| dbo:abstract
|
- الزائدة المقحمة (الإنترفكس) هي الزائدة التي تجعل بين متلازمين. تأتي الزيادة بالإقحام لتسهيل اللفظ في الغالب. مثالها في العربية نون الوقاية، وألف المد التي تجعل بين همزتين كالتي بين همزة الاستفهام وهمزة ضمير المخاطب إذ يقال آأنت (أاأنت) بدلا من أأنت، مع الهمزة الثانية. (ar)
- Ein Interfix ist in der Sprachwissenschaft ein Bestandteil eines Wortes, der auftritt, um die Verbindung von Wortteilen zu vermitteln, die nicht direkt aneinanderstoßen können. Interfixe haben typischerweise keine eigenständige Bedeutung. Sie stellen daher einen Problemfall für die traditionelle Definition des Morphems dar, die besagt, dass ein Morphem ein Element mit konstanter Bedeutung oder grammatischer Funktion sei. In der Regel werden Interfixe jedoch als Affixe angesehen. Haspelmath (2002) definiert Interfix relativ eng als ein bedeutungsleeres Affix zwischen den beiden Bestandteilen eines Nominalkompositums (N+N). Zugleich werden diese Elemente auch als Suffix am ersten Bestandteil charakterisiert. Beispiele sind die deutschen Formen Rettungsboot, Tannenbaum. Die Definition deckt sich an dieser Stelle mit dem Begriff des Fugenmorphems, das manchmal auch nur Fugenlaut genannt wird. Daneben wird die Bezeichnung Interfix auch für Morpheme zwischen Wortstamm und Suffix verwendet, wie in deutsch regnerisch (vor dem Derivationsmorphem -isch) oder lateinisch portare (als Themavokal vor der Flexionsendung des Infinitivs). Die genannten Elemente werden ebenfalls selbst oft zu den Suffixen gerechnet. Somit ist das Interfix weniger ein Stellungstyp, sondern eher ein Funktionstyp von Affixen. Der Stellungstyp ist in der Regel der eines Suffixes. Der Status als Suffix lässt sich im Deutschen manchmal in der Koordination von Wortteilen nachweisen: Interfixe verbleiben dann am Ende des ersten Wortteils. Beispiele:
* Fugenmorphem: Besprechung.s.raum / Besprechungs- und Konferenzraum
* Bildung eines Satzadverbs aus einem Adjektiv: klug.er.weise / kluger- und vorausschauenderweise (de)
- In phonology, an interfix or (more commonly) linking element is a part of a word that is placed between two morphemes (such as two roots or a root and a suffix) and lacks a semantic meaning. (en)
- En linguistique, un interfixe est un type d'affixe dépourvu de sens (valeur sémantique) qui s'intercale entre deux morphèmes. Il se distingue d'un :
* infixe, qui s'intercale à l'intérieur d'un même morphème
* suffixe, qui possède généralement un contenu sémantique interagissant avec celui du thème morphologique qui le précède et après lequel il s'attache. Exemple d'interfixes en français : fermeture, obscurantisme, puisatier, sauvetage, tournicoter. L'interfixe intervient notamment dans la formation des mots composés de certaines langues :
* en allemand : Arbeitszimmer « cabinet de travail, bureau » (à comparer à Arbeitgeber « employeur » ou Schlafzimmer « chambre à coucher », sans interfixe) ;
* en suédois : kvinnoarbete « travail des femmes » ;
* en slovaque : životopis « biographie », zemetrasenie « tremblement de terre ». Des éléments comparables se retrouvent en français dans la dérivation savante par composition de racines grecques et latines : altimètre, chimiothérapie. Les langues romanes font souvent usage d'interfixes dans la formation des diminutifs, par exemple :
* en italien : volta « fois » → volticina, voltarella, volticella
* en espagnol : pueblo « village » → pueblecito, pueblecillo. (fr)
