| dbo:abstract
|
- La Inharmonia o inharmonicitat és un fenomen que té lloc en els instruments musicals. Aquest fenomen provoca la desviació de freqüència dels diferents sons parcials o harmònics segons cada un d'ells i d'acord amb la freqüència fonamental de la corda. Per exemple, es produeix una inharmonia quan el segon harmònic de la nota fonamental La 440 en lloc de produir-se a 880 Hz variarà lleugerament, per exemple, a 880,4 Hz En els instruments de corda, la Inharmonia està directament relacionada amb el gruix, rigidesa i longitud de la corda i molts instruments de percussió produeixen sons complexos i inharmònic. (ca)
- Harmonizität, Inharmonizität oder Teiltonverstimmung bezeichnet ein Phänomen schwingender Saiten. Aber es ist auch generell ein Merkmal von akustischen Signalen monophoner, polyphoner oder komplexer Natur. Harmonizität beschreibt, wie genau die Frequenzen der Harmonischen eines Klangs auf den Vielfachen der Grundfrequenz liegen. Ist die Harmonizität groß, so klingt das akustische Signal sehr rein und wird als "statisch", bei geringerer Harmonizität enthält der Klang mehr Schwebung und wird als "lebendig" beschrieben. Eng damit verbunden ist die Inharmonizität , die sich direkt aus der Harmonizität berechnen lässt. Harmonizität und Inharmonizität geben eine gute Auskunft über die innere Struktur der Harmonischen – das gilt für Klänge allgemein. Für die Identifikation von Musikinstrumenten lässt sich dieses Merkmal gut verwenden. Eng damit verbunden ist die Rauschartigkeit. (de)
- La inarmonía o inarmonicidad es un fenómeno que tiene lugar en los instrumentos musicales. Este fenómeno provoca la desviación de las frecuencias de los diferentes sonidos parciales o armónicos según cada uno de ellos y acorde a la frecuencia fundamental de la cuerda. Por ejemplo, se produce una inarmonía cuando el segundo armónico de la nota fundamental La 440 en lugar de producirse a 880 Hz variará levemente, por ejemplo, a 880,4 Hz. Según palabras del profesor Hugo Landolfi, la inarmonía es "la desviación que sufren los armónicos de una cuerda con respecto a sus valores teóricos esperados por motivo de la rigidez de la misma. Dicha rigidez hace que los armónicos no pivoten en sus nodos exactos, sino en unos levemente desviados. Dentro de una misma cuerda, la desviación mencionada no necesariamente se manifiesta en forma progresiva, sino que algunos armónicos (llamados técnicamente "parciales" cuando se encuentran desviados de sus valores teóricos) se desviarán en forma positiva y otros en forma negativa. En la afinación del piano la influencia de la inarmonía hace absolutamente necesario que la afinación se realice de oído, pues de esta manera se compensará en la susodicha afinación los parciales desviados". En los instrumentos de cuerda, la inarmonía está directamente relacionada con el grosor, rigidez y longitud de la cuerda y muchos instrumentos de percusión producen sonidos complejos e inarmónicos. (es)
- In music, inharmonicity is the degree to which the frequencies of overtones (also known as partials or partial tones) depart from whole multiples of the fundamental frequency (harmonic series). Acoustically, a note perceived to have a single distinct pitch in fact contains a variety of additional overtones. Many percussion instruments, such as cymbals, tam-tams, and chimes, create complex and inharmonic sounds. Music harmony and intonation depends strongly on the harmonicity of tones. An ideal, homogeneous, infinitesimally thin or infinitely flexible string or column of air has exactly harmonic modes of vibration. In any real musical instrument, the resonant body that produces the music tone—typically a string, wire, or column of air—deviates from this ideal and has some small or large amount of inharmonicity. For instance, a very thick string behaves less as an ideal string and more like a cylinder (a tube of mass), which has natural resonances that are not whole number multiples of the fundamental frequency. However, in stringed instruments