештували та стратили прихильників ополчення в Картлі та Кахетії та перекинули з Грозного більше армійських дивізій. Поєднання ворожості ЧК по відношенню до населення Грузії та розбіжностей між різними політичними партіями змусило Чолокашвілі втекти до сусідньої Чечні, звідки він кілька разів проник у Грузію, не давши більшовикам закріпитися в східногрузинських горах перед тим, як приєднатися до великого повстання . проти Рад у серпні 1924 р. (uk)
|