- Een interfix of bindmorfeem is een affix zonder eigen betekenis dat tussen twee delen van een samenstelling geplaatst wordt. Hierdoor worden de twee delen van een woord op toepasselijke wijze met elkaar verbonden. (nl)
- In linguistica, l'interfisso è un affisso intermedio che si inserisce tra la radice e il suffisso. Esempi -ic- nella derivazione del diminutivo di posto > post-ic-ino. Si differenzia dall'infisso, che invece interviene all'interno della radice stessa. (it)
- 삽간사(揷間辭)는 두 단어가 만나 합성어를 이룰 때, 그 사이에 끼어드는 말(음소)을 가리킨다. 접두사, 접미사, 접요사, 등과 달리 낱말의 뜻을 바꾸는 기능은 없고, 대개 발음을 매끄럽게 하는 구실을 한다. (ko)
- 接合辞 (せつごうじ) あるいは中間接辞 (ちゅうかんせつじ) とは、接辞の一種で、二つ以上の語を結び付けて複合語を作る時に間に挟む形態素である。 ドイツ語では、-s- が接合辞である。名詞 Arbeitszimmer (仕事部屋) は、 Arbeit (仕事) と Zimmer (部屋) からなる合成語であり、間に接合辞 -s- が使われている。これは使われないこともあり、 Schlafzimmer (寝室) は単に Schlaf (眠り) と Zimmer がつながっただけである。 例は少ないが日本語の「はるさめ」（はる-s-あめ）、「まっさお」（ま-ss-あお）の-s-も接合辞と見ることができる。また連濁についても接合辞であった鼻音に由来するとの考えがある。その他に「みなも（水面）」「まなじり（眦、目な尻）」の「な」、その異形とされる「けだもの（獣、毛だ物）」「くだもの（果物、木だ物）」の「だ」、「国つ神」の「つ」などがあるが、これらは古語の連体助詞に由来すると見られる。 (ja)
- Międzyrostek, spójka, interfiks (łac. interfixus z inter, „między” i fixus, „umocowany”) – każda cząstka wyrazu (jego morfem) umiejscowiona między dwoma rdzeniami (podstawami słowotwórczymi). Międzyrostki występują z przyczyn fonetycznych w niektórych wyrazach, zwykle złożeniach (na przykład język-o-znawca). Międzyrostki (interfiksy) razem z przedrostkami (prefiksami), przyrostkami (sufiksami) i wrostkami (infiksami) stanowią zrostki (afiksy), czyli morfemy słowotwórcze odpowiadające za tworzenie wyrazów pochodnych. (pl)
- Ett interfix är i lingvistik ett affix som fungerar som fogelement mellan andra morfem. Svenskan använder ofta interfix i sammansättningar: honung-s-melon, familj-e-far, kvinn-o-kamp, gat-u-brunn, kung-a-makt. Ursprungen till dessa interfix är kasussuffix till sammansättningarnas förled. Bland affixen intar dock interfix en särställning: det är svårt att tillskriva interfix någon som helst betydelse (lexikalisk eller grammatisk), vilket man annars kräver av morfem. Ingenting förändras ju om ett interfix saknas, som i gatlykta. En alternativ lösning är därför att se honungs-, familje-, kvinno-, gatu- och kunga- som allomorfer till morfemen honung, familj, kvinna, gata och kung. (sv)
- Interfixo é o afixo que ocorre entre duas formas de base ou entre uma forma de base e um sufixo. Semanticamente, os interfixos são vazios; têm um caráter meramente morfológico, com um papel funcional, sobretudo fonológico, evitando o aparecimento de hiatos ou preservando a identidade morfológica da base. Em português, os casos mais frequentes de interfixação ocorrem com as chamadas consoantes e vogais de ligação, como o z, em cafezinho; o i, em rabirruivo e fumívoro; o l, em tecelão e chaleira. (pt)
- Интерфи́кс (также соединительный элемент; лат. interfixus — прикрепленный между) — часть слова, предназначенная для связи морфем (основы и суффикса или двух и более основ между собой) в том случае, если их непосредственное соединение затруднено или невозможно по морфонологическим причинам: пе-ть → пе-в-ец, шоссе → шоссе-/j/-ный, дым и ход → дым-о-ход, словацк. krut-ý «жестокий» и vládca «правитель» → krut-o-vládca «деспот, тиран» . Процесс связи морфем с помощью интерфикса называют наращением или интерфиксацией. Иногда для различения связи двух и более основ от связи основ с суффиксами для связующего элемента в последнем случае используют отдельный термин «прокладка». Авторы «Русской грамматики» 1980 года (В. В. Лопатин и И. С. Улуханов) разграничивают