such as the piano, violin, and guitar, or in some Indian drums such as tabla, the overtones are close to—or in some cases, quite exactly—whole number multiples of the fundamental frequency. Any departure from this ideal harmonic series is known as inharmonicity. The less elastic the strings are (that is, the shorter, thicker, smaller tension or stiffer they are), the more inharmonicity they exhibit. When a string is bowed or tone in a wind instrument initiated by vibrating reed or lips, a phenomenon called counteracts the natural inharmonicity of the string or air column and causes the overtones to lock precisely onto integer multiples of the fundamental pitch, even though these are slightly different from the natural resonance points of the instrument. For this reason, a single tone played by a bowed string instrument, brass instrument, or reed instrument does not necessarily exhibit inharmonicity. However, when a string is struck or plucked, as with a piano string that is struck by a hammer, a violin string played pizzicato, or a guitar string that is plucked by a finger or plectrum, the string will exhibit inharmonicity. The inharmonicity of a string depends on its physical characteristics, such as tension, stiffness, and length. For instance, a stiff string under low tension (such as those found in the bass notes of small upright pianos) exhibits a high degree of inharmonicity, while a thinner string under higher tension (such as a treble string in a piano) or a more flexible string (such as a gut or nylon string used on a guitar or harp) will exhibit less inharmonicity. A wound string generally exhibits less inharmonicity than the equivalent solid string, and for that reason wound strings are often preferred. (en)
- L'inharmonicité définit la nature d'un son musical dont les composantes, que l'on appelle partiels ne sont pas harmoniques, c'est-à-dire ne sont pas à des fréquences multiples entiers du son fondamental. L'harmonicité d'un son indique son absence d'inharmonicité, c’est-à-dire que les fréquences de ses harmoniques sont rigoureusement des multiples entiers du son fondamental, comme dans le modèle mathématique d'un phénomène périodique. Le vocabulaire des musiciens diffère du vocabulaire des acousticiens. Lorsqu'un musicien joue en harmoniques, il joue pour l'acousticien sur des partiels de la corde ou du tuyau. Le mot partiels n'appartient pas au vocabulaire des musiciens, qui parlent du timbre de façon plus globale sans en disséquer les composantes. Dans la pratique, inharmonicité ou harmonicité se recoupent par leur relativité, car parler d'un son faiblement inharmonique revient à parler d'un son relativement harmonique... En effet, si le cas du piano et de la cloche sont souvent cités à propos de l'inharmonicité, tous les instruments à sons non entretenus présentent une inharmonicité qui peut être relativement faible, quand il s'agit d'instruments à cordes, ou très importante, dans le cas d'instruments à percussion. Le cas des instruments à sons entretenus est très différent car un son entretenu est périodique : ses composantes sont harmoniques, à des fréquences effectivement multiples entiers du son fondamental, comme pour tout phénomène périodique. Pour les cordes frottées (famille du violon), ces harmoniques utilisent la résonance des partiels de la corde en les excitant à une fréquence légèrement plus basse que leur fréquence propre (puisqu'il faut corriger leur inharmonicité pour produire la périodicité). Pour un instrument à vent, les fréquences propres du résonateur, que l'on appelle « partiels du tuyau », sont plus ou moins bien accordés sur des valeurs harmoniques selon que l'instrument est construit plus ou moins juste. Lorsqu'un partiel du tuyau est mal accordé, l'harmonique du son excite le résonateur en dehors d'une fréquence de résonance. La conséquence en est l'absence plus ou moins marquée de cette composante dans le son produit. Par exemple, pour une clarinette, il n'y a pas de résonance du tuyau à deux fois la fréquence du fondamental : l'harmonique deux est absent du spectre et, si l'on pousse le son, l'instrument n'« octavie » pas (il « quintoie »). L'inharmonicité est une caractéristique qui affecte le timbre du son, la hauteur perçue et se vérifie par l'examen de son spectre harmonique. Ce phénomène peut produire plusieurs hauteurs que l'on entend simultanément, comme pour la cloche. (fr)