понятия интерфиксации и наращения. Интерфиксы (включая нулевые интерфиксы) рассматриваются ими как словообразовательные морфы (аффиксы), которые «находятся между двумя простыми основами в составе сложной основы»: лес и степь → лес-о-степь. А соединительные элементы, используемые для наращения, определяются как «отрезки в структуре мотивирующей основы, отсутствующие в основе мотивирующего слова»: пас-ти → пас-ть-ба. Н. М. Шанский и Л. Г. Свердлов считают интерфиксы составными частями производных суффиксов, образованных путём переразложения. Понятие интерфикса введено Н. С. Трубецким в 1934 году, термин «интерфикс» предложен А. М. Сухотиным и М. В. Пановым. (ru)
- 接合辭（Interfix）或稱間綴、連接元素，是詞綴的一種，為語言學或更專門用在音位學的術語。它是安置在2個語素之間的音素，但本身不具有語義上的意涵。 (zh)
- І́нтерфікс (від лат. inter — між, fixus — прикріплений) — афіксальна морфема (інакше кажучи, афікс), що розташована між коренями (основами) в . Порівняйте в українській мові: ліс-о-степ, земл-е-мір, пар-о-плав. У вітчизняній мовознавчій літературі, крім терміна інтерфікс, ще використовують поняття сполучний голосний. Така назва зумовлена тим, що інтерфікс за виконуваною функцією сполучає, з'єднує частини слова. В українській мові налічують близько 54 інтерфіксів, що сприяють засвоєнню запозичених слів: григор-(іан)-ський, драм-(ат)-ичний, корол-(ев)-ич, ялт-(ин)-ський тощо. Інтерфікси за походженням є неоднорідним явищем. Наприклад, у словах житейський (від житіє), судейський (від судія) відбувся перерозклад закінчення на користь інтерфікса, а в похідних типу міліцейський, поліцейський (нім. Polizei) транслітерований компонент основи слова був запозичений з німецької мови. Подібні за формою інтерфікси у словах біблейський, епікурейський та європейський. Є. Карпіловська зазначає, що, «в системі української мови вже не має значення їхнє походження, а лише спільність виконуваної функції та можливість виведення з простішої за формою одиниці». (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الزائدة المقحمة (الإنترفكس) هي الزائدة التي تجعل بين متلازمين. تأتي الزيادة بالإقحام لتسهيل اللفظ في الغالب. مثالها في العربية نون الوقاية، وألف المد التي تجعل بين همزتين كالتي بين همزة الاستفهام وهمزة ضمير المخاطب إذ يقال آأنت (أاأنت) بدلا من أأنت، مع الهمزة الثانية. (ar)
- In phonology, an interfix or (more commonly) linking element is a part of a word that is placed between two morphemes (such as two roots or a root and a suffix) and lacks a semantic meaning. (en)
- Een interfix of bindmorfeem is een affix zonder eigen betekenis dat tussen twee delen van een samenstelling geplaatst wordt. Hierdoor worden de twee delen van een woord op toepasselijke wijze met elkaar verbonden. (nl)
- In linguistica, l'interfisso è un affisso intermedio che si inserisce tra la radice e il suffisso. Esempi -ic- nella derivazione del diminutivo di posto > post-ic-ino. Si differenzia dall'infisso, che invece interviene all'interno della radice stessa. (it)
- 삽간사(揷間辭)는 두 단어가 만나 합성어를 이룰 때, 그 사이에 끼어드는 말(음소)을 가리킨다. 접두사, 접미사, 접요사, 등과 달리 낱말의 뜻을 바꾸는 기능은 없고, 대개 발음을 매끄럽게 하는 구실을 한다. (ko)
- 接合辞 (せつごうじ) あるいは中間接辞 (ちゅうかんせつじ) とは、接辞の一種で、二つ以上の語を結び付けて複合語を作る時に間に挟む形態素である。 ドイツ語では、-s- が接合辞である。名詞 Arbeitszimmer (仕事部屋) は、 Arbeit (仕事) と Zimmer (部屋) からなる合成語であり、間に接合辞 -s- が使われている。これは使われないこともあり、 Schlafzimmer (寝室) は単に Schlaf (眠り) と Zimmer がつながっただけである。 例は少ないが日本語の「はるさめ」（はる-s-あめ）、「まっさお」（ま-ss-あお）の-s-も接合辞と見ることができる。また連濁についても接合辞であった鼻音に由来するとの考えがある。その他に「みなも（水面）」「まなじり（眦、目な尻）」の「な」、その異形とされる「けだもの（獣、毛だ物）」「くだもの（果物、木だ物）」の「だ」、「国つ神」の「つ」などがあるが、これらは古語の連体助詞に由来すると見られる。 (ja)
- Międzyrostek, spójka, interfiks (łac. interfixus z inter, „między” i fixus, „umocowany”) – każda cząstka wyrazu (jego morfem) umiejscowiona między dwoma rdzeniami (podstawami słowotwórczymi). Międzyrostki występują z przyczyn fonetycznych w niektórych wyrazach, zwykle złożeniach (na przykład język-o-znawca). Międzyrostki (interfiksy) razem z przedrostkami (prefiksami), przyrostkami (sufiksami) i wrostkami (infiksami) stanowią zrostki (afiksy), czyli morfemy słowotwórcze odpowiadające za tworzenie wyrazów pochodnych. (pl)
- Interfixo é o afixo que ocorre entre duas formas de base ou entre uma forma de base e um sufixo. Semanticamente, os interfixos são vazios; têm um caráter meramente morfológico, com um papel funcional, sobretudo fonológico, evitando o aparecimento de hiatos ou preservando a identidade morfológica da base. Em português, os casos mais frequentes de interfixação ocorrem com as chamadas consoantes e vogais de ligação, como o z, em cafezinho; o i, em rabirruivo e fumívoro; o l, em tecelão e chaleira. (pt)
- 接合辭（Interfix）或稱間綴、連接元素，是詞綴的一種，為語言學或更專門用在音位學的術語。它是安置在2個語素之間的音素，但本身不具有語義上的意涵。 (zh)
- Ein Interfix ist in der Sprachwissenschaft ein Bestandteil eines Wortes, der auftritt, um die Verbindung von Wortteilen zu vermitteln, die nicht direkt aneinanderstoßen können. Interfixe haben typischerweise keine eigenständige Bedeutung. Sie stellen daher einen Problemfall für die traditionelle Definition des Morphems dar, die besagt, dass ein Morphem ein Element mit konstanter Bedeutung oder grammatischer Funktion sei. In der Regel werden Interfixe jedoch als Affixe angesehen. (de)
- En linguistique, un interfixe est un type d'affixe dépourvu de sens (valeur sémantique) qui s'intercale entre deux morphèmes. Il se distingue d'un :
* infixe, qui s'intercale à l'intérieur d'un même morphème
* suffixe, qui possède généralement un contenu sémantique interagissant avec celui du thème morphologique qui le précède et après lequel il s'attache. Exemple d'interfixes en français : fermeture, obscurantisme, puisatier, sauvetage, tournicoter. L'interfixe intervient notamment dans la formation des mots composés de certaines langues : (fr)
- Ett interfix är i lingvistik ett affix som fungerar som fogelement mellan andra morfem. Svenskan använder ofta interfix i sammansättningar: honung-s-melon, familj-e-far, kvinn-o-kamp, gat-u-brunn, kung-a-makt. Ursprungen till dessa interfix är kasussuffix till sammansättningarnas förled. (sv)
- Интерфи́кс (также соединительный элемент; лат. interfixus — прикрепленный между) — часть слова, предназначенная для связи морфем (основы и суффикса или двух и более основ между собой) в том случае, если их непосредственное соединение затруднено или невозможно по морфонологическим причинам: пе-ть → пе-в-ец, шоссе → шоссе-/j/-ный, дым и ход → дым-о-ход, словацк. krut-ý «жестокий» и vládca «правитель» → krut-o-vládca «деспот, тиран» . Н. М. Шанский и Л. Г. Свердлов считают интерфиксы составными частями производных суффиксов, образованных путём переразложения. (ru)
- І́нтерфікс (від лат. inter — між, fixus — прикріплений) — афіксальна морфема (інакше кажучи, афікс), що розташована між коренями (основами) в . Порівняйте в українській мові: ліс-о-степ, земл-е-мір, пар-о-плав. У вітчизняній мовознавчій літературі, крім терміна інтерфікс, ще використовують поняття сполучний голосний. Така назва зумовлена тим, що інтерфікс за виконуваною функцією сполучає, з'єднує частини слова. (uk)
|