- インハーモニシティ（英語: inharmonicity、不調和度）とは、倍音成分の周波数が弦の長さ及び曲げ剛性によって倍音周波数ではなく部分音周波数となる現象である。弦を用いる楽器に等しく発生する現象である。 倍音周波数は基本周波数の倍であることが知られている。しかし、実際の倍音周波数はインハーモニシティにより僅かに高い周波数となり、これを部分音周波数と呼ぶ。ここでは、基本周波数の整数倍となる倍音周波数と、インハーモニシティによって倍音周波数よりわずかに高くなった部分音周波数を明確に区別する。 インハーモニシティのある音にはうなりが生じる。倍音周波数と部分音周波数の差の周期でうなりが生じるが、うなりの度合いによって快不快が異なる。うなりの周期が明確に感じ取れる程度で不快を感じるが，音圧レベルが異なると不快感は低減される。インハーモニシティが聴覚に与える協和・不協和の度合いについて研究する分野を感覚的協和理論と呼ぶ。 (ja)
- Inharmoniciteit is het verschil van de frequenties van de boventonen met de ideale aliquoten ten opzichte van de grondtoon. Muziekinstrumenten brengen als gevolg van oorzaken eigen aan de constructie boventonen voort met trillingsgetallen die niet exact gelijk zijn aan gehele veelvouden van de frequentie van de grondtoon. Het geluidssignaal is dan niet strikt periodiek met de frequentie van die van de grondtoon. Met name slaginstrumenten zoals kerkklokken en andere klokken, bellen en trommels produceren complexe en inharmonische geluiden. Wel streeft de constructeur ernaar de gewenste harmoniciteit in de constructie zo goed mogelijk te benaderen. Ook bij snaarinstrumenten is er sprake van inharmoniciteit, met name naarmate de snaar dikker en korter en minder strak gespannen is. Om een zo rein mogelijk harmonisch spectrum te krijgen moeten snaren dus lang en dun zijn met een maximaal werkbare spanning. Om die reden wordt een concertvleugel als hoogwaardiger beschouwd dan een huiskamerpiano. (nl)
- 音樂上的偏差音（inharmonicity）是樂器的本性，代表樂器發出的泛音頻率偏離其基本頻率整數倍的特性。 (zh)
- У музиці негармонічність — це ступінь відхилення частот обертонів (також відомих як часткові або часткові тони) від цілих кратних основної частоти (гармонічний ряд). З точки зору акустики нота, яка сприймається як окрема звуковисотність, насправді містить безліч додаткових обертонів. Звук багатьох ударних інструментів, таких як цимбали, там-там і оркстрові дзвони, негармонічними обертонами. Звук струнних інструментів, таких як фортепіано, скрипка та гітара, або в деяких індійських барабанах, таких як табла, володіють обертонами, частота яких наближена або в точності дорівнює кратним основній частоті. Будь-який відхід від цього ідеального гармонічного ряду називається негармонічністю. Чим менш еластичні струни (тобто чим вони коротші, товщі, менший натяг або жорсткіші), тим більшу негармонічність вони виявляють. Музична гармонія та інтонація сильно залежать від гармонічності тонів. Ідеальна однорідна нескінченно тонка або нескінченно гнучка струна або стовп повітря під час вібрації утворює гармонічні обертони. Натомість, коливання резонансного тіла реальних музичних інструментів — струна або повітряний стовп — відхиляється від цього ідеалу й характеризується більшим чи меншим ступенем негармонічності. Під час коливання струни внаслідок ведення по ній смичка або стовпа повітря духового інструменту, що ініціюється вібрацією тростини або губ, виникає явище синхронізації, що протидіє природній негармонічності струни або повітряного стовпа і зумовлює фіксацію обертонів на частотах у точності кратних частоті основного тону, навіть якщо вони дещо відрізняються від природних резонансних точок інструмента. Завдяки цьому явищу звуки, що видобуваються на струнно-смичкових, мідних та тростинних духових, не обов'язково характеризуються негармонічністю. Однак, при защипуванні струни (як у випадку гітари або піцикато на струнно-смичкових) або ударі по струні (як у випадку фортепіано) струна виявлятиме негармонічність. Негармонічність струни залежить від її фізичних характеристик, таких як натяжіння, жорсткість і довжина. Наприклад, жорстка струна під низьким натяжінням (як у басових нотах невеликих піаніно), виявляє високий ступінь негармонічності, тоді як тонша струна під більшим натяжінням (наприклад, високі струни на піаніно) або гнучкіша струна (кишкова або капронова струна, яка використовується на гітарі чи арфі) характеризуватиметься меншою негармонічністю. Намотана струна, як правило, виявляє меншу негармонічність, ніж еквівалентна суцільна струна, і з цієї причини намотувальні струни часто є кращими. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- インハーモニシティ（英語: inharmonicity、不調和度）とは、倍音成分の周波数が弦の長さ及び曲げ剛性によって倍音周波数ではなく部分音周波数となる現象である。弦を用いる楽器に等しく発生する現象である。 倍音周波数は基本周波数の倍であることが知られている。しかし、実際の倍音周波数はインハーモニシティにより僅かに高い周波数となり、これを部分音周波数と呼ぶ。ここでは、基本周波数の整数倍となる倍音周波数と、インハーモニシティによって倍音周波数よりわずかに高くなった部分音周波数を明確に区別する。 インハーモニシティのある音にはうなりが生じる。倍音周波数と部分音周波数の差の周期でうなりが生じるが、うなりの度合いによって快不快が異なる。うなりの周期が明確に感じ取れる程度で不快を感じるが，音圧レベルが異なると不快感は低減される。インハーモニシティが聴覚に与える協和・不協和の度合いについて研究する分野を感覚的協和理論と呼ぶ。 (ja)
- 音樂上的偏差音（inharmonicity）是樂器的本性，代表樂器發出的泛音頻率偏離其基本頻率整數倍的特性。 (zh)
- La Inharmonia o inharmonicitat és un fenomen que té lloc en els instruments musicals. Aquest fenomen provoca la desviació de freqüència dels diferents sons parcials o harmònics segons cada un d'ells i d'acord amb la freqüència fonamental de la corda. Per exemple, es produeix una inharmonia quan el segon harmònic de la nota fonamental La 440 en lloc de produir-se a 880 Hz variarà lleugerament, per exemple, a 880,4 Hz (ca)
- Harmonizität, Inharmonizität oder Teiltonverstimmung bezeichnet ein Phänomen schwingender Saiten. Aber es ist auch generell ein Merkmal von akustischen Signalen monophoner, polyphoner oder komplexer Natur. Harmonizität beschreibt, wie genau die Frequenzen der Harmonischen eines Klangs auf den Vielfachen der Grundfrequenz liegen. Ist die Harmonizität groß, so klingt das akustische Signal sehr rein und wird als "statisch", bei geringerer Harmonizität enthält der Klang mehr Schwebung und wird als "lebendig" beschrieben. (de)
- In music, inharmonicity is the degree to which the frequencies of overtones (also known as partials or partial tones) depart from whole multiples of the fundamental frequency (harmonic series). Acoustically, a note perceived to have a single distinct pitch in fact contains a variety of additional overtones. Many percussion instruments, such as cymbals, tam-tams, and chimes, create complex and inharmonic sounds. (en)
- La inarmonía o inarmonicidad es un fenómeno que tiene lugar en los instrumentos musicales. Este fenómeno provoca la desviación de las frecuencias de los diferentes sonidos parciales o armónicos según cada uno de ellos y acorde a la frecuencia fundamental de la cuerda. Por ejemplo, se produce una inarmonía cuando el segundo armónico de la nota fundamental La 440 en lugar de producirse a 880 Hz variará levemente, por ejemplo, a 880,4 Hz. (es)
- L'inharmonicité définit la nature d'un son musical dont les composantes, que l'on appelle partiels ne sont pas harmoniques, c'est-à-dire ne sont pas à des fréquences multiples entiers du son fondamental. L'harmonicité d'un son indique son absence d'inharmonicité, c’est-à-dire que les fréquences de ses harmoniques sont rigoureusement des multiples entiers du son fondamental, comme dans le modèle mathématique d'un phénomène périodique. (fr)
- Inharmoniciteit is het verschil van de frequenties van de boventonen met de ideale aliquoten ten opzichte van de grondtoon. Muziekinstrumenten brengen als gevolg van oorzaken eigen aan de constructie boventonen voort met trillingsgetallen die niet exact gelijk zijn aan gehele veelvouden van de frequentie van de grondtoon. Het geluidssignaal is dan niet strikt periodiek met de frequentie van die van de grondtoon. (nl)
- У музиці негармонічність — це ступінь відхилення частот обертонів (також відомих як часткові або часткові тони) від цілих кратних основної частоти (гармонічний ряд). З точки зору акустики нота, яка сприймається як окрема звуковисотність, насправді містить безліч додаткових обертонів. Звук багатьох ударних інструментів, таких як цимбали, там-там і оркстрові дзвони, негармонічними обертонами. (uk)
|
